Матеріали міжнародної науково-практичної конференції



Сторінка5/11
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Задорожній О.В.

професор, завідувач кафедри міжнародного права

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка


Вирішення міжнародно-правових проблем україно-російських кордонів у 2010-2012 рр.
Протягом попередніх періодів україно-російських відносин проблема встановлення сухопутних на морських кордонів була вирішена лише частково, а найбільш гострим залишалось питання делімітації морських просторів. Протягом багатьох років Україна займала значно більш активну позицію у цій сфері відносин. Якщо у період президентства В.Ющенка така ситуація була пов'язана переважно з надіями України на вступ до НАТО, то після перемоги В.Януковича на президентських виборах 2010 р. ця задача була знята з порядку денного, а пріоритетним завданням стало введення безвізового режиму з країнами ЄС.

Справді, відсутність демаркації кордону заважає українському переговорному процесу з ЄС, оскільки це питання напряму пов’язане з нелегальними міграційними потоками. За словами державного інспектора Національного інституту проблем міжнародної безпеки Г. Яворської, близько 80% нелегальних мігрантів потрапляють в країни Євросоюзу саме через україно-російський кордон [1, с. 26-29]. За висловом С. Хобти, Україна у цьому плані схожа на велику аеродинамічну трубу: «Чернігівська, Сумська, Харківська області – 2000 кілометрів цієї труби, а сопло – це 68 кілометрів українсько-словацького кордону, яку переважно штурмують нелегали». ЄС постійно підштовхує Україну до посилення режиму кордону, особливо південно-східного [2, с. 132-133]. Виходячи з цього, україно-російський державний кордон має бути інститутом протидії транскордонним потокам нелегальних мігрантів і наркотрафіку, і лише гармонізація відносин щодо державного кордону може забезпечити ефективну протидію кримінальним практикам [3, с. 85].

Після приходу до влади В.Януковича з’явились надії на вирішення проблеми кордонів: і не лише завдяки загальному покращенню відносин між державами [4, с. 138], а і внаслідок інших факторів. По-перше, керівництво України відмовилось від курсу на вступ до НАТО. По-друге, досягнення домовленостей щодо кордону могло бути включене в один «пакет» із домовленостями щодо економічної співпраці, перебування Чорноморського флоту РФ на території України чи іншими питаннями.

І справді, укладення у квітні 2010 р. Харківської угоди, яка в Росії була визнана надзвичайно вигідною для держави, сприяло тому, що російська сторона стала більш схильною до врегулювання інших спірних питань, які не вдавалось остаточно вирішити протягом довгого часу. Вже 17 травня 2010 р. було підписано Угоду про демаркацію українсько-російського державного кордону [5], ратифіковану Верховною Радою України 8 липня того ж року [6, с. 565]. Сторони (ст. 1) погодились провести демаркацію українсько-російського державного кордону, встановленого Договором між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 р. [7, с. 293], а також утворити Спільну українсько-російську демаркаційну комісію, що мала здійснити позначення державного кордону на місцевості, та підготувати документи демаркації [5].

19 травня прем’єр-міністр України М.Азаров заявив: «Підписання угоди про демаркацію кордонів засвідчило, що Україна здатна вирішувати масштабні багаторічні проблеми на основі взаєморозуміння, з урахуванням національних інтересів кожної зі сторін. Це надбання, яке прислужиться нам на багато й багато років» [8]. Щоправда, ряд експертів не поділяли його оптимізму, адже, по-перше, домовленості укладені щодо «безпроблемних» ділянок кордону. Зокрема, угода не поширюється на ділянки кордону в Керченській протоці й Азовському морі. По-друге, очікувалось, що приступити до реальної роботи з демаркації стороні зможуть не раніше, ніж через рік-два. Крім того, демаркація – складний з технічної точки зору і дорогий процес. Зокрема, на думку В.Чумака: «Всі роботи обійдуться в суму близько 200 млн. дол. США. Але, ні у нас, ні у росіян таких грошей немає <...> Питання кордонів, газотранспортної системи і питання флоту будуть на порядку денному українсько-російських відносин ще 20 років» [2, с. 132-133].

У грудні 2010 р. була створена Україно-російська демаркаційна комісія, а Указом Президента України від 14 грудня 2010 р. №1122 «Про деякі заходи з демаркації державного кордону між Україною і Російською Федерацією» [9] було утворено делегацію України у Комісії та затверджено її персональний склад. Протягом 2010-2012 рр. Комісія провела 11 засідань, що стосувались різних аспектів цих питань. Так, перше засідання, що відбулось 15-16 грудня 2010 р. у Москві, започаткувало основний етап реалізації Угоди між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону [10]. На другому засіданні, 16 березня 2011 р. у Харкові сторони опрацювали документи, необхідні для організації демаркаційних робіт на лінії державного кордону [11].

17-18 травня 2011 р. у Москві відбулося третє засідання Комісії, на якому було погоджено текст положення про Спільну українсько-російську демаркаційну комісію, опрацьовано матеріали, необхідні для проведення демаркаційних робіт на лінії державного кордону між Україною та Російською Федерацією [12]. На п’ятому засіданні 25-27 жовтня 2011 р. у Чернігові було продовжено підготовку документів, необхідних для проведення демаркаційних робіт на лінії державного кордону, а також розглянуто Графічний проект місць встановлення прикордонних знаків (Чернігівсько-Брянська ділянка). Делегації погодили місце встановлення першого прикордонного знака на українсько-російському державному кордоні. В ході засідання (з виїздом на місцевість) відбулися консультації з експертами Республіки Білорусь щодо позначення точки стику державних кордонів України, Російської Федерації та Республіки Білорусь. Члени Спільної українсько-російської комісії та білоруські експерти обговорили порядок позначення стику державних кордонів та домовилися щодо подальших дій у цьому напрямі [13].

3 квітня 2012 р. розпочався польовий етап демаркації україно-російського державного кордону. Робочі групи Спільної демаркаційної комісії почали виносити та позначати лінію державного кордону на місцевості. Як проінформував Представник України з питань договірно-правового оформлення державного кордону України Л.Осаволюк, згідно з погодженим сторонами Планом робіт з демаркації державного кордону, в 2012 році має бути завершено виконання демаркаційних робіт на ділянці Чернігівської області (223 км.) та розпочато такі роботи в Сумській області (загалом протяжність сухопутної ділянки українсько-російського кордону становить майже 1975 кілометрів) [14].

І справді, до листопада 2012 р. Міждержавній комісії вдалося повністю визначити проходження лінії держкордону на Чернігівсько-Брянській ділянці із зазначенням точок для встановлення 631 прикордонного знаку на 222 кілометрах і узгодити її вздовж 56 кілометрів на Сумсько-Брянському відрізку, уточнивши точки розташування ще 207 знаків. 7 листопада на кордоні України та Росії, неподалік населеного пункту Сеньківка, відбулося встановлення першого основного прикордонного знаку. За нормами, визначеними режимом державного кордону, всі роботи проводяться із обов’язковим попередженням іншої сторони. В середньому, в залежності від рельєфу, на одному кілометрі кордону мають бути встановлені 3-4 основні знаки. За офіційною інформацією, в української сторони є достатня кількість знаків для того, щоб демаркувати кордон від Сеньківки до Азова [15]. У листопаді 2012 р. на українсько-російській ділянці кордону вже встановили 13 основних прикордонних знаків.

Протягом останнього періоду україно-російських відносин було укладено не лише угоду про демаркацію, але і ряд угод щодо перетину та використання кордонів. Так, 18 жовтня 2011 р. у рамках Другого українсько-російського міжрегіонального економічного форуму у Донецьку у присутності Президента України В.Януковича та Президента Росії Д.Медведєва відбулося підписання Міжурядової угоди про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації [16], Міжурядової угоди про співробітництво та взаємодію у сфері розвитку пунктів пропуску через українсько-російський державний кордон [17, с. 968], Протоколу між Державною митною службою України та Федеральною митною службою РФ про взаємне визнання окремих результатів митного контролю товарів та транспортних засобів при здійсненні митних операцій при перетині українсько-російського державного кордону [18], Спільної заяви голови Державної митної служби України та керівника Федеральної митної служби РФ щодо першочергового пропуску через митний кордон товарів з обмеженим строком зберігання [19].

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації [16] була ратифікована Верховною Радою України 22.02.2012 р. [20, с. 524]. Угодою (ст. 2) встановлено, що жителі прикордонних регіонів можуть перетинати кордон у місцевих пунктах пропуску (місцях перетинання кордону), перелік яких наведено у Додатку 2 до Угоди, відповідно до режиму їхнього функціонування, а також у пунктах пропуску, передбачених Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 8 лютого 1995 р. [21, с. 392].

Крім того, Угодою 2011 р. передбачено, що жителі прикордонних регіонів можуть перетинати кордон у місцевих пунктах пропуску (місцях перетинання кордону) того регіону, жителями якого вони є, і перебувати на території суміжної держави тільки в межах регіону, в який вони в'їхали через місцевий пункт пропуску (місце перетинання кордону). В Україні йдеться про жителів Криму, Донецької, Луганської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей; у Росії – Бєлгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей, Краснодарського краю. Реалізація угоди дозволяє жителям прикордонних регіонів однієї країни перебувати на прикордонних територіях інший без реєстрації та заповнення міграційної карти на період до 90 днів з моменту в'їзду (ст. 5).

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні [22, с. 24] була ратифікована парламентами обох держав у 2012 р.: Верховною Радою України – 13 січня [23, с. 468], а Державною думою Російської Федерації – 19 жовтня.

Реалізація міжурядової угоди повинна забезпечити спрощення формальностей на спільному кордоні та створити комфортні умови його перетину. Угода дозволить контрольним органам двох держав здійснювати спільний прикордонний контроль у повному обсязі.

Згідно з Угодою, тимчасово ввезені службові документація, оснащення, матеріали, прилади, службові та особисті транспортні засоби та особисті речі, які використовуються співробітниками контрольних органів однієї держави однієї для здійснення службових обов'язків, передбачених цією Угодою, на території іншої держави звільняються від митного контролю, сплати митних зборів, податків, зборів та інших платежів, обмежень щодо ввозу і вивозу в порядку, передбаченому законодавством держав [24].

Міжурядова угода про співробітництво та взаємодію у сфері розвитку пунктів пропуску через українсько-російський державний кордон [17, с. 968], затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2012 р. [25], спрямована на активізацію співробітництва, а також вивчення і застосування міжнародного досвіду в питаннях облаштування та функціонування пунктів пропуску через державний кордон.

Угода (ст. 2) передбачає, що компетентні органи Сторін здійснюють взаємодію та обмін інформацією з метою: вивчення міжнародного досвіду у сфері облаштування та функціонування пунктів пропуску через державний кордон та аналізу можливостей його застосування з урахуванням національної специфіки двох держав; розвитку та модернізації інфраструктури пунктів пропуску для збільшення їхньої пропускної спроможності; спільного визначення пріоритетності і черговості будівництва, облаштування та реконструкції пунктів пропуску; узгодження і синхронізації планів розвитку інфраструктури пунктів пропуску (строків будівництва, облаштування або реконструкції, пропускної спроможності пунктів пропуску з урахуванням їх категорії, видів сполучення, режиму роботи) [17, с. 968].

Якщо у питанні встановлення міждержавного сухопутного кордону Україна та Росія досягли певних успіхів, то остаточно домовитись про делімітацію морського кордону їм не вдалося [26, с. 80-84]. Російська Федерація продемонструвала, що, враховуючи власні економічні та геополітичні інтереси, вона не зацікавлена у розмежуванні Азовського й Чорного морів та Керченської протоки. Для України це означає непередбачені за наслідками проблеми геополітичного, військового, правового, економічного, екологічного й іншого характеру [27, с. 114]. Не слід забувати і про загрозу відходу України від власних переговорних позицій і передачі Керч-Єнікальського каналу у спільне користування, небезпеку втрати контролю над входом до Азовського моря та суттєвих економічних втрат [28, с. 7]. Справді, представники російської дипломатії неодноразово заявляли про бажання спільного з Україною управління судноплавством у Керченській протоці шляхом створення спільної корпорації.

Наприкінці 2010 р. представник МЗС РФ А.Лукашевич заявив [29, с. 29], що Росія хотіла б досягти з Україною домовленостей щодо Керченської протоки, які гарантували б і забезпечували на практиці безперешкодне проходження суден і кораблів РФ, України, а також суден третіх держав відповідно до договору від 24 грудня 2003 р. [30]. Він зазначив, що Росія готова розмежувати Азовське море, і вже ведуться переговори з Україною по проходженню розмежувальної лінії, а також повідомив, що реально завершити переговори з цього питання у 2011 р. [29, с. 29]. Однак надалі російська сторона продемонструвала, що продовжує претендувати на частину каналу й відмовлялася визнавати наявність адміністративної лінії. Виходячи з цієї позиції, росіяни пропонували різні варіанти, які б дозволили Кремлю отримати контроль над каналом.

Позиція українських дипломатів, як і раніше, полягала в тому, що адміністративний кордон у Керченській протоці існував з радянських часів, а Керч-Єнікальський канал, який перебуває на балансі Керченського порту, знаходиться в українській частині акваторії та належить Україні.

Угоду про розмежування Азовського та Чорного морів і Керченської протоки планували підписати під час зустрічі В.Януковича і В.Путіна у липні 2011 р. Однак, у підсумку було прийнято тільки Заяву Президентів, у якій відзначено важливість здійснення делімітації морських просторів в Азовському і Чорному морях, а також у Керченській протоці в дусі дружби, добросусідства і стратегічного партнерства, з урахуванням законних інтересів обох держав. У зв'язку із цим, сторони підкреслили, що вони виходять із доцільності після досягнення згоди щодо всіх згаданих просторів укласти відповідну двосторонню угоду. У Заяві також відзначається намір сторін забезпечити співробітництво в Азово-Керченській акваторії, включаючи стабільну роботу і розвиток Керч-Єнікальського каналу шляхом створення українсько-російської корпорації з управління цією судноплавною артерією [31].

Деякі українські експерти припускали, що проблема розмежування морських просторів могла би бути вирішена за допомогою компромісу: Москва йде на делімітацію, а Київ, своєю чергою, погоджується на модернізацію Чорноморського флоту Росії, що базується у Криму. При цьому, українська сторона хотіла б розвести в часі підписання цих двох документів: спочатку має бути укладена угода з делімітації морських просторів і Керченської протоки, а вже після цього Київ виконає свою обіцянку й дасть добро на модернізацію флоту в Криму. Але такий варіант із самого початку не влаштовував росіян, які побоювалися, що Україна не виконає своєї частини домовленостей.

Наприкінці 2011 р. російська дипломатія передала українській стороні чергові пропозиції щодо делімітації. Росіяни запропонували, щоб Керч-Єнікальский канал залишився українським, натомість, Керченська протока була розмежована таким чином, аби частини каналу в районах Азовського і Чорного морів належали Росії. Крім того, російська дипломатія запропонувала змістити вихід із Керченської протоки в Азовському та Чорному морях у бік України. Щодо створення спільної корпорації та підписання угоди про делімітацію, то Москва запропонувала одночасну реалізацію цих пропозицій. Натомість, офіційний Київ висловився проти такого підходу і, як і раніше, настоював на тому, щоб спочатку оформити кордони і тільки потім створювати спільне підприємство.

Прийняття пропозицій Росії означатиме, що вона здобуде право контролю над входом і виходом практично всіх суден до/з Азовського моря. По-друге, розмежування Азовського та Чорного морів за російським варіантом означатиме для України, фактично, відмову від погодженого раніше принципу серединної лінії, не тільки серйозні територіальні втрати, а і можливу втрату газоносної площі Палласа. По-третє, хоч майбутня корпорація й називатиметься «спільною українсько-російською», існує небезпека витіснення української сторони з цього СП, внаслідок чого саме російська сторона збиратиме лоцманські збори, не передаючи їх Києву. Крім того, якщо спільна корпорація відповідатиме за режим судноплавства в Керч-Єнікальському каналі, то відповідальність за безпеку плавання в районі каналу, відповідно до міжнародного права, як і раніше, нестиме Україна [32].

Після серії переговорів 20 березня 2012 р. у Москві було підписано Договір між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про заходи щодо забезпечення безпеки мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці, затверджений 1 серпня цього ж року Постановою Кабінету Міністрів України №694 [33].

Відповідно до Договору (ст. 2) національні документи (свідоцтва), що підтверджують відповідність суден та екіпажів національним вимогам у сфері безпеки мореплавання і захисту морського середовища від забруднення з суден, видані однією зі Сторін, визнаються іншою Стороною. Органи портового контролю (нагляду) Сторін мають право перевіряти судна під державними прапорами Сторін, що знаходяться в портах Сторін, на предмет відповідності суден та їхніх екіпажів зазначеним документам. При виявленні невідповідності суден та їхніх екіпажів цим документам, органи портового контролю (нагляду) однієї Сторони мають право вживати до суден іншої Сторони відповідних заходів, аж до відмови у видачі дозволу на вихід з порту до усунення виявленої невідповідності [34].

Згідно зі ст. 3 в цілях моніторингу судноплавства в регіоні Сторони домовилися організувати обмін даними автоматичних ідентифікаційних систем (АІС), визначених правилом 19 глави V додатку до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р. [35], зміненої Протоколом 1978 року і Протоколом 1988 року [36]. Питання забезпечення інформаційної безпеки Сторони вирішують відповідно до законодавства держави кожної із Сторін.

4 жовтня 2012 року на третьому засіданні українсько-російської Змішаної комісії з морського судноплавства, що відбулось у Києві, сторони обговорили ряд питань, пов’язаних з реалізацією положень Угоди від 20.03.2012 р. Зокрема, у рамках засідання сторони обмінялися інформацією про створення спільної Робочої групи експертів з обміну даними АІС, а також погодили технічні вимоги до системи обміну такими даними. Також обговорено тексти проектів спільних українсько-російських Правил судноплавства в Керченській протоці та Положення про взаємодію у Керченській протоці Центру регулювання руху суден «Керч» (Україна) та Центру регіональної системи управління руху суден Керченської протоки (Російська Федерація). За результатами перемовин експертам доручено доопрацювати зазначені документи з урахуванням норм міжнародного права та надати свої пропозиції вже до наступного засідання українсько-російської Змішаної комісії.

Не менш важливе питання, підняте на засіданні – взаємодія відповідних українських та російських служб у питаннях забезпечення безпеки судноплавства в Азовському морі та організації регулювання руху суден у період льодової компанії 2012-2013 рр. Сторони доручили експертам вже до наступного засідання розробити схему такої взаємодії. Крім того, досягнуто домовленості щодо проведення спільної наради служб, відповідальних у питаннях забезпечення безпеки судноплавства в Азовському морі та організації регулювання руху суден у період льодової кампанії 2012-2013 рр. за участі представників українських та російських прикордонних і митних служб [37].

У липні 2012 року на засіданні Російсько-української міждержавної комісії Президенти Росії та України В.Путін і В.Янукович досягли попередніх домовленостей про делімітацію кордону у Керченській протоці. Після засідання В.Янукович заявив: «Ми домовилися прискорити переговори з метою завершення розмежування в Чорному та Азовському морях, а також у Керченській протоці, якомога швидше». Очікувалось, що обидві сторони підуть на компроміси з метою укладення чіткої угоди.

Однак, поки що цього не сталося. 1 вересня 2012 р. міністр закордонних справ РФ С.Лавров заявив, що Росія й Україна наразі не змогли остаточно домовитися про кордон у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці, хоча взаєморозуміння з деяких аспектів досягнуто [32]. Разом із тим, тенденції україно-російських відносин останніх років свідчать про те, що домовленості з цих питань можуть стати частиною «пакету» поряд з будь-якими іншими питаннями, зокрема, щодо ціни на газ.

Наприкінці жовтня 2012 р. Президент України В.Янукович вчергове висловив сподівання на успішне завершення переговорів з Росією щодо делімітації кордону в Азовському морі і Керченській протоці. За словами В.Януковича, остання зустріч з В.Путіним підтвердила взаємне розуміння, що завершення договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону має супроводжуватися комплексом заходів, що сприятимуть розвитку існуючих ділових контактів, а також вільному переміщенню громадян України і Росії [38].


Література
1. Завгородня І. Чужі // Український тиждень. – 2010. – №1-2.

2. Хобта С. Украино-российская граница: демаркация и перспективы ее восприятия населением приграничных территорий // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – №12 (199). – том 2, Ч. І. – 2010.

3. Кононов И.Ф. Украинско-российская граница: практики власти и повседневная жизнь населения // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Випуск 25. − 2010.

4. Заяць І. Міжнародно-правове регулювання державного кордону Укрїни та статусу деяких її територіальних одиниць // Вісник Львівського університету. Серія юрид. – 2011. – Вип. 52.

5. Угода між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону від 17.05.2010 р. // Офіційний вісник України. – № 61. – 20.08.2010.

6. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону» від 08.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №48.

7. Договір про україно-російський кордон від 28.01.2003 р. // Офіційний вісник України. –18.06.2004. – № 22.

8. М. Азаров назвав головний результат візиту Медведєва. — Режим доступу: http://www.unian.ua/news/377566-azarov-nazvav-golovniy-rezultat-vizitu-medvedeva.html - 19.05.2010.

9. Указ Президента України «Про деякі заходи з демаркації державного кордону між Україною і Російською Федерацією» від 14.12.2010 // Офіційний вісник Президента України. – № 33. – 22.12.2010.

10. Заява Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка у зв'язку з проведенням першого засідання Спільної українсько-російської демаркаційної комісії від 21.12.2010 // Українці Росії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kobza.com.ua/rosijsko-ukrajinski-vidnosyny.html?start=10

11. У Харкові обговорюють демаркацію кордону України з Росією // Дзеркало тижня. – 16.03.2011.

12. Третє засідання експертів Спільної українсько-російської демаркаційної комісії // Науково-дослідний інститут геодезії і картографії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: gki.com.ua/news/vidbulosya_chergove_zasidannya_ekspertiv_spil_no_ukra_ns_ko_ - 04.06.2011.

13. П’яте засідання Спільної українсько-російської демаркаційної комісії // Науково-дослідний інститут геодезії і картографії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: gki.com.ua/news/p_yate_zasidannya_spil_no_ukra_ns_ko_rosiis_ko_demarkatsiino. – 09.11.2011.

14. Чергове засідання Спільної українсько-російської демаркаційної комісії відбудеться у Києві наприкінці квітня // Урядовий портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245105123&cat_id=244277212. – 05.04.2012.

15. На українсько-російському кордоні встановили 13 основних прикордонних знаків // Урядовий портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245789615&cat_id=244277212. – 14.11.2012.

16. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації від 18.10.2007 р. // Офіційний вісник України. - №37. – 25.05.2012.

17. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво і взаємодію у сфері розбудови пунктів пропуску через українсько-російський державний кордон від 18.10.2011 р. // Офіційний вісник України. – 07.09.2012. – № 65. – Том 2.

18. Протокол між Державною митною службою України та Федеральною митною службою РФ про взаємне визнання окремих результатів митного контролю товарів та транспортних засобів при здійсненні митних операцій при перетині українсько-російського державного кордону від 1.10.2011 р. // Офіційний вісник України. – 25.11.2011. – № 89.

19. На Другому україно-російському економічному форумі // Міністерство закордонних справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/vatican/ua/news/print/69421.htmhttp://www.mfa.gov.ua/vatican/ua/news/print/69421.htm – 18.10.2011 р.

20. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації» від 22.02.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 42.

21. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 08.02.1995 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2006. – № 5. – Книга 1.

22. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні від 18.10.2011 р. // Офіційний вісник України. – 13.02.2012. – № 10.

23. Закон «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні» від 13.01.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – №39.

24. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні» // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42212

25. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2012 р. № 501 «Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво і взаємодію у сфері розбудови пунктів пропуску через українсько-російський державний кордон» // Урядовий кур'єр. – № 112. – 23.06.2012.

26. Кривак В.В. Поняття юрисдикції держави в територіальних водах // Митна справа. – 2010. – № 7.

27. Копачинська Г.В. Проблеми формування морських кордонів в Азово-Керченськый акваторыъ: невирішене питання українсько-російських відносин // Економічні інновації. – Випуск 44. – 2011.

28. ЄС-Україна-Росія: політичні аспекти відносин // Національна безпека і оборона. – №4-5 (133-134). – 2012.

29. Россия стремится к созданию совместной корпорации по управлению Керченским проливом // Транспорт. – февраль 2011. – № 8.

30. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки выд 24.12.2003 р. // Урядовий кур'єр. – 26.12.2003. – №245.

31. Спільна заява Президента України та Президента Російської Федерації щодо делімітації морських просторів в Азовському і Чорному морях, а також у Керченській протоці від 12.07.2011 р. // Прес-служба Президента України Віктора Януковича [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/24812.html

32. Кравченко В. Кордон: якою ціною? // Дзеркало тижня. Україна. – №31. – 07.09.2012.

33. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 694 «Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про заходи щодо забезпечення безпеки мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці» // Урядовий кур'єр. – № 142. – 09.08.2012.

34. Соглашение между Правительством Российской Федерации и Кабинетом Министров Украины о мерах по обеспечению безопасности мореплавания в Азовском море и Керченском проливе (Москва, 20 марта 2012 года) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_409/paran2#n2

35. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море 1974 г. (Лондон, 1 ноября 1974 года) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_251

36. Протокол 1988 года к Международной конвенции по охране человеческой жизни на море 1974 года (Лондон, 11 ноября 1988 года) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_689

37. У Києві обговорено співпрацю між Україною та Росії у сфері морського судноплавства // Урядовий портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245664522&cat_id=244276429. – 05.10.2012.

38. Янукович сподівається, що поділити з Росією море таки вдасться // Ukrainian European Persprective [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.u-e-p.eu/news/2012/october/yanukovich-spodvatsya-sho-podliti-z.html – 23.10.2012



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка