Кримінальне процесуальне право України



Сторінка9/13
Дата конвертації23.10.2017
Розмір2.06 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
§ 52. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого. Порядок виклику та допиту обвинуваченого.

Ч.1 ст.43 КПК обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинуваченого. Процесуальні права обвинуваченого (ч.2 ст.43, ст.142 КПК): право знати, в чому його обвинувачують, мати захисника для захисту від обвинувачення, відстоювання своїх законних інтересів. Обов‘язок слідчого забезпечити умови реалізації цих прав. Ст.5 КПК ніхто не може бут притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Така підстава (ст.131 КПК) достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Сумніви у винності особи, коли вичерпані всі процесуальні можливості їх усунення, виходячи з презумпції невинуватості, повинні тлумачитись на користь цієї особи (ч.3 ст.62 КУ). За відсутністю у слідчого переконання про винуватість особи закон діє йому право не погодитись з вказівками начальнику слідчого підрозділу, прокурора з приводу притягнення, подати свої заперечення (ч.2 ст.114, ч.4 ст.114-1 КПК). Маючи достатню кількість доказів винності і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі (ст.6 КПК), слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення як обвинуваченого за правилами ст.130, 132 КПК. Описова (мотивувальна) частина - час, місце вчинення злочину, кваліфікація за відповідними статтями (частинами, пунктами), висновок, що у справі достатньо доказів, наводити докази закон не зобов‘язує, але слідчий може це зробити. Резолютивна частина - конкретне рішення про притягнення за конкретними статтями із зазначенням ПІБ особи, дата і місце народження. Підписує слідчий, негайно відсилає прокурору. Особливий порядок притягнення: президент та кандидат, нардеп, судді і нарзасідателі, уповноважений ВР з прав людини. Слідчий зобов‘язаний пред‘явити обвинуваченому сформульоване ним обвинувачення, причому не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу. Пізніше двох днів якщо: 1) обвинувачений не можу з‘явитися з поважних причин (несвоєчасне одержання повістки, хвороба, стихійне лихо); 2) не з‘являється без поважних причин. Тоді слідчий застосовує привід (ст.136 КПК), або оголошує розшук (ст.138. 139 КПК). Пред‘явлення обвинувачення засвідчується підписом обвинуваченого на постанові і підписом слідчого із зазначенням дати пред‘явлення обвинувачення. Слідчий зобов‘язаний роз‘яснити права (ст.142 КПК), про що відмічається на постанові і засвідчується підписом обвинуваченого. Якщо при пред‘явленні обвинувачення і роз‘ясненні прав брали участь інші особи (перекладач, захисник, представник, педагог, лікар, прокурор) вони повинні поставити свої підписи на постанові (ст.85, 144, 438 КПК). При відмові обвинуваченого поставити підпис робиться відмітка про це слідчим, про відмову сповіщають прокурора (ч.2 ст.140 КПК). Якщо через фізичні вади обвинувачений не може поставити підпис, запрошується стороння особа як при оформленні протоколу слідчої дії (ч.4 ст.85 КПК). Пред‘явлення обвинувачення і роз‘яснення прав може бути оформлено окремим протоколом. Ст.143 КПК - слідчий зобов‘язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред‘явлення обвинувачення. Допит проводиться в місці проведення слідства, при необхідності за місцем перебування обвинуваченого, вдень (вночі у виняткових випадках). Якщо обвинувачений не з‘явиться за викликом - привід через органи ВС (ст.134 КПК). Привід, як і допит - вдень крім винятків (ст.135, 136 КПК). Обвинувачені допитуються окремо, слідчий має вживати заходів щоб обвинувачені по одній справі не могли зноситися між собою, при попередньому ув‘язненні мають тримати їх окремо (ст.8 ЗУ "Про попереднє ув‘язнення"). На початку допиту слідчий запитує чи визнає себе обвинувачений винним, також про інші обставини. Давати показання - це право, а не обов‘язок обвинуваченого. Крім слідчого при допиті можуть бути присутні прокурор, начальник слідчого підрозділу, старший слідчої групи, а також захисник, законний представник обвинуваченого (запитання двох останніх слідчий може відвести, але зобов‘язаний внести їх до протоколу). Вимоги до протоколу ст.85 і 145 КПК, а якщо був звуко- чи відеозапис - ст.82-1 і 85-2 КПК. У протоколі зазначаються: місце і дата допиту, посада, звання чи класний чин і прізвище особи, що проводила допит; відомості про осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; перерви; ПІБ обвинуваченого, детальні анкетні дані; фіксується ставлення обвинуваченого до обвинувачення, якщо визнає винним - повністю чи частково. Показання обвинуваченого викладаються від першої особи, по можливості дослівно (крім нецензурних слів і образи), жаргони заносяться на звороті із поясненням їх значення. Протокол фіксує якщо обвинуваченому пред‘являлися речові докази, документи, оголошувалися показання інших осіб. Протокол пред‘являється обвинуваченому для особистого ознайомлення, вимоги та поправки обвинуваченого заносяться до протоколу, підписують обвинувачений і слідчий, перекладач якщо він був кожну сторінку, інші присутні. На прохання обвинуваченого він може написати показання власноручно (ст.146 КПК). При відмові обвинуваченого підписати протокол допиту про це відмічається на протоколі і засвідчується підписом слідчого (ч.5 ст.85 КПК).
§ 53. Форми закінчення попереднього слідства.

Закінчити попереднє розслідування можна лише тоді, коли його завдання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, повно й об‘єктивно у встановленому порядку дослідити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальній справі. Порушення цієї вимоги ст.22 КПК тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а при неможливості усунення неповноти або неправильності розслідування в судовому засіданні - також судом (ст.229, 246, 281 КПК). Оцінка зібраних у справі доказів слідчим має визначити, яке саме підсумкове рішення належить прийняти. Відповідно до ст.212 КПК попереднє слідство закінчується винесенням слідчим одного з 3-х можливих рішень: 1) обвинувального висновку з направленням справи для віддання обвинуваченого до суду; 2) постанови про закриття кримінальної справи; 3) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування заходів медичного характеру. Дізнання, як правило, закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження попереднього слідства, яке затверджується прокурором. Постанова складається особою, що провадить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокурору, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за підслідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст.130 КПК, зазначається: які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання; які обставини вчинення злочину були встановлені; його кваліфікація; які доказі зібрано; як предмети та документи вилучено і де вони знаходяться; хто і коли був затриманий за підозрою у вчинені злочину, де він знаходиться. За наявності обставин, що виключають провадження у справі (ст.6 КПК), орган дізнання закриває кримінальну справу своєю мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокурору (ст.109 КПК). Закінчуючи попереднє розслідування, слідчий повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовність їх розташування: хронологічну (за датою складання або надходження) і тематичну (групування за обвинуваченими або епізодами), а також поєднання двох форм систематизації у складних справах. Підшиті матеріалі мають пронумеровані сторінки, складається опис документів по справі, на титульному аркуші міститься назва відомства, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, назва справи із ПІБ обвинувачених і відповідні статті КК, дати початку і закінчення, один том має не більше 250 аркушів.


§ 54. Закриття справи як форма закінчення попереднього слідства. Підстави, порядок закриття. Оскарження постанови.

Підставами для закриття кримінальної справи у стадії попереднього розслідування: 1) обставини, що виключають провадження у справі (ст.6 КПК); 2) обставини, які надають слідчому право закрити кримінальну справу (ст.7-10 КПК); 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.2 ст.213 КПК). Кримінальна справа також може бути закрита в зв‘язку із зміною обстановки (ст.7 КПК), притягненням особи до адміністративної відповідальності (ст.7-2 КПК), передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду (ст.8) із застосуванням заходів виховного характеру (ст.9), передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу (ст.10). підставою для закриття справи за ст.7 КПК і ст.50 КК є достатні докази того, що на час провадження попереднього слідства внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Підставою для закриття справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, із застосуванням примусових заходів виховного характеру або передачею особи на поруки (ст.7-1 КПК) є достатні докази, які дозволяють слідчому дійти висновку, що виправлення і перевиховання цієї особи достатньо застосування примусових заходів виховного характеру, заходів адміністративного стягнення чи громадського впливу. У всіх цих випадках йдеться про злочин, який не являє великої суспільної небезпеки. Крім того, кримінальний закон (ст.51 КК) встановлює додаткові умови прийняття рішення про закриття кримінальної справи. З притягнення до адміністративної відповідальності - тільки про злочини, за які передбачено позбавлення волі не більше одного року або більш м‘яке покарання. Примусові заходи виховного характеру до неповнолітніх: пред‘явлення обвинувачення, після винесення постанови про закриття ознайомлення його із матеріалами, потім надіслання справи прокурору зі списком осіб, які мають бути викликані в судове засідання (ст.9 КПК). Передача на поруки: а) особа щиро розкаялась; б) передається на поруки вперше; в) від громадської організації або трудового колективу надійшло клопотання, прийняте на загальних зборах і оформлене протоколом зборів. Не може бути передана особа, що вдруге вчинила умисний злочин або передавалася на поруки. Недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Закривається справа: докази підтверджують вчинення злочину; притягнення постановою конкретної особи як обвинуваченого, але потім виявилося, що доказів недостатньо для формулювання обвинувачення, можливості для подальшого зібрання доказів вичерпано, або докази виключають вчинення злочину обвинуваченим. Справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а якщо особу, яка дійсно вчинила цей злочин не буде виявлено, справа закривається за п.3 ч.1 ст.206 КПК (невиявлення особи). Перелік підстав для закриття кримінальної справи за ст.213 КПК не є вичерпним. Підстави: реабілітучі і нереабілітучі. Реабілітуючі: 1) відсутність події злочину; 2) відсутність у діянні складу злочину; 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.1,2 ч.1 ст.6, п.2 ст.213 КПК). Всі інші - нереабілітучі. При закритті справи з реабілітуючих обставин повинні бути відновлені порушені права громадянина, відшкодована шкода, заподіяна незаконним затримуванням, запобіжними заходами, притягненням як обвинуваченого (ст.53-1 КПК). ЗУ від 1.12.94 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" і Положення про застосування цього закону, затверджене наказом Мін‘Юста, Генпрокуратури та МінФіна від 4.03.96 №6/5, 3, 41-3. Про закриття справи у усіх випадках складається мотивована постанова за вимогами ст.130, 214 КПК. Вступна частина. Мотивувальна частина: зміст і аналіз зібраних доказів. резолютивна частина: а) рішення про закриття із зазначенням конкретної законної підстави; б) рішення з інших питань, що підлягають розв‘язанню (відшкодування шкоди, скасування запобіжних заходів, забезпечення цивільного позову, доля речових доказів тощо); в)направлення копії прокурору; г) рішення про повідомлення інших осіб із роз‘ясненням права на а оскарження прокурору і в суд, а при закритті з реабілітуючої обставини - про відшкодування шкоди. До постанови додаються довідки про рух справи. За рядом нереабілітучих обставин необхідно з‘ясування ставлення до цього особи, чи вона не заперечує, це також необхідно при закритті із зміною обстановки або притягнення до адмінвідповідальності, виховних заходах та передачі на поруки. Підстави закриття і право заперечувати необхідно роз‘яснити до закриття справи. Думка потерпілого не обов‘язкова але може бути врахована. Якщо справа закривається у зв‘язку із смертю обвинуваченого необхідно згода родичів, які можуть наполягати на розслідуванні з метою реабілітації померлого. Для закриття справи необхідна згода прокурора, що здійснює нагляд, згоду ставить в верхній частині постанови про закриття. Може відмовити або зазначити іншу підстави. Якщо слідчий не згоден і наполягає на своєму - полає заперечення вищестоящому прокурору (ч.2 ст.114 КПК). Прокурор, який просив згоду держоргану (ВР) про притягнення як обвинуваченого має повідомити цей орган про закриття справи і підстави. Також про закриття повідомляються особа, яка притягувалась до відповідальності, особа за заявою якої порушено справу, потерпілого, його представника, цивільного позивача - їм надсилається письмове повідомлення або копія постанови. Право оскаржити - у семиденний строк з дня одержання цих документів, прокурору, а якщо закрито за згодою прокурора - вищестоящому прокурору. Особа, щодо якої проводилось розслідування має право оскаржити в частині підстав і мотивів закриття. Прокурор не пізніше 30 днів з дня надходження скарги розглядає справу і виносить одне із таких рішень: 1) скасовує поставу і відновлює попереднє слідство; 2) залишає скаргу буз задоволення. Про рішення повідомляє особу, що подала скаргу (ст.215 КПК). При відмові прокурора скасувати скаргу, особа, інтересів якої стосується постанова про закриття, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення прокурора, має право оскаржити її до суду: районного, міського, прирівняного до них органу дізнання, слідчого, прокурора - до районного (міського) суду за місцем розташування органу або особи, яка винесла постанову; вищестоящого органу - до ВС АРК, обласного, Київського чи Севастопольського міського суду (ст.236-5 КПК). Строк розгляду скарги не більше 5 днів, при складності - 10 днів з дня надходження справи, витребуваної суддею з органу розслідування. При день і час розгляду повідомляють особу, що подала скаргу, яка має брати участь у засіданні і висловлювати свої доводи. Суддя виносить постанову (ст.213,214 КПК): про залишення скарги без задоволення або про скасування постанови і відновлення слідства із зазначенням обставин, які необхідно з‘ясувати під час слідства. Копії - особі, що прийняла постанову та подала скаргу. Постанова судді касаційному оскарженню не підлягає (ст.236-6 КПК). Постанова про закриття справ є обов‘язковою для виконання всіма підприємствами, організаціями, посадовими особами, має преюдиційне значення. Згідно ст.216КПК попереднє слідство може бути відновлене в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності., постановою прокурора або начальника слідчого підрозділу як за їх власною ініціативою так і за скаргою особи, інтереси якої порушено.
§ 55. Підстави і порядок закінчення попереднього слідства, складання обвинувального висновку. Форма і зміст обвинувального висновку та додатків до нього.

Слідчий закінчує попереднє розслідування кримінальної справи складанням обвинувального вироку, коли всі обставини об‘єктивно досліджені і відсутні обставини, які виключають провадження у справі (ст.6 КПК). Перш ніж складати обвинувальний висновок, слідчий зобов‘язаний: а) повідомити про закінчення попереднього слідства учасникам процесу; б) роз‘яснити їм право на ознайомлення з усіма матеріалами справи; в) ознайомити їх із матеріалами, якщо вони бажають скористатися цим правом; г) вислухати і вирішити клопотання, заявлені учасниками процесу після ознайомлення з матеріалами справи. Ст.217 і 218 КПК - повідомлення про закінчення попереднього слідства потерпілому і його представнику, цивільним позивачу і відповідачу або їх представникам і роз‘яснення їм права ознайомлення з матеріалами, про це протокол, до справи - копія письмового повідомлення. Клопотання або заява про ознайомлення справи, цивільні - ознайомлюються в частині цивільного позову; хто ознайомлюється - має право робити витяги і заявляти клопотання про доповнення попереднього слідства (повинні бути розглянуті слідчим в трьохдобовий строк (ст.129 КПК), про ознайомлення складається протокол. Потім оголошення обвинувального висновку обвинуваченому, роз‘яснення права ознайомлення з матеріалами як особиста, так і через захисника, заявити клопотання про доповнення попереднього слідства, робити витяги. Якщо кілька обвинувачених - кожному з них. Неповнолітній обвинувачений - з дозволу слідчого може бути присутній законний представник (ч.2 ст.440 КПК). Захисник в справі - окремий протокол про ознайомлення з матеріалами, пред‘явлення матеріалів відкладається до явки захисника (не більш ніж на 3 дні), при нез‘явлення слідчий пропонує запросити іншого захисника (ч.3 ст.47 КПК) або призначити захисника через адвокатське об‘єднання. Права захисника: робити виписки, мати побачення віч-на-віч з обвинуваченим, роз‘яснювати обвинуваченому зміси обвинувачення, обмірковувати з обвинуваченим питання заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії слідчого і прокурора (ст.219 КПК). Матеріали пред‘являються прошитими і пронумерованими (ч.5 ст.218 КПК). Час, потрібний на ознайомлення з матеріалами, не обмежується. Ознайомлення може бути обмежене строком, що оформлюється постановою, затвердженою прокурором разом із графіком ознайомлення. Обвинувачений під вартою понад один рік - матеріали закінченої розслідуванням справи повинні пред‘явлені не пізніше ніж за місяць до граничного півторарічного строку тримання під вартою (ч.2 ст.156 КПК). При ознайомленні обвинувачений і його захисник мають право заявляти клопотання про доповнення попереднього слідства, зміну кваліфікації злочину і закриття справи, про відмову в задоволенні слідчий складає мотивовану постанову (оголошує), задовольняє, якщо обставини мають значення для справи. Захисник має право брати участь при провадженні додаткових слідчих дій (ст.221 КПК). Згідно ч.2 ст.17 КПК кримінальні справи про злочини, за які дають більше 10 років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі 3х осіб аз заявою підсудного. Тому під час ознайомлення слідчий зобов‘язаний роз‘яснити обвинуваченому право заявити таке клопотання (ч.1 ст.218 КПК). Після виконання всіх дії слідчий складає обвинувальний висновок - процесуальний документ, в якому слідчий підводить підсумок попереднього розслідування і формулює обвинувачення з наведенням конкретних доказів. якщо кілька обвинувачених - спільний висновок з чітким визначенням роді кожного. Формулювання обвинувачення в обвинувальному висновку не може істотно відрізняться від формулювання в постанові про притягнення як обвинуваченого, погіршувати становище обвинуваченого порівняно з пред‘явленим обвинуваченням внаслідок доповнення обтяжуючими обставинами, перекваліфікацією на закон про більш тяжкий злочин або на додаткові статті КК. При розходженні справу буде повернуто на додаткове розслідування. Обвинувальний висновок оголошується на початку судового слідства і визначає його предмет (ст.297 КПК). Суд може змінити обвинувачення при відданні обвинуваченого до суду і в стадії судового розгляду, якщо цим не погіршиться становище обвинуваченого, в протилежному випадку справу на додаткове розслідування (ст.246, 277 КПК). З обвинувальним висновком обвинувачений після закінчення попереднього розслідування не знайомиться, копія обвинувального висновку вручається за три дня до дня розгляду справи в суді (якщо неповнолітній - то є його законному представнику) (ст.254 КПК). Обвинувальний висновок (ст.223 КПК) з двох частин: описової і резолютивної. Описова: привід до порушення справи: обставини справи, встановлені на попередньому слідстві; місце, час способи, мотиви і наслідки злочину (по кожному з обвинувачених), докази, відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті обвинувачення; доводи, наведені обвинуваченими на свій захист, результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують і пом‘якшують відповідальність. Методи викладення: хронологічний і систематичний (нескладні справи), або поєднаний (багатоепізодні справи). Резолютивна частина: анкетні дані щодо кожного обвинуваченого, формулюється обвинувачення з посиланням на статтю КК. Обвинувальний висновок підписує слідчий, або старший слідчої групи (ст.119 КПК), із зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувачений не володіє мовою - переклад на рідну мову, переклад у кількох примірниках приєднується до справи. Додаток до висновку: документи, що мають на меті полегшити вивчення справи прокурором, суддями, іншими учасниками процесу. Це - список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (обвинувачений, потерпілий, цивільні позивач та відповідач, свідки, експерти, законний представник неповнолітнього, їх адреси, посилання на аркуші справи з їх показаннями та висновками), та довідки (ст.224 КПК). Довідка про рух справи: коли було вчинено злочин, порушено справу, прийнято до провадження, притягнуто особу, застосовано запобіжний захід, де і скільки утримається обвинувачений (якщо взятий під варту), коли змінено чи доповнено обвинувачення, чи зупинялось і відновлювалось попереднє слідство, коли було оголошено про закінчення попереднього слідства потерпілому, цивільним позивачу і відповідачу і обвинуваченому, ознайомлено їх із матеріалами, складено обвинувальний висновок. Також додаються довідки про речові докази, цивільний позов, вжиті заходи по його забезпеченню і можливої конфіскації майна; про судові витрати у справі за час попереднього слідства. Крім обвинувального висновку слідчий може за результатами розслідування внести подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, адресовану відповідному державному органу, громадській організації, посадовій особі, які повинні вжити таких заходів в місячний строк і повідомити слідчого про результати. Якщо подання залишено без розгляду слідчий зобов‘язаний вжити заходів за ст.254-257 КпАП (ст.23-1 КПК).
§ 56. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.

Обвинувальний висновок складає слідчий, але законної сили він набуває лише після затвердження прокурором. Якщо не затверджений - суд повертає на додаткове розслідування. Прокурор виконує функцію здійснення нагляду за додержанням законів органами попереднього розслідування та функції державного обвинувачення, яку він виконує в суді (ст.121 КУ). При вирішенні питання про затвердження обвинувального висновку прокурор повинен перевірити: 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 2-1) чи були додержані під час провадження попереднього слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає у справі підстав для закриття справи; 4) чи пред‘явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями КК; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано під час провадження дізнання чи попереднього слідства всіх інших вимог КПК (ст.228 КПК). Затвердження відбувається шляхом накладення резолюції "затверджую" у верхньому куті першого аркушу обвинувального висновку із зазначенням посади, класного чину прокурора або його заступника, дата затвердження, підпис, печатка прокуратури. Якщо попереднє слідство було проведено належним чином, але обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам, що ставляться до його оформлення, то прокурор або його заступник має право скласти новий обвинувальний висновок від свого імені, а раніше складений вилучити зі справи (ст.230 КПК). Такий обвинувальний висновок затвердження вищестоящим прокурором не потребує. Після затвердження висновку прокурор передає справу до суду, якому вона підсудна, повідомляє обвинуваченого, якому суду передано справу. Обвинувачений під вартою - повідомляється адміністрація місця попереднього ув‘язнення. У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному) суду, військовому суду гарнізону, прокурор АРК, області, міст Києва і Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно ВС АРК, обласному, Київському і Севастопольському міським судам, військовому суду регіону чи ВМС України. За цими є підставами Генпрокурор України і його заступник можуть направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд ВС України (ст.232 КПК). Зазначені прокурори або їх заступники затверджують обвинувальні висновки. Прокурор або його заступник може внести зміни до обвинувального висновку, якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті КК з більш тяжкою санкцією і не пов‘язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами. Про внесення змін складається окрема постанова. Коли необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування та пред‘явлення нового обвинувачення (ст.231 КПК) - це забезпечує обвинуваченому право на захист від нового обвинувачення. Справа повертається з письмовими вказівками прокурора для додаткового розслідування також і в зв‘язку з однобічністю або неповнотою попереднього слідства або з істотними порушеннями КП закону. За наявності для цього підстав прокурор або його заступник закриває кримінальну справу, про складає постанову (ст.213, 214 КПК). Інші права прокурора (заступника): змінити список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (збільшити або скоротити); скасувати або змінити запобіжний захід, обраний слідчим або органом дізнання, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний. Скасувати, змінити або обрати взяття під варту мають право прокурори і заступники прокурорів областей та прирівняні до них прокурори, районні, міські прокурори, а за умов, зазначених в ч.2 ст.157 КПК, - і їх заступники. На ознайомлення з матеріалами справи, що надійшла з обвинувальним висновком прокурору або його заступнику відводиться не більше 5 днів (ст.233 КПК). До строку попереднього слідства він не входить. Генпрокурор України, прокурори АРК, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори , їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду справу, в якій обвинуваченого ще не віддано до суду (ч.4 ст.232 КПК).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка