Літературний вечір «Тарас Шевченко – великий син свого народу»



Скачати 93.81 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір93.81 Kb.
ТипСценарій

«МИ ШЕВЧЕНКА СЛАВИТЬ БУДЕМ І НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕМ»

Сценарій

літературно-музичного свята

для дітей старшого дошкільного віку


Вікторія ХАРЧЕНКО

вихователь ДНЗ № 2 «Іскорка»,

спеціаліст ІІ категорії

Тетяна ФЕНЬКО

музичний керівник ДНЗ № 2 «Іскорка»

Мета. Розвивати творчий потенціал, формувати навички виразного читання віршів; ознайомити дітей з життєвим шляхом видатного українського поета – Тараса Григоровича Шевченка, пригадати його твори: «Зацвіла в долині», «Тече вода з-під явора», «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе», «Ой діброва – темний гаю», «Зоре моя вечірняя», «Село»; закріпити знання знайомих пісень за творами поета, вміння ходити хороводним кроком; відроджувати кращі традиції спільного проведення творчих вечорів з дітьми і дорослими; викликати любов до української поезії, виховувати патріотичні почуття та повагу до видатних особистостей України.

Матеріал. Портрет Т. Шевченка, ілюстрації із серії «Дитинство Тараса», фонограми пісень «Реве та стогне Дніпр широкий», «Зоре моя вечірняя».

Попередня робота: вивчення віршів Т. Г. Шевченка, інсценівка «Тарас і Катруся», вивчення вірша А. Камінчика «Кобзар» батьками.

Хід свята

Діти під попурі українських мелодій заходять до святково прибраної музичної зали, сідають на стільчики.

Ведуча. Шановні гості, діти! Сьогодні ми зібрались, щоб провести літературно-музичний вечір, присвячений 201 – річниці від дня народження талановитої людини, патріота України – Тараса Григоровича Шевченка.

Дуже давно, 9 березня, в селі Моринці на Київщині у бідній селянській сім’ї народився хлопчик, якого назвали Тарасом. Гірке було його дитинство, бо чи може бути веселе життя в сироти?



1-ша дитина

Ми маленькі діти,

Шостий врочок маємо,

Але про Шевченка

Вже багато знаємо.

2-га дитина

Він – дитя з-під стріхи

В українській свиті

А придбав нам славу,

Як ніхто на світі.

3-тя дитина

Нині нам про нього

Книжечки читали,

Рушничком новеньким

Ми портрет прибрали.

Вихователь. Шевченко народився в перші дні весни, коли природа пробуджується від зимового сну, коли теплі промінці зігрівають землю та дерева, а пташки кличуть веснянку.

До зали заходить дівчинка-Веснянка.

Веснянка

Встала весна,

Чорну землю сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

А у полі жайворонок.

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічає.

Діти виконують веснянку «Вийди, вийди, сонечко» муз. нар., сл. В.Верховинця

Вихователь. Тарасик був допитливий, розумний і цікавий на все. Старша сестра Катруся, яка за ним доглядала, ледве встигала відповідати на його нескінченні запитання. Ось як це було…

Тарас.'>Інсценізація дітьми «Тарас і Катруся»

Тарас. Катрусю! А звідки до нас на літо приліта­ють пташки?

Катруся. Прилітають вони з далекого краю, з-за синього моря. На зиму вони знову відлетять туди, де ніколи не буває зими. А прилітають до нас ще й тому, що люблять їх діти. Ти любиш пташок?

Тарас. Люблю. А чим живляться пташки?

Катруся. Комариками, мухами, метеликами...

Тарас. А чого  метелики  бувають білі,  червоні, жовті, всякі?

Катруся. Вони різні, так, як і квіти, щоб гарно скрізь було.

Тарас. Катрусю! А   чорногузи   теж   відлітають в теплі краї?

Катруся. Звичайно, відлітають.

Діти виконують хоровод «Зацвіла в долині», муз. Філіпенко, сл. Т.Шевченко.

Ведуча. Важко жилося малому Тарасові, а ще важче стало тоді, коли за­мучена тяжкою працею померла мама, потім помер батько, і хлопець зали­шився круглим сиротою. Малий Тарас мав велику любов до життя, хоч дуже важко було йому, сиротині. На літо мачуха відда­вала Тараса в пастухи. А на зиму Тараса віддавали до дяка. Трохи на службу-роботу, трохи на науку. Дитинство Тараса було таким сиротливим та безрадісним, що він написав у своєму вірші так:

…побачу малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одне-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що це я,

Що це ж та молодість моя.

Діти виконують пісню «Гарно поряд з мамою», муз. А.Філіпенко, сл. Т.Волгіної.

Ведуча. Тарас навчався читати, малювати. Довгими  зимовими вечорами збирались селяни у хаті діда Івана послухати розповіді про боротьбу з па­нами, багатіями. З цікавістю слухав ці розповіді Тарасик і уявляв себе гайдамакою, який іде боронити людей від злого пана. Отак минали дитячі роки Шевченка. Тарас Шевченко дуже любив рідний край, рідну природу. Часто, сидячи на кручі Дніпра, писав свої вірші олівцем на клаптику паперу.

Слухання фонограми пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», муз.народна, сл.Т.Шевченко.

Ведуча. У своїх віршах Шевченко описував красу рідної природи.

Поетична хвилинка «Сторінки із «Кобзаря»

Декламування віршів дітьми.

Зацвіла в долині червона калина

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина,

Любо, любо стало, пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина і в білій свитині,

З білої хати вийшла погуляти

У гай на долину.



Тече вода з-під явора яром на долину

Тече вода з-під явора яром на долину.

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє,

А кругом їх верболози й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю та попід горою.

Хлюпочуться качаточка поміж осокою.

А качечка випливає з качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє з дітками своїми.

Садок вишневий коло хати


Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучі дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Та соловейко не дає.



Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.


За сонцем хмаронька пливе...

За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море: покриває

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,

Малую годину

Ніби серце одпочине,

З богом заговорить...

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє тобі душу,

Й не знаєш, де дітись,

І ждеш ного, того світу,

Мов матері діти.



Ой діброво – темний гаю!

Ой діброво – темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом, -

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою, -

Та й спать ляже, втомившися

Турбою такою.



Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя, 
Зійди над горою, 
Поговорим тихесенько 
В неволі з тобою. 
Розкажи, як за горою 
Сонечко сідає, 
Як у Дніпра веселочка 
Воду позичає. 

Ведуча. Дяк-учитель дозволяв Тарасові стояти біля дверей і слухати урок. Хлопчик швидко вивчив грамоту. Він сам зробив собі книжечку із сірого паперу і записував туди пісні, які вечорами співали дівчата. А коли Тарасові минуло 15 років, його забрав пан за козачка. Козачок Тарас кожну хвилину, коли пана не було вдома, старався щось прочитати чи намалювати.

Дитина

Нишком він малює

Статуї в саду,

А вночі віршує

Про людську біду.

Ведуча. Шевченко був талановитим не тільки як поет, але й дуже любив малювати. Малював він свої картини пізно вночі, після тяжкої роботи біля свічки, бо світла електричного не було.

Ведуча пропонує дітям розглянути репродукції картин Т.Шевченка, а батькам – виставку малюнків за мотивами творів великого поета дітей художнього гуртка «Веселка».

Ведуча. У Петербурзі, в Літньому саду, Тараса запримітили художники і вирішили зробити все, щоб викупити його з неволі, бо кріпакові не можна було вчитися в академії на художника. Вчиться Шевченко у великих майстрів, сам малює чудові картини, та завжди у вільну хвилину повертається думкою в Україну і пише вірші, поеми.

Дитина читає уривок з поеми «Сон»


... Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі поволі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.



Ведуча. Шевченко видав для бідних дітей дешевий, за 5 копійок, «Буквар», щоб вони могли навчитися писати.

Змалечку Тарас чув співи, перейнявся до них щирою любов’ю. У нього був старовинний музичний інструмент – торбан, на якому він грав. Голос мав милозвучний, дужий. Часто наспівував народні мелодії, а іноді навіть придумував власні мелодії пісень. Самотужки навчився грі на фортепіано і виконував нескладні твори Вольфганга Амадея Моцарта і Людвіга ван Бетховена.



Ведуча. За любов до української мови, за написані вірші ним про тяжку долю бідних людей Шевченка засилають у солдати на 10 років. Жив він на чужині.

Будучи далеко від рідного краю, Тарас часто згадував свою рідну землю, яку він дуже любив. І коли на небі з'являлася перша вечірня зоря, йому пригадувалося рідне село.



Дитина читає вірш Т.Шевченко

Село

Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.

Ведуча. Шевченко був великим сином свого народу, адже дуже любив свою Україну, мріяв, щоб вона була щасливою, квітучою, незалежною.

Дитина

Україна наша сяє!

Будь щаслива Земле моя!

Ти послухай, як в святкові дні

Веселяться діти твої!

Музична гра «Віночок»

Дитина

Український чудовий танок, як гай,

Ти завзято і весело музика, грай

Діти виконують «Український танець парами», укр. нар. мелодія, обр. М. Різоля

Ведуча. У Росії хвороба підкралася до Шевченка. Помираючи, він просив, щоб його поховали на його любій Україні, серед степу широкого. Друзі поета виконали цей заповіт. Над Дніпром, на високій кручі поховали Великого Кобзаря.

«Незлим тихим словом» згадуємо Тараса Григоровича Шевченка – поета, письменника, художника, який залишив нам прекрасні твори.



Дитина

Залишим у спадок новим поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

І геній Шевченка як нації крила.

Залишим і те, що душею народу

Зовуть недаремно від роду до роду,

Як вищу красу і життєву основу,

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Читання батьками вірша А.Камінчика «Кобзар»


У вікні любисток, на підлозі м'ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга, - то «Кобзар» Тараса,

 На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті – буде щастя, знай.

...Ти пройди по селах рідної Вкраїни:

В кожній хаті – книга, на стіні – портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

Бо в святій пошані у людей поет.

То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.



Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт».


Діти співають пісню «Ми роду козацького діти», муз. О .Залеського, сл. Д. Комілевської

Ведуча. Діти, любіть Україну - як любив її Тарас Шевченко!





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка