Квітникова поезія Марії Познанської



Скачати 62.44 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір62.44 Kb.

МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА. ВІРШІ, ЯКІ НЕ СТАРІЮТЬ.
Анна Передєльських

Володарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2
Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала, хвилювала людину. Шепіт прозорої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дороге серцю. Ні з чим незрівнянна природа рідного краю, а слова природа і Вітчизна - невіддільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, сонячний сосновий бір, суничні галявини, безмежне поле золотих колосків, стежина до рідного дому, по якій, здається, не йдеш, а летиш, неначе птах ...

Таким чарівним куточком для Марії Познанської, відомої дитячої письменниці , лауреата премії імені Лесі Українки, була верба, що похилилася над самою водою, поле, як те море широке, яке вона бачила щодня в селі Петрашівка Володарського району на Київщині, де вона народилась 15 липня 1917 року.



Ще змалку я дуже любила природу. Ніби зачарована зупинялася десь на лузі, у полі чи на лісовій галявині, серед хлібів, квітів і трав і не могла надивитися на ту красу, наслухатися співу пташок, шелесту вітру. Вдивляючись у чарівні барви, вслухаючись у мелодію звуків, починала римувати невправні пісні, підбирала до них " голос "і тайкома наспівувала подружкам, соромлячись сказати, що придумала їх сама,”- писала поетеса.[2.1]

Змалку дівчинка кохалася не лише в дивосвіті природи; жила вона і в полоні Шевченківських поезій. Марія Авакумівна схвильовано згадує, що саме завдяки поезіям Тараса Шевченка на все життя полюбила музику віршованого слова, його велику силу: ” А ще змалку зачарували мене вірші Кобзаря. За городом стояв у нас крислатий столітній дуб. Безліч разів прибігала я до нього з надією побачити Причинну або поплакати над долею скривдженої Катерини. Не густо було книжок у батьківській хаті: географія, старенький буквар без початку і кінця ... Але "Кобзар" таки був! Тож "розуміти прекрасне, друзі,научив мене Тарас.” [2.1]

Дуже рано почала вона писати вірші, складала наївні пісні. Коли Марії виповнилося 15 років, вона, закінчивши школу-семирічку, почала працювати в ланці, що вирощувала цукрові буряки. Пораючись біля землі, дівчина мріяла стати письменницею, але для цього їй бракувало знань, тому і сіла за підручники. Вечорами поринала в книжки, а вранці бігла на поле.

Дівчина вирішила вчитися далі. У 1937 році Марія Познанська успішно склала вступні іспити до Білоцерківського педагогічного технікуму і стала студенткою. Саме тоді у місцевій газеті з’явився її перший вірш, коротенький, вміщений на останній сторінці. Можливо, він і не привернув увагу читачів, але той день був справжнім святом для майбутньої поетеси: вона вперше побачила своє слово надрукованим.

З'явились нові вірші для дітей, почала збуватися мрія. Але все несподівано обірвала війна.. Чотири довгих воєнних роки працювала Марія Познанська в тилу, вносила свою скромну допомогу в загальну перемогу над ворогом. А після війни вона стала студенткою мовно-літературного факультету Київського педагогічного інституту. Настав час, коли можна було віддатися творчості. Марія стає активним учасником літературної студії при редакції журналу "Дніпро", пише й друкує вірші для дітей.

Тоді ж у житті молодої поетеси сталася подія, яка визначила її творчу долю. Разом з кількома поетами-початківцями вона звітувала у Спілці письменників України. Вірші Марії Познанської одразу примітив Павло Тичина, відзначивши їх свіжість, лаконізм, образність. Марія Авакумівна з особливим хвилюванням згадувала, як видатний поет розпитував, звідки вона родом, де вчиться, а потім запросив до себе додому, нагадав, щоб вона обов'язково принесла все, що написала. Ось тоді, переписавши у тоненький шкільний зшиток свою майбутню першу збірочку віршів, вона понесла її Павлу Григоровичу.

З властивою співцеві "Сонячних кларнетів" людяністю, уважністю і чуйністю до творчості молодих він перечитав кожен вірш, дещо поправив сам, порадив окремі з них поглибити, доробити і дав рукописові "путівку в життя".[1.1]

У 1946 р. збірка дитячих віршів Марії Познанської "Мій квітник" вийшла у світ, її одразу помітили читачі і літературна критика.

Відомий дитячий письменник Корній Чуковський писав тоді на сторінках "Литературной газеты": ” Не віриться, що Марія Познанська - новачок. У неї зрілий, впевнений смак і такий ступінь майстерності, якій, звичайно, досягається досвідом.”

З книжечки "Мій квітник" і починається літературна біографія Марії Познанської. Відтоді нелегка літературна праця стала її основною професією.

Визнаною дитячою письменницею Марія Познанська стала на початку п’ятдесятих років, маючи у своєму творчому доробку майже десяток поетичних збірок для малих читачів. Особливо полюбилися дітям такі книжки: "Любій малечі про серйозні речі", "Чим пахне коровай ?", "Про золоті руки ", " Асканія-Нова", "Про білий халат і наших малят" та інші. Навіть назви цих книжок свідчать, що Марія Познанська добре знає і розуміє своїх маленьких читачів, чим вони живуть, що їх цікавить, хвилює, захоплює... Вона вміє розповідати про цікаві для дітей речі просто, дохідливо, поетично, бо любить дітей по-справжньому, душею вболіває за те, щоб вони росли здоровими, щасливими.

Кожна її книга - це хвилююча розповідь про найдорожче, найсуттєвіше, найрідніше.

Щоб ти був щасливим - тобі заповім:

Люби Батьківщину всім серцем своїм!

Найбільше у світі люби ти її!

Є інші держави, є інші краї -

А рідна Вітчизна у світі одна,

Для тебе, мій друже, як мати, вона.[6.52]

Її вірші ніжні і пристрасні, задушевні і мелодійні, пройняті чарівною безпосередністю і щирим почуттям. Їх люблять діти, вони легко читаються і запам’ятовуються. Можна сказати, що це твори, які не старіють. Думаю, і ви пам’ятаєте з дитинства віршик „Здрастуй , сонечко!”.

Я всміхаюсь сонечку:

- Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квітоньці -

Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

- Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся -

Зичу їм добра![3.35]

Своєю увагою поетеса не обминає ні будівництво Київського метрополітену, ні польоту в космос, ні земних турбот про хліб насущний та красу природи Поетеса розмовляє з дітьми доступною їм мовою, просто, але з повагою до маленького читача, розповідає серйозно, вдумливо про складні й серйозні речі.

З любов'ю пише М.Познанська про тих, хто сіє і жне, хто творить добро на землі. В її збірках ми зустрічаємо людей різних професій: хліборобів, шахтарів, садівників, ткаль, мулярів. То все люди, щасливі хлібом і сонцем, працею і життям.

Сідайте, діти, у гурті:

Зустрілися ми знову!

Про славні руки золоті

Я поведу розмову.

Ті руки звичні до землі,

Будують, вміють шити...

Ми часто бачим мозолі

На їх долонях діти.[5.17]

У багатьох віршах поетеса звертається до образу найдорожчої людини - матері. Мати - лікар, і мати - ткаля, і мати, котра вирощує льони-довгуни. Діти з гордістю говорять про своїх матерів, про їхню працю.

Спи, моя мамо!

Нехай тобі сниться

В нашому полі висока пшениця.

А за пшеницею - нижче, в долині –

Льон розцвітає - мов оченьки сині!

Полем-долиною йдеш ти у ланку...

Спи, моя мамо, до ранку![4.25]

Марія Познанська володіє особливим і рідкісним талантом-талантом дитячого письменника, який вводить у світ, навчає добра та розуму, прищеплює любов до рідного слова, природи, до всього в світі сущого. За віршовану розповідь "Фортеця над Дніпром" та книжку "Щоб ти був щасливий" Марія Познанська удостоєна літературної премії ім. Лесі Українки.

Одна з кращих поетес в Україні, що писала виключно для дітей, людина щедрого душевного обдарування й талановитий вихователь Марія Авакумівна Познанська померла 18 травня 1995 року на 78 році життя.

Й хоча поетеси уже немає на світі, її вірші дуже популярні серед дітвори. Вони не старіють, бо написані молодо й пристрасно, із справжньою любов'ю до дітей. Такі вірші навчають дітей любити поезію, уважніше придивлятися до навколишнього світу, бути щирішим, добрішим на вдачу, чутливішим до краси.





  1. Календар - http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2007/jaly/15/html

  2. Познанська Марія. Біографія - http: //www.ukrlit.vn.ua/biography/poznanska.html

  3. Познанська М.А. Любій малечі про цікаві речі.- К.: Веселка, 1964. - 54 с.

  4. Познанська М.А. Мій квітник. - К.: Молодь, 1956.- 32 с.

  5. Познанська М.А. Про золоті руки: Вірші для дошкільного віку. - К.: Веселка, 1984. - 32 с.

  6. Познанська М.А. Щоб ти був щасливий: Вибрані вірші та поеми. - К.: Веселка, 1977. -120 с.

7. Чешко Ю. Всьому свій час – http: // www.chl.kiev.ua/ukr/magazin/svit_n25/19.pdf

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка