М. Бережани 2015 Голові організаційного комітету 1-го районного туру Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року»



Скачати 315.89 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір315.89 Kb.
ТипАнкета


Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Бережанської районної адміністрації

Районний методичний кабінет

Бережанська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2







Якимець Оксани Ігорівни

м. Бережани

2015

Голові організаційного комітету

1-го районного туру Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року»

Якимець Оксани Ігорвни

(П.І.Б. учасника)

класного керівника 10 класу

Бережанської ЗОШ I-III ступенів №2

Бережанської районної ради

Тернопільської області

( повна назва навчального закладу)



0974586572

(особисті контактні дані (мобільний тел., e-mail)



Заява
Прошу дозволити взяти участь у 1-му районному турі Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року».

З умовами проведення Конкурсу ознайомлена.


____________________ __________________

Дата Підпис

АНКЕТА

учасника Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року»


1

Прізвище, ім’я та по батькові учасника Конкурсу

Якимець Оксана Ігорівна

2.

Дата народження

18 липня 1975року

3.

Повна домашня адреса з поштовим індексом, телефон, e-mail

Вул. Шевченка 6 кв.3, місто Бережани Тернопільської області, 47501

Моб. 0974586572,

Yakymetsok@ukr.net


4.

Освіта, спеціальність за дипломом

Вища, вчитель української мови та літератури, англійської мови

5.

Місце роботи (повна назва, адреса, телефон закладу,

e-mail)


Бережанська загальноосвітня школа I-IIIступенів №2, вул. Степана Бандери 2,

2-19-83


6.

Стаж роботи: педагогічний, у тому числі класним керівником

Педагогічний стаж – 18 років, класним керівником – 15 років.

7.

Кваліфікаційна категорія

Вища

8.

Звання




9.

Державні нагороди, відзнаки (обов’язково вказати рік нагородження)





10.

Проблема (тема), над якою Ви працюєте як класний керівник


Згуртованість колективу, виховання поваги до старших людей і один одного, поваги до рідної землі.

11.

Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються


Анкетування, колективні творчі справи, технологія співробітництва, інтерактивні форми роботи

12.

Навчальна література, якою Ви користуєтесь як класний керівник


Класні години з психологом/уклад. О.В.Скворчевська, О.С.Нурєєва. – Х.: Вид. група “Основа”, 2009

Години спілкування. 9-11 класи/Укладач В.М.Андрєєва. – Х.: Вид. група “Основа” 2014

Омельченко Л.П. Настільна книга класного керівника. – Х.: Вид. група “Основа” 2009

Цибульова Л.В. Довідник класного керівника. – Х.: Веста: Видавництво “Ранок”, 2007



13.

Ваше педагогічне кредо


“Щастя не в тому, щоб завжди робити те, що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш

14.

Опишіть (у формі короткої замітки обсягом до однієї сторінки) власний особистісний і педагогічний портрет


Це особа, яка характеризується високим рівнем майстерності. За час роботи в школі зарекомендувала себе відповідальним старанним працівником, який сумлінно виконує свою роботу. У своїй діяльності як класний керівник прагне створити умови для виявлення найкращих людських якостей. Вчитель користується повагою серед колег, учнів та батьків.

15.

Даю згоду на внесення інформації в базу даних та публікацію матеріалів у періодичних та інших освітянських виданнях з можливим редагуванням


Підпис учасника _____________________

Дата______________________





Анотація

досвіду роботи класного керівника

Якимець Оксани Ігорівни

Педагогічний стаж: 18 років

Проблема, над якою працюю в системі виховної роботи: “Згуртованість колективу, виховання поваги до старших людей і один одного, любові до рідної землі”.

Педагогічне кредо: “Щастя не в тому, щоб завжди робити те, що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш”.

Вступ

Головна мета школи – виховання та розвиток вільної життєлюбної й талановитої особистості, яка має глибоке поняття про етику та мораль. Виховання у школі здійснюється через виховний процес, реалізацію педагогічних цілей, а саме: створення умов для максимального розвитку учнів, розкриття їхніх талантів, а також для нормального духовного, розумового та фізичного вдосконалення.

Мета виховання – це всебічний розвиток особистості, який здійснюється через такі загальноприйняті напрямки виховної діяльності: моральне, громадянське, правове, статеве, екологічне, трудове, естетичне, розумове, фізичне, профорієнтаційне, родинно-сімейне виховання.

Родинно-сімейне виховання передбачає виховання в учнів культури поведінки в сім’ї, шанобливого ставлення до своєї родини, свого роду; формування доброзичливих гуманних взаємовідносин між усіма членами родини.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Значну роль у вихованні школярів відіграють спільні дії класного керівника та сім'ї. Їх ефективність залежить від особливостей організації роботи з батьками у класі та школі.

Який би аспект розвитку дитини ми не розглядали, завжди роль сім' ї залишається провідною.



Опис досвіду

Моя система виховної роботи з класом грунтується на:

-гуманістичній спрямованості виховного процесу;

-організації життя колективу на засадах демократизму, самоврядування;

-залучення учнів до різноманітної творчої та соціально-значимої діяльності;

-психолого-педагогічному супроводі виховання та розвитку;

У своїй роботі як класний керівник прагну створити умови для виявлення найкращих людський якостей, спираючись на закони виховання за Сухомлинським:

радості: геть нудьгу, посмішка на обличчях дорослих і дітей;

краси: будь красивим сам і бережи красу навколо;

доброти: будь чуйним і уважним до людей;

працьовитості: працюй сам і поважай працю інших;

дружби: хочеш мати друга – будь ним;

поваги: якщо хочеш, щоб тебе поважали, - поважай інших;

ввічливості: кожний твій вчинок відображається на інших людях; не забувай, що поряд з тобою людина;

відповідальності: кожен повинен бачити наслідки своїх вчинків і відповідати.

Важливу роль у процесі формування дружного і активного класного колективу вбачаю в організації спільного дозвілля. Це – тематичні, розважальні зустрічі, спільні прогулянки вихідного дня, різноманітні екскурсії.

Робота класного керівника не може бути ефективною, якщо вона не підтримується контактом з батьками дітей. Тут є свої труднощі: батьки погано знайомі один з одним – вони мають особисті проблеми, значну частину їхнього часу займають домашні справи, вони не завжди знають, чим можуть допомогти дитині, дехто займає позицію стороннього спостерігача.

Вивчення сім'ї учня дає змогу класному керівнику ближче познайомитися з ним, зрозуміти спосіб життя сім'ї, її традиції, устрій, духовні цінності, виховні можливості, взаємостосунки, а також спланувати виховну роботу в класі з максимальною ефективністю.

Для цього я використовую традиційні методи психолого-педагогічної діагностики: спостереження, бесіди, анкетування, тестування, рольові та ділові ігри, матеріали дитячої творчості.

Під час вивчення родини учнів я звертаю увагу на такі аспекти:

- загальні відомості про батьків або осіб, що їх заміняють;

- житлові умови родини та її матеріальна забезпеченість;

- освітній рівень родини;

- рівень педагогічної культури батьків;

- ступінь значущості виховного впливу батьків на дитину;

- положення дитини в родині (сприятливе, несприятливе).

Для вивчення ставлення батьків до власної дитини, до перспектив її навчання та виховання пропоную батькам відповісти на такі запитання:



  1. З яким почуттям йде до школи ваша дитина?

  2. Як почувається ваша дитина в учнівському колективі?

  3. Чи знаєте ви друзів своєї дитини в колективі?

  4. Як складаються взаємини з учителями-предметниками у вашої дитини?

  5. Якої допомоги потребує ваша дитина для підвищення результативності її навчальної діяльності?

Із метою вивчення рис характеру учнів, взаємин у родинах дітей використовую анкетування за такими запитаннями:

  1. Які позитивні риси характеру своєї дитини ви можете назвати?

  2. Які негативні риси характеру вашої дитини заважають їй комфортно почуватися в колективі?

  3. Як поводиться ваша дитина вдома?

  4. Чи ділиться ваша дитина з вами враженнями про події шкільного життя, життя класу?

  5. Чи запрошує вас на класні заходи? Чи хоче бачити вас у школі?

  6. Як ви вважаєте, яким буде майбутнє вашої дитини?

Щоб бути об'єктивним, я збираю відомості про сім'ю шляхом параллельного анкетування

Анкета для учня “Ти і твої батьки”

  1. Чи пишаєшся ти своїми батьками?

а) так; б) частково; в) іноді.

2. Як ти проводиш своє дозвілля?

а) займаюсь спортом (у секції);

б) відвідую кіно чи театр;

в) читаю художню та іншу літературу;

г) займаюся у музичній школі;

д) дивлюся телепередачі;

е) спілкуюся з друзями.

3. Як ти проводиш вільний час із батьками?

а) відвідуємо кінотеатр;

б) ходимо в театр;

в) відвідуємо виставки, музеї;

г) разом виїжджаємо за місто ;

д) працюємо на дачній ділянці;

е) їдемо до родичів у село;

ж) не проводимо вільний час разом.

4. Як часто ти проводиш своє дозвілля із батьками?

а) один раз на тиждень;

б) один раз на два-три тижні;

в) один раз на місяць;

г) один раз на півроку;

д) майже завжди;

е) ніколи.

5. Чому ти не проводиш дозвілля з батьками?

а) нецікаво;

б) не маю вільного часу;

в) батьки не мають вільного часу;

г) вільний час батьків не збігається з моїм.

6. Які стосунки між батьками?

а) дружні;

б) напружені;

в) конфліктні;

г) не хочу говорити.

7. Які стосунки у тебе з батьками?

а) дуже добрі;

б) довірливі;

в) напруженні;

г) конфліктні.

8. Чи подобається тобі у колі твоїх батьків?

а) так;


б) ні;

в) не завжди;

г) не знаю.

9. Чи ділишся ти зі своїми батьками проблемами, радощами, невдачами?

а) так;

б) ні;


в) не завжди.

10. Чи розуміють тебе батьки?

а) повністю;

б) частково;

в) не розуміють.

11. Скільки часу в тебе лишається на дозвілля?

а) достатньо;

б) мало;


в) не лишається;







Підготувала вчитель

Бережанської ЗОШ І-ІІІ ступенів№2

Якимець Оксана Ігорівна

Мета. Виховання людяності, милосердя, співчуття і шанобливого ставлення до людей похилого віку.

l. Мобілізація уваги учнів.

- Хто швидше скаже, з якого твору взято уривок?

(Вчитель читає уривок.)

Зосталося три брати сиротами – ні батька, ні неньки. І дома нема нічого – ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони втрьох найматися. Аж іде дід, старий-старий, борода біла.

-Куди це ви, дітки, йдете?

А вони кажуть:

-Найматися.

-Хіба в вас свого хазяйства нема?

-Нема, - кажуть. – Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухали і за рідного батька його мали б.

Тоді дід і каже:

-Добре! Коли так то будьте ви мені синами, а я вам батьком. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись.

(З української народної казки “Названий батько”.)



ll. Бесіда.

-Чи звернули ви увагу на те, що в багатьох народних казках героям, які потрапили в скрутне, здається, безвихідне становище, зустрічається стара людина і вказує подальший шлях?

-Що ви думаєте з цього приводу?

(Міркування учнів.)

-У цьому виявляється народна шана до людей похилого віку, які мають великий життєвий досвід, знання, вміння, щоб передати їх молодшому поколінню. Навіть Бога, Отця Всевишнього ми уявляємо собі білобородим старцем.

Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній людині. Щоб виховати цю рису, дітям розповідали й розповідають різні повчальні історії, казки, легенди. Ось одна із них.

“Колись старих людей, у яких не було сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкращий, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках возити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.

(Г. Бондаренко, з кн. О. Олійник “Українська мова, 10-11”.)

Мені важко зрозуміти тих людей, батьки яких нібито добровільно доживають віку в будинках для перестарілих. І, якщо в деяких країнах таке явище вважається нормальним, то наш народ це осуджує. Люди, які всі сили віддали дітям та онукам, на старості літ позбавленні родинного тепла, радості спілкуватися з тими, кого люблять. А скільки втрачають ті діти, що спровадили з дому стареньких батьків, як вони духовно обікрали своїх дітей. Адже бабусина колискова пісня, “ дідусева казка, в якої щасливий кінець”, їх мудре і лагідне слово – це той золотий засів у дитячу душу, з якого виростає людяність, милосердя, справедливість і щедрість…

Традиційно шанобливе й лагідне ставлення до старих батьків в українських родинах відбито в народній творчості. Старенька мати в пісні – голубка сивенька, сивая зозуленька, горлиця, батько – голуб сизокрилий, тощо. Цю традицію успадкували письменники.

Наш великий Кобзар, у дитинстві наслухавшись від діда Івана розповідей про Коліївщину, розчулено висловлює свою вдячність у поемі “Гайдамаки”:

Спасибі, дідусю, що ти закохав

В голові столітній ту славу козачу,

Я її онукам тепер розказав.

Старий бандурист у романі П. Куліша “Чорна рада” – “чоловік божий”, його радо вітають у кожній козацькій родині, саджають на почесному місці й побожно слухають його мудре слово.

А з якою теплотою змальовує О. Довженко свого діда Семена Тарасовича в автобіографічній кіноповісті “Зачарована Десна”, якими величними, мов святі пророки, зображені діди-перевізники в оповіданні “Ніч перед боєм”, Марія Стояниха в оповіданні “Мати”. “Діди наші й баби наші”, як сказав Остап Вишня, - хранителі історичної пам’яті народу, носії іскрометного гумору, сіячі добра.

У багатьох із вас є бабуся і дідусь, і ви мали можливість спостерігати, які вони працьовиті, як багато роблять для своїх дітей чи онуків. Готуючись до цієї бесіди, ви мали завдання продумати розповідь про свою бабусю чи дідуся.

Послухаємо ваші розповіді. (Виступи учнів)



III. – А тепер послухайте коротеньке оповіданнячко В. О. Сухомлинського і дайте відповідь на запитання, поставлене в його назві.

Чому в бабусі й дідуся на очах сльози?

На столі маленький радіоприймач. Біля столу – татусь і матуся. У сусідній кімнаті на дивані сидять дідусь і бабуся. Маленька Оленка грається на підлозі плюшевим ведмедиком і дивиться, як татусь, матуся, дідусь і бабуся слухають музику.

Дивна ця музика: здається Оленці, що над відчиненим вікном схилилися чарівні квіти – великі-великі троянди, над квітами літає бджола, в небі сяє сонце і видно далекий степ…

Бачить Оленка, як спалахують в очах татуся й мамусі ласкаві іскринки. Доторкнувся татусь рукою до пальців матусі, і лице матусине осяяла лагідна усмішка.

Але чому це бабуся й дідусь такі сумні? Чому на очах Їхніх сльози? Невже від троянд, бджоли і сонце плачуть?

-Оленка ще маленька й не може пояснити причини смутку дідуся й бабусі. А як би це пояснили ви?

(Роздуми учнів)



Учитель. Із ваших міркувань очевидно, що більшість із вас правильно розуміє причину смутку та сліз дідуся і бабусі. Справді, усвідомлення того, що прекрасний світ із сонцем, бджолами й трояндами швидко доведеться покинути, не додає радості.

І від нас з вами значною мірою залежить, якими будуть ці останні роки, а може, місяці, тижні або й дні, які залишилося прожити нашим бабусям і дідусям. Найбільшою радістю для них є любов дітей та онуків. З нею і фізичні болі, на які щедра старість, переносити легше. А свою любов треба доводити не лише словами, й ділом.

Головне – не вразити необачним, нетактовним словом або вчинком. Поміркуйте над таким випадком:

Маленька Наталочка, задивившись на яскравий гуцульський килимок, який висів над ліжком, запитала: “Бабуню, коли ви помрете, кому дістанеться цей килимок?” Усі в хаті засміялися, в тому числі й бабуся, яка, на щастя, тоді ще чулася в силі й не думала помирати.

Дитяча безпосередність Наталочки розвеселила присутніх у хаті. Та чи до сміху було б, якби подібне питання поставила доросла людина? Нагадаю тим, хто читав, оповідання В. Стефаника “Кленові листки”, його закінчення, а ті, хто не читав, послухайте, про що в ньому розповідається.

У бідній багатодітній сім’ї народилася ще одна дитина. Мати лежить тяжко хвора, а батько змушений іти в поле, бо треба ж заробляти дітям на шматок хліба. Семенко ще малий, але, як найстарший серед дітей, порядкує в хаті. Він гордий, батько довірив йому важливу справу: коли мати вмиратиме, дати їй у руки свічку, але хлопчик не знає, коли це зробити і запитує в мами.

Уявіть собі, який невимовний біль материної душі викликало запитання її дитини. Той біль сплодив великі дві сльозини, які покотились з її очей і… замерзли.

Для чого я наводжу вам цей епізод? А для того, щоб нагадати про дуже важливу річ – тактовність у ставленні до старших та недужих.

Великий педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: “Треба вміти жаліти людину”. На думку вченого, “зневажлива жалість принижує людину, а коли, жаліючи, він прагне допомогти – така жалість облагороджує”.

Якнайчастіше спілкуйтесь зі своїми дідусями та бабусями, звертайтеся до них за порадами. Їхня мудрість і великий життєвий досвід застережують вас від багатьох помилок. А з іншого боку, усвідомлення того, що вони вам потрібні, що ви їх любите, що їх думка для вас важлива, - велика радість для людей похилого віку.

Запам’ятайте ще одну важливу річ: зроблене вами добро повернеться до вас сторицею, як і заподіяне зло, черствість, байдужість. Як ви ставитесь до своїх і чужих стареньких, так будуть ставитись до вас, коли доживете до їхніх літ.

Усі, а особливо діти, люблять родинні свята. Згадуйте, як трудяться мама, бабуся, щоб відзначити ваш день народження. І святковий пиріг чи торт, і подарунки – все для вашої радості. А про свої іменини вони за клопотами можуть і забути. Але не маєте права забувати ви. Ваше привітання, ваше добре, ласкаве слово буде найкращим подарунком для дідуся чи бабусі. А ще більшою радістю для них буде почути від інших людей: “Хорошого внука маєте, вихований, уважний, добрий”.

Бувають учні, які на людях – сама ввічливість (особливо, коли поряд ті, кому вони хочуть подобатись). А вдома від їх егоїзму, безцеремонності страждають рідні, найдорожчі люди. Чого ж варта така показна вихованість?

“Звісна річ, чим ближча вам людина, тим простіші з нею взаємини: батькові, матері і навіть бабусі й дідусеві ми говоримо “ти”. Однак це аж ніяк не означає, що у родинних стосунках вічливість не обов’язкова, навпаки. Справді, вихована людина, яка поважає і близьких, і самого себе, не зриватиме зла на близьких, не демонструватиме свого поганого настрою в колі сім’ї. Про неї не скажеш, що “встала з лівої ноги”, тому й поводиться безконтрольно й нестримано. Саме у сім’ї, серед рідних, де нам легше вибачають, виразніше проглядає, які ми насправді. Отже, звичні слова “дякую”, “перепрошую”, “на добраніч”, “доброго ранку”, які ми не забуваємо у спілкуванні зі сторонніми, незамінні для вжитку в сім’ї ” (М. Лемберська).

Пам ‘ятайте, що ваш вчинок, слово, погляд, тон може подарувати радість, а може й зіпсувати настрій.

На закінчення нашої розмови хочу навести вам слова із повчання князя Володимира Мономаха дітям: “Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів”.







Підготувала вчитель

Бережанської ЗОШ І-ІІІ ступенів№2

Якимець Оксана Ігорівна

Мета: Ознайомити учнів з традиціями святкування Різдва в Україні та Великобританії; формувати у дітей ціннісне ставлення до сім’ї, родини, близьких людей.

Дійові особи:

Ангел 1 Марія

Ангел 2 Йосиф

Марічка Пастух 1

Роман Пастух 2

Johnny Пастух 3

Мати Мудрець 1

Батько Мудрець 2

Король Ірод

Оповідач

Власник готелю



Свято починається з ангельської пісні

(Два ангели відходять вбік, розмовляючи)

Ангел 1: Чи чуєте ви, як на небесах ангельські хори прославляють Бога?

Ангел 2: Їхня пісня лунає вічно, але сьогодні вона звучить особливо урочисто та велично.

Ангел 1: Адже сьогоднішній день – благословенний, бо він знаменує народження Сина Божого – Ісуса Христа!

Ангел 2: Увесь християнський світ сьогодні святкує Різдво Христове, який прийшов у світ грішників, щоб урятувати їх і подарувати їм царство Боже!

Ангел 1: От було б добре побачити, як святкують цей славетний день люди. Давай заглянемо в чиюсь домівку.

Ангел 2: Пропонуємо заглянути ось сюди (показує пальцем на глобусі)

Ангел 1: Це – Україна. Цікаво…

Ангел 2: Поглянь! Я бачу маленьких діток. Вони граються навколо зеленого деревця.

(Під мелодію різдвяної пісеньки діти вбирають ялинку)

Роман: Марічко, подай мені ось цю велику іграшку, будь-ласка.

Марічка: Ось, тримай. А що ми почепимо на вершечок, Романе?

Роман: На вершечок? Мабуть, ось цього красивого ангела, щоб він приніс нам веселу звістку про народження Ісусика – немовляти.

Марічка: Ой, як гарно! Наша ялинка – просто чудо!

Johnny: I’ve found it! I’ve found it!

Марічка і Роман: Що?

Johnny: Mistletoe! I’ve found it in an apple-tree.

Роман: So, what are you going to do with it?

Johnny: Don’t you know? Mistletoe is a Christmas plant. My parents usually hang it up somewhere in the room like a decoration.

Марічка: Well, it’s very interesting. It’s not a Ukrainian tradition but I like it.

Роман: Maybe I’ll like it too. Let’s find the place for it.

Johnny: I think, here will be all right.

Роман: OK. Let me do it.

Мама: (заходить у кімнату в цей час) Чи закінчили ви прикрашати ялинку? Бачу, що так. Дуже гарна ялинка. Але зараз, я думаю, настав час накривати на стіл для Святої вечері. Ми мусимо сісти за стіл, коли перша зірка появиться на небі. Чи допоможете ви мені?

Діти: Так, звичайно.

(Мати накриває стіл скатертиною, а Марічка ставить часник по кутках стола.)

Johnny: What are you putting there under the table-cloth, Mary?

Марічка: It’s garlic, for frightening away all evil forces.

Johnny: Oh, I see.

Роман: О, Мамо, ви приготували сьогодні так багато страв. Хто це все з’їсть?

Мама: Романе, сьогодні не звичайна вечеря, а Свята вечеря. На столі повинно бути 12 пісних страв, які символізують 12 апостолів.



(Марічка називає страви на столі і рахує їх)

Марічка: Кутя, борщ, риба жарена, калач, оселедець, грибний соус, вареники з картоплі, вареники з капусти, вареники з вишнями, венігрет, узвар, пампушки.

Роман: Правильно 12. Все виглядає так смачно! Я так зголоднів! (Тягнеться рукою до їжі)

Мама: Зачекайте хвилинку, сину. Ми ще не запалили свічку. Її полум’я повинно бути видно через вікно, щоб запросити подорожніх до нашого столу.

Роман: Я запалю, мамо.

Мама: Добре.

Марічка: О, мамо! Ми забули поставити сіно під стіл.

Johnny: What is the English for “сіно”?

Марічка: It’shay.

Johnny: Hay? What for?

Марічка: Don’t worry, Johnny. No one is going to eat it. We put it here because little Jesus was born on hay in a stable.

Johnny: I didn’t know that.

Роман: Мамо, а де тато?

Батько: Іду–іду. Христос рождається.

Мама і діти: Славімо його.

Батько: Нехай дитятко Боже благословить нашу сім’ю на здоров’я. Жити в мирі і щасті цілий наступний рік.



(Батько ставить дідух у кутку кімнати і запалює свічку)

Батько: Зараз давайте помолимося і попросимо в Бога благословення.



(Молитва Отче наш)

(Батьки, їхні діти і Джоні сідають за стіл і починають Святу вечерю. Діти хочуть їсти пампушки, але мати зупиняє їх)

Мама: О, ні. Ви не повинні починати з пампушок. Ми мусимо спочатку кутю скуштувати.

Johnny: What is it kutya?

Марічка: That is cooked wheat dressed with honey and with popyseeds.

Johnny: Oh, it sounds tasty.

Роман:And it is tasty.

Мама: Смачного.

Марічка: So, help yourselves.

Johnny, Мама, Батько: Дякуємо (Thank you).

Мама: Але пам’ятайте, що ви мусите скуштувати всі страви.



(Звучать голоси колядників)

Батько: Тц! Чуєте голоси колядників?



(Колядники заходять у кімнату і разом з сімєю співають українські колядки)

Віншування

Ходить містом коляда,

Голосиста, молода!

Не минає й вашу хату

Із Різдвом іде вітати!

З Різдвом Христовим

Усіх вас вітаєм

Щастя й здоров’я

Усім вам бажаєм,

Нехай віра в серці

Кожного засяє,

Матір Божа усіх привітає!

Johnny: Oh, nice melody. I can sing some English carols too.

Роман: Сan you sing one for us, Johnny?

Johnny: Of course, I can.

Один з колядників: Ми знаємо і англійські коляди.

Johnny: Let’s sing together, then.



(Wish You a Merry Christmas)

Мама: О, як гарно. Дякую вам, діти, за те, що ви завітали до нас цього Свят- вечора. Пригощайтеся.



(Мама пригощає колядників)

Роман: Тату, розкажи нам історію народження Христа.

Батько: Це дуже довга оповідь, діти. Чи готові ви слухати?

Діти: Звичайно.



(Діти зручно вмощуються біля батька, щоб слухати розповідь)

Батько: Багато років тому у Сирії був зачитаний декрет Цезаря Августа перед людьми міст і містечок Іудеї.



(Оповідач заходить із згортком під пахвою і читає: )

Оповідач: Громадяни Назарету! Август Цезар наказав, що всіх вас треба полічити і оподаткувати. Кожен з вас повинен прийти до міста ваших батьків і негайно заповнити цей декрет.

Батько: Всі слухали наказу. І Йосиф з своєю дружиною йшли у місто Вефлеєм.

(Йосиф і Марія повільно заходять. Вони приходять до готелю. Йосиф стукає в двері. Власник готелю відкриває двері.)

Власник готелю: (грубо): Що таке?

Йосиф: Нам потрібна кімната на цю ніч. Моя дружина і я дуже стомлені.

Власник готелю: Ідіть геть. У мене нема кімнати для вас.

(Власник готелю грюкає дверима. Йосип і Марія йдуть геть, а тоді зупиняються, щоб відпочити.)

Йосиф: О, Маріє! Що нам робити? Де нам знайти місце для ночівлі! Я бачу ти така стомлена. Як ти себе почуваєш?

Марія: Все гаразд, Йосифе. Не хвилюйся так. Пам’ятаєш, що сказав ангел? Бог ніколи не покине нас в найскрутнішу хвилину.

Йосиф: Так, Маріє. Я вірю в Бога. Але я мушу пошукати місце, де б ми могли переночувати.( Йосиф оглянувся і побачив стаєнку з худобою в ній).О , Маріє! Я думаю, що знайшов місце для ночівлі. Ось маленька стаєнка і там досить тепло.

Марія: Дякувати Богу. Я дійсно втомлена.

Батько: У тій стаєнці Марія народила сина, сповила його і поклала у ясла. У тій самій країні були пастухи. Вони жили у полі, пильнуючи свої отари вночі.

Пастух 1: Яка чудова ясна ніч як для грудня.(Пастухи пильно вдивляються в небо)

Пастух 2: Так. Мені здається, що небо стає світлішим. Подивись!(Другий пастух вказує на Ангела. Пастухи падають на коліна в страсі.)



Ангел 1: Не бійтеся. Я є Ангел Божий. Я приніс вам хорошу звістку. Цієї ночі у Вефлеємі народився Спаситель, і ви будете першими, хто вклониться йому . Ви побачите його у яслах сповитого. Ця яскрава зірка вкаже вам дорогу до стаєнки.

Пастух 3: Давайте йдемо до Вефлеєму і поклонимось цій дитині.

Батько: Пастирі вирушили до Вефлеєму і дійсно побачили дитину в яслах. Потім вони повернулися додому, прославляючи Бога. Але не лише пастирі цікавилися тією дитиною…

(Виходить цар Ірод з мудрецями)

Цар Ірод: Кажуть, у Вефлеємі народився Ісус Христос.

Мудрець: Напевне, прийшов вже той час, про який написано у Святому письмі.

Цар Ірод: Ідіть і поклоніться цій новонародженій дитині. А коли ви знайдете її, прийдіть і скажіть мені. Бо я також хочу поклонитися їй.

Батько: Мудрецям легко було знайти святе дитятко. Дорогу їм вказувала яскрава зірка.

(Виходять мудреці)

Мудрець 1: Подивись! Зірка зупинилась. Це мусить бути десь тут.

Мудрець 2: Але де? Я не бачу тут палацу.

Мудрець 3: Подивіться! Ось світло у маленькій стаєнці. Я відчуваю, що ми саме тут знайдемо святе дитятко.

Мудрець 1: Давайте йдемо поклонитися йому і принесемо йому дари наші.

Батько: Поклонившись маленькому Ісусикові, мудрецям потрібно було повернутися додому. Але вони були дуже стомлені. Вони задрімали. У сні їм з’явився Ангел. Він сказав, що вони не повинні повертатися до царя Ірода. Бо він хоче вбити дитятко Боже. Тому мудреці повернулися додому іншою дорогою.

Роман: А що трапилося з маленьким Ісусиком?

Батько: Ангел Божий з’явився Йосифові. Він попросив Йосифа забирати свою дружину з дитиною і втікати до Єгипту. Вони мали залишатися там до тих пір, поки цар Ірод буде шукати дитину, щоб знищити її.

Марічка: А що сталося далі?

Батько: А це вже інша історія. Я розкажу вам її наступного разу.

Мама: Зараз, діти, час вже спати. Ви мусите встати завтра рано-вранці, щоб піти до церкви .

Роман: Добре, мамо! Добраніч.

Марічка і Johnny: Goodnight!

(Діти йдуть спати.Johnnyвішає свої шкарпетки на бильця свого ліжка. Роман і Марічка дивляться на нього із здивуванням)

Марічка: What are you doing?

Johnny: Hanging my socks for Father Christmas.

Роман: For Father Christmas?

Johnny: Yes! During the night Father Christmas comes down through the chimney and fills the socks and stockings with presents.

Роман: Really? I don’t believe you!

Johnny: Try to do it once and you will see.

(Роман бере велику торбину з шкарпетками і панчохами. Ставить її на підлогу і шукає найдовшу панчоху. Коли він її знаходить, вішає її на бильце ліжка. Тепер Johnny і Марічка дивляться здивовано на Романа, але нічого не говорять. Марічка усміхається).

Марічка: OK, boys. Let’s go to bed. But before that we must sing a carol.

(Діти разом співають колядку, тоді лягають спати. Виходять ангели.)

Ангел1: Мир тобі, українська хатино!

Хай святиться в ній Боже Ім’я!

Хай лунає між вами щоднини

Щире слово і правда свята.

Хай думки і серця вам єднає

Всеблага християнська любов.

Ангел2: Годі смутку – вам радість звіщаєм,

Що Месія на землю прийшов,

Що в вертепі на яслах у сіні

Народилося нині дитя.

Веселіться ж, сини України,

Привітайте малятко – Христа!

Христос Народився!



(Всі учасники виходять на сцену і разом колядують






Підготувала вчитель

Бережанської ЗОШ І-ІІІ ступенів№2

Якимець Оксана Ігорівна

Мета: Формувати історичну пам’ять, зміцнювати почуття патріотизму; виховання поваги до українських традицій, любові до отчого дому, рідної землі, свого народу, поваги до батьків.

Хід заходу

Звучать українські козацькі пісні про сім’ю, про взаємини між членами родини.

Ведучі виносять паляницю та сільницю на вишиваному рушнику.

  1. у ч е н ь .

Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

По-козацьки стрічаємо з хлібом і миром.



  1. у ч е н ь .

Для гостей відкрита

Наша хата біла.

Тільки б чужа кривда

До нас не забігла.



  1. у ч е н ь .

Хліб духмяний в хаті,

Сяють очі щирі,

Хай живеться в правді,

Хай живеться в мирі.



  1. і 5 у ч н і .

Щирі вітання і побажання міцного здоров’я та багато років щасливого життя! (Вручають хліб-сіль учительці - господині).

В е д у ч и й .

Сьогодні наш урок присвячено козацькій родині. А коли говорити точніше, - нашій родині, бо всі ми – нащадки козацьких традицій, козацької мудрості сімейного виховання.

Сама тема говорить про те, що йдеться про наш співучий народ, його побут, пісні, страви, звичаї. То ж пригадаймо: що таке родина і якою була козацька сім’я? Що таке родове дерево?

Родина – це наша сім’я: батько, матуся, бабусі, дідусі, прабабусі … З дитинства ми в чарівних колисанках душу формували, до козацтва славного доріжку прокладали.

Український фольклор має величезну кількість колисанок. Ось послухайте одну, написану на народних традиціях павлоградською поетесою Ларисою Власенко.

Б а б у с я . (Виконує колискову пісню)

В е д у ч и й .

Педагоги добре знають, що наші пращури, славні запорозькі козаки, до колисанок ставилися надзвичайно серйозно, адже, по-перше, кожен такий невеличкий твір прийшов до нас із сивої давнини, по-друге, без цієї пісеньки просто неможливо виховати добру людину, по-третє, ці шедеври адресовані у вічність.

Б а б у с я . (Виконує колискову пісню)

В е д у ч и й .

Діти підростають, на зміну колисанкам приходять інші пісеньки, які потребують певних рухів ручками та ніжками. Всі ви чули пісні “Два півники”, “Сімсот солов’ят”, “Пішла киця по водицю” тощо.

Ось давня пісня маленьких козачат.

(Виконують пісню)

В е д у ч и й .

Коні, коники завжди були невід’ємною часткою козацького життя. Тому козацькі діти змалку вчилися доглядати за кіньми: напувати їх, купати в річці, доглядати, їздити верхи, і коні відповідали вдячністю.

Ось ще одна пісенька козацьких діточок-козачат “Пішла киця по водицю”.

1 і 2 у ч н і .

Ковалики-ковалі,

То великі, то малі.

А старого коваля

Посадили на коня,

А старую ковалицю

Посадили на телицю,

А малих коваленят, -

На строкатих котенят, -

Поїхали!

В е д у ч и й .

Підростали діти і розуміли, що кожна сім’я – це родина. Батько продовжує рід свого батька, а започатковує рід козачка – жінка-мати. Прекрасні образи жінок створені Тарасом Григоровичем Шевченком, народнопісенною творчістю.

Ми щиро вітаємо всіх наших мам і бабусь, присутніх на уроці-ранку, і виконаємо для них пісню.



(Діти співають.)

В е д у ч и й .

Перенесемося безпосередньо у світ козацької родини. У цьому нам допоможуть юні учасники ранку і ознайомлять з козацькою виховною мудрістю.

(Учні читають козацькі приказки і прислів’я).


  1. у ч н е н ь .

Козацьке дитя не бавиться без пуття.

У козацькій родині всі діти любимі.

Доблесть і вірність козака формується

ще від матусиного молока.



  1. у ч е н ь .

Кожна матуся дорога, а козацька – найкраща.

Козацька сім’я – всім взірець.

Козацький лицар усім лицарям лицар.

Справжній козак поляже кістьми,

а не зрадить ні неньці, ні сім’ї.

В е д у ч и й

Чи всі знають, що в козацьких сім’ях діти, якими б дорослими не були, до тата свого, до матусі рідної, до батьків-хрещених і всіх старших звертаються лише на “Ви”: “Тату, ви дозволите перед випасом покататися на Гривастому коні?”, “Мамо, не хочете подивитися, як я вишила кайму на скатертині?”.

І ця мудрість допомагала любити батьків своїх міцно і завжди.

А ще в козацьких сім’ях батьки принагідно казали:

-Ти чиниш, як справжній козак…

-Що ж, твої вчинки варті справжньої козачки…

-Зупинись, так справжній козак не вчинить!

-Негоже! Хіба справжня козачка може таке зробити?

Це було і своєрідне спонукання для козачат, і заохочення , і покарання. Юні козачата не могли засмучувати ні татка, ні матусю…

1 У ч е н ь.

Було б добре, якби і наші сім’Ї були козацькими.

2 У ч е н ь.

Щоб і виховання було шляхетним, козацьким.



  1. У ч е н ь.

Щоб і ми лицарями духу ставали.

  1. У ч е н ь.

Щоб навчились кіньми управляти.

  1. У ч е н ь.

Щоб про всіх нас говорили: “Ці діти чинять по совісті, вони справжні нащадки запорозьких козаків!”

В е д у ч и й .

Наша козацька родина – це і хата, де ви народились, і село (місто), це вихованість і духовність, лицарство і честь…

У козацькій родині часто співали козацькі народні пісні “Ой сів козак їсти, ідуть к ньому вісті”, “Ой літа орел, літа сизокрилий”, “Гомін, гомін по діброві”, “Ой мандрував молодий козак”, “Засвистали козаченьки” та ін.

(Виконують пісню)

В е д у ч и й .

У козацьких сім’ях існував своєрідний кодекс честі.

1 У ч е н ь .

Ніколи не кривдь маленьких та інших членів сім’ї.

2 У ч е н ь .

Шануй батька свого і матір свою як найцінніше в житті.

3 У ч е н ь .

Завжди чини по совісті і честі, не говори не правди, не вигадуй для себе полегшення.

4 У ч е н ь .

Свято вшановуй своїх померлих родичів.

5 У ч е н ь .

Вивчай традиції свого народу і власної родини, будь гідними зватися юним козаком і юною козачкою.

В е д у ч и й .

Чи відомо вам, що козацькі танці “Гопак”, “Козачок”, “Повзунець” та інші завжди були для українців магічними, адже кожен рух має своє символічне значення (трактування). В одному випадку це були рухи – заклики до перемоги, в іншому – розповідь про звитягу молодих чи демонстрація сили ,волі незламної, молодості чарівної. То ж пропонуємо подивитися козацький танок“Гопак” у виконанні учнівського гурту.

В е д у ч и й .

У козацьких сім’ях і харчування було не звичним. Звичайно, всі полюбляли куліш і борщі (“Гетьманський”, “Отаманський”, просто “Козацький”, зелений, холодний, з лящами, з линами, пісний з квасолею, затовчений часником і салом).

А ще в козацькиз сім’ях полюбляли вареники з картоплею і м’ясом, з картоплею і печінкою, з картоплею і вишкварками, з сиром, капустою, вишнями… Не на останньому місці були різні види печені, риба смажена, фарширована, пампушки, пиріжки, коржики, бублики, печиво, тістечка, узвар, козацькі чаї із м’ятою. Аж у голові паморочиться лише від назв козацьких страв! То ж пропонується всім відвідати наш козацький шинок сімейних страв “Борщ з пампушками” і скуштувати тих страв, що приготували матусі наших учнів.

(Пригощають людей стравами)

Смачного вам!






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка