Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції



Сторінка7/17
Дата конвертації11.05.2018
Розмір3.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Удосконалення процедури оцінки якості професійного розвитку персоналу
Захарова О. В., д-р. екон. наук, проф., Городничук Н. В.

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», Україна
На сучасному етапі розвитку економіки України основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку, що можливо досягти виключно шляхом забезпечення якості й конкурентоспроможності власної продукції та підприємства в цілому. Водночас досягнення такого стану неможливо без максимально ефективного використання персоналу підприємства, тому необхідно створювати всі умови для раціонального використання персоналу та інтенсивного розвитку його професійного потенціалу. При цьому формування професійного потенціалу працівника відбувається, у першу чергу, за рахунок безперервного здійснення процесу професійного навчання, досягнення якості якого зумовлює якість трудових ресурсів і якість праці та впливає на формування достатньої якості продукції й ефективності діяльності підприємства.

Найбільшу складність для керівництва підприємства викликає процедура оцінки якості професійного розвитку персоналу через відсутність обґрунтованої комплексної системи показників, які б давали змогу всебічно здійснити таку оцінку з мінімальними втратами часу та коштів. Існуюча система показників оцінки якості професійного розвитку на переважній більшості підприємств має ряд недоліків і неповною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів, а також не враховує стратегічних завдань підприємства. Отже, існує нагальна потреба у вдосконаленні системи показників оцінки якості професійного розвитку персоналу шляхом уточнення змісту та критеріїв оцінки існуючих і застосування нових показників.

Враховуючи те, що професійний розвиток персоналу є складовим процесом системи менеджменту якості підприємства та згідно до вимог ДСТУ ISO 9001:2009 підприємство має здійснювати її оцінку шляхом розрахунку показників результативності кожного зі складових процесів [1]. Водночас існують труднощі з визначенням показників результативності, а саме, розрахунок показників здійснюється для системи в цілому, не враховуючи особливості всіх складових підсистем в межах системи розвитку персоналу. Отже, необхідно визначити систему показників оцінки якості розвитку персоналу з урахуванням особливостей дії всіх складових системи задля забезпечення результативності функціонування загальної системи менеджменту якості підприємства. При цьому якість системи позначається на якості процесів і, відповідно, на якості кінцевих результатів [2, с.27-28].

Оцінку професійного розвитку персоналу слід здійснювати комплексно з урахуванням всіх етапів його протікання та інтересів всіх зацікавлених сторін. Якісна підготовка та проведення процедури професійного навчання персоналу вимагає якомога більш повного врахування організаційних умов, здатних вплинути на його результати, і подальшого визначення досягнутого рівня продуктивної та ефективної віддачі від навчання. Чим ретельніше буде визначена потреба в навчанні персоналу, тим краще зміст і форми навчання будуть співвіднесені з цілями і завданнями діяльності підприємства, а тим самим скоріше буде отримано соціально-економічний ефект. Висока віддача від навчання можлива лише в тому випадку, якщо організація буде тримати під постійним контролем питання, пов’язані з ефективністю навчання персоналу. Саме тому існує необхідність у доповненні існуючої системи показників оцінки результативності професійного розвитку персоналу узагальнюючим показником, який би дозволив встановити залежність між кінцевим результатом діяльності підприємства та розміром інвестицій, спрямованих на професійний розвиток персоналу. В якості такого показника пропонується коефіцієнт ефективності інвестування у професійний розвиток персоналу, який розраховується шляхом співвідношення темпів зростання прибутку підприємства та темпів зростання інвестицій у професійний розвиток персоналу, що дозволяє кількісно охарактеризувати фінансово-економічну та непрямо соціальну складові ефективності інвестування:



, (1)

де – темпи зростання прибутку підприємства;



– темпи зростання інвестицій у професійний розвиток персоналу.

Критеріями оцінки рівня даного показника є:

Якщо  > 1, то інвестування у професійний розвиток персоналу є ефективним як з економічної, так і з соціальної точок зору;

якщо < 1, то окупність інвестування у професійний розвиток персоналу або ще не настала завдяки нетривалому періоду часу, який пройшов з моменту початку інвестування підприємством коштів у професійний розвиток, або спостерігається досить низький рівень продуктивної віддачі від інвестованих коштів.

Розрахунок пропонованого показника слід здійснювати з певною періодичністю, а отримані результати будуть слугувати вихідною інформаційною базою для здійснення моніторингу загальної якості та результативності наявної системи управління персоналом та управління підприємством загалом.


  1. Системи управління якістю. Вимоги. (ISO 9001:2008, IDT): ДСТУ ISO 9001:2009. – [Чинний від 2009–09–01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2009. – 26 с.

  2. Момот А.И. Экономический механизм управления качеством: монография / А.И. Момот. – Донецк: Норд-Пресс, 2005. – 383 с.



Міжнародні Концептуально-правові засади енергоефективного розвитку регіонів України
Караєва Н. В., канд. екон. наук, доц.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна
Глобальні зміни клімату та вичерпання ресурсів нафти та інших енергоносіїв стають чинниками соціально-економічних конфліктів. При цьому через специфіку ресурсної та екологічної кризи та сучасні тенденції розвитку світової економічної системи загрози соціальній стабільності мають глобальний характер, а їх вирішення є компетенцією не тільки державних, а й міжнародних інститутів. Також в умовах глобалізації світових економік та інтеграції енергетичних ринків високі та нестійкі ціни на основні енергоресурси, обмеженість заходів щодо підвищення енергоефективності їх споживання стають джерелом формування ризиків сталого розвитку енергетики та економіки багатьох країн світу.

На Міжнародному енергетичному форумі-виставці "World Future Energy Summit", що відбувся в АБУ-ДАБІ 18 червня 2011, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй (ООН) Пан Гі Мун проголосив 2012 рік Міжнародним роком сталої енергетики для всіх [1]. Також на його думку для протидії зміні клімату потрібна енергетична революція, що має супроводжуватися розвитком інфраструктури із запровадження відновлювальних джерел енергії. Зазначене може стати не лише запорукою збереження чистого довкілля, а й ефективним способом розбудови нової економіки. Саме перехід до світової «зеленої» економіки дозволить уникнути цілої низки загроз традиційному способу життя. З ініціативою глобальних змін виступила Організація Об’єднаних Націй, яка у 2009 р. започаткувала програму Ініціатива «зеленої економіки» (Green Economy Initiative) [2].

Викопне паливо, зокрема вугілля та газ, залишається важливим ресурсом для генерації електроенергії та промислового виробництва в країнах з перехідною економікою (у т. ч. України). Саме в цих країнах необхідно зменшити вуглецеві викиди у спосіб запровадження низько вуглецевих технологій, зокрема вітрогенерації та сучасних високоефективних електрогенеруючих агрегатів, і підвищити енергоефективність як з боку постачання, так і з боку попиту. Для України також пріоритетним завданням політики сталого розвитку є створення національного вуглецевого ринку та наступне його об’єднання зі світовою системою торгівлі викидами, зокрема європейською. Аналіз проблем, які перешкоджають реалізації даного завдання детально наведено в роботах [3, 4].

Уряди багатьох розвинутих країн включили цілі, завдання та конкретні інструменти сприяння «зеленому» зростанню у свої довгострокові стратегії або розробили окремі стратегії зеленого зростання. Зокрема, навесні 2010 року Європейською Радою було затверджено стратегію соціально-економічного розвитку Євросоюзу на період до 2020 року «Європа 2020: Стратегія інтелектуального, стійкого і всеосяжного зростання»), у якій викладено уявлення про соціальну ринкову економіку Європи в ХХІ столітті, скориговану з урахуванням уроків кризи. За основу посилення конкурентоздатності європейської економіки прийнято процес залучення інновації та зелене зростання. «Лісабонську стратегію» 2000-го року має замінити нова Стратегія розвитку «Європа 2020», що забезпечить високий рівень зростання та зайнятості в ЄС. Для реалізації Стратегії передбачається інвестування 3 % ВВП ЄС у дослідження та розроблення. Також, у документі "Енергетики 2020: Стратегії конкурентоспроможної, сталої і безпечної енергетики" передбачено впровадження ключових енергетичних технологій на європейському рівні, які повинні забезпечити виконання до 2020 року трьох стратегічних цілей: 1) скорочення обсягів споживання первинної енергії на 20%; 2) збільшення до 20% частки відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі ЄС; 3) зменшення на 20% обсягів викидів парникових газів [5].

Стосовно України у контексті реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010–2015 роки, пріоритетного значення набуває питання щодо підвищення рівня ефективності здійснення державного управління на регіональному рівні. Енергоефективний розвиток держави можливий лише при забезпеченні сталого розвитку усіх її регіонів, що передбачає формування ефективної просторової структури економіки країни при збалансуванні регіональних інтересів.


1. United Nations Industrial Development Organization (UNIDO) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unido.org/index.php?id= 7881&tx_ttnews[tt_news]=850&cHash=f160cd2d53 .

2. United Nation Development Program. The Green Economy Initiatuve. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unep.org/greeneconomy/

3. Стратегічні пріоритети безпечного розвитку України на засадах «зеленої економіки» : монографія / В. Г. Потапенко ; [за наук. Ред. Д.е.н., проф. Є. В. Хлобистова]. – К. : НІСД, 2012. – 360 с.

4. «Зелена» економіка крізь призму трансформаційних зрушень в Україні / Буркинський Б.В., Галушкіна Т.П., Реутов В.Є. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України – Саки: ПП «Підприємство Фєнікс», 2011. – 348 с.

5. Green Paper. A European Strategy for Sustanable, Competitive and Secure Energy. Brussels, 8.3.2006. COM(2006) 105 final. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu.

ПЕРЕВАГИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ

НА МАШИНОБУДІВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

НА ЗАСАДАХ КОНТРОЛІНГУ
Криворучко Л. Б.

Сумський державний університет, Україна
В межах цього дослідження валютним контролем ми називаємо процес забезпечення на українському підприємстві, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, своєчасного повернення валюти на територію України, який регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [1,2] та іншими нормативними документами.

Організація процесу валютного контролю на машинобудівних підприємствах традиційно характеризується громіздкістю, складністю інформаційних потоків, значними обсягами паперового документообігу, дублюванням документів, залученням великої кількості працівників, низьким рівнем використання комп’ютерних можливостей під час виконання розрахунків, відсутністю чіткого розмежування відповідальності і, як наслідок, частими випадками виникнення помилок. Помилки спричиняють порушення строків проведення валютних розрахунків, що тягне за собою сплату штрафних санкцій, накладених державними контролюючими органами або навіть заборону провадження зовнішньоекономічної діяльності.

Структурні підрозділи підприємства, що беруть участь в системіобміну інформацією в процесі валютного контролю, можна розділити на такі сфери: сфера нефінансовихдокументів, сфера платежів, сфера веденнядоговорів, сфера валютного контролю. Сфера нефінансових документів надає інформацію про вантажно-митні декларації та акти виконаних робіт, дати оформлення яких є початком або припиненням відліку строку, протягом якого необхідно провести валютні розрахунки. Сфера платежів володіє інформацією про проведення платежів, при чому дата надходження валютних коштів на банківський рахунок підприємства припиняє валютний контроль за експортними операціями, а дата перерахування валюти іноземним контрагентам — розпочинає валютний контроль за імпортними операціями на умовах передоплати. Сфера ведення договорів володіє інформацією про стан виконання зовнішньоекономічних експортних договорів і орієнтовні строки завершення робіт за договоромі підписання документів, що припинять ведення валютного контролю. Сфера валютного контролю на підставі всіх отриманих від інших сфер інформаційних ресурсів відбирає зовнішньоекономічні операції, строк розрахунків за якими добігає кінця, вчиняє дії щодо подовження строку валютних розрахунків і, в свою чергу, надає інформацію про результати проведеної роботи іншим структурним підрозділам підприємства.

За кожним договором, як правило, здійснюється декілька платежів та складаються декілька актів виконаних робіт або вантажно-митних декларацій. Розраховувати, контролювати та продовжувати строки повернення валюти необхідно за кожним платежем або документом, що значно ускладнює процес валютного контролю. Кожна з перелічених сфер може охоплювати декілька управлінь або відділів, між якими теж існують інформаційні потоки.

Застосування єдиної інтегрованої електронної системи обміну інформацією як контролінгового інструменту спроможне значно спростити інформаційні потоки.

Структурні підрозділи, що володіють інформацією, необхідною для реалізації валютного контролю, тепер звільнені від активної участі в процесі. Внесок цих підрозділів обмежується веденням свого сегменту єдиної інтегрованої електронної бази даних, в той час як обмін інформацією та розрахунок звітів здійснюється електронною системою автоматично. Така електронна система вимагає постійного обслуговування спеціалістом, проте забезпечує високу точність розрахунків, своєчасність надання інформації, вивільнення робочого часу багатьох працівників. Валютний контроль тепер може виконуватися силами лише одного юридичного відділу. За допомогою контролінгу суттєво скорочується обсяг паперового документообігу, що супроводжує валютний контроль.

Таким чином, застосування в процесі валютного контролю на машинобудівному підприємстві єдиної інтегрованої електронної інформаційної системияк контролінгового інструментусуттєво спростить і підвищить прозорість систему обміну інформацією, точність розрахунків і продуктивність праці співробітників, зменшивши до мінімуму ризик порушення законодавчо встановлених строків проведення валютних розрахунків.


  1. Закон України. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: за станом на 25 лист. 2013р.[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/185/94-%D0%B2%D1%80.

  2. Декрет Кабінету Міністрів України. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: за станом на 25 лист. 2013р. [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/15-93.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПІЛЬГ І ПОСЛУГ ПІДПРИЄМСТВА
Летуновська Н. Є.

Сумський державний університет, Україна
Соціальна політика підприємства є одним з ключових елементів його діяльності, оскільки тільки ефективно мотивований персонал може працювати на той результат, який є бажаним для власників компанії. Раціонально сформована система пільг та послуг, якими можуть користуватися працівники конкретного підприємства, є дієвим мотиваційним інструментом, за умови, якщо керівництво дійсно обізнане про мотивацію своїх працівників.

На сьогодні у наукових працях приділено недостатньо уваги формуванню системи соціальних пільг та послуг підприємства (реалізується у т. ч. завдяки створенню та утриманню відомчих закладів соціальної інфраструктури) як окремому об`єкту управління суб`єкта господарювання. Для ефективного управління в сфері надання соціальних пільг та послуг необхідним є розроблення організаційно-економічних засад, що передбачає створення механізму управління існуючою соціальною сферою, розгляд принципів її функціонування, структуру, завдання та функції. Автором пропонується схема організаційно-економічного механізму управління системою соціальних пільг і послуг підприємства, рис. 1.

Також під час формування механізму управління плануванням системи соціальних пільг і послуг необхідно враховувати взаємовплив суб`єктів соціальних відносин таких, як власники та керівництво підприємства, працівники, споживачі, місцева влада та суспільство взагалі; нормативно-правове забезпечення.

Науково-аналітичний етап планування системи соціальних пільг і послуг передбачає формування принципів управління, використання методів виявлення пріоритетності інструментів мотивації персоналу, що забезпечить ціленаправленість соціальної політики. У ході контролінгу здійснюється обов`язкове оцінювання ефективності соціальних витрат, для чого використовуються спеціальні показники та критерії визначення результативності витрат.

На думку автора, організаційно-економічний механізм управління формуванням системи соціальних пільг і послуг на підприємстві має складатися з таких підсистем (блоків) управління: науково-аналітичний, ресурсний, організаційно-управлінський, контролінг.
Рис. 1 – Схема організаційно-економічного механізму формування системи соціальних пільг і послуг підприємства
Перспективою подальших досліджень є з`ясування ролі окремих підрозділів підприємства у формуванні системи соціальних пільг і послуг, у результаті чого схема організаційно-економічного механізму буде розширена.

ВЗАИМОСВЯЗЬ КЛЮЧЕВЫХ ПРОЦЕССОВ МАРКЕТИНГА И МЕНЕДЖМЕНТА В АНТИКРИЗИСНОМ УПРАВЛЕНИИ
Мельник Ю. Н., канд. экон. наук, доц.

Сумський государственный университет, Украина
Кризисные ситуации являются неотъемлемой составляющей функционирования любой системы и ее объектов. Для экономической системы государства первоочередное значение имеет преодоление кризисных явлений на ее первичных звеньях – машиностроительных предприятиях. На протяжении последних лет значительное количество предприятий остается финансово нестабильными, что в финале приводит к нежелательному результату – банкротству.

Причинами кризисного состояния предприятий является не только влияние внешних факторов: глобальные кризисы, колебания курса валют, снижение платежеспособного спроса, потеря рынков сбыта, несовершенное правовое поле и т.п., но и неадекватное рыночным условиям управление хозяйственно-финансовой деятельностью предприятий.

Наиболее существенные деформации кризис привносит на машиностроительные предприятия. Это обстоятельство выводит проблему кризиса украинских машиностроительных предприятий в современных условиях на ведущее место. Следовательно, система маркетингового антикризисного управления как система значительного влияния на эффективность деятельности хозяйствующих субъектов становится фактором предупреждения возникновения кризисного состояния, повышения конкурентоспособности предприятия и обеспечения его перспективного развития, поэтому вызывает усиленное внимании и остается актуальной для всех хозяйственных образований.

Традиционно антикризисное управление предприятием сводят к анализу финансового состояния предприятия, оценке вероятности банкротства и формированию мероприятий, способствующих доведения негативных финансовых показателей до позитивных нормативов. В результате получается тождество антикризисного управления и финансового анализа. Но практика показывает, что большинству предприятий удалось успешно миновать последствия кризисных явлений именно благодаря верным маркетинговым решениям. Поэтому, наряду с традиционными подходами к антикризисному управлению, более детально рассмотрим маркетинговые аспекты в процессе развития кризисных явлений и их предотвращения.

Представим схематически ключевые элементы маркетинга и менеджмента в антикризисном управлении, на которых основывается проведенный анализ машиностроительного предприятия (рис. 1).

Взаимосвязь ключевых процессов маркетинга и менеджмента в антикризисном управлении мы рассматриваем во взаимодействии основных функций менеджмента (планирование, организация, контроль) и элементов комплекса маркетинга (товар, цена, коммуникации, сбыт).



Рис. 1 – Взаимосвязь ключевых процессов маркетинга и менеджмента в антикризисном управлении


Антикризисная маркетинговая стратегия предприятия должна быть не резервной стратегией, а разновидностью универсальных стратегий, в т.ч. и стратегий управления. Только при таких условиях она будет заранее спланированной и взаимосвязанной со стратегиями всех сфер деятельности предприятия не только в условиях кризиса, но и в стабильных условиях функционирования предприятия, выступая гарантом предвидения и предотвращения различного рода кризисных ситуаций.

ОЦЕНКА ФАКТОРОВ РАБОЧЕЙ СРЕДЫ ПРИ ПРОИЗВОДСТВЕ ФОСФОРНЫХ УДОБРЕНИЙ
Митова И. И., Ахмед-Ю. А., Чутуркова Р., д-р., доц.

Технический университет Варна, Болгария


Сделана оценка факторов рабочей среды при производстве фосфорных удобрений в «Агрополихиме» АД – в цехе «Фосфорная кислота» и в цехе «Тройной фосфат». Ведущее место по своей выраженности занимают химические вредные факторы. Кроме этого, внимание направлено на физико-химический фактор пыли и физический фактор шума.

В цехе «Фосфорная кислота»:

Концентрация флуоросодержающихся газов измерено всего 11 пунктов. При девяти из них регистрированы средные значения, превышающие граничные значения 1.5 mg/m3 предела в течение 8 часов в день.

Рисковые рабочие места:



  • Фильтр: первой системах (апатита) – 2.91 раза и четвертойсистемах (фосфорита) – 4.13 раза над граничным значением

  • Сборник для готовой фосфорной кислотой – четвертой системах (фосфорита) – 2.32 раза и коты 6.80 – «Сборник для готовой НЗРО4» – 3.86 раза над граничным значением 1.0mg/m3 предела в течение 8 часов в день.

Рисковые рабочие места при наличнии фосфорного ангидрида:

  • На коте «О» первой системой /апатита/-4.69 раза над граничным значением

  • раза над граничной стоймостью; Четвертая система/ фосфорит/ кота”6.80”екстрактор”-2.67 раза;

  • кота”0”-сборники для фосфорной кислоты – 1.22 раза;

  • 1.0mg/m3 предела в течение 8 часов в день;

Данные о диоксидесеры в цехе”Фосфорная кислота”есть только на двух рабочих местах.

  • Результаты показывают, что превышение граничной стоймости наблюдается единственно при екстракторах на коте”6.80” в первой системе/апатита/-7.6 раза над граничной стоймостью от 5мг/м3 на протяжении восемь часов.

В цехе тройной суперфосфат:

Рисковые рабочие места при флуоросодержающиегазы в воздухе:



  • Самое рисковое место зто “Распределительный редлер”-16.46 над граничной стоймостью, при 1.5mg/m3 предела в течение 8 часов в день.

Рисковые рабочие места при наличии фосфорны Йангидрид в воздухе:

  • Самоерисковое место зто “Распределительный редлер”-10.11 над граничной стоймостью, при 1.0mg/m3 предела в течение 8 часов в день.

Инхалабильная фракция 10- 100 микрона. Пыль апатита и фосфорита, инхалабильной фракции в воздухе рабочей среды в цехе”Фосфорная кислота”и в цехе „Тройной суперфосфат”:

  • Концентрации инхалабильной фракции пыли в цехе ”Фосфорнаякислота” превышает граничную стоймость следующих рабочих мест: первая система ”апатит” ”Екстрактор”-3.76раза Четвертая система”Фосфорит”- 3.16 раза, при граничнаястоймость 6 mg/m3

  • Отражены концентрации пыль в цехе ”Тройной суперфосфат”. По отношению инхалабильной фракции установлены превышения на самое рисковое место зто „Реактор” – 11.36 раза над граничной стоимостью.

Респирабильная фракция 0.1- 10 микрон Пыль апатита и фосфорита, инхалабильная фракция в воздухе рабочей среды в цехе ”Фосфорнаякислота”и в цехе „ Тройнойсуперфосфат”:

  • Респирабильная фракцияв цехе ”Фосфорнаякислота”: Первая система “апатит” Екстрактор”- 3,22 раза над гр. стоймостью и Четвертая система”Фосфорит”-2.04 раза при граничной стоймости 3. 5 mg/m3;

  • „ Реактор”- 6.17 раза. Эти рабочие места рисковой по отношению пыль в цехе „Тройной суперфосфат”.

  • Граничная стоимост- 87 dB[А].

Высокие уровни шума отмечены на следующих рабочих местах:

  • Первои системой (апатит): Екстрактор – 7 раз, Фильтр – 4 раза; четвертая система при Фосфорите, при Екстракторе – 6 раз, Фильтр – 5 раз, над граничной стоймостью 87dB [А].

На рабочих площадках цеха «Тройной фосфат» регестрируються наднорменные уровни шума на рабочих местах:

  • Реактор – с 16 dB[А] над граничным значением, „Гранулатор” – с 23 dB[А] над граничным значением, „Распределительный редлер с – 12 dBА], „Первичные сита” – с 11 dB[А] ”Вторичные сита”- с 11 dB[А], над граничным значением – 87 dB[А].

Трудовая деятельность занятых в цехе «Фосфорная кислота» осуществляеться в неблагоприятных условиях труда в цехе «Тройной суперфосфат», где виден высокий риск здоровья, а можно ожидать прочные профессиональные травмы и такие жеболезни. Вполне возможно увеличение уровняобщей заболеваемости. При наличии более длительного воздействия возможно возникновение профессиональных заболеваний.

Профилактическая програма для улучшения условий труда:

1.Точно и без уклонений соблюдать технологический режим при полном использовании автоматики и постоянный контроль над сооружениями.

2. Улучшение механизации и герметизации используемых аппаратов и сооружений.

3. Повышение еффективности действующих вентиляционных систем путем увеличения их дебита и разработка проекта модернизации в соответствии с особенностями технологического процесса.

4. Обеспечение ежемесячного контроля над загразннением воздуха рабочей среды с флуоросодержащими газами, аэрозолями фосфорного ангидирида, серной кислатой и диогсидомсеры.

5. Обезпечить рабочим подходящими противогазовыми масками и масками против пыли. Их использование дольжно быть под постоянным контролем.

6. На рабочих местах с наднорменными уровнями шума использовать личные защитные средства – антифоны ( внутренние и внешние).

7. С целью предотвратить пылные увреждения необходимо: регулярная уборка и проветрение, мыть полов и оборудований; применение электроаспираторов как средство уменьшения пылных концентраций в производственных помещениях.

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ ВПЛИВУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ НА ТЕХНІЧНУ ПІДГОТОВКУ СУЧАСНОГО ВИРОБНИЦТВА
Пехтєрева В. В., канд. екон. наук, Франкевич І. А.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «ДонНТУ», Україна
Високі темпи науково-технічного прогресу та завдання сучасного етапу розвитку економіки, що все ускладнюються, справляють визначальний вплив на характер сучасного виробництва і пов'язані з ним процеси, у тому числі і на технічну підготовку. У ній самій, її функціях та завданнях останнім часом сталися якісні зміни, викликані розвитком науково-технічного прогресу.

Ресурси інженерно-технічного забезпечення підприємства здійснюють і забезпечують підготовку виробництва в широкому тлумаченні цього поняття (зараз коректно говорити про науково-технічну підготовку виробництва, оскільки наукові ідеї присутні на всіх його стадіях).

У процесі визначення вхідних вимог і оцінки ступеня відповідності очікуваного рівня ефективності, реально досягнутого за рахунок ефективного використання ресурсів і виявляються потреби розвитку підприємства.

Якщо донедавна основним завданням технічної підготовки вважалося забезпечення поточної виробничої діяльності (тобто розробка технічної документації технологічних процесів виготовлення нової продукції, розробка трудових і матеріальних нормативів тощо), то в сучасних умовах розвитку підприємства визначального значення набуває їх діяльність з розробки й упровадження заходів, що визначають науково-технічний прогрес на виробництві та підвищують його ефективність.

Тож більшої питомої ваги і більшого значення набуває зараз проведення наукових досліджень безпосередньо на стадії технічної підготовки, адже створення нової техніки, що відповідає світовим стандартам, на сучасному етапі неможливо собі уявити без використання останніх досягнень науки. Більш того, спостерігається і зворотний процес – сама технічна підготовка потребує ґрунтовних наукових досліджень.

Таким чином, відбувається процес, при якому виробництво надає засоби для розвитку науки, а наука стає чинником прискореного розвитку виробництва.

У технічній підготовці промислової продукції до серійного виробництва частка наукових досліджень вже настільки значна, а їх роль така велика, що, як вже наголошувалося, можна говорити про науково-технічну підготовку виробництва, і вже разом з конструкторською і технологічною підготовкою виділяти науково-дослідну підготовку виробництва, на етапі якої відбувається використання знань, здобутих фундаментальними науками [1].

Так за даними [2], на провідних підприємствах США ефективність виробництва на 75% забезпечується за рахунок проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, на 13% – технологічною підготовкою, на 6% – за рахунок виробництва і на 6% – за рахунок інших чинників. Хоча ці цифри, як наголошують автори вказаного дослідження, достатньою мірою умовні, не викликає сумніву той факт, що НДР відіграють важливу роль в сучасній технічній підготовці виробництва, пронизують всі її стадії і справляють визначальний вплив на всі техніко-економічні показники нових виробів. Так, на стадії конструкторської підготовки вони визначають основні технічні параметри майбутніх виробів, поліпшення їх споживчих властивостей; на стадії технологічної підготовки – сприяють удосконаленню технологічних процесів, використанню прогресивного устаткування, оснащення й засобів контролю, підвищення рівня автоматизації і механізації робіт, особливо важких і трудомістких. У кінцевому ж рахунку вони визначають всі основні техніко-економічні показники майбутніх виробів нової техніки: продуктивність, надійність, довговічність, матеріаломісткість, собівартість тощо [1]. Безумовно, слід розрізняти фундаментальні науково-дослідні роботи і роботи, виконані на стадії технічної підготовки. Останні мають допоміжний характер, сприяють вирішенню конкретних інженерних завдань, що виникають в процесі освоєння у виробництві нового виробу.

Таким чином, сучасна технічна підготовка виробництва, в умовах розвитку підприємства, має цілий ряд особливостей, які відрізняють її від технічної підготовки у вузькому сенсі слова, направленого лише на забезпечення ходу виробництва.

Тому буде правильним вважати, що технічна підготовка виробництва в умовах реалізації стратегії розвитку підприємства перетворилася на своєрідну стадію суспільного виробництва і займає проміжне становище між сферою науки і матеріального виробництва, будучи завершальною стадією наукових досліджень і першою фазою матеріального виробництва [3].


1.Климов А. Н. Организация и планирование производства на машиностроительном заводе / А. Н. Климов, И. Д. Оленев, С. А. Соколицин. – М : Машиностроение, 2003. – 496 с

2. Федоренко Н.П. Некоторые вопросы теории и практики планирования и управления / Н. П. Федоренко. – М.: Наука, 2009. – 438 с.

3. Трапезников В. А. Управление и научно-технический прогресс / В. А. Трапезников. – М.: Наука, 1983. – 224 с.

АВТОМАТИЗАЦИЯ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ ПРОИЗВОДСТВА ЗАГОТОВОК ВЕРХА ОБУВИ
Полухина С. Ю., Осина Т. М. доц., Прохоров В. Т., проф.

Институт сферы обслуживания и предпринимательства (филиал)

ДГТУ, Россия
Фактором конкурентоспособности продукции является сменяемость моделей. Она достигается путём совершенствования методов конструкторско – технологической подготовки производства (КТПП). В условиях формирования рыночных отношений перед обувными предприятиями особую значимость приобретают вопросы технологичности изделия и сроки подготовки их к запуску при постоянном обновлении ассортиментного ряда выпускаемой продукции.

Для быстрых темпов разработки и освоения новых моделей в обувном производстве современная организация КТПП должна базироваться на использовании программного обеспечения для подготовки исходных данных по подготовке эффективных инновационных технологических процессов сборки заготовки верха обуви.

В настоящее время уровень информационного обеспечения технологической подготовки производства заготовок верха обуви ещё не очень высок.. Работы учёных ведущих вузов страны в основном направлены на автоматизацию ТПП кожгалантерейных изделий, выбора материалов, раскроя обувных материалов. Существующие автоматизированные системы для проектирования технологических процессов в основном ориентированы на проектирования технологического процесса сборки обуви. Мало уделено внимания вопросам выполнения автоматизированных технологических процессов сборки заготовки верха обуви (ЗВО) с одновременным расчётом трудоёмкости и материалоёмкости ,что спровоцировало бы наполнение отечественного рынка конкурентоспособной и востребованной обувью.

Развитие информационных и компьютерных технологий позволяют расширить возможности для автоматизации процессов технологической подготовки производства по сборке заготовок верха обуви и более гибко реагировать на изменение конъюнктуры рынка.

В зависимости от типа производства процент трудоёмкости технологической подготовки сборки заготовок верха обуви по отношению к общей трудоёмкости изготовления обуви возрастает.

Это связано с тем, что степень технологической оснащённости будет возрастать от единичного производства к серийному и далее к массовому производству. Следовательно, увеличивается и объём работ по ТПП. Поэтому требуется создания программного обеспечения (ПО), с целью снижения трудоёмкости выполняемых работ и повышения эффективности работ на этапе ТПП.

Технологическая подготовка обувного производства включает комплекс работ по разработке моделей, оптимального технологического процесса сборки обуви, расчёту себестоимости продукции. Чем успешнее будет проводиться эти работы, тем оперативной будет смена моделей.

Для технологического процесса сборки ЗВО с одновременным расчётом трудоёмкости и материалоёмкости авторами создана база данных (БД) и на её основе программное обеспечение, с помощью которого формируется паспорт модели и автоматизированный выбор технологического процесса. БД содержит сведения о различных вариантах выполнения одних и тех же технологических операций сборки ЗВО в зависимости от оснащённости и мощности обувного предприятия.

Для создания базы данных выделены конструктивные и технологические характеристики конструкций ЗВО, составлен сводный технологический процесс сборки ЗВО.

Программное обеспечение позволяет определить оценку технологичности конструкции ЗВО, спрогнозировать её экономичность и подтвердить эффективность запуска модели в производство.

Экономическая эффективность состоит в повышении производительности труда технолога за счёт автоматизированного выбора технологического процесса сборки ЗВО с одновременным расчётом трудоёмкости и материалоёмкости.

Программное обеспечение позволяет в краткие сроки подготовить конструкторско-технологическую документацию для проектируемой модели обуви, повысить качество и эффективность труда конструктора и технолога. Разработанное авторами программное обеспечение может быть использовано не только на обувных предприятиях, но и в учебном процессе при подготовке высококвалифицированных специалистов.



ПІДБІР НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
Прокопенко О. В., д-р. екон. наук, проф.

Сумський державний університет, Україна,

Вища школа економіко-гуманітарна, м. Бєльско-Бяла, Польща
Глобалізація і поступове зменшення перешкод щодо навчання студентів і працевлаштування науково-педагогічних працівників в різних країнах світу зумовили формування багатонаціональних університетів. Дуже активним є переміщення студентів для навчання в інших країнах як за міжнародними програмами академічної мобільності, так і за власною ініціативою і власні кошти. Останнім часом такий рух значно активізувався і серед науково-педагогічних працівників.

В результаті з’являється все більше багатонаціональних університетів – як з погляду складу студентів, так і з погляду складу науково-педагогічних працівників. Так, в Сумському державному університеті навчається більше тисячі студентів з більше ніж 60 країн світу. А лекції для студентів читають трьома мовами (українською, англійською та російською) викладачі не лише з України, а й з Польщі, Канади, Великої Британії, Болгарії, США, Росії, Казахстану та інших країн.

В таких умовах важливим науково-практичним завданням є формування сучасних підходів до підбору науково-педагогічних працівників у багатонаціональних університетах.

Розв’язання таких завдань стало особливо актуальним для Вищої школи економіко-гуманітарної, яка посідає 4 місце серед приватних навчальних закладів Польщі за рівнем залучення до навчально-педагогічної діяльності викладачів-іноземців.

Активне залучення досвідчених викладачів не лише з Польщі, а й з України, Чехії, Словаччини та Великої Британії до навчального процесу у цьому навчальному закладі водночас з набором значного контингенту студентів, які є громадянами Польщі і бажають навчатися польською мовою, зумовили необхідність залучення також перекладачів, в тому числі мільтимовних, як для перекладу навчально-методичної літератури та документації, так і для забезпечення навчального процесу – синхронного перекладу лекцій, запитань студентів, їх робіт тощо.

Для вирішення питання підбору науково-педагогічних працівників та перекладачів автором розроблено науково-методичний підхід, який дозволяє зважити основні характеристики науково-педагогічних працівників і перекладачів і, як результат, залучити до навчального процесу найкращих з них.

Необхідність його формування викликана тим, що після оголошення конкурсу на вакантні посади у Вищій школі економіко-гуманітарній на окремі місця роботи претендувало до 15 кандидатур.

Складність проведення попереднього відбору кандидатур на посади доповнюється тим, що відстані між містом Бєльско-Бяла, в якому знаходиться виш, та кандидатурами на посаду, є дуже великими, що робить економічно неефективним проведення співбесід при попередньому їх відборі – вони є доцільними лише при прийнятті на роботу.

Наприклад, запропонована автором процедура обрання на посаду перекладача передбачає електронне листування із заповненням анкет і проб технічних перекладів текстів. За процедурою відбору спочатку оцінюються різні характеристики перекладача (від найгіршої оцінки 0 до найкращої 3), починаючи від грамотності листування, потім оцінки підсумовуються.

Відповідно до розробленого підходу враховуються як самооцінки знання предметів (а у випадку перекладачів – певної мови), так і оцінки, проставлені, наприклад, відповідно до проб перекладів. Так, оцінка знання мови складається з самооцінки, оцінки проб технічного перекладу, часу, витраченого на переклад, та готовності до синхронного перекладу. Додатково, відповідно до результатів анкетування, додаються бали за досвід роботи у вищому навчальному закладі (та / або перекладачем), за те, що одна з мов викладання є рідною тощо.

В цілому, найкращим претендентом на посаду є та кандидатура, що отримала найбільшу сумарну оцінку. Але при заповненні вакансій, наприклад, мультимовного перекладача, для реалізації цілей перекладу на окремі мови, може бути обрана кандидатура з найбільшими оцінками компетенції в цій окремій мові (або викладач – в окремих дисциплінах). Для цього оцінки запропоновано групувати за окремими компетенціями і підсумовувати для отримання часткових оцінок претендентів, що характеризують їх здатність виконання окремих завдань.

Застосування запропонованого автором науково-методичного підходу до підбору науково-педагогічних працівників на прикладі багатонаціонального університету – Вищої школи економіко-гуманітарної – значно полегшили процедуру попереднього вибору претендентів на науково-педагогічні посади та посади перекладачів.



ФАКТОРИ МАРКЕТИНГОВОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА МАРКЕТИНГОВУ ПОЛІТИКУ РОЗПОДІЛУ
Сигида Л. О.

Сумський державний університет, Україна
У сучасних ринкових умовах підприємства не можуть функціонувати відособлено. Запорукою їх успішної діяльності є встановлення та підтримка міцних взаємозв’язків із зовнішнім середовищем. Адже саме зовнішнє середовище надає підприємству початкові ресурси, необхідні для забезпечення його життєдіяльності, та приймає кінцеві продукти його діяльності у формі компенсації; чинить вплив на внутрішні підсистеми підприємства і зазнає зворотного впливу.

Тому можна зазначити, що ефективність діяльності підприємств багато в чому визначається здатністю ідентифікувати, виявляти та враховувати фактори впливу внутрішнього та зовнішнього середовища під час здійснення господарської діяльності. Це ж стосується і процесу розроблення маркетингової політики розподілу (МПР) у межах підприємства (рис. 1).

Маркетингова політика розподілу є невід’ємною частиною внутрішньої середовища підприємства. Вона пронизує його підсистеми, впливаючи на них та піддаючись впливу з їх сторони. Крім того, саме маркетингова політика розподілу є тим елементом, що пов’язує підприємство із зовнішнім середовищем та сприяє постійному взаємозв’язку з ним.

Зокрема найбільший вплив на маркетингову політику мають такі внутрішні підсистеми підприємства, як матеріально-виробнича, логістична, інформаційна, маркетингу та фінансів. Матеріально-виробнича підсистема визначає, яку продукцію та в якій кількості здатне виробляти підприємство. Логістична підсистема вказує на здатність зберігати та транспортувати продукцію. Інформаційна підсистема забезпечує необхідною інформацією про внутрішній стан самого підприємства, а також про його зовнішнє середовище. Підсистема маркетингу визначає особливості МПР відповідно до 3Р – товар, ціна та просування. Підсистема фінансів показує можливості фінансового забезпечення процесу розроблення та впровадження системи МПР на підприємстві.

Під впливом факторів мікросередовища уточняється та коригується маркетингова політика розподілу. Кожен із факторів мікросередовища підприємства допомагає доповнити та вдосконалити МПР. Так, фактор «тенденції кон’юнктури ринку» передбачає аналіз та оцінку чотирьох основних характеристик: географія та розмір ринку, його щільність та поведінку споживачів на ринку. Фактор «посередники» сприяє формуванню структури маркетингового каналу, здатної якомога краще доводити продукцію до споживачів, та включає розгляд таких характеристик – наявність посередників, їхні позиції на ринку, якість надання послуг та їхня вартість. Фактор «споживачі» дозволяє сформувати асортимент продукції, що розподіляється, за кількістю та якістю відповідно до їхніх потреб та бажань. Фактор «конкуренти» дає змогу вдосконалити МПР, враховуючи особливості МПР конкурентів, які виробляють аналогічну продукцію, або уникнути їхніх помилок.

Рис. 1 – Фактори впливу внутрішнього та зовнішнього середовища


на маркетингову політику розподілу
Фактори макросередовища не чинять безпосереднього впливу на МПР, але здатні змінювати умови діяльності самого підприємства.

Таким чином, можна стверджувати, що процес розроблення маркетингової політики розподілу на підприємстві доцільно починати із дослідження існуючих та потенційних факторів його внутрішнього та зовнішнього середовища.




  1. Баркан Д.И. Управление продажами : учебник / Д.И. Баркан; Высшая школа менеджмента СПбГУ. – СПб. : Издат. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2007. – 908 с.

  2. Ковінько О.М. Характеристика методів оцінки та вибору каналів розповсюдження переробними підприємствами регіону / О.М. Ковінько, Р.Г. Жарлінська // Вісник Хмельницького національного університету. – 2012. – Т. 3, № 5. – С. 50-54.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕГРОВАНИХ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Тимохіна Я. О.

Сумський державний університет, Україна
Система оцінки ефективності (СОЕ) інтегрованих маркетингових комунікацій (ІМК) забезпечує прийняття зважених рішень у комунікаційній політиці підприємства, оскільки вона у кількісному еквіваленті визначає результативність вжитих для просування продукції та бренду підприємства заходів. Основою СОЕ є такі поняття як критерій ефективності та показник ефективності, сутність яких у розрізі комунікаційної політики підприємства, на нашу думку, полягає в наступному:

  • критерій ефективності – параметр кількісного виміру результативності окремого заходу ІМК чи комплексу просування підприємства в цілому, що передбачає використання диференціації ІМК за видами;

  • показник ефективності – визначення сутності, складових частин та меж критерію ефективності окремого комунікаційного заходу чи комплексу просування за видами ІМК.

Встановити справді необхідні критерії оцінки ефективності комунікаційної діяльності є надзвичайно складною задачею, оскільки на шляху до відповідної СОЕ лежить ціла низка проблем, які підприємству належить вирішити. До таких проблем відносяться: визначення необхідної кількості критеріїв, послідовність використання критеріїв, вибір показників випередження та відставання, балансування фінансових та не фінансових показників, вибір точок порівняння з конкурентами, виокремлення рушійних факторів цінностей.

При формуванні СОЕ підприємства необхідно також враховувати зміну природи оцінки ефективності, зумовленої стрімким розвитком інформаційних технологій та їх широким використанням у маркетингу. Тож помилковою є ринкова поведінка підприємств, орієнтована на досягнення лише базових фінансових показників: прибутку та рентабельності. Концентрування критеріїв на цих двох показниках створює тренд у комунікаційній діяльності підприємства на отримання короткострокових результатів, у той час як застосування ІМК за видами при формуванні комплексу просування дозволяє отримувати результати від комунікаційної діяльності на всіх рівнях управління, не обмежуючи ефективність заходів з просування часовими діапазонами.

Окрім зазначених, недоліками орієнтації діяльності підприємства на фінансові показники є їх невідповідність реальним сучасним умовам ділового середовища, невідповідність окремим функціональним середовищам підприємства, складність вибору відмови від фінансових показників у разі зміни зовнішнього середовища, можливість точно оцінити за їх допомогою лише минуле діяльності підприємства і неможливість точного прогнозування перспектив, недоцільність використання фінансових показників для аналізу причин їх динаміки, тобто пошуку випереджаючих показників.

Принципами формування СОЕ промислового підприємства пропонуємо вважати наступні: актуальність даних, доцільність комунікаційних зусиль, економічність, чіткість, збалансованість, узгодженість із організаційними підсистемами.

Останнім часом вченими та практиками було запропоновано цілу низку методик СОЕ. Однією з найбільш розповсюджених у світі є система сбалансованих показників (ССП), використання якої виправдане ефективністю, перевіреною у практиці багатьох лідируючих компаній.

Традиційно складовими ССП є чотири складові: 1) фінансова; 2) клієнтська; 3) внутрішні процеси; 4) навчання та розвиток персоналу (людський капітал – готовність людського капіталу, його навчання, відбір та утримання кадрів; інформаційний капітал; організаційний капітал – культура, лідерство, єдність).

Основним недоліком карти ССП є недостатнє відображення усіх груп зацікавлених сторін, які взаємодіють з підприємством. Дана модель оцінювання не враховує кінцевих споживачів, персонал, посередників, регулюючі органи, впливові групи та об`єднання.

Рішенням такої проблеми може бути застосування іншої моделі СОЕ – призми ефективності, яка складається з п’яти взаємопов’язаних точок зору на ефективність: 1) стратегії (необхідні для задоволення зацікавлених сторін та досягнення власних інтересів); 2) процеси (необхідні для реалізації стратегій); 3) можливості (необхідні для управління процесами); 4) задоволення зацікавлених сторін (визначення портрету та потреб); 5) вклад зацікавлених сторін (вимоги підприємства до зацікавлених сторін).

Отже, елементи виміру призми ефективності являють собою інтегровану систему, що може бути застосована для оцінки комунікаційної діяльності підприємства, сформованої на основі синтезу різних видів ІМК.


  1. Нивен Пол Р. Диагностика сбалансированной системы показателей: Поддерживая максимальную эффективность / Пер. с англ. В.О. Шагоян; Под науч. Ред. М. Горького. Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2006. – С. 15-39.

  2. Нили Энди, Адамс Крис, Кеннерли Майк. Призма эффективности: Карта сбалансированных показателей для измерения успеха в бизнесе и управления им / Пер. с англ. А.С. Шагоян. Днепропетровск: Баланс-клуб, 2003. – С. 11-32.

РОЛЬ АГЕНЦІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО ТА МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ У

ТРАНСКОРДОННІЙ СПІВПРАЦІ

Цісінська О. Б.

Інститут регіональних досліджень НАН України, Україна

Агенції регіонального/місцевого розвитку (надалі АРР) — це інституції, які утворюється в певних регіонах (на обласному, районному та місцевому рівнях), в основному, зосереджуючи свою увагу на проблемах та досвіді цих територій, з метою сприяння використання їх внутрішнього потенціалу.

Відмінність мети Агенцій, що розташовані в прикордонних регіонах України, полягає лише у координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку розвитку транскордонного регіону.

Одним з основних призначень цих інституцій є узагальнення «колективного інтересу» місцевих органів влади, недержавних організацій та підприємницьких структур двох прикордонних територій суміжних країн в реалізації програм та окремих проектів, направлених на сталий соціально-економічний розвиток цих територій, їх окремих регіонів та галузей народного господарства.

Більшість АРР спрямовують свою діяльність на розвиток, який є бажаний для місцевої громади та органів влади, які її представляють.Томувона може бути різноманітною: соціальною, економічною, творчою, культурною, духовною та іншою.

Завдання, що ставлять перед собою Агенції залежать від того, в яке русло спрямовують свою діяльність і які цілі при тому переслідують.

Агенції регіонального/місцевого розвитку прикордонних регіонів України поділяються на три групи за рівнем активності здійснення транскордонної співпраці:


  • АРР, що активно займаються написанням та розробкою транскордонних проектів;

  • АРР, які не діють в рамках транскордонного співробітництва, внаслідок відсутності зацікавленості в реалізації проектів;

  • АРР, які хочуть брати участь у написанні транскордонних проектів, але з різних причин (відсутність інформації по проектах, відсутність коштів на до фінансування, відсутність партнера; недостатній рівень кваліфікації працівників) не можуть цього робити.

Агенції, що активно працюють в руслі написання транскордонних проектів та націлені на грантові кошти зазвичай співпрацюють з регіональними органами влади, громадськими організаціями та особами бізнесу сусідніх країн.

Найбільші проблеми, з якими зіштовхуються АРР при підготовці спільних транскордонних проектів – це обмеження інформації про оголошення конкурсу; відсутність інформації про результати попередніх конкурсів; труднощі при заповненні аплікаційної форми; непрозорість процесу визначення переможців конкурсу; мовний бар’єр.

В ході реалізації транскордонних проектів найбільші труднощі пов’язані з: використанням технічної допомоги ЄС; несумісністю державної інфраструктури до стандартів ЄС; недостатньою кількістю коштів з резервів державного чи місцевого бюджету на дофінансування проектів; недостатньою кількістю коштів з резервів бюджетів партнерів на дофінансування проектів,  розбіжностями в нормативно-правових актах країн, що регулюють транскордонне співробітництво, бар’єрною функцією кордону (митний режим, візи і т.д.)

До чинників, що спричиняють невдачі (провали) транскордонного проекту під час конкурсу можна віднести:

- недостатній рівень кваліфікації менеджерів проекту;

-відсутність підтримки в реалізації проектів зі сторони органів влади;

-відсутність допомоги у правильності написання проектної документації для реалізації проекту;

- непрозорість процесу визначення переможців конкурсу;

- призупинення дофінансування проекту однією з його сторін;

- непорозуміння між партнерами проекту.

Незважаючи на складність при підготовці, написанні і проходженні транскордонних проектів деякі АРР успішно отримують фінансування на написані ними проекти, адже для більшості з них – це основне джерело надходжень.

Щоправда, кошти з грантів на започаткування та підтримання функціонування недержавної неприбуткової організації надаються дуже рідко, тому в такому випадку слід розуміти свою участь в якості партнера в реалізації програм і проектів міжнародної технічної допомоги. Зазвичай за кошти з цих проектів оплачуються послуги персоналу, покриваються операційні витрати АРР, закуповується офісне обладнання та оргтехніка, проводяться семінари, тренінги, видаються посібники, брошури, буклети тощо. Оскільки найчастіше сама організація розробляє і подає заявку на отримання гранту, реалізація якого співпадає з її основними завданнями та приносить певний соціальний ефект, то участь у проектах і програмах міжнародної технічної допомоги без перебільшення можна назвати виконанням статутних завдань організації, а ресурси, отримані в процесі реалізації проекту – надходженнями від надання послуг.



РОЗДІЛ 4 СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ТА МАРКЕТИНГ НА МІЖНАРОДНОМУ, РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ ТА НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка