Літературне свято „Вам присвячую творіння моїх творінь, книгу книг, пісню пісень душі моєї ”



Скачати 191.24 Kb.
Дата конвертації14.01.2018
Розмір191.24 Kb.

Літературне свято

Вам присвячую творіння моїх творінь,



книгу книг, пісню пісень душі моєї...”




Хай мене поховають не поміж аристократів, знатних людей чи багатіїв, а саме поміж звичайних людей, робітників,разом зі справжнім народом…

Шолом-Алейхем

Мета: розкрити перед старшокласниками велич і драматизм життя талановитого єврейського письменника Шолома-Алейхема; дослідити період перебування Рабиновича у нашому рідному місті – Білій Церкві.

Бібліограф ( на фоні мелодії з єврейських мотивів )flash,video,encoder

Шолом-Алейхем – один із найвидатніших та найпопулярніших єврейських письменників, якого справедливо називають народним письменником. Його твори перекладені багатьма європейськими мовами. Це він зумів так багатогранно й барвисто показати життя євреїв колишньої Російської імперії, переважно в Україні, з якою пов’язаний весь життєвий і творчий шлях письменника.

Нам, українцям неважко впізнати у його творах мальовничі пейзажі рідної землі, що надихали митця на створення справжніх шедеврів. Так у ліричній повісті „Пісня над піснями” єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українські краєвиди, як про рідні: „Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають і літають над нашими головами. Це наше небо, наш вітерець, наші пташки, все наше, наше, наше!”.flash,video,encoder

Лунає скрипкова композиція „Єврейська полька” у виконанні старшокласників.

Ведучий: Видатний єврейський письменник Шолом-Алейхем ( Шолом Нохумович Рабинович ) народився 2 березня 1859 року в Україні, у місті Переяславі ( тепер це місто Переяслав-Хмельницький ), у родині крамаря.

Шолом-Алейхем – це літературний псевдонім письменника; так при зустрічі вітаються прості євреї. У перекладі ці слова означають: ” Мир вам!”.

Батько письменника був людиною м’якого характеру, дуже любив свою сім’єю, особливо – маленького Шолома. Саме батькові згодом присвятить Шолом-Алейхем свої найкращі твори , написані з любов’ю.

Ведуча: Через деякий час після народження Шолома сім’я Рабиновичів переїхала з Переяслава у містечко Воронків, де пройшло дитинство письменника. У своїх творах він зробив безсмертним рідне містечко під узагальненою назвою Касрилівка (від поширеного в єврейському бідняцькому середовищі імені Касрил).

Улюбленими героями письменника незмінно біли маленькі жителі Касрилівки: „ бідні, роззуті і роздягнені єврейські діти”. Багато сумних і веселих новел присвятив їм Шолом-Алейхем. Як і його герой Пейся-палітурник, у якого в моторошних злиднях росло троє дітей, письменник вірив у той щасливий час, коли усе переміниться.



Звучить монолог хлопчика Мотла з однойменного оповіданняflash,video,encoder

Читець: „Поздоровте мене! Я вже знаю весь кадиш напам”ять . У синагозі стаю на лавку, відтарабанюю кадиш, аж лящить! Голос я теж маю – успадкував від мого татуся, - справжнє сопрано. Всі хлопчаки збираються навколо мене і заздрять мені. Жінки плачуть. Заможні хазяїни дарують мені по копійці. Синок Йосі-багатія, косоокий Генах ( він страшенний заздрісник), коли справа доходить до кадиша, показує мені язика – він просто вмирає, так хочеться йому, щоб я засміявся. Йому на зло я не сміятимусь. Якось помітив це синагогальний служка Арон, взяв його за вухо і вивів за двері. Так йому й треба! Через те, що я читаю кадиш вранці і ввечері, я вже більше не йду до кантора Герш-Бера і не няньчуся з його донькою Добцею. Я – вільний. Цілий день бавлюся на річці – або ловлю рибу, або купаюсь. Ловити рибу я навчився самотужки. Коли хочете, я можу вас теж навчити. Скидаєш сорочку, зав’язуєш вузлом рукав і йдеш поволі по шию в воді. Треба йти довго. Коли почуєш, що сорочка важка, - це ознака, що вона повна. Виходиш тоді мерщій, витрушуєш усю траву з багном і добре придивляєшся. У траві частенько лежать заплутавшись, маленькі жабенята - киньте їх назад у воду, шкода їх – це живі істоти…”

Бібліограф: Яку ж освіту здобув майбутній письменник, запитаєте ви ? Спочатку Шолом навчався в хедері – приватній початковій єврейській школі для навчання хлопчиків основ іудаїзму. В автобіографічному романі „ З ярмарку” та в інших творах він неодноразово згадував убозтво та морок „навчання” у цій майже середньовічній школі, бо вся „система” навчання була спрямована на те, щоб залякати дитину, затьмарити її свідомість безглуздою схоластикою і виховати людину покірливу, не здатну до боротьби, до протесту проти зла та несправедливості, ладну терпіти насильство та пригнічення.

Ведучий: Маленький Шолом відрізнявся не тільки блискучою пам’яттю, але й веселим, жартівливим характером. Вже в ранньому дитинстві в нього проявився інтерес до казкового та фантастичного.

У маленькому містечку батько Шолома вважався багатієм, але йому загрожувало розорення, прибутки від торгівлі падали, і в пошуках кращих заробітків сім’я Рабиновичів повернулася до Переяслава. Тут Наум Рабинович відкрив постоялий двір, і хлопчикові доводилося очікувати і закликати в дім приїжджих, подавати самовар, бігати до крамниці.



Ведуча: У ранньому дитинстві у Шолома виявився великий інтерес до казкового і фантастичного. Він дуже захоплювався українськими народними переказами. Глибокий слід у серці хлопчика залишили дивовижні історії про Івана Мазепу, про Богдана Хмельницького, який нібито забрав у поміщиків і багатих євреїв скарби, привіз їх до Воронькова і якось уночі, при місяці, закопав.

Цікаво, що через деякий час Шоломові потрапить до рук „Кобзар „ Т.Г.Шевченка поезією якого хлопець не переставатиме захоплюватись, а тоді назве її „Кобзаревою піснею над піснями”.



Бібліограф: Невідомо. Як склалася б його доля, коли б не старий єврей Арнольд, що жив у передмісті Переяслава. Він умовив батька знов віддати хлопчика вчитися. Навчання Шолом продовжив у хедері, котрий аж ніяк не відрізнявся від попереднього

У 1871 році померла від холери мати Шолома Хає-Естер. Це був страшний удар для сім’ї. Батько зовсім розгубився. Дітей довелося відправити в місто Богуслав до дідуся Мойше-Йосі та бабусі Гітл. І саме там дитина вперше відчула себе сиротою, боляче усвідомивши, що вона – зайвий рот.



Звучить музичний твір „Рапсодія”flash,video,encoder

Ведучий: Невдовзі батько одружився вдруге, і, повернувшись до Переяслава, діти зустріли нову хазяйку - мачуху. Це була дуже сварлива жінка, і в домі щодня лився нескінченний потік її лайки... Шолом як спостережливий хлопчик зацікавився своєрідною „мовною” стихією мачухи, і для жарту записав усі її прокльони. Батько, випадково прочитавши ці записи, показав їх друзям, які „твір” голосно схвалили. А Шолом читав свій словничок усім, хто хотів слухати. Ось деякі приклади з нього.

З’являється маленький хлопчик у білій сорочечці, жилетці, картатих штанцях.

Шолом-хлопчик: Ще в дитинствi Я склав цей своєрiдний словничок, який уславив мене в рiдному мiстечку, і земляки, регочучи, повторювали довгу абетку проклять, якими мене щодня нагороджувала мачуха:

А - анциболот, арештант, арiдник, аван, асмодей.

Б - бандит, барило свиняче, баба, блощиця, балдика, баняк, банькатий, безголовий, безштанько, базiкало, банбула, балухатий.

В - вигадько, вихрест, вiслюк, вертихвiст, волоцюга, вредна тварюка, виродок, вайло, вахлак, вiтрогон, вирлоокий, витрiшкуватий, вирячкуватий, вилупок, вовкулака, вiдьмак.

Г - голодранець, гевал, горлорiз, грабiжник, гемон, гава, гаспид, громило, горлань, галайда, галабурдник.

Д - дурило, довготелесий, дармоїд, дурисвiт, довбешка.

Ж - жадуха, жерун, жеруха, жмайло, жлукто, жебрак.

З - заїка, злодiєнко, змiюка, зайдисвiт, задрипа, заводiй, заволока, зачуха, задрипанець, замазура, злодюга, злидень.

І - iдол.

Й - йолоп.

К - картяр, капосник, каторжник, кислиця, кишка ненажерлива, коминотрус, кат, крутiй, конокрад, капризун, канюка.

Л - ледащо, ледар, лежень, люципер, лемiшка, лупатий, лайдак, ланець.

М - мавпа, мазниця, мазепа, маруда, мамула, макуха, м’яло.

Н - недорiка, нахаба, ненажера, невiглас, невдаха, нечупайда, нетiпаха, нечепура, нечиста сила.

О - обихвiст, опудало, острожник, одоробло.

П - пархач, патлач, паскуда, пройда, прожера, пулькатий, приблуда, пуздратий, падло, паршивець, паскуда, партач, патякало, потвора.

Р - ряжка, розбишака, ракло, роззява.

С - сагайдак, сажотрус, садикало, сверблячка, супостат, стерво, смердючий.

Т - торба, трефна кишка, тюхтiй, тюряжник, телепень, трутень.

Ф - флявора, фльондра, фляскодрига.

Х - холера, хавка, хамло, халаштан, халамидник, хляка, хвойда, хвалько, харцизяка.

Ц - цибатий.

Ч - черевань.

Ш - шахрай, шарпак, шолудивець, шелихвiст, шалапут.

Отож, було за що ображатись!



Ведуча: І так аж до останньої літери алфавіту... У творі „З ярмарку” Шолом-Алейхем говорить про „лексикон матері” як про свій „перший літературний твір”.

Бібліограф: У 1873 році Шолом Рабинович почав навчатися в Переяславському повітовому училищі. Спочатку йому було досить важко. Він погано знав російську мову, і над ним насміхались усі – і вчителі, й учні. Нелегко було і вдома.: доводилося і допомагати в сім’ї, і терпіти приниження мачухи. Але любов до знань перемогла все. Шолому, як кращому учневі призначили стипендію у розмірі 120 карбованців на рік. Ця подія сколихнула все містечко. Гроші означали серйозну матеріальну допомогу, але головною була моральна підтримка. При цьому ніхто не сумнівався, що на Шолома чекає велике майбутнє в літературі. Окрім того, хлопець поповнював свої знання самотужки: тепер він вже непогано володів і російською мовою.

Ведучий: Любов і прагнення до знань були в юнака досить сильними. Незабаром він прочитає твори російських класиків О.Пушкіна , М.Гоголя, М.Некрасова, М.Салтикова-Щедріна, Л.Толстого та неперевершених світових майстрів – В.Шекспіра, М.Сервантеса, Й.Гете, Ф.Шиллера, В.Гюго, О. де Бальзака та інших.

Ведуча: 1876 року Шолом Рабинович закінчив училище з відзнакою. Йому було сімнадцять років, і він вже давно підробляв уроками російської мови. Мріяв про навчання у Житомирському учительському інституті... Та мрія виявилася нездійсненною, бо він підлягав призову на військову службу.

Після принизливих прохань і голодування Шолом знайшов місце вихователя та вчителя російської мови дочки багатого орендаря Лоєва у Софіївці. Лоєв був особливою людиною, цікавою, але зі складним характером. Та скромний і відповідальний юнак припав до душі багатієві. Тому він, крім навчання єдиної доньки, доручив йому вести своє ділове листування.



Бібліограф: Три роки перебування в маєтку Лоєва зробили Шолома щасливим, бо тут він знайшов своє щастя – Ольгу Лоєву, свою майбутню дружину. Та все складалося не так просто... З листування батька Ольги Шолом дізнався про наміри видати її заміж спочатку за сина мануфактурника, тоді – маклера,... Та дівчина проявляла неабиякий характер.

А поки що Ольга та Шолом усі дні проводили разом; ніхто їм не заважав, і молоді не думали, що їх чекає попереду. Коли ж батько дівчини довідався про любов юнака, він разом із усією сім’єю на деякий час залишає маєток. Щодо учителя, то для нього на столі залишився конверт – плата за послуги - і не більше.



Ведуча: Неймовірно закоханий Шолом подався до Києва, але довго не міг там перебувати, бо євреям було заборонено жити у великих містах. Коли він звернувся за допомогою до батька, - той у відповідь пише лист, у якому радить переїхати до Лубен, де була вакансія рабина. І ось у 1880 році Шолома обрали казенним рабином. На цій посаді він виявився не „лицеміром і блюдолизом” багатіїв і представників влади. Рабинович виступив ініціатором створення лікарні та світської школи для дітей бідняків.

... Та думки про кохану Ольгу не полишали його.



Лунає фортепіанна композиція. Шитте „Етюд”(на сцені з’являються пари, кружляючи у вальсі).flash,video,encoder

Бібліограф: Два з половиною роки майбутній письменник пробув у Лубнах, таємно листуючись з коханою, Ольгою Лоєвою (Годоле- так називав її батько). Нарешті після довгої розлуки вони зустрілись, і всупереч волі старого Лоєва 1883 року одружились. Через два роки батько дружини помер. І Шолома було призначено опікуном над його спадщиною. Тепер він став незалежним від видавців і редакторів, став фінансово незалежною людиною.



Ведуча: У 1887 році Шолом переїхав із Білої Церкви до Києва. Та його непрактичність у ділових справах призвела до банкрутства. Побоюючись переслідування кредиторів, суду та арешту, Шолом-Алейхем 1890 року виїжджає за кордон. Певний час він жив у Франції, потім в Австро-Угорщині, і лише після сплати боргів тещею Рахіль (так звали другу дружину Лоєва ) здобув можливість повернутися до сім’ї.

Ведучий: 1891 року Шолом-Алейхем оселяється в Одесі, друкує власні твори в періодичних виданнях. Цей період – один із найплодовитіших у його творчості. І взагалі, 90-ті роки ознаменувалися могутнім злетом творчого генія письменника.

Шолом–письменник:

(Читає вірш „Мене питають, чого я плачу”; на сцені з”являється старшокласник, граючи роль письменника.)

Дивлюся, як страждаєш ти,

твiй чую бiль щоденний.

Та як тобi допомогти,

народе мiй стражденний?

Вiд горя хочеться пiд час

закрити зiр, сховаться,

не бачити б — як з бiдних з нас

багатi глумляться.

Як жирiють можновладнi

ватажки общин,

торгашi бездушнi, жаднi,

де закон один:

все б купили кредитори,

тi, що п’ють, жеруть

i податками на горе

бiдних душать, гнуть:

Фарисеї, всi iз касти,

цадик i рабин —

тi начитанi схоласти,

пiдлi, як один;

лiкарi та адвокати,

служки псiв, iржа,—

бiдняка женуть iз хати,

рiжутъ без ножа...

Нащо ж питають читачi —

чому крiзь смiх я плачу?

Народне горе вдень, вночі

я всюди, браття, бачу.

Бібліограф: Шолом-Алейхем не навчався ні в інститутах, ні в університетах. Його учителем було саме життя. У реальному житті зустрічав він своїх героїв. Усі вони були звичайними людьми: швачки, підмайстри, кравці, фармацевти, торговці, музиканти, рабини. Кожен із них по-своєму боровся з нестатками, долав труднощі. Та завжди їм допомагав веселий жарт, гостре слово.

Звучить монолог хлопчика Мотла з однойменного оповідання.flash,video,encoder

Читець:„Цілу ніч просиділи ми у шевця Берела. Берел сам теж сидів з нами. Ах, які цікаві речі розповідав він нам! Берел розповідав про турецьку війну (він відбував солдатчину).він був у такому місці, що зветься „Плевна”. Там стріляли з гармат. Знаєте, яка була завбільшки гармата? Уявіть собі, що одна гармата більша від цієї хати, а викидає гармата за хвилину, може, з тисячу куль. Подобається вам таке? Коли ця куля летить, вона так верещить, що оглухнути можна. Одного разу стояв він на варті, розповідає швець Берел, коли раптом почувся гуркіт, і його підняло в повітря, понесло високо аж над хмарами, а там куля розсипалась на тисячу уламків. Щастя, каже Берел, що він упав на м’яке місце. А то був би він собі побив голову. Мій брат Еля слухає його, а брови в нього посміхаються. Тобто сам він не сміється, а тільки брови. Дивний сміх. Швець Берел цього не помічає. Він без упину розповідає свої дивовижні пригоди. Одна пригода страхітливіша від іншої. Отак ми просиділи до ранку.”

Бібліограф: У 1904 році він побував у Петербурзі, зустрічався з Максимом Горьким. 1905 року Шолом-Алейхему вдалося укласти угоду про створення Одеського художнього єврейського театру, але царський уряд закрив театр. Цього ж року письменник написав „ невинні” дитячі оповідання ( „Мелахед Бой аз”, „ Дядько Пиня і тітка Рейзя”), які насправді були завуальованими політичними памфлетами. Цензор розібрався в цій справі: виявляється, дядько Пиня – це Японія, а тітка Рейзя – це Росія.

Ведучий: Відомо, що Шолом-Алейхем був щасливий в особистому житті. Його дружина Ольга Лоєва змогла стати для письменника справжнім другом, помічником , порадником, своєрідним янголом-охоронцем. Романтичне кохання вони зберегли до глибокої старості, пройшовши через нелегкі життєві випробування, страждання й еміграцію.



Дослідниця:

Шолом-Алейхем у Бiлiй Церквi

Назавжди пов’язане з Бiлою Церквою iм’я класика сврейської лiтератури Шолом Алейхема (Шолома Нахумовича Рабиновича).

Уперше побувавши у мiстi в 188О роцi нiкому не вiдомим секретарем багатого адвоката, майбутнiй письменник вдруге повертасться до нього в листопадi 1 883 року, щоб почати писати й провести в ньому чотири роки активного творчого життя. Почавши з нарисiв і фейлетонiв пiд загальною назвою „З Бердичiвської вулицi”, вiн невдовзi почав роботу над романами „Сендер Бланк”, “Стемпеню” та iншими великими полотнами про життя представникiв рiзних верств бiлоцеркiвської єврейської общини.

Дослідник: Будинок на Клубнiй вулицi (тепер це вулиця Леся Курбаса), де жив Шолом Алейхем (нинi на тому мiсцi стоть виробничий корпус книжкової фабрики), був тим духовним центром, який притягував прогресивну iнтелiгенцiю мiста. На традицiйних „суботниках” учасники зiбрань знайомились з найновiшими творами сврейських, укрансъких, росiйських, польських письменникiв.

Навiть пiсля того, як восени 1887 року Шолом-Алейхем залишив Бiлу Церкву, вiн аж до емiграцiї у США часто приїздив сюди на свята i лiтературнi вечори, зустрiчався з представниками сврейської творчої iнтелiгенцiї, спiлкувався з I.С.Нечуєм-Левицьким та В.М.Лисенком.



Дослідниця: Про перебування класика сврейсько лiтератури, котрий по праву належить i укранськiй культурi, у нашому мiсті свiдчатъ вулиця Шолом — Алейхема, а також його прекраснi твори, в яких оспiванi Бiла Церква i її люди.flash,video,encoder

На сцені у єврейському танку з’являються дівчатка. Танець „Hava nagila

Діалог поколінь або Деякі афоризми Шолом– Алейхема

(на сцені з’являються учень з ученицею та юнак у ролі Шолома-письменника, одягнений у чорний костюм, білу сорочку з косинкою замість краватки)

Учень: Людина, яка стоїть навшпиньки, донго не витримас. (Так говорить Лао-цзи).

Шолом: А я говорю: людина, яка соїть схиленою або витягнувшись в струну, витримає довго.

Учениця: О, якi щасливi ми, що не маємо ворогiв! (Так говорить Будда.)

Шолом: О, якi щасливi ми, що ми маємо ворогiв! Учениця: Порядка людина, коли робить добру справу, вiд усiх ховається i кається у заподiяному, навiть якщо про це нiхто не дiзнається. (Так говорить Конфуцiй.)

Шолом: А я говорю: у наш час порядка людина, коли чинить лиходiйство, нi вiд кого не ховається i не кається в заподiяному, навiть якщо про це дiзнається весь свiт.

Учень: Усе велике росте повiльно. (Так говорить Сенека.)

Шолом: А я говорю: усе росте повiльно, крiм вiдсоткiв, якi ростуть, як на дрiжджях, навiть без дощу, уподiбнюючись кропивi.

Учениця: Коли ти розмовляєш, то хай твоя розмова буде краща за мовчання. (Так говорить арабське прислiв’я.)

Шолом: А я говорю: коли ти мовчиш, хай буде твоє мовчання краще вiд твоїх розмов.

Учень: Якщо ти думаєш за iнших — чекай коли-небудь добра i для себе. (Так говорить Платон.)

Шолом: А я говорю: якщо ти думаш тiльки про себе, чекай коли-небудь зла для iнших.

Учениця: Людина тим бiльше примножує своє власне щастя, чим бiльше вона примножує щастя ближнього. (Так говорить Бентам.)

Шолом: А я говорю: людина примножує своє надбання рiвно настiльки, наскiльки вона зменшує надбання ближнього.

Учень: Трапляється iнодi, що й чесному не пощастить. (Так говорить Шекспiр.)

Шолом: А я говорю: трапляється iнодi, що й чесному пощастить.

Учениця: Свiт це дiм, у якому бiльше сходiв, нiж кiмнат. (Так говорить Бернс.)

Шолом: А я говорю: мабуть, тому значно бiльше людей валяється на сходах, нiж сидить у кiмнатах.

Учень: Смерть — це головний кредитор. (Так говорить Байрон.)

Шолом: А я говорю: кредитор - це гiрша смерть.

Учениця: У теперiшнiх дiтей любов — нi в серцi, нi в очах. (Так говорить Шекспiр.)

Шолом: А я говорю: у теперiшнiх дiтей любов — не в серцi, а в кишенi.

Учень: Хто женеться за доброю славою, вiд того вона втiкає, а хто втiкає вiд неї, за тим вона женеться. (Так говорять старi еврейськi мудрецi.)

Шолом: А я говорю: хто женеться за славою, той її здоганяє, а хто бiжить вiд неї — може йти геть!

Учениця: Якщо ти любиш, твориш добро й страждаєш — ти людина. (Так говорить один iндiєць.)

Шолом: А я говорю: якщо ти любиш, твориш добро й страждаєш - твої справи дуже поганi!

Учень: Живи так, нiби ти повинен зараз же розпрощатися з життям. (Так говорить Марк Аврелiй.)

Шолом: А я говорю: живи так, нiби ти щойно на свiт народився!

Учениця: Тисячi шляхiв ведуть до брехнi, але один-єдиний — до правди. (Так говорить Жан-Жак Руссо.)

Шолом: А я говорю: мабуть, тому i йдуть люди до брехнi, що у них є тисячi шляхiв, i тому так мало народу шукає правди, що до неї веде тiльки один шлях.

Учень:Нiхто не .знає, що таке смерть; можливо, це навiть щастя. (Так говорить Платон.)

Шолом: А я говорю: можливо, це й щастя, але позбав мене, Боже, вiд такого щастя.

Ведучий: На початку 1913 року письменник знову хворіє. Починається тяжкий нервовий розлад. Лiкувався в Бернi, Вiднi, жив у Нiмеччинi, Швейцарii, Австрiї, Італії i лише на короткий час приїжджав на батькiвщину. Перша свiтова вiйна застала видатного митця в Нiмеччинi, тож він змушений був переїхати до Данії, а потiм — до Нью-Йорка.

Ведуча: Через хворобу нирок та серця помер Шолом-Алейхем 13 травня 1916 року . Похований на Бруклiнському кладовищi в Нью-Йорку. Передбачалося, що по закiнченнi вiйни останки його будуть перевезенi до Києва, але через п’ять рокiв прах Шолом-Алейхема був перевезений на iнше кладовище i похований мiж простих людей, як вiн наказував у своєму заповiтi.

Шолом-письменник:

Хай мене поховають не поміж аристократів, знатних людей чи багатіїв, а саме поміж звичайних людей, робітників, разом зі справжнім народом…”



Шолом-Алейхем

(На екрані зявляється слайд – пам”ячник Шолом–Алейхему в столиці України, місті Києві.)

Читець: Отут лежить бiдак-єврей,flash,video,encoder

що був печальним гумористом.

Про свiй народ для всiх людей

писав з простим, сердечним хистом.

Усе життя любив вiн смiх

i не складав вiн рук в роботi.

Нiс крихту радостi для всiх,

а сам стомився вiд скорботи.

Якраз тодi, коли народ

з його творiнь до слiз смiявся,

вiн сам згинався вiд негод,

з слiзьми в душi од всiх ховався.



Бібліограф: Перу видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема належать 10 романів, 20 п’єс, сотні повістей та оповідань, нариси та статті. Вони перекладені багатьма мовами світу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 році з нагоди 25-річного ювілею його літературної діяльності ювілейний комітет викупив права на видання його творів у приватних видавців і передав їх автору.

Ведучий: У Переяславі знаходиться садиба-музей Шолом-Алейхема, відкритий 1978 року на честь 120-річчя із дня народження письменника. А 1999 року Кабінет Міністрів України затвердив рішення Київської міської державної адміністрації про створення у Києві музею-квартири Шолом-Алейхема.

Ведуча: Чи популяризувалася творчість Шолом-Алейхема в Україні? Безумовно. З iнiцiативи Миколи Бажана та Дмитра Павличка в 60-тi роки було здiйснено видання чотиритомника творiв Шолом-Алейхема у перекладах укранською мовою. За свiдченням фахiвцiв, переклади зроблено на високому рiвнi.

Оригінальні переклади зробили Єфраїм Райцин (йому належить найбiльша частина перекладiв), Олена Пархомовська, Мойсей Дубинський. Змiстовну передмову до видання написав Микола Бажан.



Лунає скрипкова композиціяflash,video,encoder

Бібліограф: Існує давній афоризм: Бог не насміхається з людей, а сміється разом із ними. Разом із людьми вже багато десятиліть сміється й письменник Шолом-Алейхем.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка