Курсова робота: с., рис., табл., джерел



Сторінка1/3
Дата конвертації27.10.2017
Розмір0.74 Mb.
  1   2   3

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

АНОТАЦІЯ

Курсова робота: ____ с., ___ рис., ___ табл., ____ джерел.


Предметом дослідження є стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Об’єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно-фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком.

Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями.

В курсовій роботі були застосовані методи наукового аналізу і синтезу, порівняння, збору і обробки інформації, дедукції і індукції, моделювання тощо. При написанні курсової роботи було використано законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з журналів і газет провідних сучасних фахівців.

Сьогодні Україна невповні використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами. Це зумовлює потребу в розробці обґрунтованої стратегії поведінки України з МФО і тактики взаємодії з ними на майбутнє, спрямованих на підвищення ефективності зовнішніх фінансових запозичень у контексті структурної перебудови економіки, її фінансового сектора тощо.
Ключові слова: міжнародна організація, мвф, світовий банк, єбрр.

ЗМІСТ
Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності міжнародних організацій

1.1 сутність та принципи діяльності міжнародних організацій

1.2 класифікація міжнародних організацій

1.3 нормативно-правове забезпечення

Розділ 2. Аналіз співробітництва україни із міжнародними організаціями

2.1 аналіз розвитку співробітництва україни з міжнародними організаціями

2.2 міжнародний валютний фонд, його основна діяльність та напрямки співробітництва з україною

2.3 стан та перспективи співпраці україни зі світовим банком та його основними інституціями

Розділ 3. Проблеми та перспективи покращення співпраці україни з міжнародними організаціями

3.1 проблеми співпраці україни з міжнародними організаціями

3.2 перспективи співпраці україни з міжнародними організаціями

Висновки


Список використаних джерел
ВСТУП
Неухильний процес поглиблення інтернаціоналізації економічного життя, який має своїми проявами розширення і ускладнення взаємозв’язків національних економік, усуспільнення характеру праці та виробництва в глобальному масштабі, об’єктивно підвищує значення зовнішніх джерел фінансових ресурсів для будь-якої національної економіки. Особливе місце серед них належить кредитуванню з боку міжнародних фінансових організацій (МФО).

Що стосується країн з перехідною економікою, то саме співробітництво з провідними МФО на початковому етапі трансформаційних перетворень відіграло вагому роль у вирішенні таких стратегічно важливих завдань, як структурна перебудова народногосподарських комплексів, системи власності та матеріального виробництва, запровадження дієвих моделей промислової політики тощо. Разом з тим, слід відмітити, що хоча кредитні ресурси МФО і є одним з найпоширеніших інструментів акумуляції грошових ресурсів до національних економік, сприяючи включенню країн-реципієнтів до міжнародних ринків фінансів та капіталів, проте вимагає зваженого підходу до оцінки співробітництва з міжнародними фінансовими установами та визначення переваг і недоліків залучення до національних економік кредитного капіталу цих інституцій.

Актуальною дана проблематика є і для України, яка пов'язує свою інтеграцію у світову економіку та вихід на міжнародні фінансові ринки з поглибленням співробітництва із такими впливовими МФО, як Міжнародний валютний фонд та група Світового банку. В даному аспекті слід зауважити, що на сьогодні наша держава невповні використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами. Це зумовлює потребу в розробці обґрунтованої стратегії поведінки України з МФО і тактики взаємодії з ними на майбутнє, спрямованих на підвищення ефективності зовнішніх фінансових запозичень у контексті структурної перебудови економіки, її фінансового сектора тощо.

Проблемами співпраці України з МФО займалися такі українські дослідники як А. Гальчинський, В. Геєць, Л. Кістерський, Г. Климко, Ю. Ковбасюк, В. Колосова, Л. Ларіонова, Я. Оніщук, О. Пересада, Г. П'ятаченко, В. Хорошковський та інші.

Предметом дослідження є стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Об’єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно-фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком.

Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями. Для досягнення означеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

- проаналізувати характер, масштаби та особливості співробітництва України з МФО на різних етапах розвитку;

- дослідити специфіку, основні напрями та форми співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями універсального характеру;

- оцінити роль і значення кредитного капіталу міжнародних фінансових організацій у трансформаційних процесах країн з перехідною економікою;

- розробка пропозицій з метою покращення відносин України з сучасними міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Джерелами вихідної інформації при написанні роботи були: періодичні видання, навчальні посібники, нормативно-правові акти, дані офіційного сайту Міністерства Фінансів України, Міністерства економіки України та офіційного сайту МВФ.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1.1 Сутність та принципи діяльності міжнародних організацій
Об’єктивна необхідність посилення розвитку міжнародних організацій, пояснюється сукупністю вагомих чинників:


  1. Зростаюча кількість проблем, що виникають на перетині кількох сфер: валютних відносин і торгівлі, торгівлі та фінансових ринків тощо;

  2. Тривалий період узгодження та використання дискретної координації;

  3. Велика кількість учасників переговорного процесу, що ускладнює досягнення консенсусу;

  4. Залежність учасників переговорів та урядових осіб від тиску виборців і громадської думки в країні;

  5. Складність та дорожнеча інформаційного забезпечення взаємодії.

Серед суб’єктів системи міжнародних фінансів найбільш зацікавленими в існуванні міжнародних організацій, установ та конференцій є держави (уряди), оскільки використовуючи досвід та відповідний арсенал методів впливу, міжнародні інститути допомагають різним країнам координувати свої дії на світовій арені. Міжнародні організації необхідні також для нормального існування та динамічного розвитку компаній, які в різних формах беруть участь у міжнародному бізнесі і під час здійснення комерційних операцій натрапляють на внутрішні та міжнародні обмеження, рис.1.1, які є різними у різних країнах та регіонах.

ІІІ ІІІ
Рис. 1.1 місце міжнародних організацій у міжнародному бізнесі.


І – потоки (товари, послуги, інформація, фінансові та трудові ресурси);

ІІ – внутрішні обмеження (національне середовище фірми);

ІІІ – міжнародні обмеження (міжнародне середовище);

ІV – міжнародні організації.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних організацій є розширення їх компетенції і ускладнення структури. Загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тисяч, з яких понад 400 – міжурядові. Організації економічного напрямку становлять найбільшу частку – понад 50 % усіх міждержавних організацій, табл..1.1

Таблиця 1.1



Динаміка створення міжнародних організацій.




1910-1914

1925-1929

1935-1939

1945-1949

1956-1957

1966-1967

1972-1973

1990

2000

Загальна кількість МО

212

464

618

962

1117

2134

2750

4300

5000

Недержавні організації

192

426

570

862

985

1995

2470

4000

-

Міждержавні організації

20

38

48

100

132

199

280

300

-

Сучасний етап розвитку міжнародних організацій починається з 1945 року. Йому властиві такі риси:



  • Збільшення впливу міжнародних організацій на міжнародне життя, зокрема економічне;

  • Посилення ролі недержавних організацій у вирішенні світових проблем (через систему консультацій);

  • Поява і вже понад 50-річне успішне функціонування універсальної організації глобального типу – Організації Об’єднання Націй;

  • Утворення інших функціональних організацій глобального типу – Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Всесвітньої торговельної організації.

  • Формування мережі міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угрупувань;

  • Посилення позиції ООН завдяки створенню системи «спеціалізованих установ» у складі шістнадцяти міждержавних організацій;

  • Розширення сфери діяльності міжнародних організацій;

  • Значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій.

Існує два підходи визначення поняття міжнародної організації:

Інституціональний (звужений) підхід: міжнародна організація – це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (державами) і має погодженні учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

Відповідно наданому визначенню та нормам міжнародного права належність до міжнародних організацій визначають наступні критерії:


  1. Об’єднання сторін різної національності (держав, юридичних та фізичних сторін);

  2. Погоджені, спільні, постійні цілі;

  3. Наявність міжнародного установчого документу;

  4. Постійні організаційні структури;

  5. Політико-організаційні норми;

  6. Юридична рівність учасників;

  7. Відповідність цілей створення та діяльності загально визначеним принципам і нормам міжнародного права.

Розширений підхід до визначення міжнародних організацій: міжнародна організація – це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів

Таке розширене тлумачення припускає віднесення до міжнародних організацій транснаціональних корпорацій і навіть кримінальних групувань.


1.2 Класифікація міжнародних організацій
Міжнародні організації можна розрізняти щонайменше за трьома базовими критеріями: членство держав, географічне охоплення, компетенція. Крім цих характеристик можна доповнити ознаками юридичного статусу, характеру діяльності, періоду функціонування та порядку вступу до організації, табл..1.2

Таблиця 1.2



Типізація міжнародних організацій.

Критерії типізації

Типи організації

Членство держав

  1. Міждержавні (міжурядові)

  1. Недержавні

  1. Змішані

Географічне охоплення

  1. Глобальні (всесвітні)

  1. Регіональні

  1. Субрегіональні

Компетенція (функціональне охоплення, спрямованість)

  1. Універсальні (загальної компетенції)

  1. Спеціальні (вузької компетенції)

Характер повноважень (юридичний статус)

  1. Міжнародні

  1. Наднаціональні

Характер діяльності

  1. Регульовані

  1. Контрольні

  1. Координаційно-інформаційні

  1. Консультативні

Період функціонування

  1. Тимчасові

  1. Постійні

Порядок вступу до організації

  1. Відкриті

  1. Закриті

Міжнародні міждержавні організації (МДО) – це об’єднання держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну правосуб’єктність і засновані згідно з нормами міжнародного права.

Міжнародні недержавні організації (НДО) – організаційно оформлені за спільними або близькими соціальними, політичними, економічними, ідейними, професійними та іншими інтересами об’єднання різних громадських угрупувань з різних країн.

Класифікація міжнародних організацій за трьома найпоширенішими критеріями подана в таблиці 1.3

Таблиця 1.3

Основні типи міжнародних організацій.


Географічне охоплення




Функціональна спрямованість




Членство




Універсальні

Спеціалізовані




Глобальні

Організація Об’єднаних Націй (ООН)

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Всесвітня торговельна організація (ВТО)



МДО

Всесвітня федерація асоціацій ООН

Асамблея громадян світу



Всесвітня федерація наукових працівників

Міжнародна асоціація економічних наук

Міжнародна торговельна палата


НДО

Регіональні

Організація американських держав

Організація африканської єдності

Асоціація країн Південно-Східної Азії


Дунайська комісія

Арабська поштова спілка

Міжамериканський банк розвитку


МДО

Європейський рух

Організація солідарності народів Азії та Африки



Тихоокеанська туристська організація.

НДО

Головним світовим центром координації зусиль з підтримання миру, зміцнення безпеки, розвитку міжнародного співробітництва – Організація Об’єднаних Націй (ООН), створена 26 жовтня 1945 року

Організація об’єднаних націй має шість головних органів, рис.1.2.


Рис.1.2. Принципова схема структури ООН
Головним органом з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов’язаних з ООН є Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).

За регіонами представництво розподіляється наступним чином: 14 місць – квота Африки, 10 – Латинської Америки, 11 – Азії, 13 – Західної Європи та інших країн і 6 – країни Східної Європи. Членів ЕКОСОР обирають строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів.

ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю 1 місяць: у Нью-Йорку та в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада обговорює міжнародні соціальні і економічні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів, рис.1.3.



Рис. 1.3. Робочі органи ЕКОСОР


В межах дисципліни «міжнародні фінанси» цікавими є економічні організації системи ООН. У структурі Генеральної Асамблеї економічними питаннями займаються: Комітет з економічних і фінансових питань, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Комісія з міжнародного права, Комітет з інвестицій. ,

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі – ЮНСІТРАЛ (UN Commіssіon on Іnternatіonal Trade Law - UNCІTRAL) була створена в 1966 році з метою сприяння гармонізації та уніфікації правих норм у міжнародній торгівлі. До завдань ЮНСІТРАЛ належать: координація роботи міжнародних організацій з правових питань міжнародної торгівлі; сприяння ширшій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях; розробка нових конвенцій та інших документів стосовно права міжнародної торгівлі; підготовка кадрів і надання допомоги в правовій сфері міжнародної торгівлі.

Комісією прийнятті чисельні конвенції: Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі – продажу товарів (1974 р.), Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (Гамбурзьки правила, 1978 р.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція про купівлю-продаж, 1980 р.), Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.). Комісією прийнятті Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976 р.) і правові принципи укладання міжнародних контрактів з промислового будівництва, розробляється типовий закон про електронні перекази грошових коштів.

Україна є членом ЮНСІТРАЛ і приєдналася в останні роки незалежності до багатьох конвенцій.

Комісія з міжнародного права – КМП (Іnternatіonal Law Commіssіon - ІLC) утворена у 1947 році з метою сприяння міжнародному співробітництву і розвитку міжнародного права та його кодифікації. Комісія готує проекти з питань, які вона визначає або самостійно, або які передані їй Генеральною Асамблеєю чи ЕКОСОР. На основі проектів Комісії були прийнятті такі конвенції з економічних питань: Конвенція про риболовство й охорону ресурсів відкритого моря; Міжнародна конвенція про право договорів між державами міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями.

Комітет з інвестицій (Іnvestment Commіttee) створений у 1947 році для сприяння Секретаріату в розміщенні інвестицій з коштів Пенсійного фонду та інших трастових і спеціальних фондів, які перебувають під контролем ООН.

Органи, які мають на меті сприяння економічному та соціальному співробітництву країн певного регіону відносяться до складу Регіональних економічних комісій ЕКОСОР: ЄЕК – Європейська економічна комісія, ЕСКАТО – Економічна і соціальна комісія для Азії та Тихого океану, ЕКЛАК – Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну, ЕКА – економічна комісія для Африки, ЕСКЗА – Економічна і соціальна комісія для Західної Азії.

Традиційно приоритетними в діяльності Європейської економічної комісії - ЄЕК (UN Economіc Commіssіon for Europe – UN/ECE) останні роки є: сприяння розвитку європейської торгівлі, довгострокове економічне планування і прогнозування, науково-технічне співробітництво і захист довкілля. Поточною діяльністю Комісії керує Секретаріат на чолі з виконавчим секретарем, який призначається Генеральним секретарем ООН. До складу Секретаріату входять: група з системних даних, економічна довідкова служба, відділ загального економічного аналізу, відділи економічного аналізу і прогнозування, торгівлі і техніки, енергетики, транспорту, навколишнього середовища і населених пунктів, сільського господарства і лісоматеріалів, статистичний відділ.

ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МВФ, МБРР), так і з багатьма урядовими і неурядовими міжнародними організаціями (ЄС, ЄАВТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо).

Адміністративний бюджет Комісії складається за рахунок регулярного бюджету ООН, а для окремих проектів залучаються позабюджетні кошти.

Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану – ЕСКАТО (UN Economіc and Socіal Commіssіon for Asіa and the Pacіfіc - ESCAP) була створена в 1947 році з метою відновлення післявоєнної економіки цього регіону.

Основна діяльність ЕСКАТО спрямована на сприяння комплексному розвиткові країн Азії, Далекого Сходу та Тихого океану, розвитку промисловості, сільського господарства і транспорту в цих країнах; координацію національних програм і планів розвитку; рішення питань соціального розвитку та інше.

Економічну комісію для Латинської Америки і Карибського Басейну – ЕКЛАК (UN Economіc Commіssіon for Latіn Amerіca and Carіbbean), було створено в 1948 році з метою постійного сприяння економічному та соціальному розвитку регіону. Комісія вивчає економічні і соціальні процеси, які відбуваються в країнах регіону; надає консультативну допомогу державам у розробці й реалізації проектів індустріального та аграрного характеру; проводить дослідження в різних сферах, особливо таких, як валютне та клірингове співробітництво, регіональне експортування готових виробів; інше.

За сприянням Комісії створені такі інтеграційні об’єднання, як Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Центральноамериканський спільний ринок.

Економічна комісія для Африки – ЕКА (UN Economіc Commіssіon for Afrіca - ECA) заснована в 1958 році з метою сприяння економічного розвитку, зокрема фінансів, економічного планування, планування розвитку, соціальних питань, торгівлі, транспорту і комунікацій, ресурсів тощо.

Сьогодні основна діяльність Комісії спрямована на розвиток і поглиблення інтеграційних процесів у регіоні з метою припинення подальшого розвитку економічної кризи в Африці.

Економічна і соціальна комісія ООН для Західної Азії – ЕСКЗА (UN Economіc and Socіal Commіssіon for Western Asіa - ESCWA) створена в 1973 році на заміну Бюро ООН з економічних і соціальних питань у Бейруті. Основними напрямками діяльності ЕСКЗА визнано: здійснення погоджених дій країнами – членами для економічного розвитку країн Західної Азії і зміцнення економічних відносин як між країнами регіону, так і з іншими державами; вивчення економічних і соціальних проблем у регіоні; збір, оцінка і поширення економічної, технічної і статистичної інформації; надання країнам регіону дорадчих і консультативних послуг.

До глобально універсальних торгівельних організацій відносять наступні:



  1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД);

  2. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);

  3. Міжнародний торгівельний центр (МТЦ);

  4. Всесвітня митна організація (ВМО);

  5. Міжнародна торговельна палата (МТП)

Конференція ООН з торгівлі і розвитку - ЮНКТАД (Unіted Natіons Conference on Trade and Development) створена в 1964 році як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. ЮНКТАД охоплює практично всі економічні і правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов’язані з нею питання економічного розвитку.

Діяльність ЮНКТАД спрямована на:



  • Регулювання торгових і економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світових торгівлі;

  • Розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами за допомогою укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів тощо;

  • Сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, шляхом організації переговорів щодо створення глобальної системи преференції між країнами, що розвиваються; розробка програми світового співтовариства для сприяння подоланню економічного відставання найменш розвинутих країн;

  • Аналітичну роботу з проблеми глобалізації і розвитку, інвестицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами, розвитку інфраструктури в сфері послуг;

  • Сприяння координації діяльності в рамках ООН з питань міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної асамблеї, ЕКОСОР та інших організацій;

  • Співробітництво з міжнародними економічними організаціями (ВТО, МТЦ та іншими);

У сучасних умовах уряди країн, що розвиваються, звертаються по допомогу до ЮНКТАД з метою вирішення наступних проблем:

  1. Необхідність (з погляду країн) збільшити свої надходження від експорту товарів, робіт та послуг, що є головним джерелом надходження для фінансування розвитку;

  2. Стабілізація та зміцнення міжнародних ринків сировинних товарів, продаж яких забезпечує майже 80-90 % експортного виторгу більшості таких країн;

  3. Розширення експортних можливостей країн завдяки мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, включаючи сприяння процесу залучення іноземних капіталовкладень; створення належних умов для проведення відповідної національної політики в сфері торгівлі;

  4. Зменшення тягаря заборгованості;

  5. Надання особливої підтримки і допомоги найменш розвинутим країнам;

  6. Сприяння розширенню торгівлі та економічному співробітництву між країнами, що розвиваються, в доповнення до традиційних економічних зв’язків з розвинутими країнами.

Діяльність ЮНКТАД суттєво вплинула на міжнародні організації, що займаються питанням регулювання міжнародної торгівлі (зокрема ВТО/ГАТТ, МВФ, МБРР), привернувши їх увагу до країн, що розвиваються, і до найменш розвинутих країн. У рамках ЮНКТАД утворилася «Шрупа 77», що складається з країн, що розвиваються, з метою захисту своїх економічних інтересів у міжнародній торгівлі.

Міжнародний торгівельний центр - МТЦ (Іnternatіonal Trade Centre – UNCTAD/WTO) створений в 1964 році як спільний допоміжний орган ГАТТ та ООН (через ЮНКТАД). Центр допомагає країнам, що розвиваються, вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і консультації з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає у створенні експортних служб і підготовці відповідних кадрів. Генеральна Асамблея ООН визначила правовий статус МТЦ як робочий допоміжний орган ГАТТ та ОНН, що діє через ЮНКТАД. Відповідно членами МТЦ є держави-члени ВТО та ЮНКТАД. З серпня 1973 року резолюція ЕКОСОР визначила статус МТЦ як центрального органу в системі ООН з надання технічної допомоги в розвиткові торгівлі, в передусім експорту, країнам, що розвиваються.

Основними приоритетними напрямками діяльності МТЦ є:


  • Сприяння торгівлі з метою зменшення злиднів, включаючи стимулювання експорту продукції сільських районів;

  • Надання допомоги найменш розвинутим країнам;

  • Розвиток торгового і економічного співробітництва «Південь-Південь» між країнами, що розвиваються;

  • Розвиток підприємництва в галузі експорту;

  • Розвиток людських ресурсів.

Фінансування діяльності МТЦ здійснюється за рахунок рівних внесків ЮНКТАД та ВТО у регулярний бюджет, добровільних внесків країн (донорського фонду) і внесків Програми розвитку ООН (ПРООН), які утворюють позабюджетний фонд.

Всесвітня митна організація (ВМО) створена в 1995 році з метою гармонізації і уніфікації митних систем, поліпшення техніки митної справи і митного законодавства. ВМО виконує наступні завдання:



  • Уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладення і розміри взаємних поступок, а також однаково тлумачити обмеження і пільги щодо окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі;

  • Узагальнення митного досвіду різних країн, формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур (Конвенція Кіото, 1973 р.);

  • Організація міжнародного співробітництва із запобігання, розслідування і відвернення порушень митних правил (Конвенція Найробі, 1977 р.);

  • Технічне співробітництво та навчання (Сеульська декларація, 1984 р.)

Україна стала членом організації в 1992 році, приєднавшись до Конвенції про створення РМС.

Міжнародна торговельна палата – МТП (Іnternatіonal Chamber of Commerce - ІCC) – об’єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвитку міжнародної торгівлі та підтримки економічних зв’язків між окремими державами для забезпечення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів.

МТП являє собою найбільшу міжнародну організацію приватного підприємництва. Згідно Статуту до МТП можуть входити колективні члени – національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації, як іне займаються політичною діяльністю та індивідуальні члени – фірми, компанії, корпорації та інші юридичні й приватні особи, пов’язані з міжнародним бізнесом.

Мета МТП – сприяння розширенню відносин між країнами і встановлення контактів в усіх сферах міжнародного бізнесу.

Основні напрямки діяльності МТП:


  1. Сприяння розвитку підприємництва в світі шляхом розвитку торгівлі, інвестицій, вільного пуху капіталів;

  2. Застосування ефективних і послідовних заходів в економічній та правовій сферах для сприяння розвитку міжнародної торгівлі;

  3. Регулювання підприємницької діяльності;

  4. Забезпечення гармонізації торгової практики; розробка рекомендацій для поліпшення існуючої міжнародної ділової практики з банківських операцій, реклами, контейнерних перевезень; розробка типових контрактів, міжнародних комерційних термінів «ІНКОТЕРМС», митних правил і практичних рекомендацій у сфері кредитної документації; боротьба з економічною злочинністю.

1.3 Міжнародні фінансові інституції


Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та світогосподарських зв’язків займають міжнародні фінансові інституції.

Ключові міжнародні фінансові інститути об’єднані під назвою «Бреттон-Вудські інститути». Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк міжнародних розрахунків (БМР). Окрему групу серед міжнародних банківських організацій представляють регіональні банки розвитку. Проблемами міжнародної заборгованості займаються спеціальні міжнародні організації: Паризький і Лондонський клуби, рис. 1.4.

Бреттон-Вудські інститути – це Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Всесвітній банк, які є провідними міжнародними фінансовими інститутами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин.

Міжнародний валютний фонд – міжнародна валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом застосування норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.




Рис.1.4 Система міжнародних фінансових інститутів.
Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Першочерговим завданням Фонду є створення постійно діючого органу для забезпечення консультацій і співробітництва між країнами-членами з міжнародних валютних проблем. Друге завдання — сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і таким чином підвищувати й підтримувати на високому рівні зайнятість та реальні прибутки населення, розвивати виробничі можливості країн-членів. Крім того, Фонд має створювати умови для інтенсифікації й підвищення ефективності міжнародного обміну через стабілізацію валютних курсів і запобігання конкурентному знеціненню валют, сприяння встановленню багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-членами, скасування валютних обмежень, надання кредитів для регулювання платіжних балансів, сприяння скороченню тривалості та масштабів дефіцитів платіжних балансів, табл..1.4



Таблиця 1.4


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка