Конспект лекцій з дисципліни «вікова психологія»



Сторінка1/11
Дата конвертації11.05.2018
Розмір1.54 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Гуманітарний інститут

Кафедра педагогіки та психології професійної освіти


Конспект лекцій

з дисципліни «ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ»

за напрямом 6.030103 "Практична психологія"
Укладач: кандидат психологічних наук, доцент Алпатова О.В.

Конспект лекцій розглянутий та схвалений на засіданні кафедри педагогіки та психології професійної освіти

Протокол № ____ від «___»_____20__р.

Завідувач кафедри_____________________ Лузік Е.В.

УДК 159.922.5 (048)

ББК Ю937.4я7

А 516

Алпатова О.В.
А 516 Вікова психологія: Конспект лекцій. – 132с.
Конспект лекцій присвячений аналізу проблем вікової психології, предмету та задачам, основним теоретичним концепціям провідних вітчизняних та зарубіжних вчених в області індивідуального розвитку людської психіки, закономірностям формування психічних явищ від народження до смерті.

Для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 6.030103 “Психологія”, викладачів і всіх, хто цікавиться проблемами розвитку психіки в онтогенезі.




ЗМІСТ


ВСТУП .................................................................................................................

4







Тема 1. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ .....................

5

1.1. Предмет вікової психології як науки ...........................

5

1.2. Задачі вікової психології .......................................................

6

1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками .............

6

1.4. Методи вікової психології.............................................

7







Тема 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ .....................................................................

11


2.1. Поняття та сутність психічного розвитку ..........................

11

2.2. Основні закономірності психічного розвитку ...........

13

2.3. Вік як психологічна категорія .....................................

15

2.4. Природне і соціальне у психічному розвитку ............

17

2.5. Рушійні сили розвитку психіки ............................................

22

2.6. Поняття про кризи та стабільні періоди розвитку .....

24













Тема 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕМОВЛЯТИ ....................

26

3.1. Спадковість і середовище ......................................................

28

3.2. Родина у розвитку .........................................................

34

3.3. Криза новонародженості ..............................................

36

3.4. Соціальна ситуація розвитку ........................................

40

3.5. Особливості розвитку ...................................................

42

3.6. Криза першого року ......................................................

44







Тема 4. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ .....................

48


6.1. Фізичний розвиток ........................................................

50

6.2. Соціальна ситуація розвитку ........................................

52

6.3. Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят ....................................................................

54


6.4. Розвиток особистості дошкільника ......................................

56













Тема 5. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

МОЛОДШОГОШКОЛЯРА ............................................................

58


8.1. Загальні психологічні особливості молодших школярів ...

60

8.2. Криза семи років. Соціальна ситуація розвитку .................

62

8.3. Формування особистості дитини в початкових класах ......

64













Тема 6. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКА .........................

66

    1. Соціальна ситуація розвитку. .............................................

68

    1. Криза 13 років ..............................................................

70

    1. Стосунки з однолітками та дорослими. Референтні групи ..............................................................................

72













Тема 7. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ ......

74

12.1. Соціальна ситуація розвитку ......................................

76

12.2. Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості

78

12.3. Взаємини з дорослими та однолітками .....................

80

12.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів ..............

82







Тема 8. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД ДОРОСЛОСТІ ........

84

13.1. Вікові часи у контексті соціальних норм ...........................

86

13.2. Дослідження періодів та задач розвитку в період ранньої дорослості ..............................................................................

90


13.3. Психосоціальний розвиток середньої дорослості .............

92

13.4. Психологія пізньої дорослості. Основні зміни психічних функцій. .................................................................................

94







Тема 9. ПРОБЛЕМА СМЕРТІ У СВІТОСПРИЙМАННІ ОСОБИСТОСТІ

96

14.1. Смерть як природне явище ..................................................

98

14.2. Утрата близької людини як життєва криза ........................

102

14.3. Викривлення реакцій горя ...................................................

104

14.4. Шляхи психологічної допомоги .........................................

108







Тема 15. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ОСНОВНІ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИВЧЕННЯ .........................

112


15.1. Методи дослідження особистості ………………………...

114

15.2. Методи діагностики когнітивного розвитку …………….

116

15.3 Психодіагностика інтелекту та креативності …………….

118

15.4. Методи діагностики емоційного та морального розвитку особистості …………………………………………………

120

СЛОВНИЧОК ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ …………………………

122

ОСНОВНА ТА ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА …………………………......

123



ВСТУП
Конспект лекцій присвячений аналізу проблем вікової психології, предмету та задачам, історії розвитку вітчизняної та зарубіжної науки, її видатним представникам та сучасному стану.

Загальна методологічна та теоретична концепція курсу лекцій – концепція Л.С.Виготського – Д.Б.Ельконіна – П.П.Блонського, а також вітчизняної психологічної школи Г.С.Костюка, С.Д.Максименка тощо.

Логіка викладення матеріалу – класична. Спочатку дається загальне уявлення про предмет та задачі вікової психології, необхідність врахування принципу комплексності: розуміння важливості відбору науково-обгрунтованого кола методик. Потім викладено конкретні відомості вікової психології, виділено такі розділи як: дитяча психологія, психологія підліткового віку, психологія юності, психологія дорослості та геронтопсихологія. Розкрито взаємозв’язки та взаємопереходи між віковими стадіями, протиріччя, що супроводжують їх, особливості сенситивних та критичних періодів, закономірності вікових новоутворень. Матеріал викладено від простого до складного, що дозволяє сформувати у студентів чітку систему знань з вікової психології. Також, для полегшення роботи над текстом, кожен розділ конспекту завершується змістовними висновками, наведено перелік літературних джерел для самостійного опрацювання та словник психологічних термінів. З посиланнями на першоджерела, підібрані методи діагностики та процедури дослідження багаторівневої структури особистості, які дозволяють діагностувати розвиток протягом онтогенезу, від раннього дитячого віку до старості.

Конспект лекцій підготовлено з метою використання студентами денної, заочної та дистанційної форм навчання при вивченні дисципліни “Вікова психологія”.

Поданий конспект укладено згідно з тематикою лекційного матеріалу та практичних занять робочої навчальної програми вищевказаної дисципліни.

Тема 1. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ


    1. Предмет вікової психології як науки

Вікова психологія – особлива галузь психологічних знань, яка має унікальний предмет дослідження – вік та вікову динаміку психіки людини. Тобто, вікова психологія досліджує закономірності психічного розвитку особистості на різних етапах її життя. Акцент робиться на динаміці розвитку – це те, що відрізняє вікову психологію від інших галузей психології. Іноді вікову психологію називають генетичною (від грецького „генезис” – походження, становлення).

Розвиток психіки людини безперервний протягом життя. Ці зміни можна спостерігати при порівнянні немовляти, школяра, юнака, дорослої людини та людини похилого віку. Як ви вже знаєте, розвиток організму від моменту запліднення до його смерті називається онтогенезом (від грецького – сутнє + походження). Термін “онтогенез” було запропоновано німецьким біологом Е.Геккелем.

Багато століть існує загадка появи свідомості, емоційних переживань, творчих піднесень, складного внутрішнього світу людини.

У психології проблема психічного розвитку є однією з центральних. Відповіді на питання: “Як виникла психіка? Що є джерелом та факторами її розвитку?”, складають теоретичні й практичні підвалини психології. Ще в рамках філософських концепцій існували протилежні погляди на природу психіки. Деякі дослідники віддавали перевагу середовищу як джерелу психічного та заперечували роль вроджених біологічних факторів у психічному розвитку людини; інші, навпаки, вважали природу ідеальним творцем, де діти з народження наділенні “гарною” природою, потрібно лише довіритися їй та не заважати природному розвитку.

Основними проблемами вікової психології є:



  • проблема факторів психічного розвитку людини;

  • проблема критеріїв розвитку;

  • проблема методів вивчення особливостей розвитку;

  • проблема співвідношення розумових та особистісних змін у загальному психічному розвитку дитини;

  • проблема педагогічної фасилітації процесу розвитку.

Отож, вікова психологія вивчає виникнення і розвиток психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих; зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; становлення різних видів діяльності; формування психічних якостей особистості, яка зростає; вікові можливості засвоєння знань; провідні фактори розвитку та формування особистості та ін.
1.2. Завдання вікової психології
Вище викладені проблеми науки з’ясовують основні завдання вікової психології, насамперед це:

теоретичні :

1. Побудова загальної концепції психологічного розвитку в онтогенезі; з’ясування джерел, умов та рушійних сил розвитку;

2. Побудова періодизацій онтогенетичного розвитку, виокремлення вікових стадій (саме динаміки розвитку);

3. Конкретний психологічний опис стадій розвитку.



практичні:

1. Розробка сучасних методів дослідження розвитку психічних процесів і властивостей людини, що зростає;

2. Урахування теоретичних висновків і результатів досліджень в реальних процесах виховання і розвитку дітей.

Узагальнюючи проблеми й завдання науки, можна сказати, що вікова психологія вивчає рушійні сили індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх періодів до наступних, від нижчих стадій до вищих, індивідуально-типологічні відмінності в розвитку дітей, підлітків, молоді, дорослих, встановлення факторів, що їх детермінують.


1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками
Вікова психологія має тісний зв`язок з іншими галузями науки: загальною психологією, психологією особистості, соціальною, педагогічною та диференціальною. Наприклад, у загальній психології досліджуються психічні функції: відчуття, сприймання, увага, пам`ять, мислення, уява, промова, а у віковій досліджуються процеси розвитку кожної психічної функції та зміна міжфукціональних зв`язків на різних вікових етапах. У психології особистості розглядаються такі особистісні новоутворення як мотивація, самооцінка, рівень домагань, ціннісні орієнтації, світогляд і т.п., а вікова психологія відповідає на питання, коли ці новоутворення з`являються у людини, які їх закономірності у даному віці. Зв`язок вікової психології із соціальною дає можливість прослідкувати залежність розвитку і поведінки людини від специфіки тих груп, членом якої він є: родини, групи дитячого садка, шкільного класу, підліткової компанії, спортивної секції, трудового колективу та ін. Кожний вік має своєрідний особливий вплив оточуючих дитину людей, дорослих та однолітків. Цілеспрямований вплив дорослих, які виховують і навчають дітей, вивчається в рамках педагогічної психології.

Вікова психологія – це особлива галузь психологічних знань, яка вивчає закономірності і факти розвитку особистості на різних вікових етапах.
1.4. Методи вікової психології
Методи вікової психології виступають способами отримання фактів для характеристики психічного розвитку дітей.

Вікова психологія активно застосовує методи загальної, диференціальної і соціальної психології, адаптуючи їх до власних задач. Наприклад, методи загальної психології застосовуються для вивчення пізнавальних процесів, уваги та особистісних особливостей дітей. Запозиченим із диференціальної є метод близнюків, який використовують при вирішенні питань обумовленості органічного та cоціального розвитку. Близнюкові дослідження демонструють деяку генетичну обумовленість багатьох особливостей людини, насамперед це, емоційність, соціабельність та рівень активності.

Найбільш поширеними методами отримання психологічних фактів у віковій психології є спостереження і експеримент, які в подальшому виступають об’єктом наукового аналізу .

Спостереження – це метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого опису психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінці, на основі їх безпосереднього сприймання. Об’єктом спостереження, як правило, стають окремі сторони психічної діяльності людини, приміром, особливості мовлення, мислення, емоцій, вольової регуляції поведінки, взаємини у групах, ігри тощо. Особливо доцільним цей метод є при вивченні ранніх періодів розвитку. Цікаво, що тривалість та частота спостереження залежать від віку дитини. Так, спостереження за немовлям проводять щодня; від трьох місяців до року – щомісяця, у дошкільному віці – один раз на півріччя; а в молодшому шкільному віці – один раз на рік. Отож, чим молодша дитина, тим менше інтервал у проведенні спостереження. Це обумовлено інтенсивністю розвитку та появою психічних новоутворень.

Предметом спостереження вікової психології є: психічні новоутворення, способи дій, зміни у поведінці.

Успіх застосування методу спостереження залежить від ряду вимог: цілеспрямованість, планомірність, систематичність, об’єктивність, рівень підготовленості дослідника (фіксування отриманих даних з наступним їх аналізом) та ін.

Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго- та короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні та приховані. Іноді, у процесі спостереження застосовують відеозапис, що дозволяє додатково повернутися до явища при його аналізі, „скло Гезелла” – із однобічною видимістю. Цікаві результати дослідник може отримати під час втручального спостереження, тобто передбачає його участь у спільній діяльності дітей. Це обумовлено можливістю активізувати поведінку дітей та визвати необхідний психічний прояв. Існують два варіанти такого спостереження:

– коли діти знають, що їх поведінка фіксується дослідником (це може бути при вивченні деяких особистісних проявів дошкільнят).

– коли діти не здогадуються про спостереження (особливо актуально при вивченні школярів, підліткових груп). Безумовно, тут існує етична проблема втручання, тому це накладає додаткову моральну відповідальність на психолога.

У віковій психології спостереження часто набуває характеру послідовного фіксування фактів щодо психічного розвитку людини у вигляді щоденника. Використовуються також дані самоспостереження дітей та дорослих, їх словесні звіти про свої уявлення, почуття, прагнення, спогади, різні події в своєму житті тощо.

Широко застосовуються і психологічний експеримент. Специфіка його полягає у створенні спеціальних умов, за яких виникають очікуванні психічні процеси, акти поведінки дитини; у можливості відтворення умов з метою перевірки істинності своїх висновків; у зміні істотних умов з метою виявлення їх впливу на хід досліджуваних процесів.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти

Лабораторний експеримент проводять в умовах, які ретельно добирають і створюють штучно. Прикладами такого експерименту може бути вивчення умовних рефлексів дитини, змін дихання, пульсу залежно від емоцій, швидкість різноманітних реакцій розв’язання експериментальних завдань тощо. Незважаючи на те, що лабораторний експеримент дозволяє враховувати умови, контролювати хід та етапи, кількісно оцінювати результати та ін., застосування його у віковій психології досить обмежене.

Природний експеримент характеризується тим, що здійснюється в природних для дитини умовах ігрової, навчальної, трудової та інших видів діяльності. Його широко застосовують для дослідження вікових, індивідуальних особливостей розвитку сприймання, пам’яті, мислення, уяви, мовлення, емоцій, вольових дій, здібностей та інших властивостей. Дітям пропонують виконати різні види завдань (перцептивні, мнемічні, мисленнєві, конструкторські тощо), а за процесом і результатом розв’язання роблять висновки про їхні психічні властивості.

Особливим видом природного є формуючий експеримент, коли динаміка психічної діяльності людини простежується як результат активного впливу експериментатора. Формуючий експеримент виконує дві функції: дослідження психологічних особливостей і механізмів; досягнення певних виховних та освітніх цілей. Він включає ряд етапів:



  1. констатуючийдосліджується рівень розвитку психологічних структур особистості на момент початку експерименту;

  2. власно формуючий послідовність формуючих ( навчальних, виховних, розвивальних) впливів, включає респондентів у комплекс формуючих технік;

  3. контрольний повторний зріз отриманого рівня психологічних структур та властивостей, що вивчаються.

Отже, порівнюючи результати перших двох етапів, ми робимо висновки про ефективність формуючих методів. Порівняння результатів демонструє динаміку психічних явищ, що вивчаються.

Окремим шляхом отримання психологічних фактів є близнюковий метод. Його сутність полягає у співставленні даних про психічний розвиток монозиготних близнюків, отриманих за допомогою спостереження та експерименту.

Вікова психологія широко використовує величезну кількість конкретних дослідницьких методик – аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв’ю, соціометрія, психодіагностичні тести тощо.

Психологи часто вдаються до бесід із дітьми на різноманітні теми, бесіди можуть бути програмовані та довільні, включати прямі та непрямі запитання, набувати характеру інтерв’ю. Практикуються і письмові опитування (анкетування).

Джерелом психологічних фактів можуть бути результати образотворчої, літературно-художньої та інших видів діяльності людини.

Широко використовують у віковій психології і різноманітні психодіагностичні тести, тобто системи знань, які дозволяють вимірювати рівень розвитку певної якості (властивості) особистості.

Серед тестів розрізняють:

Тести досягнень, спрямовані на визначення рівня оволодіння дитиною конкретними знаннями, уміннями та навичками;

Тести інтелекту, покликані виявити інтелектуальний потенціал людини;

Тести креативності, націлені на вивчення й оцінку творчих здібностей;

Тести особистісні, спрямовані на оцінку різних сторін особистості;

Тести проективні – для цілісного вивчення особистості, що витікає з аналізу психологічної інтерпретації, тобто усвідомленого чи неусвідомленого перенесення суб’єктом власних властивостей і станів на зовнішні об’єкти під впливом домінуючих потреб чи цінностей.

Ефективність застосування того чи іншого методу залежить від того наскільки він валідний (відповідає тому, для чого він застосовується) і надійний (дозволяє отримувати одні й ті ж результати при багаторазовому використанні).


Висновки

Вікова психологія – це особлива галузь психологічних знань, яка вивчає закономірності й факти розвитку особистості на різних вікових етапах.

Методи вікової психології слугують способами отримання фактів психічного розвитку дітей, підлітків, юнаків та дорослих людей. Вікова психологія активно застосовує методи загальної, диференціальної та соціальної психології, адаптуючи їх до власних завдань.

Тема 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ
2.1. Поняття та сутність психічного розвитку
Вікова психологія вивчає онтогенетичний розвиток психіки, як закономірну зміну психічних процесів у часі, що виражається в кількісних, якісних та структурних змінах. Онтогенетичний розвиток немає кінцевого результату, перехід людини, що зростає на вищу ступінь психічного життя – процес нескінченний. Онтогенез має стадіальний характер. Послідовність фаз незворотна та передбачена. При цьому на кожній віковій стадії можливо спостерігати суттєві індивідуальні відмінності в психічному розвитку.

Онтогенез людини – це становлення людини як організму, як свідомої суспільної істоти, як особистості. Це – цілісний процес, що виражається в окремих і пов`язаних між собою формах (морфологічній, фізіологічній, психічній і соціальній).

Для розкриття сутності цього процесу використовують поняття „розвиток” і „формування”.

Поняття „розвиток” є загальним. Використовують його найчастіше для визначення процесу руху від нижчого(простого) до вищого (складного). Розвиток – кількісні та якісні зміни живої людської істоти, зміни послідовні, пов`язані з певними етапами життєвого шляху. Розвиток людини протікає у трьох напрямках: 1. фізичному – динаміка росту і ваги, зміни структури мозку, сенсорні можливості та моторні навички тощо;

2. когнітивному – охоплює зміни, що відбуваються у сприйманні, пам`яті, мисленні, уяві, мовленні тощо;

3. психосоціальному – розвиток особистості, зміни Я- концепції, емоції та почуттів, формування соціальних навичок і моделей поведінки.

Поняття „формування” застосовують для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів. У формуванні можна виділити стихійний компонент (зміни, які відбуваються під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних компаній, моди, реклами, музики тощо) і цілеспрямований процес зміни особистості або ж її окремих сторін, якостей внаслідок організованих впливів (виховання).

“Дозрівання” – це насамперед зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів у наслідок дії внутрішніх вроджених факторів. Наприклад, дозрівання органічних функцій людини чи її організму в цілому.

Поняття „становлення” – вказує на набуття нових ознак та форм у процесі розвитку. Якщо говоримо про становлення характеру людини, її мислення тощо, то це поняття доцільно застосовувати, коли йдеться про розвиток якоїсь сторони чи якості особистості як про процес наближення до певного стану.

Розвиток психіки людини, що росте, обумовлений, і разом із цим активний саморегулюючий процес. Цей саморух від нижчих до вищих рівнів життя та діяльності, в якому зовнішні впливи, навчання і виховання діють, переломлюючись крізь внутрішні умови. З віком росте активність людини щодо зміни обставин власного життя. Вона починає свідомо формувати себе як особистість, як суб’єкт діяльності.

Вікові категорії мають три системи відліку:



    1. Індивідуальний розвиток (можливість включення в ту чи іншу діяльність – відповідає уявленню про рівень психобіологічного дозрівання);

    2. Вікова стратифікація суспільства (можливість виконання соціальних ролей в рамках даного віку – відповідає соціокультурним нормативам);

    3. Вікова символіка культури (сукупність соціальних очікувань у сфері поведінки, зовнішнього виду, форм відносин).





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка