Літературно-музична композиція



Скачати 168.99 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір168.99 Kb.

18.03.2013р.

Літературно – музична композиція

«Свічка, запалена від серця»

(присвячена Т.Г.Шевченку)


Вчитель:

- Діти, з 11.03 по 19.03.2013р. у нашій школі проходить тиждень української мови та літератури, присвячений річниці із Дня народження та смерті видатного українського письменника Т.Г.Шевченка. Ми щорічно у школі проводимо заходи, присвячені цьому письменнику. Сьогодні відбудеться літературно-музична композиція «Свічка , запалені ввід серця». Ви почуєте ще раз вірші Кобзаря, побачите сценки з його життя і ще більше дізнаєтесь про його життя та творчість.



Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий" .

Ведучий:

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Ведуча:

- Тарас Шевченко - провісник нового життя, народний пророк, титан духу, перший, хто відверто закликав український народ:

...Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.



Ведучий:

- 9 березня 1814 року, темної ночі, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув у світі єдиний на все село вогник, - народилася нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко. (Виходить жінка з малим дитям на руках, проходить сценою та заходить за куліси).



Мати:

В похилій хаті, край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась,

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась

Ведуча:

-Поява кожної людини – це завжди радість, де б вона не з’явилася: чи в просторому палаці, чи в бідній хатині.



(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик. До неї підходить хлопчик)

Тарас:

-Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?



Мати:

-Так, синку, правда.



(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає "Колискову ")

Тарас:

-А чому так багато зірок на небі?



Мати:

-Це коли людина в світ приходить, Бог свічку запалює, і горить свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?



Тарас:

- Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні і великі, а інші ледь видно?



Мати:

- Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.



Тарас:

- Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.



Мати:

- Старайся, мій хлопчику.



Звучить сумна музика.

Ведучий:

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.



Батько(входить, стомлений сідає на стілець):

- Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він буде неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство нічого не буде значить, або нічого не поможе.



Ведучий:

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі -

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Ведуча:

-Життя Тараса від народження було сповнене то горя, то поезії. Життєву біду він знав не з чуток, а насправді: злидні переслідували і його, і все. що було йому близьке.



Ведучий:

-Коли Тарасові було 8 років, його віддали в науку до дяка. Вчитися йому подобалося. Та недовго тривала наука. 20 серпня 1823р неня його ще молодою, померла на 32 – му році свого віку. На руках удівця залишилося п’ятеро сиріт: Микита – 12, Тарас – 10, Ярина – 8, Марія -4, Йосип-2. Щоб якось упоратися з сім’єю, батько Тараса одружився знову – взяв удову з трьома дітьми. Мачуха виявилася сварливою жінкою, недоброю. Вона зненавиділа чужих дітей, а особливо Тараса. Тепер в життя малого Тарасика вплітаються чорні кольори печалі, журби за мамою.



Тарас:

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають

Там матір добрую мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила…



Ведуча. Сценка "Мені тринадцятий минало".Дійові особи: Дяк, Тарас.

Подвір'я біля хати дяка. Посередині лежить стара колода, із-за хати видніється старий похилений тин, за яким розкинулося в зелені садків село. Линуть ранкові звуки півнячого співу та овечої отари, яку женуть на пасовисько.

На сцені нікого немає.

Раптом з хати почувся голос дяка: "Тарасе! Чуєш, Тарасе!.."

Пауза. З дверей виходить в одній сорочці, з хрестом на шиї заспаний дяк.

Дяк (оглядаючись):

- Тарасе! Гей, де ти? Щез, нечестивець окаянний (бере кухлик і хоче набрати з діжки води). Нема... Тарасе! (Витягує з-під стріхи різку.) Давно тебе потчевал... (Береться за живіт.) Утроба, аки геєна огненна.



Входить, несучи в цеберках воду, Тарас. Він босий, в полотняній сорочці, куценьких штанях.

Дяк:

- З'явився, приблуда... Та скоріше! Повзеш, яко червь тлетворная!



Тарас (ставлячи цеберки біля хати):

-Черв'яку легше, пане дяче...



Дяк:

- Переробився, бач... Розглагольствуєш! Бери-но кухлик та окропи швидше! Ху, голова розривається... (Підставляє голову.)



Тарас (зливаючи дякові):

-Не пили б уже...



Дяк (сердито):

-Не твоє діло! Рушник подай!..



Тарас виносить з хати рушник. Дяк хоче перев'язати голову.

Дяк:

-Поможи, не бачиш?..



Тарас зав'язує рушник.

Дяк:

- Ху!.. (П'є воду.) Те, що вчора тобі загадував, зробив?

Тарас:

-Псалтир склеїв, Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.

Дяк:

-Я так і знав!.. Сновідєніям предавался, окаянний!



Тарас:

-Ні, пане дяче, я після покійника сьогодні ще й не дрімав...



Дяк:

-А що ж содєяв?



Тарас:

-Замітав, пензлі мив перед малюванням...



Дяк:

- Малюванням, малюванням... Он через два дні діти в школу вже прийдуть, а у мене Святе Писаніє не готове. Ану внеси книги, подивимося... (Тарас вносить старі книжки.) Азбуку покажи.



Тарас (струшуючи книжку):

Псалтиря порохня вже сиплеться, пане дяче...



Дяк:

-Ай! Беззаконіє твориться зі святими книжками



Тарас:

-Миші поглумилися!



Дяк:

-О горе суще!



Ведучий:

-На 11 році життя Тараса, 21 березня 1825р помер і його батько. Тарас пішов в найми.



Ведуча:

- Коли малому Тарасові виповнилося ще два рочки, родина Шевченків переїхала до сусіднього села Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство поета – чорна стрічка.



Сценка «Пастухи та Тарас». Виходять хлопці-пастухи.

Хлопчики–пастушки:

1-й. Глядіть, хлопці, як високо вже сонце піднялося. Час нам повертатись в село на полуденок, а то знову їсти не дадуть, скажуть, що пізно прийшли.

2-й.А й справді час нам вже йти

3-й.А хто тут з вівцями останеться?

1-й.Та хіба вже Тарасик.

2-й.Та де це він пропав?

3-й.Хіба не знаєш? Певно, десь у бур’яні сховався.

1-й.Гей, Тарасе, а ходи но сюди-и-и-и! Тарасе-е-е-е!

Тарас:

Мені тринадцятий минало

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало, неначе в бога...

Уже покликали до паю,

А я собі у буряні.

Молюся Богу. І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

Бридня!.. А й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим.

Людей і [Бога] не прокляв!



Ведучий:

-Тарас Шевченко не мав змоги навчатися у школі. Тому з 13 років пас чужі ягнята.

Ведуча:

-Життя Тараса ,дійсно, було нелегким. Але золотим промінчиком була вірна щира дружба Тарасика і його сусідки Оксани Коваленко.



Музика (спів пташок).

Оксана (вибігає на сцену):

- Ку-ку, хто я?



Тарас:

- Оксана, Оксана! Ти у вінку – найкраща за всіх панянок на світі.



Оксана:

- Чом же ти плачеш? Ох, дурненький, Тарасе, бач, як малий плаче. Давай я сльози тобі витру (витирає йому сльози).



Тарас:

- Оксана, Оксаночка (посміхнувся).



Оксана:

- Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й кажуть малюєш ти. От виростеш, будеш малярем, еге ж?



Тарас:

-Еге ж малярем.



Оксана:

-І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату?



Тарас:

-Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо! Я буду таки малярем!



Оксана:

-Авжеж правда. А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питоньки хочуть! Побігли швидше їх напоїмо! (схопилися за руки і побігли)



Ведуча:

- Ясне і чисте почуття дитячого кохання проніс Тарас через все життя. Дорогим ім’ям Оксана називав він героїнь своїх творів – найкращих українських жінок.



Ведучий:

-Після смерті батьків ким тільки не був Тарас: і свинопасом, і наймитом, і слугою дяка в школі, і учнем маляра, і кухарчуком, і козачком пана. Восени 1828р 15-річний Тарас виїхав разом з паном Енгельгардом у Вільно, а у 1831р переїздить разом з панами до Петербурга. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ.



Ведуча:

-Тепер просто неможливо уявити, що сталося б з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, художнім хистом, якби не було в його житті 22 квітня 1838 року. Цього дня Тарасові Шевченку була куплена воля. 2500крб розбили кайдани кріпацтва, що сковали Шевченкові руки й голову. З того ж часу він навчається в Академії художеств і стає улюбленим учнем професора Брюллова. Шевченка природа нагородила так щедро, що за два роки самоуком він встиг перечитати і стати надзвичайно інтелігентною людиною.



Ведучий:

-1840р був щасливим для Шевченка. За свою першу роботу масляними красками він був удостоєний срібної медалі другого ступеня.

Після закінчення Академії Шевченко приїхав до Києва, працював художником, писав вірші про лиху долю бідних людей, був членом Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя. Коли заарештували братство, то знайшли вірші Тараса Шевченка проти панства. Жорстоко його покарали за це – десять років солдатської муштри, які підірвали здоров’я поета. Чорні стрічки вплітаються в його долю. Вирок царя – заборонити йому писати і малювати.

Ведуча:

-Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про

прекрасне майбутнє трудящого люду. Але добре знав, що за це треба боротися.

Пісня "По діброві вітер віє"

Ведучий:

- Перебуваючи у казематі, він писав добрі, сповнені любові до батьківщини, батьківського дому вірші.

Читання віршів учнями. "Садок вишневий коло хати", "Зоре моя вечірняя".

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась,–

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Ведучий:

- Т.Г.Шевченко прожив усього 47р., із них 24 роки був у кріпацтві. 10років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі…

Ведуча:

- У 1861р. на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка – у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета.



Ведучий:

- Поховали Т.Г.Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам'ять поета. Народ назвав його Кобзарем. Пам'ять про Т.Г. Шевченка живе у серцях людських.



Тарас :

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами.

Ведуча:

-Шевченківський "Заповіт" був перекладений 1437 мовами світу. Перші переклади були зроблені російською і польською мовами в 1862р.



1учень: «Заповіт» російською мовою.

Как умру, похороните

На Украйне милой

Посреди широкой степи

Выройте могилу,

Чтоб лежать мне на кургане

Над рекой могучей,

Чтобы слышать

Как бушует

Старый Днепр под кручей.



«Заповіт» болгарською мовою.

Щом помкне от Украйна

Днєпр кым морето

Кырви вражи – аз тога ва

Планіні, полєта

Ще оставя, ще отіда,

Чак прі Бога в Рая

Да се моля. Дот агава

Господ аз не зная.

2 учень «Заповіт» циганською мовою.

Гаравен ман те чянгендир

Сир упре уштена

Пастера чюрден вастендир

Кхам бахт дикхена

«Завіт» англійською мовою.

And in the great new family,

The family of the free,

With softly – spoker kindly word

Remember also me.

3 учень декламує"Заповіт " українською мовою

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани, і гори -

Все покину і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сем'ї великій,

В сем'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.



Ведуча:

-Дві весняні дати: 9-10 березня, а між ними 47 років життя. Багато чи мало? Для звичайної людини мабуть мало, а для такого генія, як наш Тарас стало достатнім, щоб ім’я його стало навіки безсмертним.



Звучить пісня "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами".

Ведуча.

Слався, Тарасе великий,

столунно, стосвітно.

Слався у душах і думах

на вольній землі.

Час тріумфальний стомовним

гряде "Заповітом" -

Свято в родині твоїй немалій.



Ведучий:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Ведуча:

- Про Т.Шевченка існує в народі багато народних прислів'їв, приказок та частівок. Наприклад:

• Шевченко на Вкраїні — як Пушкін у Росії.

• Шевченко народ захищав, а про себе забував.

• Тараса думки будуть жити віки.

Ведучий:

• Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став...

Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав.

• Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим.

• Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.

Ведуча:

• Тарасів «Кобзар» - народу великий дар.

• Пар Шевченка гноїв, та душі не зломив.

Ведучий:

Пролунав Тарасів голос

Та й по всьому світі:

«Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте!»

Ведуча:

Хвала й слава Кобзареві

Од роду й до роду

Що сміливо кликав люд

Битись за свободу.

Ведучий:

Розцвіте у щасті

Наша Україна,

Співає славу Кобзареві

Трудова родина.

Ведуча:

Завжди й всюди був з народом,

Жив між кріпаками.

За те ж так він і карався

Лютими панами.

Ведучий:

Мов троянда, розквітає

Вільна Україна.

Народ повік не забуде

Великого сина.

Під звуки пісні "Реве та стогне Дніпр широкий" на сцену виходять усі учасники свята.



Літературна вікторина про Т.Г.Шевченка
1. Т.Г. Шевченка називають основоположником нової української літературної мови. Чому?

Відповідь. Т.Г. Шевченко виступав як народний поет. Він писав свої твори живою народною, розмовною мовою. На його творах училися письменники: Марко Вовчок, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський. І в наш час письменники вчаться у Шевченка служити народові своєю творчістю.

2. Коли народився Т.Г. Шевченко?

Відповідь. 9 березня 1814 року.



3. Звідки походить прізвище Шевченко?

Відповідь. Заселення Кирилівки почалося дуже давно. Це село було запорозьким зимівником, де стояв кошем отаман Кирилко. З архівних джерел відомо, що в 1600-х роках в селі проживав Іван Швець (шив чоботи). В Івана Швеця була одна донька Єфросинія. Січовик Андрій (прадід поета) пристав у прийми до Єфросинії і став прозиватися Шевченком (бо в ті часи приймак брав жінчине прізвище).



4. Пан, у якого Т.Г. Шевченко служив козачком.

Відповідь. Пан Енгельгардт.



5. Російський письменник, портрет якого намалював К.П. Брюллов, щоб розіграти його в лотерею і викупити Т.Г. Шевченка з кріпацтва.

Відповідь. В.А. Жуковський.



6. Великий російський художник, у якого вчився Т.І. Шевченко.

Відповідь. К.П. Брюллов.



7. Річка, біля якої похований поет.

Відповідь. Дніпро.



8. Коли за життя Т.Г. Шевченка виходили твори під назвою «Кобзар»?

Відповідь, В 1840 p., в 1844 р. та 1860 р.



9. Хто автор серій «Живописна. Україна» та «Притча про блудного сина», картин «Катерина», «Селянська родина», «Казашка Катя», портрет акто­ра М.С. Щепкіна?

Відповідь. Т.Г. Шевченко.



10. Найвідоміша збірка поета. («Кобзар»)

11. Коли був написаний «Заповіт»? (1845 р.)

12. Де навчався Т. Шевченко? (Петербурзька академія мистецтв)

13. Народився Тарас Шевченко у селі... (Моринці)

14. Як звати батька Тараса? (Григорій)

15. Скільки дітей було у родині Шевченків? (шестеро)

16. Коли вперше було видано «Кобзар»? (1840 р.)

17. Що означає ім'я «Тарас»? (бунтар)

18. Скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)

19. Як називається гора, де похований Т. Шевченко? (Чернеча гора)

20. Жанр «Тополі» (балада).

21. Як звали Тарасового діда? (Іван)

22. Рік народження поета. (1814 р.)

23. 3а фахом Тарас Шевчнко був... (художник)

24. Як звали матір Тараса? (Катерина)

25. Батько Тараса був... (стельмахом, чумаком)

26. Прізвище майстра малярних справ, у якого вчився Шевченко. (Ширяєв)

27. Імена Тарасових сестер. (Катерина, Марія, Ярина)

Дати відповідь. Доповнити.

1. Мандрівні музиканти-співці .

Відповідь. Кобзарі.



2. Кобзарева пісня було чи не сильніша за будь-яку ...

Відповідь. Зброю.



3. «Неначе човен в синім морі...»

Відповідь. Вірш «Реве та стогне Дніпр широкий» (балада «Причинна») написав Т. Шевченко.



4.«І мене в сім'ї великій...»

Відповідь. Вірш «Заповіт» Т. Шевченка.



5. «...Та недовго сонце гріло, Недовго молилось...»

Відповідь. Вірш «Мені тринадцятий минало» T. Шевченка.









Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка