Літературний твір на податкову тематику



Скачати 51.74 Kb.
Дата конвертації31.12.2017
Розмір51.74 Kb.

Квітучі сади України

Пролог

Над зеленим узгір’ям все вище і вище здіймався великий птах. Певно, беркут. На спині у нього сиділо дівча, жаско позираючи вниз. Але панорама, вочевидь, так захопила мандрівницю, що та й про острах забула, вигукнувши від повноти почуттів:



  • Яка ж ти прегарна, Україно! Скільки в тебе багатств: і ріки, і озера, і лани, і ліси, і моря!..

Акустика довкілля посилила дзвінкий голосок незвичайної вершниці і озвалася луною:

  • О-о-о! Я-а-а!

Птах з дівчинкою вже здавалися ледь помітною цяткою і скоро розтанули в небесній блакиті.
Частина перша

Гірська країна
Глибокі урвища над пінистими валами моря, тераси ланів та пасовищ, селища на узбережжях гірських річок, води яких то летіли водоспадами, закипаючи в кам’яних заглибинах, то розливалися заплавами на широких плато, утворюючи озера, то знову стікалися у стрімку річку; пасма високогірних лісів, що сягали голих засніжених вершин, - усе це краєвиди Гірської країни, куди нині завітала весна. На схилах гір яріли тюльпани, синіли проліски, а очі людей, які мешкали в цьому краї, були , як зимові озера, покриті льодом, - невеселі, навіть тужливі, і не розвести біди спрацьованими руками!

Якось мандрівний Ангел у вигляді подорожнього відвідав Гірську країну.



  • Чому так бідуєте? - запитав.

  • Бідуємо, бо наш місцевий багач відмовився сплачувати податки зі свого доходу. Колись він був звичайним трудівником, носив людям воду разом з іншими водоносами. А потім влаштував водогін, і послуги водоносів стали непотрібними бо вони обходилися мешканцям країни дорожче, ніж вода з крану. Ардамон, який став монополістом водопостачання, розбагатів, але відмовився платити податки, і вони впали непосильним тягарем на плечі незаможних людей. А тут ще додалися податки на землю, по якій ходили, на дощову воду, що збігає з дахів у каналізаційні люки...

Поглянув Ангел на заплаканих дітей, засмучених дорослих і сказав:

  • Усе у вас згодом налагодиться.

Знедолені тимчасом вирішили пережити скруту на пташиних правах - поселитися на деревах, щоб не платити поки що податку за користування землею, доки не розшукають злісного неплатника.

Ардамон же, уникаючи сплати податків, вирішив податися в країну Берегових Долин, але, сходячи з гір лісистими схилами, заблукав.

Аж тут згори голос, дзвінкий, дитячий:


  • Чи не заблудили, бува?

Підвів той очі до неба і побачив велетенського птаха з дівчатком на крилах, попросив:

  • Виведіть мене з цього лісу в приморські долини!

  • Допоможемо тобі, тільки не спускай з нас оче-е-ей... - задзвенів гірським струмочком дитячий голос, віддаляючись.

Поспішив за ними горе-втікач і до вечора таки вийшов з хащі. Що за країна відкрилась перед ним - квітуча, радісна, сповнена веселими голосами людей, дитячим сміхом, пташиним щебетом!

Частина друга Країна Берегових Долин



  • Країна Берегових Долин! - здогадався Ардамон.

Зупинився біля чоловіка, що засівав лан золотом пшеничного зерна, і запитав трудівника:

  • Чому стільки радощів у селищі? Може, свято?

Здивувався господар лану:

  • Та ... ні! Почекай хвилину-другу, своїми очима все побачиш - сам переконаєшся.

Ось ідуть вони дорогою, люди вітаються, а очі в них, як весняні озера, - сяють щастям, іскряться веселістю. Довкола гарні будинки, садочки, квітники, а з вікон розносить легенький вітерець пахощі смачних страв.

Тут уже черга дивуватися подорожньому:



  • Звідки такий достаток? Невже податків не платите? Тоді ж за чий рахунок утримуєте військо, здійснюєте управління країною?

- Платимо податки, а як же інакше! - була відповідь трударя. - Ось зайдімо до саду. Бачиш, яблуні цвітуть, а бджілки нектар збирають і разом з тим запилюють квіти, щоб урожай був. Отак і податківці, як ці бджоли: збирають податки, щоб працювали лікарні, школи, щоб безпечно жилося всім. Податки урівноважені з доходами кожного, тож виходить, що від них, як від бджолиного рою, тільки користь, а шкоди ніякої. До того ж, платники податків знають, на що саме і скільки потрачено їхніх грошей. Щотижневі звіти податківців вносять ясність у кожну проблему.

  • То таки проблеми бувають, - похопився співрозмовник.

  • Та бувають - як же без них? Відкрилося чимало нових заводів, фабрик, які задимлюють повітря, скидають відходи в річки. Слід було внести зміни в податкове законодавство. Тому-то нещодавно зібрали делегацію - групу податківців і платників податків, їздили вчитися змінам у Податковому Кодексі в Україну - там якраз час реформ. І я теж їздив у складі делегації, все бачив на власні очі! - запишався сіяч-трудівник, а далі продовжив:

  • Що за країна, скажу тобі, мандрівниче! Молочні ріки течуть між кисельними берегами. Чорноземи дають небачені врожаї. Моря неозорі, озера, як клаптики неба, - сині-сині! Сади рясні плодами, а серця людей - добротою. Там, в Україні, таке кредо:

Доброта - чеснота України,

Скарбу серці кожної людини!

Похилив голову Ардамон і, ніби пригадавши щось, аж стрепенувся:



  • Мабуть, той народ вірить у Бога?

  • О, так! З давніх давен, - відказав новий знайомий. - У них і прислів'я є: „Без Бога ні до порога”.

Помовчали, простуючи вже вулицею. Коли це де не візьмись беркут з дівчам на крилах. Привітались, а втікач упізнав їх, дякує за допомогу.

  • Звідки ви? - питає.

  • З України! - зблиснув погляд мандрівниці. - Я омбудсмен, маю зв'язки з дітьми-омбудсменами в Гірській країні. Приніс мені нещодавно цей птах з Гірської країни сумну звістку від подруги-омбудсмена Азалії про те, що чимало дорослих і дітей тепер мешкають на пташиних правах на деревах, бо не можуть сплатити податків за користування землею через якогось хитруна-багача. Ось я й прилетіла з цим чудовим птахом! У країні ж Берегових долин у мене теж є подруга-омбудсмен. Тільки...

Договорити завадив бджолиний рій, що налетів на оповідачку, задзижчав і, сівши на землю, враз постав групкою дітей, знайомців мандрівниці-омбудсмена з України.

Що тут почалося! Обійми, радощі та розпитування!



  • Це в нас майстер-клас такий: у вигляді бджіл “куштуємо хліба” податківців, - щебетала до подруги Марійки з України тутешня дівчинка Осайна.

  • Ардамон же, похнюпившись, попрощався:

  • Пора мені додому ... гріхи спокутувати.

І за мить де й дівся. Зрозумів, що податки треба сплатити сповна, бо ж і його донька-омбудсмен тепер жила на деревах разом з однодумцями.

Епілог

Під розквітлою вишнею якраз на Великдень за святковим столом у садочку Марійка приймала гостей - дітей-омбудсменів з Гірської країни та країни Берегових Долин.



Пригощаючись паскою, духмяним узваром із сухофруктів, діти-охоронці прав людини вдоволено розповідали про зміни на краще в Гірській країні. Об’явився-таки злісний неплатник податків, вніс до державної казни кошти, які заборгував. Ось і зменшилися пропорційно усі податки. Тож не стало потреби дітям та дорослим жити на пташиних правах. Тепер вони мають повне право ходити землею своєї країни, сплачуючи необхідний посильний податок.

  • Повернувся знову якось подорожній, що обіцяв нам зміни на краще, - щебетала Азалія, - і зрадів, що в нас тепер так добре! Його слова, уявляєте, були пророчими!

  • А у нашій країні Берегових Долин, - озвалась Осайна, - довелося ввести податок на дим та утилізацію відходів, щоб зберігати екологію краю.

  • В Україні ж усі податкові закони ось у цій книжечці, - і Марійка поклала на стіл “Податковий кодекс України”. Добре, що було кілька примірників, бо всі кинулись вивчати його.

  • Це Книга Справедливості! - похопилась Осайна.

  • А діти, - підхопила Марійка, - майбутні сумлінні платники податків, адже ж ми відстоюємо ідеали справедливості.

Олександра Бурбело, СЗШ № 26, 7-Б клас м.Вінниця

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка