М. Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного І підсумкового контролю їх знань з дисципліни «міжнародне право»



Сторінка4/4
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.73 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4

Завдання для виконання самостійної роботи


  1. скласти проект двостороннього міжнародного договору
    1. розглянути прецеденти, запропоновані викладачем, що проводить семінарські або лекційні заняття

Типові практичні задачі


Задача 1.

14 березня 2000 р. Президент США підписав нещодавно прийнятий палатами Конгресу Закон «про режим нерозповсюдження по відношенню до Ірану». Закон передбачає введення американських адміністративних та фінансово-економічних санкцій проти іноземних фізичних та юридичних осіб у випадку виявлення будь-якої достовірнох інформації про передачу ними Ірану технологій зброї масового знищення.



?Дайте юридичний аналіз ситуації, яка склалася у зв’язку з прийняттям такого закону. Чи порушені принципи міжнародного права (якщо так. Вкажіть). На підставі чого можуть бути правомірно прийняті акти національного права. Які конкретизують міжнародні рішення про санкції по відношенню до якоїсь держави.
Задача 2.

В 1974 р. в результаті турецького вторгнення частина Республіки Кіпр була окупована. Міністерство освіти та культури Кіпру виразила серйозну стурбованість з приводу відновлення археологічних досліджень в давньому місті Сала міс на окупованій частині острову. Мова йде не тільки про збереження кіпрського культурного спадку в руках Республіки, а не окупантів, тут також зачіпалися також інтереси французького уряду, оскільки французьки археологи із університету в Ліоні були партнерами кіпріотів в археологічних розшуках. Які проводилися в Саламасі до вторгнення туди турецьких військ. Турецькі археологи. Крім того, порушують ще міжнародне право: ембарго по проведенню розкопок на окупованій частині, встановлене резолюціями РБ ООН.



? Як повинно бути питання про археологічні дослідження.
Задача 3

В 1978р. на науовій базі «есперанса» в сімї аргентинських полярників народилася дитина. Аргентина, намагаючись підтвердити свої територіальні претензії на Антарктиду, вказали у свідоцтві про народження, що дитина є аргентинцем, оскільки народилася на території Аргентини. З цією ж метою Аргентина відкрила на одній із станцій філіал банку, а в дні виборів відкриває там виборчі діяльниці. За законодавством Аргенти громадянство дитини визначається правом грунту (Jus soli). Якщо у громадян Аргентини народжується дитина на іншій території. То батьки дитини вирішують чи буде вона громадянином Аргентини по досягненню дитиною 5-річного віку.



? Яка підстава має бути застосована для визначення громадянства дитини. Чи може відкриття виборчих дільниць бути підставою для затвердження «ефективного володіння». Відповіді аргументуйте.
Задача 4

Суд виніс вирок групі, яка була звинувачена в спробі державного перевороту у Східному Казахстані. Суд приговорив 11 осіб до різних строків покарання. 2 осби є громадянами РФ. 2 України, 1 Молдови і всі інші громадяни Казахстану.



? Чи порушено міжнародне право фактом суду над іноземними громадянами. Чи мали держави (РФ, Україна. Молдова) вжити заходів для охорони прав своїх громадян. Якщо так, то які
Задача 5.

Протягом перших 10 років існування ООН в проблему першочергової важливості виросла проблема членства. За цей період до Організації було прийнято лише 9 держав. Приєднання 20 дернжав було блоковано рішенням РБ ООН. ЦЕ був період загострення «холодної війни». В 1947 р. ГА ООН звернулася до МС ООН за консультативним висновком: чи має член РБ ООН право ставити свою згоду щодо прийняття одного члена за умови прийняття іншого. МС ООН відмовився давати свій висновок. Оскільки вважає, що це питання не є юридичним. В 1955 р. ГА знову звернулася до МС ООН за консультативним висновком: чи може ГА прийняти рішень про прийом нового члену у відсутність рекомендації РБ ООН.



? Як повинен відповісти суд на другий запит. Вивчіть відповідні прецеденти
Задача 6.

В 1956 р. ГА надала згоду на створення Надзвичайних сил ООН, основним завданням яких стало забезпечення виводу англійських, французьких та ізраїльських військ з єгипетської території. А потому слагувати буфером на лінії премиря на Синайському півострові. В 1960 р. РБ ООН почала операції ООН в Конго. ГА підійшла до проблеми. Виходячи із положень ст.. 17 Статуту. Деякі держави заперечували проти такого рішення. ГА ООН звернулася до МС з проханням винести консультативне рішення з питання: чи складють дані витрати витрати Організації. Які передбачені ст.. 17. Суд відповів так.



? Чи вправі держава в односторонньому порядку оскаржувати заходи, які вжииваються міжнародною організацією. Чи є рішення даного органу рішенням Організації в цілому.
Задача 7.

Адміністративний трибунал ООН був створений за рішенням ГА ООН для розгляду трудових спорів з персоналом. В 1952 р. трибунал виніс рішення про виплату значних компенсацій звільненим працівникам Секретаріату. Генеральний секретар звернувся до ГА щодо додаткових витрат, але члени почали заперечувати. Постало питання чи може ГА заперечити проти рішення Адміністративного трибуналу. Деякі держави стверджували. ГА не має права створювати такий трибунал.

МС ООН стверджував в даній ситуації, що Організація має створити достойні умови для своїх співробітників. В тому числі реалізувати право на судовий захист . Крім того. Організація може мати право на реалізацію прав. Що розуміються.

? Як суд відповів на питання про право ГА створити Адміністративний трибунал. Чи має право Асамблея не виконувати рішення Адміністративного трибуналу.
Задача 8.

В поле зору російської преси попали публікації японської преси з питання чинності Спільної декларації СРСР та Японії 1956 р. Декларація припинила стан війні і понвила дипломатичні та консульські зносини між державами. Вона була підписана та ратифікована належним чином. Однак окремі її положення не вдалося реалізувати, зокрема положень по мирному договору, включаючи територіальний аспект.



?Наведіть аргументи. Які підтверджують. Що дана Декларація є договором
Задача 9.

В 1933 р. між Іраном (тоді ще Персія) і інго_іранською компанією. Яка належала Великій Британії було укладено концесійний договір, який надавав компанії виключне право видобутку та переробки нафти в визначеному районі. Договір мав залишатися в силі до 1993 р.. а до цієї дати міг бути анульований тільки за умови дотримання ряду умов, зокрема звернення до арбітражу. В 1951 р. Іран прийняв закон про націоналізацію нафтовою промисловості, і концесійний договір таким чином був анульований. Британський уряд звернувся до МС ООН.


? Чи мав МС ООН право приймати дану справу до розгляду
Задача 10.

В квітні 2001 р. депутат Державної Думи, порівнюючи російський та англійський варіант Конвенції про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів. Отриманих від злочинної діяльності, виявив помилку в російському перекладі: слово fiscal (податковий) була перекладено як фінансовий. Із-за цієї помилки змінився зміст статті.


? Чи прийняла РФ на себе те ж саме зобов’язання, яке складає частину Конвенції. Чи можна стверджувати. Що по відношенню до РФ повинен діяти той текст статті, який повинен містити не слово податковий, а слово фінансовий. Чи можна розглядати зміну тексту статті як застереження РФ до Конвенції. Чи слід РФ відмінити попереднє рішення і прийняти нове
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. ЗАДАЧІ МОЖУТЬ БУТИ ЗМІНЕНІ І ДОПОВНЕННЯ ЯК ВИКЛАДАЧЕМ, ЩО ВЕДЕ СЕМІНАРСЬКІ ЗАВДАННЯ, ТАК І ВИКЛАДАЧЕМ, ЩО ВЕДЕ ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ.
5. ОСОБЛИВОСТІ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ

Форма навчання

денна

вечірня

заочна

об’єкти контролю по дисциплінах, підсумковою формою контролю яких є іспит

Порядок оцінювання знань студентів по дисциплінах, підсумковою формою контролю яких є іспит

Поточний контроль

Активність та результативність – до 5 балів

Систематичність – до 5 балів

Самостійна робота – до 15 балів

- підготовка тем та питань, що виносяться на самостійне вивчення (до 5 балів);


- індивідуальні завдання теоретичного характеру (до 10 балів) або

- індивідуальні завдання практичного характеру(до 10 балів)


Модульний контроль – до 15 балів

- модуль №1 (до 5 балів);

- модуль №2 (до 10 балів)


Завдання одного модульного контролю – до 30 балів
Самостійна робота – до 10 б.:

  • підготовка тем та питань, що виносяться на самостійне вивчення – до 10 балів

або

- виконання завдань практичного характеру – до 10 балів



Підсумковий контроль

Іспит – до 60 балів (результат зараховується за умови отримання не менше 30 балів)

Іспит – до 60 балів (результат зараховується за умови отримання не менше 30 балів)

об’єкти контролю по дисциплінах, підсумковою формою контролю яких є ПМК

Порядок оцінювання знань студентів по дисциплінах, підсумковою формою контролю яких є ПМК

Активність та результативність – до 5 балів

Систематичність – до 5 балів

Самостійна робота – до 15 балів

- підготовка тем та питань, що виносяться на самостійне вивчення (до 5 балів);


- індивідуальні завдання теоретичного характеру (до 10 балів) або

- індивідуальні завдання практичного характеру(до 10 балів)


Модульний контроль – до 75 балів

- модуль №1 (до 25 балів);

- модуль №2 (до 50 балів)

(результат зараховується за умови отримання не менше 50 балів)



Завдання одного модульного контролю – до 80 балів

Самостійна робота – до 20 б. (результат зараховується за умови отримання не менше 50 балів)


Самостійна робота – до 20 б.:


  • підготовка тем та питань, що виносяться на самостійне вивчення – до 20 балів

або

- виконання завдань практичного характеру – до 20 балів



НАВЧАННЯ

Оцінювання знань студентів за традиційною шкалою та шкалою ECTS


85-100 балів

відмінно

А

80 балів

добре

В

65 – 75 балів

добре

С

60 балів

задовільно

D

50 – 55 балів

задовільно

E

20 – 45 балів

незадовільно – можлива перездача



0 – 15 балів

незадовільно – повторне вивчення дисципліни

F


ПІДСУМКОВА ОЦІНКА (в балах) =

= результати поточної роботи + результати письмового іспиту

Оцінка поточної роботи в семестрі – максимальна кількість балів – 40;

Оцінювання письмової екзаменаційної роботи – максимальна кількість балів – 60; менше 30 балів не зараховуються.
Для заочної форми навчання:

Поточний контроль знань студентів заочної форми навчання здійснюється шляхом оцінювання виконання завдань одного модуля (не більше 30 балів) та завдань для самостійної роботи (не більше 10 балів), результати якого включаються до підсумкової оцінки разом з результатами письмового іспиту.

модульний контроль включає 3 завдання, кожне з яких оцінюється в межах 10 балів, або тестові завдання

Завдання для самостійної роботи:

- Виконання індивідуальних завдань практичного характеру (складання юридичних документів тощо);

- Підготовка тем та питань, що виносяться на самостійне вивчення

Виконується одне із вказаних завдань, яке оцінюється в межах 10 балів. Вибіркові завдання виконуються в години ІКР (індивідуально-консультативної роботи викладача)


Підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною системою, за шкалою ECTS з подальшим переведенням в традиційну систему для фіксації оцінки в нормативних документах.
Зразок екзаменаційного білета
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана
Кафедра міжнародного та європейського права
Навчальна дисципліна: Міжнародне право

Екзаменаційний білет № А


  1. Територія держави: поняття та склад

  2. Дія (застосування) міжнародних договорів

  3. Законодавство України про консульську службу України

  4. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)

  5. Прогресивний розвиток та кодифікація МПП

  6. Повітряний простір як територія.

Екзаменатор П.І.Б. підпис

Завідувач кафедри П.І.Б. підпис
Схвалено на засіданні кафедри

міжнародного та європейського права



/протокол №___ від «__» _______ 200_ р./

Список рекомендованої літератури

ОСНОВНА

  1. Конституція України

  2. Закон України «Про міжнародні договори України» 2004 р.

  3. Закон України «Про державний кордон України» 1994 р.

  4. Закон України «Про громадянство» 2001 р.

  5. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 2001 р.

  6. КТМ України 1995 р.

  7. Повітряний кодекс України 1993 р.

  8. Закон України «Про дипломатичну службу» 2001 р.

  9. Сборник документов «Действующее международное право» в трех томах (составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова). –М.. 2006

  10. Тимченко Л,Д. Международное право. – Х., 2004


ДОДАТКОВА

  1. Международное право в современном мире. / Под ред. Ю.М. Колосова. М., 2006

  2. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. – М., 1983.

  3. Аваков М.М., Лукъянович В.И. Незаконное вмешательство в деятельность гражданской авиации и международное право. В кн.: Советский ежегодник международного права, 1972. – М., Наука. 1974.

  4. Анисимов Л.Н. Международно-правовые средства разрешения международных споров (конфликтов). – Л., 1995.

  5. Анисимов Л.Н. Наркотики: правовой режим. Международно-правовые внутригосударственные проблемы регулирования производства, применения и распространения наркотических и психотропных веществ. – Л., 1994.

  6. Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. – М., 2004

  7. Ашавский Б.М. Межправительственные конференции. – М., 2000.

  8. Бабурин С.Н. Территория государства. Правовые и геополитические проблемы. – М., 1997.

  9. Балаховский Я.М. Разрешение споров в международном воздушном праве (роль Совета ИКАО). В кн.: Советский ежегодник международного права, 1984. – М., Наука. 1986.

  10. Барсегов Ю.Г. Территория и международное право. – М., 1958.

  11. Баскин Ю.А., Фельдман Д.И. История международного права. - М., 1990.

  12. Блищенко И.П. Дипломатическое право. – М., 1990.

  13. Бобылев Г.В., Зубков Н.Г. Основы консульской службы. – М., 2006.

  14. Бордунов В.Д. Правовой механизм деятельности международных авиационных организаций. – М., 1999.

  15. Бордунов В.Д., Котов А.И., Малеев Ю.Н. Правовое регулирование международных полетов гражданских воздушных судов. – М., 1988.

  16. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. Составитель и автор комментариев Талалаев А.Н. – М., 1997.

  17. Верещагин А.Н. Международное воздушное право. – М., 1966.

  18. Волков М.М. Воздушное право: учебное пособие. – Л., 2005. Вып. 1 (часть специальная).

  19. Всеобъемлющая международная безопасность. Международно-правовые принципы и нормы. – М., 1990.

  20. Гай С. Гудвин-Гилл. Статус беженца в международном праве. - М., ЮНИТИ, 1997.

  21. Голицын В.В. Антарктика: тенденции и перспективы развития. - М., 1989.

  22. Дежкин В.Н. Некоторые вопросы гражданско-правовой ответственности авиаперевозчика (владельца воздушного судна) в международных соглашениях по воздушному праву // Вестник ЛГУ, 1976. № 5.

  23. Действующее международное право. В трех томах. – М., 1996 -1997.

  24. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию. МЖМП, 1992.№ 2.

  25. Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала. Учебное пособие. – М., 1995.

  26. Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве. Киев, 1981.

  27. Захарова Н.В. Правопреемство государств. – М., 1973.

  28. Заявление о принципах в отношении лесов. МЖМП. 1992. № 4.

  29. Звирбуль В.К., Шупилов В.П. Выдача уголовных преступников. – М., 1974.

  30. Ильин Ю.Д. Основные тенденции в развитии консульского права. – М., 1969.

  31. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М., 2006.

  32. Клименко Б.М. Государственная территория. – М., 1974.

  33. Клименко Б.М. Проблемы правопреемства на территории бывшего Союза ССР // Московский журнал международного права. 1992.

  34. Кожевников Ф.И., Шармазанашвили Г.В. Международный Суд ООН. – М., 2001.

  35. Колосов Ю.М. Ответственность в международном праве. – М., 1975.

  36. Колосов Ю.М. Правовые вопросы безопасности гражданской авиации//Международная жизнь, 1974. № 3.

  37. Колосов Ю.М. Цепов Б.А. Новый международный и информационный порядок и проблема поддержания мира. – М., 2003.

  38. Колосов Ю.М., Сташевский С.Г. Борьба за мирный космос. Правовые вопросы. – М., 1984.

  39. Комментарий. Федеральный закон «О международных договорах Российской Федерации». (Ответственные редакторы В.П. Звеков, Б.И. Осминин). – М.,1996.

  40. Конвенция о биологическом разнообразии. МЖМП. 1994. № 1.

  41. Консульская служба. Дипломатический вестник. 2006. № 12.

  42. Корбут Л.В., Баскин Ю.Я. Международно-правовой режим рек: история и современность. – М., 1997.

  43. Коровин Е.А. История международного права. Вып. 1. – М., 1946.

  44. Королева Н.Д., Марков В.Ю., Ушаков А.П. Правовой режим судоходства в Российской Арктике. – М., 1995.

  45. Котляр В.С. Черноморские проливы: общепризнанный правовой режим и современные тенденции. В “Российском ежегоднике международного права 1996-1997”. – М., 1998

  46. Котляров И.И. Международно-правовое регулирование вооруженных конфликтов//Военное право. – М., 1997. Гл. 10.

  47. Кривчикова Э.С. Главные органы ООН. Учебное пособие. – М., 1989.

  48. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. – М., 1988. Гл. 2, п. 2.

  49. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. – М., 1988.

  50. Кузнецов В.И., Тузмухамедов Р.А., Ушаков Н.А. От Декрета о мире к Декларации мира. – М., 1972.

  51. Кузнецов С.А. Представители государств в международных организациях. – М., 1980.

  52. Кукушкина А.В. История разработки конвенции о запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду 1977 г. МЖМП. 1999. № 4.

  53. Кукушкина А.В. Международно-правовые аспекты экологической безопасности. МЖМП. 1993. № 2.

  54. Кукушкина А.В. Становление принципа экологической безопасности в современном международном праве. МЖМП. 1994. №4.

  55. Куликов Р.Г. О международно-правовой ответственности за нарушение прав человека. – М., 1999.

  56. Курс международного права в 7-ми томах. Т. 3. – М., 1990.

  57. Лазарев С.Л. Международный арбитраж. – М., 1991.

  58. Левин Д.Б. История международного права. – М., 1962.

  59. Левин Д.Б. Международное право, внешняя политика и дипломатия. - М., 1981.

  60. Лопатин М.Л. Международные проливы и каналы: правовые вопросы. – М., 1985.

  61. Лукашук И.И. Нормы международного права. – М., 1997.

  62. Лукашук И.И. Право международных договоров. Курс международного права в 7-ми томах. Т. 4. – М., 2004. С. 5-90.

  63. Ляхов Е.Г. Терроризм и международные отношения. – М., 1991.

  64. Малеев Ю.Н. Международное воздушное право. – М., 2006.

  65. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов.Т. 1-2. – М., 1996.

  66. Международное и публичное право. Учебник под ред. Бекяшева К.А. С. 447-461.

  67. Международное право и международная безопасность: военная и политические области. Диалог советских и американских экспертов. – М., 2001.

  68. Международное право. Учебник под ред. Колосова Ю.М. и Кузнецова В.И. С. 90-107, 503-530.

  69. Международное право. Учебник под ред. Колосова Ю.М. и Кузнецова В.И. С. 531-560.

  70. Международное публичное право. Учебник под ред. Бекяшева К.А. С. 381-415.

  71. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью. Сб. документов. Сост. П.Н. Бирюков, В.А. Панюшкин. – Воронеж, 1997.

  72. Менжинский В.И. Неприменение силы в международных отношениях. – М., 1976.

  73. Мировой океан и международное право. Основы современного правопорядка в Мировом океане. – М., 1986.

  74. Мировой океан и международное право. Открытое море. Международные проливы. Архипелажные воды. – М., 1988.

  75. Мировой океан и международное право. Правовой режим прибрежных пространств. – М., 1987.

  76. Мовчан А.П. Кодификация и прогрессивное развитие международного права. Курс международного права в 7-ми томах. Т. 1. – М., 1989, С. 220-241.

  77. Моисеев А.А. Международные кредитно-финансовые организации. – М., 1999.

  78. Молодцов С.В. Международное морское право. – М., 1987.

  79. Морозов Г.И. Международные организации. Некоторые вопросы теории. 2-е изд. – М., 1974.

  80. Морозов Г.И. ООН на рубеже веков (к 50-летию ООН). «Московский журнал международного права», 1995. № 1.

  81. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. – М., 2004.

  82. Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями. – М., 1999.

  83. Пархитько В.П. Международное ядерное право. – М., 1972.

  84. Перетерский И.С. Толкование международных договоров. – М., 1958.

  85. Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. – М., 1971.

  86. Попов В.П. Международное уголовное право. – М., 1997.

  87. Потапов В.И. Беженцы и международное право. – М., 1986.

  88. Рамочная конвенция ООН об изменении климата. МЖМП. 1993. № 2.

  89. Решетов Ю.А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности. – М., 1983.

  90. Родионов К.С. Интерпол: вчера, сегодня, завтра. – М., 2000.

  91. Сапрыкин Ф.И. Международно-правовые проблемы использования воздушного пространства государств-участников СНГ//Московский журнал международного права. 2003. № 4. С. 14-22.

  92. Сборник законодательных актов государств СНГ и Балтии по вопросам миграции, гражданства и связанным с ними аспектам. – М., 1996.

  93. Словарь международного права. – М., 2006.

  94. Талалаев А.Н. Право международных договоров: договоры с участием международных организаций. – М., 1989.

  95. Тункин Г.И. Процесс создания норм и источники международного права. Курс международного права в 7-ми томах. Т. 1. – М., 1989, С. 182-219.

  96. Тункин Г.И. Теория международного права. – М., 1970.

  97. Ушаков Н.А. Невмешательство во внутренние дела государств. – М., 1971.

  98. Ушаков Н.А. Основания международной ответственности. – М., 1983.

  99. Черниченко С. Объединенная Германия: продолжатель и правопреемник прежней // Дипломатический ежегодник. – М., 1996.

  100. Черниченко С.В. Международно-правовые вопросы гражданства. – М., 1968.

  101. Яковлев И.И. Международный орган по морскому дну. – М., 1986.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка