Конспект з дисципліни «Проектний аналіз» для студентів спеціальності 050107 „Економіка будівництва. Укладач: Л. Г. Чеканова. Харків: хнамг, 2007. 111 с



Сторінка10/13
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.47 Mb.
ТипКонспект
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Розрахунок точки беззбитковості
Мета аналізу беззбитковості — визначення обсягу продукції, для якого обсяг виручки від продажів дорівнює витратам. Коли обсяг продажів нижчий цієї точки, фірма зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Тобто аналіз беззбитковості проекту – це дослідження зв’язку обсягу виробництва, собівартості продукції й прибутку при зміні цих показників у процесі виробництва.

Аналіз беззбитковості проекту дозволяє визначити вплив на прибуток зміни наступних чинників:


  • обсягу реалізації,

  • асортименту продукції, що реалізують,

  • ціни реалізації,

  • постійних витрат,

  • змінних витрат

Аналіз беззбитковості передбачає наступні допущення:

  • ціна продукту є незмінною протягом циклу проекту;

  • постійна частка продажу продукту в обсязі виручки;

  • не враховують зміни виробничих запасів з періоду в період ;

  • обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;

  • наявність єдиної точки критичного обсягу виробництва;

  • постійні операційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

  • змінні витрати змінюють пропорційно обсягу виробництва.

Зазначені обставини хоча й знижують можливості застосування даного методу, але простота розрахунків робить його досить популярним на практиці. Обсяг продажу у точці беззбитковості являє собою вартість беззбиткового продажу, а ціна одиниці продукції в цьому разі є беззбитковою ціною продажу. Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продажу існуватимуть різні варіанти цін на вироби, але не буде єдиної беззбиткової ціни.

Точка беззбитковості (ВЕР) – це обсяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам.

Її розраховують за формулою: для одного виду продукції (фізичний обсяг)



, (22)

де - FC- постійні витрати;

Р – ціна одиниці продукції;

АVС – середні зміні витрати


Різницю між ціною одиниці продукції й середніми змінними витратами називають маржинальним доходом на одиницю продукції. Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнту маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу — це відношення мар­жинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.
Приклад: Підприємство реалізує за місяць 300 одиниць продукції за ціною 50 гривень за виріб. Змінні витрати на виготовлення одного виробу складають 26 гривень, постійні витрати за період – 3200 гривень.

Необхідно визначити точку беззбитковості виробництва.


Розв’язання:

Доходи від реалізації, грн 300 * 50 = 15000

Змінні витрати, грн 300 * 26 = 7800

Валовий прибуток, грн 15000- 7800 = 7200

Постійні витрати, грн 3200

Чистий прибуток, грн 7200- 3200 = 4000

Точка беззбитковості, виробів 3200/(50-26) = 133
Під час розрахунку точки беззбитковості для виробництва одночасно різних виробів слід ураховувати те, що вони мають різні змінні витрати. Тому треба розрахувати спочатку частку кожного виробу в загальному обсязі виробництва, а потім визначити загальний зважений дохід.

Контрольні запитання


  1. У чому полягає сутність беззбитковості проекту?

  2. Які види витрат за проектом Вам відомі?

  3. Охарактеризуйте основні ознаки класифікації витрат проекту.

  4. Яку роль відіграє структура витрат у питанні управління проектом?

  5. Визначить зв’язок між поняттями точка беззбитковості й запас фінансової міцності.



ОЦІНКА Й ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ

РИЗИКУ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Поняття ризику й невизначеності
Ризик є об'єктивним явищем, природа якого зумовлена недетермінованістю (неоднозначністю) подій майбутнього.

Проектний ризик у самому загальному розумінні – це небезпека небажаних відхилень від очікуваних станів у майбутньому, із розрахунку яких приймають рішення в теперішньому. Хоча майбутнє принципово непередбачуване, очікувані події можна передбачати з тією або іншою похибкою (часто дуже низькою) залежно від того, яка природа таких подій: ймовірна або невизначена.

Таким чином, походження ризиків пов'язано з неоднозначністю майбутнього через стохастичність (ймовірність) і невизначеність багатьох процесів і подій. Ризики, зумовлені невизначеністю, можна звести до ситуації з нормальними ризиками, якщо вдасться розкрити й зменшити невизначеність до розумних меж.

Поняття інвестиційного ризику може бути визначено як непостійність, мінливість доходів від інвестицій. Ця мінливість властива усім капіталовкладенням як результат змін ситуацій на ринку або в макроекономіці. Однак деякі інвестиції менше схильні до цих коливань ніж інші.

У проектному аналізі поняття ризику пов'язано з неодержанням бажаного результату або перевищенням фактичних витрат над запланованими, що може призвести до збитковості діяльності.

Тобто, існує два підходи до визначення ризику:

- розгляд ризику як ймовірність можливості понести втрати й збитки;

- розгляд ризику з позицій непевності й невизначеності відповідно до

отриманих результатів очікуваним.

Тобто, аналіз проектних ризиків і визначення методів їхнього зниження є важливим етапом підготовки проекту.

Аналіз проектних ризиків припускає рішення таких завдань як:

- виявлення ризиків проекту;

- оцінка ризиків проекту;

- визначення факторів, що впливають на ризик;

- пошук шляхів зниження ризику;

- врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування .

Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки усім можливим видам ризиків проектів.

У найбільш загальному розумінні, ризик – це міра непевності в досягненні системою поставленої мети при обраному способі її досягнення. При аналізі проекту метою системи є одержання очікуваного рівня прибутковості, а способом досягнення мети - реалізація даного проекту.

Класифікація проектних ризиків (види):

1. За причинами виникнення:

- ризик, пов'язаний з нестабільністю законодавства, економічною ситуацією, поняттям інвестування й використання прибутку;

- зовнішньоекономічний ризик;

- ризик неповноти й неточності інформації й проекту;

- ризик зміни ринкової кон'юнктури;

- ризик природних катаклізмів;

- ризик політичних змін;

- виробничо- технічний ризик .

2. За сферою виникнення:

- внутрішній (планово-фінансові, виробничі)

- зовнішній

При аналізі ризиків необхідно виділити таку їхню групу, що може бути застраховане (страхування майна, нещасних випадків, втрат при перевезеннях і ін.).

Таким чином, походження ризиків пов'язано з неоднозначністю майбутнього через стохастичність (ймовірність) і невизначеність багатьох процесів і подій. Ризики, зумовлені невизначеністю, можна звести до ситуації з нормальними ризиками, якщо вдається розкрити й зменшити невизначеність до розумних меж.

Таблиця 1 - Класифікація проектних ризиків


КЛАСИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА

ВИДИ ПРОЕКТНИХ РИЗИКІВ



Залежно від джерела виникнення:


а) природно-кліматичні (у тому числі стихійні) і екологічні;

б) технічні (відмови машин і устаткування, зниження якості продукції та ін.);

в) виробничі (порушення технології, зупинки в перерви виробництва, затримка постачань сировини й ін.);

г) економічні (зростання витрат, збільшення цін на сировину й комплектуючі, інфляція й ін.);

д) ринкові (падіння цін на продукцію, зменшення обсягів збуту, зростання конкуренції й ін.);

є) фінансові (кредитні, валютні, відсоткові й інші ризики, пов'язані з фінансовими й кредитними операціями);

ж) соціальні (страйки, збільшення соціальних витрат);

з) політичні (зміна законодавства, пріоритетів; адміністративні обмеження, преференції й ін.);

і) інноваційні, тобто ризики недосягнення очікуваних результатів наукових і інженерних розробок;

ї) регіональні, тобто ризики підприємницької діяльності з урахуванням різних країн і регіонів;

к) галузеві, тобто специфічні ризики галузі підприємницької діяльності (промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, фінанси й ін.);

л) ризики зловмисних дій (шахрайство, вандалізм й ін.).



Залежно від місця прояву:


а) зовнішні (стосовно проекту);

б) внутрішні.



За видом виробництва:


а) ризики основного виробництва;

б) ризики допоміжних і обслуговуючих виробництв



За тяжкістю прояву (ризики, що викликають):


а) втрачену вигоду;

б) збиток;

в) втрати;

г) банкрутство.



Продовження таблиці 1

За формою впливу:


а) ризики прямих збитків;

б) ризики непрямих збитків.



За можливістю страхування (захисту):

а) ризики, що страхуються;

б) ризики, що не страхуються.



За складністю:


а) ризики часткові (локальні);

б) ризики системні :

в) ризик сукупний


За ступенем контролю:


а) контрольовані ризики, яких можна уникнути або зменшати їхні шкідливі наслідки;

б) частково контрольовані ризики, котрих можна лише частково уникнути або зменшати їхні шкідливі наслідки;

в) неконтрольовані ризики, яких не можна уникнути або зменшати їхні шкідливі наслідки.


За інтенсивністю прояву наслідків:

а) що швидко проявляються;

б) що проявляються повільно



За рівнем прояву:


а) низькі

б) помірні;

в) сильні;

г) катастрофічні



За ступенем передбачуваності:


а) передбачувані з високою можливістю;

б) передбачувані з малою можливістю.

в) непередбачувані


За регулярністю:


а) систематичні (регулярно повторювані);

б) не систематичні.



За характером причин:

а) ризики випадкових подій;

б) ризики злочинних дій.



За годиною прояву:


а) ретроспективні;

б) потокового періоду;

в) майбутнього періоду

Поняття інвестиційного ризику може бути визначено як непостійність, мінливість доходів від інвестицій. Ця мінливість властива усім капіталовкладенням як результат змін ситуацій на ринку або в макроекономіці. Однак одні інвестиції менше схильні до цих коливань ніж інші. Для оцінки рівню проектного ризику використовують певні методи.


Методи аналізу і прогнозування ризику
Проектні ризики зумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі альтернативних варіантів можна застосовувати метод експертних оцінок ризиків на різних стадіях і фазах проекту.

Так, при аналізі ризиків на передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції й завдання основних учасників проекту , рівень гарантій за інвестиціями і кредитами тощо.

В інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, перебіг реалізації проекту і якість виконання робіт за проектом.

В експлуатаційній (операційній ) фазі оцінюють фактори, які можуть негативно впливати на реалізацію проекту.

Як правило, за кожною фазою проекту складають детальний перелік факторів ризику, а також визначають пріоритетність кожного з них.

Методологічною основою аналізу ризику інвестиційних проектів є розгляд вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами імовірнісного розподілу.

Цей закон характеризується такими показниками як:

1) Математичне очікування:



, (23)
д е Х - рівень очікуваного показника;

Р - відповідна йому ймовірність.


2) Дисперсія :

Д(х) = М [ х - М (х) ] (24)


3) Середньоквадратичне відхилення :
σ(х) = (25)

4) Коефіцієнт варіації :


(26)
Найбільш відомими методами аналізу ризиків проекту є:

- аналіз чутливості;

- метод сценаріїв;

- метод Монте-Карло, який дозволяє виділити найбільш важливі зміни проекту, визначити їхнє можливе відхилення й спрогнозувати поводження цих змін в умовах невизначеності зовнішнього середовища.



Аналіз чутливості – це техніка аналізу проектного ризику, що показує як зміниться значення NPV при заданій зміні вихідної інформації за інших рівних умов.

Якщо порівнюють два проекти, то проект із більше чутливою NPV розглядають як більше ризикований, оскільки найменші зміни вихідної інформації викликають велике коливання (розмах) відхилень NPV від очікуваного значення, тобто більшу невизначеність, а отже й більший ризик.

Аналіз чутливості розглядає зміну окремих змінних проекту, виявляючи величину їх критичних значень. Але на практиці всі змінні впливають на результати проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину чистої поточної вартості проекту.

Так, при використанні цього підходу визначають ті фактори, які мають найбільший вплив на кінцевий результат капіталовкладень. Цього досягають шляхом зміни величини однієї з ключових змінних та перерахунку NPV проекту. Якщо зміна значення змінних не виявляє суттєвого впливу на чисту приведену вартість, то правильність інвестиційного рішення не буде залежати від точного визначення значення цієї змінної. Якщо навіть незначні зміни виявляють сильну дію на рівень NPV, то проект вважають “високочутливим” до значення даної зміни, оскільки цей параметр визначає ступінь ризику проекту. У цьому випадку оцінці можливих значень цієї змінної повинна приділятися увага. Там же де змінну виявляють вирішальною для результату інвестиційного проекту і якщо ця змінна характеризується невизначеністю, виникає питання: чи треба взагалі здійснювати цей проект. Таким чином, цей метод має подвійну цінність для оцінки капіталовкладень:



  • дозволяє виділити ті змінні, які мають найбільший вплив на результат інвестиційного проекту і значення яких повинні бути визначені з максимальною точністю;

  • допомагає виділити проект з високим ступенем ризику, обумовленим великими змінами (або невизначеністю) однієї або декількох ключових змінних, а також дозволяє розрахувати “очікувану” NPV цих проектів.

Аналіз чутливості також корисний в якості “попередника” моделювання, щоб оцінкам тих змінних, від яких у значному ступені залежить успіх проекту, була приділена увага при будуванні моделі.

Труднощі при застосуванні аналізу чутливості виникають, коли ключові змінні поєднані. Частково проблема може бути вирішена шляхом зведення всіх взаємопоєднаних змінних до однієї, яка відбивала б зв’язок цих змінних.

Тому наступним кроком при аналізі ризиків є аналіз сценаріїв, який на основі прогнозу ймовірності настання базового, песимістичного чи оптимістичного сценаріїв відображає можливість реалізації певного проекту.

Аналіз сценаріїв – це техніка аналізу інвестиційного ризику, що дає можливість ураховувати як чутливість NPV до змін вихідних змінних, так і інтервал, у якому перебувають їхні імовірнісні значення.

Для його проведення аналітик повинен мати інформацію про кількісні характеристики «поганого» стану (низький рівень продажу, низькі ціни реалізації, високі зміни витрат і т.д.) і «гарні» показники стану. Для цих значень змінних розраховують NPV, а результат дорівнює очікуваним базовим значенням NPV, тобто проводять аналіз за песимістичними, оптимістичними і базовими сценаріями. результати сценарного аналізу можна використати для визначення математичного очікування NPV, середньоквадратичного відхилення, варіації. Для цього необхідна експертна оцінка ймовірності реалізації кожного сценарію.



Імітаційний метод Монте-Карло. Уперше цей метод було запропоновано до використання при аналізі інвестиційних проектів Девідом Хертцем у 1964 р. Він заснований на використанні комп'ютерної техніки й ефективного програмного забезпечення.

На 1 етапі встановлюють закон імовірнісного розподілу випадкових величин вихідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків.

На 2 етапі визначають випадковий відбір значень змінних відповідно до відомих законів розподілу.

На 3 етапі розраховують IRR і NPV на основі цих значень.

4 етап - продовження імітаційних експериментів (наприклад, до 500 разів) до моменту одержання закону імовірнісного розподілу IRR і NPV.

На 5 етапі виробляють оцінку результатів імовірнісного розподілу.

Комп’ютер обирає значення для кожного з усіх ключових змінних на базі імовірності виникнення того чи іншого значення. Використовуючи ці обрані значення, машина рахує чисту приведену вартість (NPV) проекту. Після великої кількості ітерацій (цикли розрахунків) машина отримує найбільш імовірну NPV і розподіл усіх можливих її значень з вказаним імовірності їх наступу, що дозволяє оцінити ризик, який пов'язаний з здійсненням даного проекту. Неважка модель може бути збудована і без допомоги комп’ютеру. Однак корисність моделювання залежить від комплексності вихідних даних і від кількості проведених операцій, таким чином, на результати “ручного” моделювання навряд можна буде покластися.

При проведенні моделювання потрібно врахувати взаємозалежні зміни (наприклад, ліквідаційна вартість проекту може залежати від строку, на який він розрахований). Успіх моделі цілком залежить від людей, які приймають рішення, вони повинні бути впевнені, що виявлені всі ключові зміни, і що кожні з них присвоєно розподіл значень в залежності від імовірності їх виникнення.



Теорія ігор. Теорія ігор може виявлятися корисною там, де важко або неможливо визначити імовірності наступу тих чи інших подій. Теорія ігор – це консервативний підхід, направлений на мінімізацію втрат або “співчуття” від прийняття неправильних інвестиційних рішень. Не дивлячись на те, що підхід не може визначати краще інвестиційне рішення, він пропонує шляхи виключення найбільш ризикових варіантів.

Один з методів теорії ігор називають “мінімізація максимально можливих втрат”. Цей метод допомагає обрати кращій з усіх гірших можливих виходів, які можуть виникнути, тобто він захищає від поганих варіантів. Другий метод з теорії ігор називають “мінімізація співчуття” або “мінімізація максимально можливих альтернативних витрат”, який слугує для зменшення альтернативних витрат при прийнятті інвестиційних рішень.


Методи зниження ризику
Вивчення джерел і причин виникнення ризиків проектів дозволяє визначити методи їхнього зниження й способи керування.

Теорію керування ризиками засновано на наступних принципах:

- у ринковій економіці границя між макро- і мікрорівнями стирається у зв'язку зі спільністю інтересів учасників ринку;

- всі ризики впливають на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але не однаковою мірою й з різною залежністю;

- з ростом ризику прибутковість зменшується у відсотковому відношенні до ризику;

- сферою припустимих значень прибутковості є довірчий інтервал з певними граничними значеннями;

- при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (i) і внутрішня норма рентабельності (IRR), крім складових реальної прибутковості, темпів інфляції, повинні враховувати ступінь ризику проекту;

- зміна основних показників прибутковості залежить від можливостей фірми управляти ризиком.

До основних методів керування ризиками проектів відносять:


  • диверсифікацію;

  • страхування;

  • хеджирування.

Диверсифікація – це інвестування фінансових ресурсів у більше або один вид активів, тобто процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладень, які безпосередньо між собою не зв'язані.

Вона припускає два способи керування ризиками - активний і пасивний.



Активне керування являє собою прогнозування розміру можливих доходів від реалізації декількох інвестицій.

Пасивне керування припускає створення постійного ринку з попередньо певним рівнем ризику й стабільне втримання своїх позицій на ринку.

Страхування ризику – це передача певних ризиків страхової компанії.

Використовують 3 основних способи страхування - майнове, страхування від нещасних випадків, страхування втрати прибутку.



Хеджирування – це процес страхування ризику від можливих збитків шляхом переносу ризику зміни ціни від однієї особи на іншу.

Його здійснюють через висновок контракту, що призначений для страхування зміни ціни - хеджа - між стороною, що страхує ризик (хеджером) і стороною, що одержує ризик (спекулянт). Предметом контракту можуть бути різні активи - товари, валюта, акції, облігації й т.п.

Хеджирування можна здійснювати на підвищення або зниження цін.

Хеджер прагне знизити ризик, заподіяний невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф'ючерсні або опціонні контракти. Це дає можливість прогнозувати доходи або витрати, хоча ризик не зникає. Спекулянт може одержати дохід, граючи на різниці цін.



Контрольні запитання


  1. Розкрийте сутність поняття “проектний ризик”.

  2. У чому різниця між поняттями “невизначеність” і “ризик” у проекті?

  3. Які класифікаційні ознаки проектного ризику ви знаєте?

  4. Дати характеристику різним видам ризику в проекті.

  5. Які завдання поставлено перед аналізом проектного ризику?

  6. Назвіть методи аналізу та прогнозування проектних ризиків і невизначеності, які Ви знаєте.

  7. У чому сутність аналізу чутливості проектного ризику?

  8. Розкрити зміст аналізу сценаріїв проектного ризику.

  9. Дати характеристику аналізу моделей за методом “Монте-Карло” проектного ризику.

  10. Розкрити сутність хеджирування як методу зниження ризику проекту.

  11. Розкрити сутність страхування як методу зниження ризику проекту.

МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ
Мета й завдання маркетингового аналізу
Метою маркетингового аналізу інвестиційного проекту є оцінка інвестицій з погляду перспектив кінцевого ринку щодо продукції або наданих послуг.

Завданням маркетингового аналізу є дослідження ринку, а метою – визначення можливих обсягів реалізації проектної продукції, товарів, послуг.

Основним завданням дослідження ринку є визначення потреби й попиту на товари, для цього:

- знаходять величину обсягу продажу;

- установлюють розмір ціни та витрати;

- розробляють політику в області збуту.

Особливу увагу слід приділити визначенню попиту на продукцію.

Для розв’язання цих завдань використовують ефективні підходи до оцінки ціни, попиту й пропозиції.

Маркетинговий аналіз є важливою складовою комерційного аналізу проекту, тому він повинен враховувати, що орієнтація на ринок збуту є важелем маркетингової стратегії управління інвестиційним проектом.

Від вказаних факторів залежить величина ціни, прибуток підприємства, обсяг продаж.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка