Контрольна робота №1. Аудіювання Як діти яблуньку врятували



Скачати 253.06 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір253.06 Kb.
ТипКонтрольна робота

Контрольні роботи для 3 класу

І семестр

Контрольна робота №1.

Аудіювання

Як діти яблуньку врятували

Усім весело та радісно навесні, тільки молода яблунька,що у шкільному саду росте, понура та сумна стоїть. Що їй , бідній, робити? Ось що з нею трапилось.

Стояла вона торік весела, в зеленому листі, а між листям ховалися червоні яблука. Смачні були, і сама вона струнка, пишна. Діти її дуже любили.

Літав довкола неї метелик…Такий гарний, і подумати не можна було,щоби від такого гарного метелика шкода сталася.

Подобалася й метеликові красуня – яблунька, і, мабуть, вирішив він , що в її густому листі затишно й спокійно буде покласти свої яєчка. Він поклав.

А з яєчок вийшла гусінь. Тут якраз настали вже морози. Наплела собі гусінь гніздечок на зиму. Багато вийшло гусениць на яблуньці, і багато наплели собі гнізд.

А ж ось і весна. Випустила наша яблунька бруньки,а тут повилазила погана гусінь з гнізд і почала в’їдатися в бруньки та вигризати в них ямки.

Аж тут ще лазить жук-довгоносик і з’їдає молоде листячко. Сумує яблунька.

- Дивіться! А що воно таке? – кричить Галя. – Наче гніздечка маленькі. І багато їх, багато!

Підійшла вчителька, подивилась уважно.

- Е, діти, негаразд з нашою яблунькою. То гусінь наплела собі гніздечка, а сама лазить і об’їдає бруньки. Треба швидше наш садок очистити, а то пропаде садовина.

(211сл.) Костянтина Малицька



Завдання.

1. Коли яблунька стояла сумна?

А навесні Б взимку В восени

2.Що відкладав у густому листі метелик?

А личинки Б яєчка В лялечки

3. Що почала робити гусінь навесні?

А почала в’їдатися в бруньки Б почала їсти листя

В почала їсти цвіт

4. Що вирішила вчителька?

А вигнати гусінь Б покропити гусінь В очистити садок

5. Що наплела гусінь на зиму? Запиши.

6. Закінчи речення : Лазить жук – довгоносик і ….

7. Випиши чотири словосполучення прикметника з іменником за зразком: молода яблунька.

8. Запропонуй свій заголовок до цього тексту. Обгрунтуй свою відповідь.
Золотий дощ

Дощ сіявся й сіявся, ніби крізь сито. Дрібненький, теплий. Тетянка сиділа на ганку й чекала, поки дощ перестане. А він не вщухав.

З хати вийшов тато. Поглянув на небо, на струмочки, що дзюркотіли. Поглянув на небо, на струмочки, що дзюркотіли по стежині й губилися в спориші.

- Золотий дощик! – мовив.

- Який же він золотий? – заперечила Тетянка. – Може , голубий чи синій?

- Ні , доню, золотий. Жито - пшениця сили набирається. І кожна дощова краплина – то майбутнє зерня в колоску. Ось настануть жнива, візьму тебе в поле.

Тато в Тетянки такий: як пообіцяє що, то не забуде. Час від часу він хвалився мамі й Тетянці:

- Пшеничка вже красується .

- На погоді стало , це добре, саме колос наливається.

- Починають хліба половіти…

А одного дня повіз Тетянку в поле. З Дівич – гори мотоцикл пірнув у вибалок. Очам відкрився жнивний лан, на ньому – кілька комбайнів.

Під’їхали до одного. «Нива», - прочитала Тетянка напис на комбайні. З кабіни , що здавалося, пливла аж під хмарами, помахав їм кашкетом комбайнер Микита Парфенович. Мовляв, усе гаразд.

До комбайна підрулював грузовик. Порівнявся кузовом зі схожим на хобот рукавом, що звисав із комбайна. І раптом з рукава сипонуло зерно. Лилося струменем, розсипалося бризками.

- Тату, золотий дощ! – вигукнула Тетянка.

- Авжеж, золотий! –яснів смаглявим обличчям тато. - Краплина в краплину, зернина в зернину. У кузові сусідський Іванко, голий до пояса, розгортав зерно дерев’яною лопатою. Й немовби купався в золотому дощі.

(212cл.) Василь Чухліб



Завдання.

1. Який дощ сіявся ?

А густий, теплий Б холодний, густий В дрібненький, теплий

2. Як назвав тато дощик?

А очікуваний Б хороший В золотий

3.Куди повіз тато Тетянку?

А в місто Б на річку В в поле

4. Куди комбайн висипав зерно?

А на кузов Б на поле В на тік

5. Що робила Тетянка на ганку? Запиши.

6. Де відбувалися події, описані в оповіданні? Запиши.

7. Запиши, який насправді випав дощ?

8. Доведи, що тато Тетянки був господарем свого слова? Запиши.

Контрольна робота № 2.

Навичка читання мовчки

Прочитай уважно текст.

Вчений кіт

(Італійська народна казка)

Кажуть, колись у Палермо жив принц,що знав усякі чудеса. Коня він навчив їсти м'ясо,його собака жував сіно,а осел танцював тарантелу, ще й вибивав на бубоні копитом.

Але найбільш пишався принц своїм котом.

Десять літ поклав принц на те,щоб кіт забувсь ,що він кіт, і коли врешті домігся,чого хотів,то сказав друзям:

- Приходьте до мене завтра на вечерю і побачите чудо.

Друзі погодились. А один поміж них,чоловік мудрий і здогадливий, подумав таке: «Коли мова йде за кота,то не зле б про всяк випадок захопити мишку».

Він так і зробив.

Другого дня всі зібралися в палаці. Там було наготовлено пишного стола. А посеред столу непорушно , немов статуя, стояв на задніх лапах вчений кіт і держав запалену свічку.

Коли гості посідали до столу,слуги почали носити на позолочених блюдах їжу. Стояв такий смачний дух,що в гостей аж слина потекла. А кіт? Кіт геть і вусами не змигнув. Він не зворухнувшись , держав свічку,а вона палала в нього в лапах.

Принц оглянув усіх урочистим поглядом.

- А чи не я вам казав! – вигукнув він. Гості були в захваті.

Тільки один поміж них мовчав. Він поклав коло себе крислатого капелюха, заквітчаного перами, і непримітно пустив під нього мишку. Мишка відчувши волю, зараз показала з-під капелюха свою гостреньку мордочку. Як тільки кіт побачив мишку, то вмить забув усе, чого вчив із такою запопадливістю принц. Свічка полетіла вбік, задзвеніли побиті келихи,а кіт ухопив мишку й побіг, задерши хвоста. Всі гості засміялися. А принц почервонів з досади і сорому.

(252сл.)

Завдання.

1.Ким найбільше пишався принц?

А ослом Б конем В котом

2. Що держав кіт,коли зійшлися гості?

А запалену свічку Б статую В мишку

3. На чому подавали блюда гостям принца?

А на високих підставках Б на позолочених блюдах
В на срібних блюдах

4. Що зробив кіт, коли побачив мишку?

А втік під стіл Б почервонів з досади В ухопив мишку і побіг,задерши голову.

5. Випиши речення, у яких розповідається про поведінку кота під час приходу гостей.

6. Склади план до казки.
Прочитай уважно текст

Василько – Забудько

- Знову забув? – ледве не плачучи запитав Семен.

- Я слово дав у бібліотеці книжку не затримувати!

- Завтра обов’язково принесу. Пробач, будь ласка…

Василько завжди та ввічливо, так щиро просив вибачення,що довго на нього ніхто не гнівався. Штовхне дівчину так, що вона у сльози. Руку до серця притисне:- Пробач, будь ласка! Більше ніколи не

буду!


Дівчинка шморгне носом і побіжить далі. А потім увесь день розповідає своїм подругам, що Василько такий ввічливий…

А Василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. І враз своє улюблене: «Пробач, будь ласка!» Помітили хлоп’ята,що дедалі частіше він промовляє: «Вибач, будь ласка!» То уроки не зробив,то запізнився, то товариша підвів… І щоразу, мов приказка:- Пробач, будь ласка, я більше не буду!

Зрозуміли однокласники,що Василько – ввічливий хуліган. Треба його негайно провчити! Наступного дня на першій перерві Грицько ,пробігаючи повз василька, досить сильно штовхнув його.

- Ти чого? – здивувався Василько.

- Пробач,будь ласка! – приклав до серця руку Грицько. Я більше не буду.

- Гм…- розгнівався Василько. – Так, не будеш? – І враз ледве не впав від поштовху Сашка.

- Я ,здається, тебе зачепив? – запитав хлопець. – Пробач, будь ласка.

Так почалися страждання Василька. То йому забули повернути зошит,то хтось потягнув щоденник, то куртки переплутав… І всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, а на наступній перерві все починалося спочатку.

Якось, виходячи зі школи, Василько зачепився за чиюсь ногу і влетів у снігову кучугуру. Десь згори він почув ввічливе: «Пробач, будь ласка».

А коли він виліз та обтрусився, та побачив, що його портфель висить на дереві, а на ньому крейдою написано «Пробач, це випадково. Більше не будемо»

(259слів) Борис Привалов
Завдання.

1. Визнач жанр прочитаного твору.

А казка Б легенда В оповідання

2. Від чийого імені ведеться розповідь у творі?

А від автора Б від імені Василька В від імені Семена

3.Чому однокласники образилися на Василька?

А бо Василько був ввічливим хуліганом

Б бо Василько був добрим тільки до дівчаток

В бо Василько всіх обманював

4. Які риси характеру притаманні Васильку?

А хитрість і впертість Б безвідповідальність і нахабність

В чемність і доброзичливість

5. Які слова найточніше виражають головну думку твору?

Вихованість – це не тільки ввічливі слова, а й добрі справи чи Добрим жити на світі веселіше.



6. Який висновок ти зробив(зробила) для себе із цього твору? Запиши.

Контрольна робота № 3.

Усний переказ прочитаного твору

Прочитай уважно твір і перекажи.

Одна гривня – один віл

Гривня з явилася ще за часів Київської Русі. Це був срібний або золотий злиток, який носили на шиї – вішали на загривок. Звідси походить і назва. Спочатку гривні мали різну вагу і форму, а потім їх почали робити однаковими. За одну гривню можна було купити вола. Знову гривні з явилися за часів відродження української держави. Тепер гривні - наші українські гроші.

(58слів)

Прочитай уважно твір і перекажи.

Дельфіни – друзі людини

Одного разу рибалка Махмуд поплив на човні у море. Під вечір посилився вітер. Піднявся шторм. Великі хвилі заливали човен.

Махмуд лежав на дні човна. Він прив’язав себе до рятувального матраца. Величезна хвиля накрила човен. Рибалка опинився у воді разом з матрацом.

Наступила ніч. Буря затихла. І раптом стадо дельфінів оточило Махмуда. Один дельфін підштовхнув головою матраца. Всю ніч дельфіни підштовхували матрац до берега. Сіль роз їдала спину. Рибалка стогнав від болю. Ось в обідню пору з берега побачили дельфінів і людину. Швидко прибула допомога. Так дельфіни врятували рибалку.

(70слів)


Контрольна робота №4

Навичка читання вголос

Бабине літо

Чи буває літо восени? А буває. Тоді, восени, можуть іти надокучливі дощі, віють холодні вітри. Та нараз стає тихо, тепло і сухо.

- Золоті деньки! – каже дідусь.

Тарасик і Миколка допомагають йому зносити гарбуз з городу. Поскидали сорочки й підставляють сонцеві й без того чорні спини.

- І я хочу гарбузи носити! – прибігає до них Тетянка.

- Так бери он того,що на пагорбку.

Тетянка схиляється над бокатим жовтим гарбузом. Та навіть з місця його не зрушить. Хлопці переморгуються, а в Тетянки на очах сльози.

- То вони жартують, - заспокоює її дідусь,- Ось цей гарбузик по твоїй силі.

- Гей,Тарасе, бабине літо летить! – вигукує раптом Миколка. Хлоп’ята облишають гарбузи і ну гасати по городу.

- Лови,лови! – ганяються за білим павутинням. Воно пливе і низько, над самими головами, і ген високо , в голубому небі.

Тетянка то несе свій гарбузик, то котить. Врешті віддає його бабусі.

- Там твоє літо полетіло,- каже.

- Літо? Авжеж, полетіло моє літо, зітхає бабуся.

- А Тарасик і Миколка хочуть наздогнати…

- Бабуся пригортає Тетянку:

- Отаке придумали. Ніхто вже мого літа не наздожене. А до вас скільки ще весен зелених, скільки літечок красних прилине!

(186слів) Василь Чухліб

Завдання

1.Як дідусь називав теплі осінні деньки?

А красиві деньки Б золоті деньки В бабині деньки

2. Що зносили хлопці з городу?

А гарбузи Б кавуни В картоплю

3. Що літало у повітрі?

А бабине літо Б золоте павутиння В золоте листя

4. Хто пригортав Тетянку?

А дідусь Б бабуся В хлопці

5. Поясни і запиши у якому значенні вжито слова золоті деньки.

6. Про яке літо говорить бабуся в останньому абзаці? Запиши.

7. Добери інший заголовок. Поясни свій вибір.

8. Відтвори послідовність подій. Простав цифри в порожні клітинки.

□ Хлопці ловлять біле павутиння.

□ Настали холодні деньки.

□ Тарас і Микола допомагають дідусеві.


Бджілки на розвідці

Настала весна , сонце зігнало сніг з полів; у пожовклій торішній травичці з’явилися свіжі яскраво – зелені стеблинки; бруньки на деревах розгортали і випускали молоденьке листячко.

От прокинулася й бджілка від свого зимового сну,прочистила очиці волохатими лапками , розбудила подруг, і виглянули вони у віконечко – дізнатися чи зник уже сніг,і лід, і холодний північний вітер?

Бачать бджілки, що сонечко світить весело,що скрізь ясно і тепло;вибралися вони з вулика і полетіли до яблуньки.

- Чи нема в тебе, яблунько, чого - небудь для бідних бджілок. Ми цілу зиму голодували.

- Ні, - каже яблунька,- ви прилетіли надто рано; мої квіти ще заховані в бруньках. Спитайте у вишні.

Полетіли бджілки до вишні: - Люба вишенько! Чи нема в тебе квіточки для бідних бджілок?

- Завітайте, любоньки, завтра, - відповідає їм вишня, - сьогодні ще нема на мені жодної відкритої квіточки, а коли відкриються, я буду рада гостям.

Полетіли бджілки до тюльпана: заглянули в його яскраву голівку; та не було в ній ні запаху, ні меду.

Сумні та голодні бджілки хотіли вже додому повертатись, коли враз побачили під кущем маленьку темно-синю квіточку:це була фіалочка. Вона відкрила бджілкам свою чашечку,повну запашного солодкого соку.

Наїлися, напилися бджілки і полетіли додому – радесенькі.

(186 слів) Костянтин Ушинський


Завдання.

1.Що з’явилося у торішній травичці?

А бруньки Б яскраво-зелені стеблинки В маленькі красиві фіалки

2. Куди полетіли бджілки спочатку?

А до травички Б до яблуньки В в садок

3. Що відповіла бджолам вишня?

А прилітайте завтра Б прилітайте через тиждень

В прилітайте пізніше

4. З якої квітки наїлися і напилися бджілки?

А з тюльпана Б з крокусу В з фіалки

5. Визнач жанр твору. Поясни свій вибір.

6. Придумай і запиши два питання до прочитаного твору.

7.Запропонуй свій заголовок до цього твору. Запиши і обґрунтуй.

8. Склади план твору.

ІІ семестр

Контрольна робота № 5

Аудіювання

Красно дякуєм за хлібІ

Давно, давно – ніхто й не пам’ятає, коли саме,- жив на світі один Чоловік. Ходив він на полювання, ловив рибу, збирав коріння диких трав по лісах. А все одно ніколи ситий не був.

Якось він довго нетрями блукав. Зголоднів, ноги натрудив. А так-таки нічого не вполював. Вийшов на узлісся, сів і зажурився.

- Охо –хо …Якби – то була така чарівна комора, щоб усіх на світі годувала!

Почуло про це Сонце та й каже:

- Так комора є. Тільки біля неї старанно ходити треба – рук не шкодувати, сили докладати. На ось тобі зернятко і зроби так, як я велю. Взяв Чоловік те зернятко і все зробив як Сонце навчило. А потім і діти його так робили. І внуки , і правнуки…

ІІ

Що ж воно за комора така? І що то за зернятко, що його люди і досі шанують? Та комора – то родюча нива. А золоте зернятко – то жито, пшениця і всяка пашниця



Ще тільки ранок зажевріє і в сизому тумані весь степ ,а хлібороби вже в полі. Орють, боронують, у пухку землю зерно висівають. Не хочуть і хвилини змарнувати, бо знають, що весняний день рік годує.

Щоб хліба доволі було, дбають і робітники на заводах. Роблять для полів машини різні - і трактори, і комбайни... Ото як достигне хліб, усі ми красно дякуємо і тим, хто біля чарівної комори - нашої земельки - походив, і тим , хто машини робив, і тим, хто паляниці, бублики та калачі випікав.

( 232сл.) Галина Демченко

Завдання.

1.Де блукав Чоловік?

А лісами Б полями В нетрями

2. З ким розмовляв головний герой твору?

А з Сонцем Б з Вітром В з Нивою

3. Що називали коморою?

А родюче поле Б родючу ниву В всяку пашницю

4. Де роблять для полів різні машини?

А у гаражах Б на фабриках В на заводах

5. Кому ми дякуєм за хліб . Запиши.

6. Назви одним словом: паляниці, бублики, калачі - ….

Трактори, сівалки, комбайни - … Запиши.



7. Запиши жанр твору. Дай пояснення, чому так думаєш.

8. Добери заголовки до кожної з частин твору. Запиши.
Бусько й Бусиха

Була своя пара лелек і в баби Груні. Лелеку звали Бусько, лелечиху Бусиха. Ранньою весною повертались вони з чужини і кружляли над селом. Баба Груня виходила з хати , махала ім. косинкою. А лелеки кружляли і все нижче спускались до неї. Баба впросила хлопців,щоб затягли на хату колесо. І на колесо сідали лелеки і мостили собі гніздо.

Якось була холодна весна, вночі завіяло. Вийшла баба у двір – по коліна мокрого снігу, і лежать у снігу Бусько й Бусиха,вже й голови не зведуть. «Бідні ж ви мої!» - забідкалась баба, взяла їх у хату,натопила піч,нагодувала,напоїла чаєм з травами.

Видужали Бусько з Бусихою, ще більше полюбили бабу.

Гніздо мостили вони високе й розкішне. І по черзі вартували. Памятаю: вже смеркало , небо зоряне, світле,а на гнізді лелека стоїть,і його наче хтось вуглиною намалював. Стоїть на одній нозі, дзьоб задер, і здається – на Буськовому дзьобі місяць повис.

Перед сном баба Груня любила поговорити з лелеками. Стане посеред двору й питає:



  • Як воно, Бусько, не обіцяєш завтра дощу?

  • Кла – кла ,- стукає дзьобом Бусько.

  • Та воно й видно, - каже баба. – Зорі чисті, трава суха, буде

спека. А я взяла розсаду, капусту хотіла приткнуть на городі, та не здумаю, що тепер ….

  • Кла – кла, каже Бусько.

  • Ну хіба що так, - зітхає бабуся і йде в хату.

Кожної осені проводжала баба буськів у дорогу. Виходила за ворота, махала косинкою і наказувала: « Дивіться, тримайтесь гурту. Там , де хмара – летіть високо, а де блискавка з громом –летіть низько…»

(235сл.) Віктор Близнець



Завдання.

1.Як звали бабусю?

А баба Марія Б баба Груня В Баба Ксеня

2. Що сталося якось навесні?

А затопило гніздо Б випав мокрий сніг В гніздо розвалилося

3.Що повисло на дзьобі у Буська?

А місяць Б зорі В сонце

4. Що наказувала буськам у дорогу баба Груня?

А летіти помало Б триматись гурту В повертатись додому

5. Коли більше полюбили Бусько з Бусихою бабу Груню?

Знайди у тексті це речення і випиши з тексту.



6. Постав і запиши два запитання за змістом твору.

7. Вибери речення, що відображає головну думку твору:

Головне – краса тварин.

Любов до тварин – головне.

8. Віднови послідовність подій у тексті. Постав цифри в порожні клітинки..

□ Пара лелек жила у бабусі.

□ Вимостили високе і розкішне гніздо.

□ Розмова перед сном.

□ Холодна весна . Мокрий сніг.

□ Дивіться, тримайтесь гурту.



Контрольна робота №6.

Навичка читання мовчки.

Прочитай уважно текст.

Не забувай про джерело

— Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині? — питає учитель.

— Бачимо, — відповідають діти.

— Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок — аж до села, що розкинулось під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, що тепер три лишилося, та й ті усихають...На березі верби росли. В лісі водились білки. То старовинне козацьке село. Викопали ставок запорожці після битви під Жовтими Водами поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить.

Зійшлися селяни на сходку й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку чи помилувався його красою, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле.

Люди й дотримувались цього розпорядку. Над ставом на вербових кілках, висіли дерев’яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, як половина нинішньої бочки. Для жінок, підлітків — менші. Для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не платив працею за радість і задоволення.

Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна звідки приїхала в село сім’я , яку прозвали Неприкаяними. Поселились вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі, й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не брались. Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само робить: купаються, а мулу не виносять. Старі люди брались повчати молодь: “Що ж ви робите?” А підлітки їм:

— Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх. Поганий приклад виявився перехідним. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив...

Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев’яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли.

Старий звичай забули. Кожному думалось: “На мій вік вистачить”. Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав бур’яном.

Настав час, коли вода тут затримувалась тільки весною. А потім і того не стало. І ставок щез. Тільки спогад про нього зберігся. Подумайте над цією бувальщиною, діти.

Напившись води, не забувай про джерело, з якого вода витікає.

(318сл.) Василь Сухомлинський

Завдання.

1. Що було на місці пустиря?

А річка Б ставок В рівчак

2. Що має зробити кожен,що скупався в ставку?

А набрати відро мулу Б начерпнути відро води

В почистити ставок

3. Як називали людей,що приїхали в село?

А чужинцями Б неприкаяними В байдужими

4. Що залишилося після того, як щез ставок?

А спогад Б яма В невелика калюжа

5. Випиши речення із звертаннями. Звертання підкресли.

6. Чому ставок перетворився на пустир? Запиши і обгрунтуй відповідь.

Прочитай уважно текст.
Дивна хвороба

Того дня навіть рідна мама не могла впізнати свого сина. Він геть нічого не хотів і тільки вередував, а потім вирвався з маминих рук і вибіг у двір. Хлопчаки якраз гралися в піжмурки. Василько постояв, подивився, як вони бавляться,йому дуже кортіло підійти до них. Але він вигукнув: «Не хочу!» і щез за ворітьми. Однак далеко він не зайшов. Після недавнього дощу було слизько. Василько підсковзнувся і впав у велику калюжу під деревом.

- Егей, моряче, вилазь – но скоріше на сушу,- засміявся якийсь перехожий.

- Не хочу! – закричав хлопчик.

І хоч у калюжі було дуже неприємно, Василько отак і сидів у ній,аж доки його не розшукала мама й силою притягла додому.

- Піди скупайся, бруднуля,- запропонувала вона.

- Не хо-о-о-чу!

Насипала синові борщу – він навіть не торкнувся до їжі.

- Синку, ти , мабуть, захворів! – стурбувалася мама і поклала йому руку на лоб. – У тебе, здається , температура. Мама підбігла до телефону і набрала номер швидкої допомоги: - Алло, пришліть ,будь ласка, найкращого дитячого лікаря! Щось дивне коїться з нашим хлопчиком. Не встиг Василько сказати «Не хочу», а вже біля їхнього будинку зупинилася машина з червоним хрестом на боці. З машин вийшов найкращий дитячий лікар. На ньому був білий халат. За лікарем санітари несли великий і, певно, дуже важкий чемодан. Найкращий лікар уважно вислухав Василька й занепокоєно похитав сивою головою:- Справді, дивна якась хвороба у вашого сина. Боюсь що не зможу йому допомогти. Лікар погладив Василька по голові: Відкривай рота й покажи язик.

- Не хочу! – вигукнув хлопчик і ще міцніше зціпив зуби.

- Приготуйте – но чарівне скло! - велів лікар санітарам. Санітари відчинили чемодан і витягли скельце. Лікар навів його на Василька і сумно сказав: - Мені ,здається, що язик цього хлопчика розучився вимовляти усі слова, крім «Не хочу». Це дуже погано. Я не мав справи з такою хворобою. Вибачте, але від неї в мене немає ліків. Найкращий лікар розгублено розвів руками. Санітари теж розвели руками і вибачилися. Вони вийшли у двір, сіли в машину і поїхали.

(315слів) Юрій Ярмиш



Завдання.

1.Куди вибіг Василько?

А на двір Б на вулицю В на подвір’я

2.Де сидів Василько?

А на піску Б у калюжі В на лавці

3. Куди подзвонила мама ?

А до сусідки Б до лікарки В до швидкої допомоги

4. Як назвав хворобу лікар?

А дивна Б невідома В незвичайна

5. Придумай і запиши два запитання до змісту твору.

6. Запиши 2- 3 речення, які могли б бути іншою кінцівкою оповідання.
Контрольна робота № 7. Робота з літературним твором

Прочитай текст мовчки або пошепки
Олень на тому березі

Про які тільки дивовижні пригоди, що з ним траплялися, не розповідає Денискові й Варочці Валерка! І так розказує, що не одразу збагнеш, де правда, а де вигадка.

Хочете побачити оленя? — таємниче прошепотів він цього разу.— То я покажу.
— Розкажи комусь іншому! — всміхнувся Дениско.— Олені в нас не водяться. От лосі в нашому лісі є. І дикі кабани, й лисиці…

— А ще — борсуки і зайці,— додала Варочка.

— Не вірите? — аж образився Валерка.— Тоді увечері, як стемніє, підемо до річки. Не побоїтеся?

— Думаєш, ти один сміливий! — і собі образився Дениско. Коли село оповили густі сутінки, вони вирушили до Десни. Ішли через городи вузенькою стежкою, над якою посхилялися лапатолисті соняшники. Зараз здавалося, що то казкові велетні вишикувалися обіч і про щось перемовляються.

Зупинилися на деснянській кручі. Внизу плюскотіла вода, а далі була темрява, ледь білів піском протилежний берег.

— Ну, де ж твій олень? — запитав Дениско.— І як його розгледиш оце тепер?

— Зачекайте, поки вигляне місяць,— відповів Валерка.— Тільки пильно дивіться.

Дивилися пильно, та не бачили, як пробирався олень лозами, перебродив озера й затоки. Аж тут вигулькнув із-за хмари місяць, і вони помітили силует оленя вже тоді, коли спинився він на шпилі піщаної коси і припав до місячної доріжки на тихій воді. Пив позолочену місячним сяйвом воду і сам ставав від того золотим.

— Ой, дивіться, у нього роги світяться! — прошепотіла Варочка.

— Ну що? — торкнувся Денискового плеча Валерка.

— Красивий! — захоплено сказав Дениско.

Удень вони купалися навпроти піщаної коси. І там, де вчора стояв олень, на самому шпилі, Дениско побачив вимоклий у воді, висушений сонцем і вітрами, почорнілий, дивно покручений вербовий корч. Дениско нічого не сказав про те Валерці й Варочці. Він тільки подумав: це, мабуть, олень перекидається на день у корча, аби його не натрапили якісь браконьєри. І ще Дениско подумав, що увечері вони знову підуть дивитися на золоторогого оленя...

( 270 слів) Василь Чухліб

Завдання.

1. Які ще твори Василя Чухліба ти читав(читала)? Запиши їх назви.

2. Визнач жанр твору. Запиши і обгрунтуй свою відповідь.

3. Випиши прикметники, які автор використав, щоб описати корч.

4.Чому діти не довіряли Валерці? Запиши своє пояснення.

5. Випиши речення, у якому говориться, що побачили діти, коли вийшов місяць із – за хмари.

6.Запиши 2 -3 речення, які могли би бути продовженням твору.

Прочитай текст мовчки або пошепки
Санний поїзд

Малій Наталочці тато змайстрував саночки. Прийшла Наталочка на гірку, а тут уже стільки дітвори — і хлопчиків, і дівчаток. І по одному з гірки спускаються, і в кількох. Усі веселі, розчервонілі на морозі. Захоплено галасують, коли сани мчать схилом. Поставила Наталочка саночки край гори, вмостилася на них, а рушити не наважується. Гора ж он яка крута! Дехто й перевертається і тоді котиться по снігу, а сани мчать самі.

— Що, боязко? Давай я тебе підштовхну, — почула Наталочка.
Оглянулася, а то Тетянка. Наталочка не встигла нічого сказати, як Тетянка штовхнула саночки. Ой, як помчали саночки, так Наталочка справді злякалася — їй аж дух захопило, вона й очі заплющила.

Отямилася, коли саночки вже стояли під горою. Підхопилася і потягнула їх на гору. Тягнути саночки було важко, Наталочка зашпортувалась у снігу, кілька разів падала, проте не випускала з рук мотузочки. А коли вона вдруге тягнула саночки, то мотузочка вислизнула з рук, і саночки втекли під гору. Наталочка стояла розгублена і ледь не плакала. Помітив це Тарасик.

— Давай прив'яжемо твої саночки до наших! — запропонував він. Будемо разом спускатися.

Прилаштували Наталоччині саночки до Тарасикових і Тетянчиних.

— Може, ще хто хоче до нас пристати? — запитав Тарасик.

Тут й інші діти поприв'язували свої саночки одні за одними.

— А я сам буду кататися. Таке придумали! — хмикнув Славко.

Як помчав санний поїзд з гори — красота!

— Ту-ту-ту! — сигналить на передніх санках Тарасик. А діти щось вигукують, сміються.

Весело кататися на поїзді. І санки на гору разом легше витягувати. А Славкові надокучило, мабуть, самому кататися. Він підійшов до Тарасика:

— Можна й мені до вашого поїзда?

— Та вже давай. Тільки будеш їздити в останньому вагоні, — посміхнувся Тарасик. Аж до самого вечора літав з гори веселий санний поїзд.

(273слова) Віктор Кава.

Завдання.

1. Пригадай назви творів, що подібні за змістом. Запиши іх назви.

2. Визнач основну думку твору. Запиши .

3. Запиши риси характеру Тараса.

4.Чи сподобалося Наталочці, що Тетянка її підштовхнула? Поясни свою думку. Запиши.

5. Випиши речення, в якому розповідається, як Наталочка вибиралася на гірку.

6.Чого тебе навчив цей твір? Запиши.
Контрольна робота №8.

Навичка читання вголос

Павлусева недуга

Маленький Павлусь занедужав. Гарячкує. Ненечка його увесь час біля нього. Вже п’яту ніч ока не заплющила. Прикладає холодні компреси до чола, ліки подає, що лікар приписав. Бліденька, бідненька така. Батечко просить, щоб переспалася трошки, що він заступить її, буде біля постелі Павлуся, вона не хоче.

- Ні, я залишусь – відповідає. – Яке мені спання, коли Павлусь недужий!

І сидить. Як Павлусь засне, ненечка приклонить голову на постелі в його ногах. Засипає. Та тільки Павлусь ворухнеться, ненечка вже на ногах.. І так уже п’яту ніч. Павлусь був дуже хворий, маячив у гарячці, кидався.

Та по п’ятій ночі полегшало йому. Був лікар , казав, - що криза минула, недуга переломилася, й Павлусь поволі буде вертати до здоров’я. Ненечка мов ожила, повеселіла. Та далі зорила день і ніч біля Павлуся. Ліки подавала щогодини, постіль перестелювала, щоб Павлусеві було вигідно лежати.

Лежить Павлусь ,усміхається та думає собі:

- Яка добра моя ненечка.

Одного дня був лікар і сказав: - Ну, Павлусю, подякуй ненечці, що живеш. Це не я врятував тебе, а ненечка твоя. Ти вже був одною ногою на тому світі. Та ненечка не відступала від твоєї постелі ні на хвилиночку й врятувала тебе.

А Павлусь подумав: - Добра моя ненечка! Я все буду її любити, так буду любити!.

(217слів) Антін Лотоцький



Завдання

1. Хто сидів біля Павлуся, коли він занедужав?

А татусь Б бабуся В ненечка

2. Скільки ночей вже хворіє Павлусь?

А п’яту ніч Б четверту ніч в другу ніч

3. Що сказав лікар Павлусеві?

А подякуй лікарю,що живеш Б подякуй ненечці, що живеш

В подякуй татусеві, що живеш

4. Як назвав свою неню Павлусь?

А добра моя Б люба моя В дорогенька моя

5. Випиши з оповідання речення у, якому говориться, як часто неня давала ліки синові.

6. До слів занедужав, холодні добери антоніми. Запиши

7. З’єднай слова стрілками, щоб утворилися словосполучення.

Холодні ненечці

маячив компреси

подякуй у гарячці



8. Як би ти продовжив оповідання? Запиши 2 – 3 речення.
Зайці

А мороз аж сіється, такий міцний, - розказував батько , вернувшись додому, а заєць вискочив просто з-під ніг. І якби хоч злякався, дременув, а то ледь - ледь чеберяє лапами, хоч за вуха хапай. Тепер у полі все завіяно снігом, то зайці до села внадилися – на городах та в садках їм легше прогодуватися. Це ж можуть і молоді яблуні в нас пообгризати.

Василько глянув крізь шибку на засніжений садок,оглянув кожушка, взув биті валянки - й надвір. Поки йшов до погреба, мороз веселенько так і співав під ногами.

У погребі набрав моркви, а капусти наздирав листків і побрів до саду. Під стовбурами молодих яблунь він клав моркву і капустяне не листя. І радів: уночі зайці не стануть обгризати кору на деревах, матимуть смачнішу поживу.

Зосталося іще трохи моркви, то Василько перейшов до сусіднього садка. Та під грушею хтось поклав моркву. Також майстерно прилаштував дротяне сильце. Василько, гамуючи хвилювання, відв’язав мудру пастку і шпурнув її подалі.

Уночі йому снився заєць. Він сидів на задніх лапах, а в передніх тримав червону морквину і смачно гриз її.

А вранці сусід, прокидаючи від хати до воріт стежку,розказував батькові:

- Ох і зайці у нас цієї зими!Мабуть , здорові,бо вчора зірвали у мене пастку. А слідів не лишилося. За ніч усе снігом замело. Василько прислухавсь до їхньої розмови. Він прив’язував шматочки сала на калині – для синичок – і хитро всміхався.

(218слів) Євген Гуцало

Завдання.

1.Хто внадився у село ?

А зайці Б вовки В лисиці

2. Чого набрав Василько у погребі?

А буряка і моркви Б моркви і картоплі В моркви і листків капусти

3. Від чого хлопчик відв’язав пастку?

А від яблуні Б від груші В від сливи

4. Для кого Василько вішав сало на калині?

А для горобців Б для омелюхів В для синичок

5. Випиши з тексту речення, у якому говориться, що Василько набрав у погребі.

6.З’єднай стрілками слово та його тлумачення.

Внадилися пастка для лову тварин

погріб часто заходили

сильце яма для зберігання продуктів



7. Визнач головну думку твору.

8. Віднови послідовність подій. Простав цифри в порожні клітинки.

□ Василько у погребі.

□ Сильний мороз.

□ Хлопчик розкладає їжу зайцям.



□ Сало для синичок.

□ Дротяне сильце.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка