Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції



Сторінка8/17
Дата конвертації11.05.2018
Розмір3.69 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17
РАЗДЕЛ 4 СТРАТЕГИЧЕСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ И МАРКЕТИНГ НА МЕЖДУНАРОДНОМ, РЕГИОНАЛЬНОМ УРОВНЯХ И НА УРОВНЕ ПРЕДПРИЯТИЯ
SECTION 4 STRATEGIC MANAGEMENT AND MARKETING AT THE INTERNATIONAL, REGIONAL AND ENTERPRISE LEVELS

________________________________________________________________


МЕЖОРГАНИЗАЦИОННЫЕ СЕТЕВЫЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В УСЛОВИЯХ НОВОЙ ЭКОНОМИКИ
Вайлунова Ю. Г.

УО «Витебский государственный технологический университет», Беларусь
Глобализация экономики, переход от ориентации на предложение к ориентации на спрос, технико-технологические изменения, нарастание изменчивости рынков вынуждает предприятия искать новые организационные формы, соответствующие изменившимся условиям.

В условиях новой экономики – экономики знаний, в которой ключевое значение приобретают умственная сила людей и технологии, все больше приобретает значимость развитие межорганизационных сетевых взаимодействий. Поэтому для повышения конкурентоспособности предприятий и повышения эффективности их деятельности необходимо развивать сетевые связи между предприятиями. Это и обуславливает актуальность данной темы.

Межорганизационные сетевые взаимодействия в условиях новой экономики протекают в соответствии с концепциями: институциональной теории, устойчивого развития и устойчивого конкурентного преимущества, со-создания ценности, корпоративного управления и корпоративной социальной ответственности.

Существенный вклад в анализ межорганизационных сетевых взаимодействий внесли такие исследователи как П.Бакли, Дж.Джарилло, И.Доз, М.Каннингэм, К.Прахалад, Д.Тис, Дж.Томпсон, Д.Фолкнер, Д.Форд, А.Стерлин, А. Ардишвили, С.Гуриев и др. Значительная доля экономических работ по тематике межорганизационного взаимодействия создана с применением инструментария новой институциональной экономической теории, разработанного и развитого в трудах многих известных экономистов, таких как Дж.Акерлоф, А.Алчиан, Х.Демсец, К.Менар, П.Милгром, Дж.Робертс, О.Уильямсон, Т.Эгертссон и др.

Как показывают исследования, в настоящее время происходит расширение спектра организационных альтернатив, прежде всего за счет интенсивного развития различных форм сетевого взаимодействия предприятий. Межорганизационные сетевые структуры активно формируются как в рамках отдельных отраслей, так и на межотраслевом уровне и успешно действуют не только в пределах ограниченных территорий, но и на межгосударственном, межрегиональном и глобальном уровне. В литературе используется целый ряд названий этого объекта: «сетевая форма организации», «межфирменное сетевое взаимодействие», «сетевая организация бизнеса», и ряд других. Межорганизационные взаимодействия оказываются оптимальной организационной формой для преодоления проблем, встающих перед предприятиями.

Межорганизационные сети – это гибридные структуры, которые имеют длительные контрактные отношения, сохраняющие автономность сторон, но предполагающие создание специфических мер предосторожности, препятствующих противоправному поведению участников и обеспечивающих адаптацию к изменяющимся обстоятельствам в условиях неопределенности.

Межорганизационные сети – интегрированные структуры, которые предполагают установление таких взаимоотношений между субъектами хозяйствования, которые обеспечивают долгосрочное сближение генеральных целей интегрирующей и интегрируемой сторон.

В самом общем виде межорганизационные сети можно определить как специфическая форма сотрудничества и взаимозависимости между хозяйствующими субъектами, для которой характерны, по меньшей мере, два признака: во-первых, в сети участвуют как минимум три предприятия – контрагента; во-вторых, партнеры (участники) согласовывают свои функции, но не объединяют их.

Определяя сущность сетевых структур, Дж. Липнек и Дж. Стэмпс предложили характеризовать их пятью принципами: наличие общей долгосрочной цели, которая не может быть полностью достигнута вне сетевого взаимодействия каждым отдельным ее участником; добровольность связей, обеспечивающая гибкость и открытость в сетевой структуре; независимость партнеров, которые имеют возможность реализовывать собственные цели и задачи организации, получая в результате включения в интеграционный процесс определенную выгоду, однако при этом должны нести ответственность за достижение конечной цели деятельности сетевой структуры; множественность лидеров, которые позволяют обеспечить устойчивость и эластичность сети; множественность уровней взаимодействия, так как каждый участник сетевой структуры может взаимодействовать напрямую с любым партнером, входящим в данное сетевое формирование [1].

К инструментам развития межорганизационных отношений относятся формирование отношений партнерства, стратегических союзов, контрактные взаимодействия.

Таким образом, вышеперечисленные аспекты, при должном уровне их проработки, могут позволить предприятию найти партнеров и организовать сеть взаимоотношений, которая сформирует конкурентное преимущество.
1. Шерешева, М.Ю. Формы сетевого взаимодействия компаний. / М.Ю. Шерешева. М. : Издат. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. – 339 с.

СТАНОВЛЕНИЕ СПОРТИВНОГО МАРКЕТИНГА В УКРАИНЕ
Велиев А. А.

Сумский государственный университет, Украина
Совсем недолго спорт был просто сферой, где люди выясняли, кто из них «быстрее, выше, сильнее». Постепенно он превратился в инструмент государственной и международной политики, и в связи с этим к нему возрос интерес не только со стороны болельщиков, но и со стороны бизнесменов, государственных деятелей, деятелей культуры и т.д. Но если для достижения политических целей спорт научились использовать еще в начале прошлого века, то вот получать от спорта прибыль даже в XXI веке удается далеко не всем. Именно поэтому все чаще приходится слышать о спортивном маркетинге. Для одних – это соломинка, которая поможет спортивному клубу или мероприятию выжить, для других – формирование абсолютно нового подхода к спорту, его управления, функционирования, восприятия.

Сегодня любой вид спорта окружен множеством заинтересованных лиц. Спортивные клубы хотят играть, побеждать и зарабатывать, зрители – посещать соревнования, производители спортивных товаров – наращивать продажи, спонсоры – продвигать свои бренды, телеканалы – транслировать рейтинговые матчи. Последовательные действия каждого из этих субъектов, направленные на достижение поставленных целей, относятся к категории спортивного маркетинга.

У нас в Украине эта тема пока новая, методической литературы нет, а в большинстве обучающих курсов данный предмет отсутствует – словом, рынок пока находится в зачаточном состоянии. С одной стороны, это хорошо, так как есть куда расти. С другой стороны – начинать нужно практически с нуля.

Во всем мире футбол давно уже перестал быть только лишь игрой. Сегодня это самый настоящий бизнес, и успех в нем, как в любом коммерческом предприятии, во многом зависит от финансового положения клубов. Украинский футбол сегодня едва ли можно назвать коммерчески успешным. Три-четыре футбольных клуба которые действительно развиты до европейского уровня. Абсолютное большинство отечественных клубов дотационное. Они практически не получают прибыли от своей деятельности и держатся на плаву во многом за счет бюджетных средств и спонсорской помощи субъектов хозяйствования, которые сами порой находятся в непростом экономическом положении.

В условиях рыночной экономики в сфере футбола резко возрастает значение маркетинга.

Маркетинговая политика разрабатывается в целях закрепления действующих принципов маркетинговой деятельности клуба и представляет собой всеобъемлющий план, ориентированный на основную идею (цель), устанавливающий основные рамки поведения (стратегии), а также описывающий необходимые оперативные действия (использование маркетинговых инструментов).

Цель маркетинга любого футбольного клуба заключается в том, чтобы создать условия и атмосферу благоприятные для инвестирования, привлечения зрителя на стадион, спонсоров и СМИ к сотрудничеству.

Чтобы достичь поставленной цели, футбольный клуб должен определить основные направления маркетинговой деятельности, или маркетинговые стратегии. Такими стратегиями могут быть: трансформация названия команды в полноценный бренд, построенный на ценностях и ассоциациях связанных с историей клуба, стилем игры, выдающимися игроками и тренерами команды, а также самим названием и логотипом клуба; работа по превращению игроков команды в профессионалов, которые являются не просто единицами игрового состава, но и важными составляющими имиджа современного футбольного бренда и его коммерческого наполнения; внедрение систем работы с болельщиками, при которых клуб превращает коммерчески пассивных зрителей в активных потребителей своего основного (футбол) и сопутствующих (атрибутика, сувениры и т.п.) продуктов; вовлечение в процесс спонсора, воспитание в нем приверженности к клубу, создание ассоциативной связи между брендом спонсора и брендом футбольного клуба; создание новостных поводов, информирование и вовлечение СМИ в жизнь клуба.

Что дает такой подход:


  1. Зритель получает возможность наиболее открыто и эмоционально поддерживать свою команду, не только радоваться победам, но и переживать вместе поражения.

  2. Клуб получает наиболее преданных болельщиков и возможность привлечь новых поклонников с наименьшими усилиями.

  3. Спонсор получает возможность наиболее эффективного воздействия на болельщиков, которые являются потенциальными потребителями его продукта.

  4. СМИ получают возможность освещать то или иное спортивное событие не только по итогам его результатов, но и с точки зрения самого клуба.

Научные руководители: д-р. экон. наук, проф. Клисиньски Я.C.,

д-р. экон. наук, проф. Прокопенко О.В.



ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛОГІСТИЧНОГО СЕРВІСУ
Гайдабрус Н. В.

Сумський державний університет, Україна
Сучасна вітчизняна і світова практика свідчать про зростання ролі послуг у конкурентоздатності підприємств на ринках збуту. Це пояснюється в першу чергу тим, що в сучасній економіці чітко простежується напрямок розвитку сукупної пропозиції “товару – послуги”. Покупець фактично здобуває не тільки товар як фізичний об’єкт, але і послуги, які супроводжують його продаж. У цих умовах для більшості споживачів стала важливою не сама пропозиція, а, скоріше, суб’єктивний спосіб її сприйняття.

Також на сьогодні можливості різкого підвищення якості для більшості виробників продукції об’єктивно обмежені. Тому зростає кількість підприємств, які звертаються до логістичного сервісу як засобу підвищення своєї конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників ідентичного товару приблизно однакової якості, перевага буде надана тому з них, хто спроможний забезпечити більш високий рівень сервісу.

Послуга в узагальненому розумінні – це деяка дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість, і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар. Ця риса споріднює послуги з матеріальним товаром. При цьому вартість сервісних послуг іноді може перевершувати витрати безпосередньо на виробництво продукції.

Робота з надання послуг, тобто із задоволення будь-чиїх потреб, називається сервісом. Сервіс нерозривно пов’язаний з розподілом і є комплексом послуг, які надаються в процесі замовлення, купівлі, постачання і подальшого обслуговування продукції.

Виходячи з цього логістичний сервіс може бути реалізований тільки в сферах розподілу і обігу, він є певною сукупністю послуг, які надаються в процесі безпосереднього постачання товарів споживачам, що є завершальним етапом просування матеріального потоку логістичними ланцюгами.

Б. Лялонд, М. Купер і Т. Нордевір мають декілька точок зору, які дають визначення обслуговуванню споживачів:

1. як сферу діяльності;

2. як набір кількісних показників господарської активності;

3. як філософію управління.

Розуміння обслуговування споживачів як сфери діяльності передбачає можливість керування цією діяльністю. Сприйняття обслуговування споживачів через кількісні показники доречно за умови, що вони піддаються точному вимірюванню. Погляд на обслуговування споживачів як на філософію управління відображає значну роль орієнтованого на споживача маркетингу. Всі три подання важливі для розуміння того, що потрібно для успішного обслуговування споживачів.

Головною метою логістичного сервісу є забезпечення необхідного рівня задоволення вимог клієнта за найнижчих сукупних витрат, що передбачає гарантоване отримання ним продукту відповідної якості, кількості та асортименту у визначеному місці, у визначений час та за визначеною ціною.

Завдання логістичного сервісу:

1) консультування потенційних покупців перед придбанням ними товарів, що дозволяє зробити правильний вибір;

2) підготовка покупця до найбільш ефективної та безпечної експлуатації придбаної техніки;

3) передача необхідної технічної документації, що дозволяє відповідним фахівцям належним чином виконувати обслуговуючі функції;

4) передпродажна підготовка товару, щоб уникнути відмови в роботі під час демонстрації потенційному покупцеві;

5) доставка товару на місце експлуатації таким чином, щоб звести до мінімуму ймовірність його пошкодження в дорозі;

6) приведення товару в робочий стан і демонстрація споживачеві його в дії;

7) забезпечення повної готовності товару до експлуатації протягом усього терміну перебування його в споживача;

8) оперативна поставка запасних частин.

Об’єктом логістичного сервісу, з одного боку, є сам товар у своїй фізичній формі, з іншого – різні споживачі матеріального потоку (виробничі підприємства, різні розподільні центри і кінцеві споживачі).

Таким чином, предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.

Таким чином, в останні роки прерогативою логістики поряд з управлінням матеріальними потоками є й управління сервісними потоками. Крім того, логістичний підхід є ефективним також для підприємств, які надають тільки послуги (транспортні, експедиторські, вантажопереробні та ін.).


  1. Гончаров В. В. Руководство для высшего управленческого персонала : в 2 т. / В. В. Гончаров. – М. : МНИИПУ, 1997. – Т.1. – 768 с.

  2. Економічна енциклопедія: у 3 т. / відп. ред. С. В. Мочерний. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2001. – Т. 2. – 848 с.

  3. Кальченко А. Г. Логістика: навч. посібник / А. Г. Кальченко. – К. : КНЕУ, 2000. – 148 с.

  4. Скоробогатова Т. Н. Логистика: учебное пособие / Т. Н. Скоробогатова. – 2 – е изд. – Симферополь: ООО «ДиАйПи», 2005. – 116 с.

  5. Шумаєв В. Логистика инновационной деятельности / В. Шумаєв, Д. Захаров // Ресурсы информация снабжение конкуренция. – 2010. – № 3.

  6. Bernard J. LaLonde, Martha C. Cooper, and Thomas G. Noordewier. Customer Service : A Management Perspective. Oak Brook, III: The Councilof Logistics Management, 1988.


СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМИ –

ЇХ ЗМІСТ, НЕДОЛІКИ
Гайдай І. Ю., канд. екон. наук, доц., Скворцова Г. О.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «ДонНТУ», Україна
В умовах розвитку ринкових відносин і підвищення насиченості споживчого ринку товарами і послугами рекламна діяльність набуває нового значення, що відрізняється цілим рядом специфічних рис, знання та врахування яких дозволяє активізувати процес продажу, стимулювати реалізацію окремих товарів, раціоналізувати процес обслуговування покупців, за рахунок «інформаційної підтримки» всіх його складових.

Питання оцінювання ефективності реклами відображено в наукових працях: Е. Дихтль, X. Хершген, С.Миллер, В. А. Полторак, Дж. Р. Росситер, Л. Перси, М. Айзенберга, У. Аренса, Д. Бернета, К. Бове, І. А. Гольмана, С. Моріарті, К. Ротуолла, Ч. Сендіджа та ін.

Мета роботи полягає у поширенні та поглибленні знань щодо показників ефективності реклами.

Актуальність дослідження показників ефективності рекламної діяльності обумовлена складністю і невирішеністю ряду проблем, пов'язаних з процесом цілеспрямованої дії на рекламну діяльність.

Українські компанії найчастіше оцінку ефективності реклами роблять за таким показником, як об’єм продажу товару, а іноземні намагаються встановити, скільки людей бачили рекламу, які у них виникали відчуття, скільки можуть її пригадати, а також згадати назву ТМ [1, с. 29].

Крім того, ефективність управління рекламною діяльністю на підприємстві визначається ефективністю функціонування та використання кожного елемента системи управління, а саме: раціональністю структури застосуванням наукових, інноваційного характеру, методів управління, швидкістю, повнотою інформаційного забезпечення, кваліфікацією працівників, їхнім умінням творчо підходити до вирішення конкретних проблем управління [2, с. 36-39].

Оцінка ефективності реклами дозволяє: отримати інформацію про доцільність реклами; виявити результативність окремих засобів її розповсюдження; визначити умови оптимально впливу реклами на потенційних споживачів.

Для оцінки чинників ефективності реклами використовують такі основні критерії за напрямами дослідження ефективності реклами: упізнаваність, популярність, спроможність пригадати рекламу, рівень спонукання, вплив на купівельну поведінку.

Ці показники впливу є кумулятивними і розраховують їх після кількох демонстрацій реклами. Додатково визначають «бета-показник», або відсоток людей, які, ознайомившись уперше з рекламним повідомленням, запам’ятовують торгову марку і бодай один із візуальних і текстових елементів. Після того, як були згадані чинники, що впливають на ефективність реклами, доцільним буде перейти до аналізу підходів оцінки ефективності реклами. У теорії маркетингу розрізняють поняття економічної та комунікативної ефективності реклами, таким чином виділено економічний і комунікаційний підхід [ 3, с. 15].

Економічна ефективність реклами може визначатись співвідношенням між результатом, отриманим від реклами, і величиною затрат на проведення рекламних заходів за фіксований відрізок часу.

Для оцінювання комунікаційної ефективності взагалі найчастіше користуються виміром звернень цільової аудиторії у відповідь на рекламне повідомлення. За допомогою цього критерію можна виділяти безпосередньо рекламну дію на цільову аудиторію, оскільки, наприклад, об’єм продажів залежить від безлічі інших не рекламних чинників [4, с. 126]. Також існують комунікаційні показники, які побічно зв’язані зі збільшенням об’ємів продажу: це рівень популярності торговельної марки, позитивне відношенні до товару і фірми, збільшення кількості людей, що знають слогани і образи в рекламі.

Складність такого підходу полягає в тому, що всі вище перелічені показники тісно пов’язані з відчуттями споживачів, які мають тенденцію до частої зміни.

Можемо побачити, що кожен з представлених методів є дієвим для конкретного об’єкта, але якщо говорити про підприємство в цілому, то на основі окремих даних неможливо однозначно сказати на скільки ж виявилася ефективною рекламна діяльність.

Таким чином, можна зробити висновок, що ефективне управління рекламною діяльністю – це цілеспрямована дія на об'єкт за допомогою різних важелів, методів і стимулів упродовж тривалого безперервного процесу, що охоплює всі елементи системи управління рекламною діяльністю, а також усі чинники, які впливають на ефективність рекламних заходів.




  1. Ємцева Л.М. Исследование эффективности и эффекта рекламной деятельности // Торгівля і ринок України. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2003. – Вип. 17. – Т. 3. – С. 146–153.

  2. Джефкінс Ф. Реклама //: Практ. Посіб.: Пер. з 4-го англ. вид. / Доповнення і ред. Д. Ядіна. – К.: Т-во “Знання”, 2001. – 456 с.

  3. Наумова Валерія Сергіївна. Оцінка ефективності стратегії міжнародного маркетингу підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 с.

  4. Лук'янець Т.І. Маркетингова політика комунікацій / Лук'янець Т.І. Навч. Посіб. – Київ КНТЕУ 2003. – 440 с.



ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВЧИМ КАПІТАЛОМ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Голишева Є. О., канд. екон. наук

Сумський державний університет, Україна
Впровадження системи управління споживчим капіталом вимагає реформування та удосконалення систем людського та структурного капіталів як інших складових інтелектуального капіталу. Виходячи з цього виникає необхідність проаналізувати перешкоди, з якими можуть зіткнутися підприємства у процесі взаємодії з факторами внутрішнього та зовнішнього середовищ господарювання. З урахуванням цього автором було визначено основні проблеми запровадження системи управління споживчим капіталом на промислових підприємствах, їхня систематизація наведена на рис. 1.

Рис. 1 – Авторська систематизація проблем впровадження системи управління споживчим капіталом на вітчизняних підприємствах


Виявлені проблеми згруповані за такими елементами як персонал, процеси та технології, що відповідають структурним елементами інтелектуального капіталу, на основі яких формується споживчим капітал, який відповідає за взаємодію із зовнішнім середовищем.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ МАРКЕТИНГУ ВРАЖЕНЬ НА СПОЖИВАЧА ПРИ ФОРМУВАННІ БРЕНДУ КОМПАНІЇ
Деречинський Ю. Н., канд. екон. наук, доц., Воліна М. С.

Автомобільно-дорожний інститут ДВНЗ «ДонНТУ», Україна
Маркетинг вражень – це інструмент побудови емоційного зв'язку між продуктом, брендом або ТМ і споживачами в рамках заходів, організованих виробником. Характеризуючи сутність маркетингу вражень, важливо зазначити, що на сьогоднішній день він займає проміжну позицію між event – маркетингом та show – маркетингом, базуючись на міксі реклами, PR та маркетингу.

Аналізуючи діяльність провідних компаній Європи, значення маркетингу вражень зростає швидкими темпами тільки тому, що даний вид маркетингу дає можливість «з головою занурити» споживача в ТМ або продукт та зробити його прихильником визначеного товару або ТМ, і отримати значну комерційну вигоду для компанії. Найбільш яскравим прикладом ефективного використання маркетингу вражень є маркетингова діяльність компанії, що виробляє печиво Oreo. В процесі виробництва та реалізації печива Oreo, виробники почали вивчати ставлення споживачів до свого продукту: спостерігати за їх звичками та емоціями стосовно печива. В процесі спостережень вони виявили, що абсолютна більшість покупців печива з’їдає його однаковим чином: спочатку крутять обидві сторони печива, щоб розділити його навпіл, потім облизують крем, і нарешті вмочують його у молоці. Так, споживачі Oreo робили з дитинства, і весь цей «ритуал дій» викликає у них найприємніші спогади та емоції з дитинства. Маркетологи компанії Oreo використали своє відкриття в рекламній компанії та астрономічно збільшили об’єми продажів, забезпечивши успішне майбутнє ТМ Oreo в майбутньому [1].

Бернт Шмідт в своїх працях акцентує увагу на важливості використання емоційного маркетингу в діяльності компанії та затверджує, що споживацьке сприйняття товару має структуру, що складається з п’яти рівнів: відчуття, контакт, аналіз, взаємодія, ставлення. Чим вищій рівень взаємодії з покупцем, тим краще його ставлення до бренду. Кевін Робертс, розглядаючи емоційний маркетинг з позиції його ефективного застосування в маркетинговій діяльності, виділяє поняття «lovemarks», яке характеризує товари/послуги до яких покупці відчувають щирі позитивні почуття і саме тому, не бажають змінювати даний товар на замінник. Товари категорії «lovemarks» характеризуються певними відмінними рисами:

1. Повага до ТМ. Розглядаючи процес вибору та придбання товару з точки зору психології покупця, статус «lovemarks» отримають тільки ті товарі до яких існує повага та лояльне відношення з боку більшої частини тієї чи іншої соціальної групи клієнтів. Повага формується на основі якості товару, зручності та комфортності розташування збутових пунктів, рівня сервісу та відношення до кожного окремого покупця з боку персоналу компанії. Зазначені показники потребують підтримки наявного рівня та їх постійного вдосконалення.

2. Відданість покупців ТМ. Максимального результату та високих показників діяльності можливо досягнути лише за допомогою серйозних відданих клієнтів, які постійно користуються товаром.

3. Відчуття. Товар/послуга повинна викликати сильні емоційні відчуття тільки позитивного характеру, які пов’язані з важливими моментами життя клієнта: дитинство,студентські роки, весілля тощо. Потрібно здійснити максимальний емоційний вплив на підсвідоме покупця, ураховуючи особливості сегменту, до якого він відноситься [2].

Для досягнення максимального ефекту від практичного застосування емоційного маркетингу,необхідно використовувати певні секрети емоційного впливу бренду на контактну аудиторію, до яких можливо віднести використання: загадковості (яскраві історії та минулому компанії,цікавих фактах та визначних досягненнях), натхнення як співробітників, так і покупців; чуттєвості у формі слуху, зору, дотиків, смаку, інтимності у вигляді вірності, емпатії, пристрасті тощо [3].

Формування бренду в розумінні споживача – це одна з пріоритетних задач, вирішення якої забезпечить лояльність та відданість великої кількості споживачів, що гарантує компанії шалений попит на товари/послуги і як наслідок великий обсяг продажу та прибутків. Для досягнення максимально ефективного результату, необхідно використовувати почуття, емоції, стимули, побажання та прагнення споживачів,які вони можуть задовольнить за допомогою даного товару/послуги. Споживачі платять гроші не лише за товар, які купують для задоволення власних потреб, а за ті почуття та емоції,які виникають в процесі або після здійснення покупки. Емоційний маркетинг – це найбільш дієвий інструмент формування прихильності та відданості споживачі певній ТМ, який не потребує значних капіталовкладень, але гарантує тривалий ефект. Для забезпечення ефективності емоційного маркетингу потрібно створювати ситуацію,як спричинить підвищення емоційно – психологічного стану клієнта и дасть змогу встановить з ним емоційний контакт, забезпечить реакцію на «кинутий виклик» компанії.


1.Голубков Е.П. Вивчення споживачів в Росії та за кордоном. – 1998. – №5

2.Зозульов А.В. Поведінка споживачів: Навч. посібник. – К.:Знання, 2004. – 364 с.

3.Орбан–Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У кн..Кн.1: Соціальна психологія особистості та спілкування. – К: Либідь,2004. – 576 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка