Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції



Сторінка14/17
Дата конвертації11.05.2018
Розмір3.69 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

2. Waste Management Recycle America. Waste Management website: http://www0.wm.com/wm/services/wmra.asp




ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Туренко Ю. О., Омельяненко В. А.

Сумський державний університет, Україна
Прагнення людства до як умога більшого освоєння та пристосування навколишнього природного середовища за для задоволення своїх потреб, все значніше впливає на екологічний стан планети. Тому, нагальним завданням подальшого розвитку людської цивілізації є врівноваження суспільного виробництва і споживання, як головних економічних умов існування людини, з одного боку, а з другого – підтримання природних життєвих умов та екологічної чистоти а також можливості відтворювального, відновлювального та асиміляційного потенціалів природи.

У 1992 році вперше на найвищому рівні було поставлено глобальне завдання перебудови господарської діяльності з врахуванням інтересів майбутніх поколінь – збереження природних ресурсів і умов на Землі. Таким чином отримала визнання концепція сталого розвитку людства, яка з роками все більше орієнтується на використання інноваційних знань у всіх сферах життєдіяльності людини [1].

Концепція сталого розвитку характеризується комплексністю та інтегрованістю основних елементів – економіки, суспільства i природи. Головною умовою такого підходу є визнання поваги до людської особи та забезпечення прав та свобод людини, і при цьому соціальний прогрес та розвиток мають бути націлені на підвищення стандартів життя всіх членів суспільства. Сталий розвиток вимагає досягнення стійкості всіх систем суспільства i на всіх її рівнях. Глобальна система "людина-природа-суспільство" буде зберігати стійкість, лише за умови забезпечення прогресивного розвитку соціуму та рівноваги у біосфері. Виходячи з цього, існує розуміння того, що сталий розвиток має три виміри – економічне зростання, соціальний прогрес та охорона навколишнього середовища.

Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем. Саме темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її місце у міжнародних відносинах, а також перспективи життя в самій країні.

Проте показники економічного прогресу майже завжди забезпечувалася внаслідок нещадної експлуатації та збіднення навколишнього середовища та його ресурсів, що і визвало необхідність переходу до концепції сталого розвитку. І все ж таки, економічне зростання у разі дотримання основних засад сталого розвитку не може відбуватись без науково-технічного прогресу, оскільки без запровадження новітніх енерго- та ресурсоощадних технологій ця мета є недосяжною.

Економічний вимір сталого розвитку полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів і застосуванні новітніх технологій, спрямованих на природо-, енерго- та матеріалозберігання, для створення сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження сукупного капіталу (фізичного, природного, або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється [2].

Сьогодні не має можливості зберігати здорове суспільство або економіку, не піклуючись про навколишнє середовище. Усвідомлення необхідності підтримки й охорони навколишнього середовища знаходить місце майже у всіх сферах діяльності.

Слід брати до уваги, що існує органічна єдність та нерозривність функціонування суспільства, економіки і біосфери. Так, ресурси планети, земної біосфери обмежені, а кількість народонаселення і його матеріальні потреби мають тенденцію безперервно зростати. Одночасно швидко збільшуються негативні антропо-техногенні навантаження на навколишнє середовище, забруднюються внутрішні водойми, моря та повітря, виснажуються і деградують ґрунти, скорочуються площі лісів, вичерпуються мінерально-сировинні й біологічні ресурси тощо. Звідси витікає необхідність регулювання дії суспільства, щодо адекватного ставлення до нинішньої екологічній ситуації, тобто соціально-економічна діяльність суспільства не повинна підривати природну основу здорового фізичного й психічного розвитку людини [3].

Не мало важливим є соціальний вимір сталого розвитку. Соціальна складова сталості розвитку відображає якість життя населення і зорієнтована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, зокрема, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. За таких умов людина повинна брати участь в процесах, які формують сферу її життєдіяльності, і розуміти вплив та відповідальність своїх дій [4]. Соціальний вимір сталого розвитку має бути відображеним у стратегії дій, державних та місцевих органів влади як на найближчу, так і на подальшу перспективу. Необхідною соціально-політичною умовою переходу на шлях сталого розвитку є відкрите громадянське суспільство та правова держава, яка враховує всі соціальні складові та може забезпечити «екологічне» економічне зростання.

На сьогоднішній день, є неможливим ефективне підвищення основних складових сталого розвитку, а отже, і покращення загального рейтингу України серед провідних країн світу, без застосування інноваційної політики. Це можна пояснити тим, що нинішній етап людської цивілізації нерозривно пов'язаний з всебічною інтенсифікацією та індустріалізацією матеріального виробництва на основі використання досягнень НТП.

Вже декілька років Україна з перемінним успіхом намагається перейти від стадії розвитку, яка основана на дешевій сировині, некваліфікованій робочій силі та екстенсивному виробництві, до стадії, яка буде характеризуватися ефективністю ринків та інституцій, захищеністю власності та інтенсивних тенденціях у пріоритетних сферах економіки. Якщо порівняти показники України та інших країн світу протягом 2010 та 2011 років за індексами «інновації» та «технологічною готовністю» (оснащеністю новими технологіями), то буде помітна тенденція до зниження за рейтингом з 62-го місця до 63-го, та з 80-го до 83-го місця відповідно [5].

Якщо Україна прагне перейти до сталого розвитку суспільства, то потрібно активно сприяти інноваційним процесам, визначитися з пріоритетними напрямами інноваційного розвитку держави. Таке твердження обгрунтовано тим, що капітал, вкладений у пріоритетні напрями науково-технічного розвитку, по-перше, створить економічне пожвавлення суміжних галузей економіки, що призведе до економічного зростання; по-друге, забезпечить виплату заробітної плати та податків і тим самим підвищить купівельну спроможність населення та бюджетних організацій, що забезпечить позитивні тенденції у соціальній сфері; по-третє, сприятиме формуванню нових видів інновацій, які, зокрема, допоможуть захистити навколишнє середовище. На основі цього можна досягти піднесення всієї економіки країни.

Отже, сталий розвиток країни може стати можливим лише за умови інноваційної спрямованості на збереження та включення природного середовища в систему соціально-економічних відносин, і при цьому регулюватися відповідною державною політикою та суспільством.

Соціально-економічний розвиток має встановлюватися на врахуванні можливостей природних компонентів витримувати антропо-техногенні навантаження і забезпечувати нормальне функціонування навколишнього середовища. Від цього залежать їх продуктивність, якість життєвого середовища, екологічне та економічне забезпечення, а також благополуччя населення певної країни та суспільства в цілому.




  1. Боршук Є.М. Роль ООН у формування стійкого розвитку / Є.М. Борщук // Науковий вісник. – 2006. – №16.5. – С. 178-184

  2. Табачук А.Я. Економічне зростання, сталий розвиток та українські реалії / А.Я. Табачук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – №19.7. – С. 180-186.

  3. Білик О.С. Сталий економічний розвиток та вплив на нього екологічного фактору [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2012_18_1/Bilik.pdf

  4. Попович Ю.Д. Передумови впровадження концепції сталого розвитку органами місцевого самоврядування в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2011_2/2-5-21.pdf

  5. Український інститут науково-технічної і економічної інформації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uintei.kiev.ua/viewpage.php?page_id=432

РОЗДІЛ 7 МІЖНАРОДНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
РАЗДЕЛ 7 МЕЖДУНАРОДНЫЕ И РЕГИОНАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ЭКОНОМИКИ ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ
SECTION 7 INTERNATIONAL AND REGIONAL ASPECTS OF ENVIRONMENTAL ECONOMICS
__________________________________________________________________
ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА УЩЕРБА ОТ ВЫБРОСОВ В АТМОСФЕРУ РЕСПУБЛИКИ БУРЯТИЯ
Аюшеева С. Н.

Байкальский институт природопользования СО РАН, Россия
Экономический ущерб, наносимый окружающей природной среде и населению разными формами хозяйственной деятельности, представляет наибольшие методические трудности по сравнению с определением других показателей экономики производства. Данный показатель представляется перспективным и эффективным инструментом совершенствования экономического механизма природопользования, который позволяет определить стоимостную сторону негативного влияния хозяйственной деятельности на окружающую среду.

Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А.Ф. [1] под экономическим ущербом, наносимым окружающей среде, понимают выраженные в стоимостной форме фактические и возможные убытки, причиняемые народному хозяйству загрязнением окружающей среды, или дополнительные затраты на компенсацию этих убытков.

Согласно Временной методике определения предотвращенного экологического ущерба [2] показатель экономической оценки ущерба от выброса загрязняющих веществ в атмосферный воздух определяется произведением удельного ущерба и приведенной массы выбросов загрязнений, имевших место в тот же период времени в рассматриваемом r-ом регионе (с учетом массы трансграничного переноса):

Уа=ΣУia∙Ма , (1)

Уia – экономическая оценка нанесенного ущерба от выбросов загрязняющих веществ в атмосферный воздух в r-ом регионе, тыс.руб./год.

Мia – приведенная масса фактических выбросов загрязняющих веществ за отчетный период времени в r-ом регионе, определяемая в соответствии с коэффициентами опасности веществ, тыс.усл.т./год.

Во Временной методике [2] представлены усредненные расчетные значения показателя эколого-экономической оценки удельного ущерба на одну условную тонну приведенной массы атмосферных загрязнений для основных экономических районов Российской Федерации (по состоянию на 1.01.98 г.), согласно которой удельный ущерб в Восточно-Сибирском экономическом районе, к которому относится Республика Бурятия, составляет 36,3 руб./усл.т (в ценах 2010 г. 167,31 руб./усл.т). Показатели эколого-экономической оценки ущерба в стоимостной форме даны по экономическим районам, что, на наш взгляд, является существенным недостатком данной методики, так как даже в пределах одного региона территории весьма существенно различаются по уровню экологической значимости территорий. Во Временной методике даны коэффициенты экологической опасности по твердым, жидким и газообразным веществам, однако сведений по летучим органическим соединениям не представлено, поэтому в таблице в приведенной массе фактических выбросов загрязняющих веществ они не учитывались. В 2010 г. экономический ущерб от загрязнения атмосферы составляет 0,11 % ВРП Республики Бурятия. Наименьшая доля экономического ущерба в ВРП наблюдается в Кижингинском районе (0,01 %). Наибольший размер экономического ущерба в ВРП приходится на Селенгинский район – 1,72 %, который является одним из самых крупных источников загрязнения в республике. Приведенная масса выбросов по Селенгинскому району составляет 489,8 тыс. усл.т загрязняющих веществ. При этом на этот район приходится наибольшая масса выбросов диоксида серы (13,4 тыс.т) и оксида азота (11,5 тыс. т), которые имеют самые высокие коэффициенты относительной эколого-экономической опасности загрязняющего вещества, выбрасываемого в атмосферный воздух (kопасности диоксида серы = 20, kопасности оксида азота = 16,5). Текущие затраты на охрану атмосферного воздуха в Селенгинском районе составляют 4132,8 тыс.руб.; затраты на капитальный ремонт сооружений, загрязняющих атмосферный воздух – 42935 тыс. руб.; плата за допустимые выбросы в атмосферный воздух – 8897,1 тыс. руб. и плата за сверхнормативные выбросы – 177,3 тыс. руб., что является несопоставимыми значениями по сравнению с размером экономического ущерба от загрязнения атмосферы в стоимостном выражении – 81950,1 тыс. руб.

Представленные расчеты показывают, что материальный ущерб от загрязнения атмосферы по территориям Республики Бурятия значительно дифференцируется, однако он неизбежно в будущем приведет к росту затрат общества из-за отрицательного влияния на загрязнения на здоровье настоящего и будущего поколений.




  1. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А.Ф. Экономика и качество окружающей природной среды. Ленинград: Гидрометеоиздат. 1984.

  2. Временная методика определения предотвращенного экологического ущерба (1999). Режим доступа: http://www.waste.ru/uploads/library/usherb.pdf



АНАЛІЗ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ
Валюх Н. В., Омельяненко В. А.

Сумський державний університет, Україна
Протягом останніх двох десятиліть населення України зменшилося майже на п'ять мільйонів чоловік (або 10%) від чисельності в 51 млн чоловік в 1990 році, проте кількість побутового сміття не тільки не зменшується, але, навпаки, продовжує накопичуватися і збільшуватися. Наприклад, за останні десять років обсяг побутових відходів – продуктів життєдіяльності кожного жителя в Україні збільшився на 40%. Департамент екологічної безпеки Міністерства екології та охорони навколишнього середовища оцінює концентрацію в Україні всіх видів відходів в обсязі близько 35 млрд т, причому 2,6 млрд т є високотоксичними. Україна посідає перше місце у світі за кількістю сміття на душу населення.

Для того, щоб у природному середовищі розкладався папір, необхідно від двох до десяти років, фільтр від сигарети – 100 років, поліетиленовий пакет – понад 200 років, а скло – понад 1000 років.

Існують такі альтернативні варіанти утилізації відходів у світі та, які почати застосовувати у нашій державі:


  • роздільне сортування сміття;

  • утилізація твердих побутових відходів та будівельного брухту (газифікування);

  • спалювання, але все більша кількість європейських країн відмовляється від даного варіанту утилізації сміття тому, що він є екологічно небезпечним, але якщо до спалювання посортувати відходи і лише потім відвести посортоване сміття на полігон, це дещо знижує ступінь небезпеки для здоров’я населення.

У нашій державі існує лише один сортувальний комплекс – «ГрінКо». Всі відходи, які люди викидають у контейнер чи сміттєпровід, спеціалісти поділяють на сухі й сирі.

За рахунок використання відходів у якості вторинних матеріальних ресурсів можна вирішити ряд таких важливих задач як економія сировини, запобігання забруднення водойм, ґрунту і повітряного басейну, збільшення обсягів виробництва деталей і виробів, освоєння випуску нових для підприємств товарів.

Експерти зазначають, що ТПВ – реальна альтернатива паливним ресурсам. Щороку центри з утилізації енергії відходів дозволяють Європі економити мільярди літрів нафти та газу: 1 тонна відходів дорівнює 200 літрам дизельного палива.

Одним із напрямків використання твердих побутових відходів є застосування їх в будівництві доріг. У США розроблений засіб виготовлення склокерамічних виробів для облицювання підлог і стін. Технологія передбачає використання склобою будь-якого кольору і форми без його очищення від етикеток, металевих і інших домішок. Отриманий при цьому матеріал за виглядом нагадує мармур.

Перспективний спосіб утилізації ТПВ – газифікування. Широке впровадження газогенераторних технологій (піролізу ТПВ) дозволить одночасно вирішити дві проблеми: очистити значні території від ТПВ й утилізувати останні з метою отримання енергії. Проблема накопичення й утилізації ТПВ потребує системного підходу на державному рівні.

На даний момент суспільство зіткнулося з важливою проблемою – електронні відходи. Переробка електронних відходів досягається за рахунок повторного використання та модернізації. Екологічні та соціальні вигоди від повторного використання включають зменшення попиту на нову продукцію і зменшення використання сировини; зменшення кількості чистої води та електроенергії для виробництва; зниження кількості відходів на звалищах.

Альтернативним методом є подрібнення, коли матеріал передається для подрібнення у сепаратор з механізмами екранування та гранулювання для поділу на металеві та пластикові чистини, які потім надходять на переплавку або заводи переробки пластмаси. Такі машини переробки повністю закриті і у них діє система збору пилу.

Держава повинна застосовувати такі економічні інструменти щодо зниження утворення відходів:



  • схема «Платиш стільки, скільки викидаєш». Передбачає оплату послуг компаній, що займаються вивезенням та утилізацією відходів, відповідно до ваги відходів.

  • податки на захоронення, утилізацію та/або транспортування відходів. Податки мають фіксовану ставку.

  • «товарні «сертифікати». Якщо той чи інший споживач виробляє меншу кількість відходів, він може продати свою квоту іншим споживачам.



Особливості функціонування сталого туризму
Денисова І. В.

Сумський державний університет, Україна
Індустрія туризму є найпотужнішою галуззю в світі, яка володіє дуже великим потенціалом та охоплює широкий спектр різних видів економічної діяльності. На відміну від інших галузей економіки для туризму характерні висока ефективність та інтенсивний розвиток. Загальновідомий факт, що туризм за обсягами прибутків від експорту випереджає хімічну промисловість та автомобілебудування.

Динамічний розвиток туристської галузі супроводжується розширенням інфраструктури і збільшенням попиту, що не завжди є регульованим. Такі процеси серйозно шкодять природним системам та породжують соціально-економічні проблеми. Тому в сучасних умовах індустрії туризму необхідний пошук нових шляхів розвитку для сталого функціонування та позитивних змін в майбутньому.

Сталий туризм неможливий без дбайливого відношення до природних ресурсів та відповідального ставлення всіх учасників туристської діяльності (тих, хто надає туристські послуги та тих, хто їх споживає). Сталий розвиток передбачає економічно вигідне використання природних ресурсів без нанесення шкоди навколишньому середовищу, що супроводжується соціальним розвитком населення. Збалансованість взаємопов’язаних економічного, соціального та екологічного ефектів обумовлює функціонування сталого туризму.

Найбільш розповсюджене визначення сталого туризму надала Всесвітня туристська організація (ЮНВТО) [1]: туризм, який повністю враховує поточні та майбутні впливи в економічному, соціальному та екологічному середовищі та при цьому задовольняє потреби туристської галузі, туристів, місцевого населення та дотримується охорони навколишнього середовища.

Функціонування сталого туризму можливе при виконанні наступних принципів.


  1. Використання інноваційних технологій , які спрямовані на скорочення споживання води, енергії, шкідливих викидів у навколишнє середовище та утилізацію сміття, що сприяє зниженню витрат.

  2. Рівномірний розподіл туристських потоків у часі і просторі для збільшення туристського сезону, враховуючи допустимі рекреаційні навантаження на території.

  3. Залучення місцевого населення в туристську галузь методом поліпшення умов праці, можливості кар'єрного росту та підвищення кваліфікації, щоб зберігати соціально-культурну стабільність місцевості.

  4. Створення і координація системи громадської екологічної освіти для підвищення культури природокористування.

  5. Доступність туристських послуг соціально незахищеним групам людей зберігає цілорічну зайнятість працівників туристської інфраструктури.

  6. Підвищення якості та конкурентоспроможності туристського продукту.

На сучасному етапі в суспільстві відбуваються позитивні зміни, формується нове мислення, яке орієнтує на сталий розвиток. Трансформація понять та суджень соціуму призводить до виникнення нових мотивацій в туризмі, які обумовлюються споживанням туристського продукту, створеного на принципах екологічної та соціальної відповідальності.

Важливу роль в поступовій екологізації мислення відіграють засоби масової інформації, телебачення, Інтернет та спеціалізовані видання туристської літератури. Але для довгострокового сталого розвитку туризму однієї пропаганди не достатньо. Необхідною умовою є розробка та впровадження нового механізму для забезпечення сталого туризму на довгострокову перспективу. Для досягнення мети необхідно зробити комплексну оцінку та аналіз туристського потенціалу, враховуючи економічні, природні та соціальні особливості регіону. Важливим є формування правової бази для впровадження механізму сталого розвитку туризму. Узгоджуючи соціально-економічну політику регіону з принципами сталого розвитку формується позитивний імідж регіону для туризму. Проведення інвестиційної політики допоможе покращити матеріально-технічну базу туристської інфраструктури та впровадити інноваційні технології для скорочення витрат і збереження та відновлення навколишнього середовища.

Отже, туристська індустрія безперервно еволюціонує, впроваджуються новітні технології, змінюється вектор розвитку. Для того щоб забезпечувати сталий розвиток туризм повинен постійно реагувати на зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі та вміти швидко адаптуватися, не порушуючи основні принципи сталості в туристській діяльності.


  1. Making Tourism More Sustainable – A Guide for Policy Makers /Paris, Madrid: UNEP and UNWTO, 2005. – P.11-12.



Вирішення проблем утилізації твердих побутових відходів у місті Суми
Домашенко М. Д., канд. екон. наук, Прокопенко М. О.

Сумський державний університет, Україна
В наш час екологічні проблеми, а саме утилізація відходів, набули статусу глобальних. Так в Україні, під відходами різного виду зайнято 160 тис. га земельних угідь загальним об’ємом близько 40 млрд. тонн.

Тверді побутові відходи представляють серйозну епідеміологічну і токсикологічну небезпеку. З огляду на те, що відходи, які забруднюють навколишнє природне середовище, можуть бути використані в народному господарстві, дуже актуальною в даний час є проблема їхньої утилізації. Значну частину загальної кількості твердих побутових відходів, накопичених в Україні, становлять відходи, до складу яких входить багато цінних речовин, що свідчить про можливість і необхідність їх подальшої переробки.

На сьогодні, невирішеною залишається і ситуації з утилізації відходів у м. Суми адже дана проблема вирішується лише на локальному рівні, що не дозволяє досягти бажаних позитивних результатів. Так на території Сумського регіону виділено нове місце для вивезення побутових відходів з м. Сум, проте це лише тимчасово пом’якшило проблему сміття, тому необхідно продовжувати пошук альтернативних шляхів її подолання.

У сучасних умовах існують альтернативні методи переробки відходів, а саме: попереднє сортування, консервування на полігонах, спалювання та інші [1]. Проаналізувавши переваги та недоліки всіх існуючих методів утилізації твердих побутових відходів, можна зробити висновок, що кращим методом є переробка відходів.

Сумський регіон увійшов до числа шести обласних центрів, де мав бути реалізований національний проект «Чисте місто», що передбачає побудову сміттєспалювального заводу. На перший погляд, даний проект мав би вирішити питання утилізації побутових відходів, проте він мав ряд недоліків, серед яких основним виділено шкоду здоров’ю людини в результаті потрапляння в атмосферу продуктів згорання відходів.

Таким чином, побудова сміттєспалювального заводу є нераціональним рішенням як з екологічної, так і з економічної точки зору, саме тому необхідним є пошук інших методів утилізації відходів.

Орієнтовна структура відходів по м. Суми за рік та величина їх переробки дозволила розрахувати річні витрати на переробку відходів у м. Суми (табл. 1). Слід відмітити, що величина всіх відходів по м. Суми за рік у середньому становить 90 тис т.

Отже, витрати на переробку сміття різного виду складатимуть близько 95 млн грн/рік. Ці витрати мають увійти у початковий внесок інвестора. В результаті попередньо проведеного розрахунку було встановлено, що витрати на організацію побудови даного підприємства, закупки обладнання складатимуть близько 160 млн грн. (витрати інвестора, початкові інвестиції), рентабельність діяльності дорівнює 45% при ставці дисконту 10%.

Виходячи із результатів розрахунку, можна відмітити, що приблизно щороку підприємство буде нарощувати майбутній грошовий потік до 10%, період окупності становитиме – 4,1 років. Тобто через цей час після початку перероблення твердих побутових відходів підприємство покриє інвестиційні витрати та почне отримувати прибутки. Всі показники свідчать про ефективність та прийнятність проекту для м. Сум.

Таблиця 1



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка