Кузнєцова В



Скачати 157.24 Kb.
Дата конвертації27.10.2017
Розмір157.24 Kb.
ТипСтатья

Кузнєцова В.І. Рекомендації щодо організації психологічної допомоги жінкам з ускладненим перебігом вагітності / Кузнєцова В.І. // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія «Психологія». – 2010. – № 902 – С. 154-159.
УДК 159.922

Кузнєцова В.І.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖІНКАМ З УСКЛАДНЕНИМ ПЕРЕБІГОМ ВАГІТНОСТІ.

Статтю присвячено проблемі дослідження ускладненої вагітності. Викладено результати дослідження особливостей подолання жінками ситуації ускладненої вагітності, показано доцільність окремого дослідження груп з різними ускладненнями вагітності. Описані рекомендації щодо організації психологічної допомоги вагітним жінкам при наявності ускладнень, які містять роботу з суб’єктивним сприйняттям вагітності, у тому числі зняття гострої негативної реакції на ускладнення вагітності, та корекцію неефективних у конкретних умовах ускладненої вагітності адаптаційних механізмів (психологічних захистів та копінг-стратегій).



Ключові слова: ускладнення вагітності, суб’єктивне сприйняття ситуації, адаптаційні механізми, психологічна допомога вагітним жінкам.

Рекомендации по организации психологической помощи женщинам с осложненным течением беременности. Статья посвящена проблеме исследования осложненной беременности. Представлены результаты исследования особенностей совладания женщинами с ситуацией осложненной беременности, показана целесообразность отдельного исследования групп с различными осложнениями беременности. Описаны рекомендации по организации психологической помощи беременным женщинам при наличии осложнений, которые содержат работу с субъективным восприятием беременности, в том числе снятие острой негативной реакции на осложнения беременности, и коррекцию неэффективных в конкретных условиях осложненной беременности адаптационных механизмов (психологических защит и копинг-стратегий).

Ключевые слова: осложнения беременности, субъективное восприятие ситуации, адаптационные механизмы, психологическая помощь беременным женщинам.

Recommendations on the organization of psychological care for women with complications of pregnancy. The article is dedicated to problem of the study of the complicated pregnancy. The results of research of features of coping with complicated pregnancy are presented; expedience of separate research of groups with different complications of pregnancy is rotined. Recommendations for the organization of psychological care for women with complicated pregnancies are described. Recommendations aimed at improving the adaptation of pregnant women.

Key words: complications of pregnancy, a subjective perception of the situation, adaptive mechanisms, psychological care for pregnant women.
В сучасному акушерстві спостерігається велика кількість випадків ускладнень вагітності, які несуть реальну загрозу життю вагітної жінки та плоду і тим самим стають додатковим стресовим чинником [1]. Ускладнена вагітність несе у собі емоційне та мотиваційне напруження, яке є маркером емоційно важкої ситуації [2]. Вона піддає жінку випробуванню і пред’являє вимоги, які перевищують її звичайний адаптивний потенціал, що може призводити до порушення розвитку жінки під час вагітності як особистості та матері, а також до психологічних розладів, які за даними Менделевіча, спостерігаються в останньому триместрі в 60-80% випадків [3, 4, 5]. Психологічні складності під час вагітності впливають на подальший розвиток материнської сфери та дитини, призводять до ускладнень материнсько-дитячих відносин після народження дитини [4, 6].

Поряд з великою кількістю досліджень різних аспектів стану вагітності роль психологічних чинників перебігу ускладненої вагітності, зокрема, проблема подолання жінками цієї ситуації, а також вплив ускладненої вагітності на особистість майбутньої матері й дитини, вивчена недостатньо. Поглиблення теоретичних уявлень щодо особливостей подолання ситуації ускладненої вагітності дозволить створити корекційні та профілактичні програми для жінок з ускладненою вагітністю у рамках психологічної допомоги вагітним та матерям.

Мета дослідження – на основі поглиблення теоретичних уявлень щодо подолання жінками ситуації ускладненої вагітності розробити рекомендації відносно організації психологічної допомоги таким жінкам. В дослідженні приймали участь жінки, що мали сприятливий прогноз щодо народження живої дитини, отже рекомендації орієнтовані на підвищення ефективності адаптації жінки до ускладненого перебігу вагітності та психологічної готовності до материнства. Оскільки кожна патологія вагітності має свої психологічні особливості поряд з медичними параметрами, в ході дослідження крім двох основних груп (жінки з ускладненим та фізіологічним перебігом вагітності) на основі міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду були сформовані підгрупи в залежності від виду ускладнення: жінки з пізніми гестозами, жінки з загрозою передчасних пологів, жінки з соматичними хворобами, жінки з загрозливим станом плоду.

В ході дослідження були виявлені особливості сприйняття свого стану жінками з ускладненим перебігом вагітності, психосемантичного конотування ними ускладненої вагітності, їх адаптаційних механізмів (а саме: психологічного захисту та копінг-стратегії) у ситуації ускладненої вагітності, їх особистісного реагування на ситуацію ускладненої вагітності.

Суб’єктивний образ ускладненої вагітності моделює негармонійні типи відношення до неї при прагненні збереження структури цінностей та активного соціального функціонування. Особливістю відношення жінок до ускладненої вагітності є перевага сенситивного й неврастенічного типів та більше ніж у нормі використання егоцентричного типу відношення до ускладненої вагітності, які обумовлені здебільшого суб’єктивною незадоволеністю жінок своїм фізичним та психологічним станом. Кожне ускладнення, крім об’єктивних чинників, має психологічні особливості, основним з яких є суб’єктивне сприйняття своєї вагітності та майбутньої дитини. Більш позитивне відношення до свого стану притаманне жінкам з соматичними хворобами, у яких спостерігається сенситивний тип відношення до вагітності. Серед жінок з загрозою передчасних пологів переважає негативне ставлення до свого стану, яке поряд з сенситивним типом призводить до іпохондричного, неврастенічного та егоцентричного типів відношення до вагітності. Разом з тим серед цих жінок в 27% випадків зустрічається гармонійне відношення, що вказує на наявність психологічного ресурсу для роботи з такими жінками. Неоднозначне становище у жінок з пізніми гестозами та з загрозливим станом плоду: не дивлячись на серйозність їх ускладнення, вони менше відчувають вплив фізичного та емоційного станів на життя, це може вказувати на недооцінювання серйозності свого ускладнення, аж до його ігнорування. Це підтверджується апатичним й паранояльним типами відношення до вагітності у жінок з пізніми гестозами, та найбільш гармонійним відношення до вагітності у жінок із загрозливим станом плоду.

Психосемантичне конотування вагітності при наявності ускладнень характеризується здебільшого негативним забарвленням та психосемантичним поєднанням конструктів «вагітність» та «дитина» з конструктом «хвороба». Жінки з загрозою передчасних пологів більше акцентуються на вагітності, яка забарвлена суперечливими почуттями. Серед негативних емоцій основні – страх, гнів, провина, присутнім є негативно забарвлений конструкт «смерть». Вагітність з дитиною пов’язана ними через хворобу, що викликає почуття провини та сорому. Жінки з пізніми гестозами сприймають дитину негативно, як загрозу, але вважають її необхідною для ідеального образу. Вагітність в них більше пов’язана з чоловіком, любов’ю, мамою, але не з дитиною. Для жінок із загрозливим станом плоду характерні страждання та страх за дитину через хворобу, та відповідні негативні емоції. Стосовно вагітності розмежуються позитивні та негативні емоції. Найменш емоційне сприйняття дитини та вагітності спостерігається у жінок з соматичними хворобами.

Як при фізіологічному, так і при ускладненому перебігу вагітності посилюється роль примітивних захистів по типу регресії, заперечення, реактивного утворення, що вказує на слабкість Его-утворень особистості. Значення примітивних захистів посилюється при наявності загрози передчасних пологів та у випадку пізніх гестозів, що значно зменшує різноманітність способів подолання важкої ситуації та розширює діапазон деструктивних реакцій, у той же час це посилюється зниженою здатністю до емоційної рефлексії. Проте подолання ускладненої вагітності потребує більш зрілого ставлення до своєї проблеми та ситуації в цілому.

Найбільш конструктивними способами подолання під час вагітності є пошук соціальної підтримки, планове рішення проблеми та прийняття відповідальності. При ускладненій вагітності має місце лише пошук соціальної підтримки, що відображає готовність покладатися на лікарів при послабленні активної, стенічної позиції по відношенню до рішення своїх проблем. Жінки з загрозою передчасних пологів найменше віддаляються від своєї ситуації, не зменшують її значущість, що пояснюється вочевидь реальною загрозою для життя майбутньої дитини. Але вони менше, ніж в нормі та ніж жінки з соматичними хворобами, аналізують проблему, виробляють план дій та дотримуються його. На відміну від них жінки з пізніми гестозами найбільше з усіх на свідомому рівні пробують ігнорувати свою вагітність, роблячи спроби піти з важкої ситуації, забути про неї, позбавитись її за допомогою роздумів та поведінки, відокремитись від неї та зменшити її значущість. Вони найменше з усіх беруть на себе відповідальність за своє становище та найменше з усіх шукають соціальну підтримку. Жінки з загрозливим станом плоду відрізняються від жінок з пізніми гестозами лише єдиним показником: вони найбільше з усіх використовують агресивні зусилля подолання важкої ситуації, проявляють неприязнь та гнів по відношенню до того, що створило проблему. Порівняно з жінками з хворобами матері вони більше намагаються регулювати власні почуття та дії. Жінки з соматичними хворобами найбільше інтерпретують обстановку в позитивних термінах та є найбільш відповідальними, що допомагає їм подолати труднощі. Це може пояснюватися станом менш загрозливим для життя як матері, так і дитини, ніж у випадку інших ускладнень.

Особливостями особистісного реагування на емоційно важкі ситуації у жінок з ускладненнями вагітності є 1) загальна екстернальність,та водночас інтернальність по відношенню здоров’я та хвороби, що може свідчити про переживання стосовно ускладнень, тенденції звинувачувати себе у проблемах зі своїм здоров’ям, відмову від співпраці та розподілу відповідальності зі спеціалістами. При екстернальності загального контролю це більше вказує не на відповідальність за свій стан, а на фіксацію на своїх проблемах, що може погіршувати психологічний стан, замість сприяння подоланню стресу; 2) знижена здатність до емоційної рефлексії, як своєрідний захист від сильних афектів, коли емоційні переживання взагалі не актуалізуються, що може призводити до психосоматичних явищ; 3) змішаний тип реагування на стрес, що відображає внутрішній конфлікт та сприяє психосоматичному варіанту дезадаптації. Останні 2 особливості більше стосуються загрози передчасних пологів та пізніх гестозів.

У сучасній літературі існує багато варіантів психологічного супроводу жінок під час вагітності. Вони, здебільшого, представлені як програми психологічної підготовки жінок до пологів [7, 8, 9]. В першу чергу, увага звертається на особливості психологічної готовності жінки до материнства. Отже, ключовою ланкою системи психологічної допомоги вагітним жінкам вважається розвиток самоусвідомлення жінкою себе як матері, усвідомлення значення материнства у своєму житті та житті дитини. Основна змістовна схема занять для вагітних жінок у рамках різних програм малодиференційована. Метою багатьох програм підготовки вагітних жінок є формування позитивного настрою по відношенню до родів, засвоєння комплексу необхідних знань та вмінь відносно активного супроводу природних пологів, психологічна підготовка до післяпологового періоду [10].

Жінки з ускладненнями вагітності в ситуації соматогенної вітальної загрози являють собою групу ризику в плані психічної дезадаптації. Одним з найбільш істотних чинників, що впливають на ставлення до ускладнень вагітності та усвідомлення їх фруструючого (блокуючого основні потреби особистості) характеру, є загроза особистості і пов’язана з цим тривога. Жінки потребують психологічної підготовки до протистояння стресовим ситуаціям, зміцнення бажання подолати їх, в той же час дана галузь психологічної допомоги не розроблена.

Дані рекомендації розроблені для жінок з ускладненою вагітністю, які очікують першу дитину та мають проблеми в прийнятті своєї ситуації вагітності та майбутньої дитини, подоланні емоційно важкої ситуації та т.п. Їх метою є корекція дезадаптивного стану вагітної жінки, яка здійснюється з врахуванням взаємодії особистісних, когнітивних, поведінкових, емоційних і психофізіологічних компонентів. Це може бути робота з цінностями, мотивацією, негативними емоціями, вмінням диференціювати та відкрито переживати почуття, неадаптивними думками, впевненістю в собі, прийняттям себе вагітної і своєї дитини, передача знань про ускладнення вагітності, їх усвідомлення особистістю, розуміння ролі і впливу ускладнень на особистісне функціонування, емоційні та поведінкові реакції, пов’язані з ускладненнями вагітності. Слід уникати занурення в хворобливий психотравматичний досвід і, як наслідок, фрустрації та спиратися на позитивні аспекти. Оскільки внаслідок особливостей свого стану під час вагітності жінка може не впоратись з максимальним стресом.



Результати, отримані у ході нашого дослідження, дозволяють зробити такі висновки:

  • жінки з ЗПП потребують корекції сприйняття ситуації (реакції на ускладнення), роботи з негативними емоціями (зняття емоційної напруги, підвищення оптимізму, зниження почуття вини), профілактики алекситимії, корекції примітивних механізмів психологічного захисту та навчання різноманітним способам копінгу;

  • жінки з пізніми гестозами потребують корекції відношення до вагітності та дитини (прийняття ситуації), профілактики алекситимії, корекції примітивних механізмів психологічного захисту та навчання різноманітним способам копінгу (прийняття ситуації);

  • для жінок з загрозливим станом плоду важливими є корекція реакції на ускладнення вагітності (прийняття ситуації ускладнення), підвищення оптимізму та відповідальності за своє становище (копінг-стратегії).

  • жінки з хворобами матері не потребують особливої допомоги, для них буде достатньою програма психологічної підготовки жінок з фізіологічним перебігом вагітності до пологів.

Узагальнюючи вище сказане, слід зазначити наступне:

  1. Психокорекційні дії, в першу чергу, треба направляти на внутрішню картину вагітності, оскільки позиція особистості щодо ситуації, в якій вона знаходиться (її суб’єктивне сприйняття) або компенсує вплив ускладнення, або декомпенсує його (посилює вплив ускладнення на особистість). Важливим є зняття гострої негативної реакції на ускладнення вагітності, виявлення страхів, пов’язаних з майбутнім і їх пророблення. Для реалізації цього напрямку можна використовувати методи арт-терапії, тілесно-ориєнтованої терапії, аутотренінг, гімнастику та вправи на дихання, гапнотомію (спілкування з дитиною за допомогою поглажувань, постукувань) [11, 12].

  2. Також необхідна корекція неефективних у конкретних умовах ускладненої вагітності психологічних механізмів подолання, оскільки формування адекватних механізмів подолання важкої ситуації може сприяти більш успішній адаптації до нового стану та успішності виношування і народження дитини. Під час реалізації цього напрямку акцент має робитись на когнітивний компонент внутрішньої картини вагітності, а саме: розширення познань щодо ускладнень вагітності та їх раціональну оцінку. Рекомендовані методи роботи – тематичні бесіди, когнітивне переструктурування, створення поведінкової навички [11].

Деякі методи, запропоновані у рекомендаціях, описані нижче.

Методи арт-терапії сприяють адаптації до нового стану, гармонізації емоційного і фізичного станів вагітної жінки, відреагуванню й прийняттю сильних емоцій, проробці тривог і страхів, творчому саморозкриттю і розвитку здібностей, усвідомленню й посиленню власних ресурсів. Вони можуть включати рольові ігри («Подивись на світ очима дитини»), написання листа або побажань своїй майбутній дитині, малюнки («Я вагітна», «Моя дитина», «Мої ресурси», «Мої страхи» та ін.) [13].

Тілесно-орієнтована терапія використовується для усвідомлення механізмів блокіровки емоцій, що були подавлені та невідреаговані, розблокування подавлених емоцій, формування нових способів поведінки, навчання досягати фізичний і душевний комфорт у різних ситуаціях, активізації творчого потенціалу [14].

Аутотренінг має містити усвідомлені та емоційні медитації, які сприяють розумовому розслабленню, формуванню відносин між мамою і майбутньою дитиною та допомагають підготуватися до пологів [15]. Корисними можуть бути аутотренінги «Відпускання хвороби», «Позитивне налаштування», «Позитивні думки», «Налаштування на здоров’я перед сном та після сну», які будуть сприяти подоланню проблем зі здоров’ям.

Гімнастика та вправи на дихання допоможуть вагітній жінці навчитись навичкам правильного дихання, довільному натягу і розслабленню м’язів, забезпечать оптимальні умови для розвитку плоду і його зв’язку з організмом матері, посприяють адаптації сердечно-судинної системи матері до фізичних навантажень.

Гаптономія – методика, яка розроблена в Нідерландах і заснована на доведеному факту, що дитина у животі матері є маленькою розумною істотою, яка здатна спілкуватись з людьми. Метою гаптономії є перше близьке знайомство й спілкування батьків з їхньою дитиною за допомогою дотиків до живота (поглажувань, постукувань). Головне – щоб у мами і тата був інтерес до цього спілкування з дитиною, щоб воно було самоцінним для них, тоді цей метод сприяє налагодженню емоційного зв’язку між матір’ю і дитиною в період вагітності. Гаптономія може допомогти матері розуміти стан дитини за проявами її рухової активності, а вміння розрізняти характер рухів дитини, розвиває чутливість й чуйність.

Тематичні бесіди мають включати групове обговорення особливостей сприйняття жінками своєї вагітності та своєї майбутньої дитини, змін після звістки про вагітність, можливих складностей та способів їх подолання. Корисним буде обговорення тем «Що значить бути вагітною», «Образ моєї майбутньої дитини», «Навіщо я хочу мати дитину» та ін. Для кращого виявлення стереотипів, установок у сприйнятті вагітності (майбутньої дитини, формулювання та усвідомлення мотивів мати дитину) групу вагітних жінок можна розбити на дві частини для складання списку найбільш важливих особистісних якостей для вагітної жінки (для дитини). Можна запропонувати кожній жінці оцінити, наскільки виражена в неї кожна з описаних якостей.

Когнітивне переструктурування спрямовано на корекцію когніцій, які спричиняють порушення поведінки та емоційної сфери вагітних жінок. За А.Т. Беком [11], ці когніції визначаються як неадаптивні думки, які є автоматичними (виникають самі по собі, мимоволі), Его-синтоними (відчуваються як свої власні), мало усвідомлюваними (не усвідомлюються в їх існуванні та впливі на власну поведінку), стійкими та з затрудненим доступом до них. Думки є неадаптивними в наслідок перекручування дійсності, А.Т. Бек описує наступні види перекручувань: довільні висновки – висновки робляться, не спираючись на реальні факти чи навіть всупереч їм; вибіркове абстрагування – висновки робляться на основі однієї події, одного факту, що суперечить усій іншій інформації; надгенералізація – загальний висновок робиться на основі одного чи декількох окремих фактів, випадку; перебільшення та мінімізація; персоналізація – приписується собі відповідальність за поведінку та реакції інших людей; дихотомічне мислення – події та люди сприймаються або тільки як погані, або тільки як гарні, т.зв. «чорно-біле мислення»; сприйняття на свій рахунок.

Робота з неадаптивними думками містить 4 етапи:



  1. Ідентифікація неадаптивних думок. Можливе використання техніки зосередження, імагінальної техніки, техніки питань, сократичного діалогу та т.п., які дозволяють визначити проблему й ідентифікувати власні неадаптивні думки.

  2. Відсторонення від неадаптивної думки. Мають місце усвідомлення автоматичності цієї думки, її чужорідності для Я, її «вкладеності» ззовні; усвідомлення того, що ця думка заважає в житті, приносить страждання; поява сумнівів в істинності цієї думки.

  3. Перевірка істинності неадаптивних думок. Потрібне спонукання до перевірки необґрунтованості неадаптивної думки, можливе підняття відповідної теми у груповому обговоренні.

  4. Заміна неадаптивних думок адаптивними.

Створення поведінкової навички може відбуватися за використанням техніки створення впевненості в собі М. Сміта [16], а також методу структурної терапії, що навчає, за Гольдштейном [17]. Порушення поведінки вагітних жінок можуть бути пов’язані з чистим недоліком навички, тому корекція може здійснюватися на поведінковому рівні. При виробленні навички в структурній терапії, що навчає, потрібно пройти етапи:

  • мотивування – виявлення причин, через які необхідно володіти даною навичкою;

  • моделювання – демонстрація навички з розбиттям її на складові елементи для визначення структури даної навички;

  • рольове виконання – програвання даної навички;

  • зворотній зв’язок, що реалізує принципи позитивності та специфічності.

Таким чином, дані рекомендації містять у собі різні психокорекційні механізми: емоційно позитивне підкріплення, когнітивне переструктурування, моделювання поведінки і т.п. та дозволяють проробити проблеми на рівні інтелектуального, емоційного самосприйняття, тілесного самовідчуття, а також на рівні стереотипів і установок.

Перспектива подальших досліджень полягає у розробці та вдосконаленні інструментарію для психодіагностики особистості вагітної жінки та поглибленні уявлень щодо її структурної організації і механізмів функціонування в умовах вітальної емоційно важкої ситуації.



Література:

  1. Неотложные состояния в акушерстве и гинекологии / [Степанковская Г.К., Венцковский Б.М., Тимошенко Л.В. и др.]; под ред. Г.К. Степанковской, Б.М. Венцковского. – К.: Здоровье, 2000. – 672 с.

  2. Кочарян А.С. Преодоление эмоционально трудных ситуаций общения в зависимости от сложности социальной перцепции: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. психол. наук / Кочарян А.С. – Ленинград, 1986. – 21 с.

  3. Учебное пособие по психологии материнства. Для факультетов: психологических, медицинских и социальной работы – Самара: Издательский дом БАХРАХ-М, 2003. – 784 с.

  4. Филиппова Г.Г. Психология материнства: Учеб. пособие / Филиппова Г.Г. – М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. – 239 с.

  5. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение / Александер Ф.; [пер. с англ. С. Могилевского]. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 352 с. – (Серия «Психология без границ»).

  6. Добряков И.В. Перинатальная психология / Добряков И.В. // Мир медицины. – 2000. – № 5-6. – С. 45-46.

  7. Коваленко Н.П. Психопрофилактика и психокоррекция женщины в период беременности и родов (Медико-социальные проблемы): дисс. ... д-ра психол. наук: 19.00.04, 19.00.05 / Коваленко Наталья Петровна. – СПб., 2002. – 492 c.

  8. Іщук О.Ю. Психологічна підготовка вагітної жінки до перших пологів: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Іщук Олеся Юріївна. – Івано-Франківск, 2008. – 215 с.

  9. Школа для батьків / [Бондаровська В., Бабенко К., Возіянова О. та ін.]. – К., 2006. – 338 с.

  10. Шевчук Г.С. Історичний аспект становлення досліджень у галузі психологічної допомоги жінці під час вагітності та народження дитини / Шевчук Г.С., Іщук О.Ю. // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. – Чернігів, 2006. – Вип. 41, т. ІІ. – С. 181-184.

  11. Бурлачук Л.Ф. Психотерапия. Психологические модели. Учебник для ВУЗов / Бурлачук Л.Ф., Кочарян А.С., Жидко М.Е. – СПб.: Питер, 2009. – 496 с.

  12. Амон Г. Психосоматическая терапия / Амон Г.; пер. с нем. Вид В.Д. – СПб.: Речь, 2000. – 237 с.

  13. Гасюк М.Б. Використання психомалюнку для психологічної підготовки вагітної жінки до пологів (30-40 тижні вагітності) / Гасюк М.Б., Іщук О.Ю., Шевчук Г.С. // Психологія і суспільство. Український теоретико-методологічний соціогуманітарний часопис. – 2006. – № 3(25). – С. 140-148.

  14. Тимошенко Г. Работа с телом в психотерапии: Практическое пособие / Тимошенко Г., Леоненко О. – М., 2006. – 480 с.

  15. О’Нил М. Позитивний аутотренинг для беременных / О’Нил М. – М.: Рипол Классик, 2008. – 128 с.

  16. Смит М. Тренинг уверенности в себе / Смит М. Пер с англ. – СПб.: Речь, 2001. – 254 с.

  17. Goldstein A.P. Skill training for community living: Applying structured learning therapy / Goldstein A.P., Spafkin R.P., Gershaw N. J. – New York et al.: Pergamon Press: Structured learning Assoc. – 1976. – 273 p.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка