Курсова робота на тему «Фінансова санація та банкрутство підприємств» на прикладі ват «Приладобудівник»



Скачати 258.48 Kb.
Дата конвертації25.10.2017
Розмір258.48 Kb.



Курсова робота
на тему: «Фінансова санація та банкрутство підприємств»

(на прикладі ВАТ «Промавтоматика»)


ЗМІСТ



Вступ 3

Розділ І. Фінансова санація та банкрутство 5

1.1. Поняття банкрутства та його правове за­безпечення 5

2.3. Аналіз причин кризи та сильних і слабих сторін підприємства 13

Висновки та пропозиції 15

Список використаної літератури 18




Вступ

Актуальність обраної теми випливає з того, що до недавнього часу для більшості суб’єктів господарювання процеси банкрутства та санації були мало відомі. Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб’єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб’єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство).

На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:


  • зміна економічного середовища, в якому вони існують;

  • втрата традиційних ринків збуту власної продукції;

  • зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічності виробничої діяльності;

  • нестабільність правового поля.

Крім того, процес приватизації також призвів до корінної зміни принципів управління підприємством, зачепив основи його існування. В ході приватизації держава втратила роль адміністратора, передав її акціонерам (новим господарям) та виконавчому органу управління – правлінню на чолі з головою. Саме ж підприємство опинилося в агресивному ринковому середовищі. З одного боку, вчорашні дружні колеги по галузі перетворилися на підступних конкурентів, з іншого – на утворений ринок хлинула більш якісна та часто більш дешева продукції іноземних виробників. По суті, у багатьох підприємств, в наслідок приватизації, так і не з’явився реальний господар, зацікавлений в розвитку підприємства і в стабільній його роботі. Це далеко не повний перелік проблем, які для багатьох українських підприємств стали причиною банкрутства і ліквідації.

Щоб процеси банкрутства господарюючих суб’єктів завдавали найменшої шкоди економіці держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності. А для цього необхідно мати відповідну зважену законодавчу базу.

Банкрутство – це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами. Ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн. Зокрема, у країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців – з кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30. У США в 2007 р. збанкрутувало близько півмільйона підприємств і понад сто тисяч фізичних осіб. І незважаючи на банкрутство частини фірм, економіка європейських країн розвивається із передбачуваними темпами, що пояснюється тим, що законодавство і процедури банкрутства використовуються у них в першу чергу для оздоровлення економіки.

В даній курсовій роботі я ставлю перед собою мету дослідити поняття банкрутства та санації, його підстави та наслідки, проблеми механізму банкрутства та санації, провести аналіз фінансового стану базового підприємства, розробити проект фінансового оздоровлення підприємства.

Об’єктом дослідження в даній роботі є діяльність ВАТ «Промавтоматика».

Розділ І. Фінансова санація та банкрутство

1.1. Поняття банкрутства та його правове за­безпечення


Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосу­вання ліквідаційної процедури.

Умови відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.2000 р. [17,c.38].

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських відносин:


  • підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при по­гашенні боргів за рахунок майна банкрута;

  • найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні га­рантії при звільненні;

  • підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрут­ство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінан­систів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих партнерів.

Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така ста­тистика. Наприклад, англійські дослідники підкреслюють, що близько 70-80% нових фірм припиняють свою діяльність в кінці другого року існування.

цілих районів. Це розуміли і державні органи, і кредитори. Саме тому справи про банкрутство подібних боржників фактично заводились у безвихідь. Тобто боржник працював собі далі (бувало й за згодою ліквідаційної комісії), в нього з'являлися додаткові кредитори, які вже не могли "вписатися" у діючий процес. І тоді всі учасники процесу вже разом зверталися до суду, аби дати боржнику змогу продовжувати працювати та сплатити борги. Однак, законодавство на той момент не дозволяло цього робити. У разі відсутності інвестора вимагалося зводити процес до ліквідації або визнавати підприємство вільним від боргів. Заробляти під контролем кредиторів фактично заборонялося. За таких умов порушення, що допускали боржник разом із ліквідаторами, на мій погляд, почасти були наслідком об'єктивних причин.

В Законі України "Про банкрутство" не були окреслені строки різних процедур, що дозволяло затягування процесів не тільки учасниками, але й судами. Якщо суд не визнавав боржника банкрутом, а той продовжував працювати, в нього з'являлися нові кредитори, і тоді такий процес не можливо було ані закрити, ані продовжити [31,c.52].

Все це в комплексі створювало таку ситуацію, коли підходи до банкрутства треба було негайно міняти. Фактично, ті недоліки, які ми намагалися в якийсь спосіб усувати, вплинули на концепцію зміни законодавства. Необхідно було: змінити мету закону; встановити строки для проведення різних судових процедур; узвичаїти таке поняття як " поточний кредитор" та забезпечити його положення в процесі; негайно змінити підхід до процедури санації - не зводити її до обов'язкового інвестування, а, перш за все, вичерпати усі внутрішні резерви для відновлення платоспроможності боржника.

Терміново вимагав свого затвердження інститут прощення боргів. Необхідно було надати можливості сторонам у ході процесу про банкрутство укладати мирову угоду. Для більш професійного здійснення процедур та скорочення строків їх виконання, необхідно було створити новий інститут арбітражних керуючих – спеціалістів, кваліфікація яких відповідала би

Добровільна ліквідація підприємства – це процедура ліквідації боржника, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками підприємства і кредиторами.

Примусова ліквідація підприємства – це процедура ліквідації боржника, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду[ 31,c.71].

Згідно діючого законодавства санація може проводитися протягом 12 місяців, але за клопотанням комітету кредиторів можна продовжити санацію ще на 6 місяців.

Суть стратегії санації полягає у виборі найкращих варіантів розвитку підприємства та найоптимальнішої політики капіталовкладень.

На основі стратегії розробляють програму санації, тобто програму спрогнозованих і взаємопов’язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з фінансової кризи.

Розробка санаційних заходів включає:

- техніко-економічне обґрунтування санації;

- розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей;

- конкретні методи та графіки мобілізації фінансового капіталу;

- строки освоєння інвестицій та термінів їх окупності;

- оцінка ефективності санаційних заходів.

Заходами, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; відтермінування платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода; закриття нерентабельних виробництв; ліквідація дебіторської заборгованості;продаж частини майна боржника; зобов’язання інвестора про погашення частини боргу боржника; інші заходи.

Рішення про проведення санації підприємства чи його ліквідацію приймаються на основі висновків санаційного аудиту, основною метою якого є оцінка придатності підприємства для санації, тобто визначення глибини фінансової кризи та виявлення можливостей її подолання. Цей аудит може

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з яким справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника, та ст. 6 Закону України "Про арбітражний суд"[6,c.9].

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Провадження у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання арбітражного суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання арбітражного суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

- винесення ухвали про санацію;

- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство.

Розглянемо зазначені стадії детальніше.

На стадії порушення провадження у справі арбітражний суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню.


Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі і повинна містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону. Крім того, до заяви мають бути додані документи, перелік яких визначений ст. 7 Закону залежно від особи заявника (кредитор, боржник, орган державної податкової служби).

Суддя арбітражного суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо її подано з додержанням встановлених вимог.


Згідно з п. 2 ст. 8 Закону, суддя відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, виносячи при цьому відповідну ухвалу, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

процедурою, порядку: на основі реалізації плану фінансового оздоров­лення боржника [30,c.108].

Винести ухвалу про проведення санації боржника та призначити керуючого санацією має право Арбітражний суд на клопотання комітету кредиторів.

Одним з важливих напрямків санації боржника є реструктуризація підприємства. Це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства шляхом його поділу, зміни форми власності, управління, організаційно-правового статусу тощо. Виділяють дві форми реструктуризації:

– фінансова передбачає заходи щодо зміни суми або терміну сплати боргу, а також реорганізацію інших статей балансу, щоб дати підприємству час відновити платоспроможність;

– операційна передбачає заходи щодо поліпшення показників підприємства для відновлення його платоспроможності завдяки скороченню витрат, продажу активів, розширенню каналів збуту, покращенню якостей продукції і т.д. [ 28,c.64].

У практичній діяльності можна використовувати наступні методи фінансової реструктуризації.

1. Перепланування боргу:


  • старий борг заморожується (мораторій);

  • частина або увесь старий борг сплачується у погоджену майбутню дату.

2. Реструктуризація боргу:

– кредиторам пропонується капітал (акції) в обмін на борг



  • вартість, що сприймається (майбутня вартість, меншість власників акцій);

  • інтерес у довгостроковій життєздатності, який можливо обміняти на гроші;

– новий стратегічний інвестор отримує контрольний пакет акцій в

Таблиця 2.2

Проектна і фактична потужність ВАТ «Промавтоматика» за 2005-2007 роки



Найменування

Продукції



Од.

вим.


Проектна

потужність



2005р.

2006р.

2007р.

к-ть

%

к-ть

%

к-ть

%

Дозатор АД-50-МЭ

шт.






















Дозатор АД-50-РКМ-09

шт.






















Дозатор АД-100-ОМП

шт.






















Дозатор АД-50-РКЗ-БП

шт.






















Дозатор ДН-500-Т

шт.






















Дозатор ДН-800

шт.






















Дозатор 1АД-50-СК

шт.






















Змішувач СС-1,6

шт.






















Змішувач СС-1,1

шт.






















Змішувач СС-1,0

шт.






















Змішувач СМ-0,35

шт.






















Змішувач СМ-0,20Н

шт.






















Датчик 1778 ДСТ-0,5

шт.






















Датчик 1800 ДТС-0,4

шт.






















Датчик 1810 ДТС-0,8

шт.





















З таблиці 2.2 видно що потужність підприємства значно вища, ніж випускає продукції підприємство.

ВАТ «Промавтоматика» веде фінансово-господарську діяльність у відповідності зі Статутом підприємства і діючим законодавством України, є самостійним господарюючим суб’єктом. Воно створене з метою одержання прибутку від здійснення промислового виробництва, забезпечення господарських відносин з іншими підприємствами, районами, країнами, задоволення матеріальних потреб громадян та членів трудового колективу, вирішення екологічних потреб.

Фінансова діяльність підприємства здійснюється на основі фінансових планів, які є частиною планів його господарської діяльності. Наслідки фінансової діяльності визначаються підсумками річного бухгалтерського звіту.

Основними напрямками аналізу фінансово-економічного стану підприємства є:


  • характеристика майна підприємства та джерел його формування;

  • аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

  • аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

  • аналіз ділової активності підприємства;

  • аналіз фінансових результатів та прибутковості підприємства.


Таблиця 2.3

Основні економічні показники діяльності ВАТ «Промавтоматика»

за 2005-2007 роки


Показники

Один.

вим.


2005 р.

2006 р.

2007р.

Абсол.приріст (+/-)

Відн.приріст

(%)


2007/

2005


2007/

2006


2007/

2005


2007/

2006


1

2

3

4

5

6

7

8

9

Виробництво продукції в порівняних цінах

тис.грн.






















Виробництво продукції і діючих цінах

тис.грн.






















Виручка від реалізації продукції

тис.грн.






















Собівартість реалізованої продукції

тис.грн.






















Валовий прибуток

тис.грн.






















Операційні витрати

тис.грн.






















Прибуток від операційної діяльності

тис.грн.






















Прибуток від звичайної діяльності

тис.грн.






















Податок на прибуток

тис.грн.






















Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування

тис.грн.






















За 2007 рік - (з р.160 (4) + по р.240 (4) Ф № 1) / р.620 (4) Ф № 1 = (208,9+6,6+110,0+26,0+0) /612,8 = 351,5 / 612,8 = 0,57.

Як видно з таблиці 2.5 величина власного капіталу в 2007 році значно зменшилася порівняно з 2005 роком на 251,1 тис.грн. або 3,94 % і з 2006 роком на 252,2 тис. грн. (або 3,95%). Коефіцієнт поточної ліквідності в усіх трьох роках значно перевищує орієнтоване позитивне значення більше 1.0 і становить в 2007 році 3,7, що є дуже нормальним, хоча порівняно з 2005 роком він значно знизився (на 58%).

Коефіцієнт швидкої ліквідності у підприємства досягав позитивного значення в 2005 році - 1,15 і в 2006 році - 0,68, але в 2007 році становив – 0,23 і це нижче орієнтованого позитивного значення 0,6-0,8, і це означає що частина зобов’язань не може бути погашена лише за рахунок грошових коштів і очікуваних надходжень за відвантажену продукцію.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємства може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність. Нормальне значення цього показника 0,2-0,7. У 2007 році цей показник у підприємства значно менший і дорівнює 0,04 і це вказує на те, що лише 4% від суми поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити негайно [34,c.108].

Частка виробничих запасів в оборотних активах показує питому вагу в складі оборотних активів і вона збільшилась в 2007 році порівняно з 2005 роком на 20,8% і порівняно з 2006 роком на 31,8%.

Таблиця 2.6

Оцінка фінансової стійкості та стабільності ВАТ «Промавтоматика»

за 2005 – 2007 роки


Показники

Формула розрахунку

2005р.

2006р.

2007р.

Абсол.приріст (+/-)

Відн.приріст

(%)


2007/

2005


2007/

2006


2007/

2005


2007/

2006


1

2

3

4

5

6

7

8

9

Коефіцієнт автономії

Р. 380 (4) Ф № 1 /

р. 640 (4) Ф № 1



0,96

0,84

0,91

-0,05

+0,07

-5,2

+8,3

Тому підприємству слід вжити додаткові заходи по посиленню режиму економії виробничих витрат, оперативного контролю за виробництвом та збутом продукції, посилити контроль за економічним спадом в підприємстві інакше підприємство стане банкрутом [29,c.236].

Аналіз рентабельності займає основне місце у фінансовому аналізі.

З даних таблиці видно, що в 2005 році підприємство працювало з прибутком, хоч і незначним (108,6 тис.грн.), тому і є відповідні показники рентабельності. А в 2006 році спрацювало на нуль, тому і відсутні показники рентабельності.

2.3. Аналіз причин кризи та сильних і слабих сторін підприємства

Провівши аналіз фінансового стану ВАТ «Промавтоматика ми бачимо, що деякі економічні показники погіршилися в 2007 році порівняно з минулими періодами. Зросла собівартість реалізованої продукції на 22,2%. Це пов’язано з тим, що збільшилася вартість металу та електроенергії, газу, що значно зменшило прибуток від операційної діяльності в 16,7 разів та від звичайної діяльності у 5,8 разів. Відповідно збільшився податок на прибуток, але в основному за рахунок авансів отриманих від покупців.

Зменшилась кількість працівників і також пішли на заслужений відпочинок досвідчені працівники, а молодь не хоче освоювати робітничі професії.

Негативною стороною для підприємства є те що сума господарських коштів що знаходиться в розпорядженні підприємства також значно зменшилася, що негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства.

На підприємстві велика ступінь спрацьованості основних засобів і становить більше 60%. Величина власного капіталу значно зменшилася.

Але в роботі підприємства є багато позитивних сторін. Наприклад, коефіцієнт фінансової стійкості більше нормативного значення, що

1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Приховані ре­зерви мобілізуються такими заходами:


  • реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реаліза­ції продукції;

  • індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого ци­клу [36,c.201].

2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансо­вий лізинг).

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою ви­користовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіта­лу.

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підроз­ділів та об'єктів соціального призначення. За рахунок цієї опера­ції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для погашення заборгованості або розширення виробництва.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості — це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованос­ті належать:

- факторинг — це операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові (фактору) з попере­дньою або наступною компенсацією вартості такого боргу пер­шому кредиторові.

До найважливіших функцій факторингу належать:


Висновки та пропозиції


Благополучний фінансовий стан підприємства - це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування і уникнути такого негативного фактора як банкрутство. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

Для цього ми вивчали численні показники, які характеризують всі сторони діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища ВАТ «Промавтоматика». Застосувався комплексний аналіз фінансового стану підприємства, створювалися реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно і для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.

Фінансовий стан підприємства аналізувався з позиції і короткострокової, і довгострокової перспективи, тому що критерії його оцінки були різні. Стан фінансів підприємства характеризувався розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводився з метою установити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивали: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність.

Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність засобів для своєчасних розрахунків уплинули на стабільність постачань, порушили ритм матеріально-технічного постачання.

Керівництво підприємства здійснює вибір оптимальної ціни реалізації, приймає рішення в галузі кредитної політики і намагається щоб уся діяльність підприємства була рентабельна. Приймає рішення у кадровій політиці, визначенні асортименту продукції. А кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов’язання і покрити зафіксовані платежі доходами.

Провівши аналіз фінансового стану підприємства можна зробити наступні висновки:

- підприємство знаходиться ще не в фінансовій кризі;

- темп росту основних фінансових показників незначні.

Без вагомих змін у процесі роботи підприємства і застосування реформаторських мір підприємство може досягти межі банкрутства.

Підприємство може розраховувати на допомогу з боку кредиторів, тому що вони заінтересовані в його беззбитковій діяльності.

З огляду на вище сказане можна підсумувати виводом, що ВАТ «Промавтоматика» має реальну змогу подолати незначну кризу, вийти на беззбитковий режим діяльності, уникнути банкрутства (ліквідації) підприємства.




Список використаної літератури




  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ

  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІУ

  3. Закон України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р. №784-ХІУ

  4. Закон України «Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №31. - 440 с.

  5. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ

  6. Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР

  7. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р.

  8. Закон України «Про підприємництво» від07.02.91 р. №698-ХІІ із змінами та доповненнями ( втратив чинність 3 01.01.2004 р., крім ст..4)

  9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 р. №755-ІУ

  10. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ

  11. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. № 3125-XII

  12. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05. 1992 р.№2343-ХІІ

  13. Закон України “Про підприємства в Україні” // Голос України. — 1991. — 27.03.91 р.

  14. Закон України “Про страхування” від 7.03.1996  №85/96-ВР.

  15. Закон України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992р.

  16. Постанова кабінету Міністрів України «Про типове положення про планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) від 26.04.96 р. № 473

  17. Постанова кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств” від 17.03.2000р.№515

  18. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій” від 27 червня 1997 р. № 81.

  19. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій” від 23.02.98 № 22.

  20. Наказ Міністерства економіки України „Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” від 17.01. 2001 р. № 10.

  21. Наказ Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України „Про затвердження Положень про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації” від 26.01.2001 №49/121.

  22. Положення Міністерства фінансів України. Фонд держмайна України. „Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”. - № 49/121 від 26.01.2001.

  23. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента; Уч, пособие. — М.: Финансы и статистика,2001.

  24. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.:Ника-центр, -2002.

  25. Булеев И.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. – 179 с.

  26. Єкономічний аналіз господарської діяльності./Іващенко В.І., Болюх М.А., - К., -2001р.

  27. Економічний аналіз: Навч. Посібник/М.А. Болюх, В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. Акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, -2001.

  28. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – Х.: Фактор, 2002.

  29. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К., 2000.

  30. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – Дн-к. – 2001.

  31. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання.: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001.

  32. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організаці й// Українська інвестиційна газета. – 2006. -№3.

  33. ПавловськаО.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. Метод посібник для самост. вивч. дисц. – К.:КНЕУ, -2000.

  34. Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001.

  35. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е издание, перераб. и доп. –Киев, - 2001.

  36. Сытник Л.С. Методы прогнозирования банкротства и обеспечения безубыточности предприятия // Экономика промышленности. – 2000. – № 1 (3). – С. 96-104.

  37. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.

  38. Титов М. І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гай веронського. — X.: Консум,2001.

  39. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. К. 2000

  40. Уткин Э.А. Антикризисное управление - Москва, Финансы и статистика. 2002 г.

  41. Фінанси підприємств. Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.—384с.

  42. Фінансова звітність підприємства за 2006-2007 рр.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка