Лозівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №1



Сторінка1/4
Дата конвертації26.06.2019
Розмір0.55 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4

Лозівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №1

м. Лозова відділ освіти Лозівської міської ради Харківської області

ІННОВАЦІЙНА РОБОТА В ШКІЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ



Лозова 2012

Лозівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №1

м. Лозова відділ освіти Лозівської міської ради Харківської області

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ В РОБОТІ ШКІЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ

Лозова 2012

Схвалено методичною радою відділу освіти

Лозівської міської ради Харківської області

Протокол №2 від 22.12.2011р.


Костенко Оксана Василівна
Інноваційні методи в роботі шкільної бібліотеки: Практичний посібник. - Лозова, 2012. – 53 с.

У посібнику висвітлено одну із актуальних для бібліотекарів та педагогів проблем – залучення дітей до систематичного читання. Він містить матеріали щодо запровадження у практику бібліотечної роботи з читачами інноваційних підходів і досвід використання проектної технології, нетрадиційних ігрових технологій (буклети, вікторини), технології казкотерапії як одного із засобів відродження сімейного читання

На мій погляд посібник буде цікавий для бібліотекарів, вчителів початкових класів, класних керівників, батьків.

© ЛЗОШ ступенів №1

Лозівської міської ради

Харкіської області



© О.В. Костенко
Зміст



1.

Інноваційні форми бібліотечної роботи як засіб залучення дітей до читання………………………………………………...

6

2.

Розділ І Інноваційні підходи до організації ігрових форм роботи з читачами………………………………………………

9

3.

Розділ ІІ Казкотерапія як засіб читацького розвитку дітей….

11

4.

Розділ ІІІ Проектна діяльність як засіб залучення підлітків до читання………………………………………………………

19

5.

Додаток 1 Вікторина-буклет «Салат із казок»……………….

24

6.

Додаток 2 Вікторина «Маленький читач»……………………

27

7.

Додаток 3 Поради батькам майбутніх першокласників…….

30

8.

Додаток 4 Список казок……………………………………….

33

9.

Додаток 5 Бібліотечний урок-відгук за казкою Г.Х. Андерсена «Ялинка»……………………………………

34

10.

Додаток 6 Бібліотечний урок-милосердя за оповіданням Ф. М. Достоєвського «Хлопчик у Христа на ялинці»……….

38

11.

Додаток 7 Бібліотечний урок-роздум за оповіданням Б. Мінаєва «Дерево»……………………………………………

42

12.

Додаток 8 Бібліотечний урок-відвертість за оповіданням І.О. Буніна «Роман горбаня»…………………………………..

46

13.

Список використаних джерел

52


Інноваційні форми бібліотечної роботи як засіб залучення дітей до систематичного читання

«І нікуди нам не подітися від цього». Нам, шкільним бібліотекарям, нікуди не подітися від читання та його таємниці. Написано про все це неймовірну кількість дисертацій, монографій, статей і просто звітів бібліотекарів, про те, скільки людей вони залучили до читання. І все одно залишається таємницею, чому одні читають, а інші – ні, чому на одних книга має вплив, а в інших та сама книга не залишає жодного сліду? Талант читання наданий нам природою чи надбаний? Наданий – це зрозуміло: цей талант був наданий Богом. А надбаний? Коли, де, як, при яких умовах він отримується? А якщо це й не талант взагалі! Що тоді?

В багатьох дослідженнях та публікаціях легко читається твердження, що у феномені читання сполучаються основні види діяльності людини: гра, навчання, праця. Саме в такій послідовності розвивається особистість, у тому числі особистість людини як читача.

Читання – гра, читання – навчання, читання – праця – це все те, чим займається шкільний бібліотекар, здається, не без підстав, що йому до снаги створити у бібліотеці умови для кожної з цих видів діяльності. Більшість колег упевнені, що в процесі читання людина повинна рости й розвиватися. Що таке процес читання? Скоріш за все - це діяльність, яка має свою мотивацію для виникнення, стимул для реалізації та рефлексію для задоволення результатами.

Сьогодні склалася неоднозначна ситуація: криза читання продовжується, але розмовляти про читання стало модно. Говорить про це президент, слідом за ним чиновники та журналісти, а що саме вони вкладають у поняття читання, як правило, - уточнення не дають. Навіщо потрібно читати і що саме це дає людині – все це на рівні декларацій, які можуть зіграти з нами поганий жарт: не долучити, а відштовхнути від читання.

Між тим сказано у Євангелії: «Хто створить та навчить, той великим назветься у царстві небесному».

Створити можливість для творчого читання і навчити творчо читати – завдання, які постійно ставить перед собою шкільна бібліотека ЛЗОШ І – ІІІ ступенів №1. Єдиний шлях зробити бібліотеку привабливою для сучасних дітей – це організувати роботу таким чином, щоб шкільна бібліотека стала осередком апробації креативних, інтерактивних технологій.

Виховання талановитого читача, відповідно, - складний, багаторівневий процес, якій вміщує в собі бібліотечну роботу різного порядку, рівня та напрямку.

Перш за все, дитині треба подати сам «дар» - книгу, запропонувати так, щоб дитина відчула чарівність, тяжіння, багатогранність можливостей. Це вдається бібліотеці завдяки різноманітності форм бібліотечної роботи. Вона організовує книжково-предметне середовище, яке розкриває багатство книжкового світу для кожного читацького віку, визначаючи в ньому саме ті теми, які «акцепторні» для даного віку. І в тих формах та варіантах, які легко зчитуються дитиною.

Наприклад, в організації книжково-предметного середовища для молодших читачів широко використовується іграшка (особливо лялька), аплікація, колаж, об’ємні моделі. А в якості змістовної одиниці структури часто використовується персонаж, як компонент художнього тексту, найбільш важливий для дитини, симпатії до улюблених книжкових героїв використовується як активізуючий реагент в сприйнятті книжкового масиву («Барон Мюнхгаузен пропонує», «Шерлок Холмс запрошує», «Панна Квітів рекомендує» тощо).

Враховуючи особливості дитячого сприйняття простору бібліотека створює локальні, оглядові книжкові «островки», кожен з яких розкриває книжкові ресурси в якомусь цікавому для дітей ракурсі: «Хатинка для героя» (книжки з різноманітними типами героїв), «Своїми словами» ( книгу або книги представляє читач або бібліотекар від свого імені).

Свої «пазли» з’єднання зі світом книг знаходить бібліотекар для читачів-підлітків, апелюючи до їх інтересів, потреб, особливостей світосприйняття на цих вікових щаблях.

Але недостатньо поманити цікавим, необхідно розкрити його суть та сенс, показати дитині приховані «пружини» цього «цікавого». І це робить бібліотека, використовуючи різноманітні форми бібліотечного спілкування.

З молодшими школярами бібліотека, наприклад, працює за проектом «Перші кроки у книжковому світі», в якій є такі теми, як «Мапа книжкового світу», «Будуємо музей казок», «Вигадуємо казку самі», «Починаємо жити віршем» тощо.

В роботі з малечею відводиться основне місце ігровим формам, таким формам як голосне читання, обговорення. Ці форми роботи дозволяють, з одного боку, просувати дітям авторів та твори, які при стихійному виборі не завжди мають шанс потрапити до рук читачів. Так, з молодшими читачами читаємо і обговорюємо казку «Зелене поросятко» Г. Юдіна, казки та мініатюри С. Козлова. З більш дорослими дітьми – книги У. Старка, Д. Пеннака, К. Патерсон тощо. Крім того в практику діяльності бібліотеки запроваджено елементи технології казкотерапії. Велику увагу в роботі з читачами приділяю відродженню традиції сімейного читання.

З іншого боку, такі форми дозволяють, проходячи з дитиною шляхом прочитаного художнього тексту, виявляти та розставляти смислові акценти, добирати відтінки, вчитися бачити і розуміти ту особливу «мову», якою говорить з нами художній твір. Спілкування з читачем у такому форматі розвиває в них смак до читацької рефлексії, вони починають цінувати відкриті можливості комунікації – крізь сенси та образи книги.



Розділ І

Інноваційні підходи до організації ігрових форм роботи з читачами

Велике місце у роботі по плеканню читацьких талантів відводиться ігровим формам роботи. Гра, у цьому випадку, має більшу перевагу. Як зазначила М. Цветаєва «…процесс работы скрыт в игре. Пот превращен в упоение…». Мені подобається використовувати ігрову форму бібліотечної роботи, наприклад – гра-театралізація. Лялька стає чудовим посередником для молодших читачів в їхньому спілкуванні з книгою, тому що вона – речова вигадка, яка поєднує для дитини береги двох світів – реального та фантастичного. Наприклад, великим успіхом у наших читачів користується ігрова програма «Незнайка запрошує друзів».

Гарним стимулом читацького розвитку є конкурсні ігрові форми роботи. У самій природі дитинства – потреба випробовувати себе, шукати нові можливості для розвитку; ці потреби як найкраще задовольняє конкурс, який заснований на змаганні та конкурентоспроможності.

Значну роль у вихованні компетентних читачів в бібліотеці ЛЗОШ І – ІІІ ступенів №1 відводиться літературно-бібліографічним іграм у формі ігрового буклету(Додаток 1).

Гра в такому форматі дала позитивні результати. Перш за все праця над буклетами стала гарною професійною школою для мене самої, тому що у кожному випадку це було глибоке занурення у матеріал, вивчення усіх зв’язків і опосередкування, пошук шляхів і засобів реалізації художніх знахідок та ідей. Кожен буклет визначав можливі підходи до його просування до читачів. Деякі ігрові завдання в буклеті ставали потім самодостатніми й переростали в окремі роботи. Так із буклету «Маленькі розумники й розумниці» вийшла вікторина «Маленький читач»(для учнів 1 класів)(Додаток 2).

Зрозуміло, буклети ставали й прекрасною формою зворотного зв’язку з читачами: по роботам дітей ми отримували можливість вивчати закономірності та особливості сприйняття визначного літературного матеріалу, читацьку шкалу оцінок, ціннісні пріоритети тощо.

У роботах читачі виявлялись, як той Чеширський кіт, який « виявляв себе поступово», - читачі ставали для нас нескінченно цікавими обличчями та особистостями. Завдяки буклетам ми отримували безцінну інформацію для планування індивідуальної роботи з цими читачами, можливість моделювати поступовий розвиток їх читацької біографії.

Читачі, які зростають на таких літературно-бібліографічних іграх, самі стають ресурсом бібліотеки, тому що в них прокидається потреба трансляції свого читацького досвіду у стінах бібліотеки та за її межами.

Виховання талановитого читача справа синтетична і довгострокова і не швидке за віддачею. Але саме ця праця, я переконана в цьому, є справжня серцевина і сенс нашої справи.

Ігри сприяють творчому процесу сприйняття кращих дитячих книг, а надалі передбачається самостійне читання. Але і тоді не раджу батькам кидати спілкування з дитиною і книгою. Хай велика за розміром книга буде прочитана разом. До колективного читання можна запросити бабусь і дідусів, в яких більше вільного часу, великий життєвий досвід, адже сім’я, що читає, - це чудово. Були розроблені поради майбутнім першокласникам(Додаток №3).

Процес становлення читача має свої особливості. На першому етапі читання опосередковане, коли батьки і діти спільно читають і грають. Моя порада – ігри – є прекрасним способом допомогти дітям стати справжніми читачами.


Розділ ІІ

Казкотерапія як засіб читацького розвитку для дітей
Ще у 2008 році мною було проведено міні-дослідження, яке показало що переважна більшість батьків майбутніх першокласників не читають дітям казок або читають вкрай рідко. Але, якщо батьки не знайомлять з цим унікальним літературним жанром дитину, вони тим самим відбирають у неї безцінний життєвий досвід та знання. Як стверджує відомий психолог Т.Д. Зінкевич – Євстигнєєва: «Слухаючи казки в дитинстві, людина накопичує так званий символічний «банк життєвих ситуацій». Це банк може бути активований при необхідності, а не буде нагоди – так і залишиться недоторканим… Якщо дитина з раннього дитинства починає засвоювати «казкові уроки» і відповідати на питання «Чому нас вчить казка?», співвідносити відповіді зі своєю поведінкою, вона стане активним користувачем свого «банку життєвих ситуацій»».

Більш того, спільне читання компенсує дефіцит батьківської уваги. Читаючи казку, мама або тато як би доносять до дитини : «Мені добре, коли ми разом…» Такі хвилини емоційної близькості необхідні дитині для нормального розвитку. Якщо дитина не отримує необхідної уваги, тоді з’являються різноманітні проблеми і відхилення у поведінці. Таким чином, сам процес спільного читання має для дитини терапевтичний ефект. Про це необхідно знати батькам.

Тоді народилася ідея спільно зі шкільною психологічною службою запровадити в роботу з наймолодшими читачами елементи казкотерапії.

Казкотерапія в рамках бібліотеки направлена на зміцнення традиції родинних читань, на залучення дитини до читання і розвиток його читацьких здібностей як необхідної умови психічного і духовно-етичного становлення особи.

В процесі казкотерапії шкільна бібліотека реалізує декілька функцій: інформаційну, розвиваючу, виховну і освітню. Останні три функції є взаємозалежними, оскільки направлені на формування особи дитини.

1. Інформаційна функція:

✔організація книжкової зони "Літературна аптека";

✔організація і проведення батьківських зборів;

✔розміщення інформації в ЗМІ;

✔випуск видавничої продукції;

2. Розвиваюча (загальноосвітня та виховна) функція:

✔групова казкотерапія: цикл розвиваючих занять «Казкові двері в самого себе»(2-4 класи)

✔індивідуальна казкотерапія: процес підбору конкретної книги конкретному читачеві, направлений на задоволення його духовних потреб.

Серед теоретичних джерел найбільшу увагу викликала робота Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєвої, її концепція лягла в основу опрацювання казок. Пер ніж приступити до казкотерапії, була проведена величезна робота по вивченню книжкового фонду і відбору казок для використання їх в лікувальній та профілактичній меті(Додаток4) Виявляється, в терапевтичних цілях успішно можна використовувати художні казки - авторські і народні. Оскільки автор концепції вважає, що " у художніх казках є і дидактичний, і психотерапевтичний, психокоректувальний, і навіть медитативний аспекти".

При відборі казок істотне значення мають наступні критерії:


  1. наявність "проблемної" ситуації і способи її рішення;

  2. яскраві емоційні переживання героя;

  3. високий художній рівень твору.

Відібрану літературу згруповано з урахуванням проблем і складено рекомендаційні списки – «рецепти лікаря Айболіта».

1. Рекомендаційний список літератури «Від смутку та туги». У списку представлені веселі книги, які вчать дитину оптимізму. Крім того, веселі твори можуть бути використані як "лікувальний засіб" від страху. На думку психолога Т. Шишової: "Сміх знімає напругу, допомагає перемикати увагу дитини, служить загороджувальним бар'єром між страшними образами".

✔ «Для малят про звірят» К. Підлісна;

✔ «Абу-Касимові капці» І. Франко;

✔ «Журавель та невдячний вовк»;

✔ «Оповідання про дітей і тварин» І. Аринин;

✔ «Веселинки, вірщі, скоромовки» Г. Бойко;

✔ «А у лісі при горісі» О. Головко;

✔ «Веселі лічилки для дітей» В. Гринько


  1. Рекомендаційний список літератури « Для боягузів» У списку зібрані страшні казки. На думку психологів, слухаючи такі казки, в підсвідомості дитяти виробляється захисний механізм, він отримує свого роду "казкове щеплення" від страху. І якщо в житті дитина зіткнеться з чимось небезпечним, то його психіка не буде сильно травмована. В результаті естетичного переживання (катарсису) відбувається очищення душі, звільнення від напруги і страху.

2. Пропоновані в цьому списку твори умовно можна об'єднати в наступні групи:

- "Майже страшні історії" - казки, які пропонують різні способи подолання відчуття страху: гру, аутотренінг. А, наприклад, казка А. Іванова "Як Хома страшні історії розповідав" підказує ефективний і поширений в психології прийом - вібрація страхів, тобто вигадування історій на тему власний страхів. "Про кого ж страшні історії розповідати, як не про хижаків? Не про зайців же, не про горобців! Хто їх боїться?! Якщо сам розповідаєш, не так страшно. Особливо, якщо ти удома. В безпеці."

- "Страшно пізнавальні історії" - казки про Бабу-ягу, Кощія Безсмертного та іншу нечисту силу. Казки допомагають переоцінити цих героїв і витіснити почуття страху.

- "Страшно забавні історії" - казки про несправжній, уявний страх літературних героїв викликають у дитяти веселий сміх, який являється адекватною реакцією на виниклу в творах ситуацію несправжнього страху.

До класифікації ми так само приєднали:

- "Страшний дитячий фольклор" - страшні історії і антистрашилки, твори не з трагічною, а з комічною кінцівкою. Слухання, розповідь подібних історій властиве субкультурі молодших школярів. Вони допомагають позбавитися від страху, перетворюючи страшне на смішне. Крім того, страшна історія дає дитині можливість переконатися в своїй здатності пережити страх, впоратися з ним самостійно.

3. Рекомендаційний списки літератури "Від ліні", "Від гордості і неслухняності", "Для виховання добрих відчуттів".У списки включені психологічні казки, а так само розповіді і повісти, які допомагають не нав’язливо виховувати дитину, змінювати негативні сторони її характеру.

4. Рекомендаційний список літератури "Для виховання віри в себе". У список включені казки про цінність і неповторність особи. Їх мета - допомогти дитині знайти відчуття упевненості в собі, сформувати адекватну самооцінку - якості, необхідні для самореалізації і самовираження.

5. Найбільш повно казки і інші літературні жанри з лікувальним ефектом представлено в бібліотерапевтичній картотеці "Нехворійкіна", що складаються з двох розділів: "Бібліотерапія для дітей" і "Бібліотерапія для дорослих". У основі класифікації принцип відповідність книг конкретній проблемі дитини і дорослого.

В бібліотеці постійно діє бібліотерапевтична інформаційна зона "Літературна аптека". Її мета - актуалізація емоційних і духовно-етичних проблем дитини; надання сім'ї інформаційної допомоги. "Літературна аптека" - це цілий комплекс інформації: наглядної (книжкова виставка з конкретної проблеми) і друкарської (видавнича продукція по казкотерапії: закладки, буклети, дайджести). Тут таки представлені науково-популярна література по дитячій психології і самі лікувальні тексти.

Спочатку "Літературна аптека" призначалася батькам, а зараз активними користувачами цієї зони стали і діти. За моїми спостереженнями, великий попит у них мають страшні казки, страшний фольклор і веселі книжки. Але діти не усвідомлено, інтуїтивно обирають книгу. Оскільки молодші школярі ще не здатні усвідомити свою психологічну проблему, частенько вони не можуть знайти назви своєму душевному стану і як наслідок - не звертаються за допомогою. А в індивідуальній роботі з дитиною не може бути примусу. Сигналом до надання допомоги є бажання його батьків. У моїй практиці є випадки, коли в основному мами звертаються з питанням: "Що почитати дитині в тій або іншій проблемній ситуації?"

Найчастіше за допомогою казки вони хочуть здолати неслухняність дитини, капризи, страхи, агресивність, впоратися з його поганим настроєм. Допомога бібліотеки полягає в складанні індивідуального плану читання для дитини. Якщо, наприклад, дитина боїться темряви, страшних казкових героїв, то в план читання включаються добрі казки М. Пляцковського, Р. Циферова, що мають відволікаючий характер, і ті казки, де герой знаходить спосіб подолання страху. (Л.Муур "Крихта Єнот і той, хто сидить в ставку".) Далі складається рекомендаційний список педагогічної і психологічної літератури для батьків і проводиться консультація з приводу методів роботи з текстом казки. Є приклади позитивної дії казки на емоційний стан дитини. Про це говорять результати опитування ("Після читання казки син розповів про свої страхи і навіть намалював їх, увечері спокійно заснув", або "Казка допомогла мені з'ясувати причину образи дитини").

В рамках роботи по казкотерапії особливе місце займає інформаційна і методична допомога в сім'ї. У моїй практиці затвердилася така форма, як батьківські зустрічі в "Теплому будинку". Зустрічі проходять раз на три місяці за участю психолога, батьків з цікавим досвідом виховання дітей. Психологічним проблемам дитини присвячені зустрічі на теми: "Маленький барон Мюнхгаузен», або «Що робити, якщо дитина говорить не правду?"; "Дитячі страхи"; "Лінь-матінка" тощо. На зустрічах створюється атмосфера довіри, кожен батько має можливість відкрито говорити про проблему своєї дитини. А всілякі форми зустрічей : лекції, бесіди, практичні заняття, ділові ігри, тренінги, консультації дають батькам теоретичні знання і практичні навички.

Але, на жаль, досвід показує, що не всі батьки готові до використання психолого-педагогічних знань в спілкуванні з дитиною і створенню сприятливого психологічного середовища засобами книги і читання. Тому доводитися самостійно формувати у дітей потребу в читанні для досягнення душевного комфорту. Для цього був розроблений цикл розвиваючих уроків по казках "Чарівні двері в самого себе" для дітей молодшого шкільного віку. Головна мета - за допомогою книги і читання сприяти розвитку основ самосвідомості дитини; сприяти соціалізації особи, залучити до системи етичних цінностей; укріплювати загальний позитивний емоційний настрій.

Основні завдання даних уроків:


  1. Навчити дітей слухати і розуміти твір, оцінювати вчинки героїв, емоційно реагувати на прочитане;

  2. Розвивати уміння ідентифікувати себе з літературними героями і проводити аналогії між казковими подіями і подіями в реальному житті;

  3. сприяти розвитку рефлексії - здібності до самоаналізу.

Уроки будуються за наступною схемою:

- читання в слух;

-бесіда-діалог із застосуванням схеми обговорення казки Т.Д. Зінкевіч-Євстігнєєвої;

- творче завдання.

Цикл складається з таких розділів.

Розділ 1. "Я такий різний!" уроки-відкриття. На цих уроках здійснюється обговорення з дітьми різних емоційних і поведінкових проблем казкового героя, які можуть виникнути в реальному житті кожної дитини як усередині його особи, так і в мікросоціумі. Наприклад, страхи, поганий настрій, лінь, обман, конфлікти з друзями. Слухаючи казку (розповідь), діти впізнають в тому або іншому персонажі себе, що значно підвищує самооцінку у таких дітей.

Важливо в процесі обговорення казки відкрити разом з дітьми способи вирішення життєвих труднощів героя. Письмові завдання "Порадь героєві, як йому вчинити в цій ситуації" допомагають дітям осмислити життєві орієнтири, до яких ним необхідно прагнути. Ось, наприклад, які поради дають діти головному героєві книги В. Сутєєва "Чарівний магазин" щодо його дивної трансформації: "Вітя, я раджу тобі застосувати силу волі. Інакше ти станеш ледачим, і у тебе не складуться стосунки з батьками", "Вітя, ніколи не списуй, а коли йдеш до дошки, не слухай підказки. І роби все сам", "Вітя, я думаю, тобі треба читати більше книг і слухати вчителя на уроці".В ході діалогу ми прагнемо поглянути на проблему з різних сторін. Звертаємо увагу дітей на наслідок неефективного способу поведінки героя. Наприклад, в казковій повісті Тамари Крюкової "Калоша чарівника" герой переконує друзів: "Весь час говорити правду - нудьга!", що неминуче приводить до конфлікту з ними, і зрештою герой залишається сам. А що думають із цього приводу читачі? Ось декілька відповідей: "Я думаю, краще говорити правду, тому що не хочу втратити друзів", "Коли скажеш правду, на душі стає краще", "Якщо весь час обманювати, можна втратити довіру людей", "Я вибираю правду, тому що за правду не лають і совість не мучить". З відповідей виходить, що діти усвідомлюють зв'язок між здійснюваним етичним вибором і своїм емоційним станом.
Розділ 2. "Я в світлі доброти": уроки доброти.

Добрі думки, добрі справи - це теж джерело здоров'я, але вже духовно-етичного. Людина з самого дитинства повинна навчитися жити у згоді з самим собою і іншими людьми, бути в хорошому настрої. Кожен урок освітлений "сонячним промінцем" як своєрідним символом певної етичної якості - милосердя, співчуття, пробачення, турботи, уваги, терпимості. Протягом року разом з дітьми ми йдемо від автора до автора, від казки до казки. На цій дорозі зустрічаємося з різними проявами добра і зла. На прикладах казкових героїв діти бачать, як зло, ненависть, заздрість руйнують внутрішній світ людини. А доброта, навпаки, здатна творити дива.

Етичні знання засвоюються дітьми за допомогою ігрових прийомів, творчих завдань. А так само шляхом включення дітей в проблемну ситуацію, яку можна перетворити на етичну гру. Наприклад, читаючи казку, зупинитися там, де героєві потрібно зробити вибір, і запропонувати зробити його самим дітям. Потім дочитати казку до кінця, щоб діти дізналися, який вибір зробив герой казки. Такі прийоми роботи з текстом дозволяють поставити дитину в активнішу позицію, дають можливість самому прийняти рішення, реалізувати свої відчуття,що виникли в результаті читання твору.

Що чекає нас в кінці дороги? Що залишилося в серці кожної дитини? Нам дуже складно прослідити динаміку душевного зростання дітей. Адже ми не бачимо прояву їх етичних якостей в тих або інших життєвих ситуаціях. Але проте можемо судити про позитивний вплив обговорюваної літератури за результатами дитячих роздумів. Ось одне з висловлювань на тему "Дорога добра і дорога зла. Мій вибір": "Я піду по дорозі добра. Хоч вона і важка, але завжди веде лише до кращого. Адже добро завжди повертається добром, а якщо робити зло, то воно завжди вернеться злом. І потім, після хорошого вчинку на душі завжди легко. А після поганого вчинку, на душі дуже важко". (Оксанка С. 11 років). Через подібні роздуми діти вибудовують свою поведінку і відношення з людьми у відповідності з етичними вимогами.

Ось так крок за кроком наші маленькі читачі піднімаються до вершин духовного розвитку, відкриваючи на кожному його рівні потаємні куточки свого внутрішнього світу. І разом з цим у них формуються читацькі здібності, які забезпечують "терапевтичний ефект читання". Для подолання життєвих труднощів ці діти свідомо обирають книгу ("Коли мені сумно, я починаю читати цікаві книги", "Коли мені страшно, я читаю" і так далі) або ж застосовують способи творчого самовираження (вигадують історії, казки, малюють). Це говорить про те, що у дітей формуються механізми саморегуляції поведінки. І, мабуть, найголовніше - у них виробляється звичка відвідувати бібліотеку і читати не за завданням, а по велінню душі улюблені казки. І коли-небудь в майбутній сім'ї нинішнього школяра казка стане вірним помічником родинної педагогіки.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка