Лекція для батьків «Особистий приклад у сімейному вихованні». Урок спілкування «Чи знаєш ти свої права, дитино?»



Скачати 392.09 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір392.09 Kb.
ТипЛекція

Деряженко І. П.

Методика проведення батьківських зборів по правовому всеобучу в ПТНЗ

Автор: Деряженко І.П. – соціальний педагог Черкаського професійного автодорожнього ліцею.

Рецензенти:

Войцях Т.В. – методист центру практичної психології та соціальної роботи ЧОІПОПП

Жеребньова Л.В.- завідуюча обласним центром практичної психології

Підготовлено до друку навчальною частиною

Черкаського професійного автодорожнього ліцею
м. Черкаси, вул. Онпрієнка, 4.

ЗМІСТ.


  1. Батьківські збори «Підготовка дітей до сімейного життя».

  2. Урок - диспут «У чому сенс життя?».

  3. Лекція для батьків «Особистий приклад у сімейному вихованні».

  4. Урок - спілкування «Чи знаєш ти свої права, дитино?».

  5. Основні принципи Декларації прав дитини.

  6. Анкетування батьків.

  7. Фрагмент вистави: «Хай панують на землі Добро і Справедливість»



Епіграф: « Щоб зробити з дітей – хороших громадян, їм

слід дати можливості проявити свої права

громадян і виконувати обов’язки громадян»

/С. Смайсл/

«Давайте менше говорити про обов’язки дітей ,

а більше про їхні права»

/французький філософ 18ст./

ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

Потреба людини в щасті може бути в багатьох аспектах задоволена в сімейному колі. Там ми можемо знайти те, чого ми зазвичай бажаємо: відчуття того, що ми потрібні, нас цінують і люблять. Сердечні стосунки в родині можуть чудово виконати це палке бажання. Вони можуть створити атмосферу довіри, взаємного розуміння і співчуття. Сімейне коло може стати справжнім притулком від труднощів і проблем поза родиною.

Діти можуть почуватися в безпеці, а їхня особистість може розвиватися.

Таким ми бажаємо бачити сімейне життя. Однак усе це не приходить автоматично. Як же можна досягти цього? Чому сімейне життя зазнає сьогодні так багато труднощів у багатьох частинах світу? У чому полягає таємниця, що пояснює різницю між щасливим і не щасливим шлюбом, між об’єднаною родиною із доброю атмосферою і розділеною з холодною атмосферою?

Л. Толстой говорив: «Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещасна по-своєму».

Ми, батьки, звичайно ж, хочемо бачити своїх дітей щасливими в родині. Як же досягти цього?

Здається, нещодавно Ваші діти були першокласниками, а зараз вони вже дорослі люди, що стоять на дорозі самостійного життя.

Мені здається, що до сімейного життя ми повинні готувати своїх дітей уже зараз, коли вони сидять за партами й одержують оцінки.

Звичайно це важко робити в епоху економічної нестабільності, коли ідеали розмиті, коли скрізь панує дух рвацтва, спекуляції, коли в західному світі відстоюється західна позиція «Роби, що ти хочеш, і пропонуй це іншим». Дозволяє дітям обирати свій власний шлях. Не суди про те, що правильно і що не правильно, коли на екранах телевізорів йдуть фільми, де заохочується розгнузданість почуттів.

Ми не можемо ізолювати дітей від цього життя. І ми не маємо права допустити, щоб наші діти розвивалися стихійно. Яке б не було життя, є загальнолюдські цінності: любов, добро, взаєморозуміння.

І нехай ваші діти не бояться виглядати білими воронами, допоможіть їм бути добрими, коли їх оточує зло, допоможіть бути інтелігентними, коли скрізь панує неуцтво, невихованість.

Візьміть за основу Біблію – книгу мудрості. Зараз вона введена в програму. Кожна людина рано або пізно приходить до розуміння Біблії. Я не закликаю Вас ставати в ряди духовного товариства. І не вірю в те, що вчорашні атеїсти стануть прихильниками Біблії. Просто влаштовуйте зі своїм сином або дочкою літературні читання цієї книги або інших книг, що ілюструють чисті прекрасні почуття.

Фізіологія людини така, що вже в 2-річному віці діти пізнають признають приналежність до статі. Дівчатка дорослішають раніше, хлопчики – пізніше.

Під час бесід з дівчатками я говорила: «Ви хочете пізнавати всі спокуси життя. Не пришвидшуйте події, як свідомо їх сповільнюйте». Я читала їм вірші Б. Окуджави:

Зачем мы перешли на ты?

За это нам и перепало!

На грош любви и простоты,

А что-то главное пропало…

Треба переконувати дітей, що для того, щоб створити родину, недостатньо досягти фізіологічного віку. Це серйозний крок у житті людини і ставитися до нього слід серйозно. Які ж умови створення родини?


Закладення гарних основ для шлюбу

Невже будинок, життя або шлюб гарні лише як основа, на якій вона формувалися? В одній із своїх притч Ісус говорив про двох чоловіків – про мудрого, що звів свій будинок на скелі, і безрозсудного, що спорудив свій будинок на піску. Коли вибухнула буря, зливи і вітри обрушилися на ці будинки, то будинок на скелі залишився цілим, а на піску – розвалився.

Це достеменно так й у зв’язку зі шлюбом: якщо наш шлюб базується на подібній до скелі основі, то він витримає перед труднощами життя. Що ж для цього потрібно?


  1. Пізнай спочатку себе самого. Чого очікуєш ти від шлюбу?

  2. Які потреби є в тебе у фізичному, душевному і духовному планах? Які твої уявлення про цінності, які в тебе цілі і якими методами ти хочеш їх досягти?

  3. Чи бажаєш ти бути одруженим, щоб задовольнити твої фізичні потреби – потребу в їжі, одязі, притулку? Біблія каже: «Маючи їжу й одяг, будемо задоволені тим».

  4. А як справа із сексуальними потребами? І вони цілком нормальні.

Краще одружитися, ніж розпалюватися. Часто фізичний потяг засліплює нас стосовно інших емоційних потреб. У нас усіх є основна потреба бути - близьким комусь, довіряти йому, відкриватися, не боячись, що він зробить боляче, мати когось, хто не відвертає серце своє від нас.

Чи можеш ти давати все це твоєму супутникові життя, і чи буде він або вона робити так стосовно тебе?

Наш дух прагне ідентичності: ми хочемо знати, хто ми, ким ми є, чому ми і куди ми йдемо?

Чи підходите ви одне одному?

У Японії батьки майбутнього чоловіка і жінки наймають детективів для того, щоб довідатись про генеалогічне дерево родини половини своїх дочки або сина. З’ясовують, чи не мають спадкоємних, венеричних захворювань, звіряють гороскопи майбутнього чоловіка і жінки. Якщо гороскоп показав, що чоловік і жінка не сходяться, це стає серйозною перешкодою для їхнього одруження.

Якщо ти пізнаєш усі ці фізичні, душевні і духовні потреби, то ти маєш себе запитати, чи пізнає їх і твій майбутній шлюбний супутник. Ти повинен не тільки знати, чого потребуєш ти сам, але й знати також потреби твого супутника. Багато шлюбів стають нещасливими або кінчають розлученням, тому що чоловік і жінка не підходять одне одному. Згода у шлюбі має найбільше значення.

Мойсей забороняв впрягати в одне ярмо двох тварин різної величини і сили, тому що це означало б жорстокість. Якщо в чоловіка і жінки різні інтереси і думки щодо друзів і занять під час відпочинку, а спільних інтересів обмаль, то цей шлюб буде підданий великому випробуванню.

Існує древня легенда про андрогінів. У ній говориться, що в стародавні часи не було чоловіків і жінок, а були люди-андрогіни. Вони жили в такій гармонії між собою, що навіть боги позаздрили їхньому життю і вирішили їх розділити. Коли це було зроблено, половинки все одно сплітались, не хотіли роз’єднуватися, але так улаштоване життя, що вони розбрелися по світу і з тих пір кожен шукає свою половину. Іноді, глянувши на пари, що закладають фундамент сімейного життя, не залишає відчуття, що в легковажному нетерпінні багато хто прибіг до РАГСу, схопивши за руку ту «половину», що у цей момент опинилася поруч. Я зовсім не прихильниця думки, що запорукою вдалого шлюбу є тривалий період «залицяння». Буває й так, що кілька зустрічей, розмов, ситуацій, у які потрапить людина за дуже великий відрізок часу, висвятять її так, як не розкриє і рік спільних походів у кіно і на танці. Не знаю, чи довгими, чи короткими повинні бути зустрічі молодих людей, упевнена лише в одному: повинне виникнути почуття, що людина, з якою вирішуєте зв’язати свою долю, - єдина, незамінна.

Мене завжди лякає фраза «хочу одружитися» або «хочу заміж» без згадування конкретної особи. «Час вже б їй закохатися!» - це ще зрозуміло. Значить настав час знайти того єдиного, незамінного. Але за фразою «хочу заміж» або «хочу одружитися» у кращому випадку відчувається якась душевна інертність, а в гіршому – звичайна нерозбірливість. У результаті виникає шлюб – не природний крок у розвитку стосунків двох людей, що знайшли одне одного, а створений у легковажній нетерпимості союз двох людей, приречений на розрив.

Зв’язок у шлюбі

Кожний повинен був би тверезо поміркувати про зв’язок, у який він вступає у шлюбі. Запитай себе: чи буде він добре піклуватися про мене? Чи буде він гарним батьком для дітей?

Чи тихий він і скромний, чи гордий і свавільний? Чи наполягає він на своєму праві як глава?

Хлопчик уже зараз повинен задавати собі питання: «Якою повинна бути обраниця в шлюбі?» Красивою чи розумною і доброю? Адже роль дружини передбачає водночас і роль куховарки, декоратора, економіки, матері, вчительки і т.д.

Гарна дружина виділяється старанністю: «Вона спостерігає за господарством і не їсть хліба ледарства. Не тільки краса повинна бути визначальною у виборі супутника».

На одній із класних годин, що я провела, мова йшла про те, що головніше – душа або тіло. Один хлопчик сказав: «Душа, тому що, коли людина вдарилася, то цей біль пройде, а душа болить і хворіє».

Нехай в основі шлюбу буде любов. Любов, про яку сказано в 1-ому посланні коринфянам: «Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не звеличується, не пишається, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радується неправді, а спів радіє істині».

Усе покриває, усьому вірить, усього сподівається, усе переносить.

Любов ніколи не перестає, хоча й пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і зізнання скасується.

А тепер перебувають вони три: віра, надія, любов, але любов з них більше.

А якщо це розрахунок – то нехай це буде розрахунок на взаєморозуміння, розрахунок на те, що дружба переросте в любов.

Батькам треба переконати молодих людей в тому, що сімейне життя – це, в першу чергу обов’язки. Існує легенда про те, як Ісус Христос запитав молоду жінку:



  1. Хто ласкавий і ніжний з чоловіком? (Я)

  2. Хто шиє, хто прасує? (Я)

  3. Хто доглядає за чоловіком і дітьми, коли вони занедужають? (Я)

  4. Хто вміє утішати чоловіка? (Я)

Таких «я» було сім. От що значить слово «родина» (сім «я», що повинна робити жінка).

Отже, якщо на питання «Чи здатний ти підкорятися в шлюбі?» ти відповідаєш «Так», тільки тоді ти можеш створити родину.



Практичне втілення в життя

Часто ми дуже любимо своє чадо і звільняємо його від труднощів. Буває так, що молоді люди, укладаючи шлюб, мають усе: квартиру, машину, килими і т.д., але шлюб розпадається. Не створюйте райського життя для дітей. Керуйтеся народною мудрістю: «Дається складніше, коштує дорожче».

Нехай молода дівчина вміє шити, в’язати, робити консервації,штопати носки. У цьому допоможе мама!

І добре коли молодий чоловік вміє прибити поличку, килим, змайструвати щось для будинку.

І найголовніше. У Біблії написано: «Стався до дружини своєї, як до найкрихітнішої посудини, роблячи її честь розсудливо» (1 послання Петра, 3:7). Навчити такого ставлення до жінки повинен тато.

І в цьому допомогти зможете своїм дітям тільки Ви, щоб вони були озброєні необхідними знаннями, уміннями, навичками і прийшли підготовленими до сімейного життя.

Одна з книг з виховання говорить: «Потрібно, щоб діти бачили, як цілуються батьки».

Таким чином, діти виносять своє уявлення про сімейне щастя з родини батьків. Так будьте гідним прикладом для свої дітей.

Я бажаю, насамперед, вам і вашим дітям сімейного щастя, миру, благополуччя, щоб ви зміцнили, а ваші діти спорудили міцний будинок сімейного життя. Щоб кожний з учнів став гарним сім’янином і міг у шлюбі розкритися як індивідуальність.

Щоб сімейне життя було витвором мистецтва двох люблячих людей і відповідало віршам:

Закон вселенский, он и прост и ясен

И я готов на все без громких слов.

Будь, что угодно, я на все согласен.

Готов к пути, что тяжек и опасен,

И лишь с тобой расстаться не готов

И чтоб со мною в мире не стряслось,

Я так сказал бы птице перелётной:

«Ну что же, сбрось нас где и как угодно.

Но только вместе

Вместе, а не врознь!»



Урок–диспут

У чому сенс життя?

«Хто ні розумом, ні милосердям не

Схиляється для подання допомоги іншим,

Той справедливо називається

Нелюдимом»

Спіноза

Ніколи людині не було байдужим запитання про сутність її призначення. Пошук істини, який виправдовував зміст життя, приводив людину до відкриттів. Відкриття окриляли, запевняли: не дарма, не дарма… складався досвід, життєстверджуючий, ґрунтовний. Здавалось би, повтори, доповни своїм. Але кожна людина кожного разу все починає заново. Очевидно, і в цьому частинка нашої суті – щоб повірити, треба самому провірити.

Прислухаємося до того, що тривожить. Декілька листів… їх автори – ваші ровесники, школярі старших класів. Питання, яке цікавить їх – питання про зміст життя.

Про те, чому так пусто і безцільно проходить час, чому так багато зусиль тратиться на дрібниці і, найактуальніше питання – чому вони розтрачують час у школі: «В останньому випуску нашої школи – пишуть десятикласники однієї школи, - немає жодного учня з глибокими знаннями. А якщо говорити начистоту, то знання у нас взагалі відсутні. Ми – нове покоління інфантильних… кожен із нас зокрема глибоко нещасна людина, а ви пропонуєте нам роздуми про зміст життя. Який тут зміст – одна нісенітниця, і краще взагалі не думати».

Гіркі рядки, страшні рядки. Школа переживає зараз дуже важкі часи економічна нестабільність, відсутність віри в завтрашній день, розмитість ідеалів.

Так як же бути? Що сказати учням? Що порадити? Як допомогти знайти відповіді на питання, життєво важливі?

Запитання.

Як ви вважаєте, в чому сенс життя? (відповіді учнів).

Видатний академік Д. С. Лихачов з цього приводу сказав наступне: «Зміст мого життя – збільшувати добро в оточуючому нас світі. А добро – це щастя всіх людей, це уміння бачити і відчувати прекрасне».

Але, згодьтесь, для сприйняття краси і добра оточуючого людина сама повинна бути душевно красивою, глибокою, щедрою. І ще мені здається: чим частіше людина буде задаватися питанням про сенс життя, тим глибшим, добрішим і розумнішим він буде – ви згідні зі мною? Головне може бути у відтінках, у кожного своє власне, неповторне. Але все таки головне повинно бути у кожної людини. Життя не повинне розсипатися на дрібниці, розмиватися в повсякденних турботах.

Людина повинна не просто підніматися, але підніматися над самою собою, над своїми особистими повсякденними турботами.

Якщо жити тільки для себе, своїми мілкими турботами про власне благополуччя, то від прожитого не залишиться і сліду. Якщо ж, жити для інших, то інші збережуть те, чому служив, чому віддавав сили» (Дмитро Лихачов).

Стільки слів уже сказано: не роби зла, будь чесним, добрим, справедливим…

Суть людини – це її суспільні зв’язки. Людина живе серед людей. І якщо вона не відчуває цього – їй погано, вона нещаслива. Ось чому так важливо навчитися поважати людей, навчитися бути потрібним, корисним.

Ми самі вирішуємо, як вчинити, в тому чи іншому випадку, яке і коли прийняти рішення, але ми справедливі, благородні, добрі настільки, наскільки підготовлені до справедливості, доброти, благородства.

У психології проблема самопізнання і самосвідомості – одна з найскладніших.

Ми усвідомлюємо існування світу об’єктів, тобто тог, що знаходиться поза нами, зв’язано з цілим рядом суб’єктивних її особливостей, які часто заважають створенню об’єктивного уявлення про своє «я».

Якось до Едварда Мунка, одного з найсумлінніших і гірких художників нашого століття, прийшов у гості індус, близький друг Рабіндраната Тагора. Зав’язалася розмова.

Мунк запитав індуса, що він думає про життя і смерть, про вдосконалення людин. Індус відповів: всі повинні заново пережити життя, поки не стануть чистими і добрими.

Мунк запитав, чи уникне Тагор необхідності заново переживати своє життя.

Індус відповів: він великий майстер. Може бути, він великий письменник, який живе в Індії.

Але в житті кожного з нас є моменти, за які соромно, які треба б пережити заново.

Мунк здивувався: хіба те, чого досягнув художник в мистецтві, не найголовніше?!

Індус повторив: Тагор – великий майстер. Але йому, як і всім нам, прийдеться заново пережити своє життя.

Спочатку Мунк мовчки дивився на гостя. Потім зробив крок і низько вклонився…

Проповідувати мораль легко, пояснити її важко. Є древнє як світ правило: людина повинна бути максимально корисною багатьом людям; якщо це неможливо, то хоча б небагатьом.

Дізнатися і зрозуміти себе складно, це довгий і важкий процес. Учені вважають, що людина за все своє життя переживає декілька душевних кризисів саморозвитку.

Перша криза проходить в 3 роки – дитина прагне наслідувати дорослих, хоче доказати їм, що вона сама може щось робити. Підлітковий період – друга криза, більш складна.

У юнацькому віці криза спалахує з новою силою – молода людина хоче розпоряджатися своїм життям, вона хоче виробити своє власне світосприйняття, свою життєву позицію.

Якраз у цьому віці дуже велике бажання удосконалюватися… вона повна сумнівів протиріч, вона все і вся прагне критикувати… вона мислить сама. А дорослі іноді не розуміють, що твориться в душі їх дитини, учня. Вони,Ю як і раніш, відносяться до нього як до маленького.

І криза незадоволеності собою і оточуючими людьми посилюється. Треба дуже обережно допомогти юній людині розібратися в собі…

І тут нам допоможе досвід інших. Радячись з мудрецями, ми поступово пізнаємо і самих себе. Людина, яка іде до самовдосконалення, яка розуміє і поважає себе, повинна зрозуміти інших людей і проникнути ся до них повагою, щоб таким чином завжди і дійсно залишатися самою собою.

Ось чому мені хочеться пере листати разом з вами щоденник людини, яка кожним днем своїм прагнула одного – творення себе.

Прислухаємося до її слів. Може бути, вони допоможуть і нам…

Лев Толстой… один із найскладніших художників… Скільки спорів породжували його статті, книги! Він ніколи не публікував своїх щоденників, - дуже особисті вони були. У них його «я» - безпощадне і безжалісне. Час дозволив нам задуматися над його сумнівами…

«Діючи розумовою силою, можна досягти досконалості» - вважав Лев Толстой.

«Всі сили людини повинні бути направлені на те, щоб з кожним часом стати кращою, ніж є».

Ставати кращим важко: потрібно кожного дня перемагати себе… під силу це?

Бували хвилини, коли Толстому здавалося, що він досягнув щастя, спокою, що він зрозумів свої помилки, пошуки, звільнився від них.

Але зліт не вічний. Далі – різкий спад, розчарування у своїх силах:

«Але ні! Плотська-меркантильна сторона знову взяла своє, і не пройшло часу, а я майже свідомо чув голос пороку, марнославства, пустої сторони життя; знав, звідки цей голос, знав, що він погубить моє блаженство, боровся і піддавався йому. Я заснув, мріючи про славу, про жінку; але я не винен, я не міг».

Як же жити далі, як поважати себе, якщо сам собі зрадив?

«Все нижчим становлюсь у власній уяві…»

«Так не можна жити… В останній раз говорю собі: якщо пройде три дні, під час яких я нічого не зроблю для користі людей, я уб’ю себе»!

«Важливіше всього для мене в житті – позбавлення від трьох вад: роздратованості, безхарактерності, ліні. Яне виконую того, що собі намічаю; що виконую, те виконую не добре…» для цього пишу… деякі правила…


  1. Що призначено – обов’язково виконувати…

  2. Що виконуєш, виконуй добре…

  3. Застав розум твій постійно діяти зі всією йому можливою силою.

  4. Читай і думай.

Висновки які зробив для себе Лев Толстой в плані удосконалення душі:

  1. Привчіть себе оцінювати вчинки, думки, рішення.

  2. Головна моя помилка – це та, що я процес удосконалення змішував з самою досконалістю.

Потрібно, насамперед, зрозуміти себе і свої недоліки і старатися виправити їх, а не ставити перед собою завдання – досконалість якої не тільки неможливо досягнути з тої низької точки зору, на якій я стою, але при розумінні якого пропадає надія на можливість досягнення…

  1. Невизначеність по відношенню до себе робить характер нестійким, паралізує його силу. Причому нам здається, що ми не можемо справитися зі своїми пристрастями зі своєю «сильною» натурою і зовсім не схильні пояснювати конфлікти, непорозуміння, нековкості слабістю опору. Ми не звикли собі чинити опір, тому що не звикли аналізувати себе, тобто наш розум недостатньо розвинений.

  2. Виняткові ситуації рідкісні, і не треба дуже покладатися на свою уяву. Краще використовуйте любий випадок, щоб виховувати силу своєї волі і характеру; кожну справу вважайте важливою, відносьтеся до неї зі всією серйозністю. Не діліть справи на великі й маленькі. Вони повинні бути тільки справжніми, тобто такими в які людина вкладає душу.

  3. Боротьбу проти зла, закладеного в людині, ми ведемо не тільки з допомогою суду над собою. Внутрішня сила не викликає шуму. Вона просто діє. (оповідання Л. Толстого «Люцерн»):

Старий не відомий музикант приходив на площу і грав. Його слухали, він не мріяв про нагороди, про аплодисменти, він просто ділився з людьми тим, що любив, - музикою. І його щирість була нагороджена.

  1. У нас існує якби дві людини: зовнішня і внутрішня. Пізнати в собі, внутрішню людину – вища мудрість, основа самовдосконалення. Тому не варто боятися зазирнути в себе глибше.

  2. Ми дуже бережемо себе, своє серце. Але нам і дане воно для того, щоб страждати, співчувати, переживати. Мабуть, сутність самовдосконалення в тому, як послабити біль іншого, наскільки це можливо.

  3. І без знаків запитання тісний зв'язок між моральною досконалістю і щастям, з однієї сторони, і моральною недосконалістю і нещастям – з другої сторони.

Запитання.

А як ви відноситеся до цього листа?:

«Як добре, коли в 17 років ти можеш з повною впевненістю сказати: «У мене є одна мета в житті – бути хорошим і корисним людям. А значить, бути щасливим. Адже тільки щасливі приносять щастя оточуючим,» - пише ваша ровесниця.

Запитання.



  1. Хотіти бути щасливим і стати щасливим – чи легко це?

  2. Чи в наших це руках?

  3. Залежимо ми від своїх бажань і вчинків, чи від тих людей, яких зустрінемо в житті?

Побажаємо дівчині з Санкт-Петербургу збутися її мрії, не відступити від мети ні в великому, ні в малому, щоб не було в житті цієї дівчини потім гіркоти розчарувань. А я вам бажаю теж знайти своє покликання, свій шлях у житті.

Лекція для батьків

Авторитет, педагогічний такт і особистий приклад у

сімейному вихованні

Першим університетом життя для дитини є та сім’я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім’ї атмосферу любові.

Знаєте, в якій сім’ї діти ростуть щасливими? Це відбувається тоді, коли діти бачать, як батьки цілуються. Коли діти відчувають, що тато любить маму, а мама тата, вони не будуть ховати свою невпевненість і помилки від страху говорити про це з батьками. Вони знають, що з батьками можна поговорити, що вони розуміють їх і що всі справи обговорюються з любов’ю і повагою. Завдяки сердечній прихильності батьків діти ростуть і формуються в духовному відношенні. Діти дуже відчувають оточення.

Ми не можемо чекати, щоб губка ввібрала в себе воду, якщо ми покладемо її в оцет. Вона може ввібрати тільки те, що оточує її. Якщо помістити губку у воду, вона вбере воду. Також і діти «вбирають» те, що знаходиться в їх оточенні. Вони сприймають настрій і спостерігають за тим, що робиться навколо них, вбираючи все це, як губка.

Діти відчувають ваш настрій і відчувають, чи існує якась нервова напруга, або ж спокійна, мирна атмосфера. У цьому відношенні їх можна порівняти з барометрами. Отож, зробимо перший висновок: всі ми бажаємо, щоб наші діти були щасливими. Це прекрасне бажання. Цього ми можемо досягти, якщо в своїй сім’ї ми створимо атмосферу любові, віри, духовного настрою і комфорту, гармонію в стосунках.

Що ж для цього повинні зробити ми – дорослі? На нас покладається велика відповідальність. Ми повинні бути авторитетом для наших дітей. Словник дає таке визначення цьому слову: Авторитет: 1) Загальновизнане значення, вплив; 2) особа, яка користується впливом, визнанням.

Для того, щоб бути такою особою для своєї дитини, ми повинні володіти знаннями з галузі психології, педагогіки, етики людських стосунків. Ми не повинні дивитися на свою дитину як на особисту власність, ми повинні бачити в ній індивідуальність, особистість з неповторними, тільки їй належними якостями характеру і темпераменту.

Запитайте себе: виконання яких норм чекаєте ви від вашої дитини? Чи відповідаєте ви цим нормам? За що виступає ваша сім’я? Який приклад Ви даєте вашій дитині? Чи відповідаєте ви цим нормам? За що виступає Ваша сім’я? Чи приклад ви даєте вашій дитині? Чи виражаєте Ви часто незадоволення, лаєтесь, критикуєте інших і зупиняєтесь на негативних думках? Чи хочете Ви , щоб Ваші діти були такими? Чи ви маєте у вашій сім’ї високі норми, живите самі відповідно цим нормам і чекаєте цього від ваших дітей? Чи розуміють вони, що людям, які належать до цієї сім’ї,необхідно відповідати Вашим вимогам, що окремі вчинки і погляди небажані?

Діти бажають бути впевненими у своїй належності до Сім’ї; давайте їм можливість відчувати ваше визнання і одобрення, коли вони, коли вони відповідають сімейним нормам. Люди схильні чинити те, чого від них чекають. Якщо Ви вважаєте дитину поганою, то вона підтвердить, що Ви праві. Даєте шанс дитині ще раз бути доброю, і цим Ви допомагаєте дитині бути доброю.

Ви можете запитати : а для чого дитині у цьому жорстокому світі залишатися доброю? Може треба вчити її бути хитрою, практичною, щоб вижити? Я відповідаю на це запитання. Ф.М. Достоєвський сказав таке: «краса врятує світ». Я вважаю, що світ врятує Доброта. Якщо люди в своїх діях і вчинках будуть керуватися тільки розрахунком на накопичення матеріальних благ і взагалі забудуть про свою душу, якій необхідна Доброта, Милосердя, Любов – ці загальнолюдські цінності, ми просто задихнемося від злоби, агресії і власної жорстокості! Тому незважаючи на складності в нашому житті, економічні негаразди , виховуйте на скільки можете своїх дітей в атмосфері любові, милосердя, доброти і Ви будете для них найкращим авторитетом, неперевершеним зразком людяності. І не бійтеся, що Ваша дитина піде в життя неозброєною, з неправильними орієнтами. Якщо ми відмовимося від любові, доброти, милосердя, ми просто перекреслимо свою людську природу.

Культ речей, накопичення – це тимчасове явище, як нездоровий апендикс, воно зійде з арени життя і колись восторжествує нове, здорове суспільство. Тому ми не маємо просто права заради майбутніх поколінь стояти осторонь і не направляти наших дітей на правильний шлях, виправдовувати себе тим, що скрізь брудно, хаос в економіці, відсутність ідеалів в душах. Тому так важливо у вихованні дітей показувати приклад дітям.

Приклад, - каже словник, - це дія, яка служить зразком для наслідування, а також взагалі видатний зразок чого-небудь.

Про людей судять швидше по справах, ніж по словах. Там і діти звертають увагу не так на слова як на дії, і вони відразу помічають їх лицемірство.

Приклад позитивний:

У поемі «Я бачу сонце» Думбадзе: «Справжнім інтелігентом я вважаю свого безграмотного дідуся, який завжди вставав, коли в кімнату заходила жінка і біг назустріч дитині, що плакала». Це інтелігент душі. Він не говорив слів, його мораль яскраво відображається в його вчинках.

Недаремно така поведінка врізалась в пам'ять дитини і супроводжувала поета Думбадзе все його життя, була взірцем людяності, вихованості й інтелігентності в широкому значенні цього слова. Тому батьки не повинні мати два списки правил: один, за яким проповідувати, а інший – для самих себе. Яка користь веліти дітям не обманювати, якщо ти сам обманюєш? Якщо ти порушуєш дані дітям обіцянки, то як ти можеш ждати, щоб вони виконували свої обіцянки? Треба вивчати дитину з раннього шкільного віку, а то й раніше, що якщо ти дав людині слово і не виконав його – це є маленька зрада по відношенню до цієї людини.

Якщо батьки не поважають один одного, то як вони можуть сподіватися, щоб їх дитина навчалася поваги? Якщо дитина ні від батька, ні від матері на бачить покірності, упокорення, лагідності, - то як вона буде підкорятися батькам? Дитина може подумати, що все, що роблять батьки, правильно, навіть якщо їх вчинки проявляють недосконалість і є неправильними.

Отже, батьки! Якщо ви не хочете мати в сім^ї маленьких фарисеїв-лицемірів, то не будьте самі великими лицемірами!

Але як же навчити дітей бути хорошими, вихованими, не допускаючи довгих нудних настанов, сварок? Для цього згадайте, що ви є педагогами, тобто першими вчителями дітей.

І в своїй науці, як жити, ви повинні застосовувати педагогічний такт.

Такт – це відчуття міри, яке створює вміння поводити себе пристойним, належним чином. Поняття такту невід’ємне від поняття любові до дитини, воно витікає з поняття любові. Спочатку діти знайомляться з любов’ю тим, що вони спостерігають її, і вони вчаться давати любов, отримуючи її. Любов неможливо купити. Батьки можуть засипати своїх дітей подарунками. Але любов є, в першу чергу, духовною справою, справою серця, а не гаманця. Самі подарунки ніколи не зможуть замінити справжню любов. Хто намагається купити любов, той знижує її цінність. Більше ніж матеріальні подарунки, давай щось від себе: Свій час, свою силу (духовну) і твою Любов. Все це ти отримаєш у тій же мірі. Діти вчаться давати те, що отримують, їм необхідно допомогти пізнати радість, яку приносить з собою готовність служити, давати і ділитися. Допоможіть дітям побачити, що давати – це приносить щастя – тобі, іншим дітям і дорослим людям. Часто дорослі не хочуть приймати подарунки від дітей, помилково думаючи, що залишати дітям подарунки, які вони хотіли б віддати, є ознакою любові. Ось як один чоловік розповідає:


  • Я завжди відмовлявся, коли дитина пропонувала мені свої цукерки. Я вважав, що з моєї сторони було б люб’язно не приймати того, що мій син так дуже любив. Але коли я відмовлявся і давав йому можливість залишати все собі, я не бачив очікуваної радості у дитини. Тоді я зрозумів, що я відхиляв його щедрість, відхиляв його подарунки, щоб дати йому зрозуміти, яка це радість – готовність віддавати.

Як бачите, чоловік переглянув свою поведінку, він зрозумів душу свого сина і проявив педагогічний такт.

Якщо правильне повчання супроводжується вдалим прикладом, то діти можуть навчитися любити і бути щедрими. Вони можуть також учитися вибачатися, коли це доречно. Один батько розповідав: «Коли я по відношенню до дітей роблю помилку, я їм признаюсь. Я пояснюю їм коротко, чому я зробив цю помилку і що я був не правий. Це полегшує їм признаватися в своїх помилках, знаючи, що я сам недосконалий і зрозумію їх».

Наступний випадок ілюструє цю точку зору.

Одного разу гість прийшов відвідати одну сім^ю, і батько сімейства почав знайомити його з членами сім’ї.

Відвідувач, тобто гість, розповідає:

Мені представили всіх присутніх осіб. Потім в кімнату прибіг маленький, усміхнений хлопчик. Батько сказав: « А це ось, з варенням на сорочці, наш молодший синочок». Посмішка хлопчика зникла і його обличчя виражало образу. Побачивши, що хлопчик знітився майже до сліз, батько ніжно пригорнув його до себе і сказав: «Я не повинен був би говорити це. Я шкодую про це». Схлипуючи, хлопчик вийшов з кімнати, але незабаром знову повернувся, з іще більш широкою посмішкою і у чистій сорочці.

Такий педагогічний такт батька, без сумніву, укріплює прихильність дитини. При нагоді батько або мати можуть, звичайно, пізніше пояснити дитині, що необхідний урівноважений погляд на великі і невеликі проблеми в житті. Вони можуть допомогти своїм дітям не приймати дуже серйозно не дуже важливі справи, уміти посміятися над собою і ніколи не ждати досконалості від інших, оскільки вони теж не хочуть, щоб інші ждали цього від них.

Діти потребують поставлених для них меж, границь поведінки. Без меж вони відчувають себе дискомфортно. Маючи межі в поведінці і притримуючись їх, діти відчувають себе частиною групи. Надмірна поблажливість дорослих заставляє дитину належати самій собі. Дітям необхідно зрозуміти, що всякій людині на землі поставлені межі, і що це в результаті приносить користь і щастя. Свободою можна користуватися тільки тоді, коли інші визнають ділянки поширення (Вашої) нашої особистої свободи, а ми їх. Хто виходить за межі, той чинить з іншими протизаконно і користолюбиво, втручаючись в його права.

Діти люблять знати, на що вони можуть розраховувати, і коли батьки справедливо, але рішуче наказують їх за погані вчинки, у дітей виникає почуття постійності і захисту.

З боку батьків вимагається рішучість залишатися твердими, коли дитина просто на хоче слухатися батьківського наказу. Деякі батьки в таких випадках вступають в переговори з дитиною і вдаються до підкупу, щоб дитина зробила те, чого вони вимагали. Це неправильно. Тільки якщо Ви наполягаєте на своїх правилах і наказах, Ви можете ждати, що ваші діти «нав’язали їх» на своє серце.

Коли батьки тільки іноді, залежно від настрою, наполягають на правилах, то діти заохочуються ризикнути зробити порушення і побачити, як далеко можна зайти і що можна дозволити собі без шкоди. Коли покарання запізнюються, діти як і дорослі в таких випадках, стають зарозумілими порушниками.

Терпіння і витримка батьків часто підлягають випробуванню. Діти схильні бути імпульсивними. Вони можуть говорити, що у них на умі, перебиваючи, можливо, розмову дорослих. Батьки могли б різко вилаяти дитину. Але іноді буває мудріше уважно прислухатися, даючи приклад емоційного самоконтролю і витримки, а потім, після короткої відповіді, тактовно нагадати дитині про необхідність бути ввічливим і уважним до старших. Тут якраз доречна порада: « Будь швидким на слухання, повільним – тихим на слова, повільним – тихим на гнів».

Таким чином, у формуванні дитини важливу роль відіграє авторитет батьків – як загальновизнане значення, вплив, особистий приклад – як зразок для наслідування і педагогічний такт як відчуття міри, вміння поводити себе належним чином.

Урок спілкування
Тема уроку: Чи знаєш ти свої права, дитино?

Мета: Ти маєш право… Виховувати в дітях самоповагу, почуття власної гідності, рівності та солідарності. За допомогою інсценації розвивати в дітях любов до добра та справедливості.

Познайомити учнів з міжнародними документами про права дитини.

Ознайомити учнів з Конвенцією про права дитини, виховувати в них повагу до прав та основних обов’язків людини і громадянина.

Хід уроку:


  1. Організаційний момент.

  2. Знайомство з темою, метою уроку.

  3. Виклад основного матеріалу.

Дорогі діти! Кожен із Вас – це цілий світ із притаманними тільки Вам індивідуальними рисами характеру та темпераменту. У поета Симоненка є такі рядки: «Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка Твоя єдина і очі Твої одні. Більше тебе не буде, Завтра на цій землі. Інші ходитимуть люди, інші кохатимуть люди, інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві й злі…» Кожен із Вас – це частинка космосу – неповторна і своєрідна. Кожного дня Ви ідете в школу та із школи, маєте дім, сім^ю, учителів, друзів.

Ви живете в державі, яка зветься Україною.

Для своїх батьків – Ви є дітьми, для України Ви є громадянином.

Громадянин – це особа, наділена державою юридичними правами та обов’язками.

Які ж права маєте Ви, діти? (Відповіді дітей)

Про це – наша сьогоднішня розмова. По-перше, давайте з’ясуємо хто ж вважається дитиною.

Стаття 1 Конвенції ООН говорить: «Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до даної особи, вона не досягає повноліття раніше».

Людство здавна відносилося до дітей з любов’ю і повагою, вбачаючи в дітях – майбутнє сім^ї, країни, світу. Сьогоднішні діти – це майбутні громадяни, які будуть вирішувати долю країни, а отже і Планети. Тому захисту прав дитини були присвячені наступні документи:

1. Женевська декларація прав дитини 1924 року. (Декларація – це заява. Урочисте проголошення загальних положень, прав і свобод, гарантій без їх обґрунтування та конкретизації).

2. Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 р.


У Декларації прав дитини зазначено:

1. Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами, як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

2. Захищайте нас, щоб ми мали змогу гідно і вільно.

3.Нехай у нас буде сім^я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

4.Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Забезпечте нас їжею та місцем для ігор. Якщо захворіємо, то нам необхідний догляд.

5.Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтеся про нас і враховуйте наші потреби.

6.Дайте нам змогу жити с сім^ї. Якщо сім^я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.

7.Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожити життя. Але дайте нам змогу гратися, щоб ми самі навчалися.

8.Хай у важку годину ми будемо першими, кому Ви допоможете. Майбутнє світу залежить від нас.

9.Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто з нами погано поводиться.

10.Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли виростемо, ми також пропагуватимемо мир і розуміння між народами.

Основні принципи Декларації Прав дитини:

1.Всі діти мають право на любов і піклування.

2.Діти можуть обирати свою власну релігію.

3.Жодна дитина не повинна бути жертвою насилля або війни.

4.Всі діти мають право на навчання.

5.Діти можуть висловлювати свої власні думки.

6.Жодна дитина не повинна бути примушеною до праці.

7.Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.

8.Всі діти мають право на належне і здорове харчування.

9.Діти мають право на інформацію.

10.Жодна дитина не повинна бути об’єктом сексуальних домагань.

3. Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (зокрема в ст.. 23 і 24). Ст. 23, пункт 4: «Держави, які беруть участь у цьому Пакті, повинні вжити належних заходів для забезпечення рівності прав і обов’язків обох з подружжя щодо одруження, під час перебування в шлюбі і при його розірванні. У разі розірвання шлюбу має передбачатися необхідний захист дітей».

Ст. 24:


  1. Кожна дитина без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національності чи соціального походження, майнового стану або народження має права на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої з боку сім^ї, суспільства і держави.

  2. Кожна дитина повинна повинна бути зареєстрована негайно після її народження і повинна мати ім’я.

  3. Кожна дитина має право на набуття громадянства.

  4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (зокрема, в ст.. 10)

Ст. 10, п. 3: «Особливі заходи охорони і допомоги мають вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншої ознаки».

Діти і підлітки мають бути захищенні від економічної і соціальної експлуатації.

Застосування їх у праці в галузі, шкідливий для їх моральності і здоров'я чи небезпечний для життя або такій, що не може завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно каратися законом».


  1. Основний документ, на якому ми зупинимося конкретніше – це конвенція ООН про права дитини прийнята та відкрита для підписання ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної асамблеї від 20 листопада 1989 р. набула чинності для України з 27 вересня 1991 р.

Конвенція складається з 54 статей.

Червоною ниткою конвенції проходить думка про особисту свободу кожної людини як перше і важливе право.

Зараз будуть зачитані і прокоментовані основні положення Конвенції прав дитини.

У ст. 2 вказано, що держави – сторони поважають і забезпечують всі права, передбачені цією конвенцією, за кожною дитиною, без будь якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дитини ії батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Ст. 6.


  1. Держави – сторони визначають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.

  2. Держави – сторони забезпечують у максимально важливій мірі виживання та здоровий розвиток дитини.

Ст. 7. Дитина має бути зареєстрована зразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, на скільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст. 8. Держави – сторони зобов'язані поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки.

Ст. 9. Держави-сторони забезпечують те,щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосування закону процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення що до місця проживання дитини.

Ст. 12. Держави - сторони забезпечують дитині, здатність сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Ст. 13. Дитина має право вільно висловлювати свої думки ; це право включає свободу шукати, одержувати та передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.

Ст. 14. Держави – сторони поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.



Ст. 16:

  1. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або не законного втручання в здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканість життя, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність

  2. Дитина має право на захист Закону від такого втручання або посягання

Ст. 19. Держави-сторони вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживання, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Анкета__для_виявлення_самооцінки_батьків_з_питань__формування_особистості_дитини'>Анкета__для_виявлення_інтересів_батьків__до_проблем_виховання'>Анкета__для_виявлення_питань_виховання_дитини_в_сім’ї'>Анкета

для виявлення питань виховання дитини в сім’ї

  1. Хто безпосередньо займається вихованням дитини в сім’ї?

  2. Де найчастіше разом з дитиною проводите дозвілля: вдома, на прогулянці, у театрах, кіно, туристичних походах, музеях (підкреслити чи додати своє).

  3. Чи знаєте Ви друзів своєї дитини, їхніх батьків (так, ні).

  4. Чи приходять до Вас в гості друзі дитини?

  5. Що ускладнює виховання Вашої дитини?

  6. Яким методам виховання Ви надаєте перевагу? (Роз’яснення, умовляння, суворі вимоги, покарання, заохочення, дружні контакти тощо; підкреслити, додати)

Анкета

для виявлення інтересів батьків

до проблем виховання

  1. Які доповіді і повідомлення Ви б хотіли почути на батьківських зборах?

  2. Які питання Ви б хотіли обговорити на батьківських зборах?

  3. Чи маєте вдома свою бібліотеку?

  4. Яку пресу передплачуєте?

  5. На що треба було б звернути увагу вчителю в роботі з Вашою дитиною?

Анкета

для виявлення самооцінки батьків з питань

формування особистості дитини

  1. Як Ви вважаєте, чи правильно Ви виховуєте свою дитину?

  2. Що Вам заважає правильно виховувати дитину?

  3. Які якості особистості Вам вдається виховати в дитині?

  4. Які риси характеру Вам не подобаються у Вашій дитині?

  5. Яку допомогу у вихованні Ви хотіли б отримати?

Анкета

для виявлення характеру спілкування

батьків і дітей

  1. Назвіть моральні норми спілкування з дітьми, в необхідності яких Ви переконалися на власному досвіді?

  2. Назвіть норми, порушення яких Вашими дітьми обурює Вас, викликає осуд;

Ст. 20.

  1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних як найкращих інтересах не може залишитися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.

  2. Держави-сторони відповідно до національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.

Ст. 29. Держави-сторони погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на:

а). розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі

б). виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті ООН;

в). виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, до країни, її походження та цивілізацій, відмінних від її власної;

г). підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між всіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення;

д). виховання поваги до навколишньої природи.

Ст. 31. Держави-сторони визнають право дитини і на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних закладах, що відповідають її віку, та вільно брати участь в культурному житті та займатися мистецтвом.

Ст. 32. Держави сторони визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоду її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку:

а). встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

б). визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня і умов праці;

в). передбачають відповідні види покарань або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цієї статті.

Ст. 33. Держави сторони вживають всіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними.

Ст. 34. Держави-учасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. З цією метою держави-сторони, зокрема, вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо запобігання;

а) схиляю або примушуванню дитини до будь-якої незаконної сексуальної діяльності;

б) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій сексуальній практиці;

в) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах.

Ст.35. Держави-сторони вживають на національному, двосторонньому та багаторівневому рівнях всіх необхідних заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких цілях і в будь-якій формі.

Ст. 37. Держави-сторони забезпечують:

а) щоб жодна дитина не піддавалася катуванням та іншим жорстким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Ні смертні кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років;

б) щоб жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним часом. Арешт, затримання чи тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за 3. Свобода без примусу щодо даваних свідчень чи видання вини, вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі свідків захисту та вивчення їх свідчень.

4. Якщо вважаються, що дитина порушила кримінальне законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом відповідного рішення та будь-яких вжитих у цьому зв’язку заходів.

5. Безплатна допомога перекладача, якщо дитина на розуміє використовуваної мови чи не розмовляє нею.

6. Повна повага її особистого життя на всіх стадіях розгляду.

Сьогодні кожен з Вас детальніше познайомився з основними документами, в яких йдеться про права і обов’язки дітей, школярів і їх батьків. І Ваше завдання не тільки знати, але й використовувати свої обов’язки, вміло і шанобливо користуватися своїми правами.

Ще один факт до Вашої уваги: 29 травня 1993 р. у м. Києві створено Всеукраїнський комітет Захисту дітей.

А тепер ми покажемо Вам сценку на тему: «Хай панують на землі Добро і Справедливість».

МЕТА: Ознайомити учнів з Конвенцією про права дитини, виховувати в них повагу до прав та основних обов’язків людини і громадянин

Дійові особи:

Ведучий


Хлопчик та дівчинка

Дівчинка, яка йшла мимо

Дівчатка, які кидали листи

Хлопчик, якого хочуть вколоти

Діти-біженці злі люди

Ведучий: Сталося це в країні, де живуть такі ж люди як ми з вами. Вдень там світить сонце, вночі сяють зорі. Є там гори, ліси, моря. Люди там хочуть жити, працювати, радіти. Хочуть своєю чесною працею заробити хліб, одяг, взуття, забезпечити достаток собі і своїм дітям. Життя в країні було важким.

Ось саме в цій країні якось ішла вулицею Хлопчик і Дівчинка. Раптом побачили на дорозі дивну поличку.

Хлопчик: Що це?

Дівчинка: Це, мабуть, чарівна паличка.

Хлопчик: Як нам пощастило! Тепер у нас буде досхочу морозива, тістечок, красивих речей. Дай мені паличку, я її знайшов.

Дівчинка: Це несправедливо, ми її разом знайшли.

(З’являється фея).

Фея: Я – Фея Добра і Справедливості. Якщо ви піднімете чарівну паличку вгору і скажете «Це несправедливо!» - я одразу ж з’явлюся і допоможу вам.

Дівчинка: Не поспішай з висновками. Спочатку спробуємо її в ділі.

Ведучий: І пішли Хлопчик з Дівчинкою подорожували по своїй країні.

Сцена I

У центрі класу стіл і стільці. Троє сидять і грають в «карти», поруч лежать сірники і попільничка. Мимо проходить Дівчинка.

Перший: Дай закурити.

Дівчинка: Я не палю.

Другий: Ти щось не зрозуміла. Ану давай!

Дівчинка: Я не маю. Повірте!

Третій: Ану, хлопці, хапайте її і женіть в три чорти!

Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!

Фея: Слухайте всі! Про дітей, які стали жертвами жорстокості, нелюдського ставлення і приниження, потрібно турбуватися, лікувати від пережитого жаху.

Ведучий: Пішли Хлопчик і Дівчинка далі. Вони були дуже раді, що допомогли дівчинці.

Сцена II

На сцені скринька з надписом «пошта». Вибігає дівчинка з листом, потім підходить друга.

1 Дівчинка: Я написала лист своїй найкращій подрузі. Розповіла їй найбільшу таємницю свого життя і не хочу, щоб про неї хтось довідався.

2 Дівчинка: Я написала лист своїй бабусі. Розповіла, як живу як вчуся і хочу якнайшвидше отримати відповідь.

( Кидають листи в скриньку і зникають).

Перший: Цікаво, що написано в листах, які лежать тут.

Другий: Давай відкриємо.

Третій: І всі листи прочитаємо, всі таємниці розкажемо. Ото буде сміху!

Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!

Фея: Слухайте всі! Ніхто не має права вриватися у ваше житло, читати листи, ображати вас словом чи ділом.

Ведучий: так з допомогою чарівної палички було збережено таємницю листування. І пішли Хлопчик і Дівчинка далі.

Сцена III

На сцені сидять троє. Біля них шприци. Мимо проходить хлопчик.

Перший: Шпана, ану давай сюди! Пробував це7 Один раз. Це ж кайф.

Хлопчик: Я не хочу. Це шкідливо для здоров’я.

Другий: Баба.

Третій: Та що ви його слухаєте? Самі вколемо раз, другий, а там і сам прибіжить до нас.

Хлопчик і дівчинка: Це несправедливо!

Фея: Слухайте всі! Уряди країн готові зробити все для того, щоб захистити дітей від вживання сильнодіючих фармакологічних препаратів, наркотиків та токсичних речовин, які збагачують ділків і знищують дітей.

Ведучий: Вже три бажання виконала чарівна паличка. Залишилось ще одне. Задумались Хлопчик і Дівчинка на що його витратити.

Сцена IV

На сцені сидять троє. Мимо проходять діти-біженці.



Третій: А це ще хто? Чого припленталися в нашу країну? Ану давай звідси!

Перший: Щось не зрозуміли?

Другий: Валіть звідси!

Один з юрби: У нас війна, ми шукаємо притулку в мирній країні.

Третій: А нам яке діло? (Штовхають їх у спину).

Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо! Зроби усіх людей добрими!!!

Фея: Слухайте всі! Уряди багатьох країн обіцяють дітям-біженцям, які змушені тікати від війни, притулок.

Ведучий: На світа залишилося ще багато Зла й Несправедливості. Ось тут подивіться і туди гляньте, і за далекі гори киньте погляд. Невже ми ще тисячу років повинні чекати поки чарівна паличка набере могутності і сили?

Фея: Ні, чекати не можна. Не даваймо Злу побороти Добро. Відстіймо права людини. Борімося разом проти.

Зла


Нелюдяності

Жорстокості

Експлуатації

Приниження

Образи

Неповаги…



Послухаймо інші статті конвенції про права дитини.

Учні:

Ст. 6. Ви маєте невід’ємне право на життя, а держава забезпечує максимально можливою. Мірою виживання і здоровий розвиток дитини.

Ст. 14. Ви маєте право на свободу думки, совісті і релігії.

Ст. 18. За ваш розвиток та виховання в однаковій мірі несуть відповідальність батьки. Держава надає їм всіляку допомогу в цьому.

Ст. 24. Дитина має виховуватися у здоровому способі життя. Вона має право на медичну допомогу, користування найдосконалішими послугами – охорони здоров’я і засобами лікування хвороб.

Ст. 30. Якщо Ви належите до етнічної меншини, то Вам гарантується право користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію, а також користуватися рідною мовою.

Ст. 32. Дитина має право на захист від економічної експлуатації. Ніхто не повинен збагачуватися на дешевій праці дітей. Дитяча праця забороняється. Особливо, коли вона шкідлива для здоров’я .

Ст. 35. Забороняється торгівля дітьми в будь-якій формі. Жодна дитина не може бути продана або куплена. Діти – це люди! Людина не може належати нікому, окрім себе.



Ведучий: У всіх частинах світу не існує товариства чи людини, які б мали підстави займатися діяльністю, спрямованою на знищення тих прав, про які ви щойно почули.

У Конституції України всі ці права закріплені в статях: 52, 53, 30, 31, 35, 27 та ін.



Література:

  1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад. Школа, 1977.

  2. Моруа А. Письма незнакомке: Новелли: Пер. с франц. – Одесса: Маяк, 1993 – 319 с.

  3. Біблія.

  4. Декларація прав дитини.

  5. Захаренко О.А. Поради колезі, народжені в школі над Россю: Роздуми педагога. Черкаси – 2005р.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка