Костянтин Петрович Шереметьєв Феноменальний інтелект. Мистецтво думати ефективно Переклав



Сторінка6/48
Дата конвертації29.08.2018
Розмір2.96 Mb.
ТипКонцепція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48

Пастка недосконалості світу.


Тут нас підстерігає перша пастка мислення. Як ми вже говорили, більшість людей у проблемній ситуації починають скаржитися. Якщо скарги стають звичкою, то людина сама себе заганяє в пастку.

Ця пастка залишилася із часів нашого дитинства, коли інтелект у нас ще не був розвинений. Єдиний спосіб вирішення проблем для дитини – почати плакати. Тоді прийде мама й усе розв’яже.

Згодом  процес став підсвідомим і очевидним. Іншими словами, переважна більшість дорослих людей ( можливо, і ви) у проблемній ситуації починають скаржитися, тобто  підсвідомо кликати маму, а у важкій ситуації навіть ридати. От тільки для дорослої людини ця реакція вже не працює. Ви можете скільки завгодно повторювати:

• «Мені погано».
• « У мене мало грошей».
• «Мене ніхто не любить».

Все таки це ніяк не вирішує проблему, тільки збільшує. Але найцікавіше відбувається, коли людина починає розбудовувати дану тему глобально:
«Світ несправедливий».
«Так жити не можна».
«Ми народжені для страждання».

Такі фрази взагалі нічого людині не дають – вони можуть лише перетворити її в овоч з психлікарні. Хоча в той же час вона може думати про конкретне бажання… і добитися його виконання.

Якщо поміняти підсвідому реакцію зі скарги на вмикання мислення, тобто  шанс розв’язати будь-яку проблему. Погодьтеся, це набагато розумніше.

Тому запам’ятайте правило:

Ніколи й ні на що не скаржтеся, тому що це нерозумно.
У будь-якій ситуації починайте думати про те, як виконати своє бажання.

Якщо прямо зараз ви не знаєте, як розв’язати проблему, це означає, що вам потрібно навчитися її вирішувати. Слово « навчитися» складається з « навчити» і «ся», тобто  «навчити себе». Отже, вам потрібно звернути увагу на себе й навчити себе того, як розв’язати цю проблему.

Тут я звичайно чую ще одне типове заперечення: «Я людина доросла, усе знаю, усе розумію, тому я вважаю, що нічого зробити не можна». Відповісти отут можна тільки одне: « Так, на вашому рівні ви вважаєте, що знаєте все, але є більш високі рівні».

Візьмемо для прикладу футболіста, який відіграв у двірській команді, а потім його взяли в школу олімпійського резерву. Цей юний спортсмен знає про футбол усе. Він добре знає правила. Він уміє фінтити й пасувати.

Але, як не дивно, з’ясовується, що в новому оточенні він поки що не вміє грати у футбол – у професійний футбол. Щоб добитися успіху в нових умовах, йому треба стати футболістом іншого рівня. Фізичної підготовки мало.

Йому потрібно познайомитися з теорією футболу. Зрозуміти свої сильні й слабкі сторони. Відмовитися від тих прийомів, які доречні у двірській команді, і перейти до прийомів профі.

Але з футболом усе простіше. Там є тренер – він підкаже. А як бути, якщо ви прагнете досягнути зовсім нових цілей: зробити відкриття, винахід, що-небудь, чого до вас ніхто не робив?

У житті принцип той же самий, що й у спорті. Якщо ви вважаєте, що нічого зробити не можна, то ви ще новачок. Стаєте профі. Стаєте дослідником. Ви самі починаєте здобувати знання й використовувати їх для досягнення мети. Для інтелекту немає взагалі ніяких меж. Хоч до зірок летіть. Тільки зміркуєте як, а далі – справа техніки.

Пастка блукання в абстракціях


Універсальний алгоритм роботи інтелекту містить пастку. Коли людина тільки починає міркувати, то перехід до абстрактного мислення – це правильно. Наприклад, у фізику вводиться поняття «абсолютно чорне тіло»: об’єкт, який поглинає будь-яке падаюче на нього електромагнітне випромінювання.

Це корисна абстракція, але вона корисна рівно до того ступеня, поки йде абстрактне міркування й висувається деяка гіпотеза. Після висування гіпотези необхідний фізичний дослід. Тільки після його проведення можна вважати, що мислення дало результат.

Але є спокуса зупинитися на абстрактному міркуванні й на цій підставі порахувати свою думку істиною.

Візьмемо, наприклад, книгу Ендрю Соломона «Демон полуденний. Анатомія депресії». Ця книга принесла авторові 11 національних книжкових нагород, включаючи американську Національну книжкову премію 2001 року, і була перекладена більш ніж на 20 мов світу.

Книга дуже популярна, тому що дуже багато читачів і критики думають так само, як і автор. Розглянемо тут одну цитату:

«Життя повне скорботи. Що б ми не робили, усі ми зрештою  вмремо; кожний з нас укладений в одиночну камеру автономного тіла; час іде, ще й минуле не повернеться ніколи. Страждання – наш перший досвід не бажаючого приходити на допомогу світу, і воно ніколи нас не залишає. Нам важко, коли нас виривають із затишку материнської утроби, а коли цей біль ущухає, на зміну йому приходить фізичне страждання. Навіть ті, кому їх віра обіцяє, що в іншому світі все буде по-іншому, не можуть уникнути муки світу цього»[2]

.
На перший погляд це гарне міркування про життя. Але якщо подивитися з погляду ефективного мислення, то ми побачимо набір абстракцій, які не мають практичного змісту. Цей текст не несе ані користі, ані радості. Це просто блукання в дуже обтічних фразах.

Кожна пропозиція виглядає осмисленою, але якщо ви спробуєте проаналізувати текст, то з подивом побачите, що кожне із тверджень автора ми можемо поміняти на протилежне, і уривок збереже зміст!


Життя повне радості. Що б ми не робили, усі ми зрештою  все-таки живемо; кожний з нас може стикнутися з будь-яким іншим; час іде, але радість залишається з нами, ми завжди можемо згадати щось приємне з минулого життя. Радість – наш перший досвід, який ми одержуємо з молоком матері, і вона ніколи нас не залишає. Нам радісно, коли ми народжуємося, а на зміну дитячим радостям приходить глибока насолода життям. Навіть ті, кому їх віра обіцяє, що в іншому світі все буде по-іншому, можуть насолоджуватися радощами життя прямо зараз.

Можливо, ви захочете запитати, який же із цих текстів містить істину? Ніякий.

Обидва тексти – це просто гра розуму. До речі, перевірка на протилежні висловлювання – гарний критерій абстрактності тексту. Тому що фразу «жінки народжують дітей» не можна просто так поміняти на «чоловіки народжують дітей». Відразу видна помилковість останнього висловлення.

Шукайте істину у вашому повсякденному житті, у тому, що вас оточує: скільки грошей у вас у гаманці, які блюда стоять на вашому столі, у що ви одягнені, з ким ви спілкуєтеся і так далі.

Чим конкретніше ви сприймаєте життя, тим більше в ньому насолоди. Це може бути безкрайнє небо над головою, подув вітерцю, дзюркіт ріки або аромат троянди. Життя повне різноманітних задоволень. Живи й радій.

Заблудившись в абстракціях, людина втрачає контакт із живим життям і починає жити «головою», тобто  не опиратися на реальність, а постійно міркувати про неї. У результаті вона вишиковує ланцюжки надуманих і далеких від реальності думок.

Мені постійно приходять листи від таких горе-філософів – у них утримуються немислимі логічні побудови, що пояснюють геть усе. Хоча насправді  це просто міркування ні про що. Вони ніяк не прив’язані до реальності і їх неможливо застосувати в повсякденному житті.




Такі тексти наповнені надзвичайно абстрактними поняттями: «бог», «любов», «добро», «зло», «матерія», «наука», «душа», «речовина», «сутність», «енергія». Як правило, усі ці міркування надзвичайно багатослівні й внутрішньо суперечливі. При цьому навіть за текстом листа вже видно, що людина зовсім не вміє спілкуватися. І це реальна проблема, над якою варто подумати, а не крутити нескінченні абстракції.

Як же виходити із блукання в абстракціях?

Вихід із цієї пастки можна проілюструвати грою в шахи. Шахове мистецтво теж має абстракції: «позиційна перевага», «боротьба за центр». Але в кожному разі шахіст повинен зробити наступний хід.

Тому, як би далеко ви не заглибилися в абстрактні міркування, необхідно повертатися з них за допомогою питань:


•Яке все це має практичне значення?
•Що потрібно зробити?
•Який перший крок?


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка