Кримінальна відповідальність неповнолітніх



Скачати 92.84 Kb.
Дата конвертації23.06.2019
Розмір92.84 Kb.
ТипКодекс

Кримінальна відповідальність неповнолітніх
Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здібностей особи по досягненні певного віку усвідомлювати свої дії, управляти ними та розуміти небезпечність певних вчинків.

Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлена, головним чином, не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Вчинення злочину неповнолітніми розглядають як пом’якшувальну обставину. Основними видами покарання неповнолітніх є:


  • штраф;

  • громадські роботи;

  • виправні роботи;

  • арешт;

  • позбавлення волі на певний термін.

У всіх випадках покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, зокрема й призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років
Враховуючи те, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробовуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового терміну засудження скасовують і визнають його несудимим. У разів вчинення нового злочину під час іспитового терміну суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані до неповнолітніх:



  • застереження;

  • обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

  • передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу – за місцем роботи, за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;

  • покладання на неповнолітнього, який досягнув 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

  • доправлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків аж до його виправлення, але на термін, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах та порядок їх залишення визначає закон.

Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовують до осіб, які вперше вчинили злочин, що не являє великої суспільної небезпеки. Доправлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає зарахування його до спеціальної школи або професійно-технічного училища. Це найсуворіший примусовий захід виховного характеру. Під час вирішення цього питання суд враховує, зокрема, те, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов з-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.

До спеціальної школи доправляють неповнолітніх правопорушників віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ – від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають доправленню та прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.



До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.


Права і обов’язки підлітків у контактах із органами правопорядку

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону


  • Не ходи вулицями сам у пізній час без дорослих, не шукай собі пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах).

  • Ніколи не відчиняй дверей квартири стороннім людям.

  • Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень: щось кудись віднести або передати на словах.

  • Не наближайся до п’яних та до людей, які поводяться неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачуваних дій.

  • Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон, тощо) походження. Пам’ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп’яніння, обтяжує провину.

  • Не носи з собою предметів (ніж, кийок, тощо), наявність яких може викликати підозру.

  • Не будь надто самовпевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернися по допомогу до дорослих.


Як треба поводитись,

якщо тебе затримали працівники поліції


  • Не тікай та не чини опору працівникам поліції.

  • У якій би ти ролі не потрапив до відділку поліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права мають відстоювати твої законні представники, насамперед батьки чи особи, що їх замінюють.

  • Будь чемним з працівниками поліції, не намагайся їх залякувати своїми «впливовими» знайомствами.

  • Знай свої права. Вимагай від працівників поліції пояснень причин твого затримання та обов’язкового роз’яснення твоїх прав.

  • Не говори не правду, якщо не хочеш казати правду. Краще мовчи – ти маєш на це право.

  • Обов’язково повідомляй працівникам поліції своє прізвище, ім’я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості й твоїх батьків через це не буде знайдено, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на 30 діб, а це тобі на користь не піде.

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину.

Якщо сталося так, що тебе затримали працівники поліції, запам’ятай:

  • Працівники поліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з’ясування його особи.

  • Під час складання протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім’я, свій вік та адресу). Це допоможе швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками.

  • Дуже важливо, щоб протокол затримання було оформлено правильно. Тому, перед тим як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам’ятати його зміст, а також дату та час твого затримання.

  • Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітником поліції.

  • Тобі зобов’язані, у разі необхідності, надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам.

  • Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом з дорослими.

  • Поліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більш ніж на 8 годин після з’ясування твоєї особи.

  • У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред’явлення звинувачення.

  • Але не забувай, що за постановою прокурора тебе можуть помістити до слідчого ізолятора.

  • У слідчому ізоляторі неповнолітні мають мешкати окремо від дорослих.

  • Якщо тобі довелося побувати в поліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе – зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави.

  • Детальнішу інформацію про свої справи ти можеш отримати у відділку поліції та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.


Права й обов’язки батьків із виховання дітей
Визначення прав і обов’язків батьків та дітей викладено в Кодексі про шлюб та сім’ю України (КпШС України).

Цей Кодекс встановлює порядок та умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають у сім’ї між подружжям, між батьками та дітьми.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов’язків з виховання. Право та обов’язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов’язків щодо піклування про здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання й підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки – цілковите скасування прав та обов’язків стосовно дітей, з винятком одного – матеріального утримання.

Підстави, за наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст.70 Кодексу про шлюб та сім’ю України. Так питання може постати, коли буде встановлено, що



  • батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо навчання та виховання дітей;

  • батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;

  • батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;

  • батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;

  • батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна із вказаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке здійснюється тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право і зобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько і мати мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей і тоді, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йде мова про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватися як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може ухвалити рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки і піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона перебуває, загрожує її здоров’ю, вихованню й небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного нагляду, ст.76 КпШС України).

Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС України), можливе, якщо цього потребують інтереси дітей і якщо дітей не усиновлено. Поновлення в батьківських правах здійснюється тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінилися обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи з вимог Кодексу про адміністративні порушення (КпАП), за ухиляння від виконання своїх обов’язків:



  • ст. 184, част. 1 (за систематичне ухиляння від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджувальних документів);

  • ст. 184, част. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення за першою частиною цієї статті (за наявності підтверджувальних документів);

  • ст. 184, част. 3 (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);

  • ст. 184, част. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб’єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків.

Так, постійне завдання дитині тілесних ушкоджень є підставою для позбавлення батьків (чи одного з них) прав та притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров’я дитини. Законом передбачено, що, якщо суд під час позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то, відповідно до ст. 70 КпШС України, він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який має вирішити це питання по суті.


Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідувані за законом.

У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на термін до 5 років за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією), у част. 3 сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.



У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

Ст. 324 ККУ охороняє здоров’я неповнолітніх. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманювальних засобів, що не є наркотичними або психотропними, тягне покарання обмеженням або позбавленням волі на термін до 3 років.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка