Мета. Розширити знання учнів про книгу, її будову, значення в житті людини; розвивати по­чуття відповідальності, уваж­ність, спостережливість; вихову­вати бережливе ставлення до книги. Обладнання



Скачати 69.65 Kb.
Дата конвертації14.04.2019
Розмір69.65 Kb.
ТипКнига

Мета. Розширити знання учнів про книгу, її будову, значення в житті людини; розвивати по­чуття відповідальності, уваж­ність, спостережливість; вихову­вати бережливе ставлення до книги.
Обладнання. Плакати з висловлюваннями про книгу, виставка книг, улюблені книги учнів.
«Книга — найбільш складне і велике чудо з усіх чудес, створе­них людством на шляху його до щастя і могутності»

М. Горький

«Любіть книгу всією душею. Вона не тільки ваш кращий друг, але й до кінця вірний супутник»



М. Шолохов

«У кожної книги своя доля, своя довгота віку. Є книжки-одноденки і є книги, які проходять від по­коління до покоління»



С. Маршах

«Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, в якому немає душі»



Цицерон

«Книги — морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить»

І. Франко
План

1. Вступ.

2. Книга — каш друг, наш учитель.

3. Від писемних пам'яток до друкованої книги.

4. Анатомія книги.

5. Продовжимо молодість книги.

6. Гра «Поле чудес».

Вступ

Відгадайте загадку.



Не кущ, а з листочками.

Не сорочка, а зшита,

Не людина, а відповідає.

(Книга)

Хто з нас Не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — ро­бітника, інтелігента, бізнесмена без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі ка­жуть: «Хто багато читає, той багато знає».

Кожній людині книги потрібні по-різному: одному — більше, другому — менше. Але всім людям разом, тобто людству, книги необхідні.

Чи зможе людина прожити без книги?

Зможе. Погано, нудно, нецікаво, але зможе. Та людство — ні. Книги — це пам'ять. Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу, дізнаємося про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослин і тварин. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід сво­го покоління, свої думки і зберегли все це для на­щадків.



У книги, люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед:
Книга — ваш друг, ваш учитель

Максим Горький писав: «Усім, що в мене є хоро­ше, я зобов'язаний книзі». І дійсно, все життя нас супроводжує, вчить, виховує і розважає книга.

Та не лише всебічними науковими знаннями бага­та книга, — вона ще має чудесну властивість поглиб­лювати, розширювати й продовжувати ваші літа. Як би довго не жила та чи інша людина, вона має про­жити лише одне своє життя, а читаючи книжки, особливо твори художньої літератури — ми перено­симося в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв творів, разом з ними радіємо і сумуємо, переборюємо найтяжче випробування, йдемо на героїчні подвиги.

Книга вселяє в нас любов до рідної України, пова­гу до інших народів, інтерес до їхньої культури, ви­ховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідо­мити його велику силу. Книга вчить нас бути чесни­ми, працьовитими.

Недарма в народі кажуть:

— Книга вчить, як на світі жить.

— Книжка мовчки все розкаже.

— Книжку читай — розуму набирай.

— Добра книжка кожну голову на правильну до­рогу направить.

— Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно.

— Людина без книги — як раба без води.

— Не на користь книжку читать, коли тільки вершки хапать.



Запитання для обговорення:

Яка ваша улюблена книга?

Що найбільше подобається вам у вій?

Чому вчить ця книга?



Від писемних пам'яток до друкованої книги

«Історія — скарбниця наших діянь, свідок мину­лого, повчальний приклад для сучасності, застере­ження на майбутнє».

Сервантес

З давніх-давен на світі не було книжок, бо люди не вміли їх робити. «Сторінками» найперших кни­жок буяв камені, сокири, вояцькі щити, стіни пе­чер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців.

Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цеглинах багато напишеш? Древній ассирійський цар зібрав величезну бібліотеку глиняних книг. Єгиптяни розрізали довгу чотирьохметрову стеблину нільської тростини, діста­вали серцевину, розкачували її, висушували й одер­жували папірус. У древньому Новгороді писали на бересті. Інші народи писали на телячій шкурі.

Нарешті, китайці винайшли папір і почали в усіх країнах писати на папері.

* Перша друкована книга (шляхом ксилографування) виготовлена в Кореї з 704 по 751 рр.

* Перше книгодрукування було запроваджене в Китаї в 1041—1048 рр. (Бі Шен); в Європі — в сере­дині XV ст. (І. Гутенберг).

* Перша слов'янська типографія заснована Ш. Фіолем в 1491 р. в Кракові.

* Перша типографія — у Вільнюсі Ф. Скориною в 20-х роках XVI ст.

* Перша точно датована російська друкована кни­га «Апостол» у 1564 р. була надрукована І. Федоровим та П. Мстиславцем.

Книга ва Русі завжди була у великій пошані. «Ве­лика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш до­рогі перли», — пише давньоруський літописець.

Для того, щоб виготовити одну копію рукописної книги, необхідно було працювати не один місяць. Тому писарі-переписувачі раділи, коли закінчували свою роботу, на згадку залишаючи таку приписку: «Як радіє заєць, який вирвався з пастки, птах — з сітки, а боржник від лихваря, а батрак від пана, так радіє переписувач, закінчивши книгу, дописавши останню сторінку». Обгортки книг виготовлялися з дерева, грубої шкіри, інколи із заліза. Книги були великими, важкими. Сторінки книг замикались об­гортками на замок. Книгу ланцюгом приковували до полички чи стіни. Такі книги коштували дорого, і купити їх міг монастир чи багатий чоловік. Люди намагалися удосконалити випуск книг, щоб вони бу­ди дешевші, щоб їх могли купити прості люди.

Одним з таких людей був першодрукар Іван Федоров. Перша його книга «Апостол» (у перекладі — учень Ісуса Христа, який проповідував його вчення).

За свою давність І.Федоров був гнаний церквою і в 1572 році був змушений переїхати до Львова, де відкрив власну типографію на гроші простих людей. 24 лютого 1574 року вийшли друком книги «Азбу­ка» і «Граматика».

На надгробній плиті написано «Друкарь книг, пред тем невиданных».

У світі за весь час книгодрукування вийшло понад 50 млн. назв книг, брошур, видань.

Найбільша книга зберігається в Лондоні. Надру­кована вона в 1832 році. Назва її — «Пантеон англійських героїв». Розмір книги — 5,7x3,7, а розмір букв 15 см.

Найменша книга «Муравьишки» надрукована в Японії в 1980 році, її розмір — 1,4x1,4 см.
Анатомія книги

Кожна книга, яку ви взяли в руки, має свій «верхній одяг». Це може бути паперова обкладинка чи палітурка (тверда обкладинка), на яку часто одя­гають суперобкладинку.



Корінець виготовляється з тканини, шкіри чи її замінників і служить для з'єднання двох палітурок.

Каптал - бавовняна або шовкова шворка з щіль­ним кольоровим краєм, яка приклеюється до верхнього і нижнього корінців книжкового блоку для покращення зовнішнього вигляду книги і кра­щого скріплення блоку.

Відкривши книгу, ми побачимо подвійний щіль­ний ласток паперу. Такий же листок є і в кінці кни­ги. Де — форзац, який служить для з'єднання палітурки з книжковим блоком.

"Перша сторінка книги називається титульним листком і містить основні дані про книгу: прізвище та ініціали автора, назву книги; місто, в якому кни­га видана, назва видавництва і рік видання.

Фронтиспис — малюнок, портрет автора або люди-якій присвячена книга, розміщений зліва від ти­тульного листка.

Колонцифра — порядковий номер сторінки чи стовпчика книги, розміщений на одному з полів смуги.

У книгах, що видані на гарному папері і з краси­вими палітурками, інколи є смужка-закладка — ляссе, яка зручна під час користування книгою.


Продовжимо молодість книги

Ви купили нову книгу. Як приємно взяти її в ру­ки: нову, гарну, яскраву. Як радує вона нас не тіль­ки змістом, але і зовнішнім виглядом.

Між тим, скільки зустрічається книг-калік, книг-інвалідів, які одержали каліцтва від своїх читачів..

Щоб зберегти книгу, для цього потрібно обережно поводитися з нею, вживати деякі профілактичні за­ходи.

* Книги бояться сонячних променів: не читайте книги на сонці;

* Книги бояться волога: не читайте книги у ванній кімнаті, на річці чи на морі, під дощем;

* Книги бояться бруду і жирних плям: не читайте книги під час приготування або вживання їжі, не беріть їх брудними руками;

* Книги бояться пилу: чистіть книги пилососом не рідше одного разу на тиждень;

* Книги бояться комах: зберігайте літературу в шафах чи на полицях зі скляними дверцятами;

* Книги бояться механічних пошкоджень: не за­гинайте листки, не кладіть у книгу товстих пред­метів, гортаючи книгу не слиньте пальці.

Книги зі світлою палітуркою часто забруднюють­ся. В якості профілактики — обгорніть книгу.

Дефекти книг виникають не тільки в результаті неправильного поводження з ними читачів, а й у ре­зультаті старіння чи неправильного зберігання. То­му треба своєчасно полікувати книгу: підклеїти, підшити.



Старіють книги, як не бережи,

І майже доля в них людська.

Свої у них хвороби і каліцтва.

Свої в них друзі, і свої в них вороги,

Зовсім як люди, лиш роки суворі.

Пил, холод, волога і жара — це їх напасті.

Та книги — вічні. В цьому наше щастя.

«Любіть книгу, вона полегшить вам життя, по­дружньому допоможе зібратися в строкатій і бурх­ливій плутанині думок, почуттів, подій, вона на­вчить вас поважати людину і самих себе, вона ок­рилює розум і серце почуттям любові до світу, до людини.

Любіть книгу — джерело знань, тільки вони мо­жуть Зробити нас духовно сильними, чесними, ро­зумними людьми, які здатні щиро любити людину, поважати її працю і сердечно любуватися прекрас­ними плодами її неперервної великої праці».

М. Горький

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка