Конкурсу «Вчитель року -2010»



Сторінка3/3
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.58 Mb.
ТипКонкурс
1   2   3
Тема. Актуальні питання Китайської Народної Республіки.

Мета: на основі вивченого матеріалу поглибити знання про Китай, ознайомити учнів з додатковою інформацією про країну, створити умови для самореалізації учнів, навчити їх відстоювати свою точку зору, поважати думку інших, розвивати навички роботи в команді, формувати науковий світогляд, виховувати поважне ставлення до народів світу.

Обладнання: мультимедійний комплекс, фотографії визначних об`єктів Китаю, творчі роботи учнів, турнірна таблиця, інформаційні, статистичні матеріали, діаграми, графіки, таблиці, атласи, таблиця „Китай”(автор Вовк В.Ф.).

Методи, прийоми, форми роботи: виступ історика, турнір, захист творчих робіт; індивідуальна та групова робота.

Турнір проводиться на зразок всеукраїнського турніру юних географів, але з дещо зміненими правилами, наприклад опоненти і рецензенти мають право доповнювати промовців та висвітлювати питання зі своєї точки зору, виступаючі не обмежуються в часі. Турнір проводиться в один раунд.

Ведучий – учитель географії.

Хід турніру

Захід розпочинається переглядом CD-проекту про Китай, який підготувала учениця 10 класу.



Ведучий. На уроці географії ми з вами ознайомилися з дуже цікавою, різноманітною, контрастною, багатоликою країною, яку називають колискою давньої цивілізації – Китаєм. І всі, кого не залишила байдужими ця дивовижна країна, зібрались тут, щоб дізнатись про неї більше. Але без знання історії неможливо зрозуміти сьогодення країни. Слово надається нашому історикові - призеру всеукраїнської олімпіади з історії.

(Розповідь про те, що історія Китаю налічує 7 тисячоліть. Саме тут було винайдено компас, порох, папір, спосіб ручного книгодрукування, розпочато виробництво шовкових тканин, порцелянових виробів, чавуну і сталі, запроваджено паперові гроші, написано медичні трактати, складено каталог зірок. Та вважаючи себе найбільш цивілізованим народом, китайці вперто відмовлялись запозичувати будь які інновації, що негативно вплинуло на соціально-економічне становище. З приходом до влади в 1949 році комуністичної партії почалась епоха великих експериментів. Але програми „великий стрибок” та „культурна революція” призвели до економічного хаосу. І лише проголошений в 1978 році курс на економічну реформу дав результати. Вона стала плацдармом для стрибка в розвитку Китаю у 80-90 роках ХХ ст.)



Запитання від класу до історика:

- Чому свою імперію китайці називали „Піднебесною”?

Відповідь історика:

(Древні китайські мислителі вважали небо володарем світу, своїх правителів синами неба, а свою імперію, яка підкорялась небесним законам, називали „Піднебесною”).

- Чому країну ми називаємо країну Китай, а народ – китайцями, а самі китайці країну – Чіна, а себе – хань?



(Назва «Китай» походить з давнини (китайською – „Чжунго” – серединна держава), коли китайці вважали свою країну центром світу. Під час правління з III ст. до н. е. династії Цінь китайці стали називати країну Цінь (Чіна, Чайна). А в епоху правління династії Хань, вони стали називати себе людьми Хань, цей термін позначає нині народ.

- Чому в одязі простих людей не повинно було бути жодної жовтої нитки?



(Це колір Сонця і дозволявся лише правителям).

Ведучий. Познайомившись з історією, і знаючи економіку КНР, переходимо до обговорення найбільш цікавих для нас і дуже важливих для китайського народу питань:

  1. Геополітичні аспекти економічного розвитку КНР.

  2. Причини виникнення демографічного вибуху та наслідки демографічної політики.

  3. Українсько – китайські відносини.

Дискусію з них ми проведемо у вигляді турніру, де кожна команда виступатиме по черзі в ролі доповідача, опонента, рецензента.

(Ведучий знайомить з правилами гри, турнірною таблицею, представляє команди, членів журі, лічильну комісію. Капітани команд витягають жеребки з ролями. Опоненти вибирають питання для доповідачів)



І дія

Ведучий. На розгляд виноситься питання „Геополітичні аспекти економічного розвитку КНР”.

Доповідач. Тривалий час економіка КНР розвивалась низькими темпами. Але з 1978 року уряд Китаю перейшов до здійснення поступових реформ, спрямованих на перехід від централізовано-керованої економіки до ринкової. Замість планування впроваджуються фінансово-економічні та правові методи регулювання економіки. Проведені в рамках існуючої політичної системи перетворення зумовили значне зростання недержавного сектора і впровадження ринкових відносин у державному секторі. Колективне господарство було замінене системою сімейних господарств. У результаті середня врожайність всіх зернових культур за період з 1980 до 1997р. помітно зросла: пшениці – у 5 разів, кукурудзи – у 4 рази, рису – у 3 рази.

У промисловості розширилися повноваження керівників. Економіка Китаю значною мірою відкрилася для іноземних інвестицій. Китайська продукція стала конкурентноспроможною на світовому ринку. Як наслідок, КНР вдалося збільшити ВНП у 4 рази в порівнянні з 1938 роком і вийти на ІІ місце в світі (після США) за цим показником. Докорінно змінилася і галузева структура господарства. Основним у реалізації сучасної зовнішньоекономічної стратегії Китаю стало утворення вільних економічних зон (ВЕЗ), які дають 80% експорту і 8 млрд. дол. США прибутку. ВЕЗ розвиваються швидкими темпами переважно за рахунок легкої та електронної промисловості. З 2000 р. Китай переживає економічний бум. Деякі експерти пророкують йому провідну роль у світі вже через кілька десятків років. КНР зайняла передові позиції в світі з виплавки сталі, видобутку вугілля, кольорових металів, виробництва окремих видів машинобудування (залізничні локомотиви, телевізори, пральні машини, велосипеди), бавовняних та шовкових тканин, цементу, іграшок, вирощування бавовни, чаю, арахісу, кукурудзи, пшениці, сої, тютюну, м`яса, коконів шовкопряда. Отже, завдяки правильному курсу економічної політики, КНР поступово перетворюється на центр світової економіки. І я вважаю, що Україні варто запозичити цей досвід для реорганізації національної економіки.



Опонент. Так, Китай досяг значних результатів, але чи все в цій країні гаразд і чи варто нам наслідувати його досвід? Доповідач не наголосив, що це одна з небагатьох країн, майже повністю забезпечених всіма видами природних ресурсів. Клімат сприяє вирощуванню 2-3 врожаїв на рік. Це ніяк не порівнюється із природними багатствами європейських країн чи, тим більше, Японії. Але вони значно випереджають КНР за ВНП на душу населення. Адже за цим показником країна займає 90-те місце в світі. До того ж у країні утворилася галузева й територіальна диспропорція. ПЕК розвинутий ще недостатньо і зберігає вугільну орієнтацію. За рівнем продуктивності праці сільське господарство має значно нижчі показники порівняно з промисловістю. Для економічної системи характерні недосконала інфраструктура, невисокий технологічний рівень цивільних галузей промисловості. В машинобудуванні провідне місце посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення. Територіальна диспропорція полягає в поділі країни на економічно-розвинені східні райони, де зосереджено 80% населення і майже весь промисловий потенціал та західні - з несприятливими природними умовами, низькою густотою населення та промисловою відсталістю. Крім того, господарські реформи спричинили низку гострих проблем, включаючи закриття нерентабельних підприємств, ріст безробіття, розрив у доходах людей, який зростає, низький рівень життя і важкі умови праці. До речі, незалежні профспілки і страйки в КНР не дозволені. Швидкий ріст економіки призвів до загострення екологічної ситуації в різних районах країни.

Доповідач. Негаразди можна знайти в економіці будь-якої держави, навіть найбільш розвиненої. Більшість того, що прозвучало у виступі опонента про Китай, підходить і для нашої країни, але ми поки що не спостерігаємо таких темпів зростання в українській економіці. До того ж китайський народ зумів перейти від замкнутого історичного минулого, яке так довго затримувало розвиток господарства, і обрати правильний шлях. Тому я дотримуюсь своєї позиції.

Рецензент. Я погоджуюся з виступами і доповідача, і опонента. На мою думку, процеси, які відбуваються в економіці КНР, заслуговують на увагу і повагу. І країні потрібен час на подолання недоліків. Однак у мене виникло запитання до обох промовців:

- Чи варто нам запозичувати досвід створення ВЕЗ?



Доповідач. Однозначно, так. Адже я наводив цифри, які незаперечно доводять лідерство ВЕЗ в економіці Китаю.

Опонент. Я не спішив би з такими категоричними висновками. Адже і Україна має свій досвід у ВЕЗ. У нас було створено 11 спеціальних економічних зон, і які ж результати їх функціонування? Вони поступово перетворились на місця відмивання грошей і запланованих результатів не дали.

Доповідач. В Україні в цій справі немає належної системності, конкретної програми розвитку, відсутня чітка державна концепція. Це ще раз свідчить про те, що українським спеціалістам просто необхідно вивчати питання успішної дії ВЕЗ і запозичити їхній досвід.

Ведучий. Отже, не все так просто, як здається на перший погляд, але досягнення вражають, і хотілось би й нам побажати таких результатів.

(Виставлення оцінок командам).

ІІ дія

Ведучий. Зараз ми дізнаємося про причини виникнення демографічного вибуху, про секрет дієвості демографічної політики, її прямі й непрямі, позитивні і негативні наслідки.

Доповідач. Всім з дитинства відомо, що кожен 5-й житель на Землі - китаєць. Але констатуючи цей факт, рідко хто замислювався над тим, чи добре це для самої країни. Тепер зрозуміло, що демографічний вибух – глобальна проблема. Високий рівень народжуваності у Китаї пояснюється традиціями минулого. Відповідно до давніх поглядів китайців, глава сімї, щоб забезпечити собі спокійне існування, мусить турбуватися про безперервність свого роду. Йому необхідно мати сина, бажано за життя бачити його одруженим, з дітьми та внуками. Тому китайці старалися зберегти неперервність роду, в першу чергу чоловічого, адже дочка, вийшовши заміж, залишить сім`ю. Глибоко релігійний народ дотримувався традицій, що й призвело до великої загальної кількості населення.Точна чисельність населення, темпи приросту і структура населення завжди залишалися загадкою не лише для зарубіжних спеціалістів, а й для самих китайців. Лише після утворення КНР у 1953 р. був проведений перепис населення. Загальна кількість населення, включаючи Тайвань, становила 582,6 млн. осіб. Простежувалося різке зростання його чисельності. У середині 1950-х років була зроблена перша спроба зниження рівня народжуваності, яка перервалася здійсненням курсу „великого стрибка” та „культурної революції”. У 1971 році уряд Китаю розпочав кампанію щодо зниження народжуваності під лозунгом „Одна сім`я – одна дитина”. Зміст її полягав у тому, що родина з однією дитиною мала право на першорядне отримання житла, збільшення розмірів присадибної ділянки, безкоштовне утримання дитини в дитячому садочку. Такі родини одержували спеціальні продовольчі талони, мали переваги під час прийому на роботу й у ВНЗ, вони одержували грошові допомоги та субсидії. У разі народження другої дитини, сім`я позбавлялася пільг і сплачувала податок із заробітної плати. А якщо ж народжувалася третя і наступні діти, родина сплачувала великі штрафи. Згідно з новим законом про сім`ю, прийнятому в 1981 р., вік одруження для чоловіків підвищили до 22 років, а для жінок до 20 років. Студентам узагалі заборонялось створювати сім`ю. А той , хто зважувався на це, відраховувався з ВНЗ. Така демографічна політика дала відчутні результати – зумовила стабілізацію природного приросту на рівні 12-14 млн. осіб. Сьогодні ця політика вкоренилася, більшість китайських сімей нормальним вважає саме виховання однієї дитини. Доказом цього є те, що 63% сімей мають одну дитину, 36% - дві і лише 1% - три і більше.

Опонент. Склалося враження, що ви повністю підтримуєте політику китайського уряду щодо врегулювання народонаселення. Я частково з вами погоджуюсь. Так, Китай успішно долає демографічну проблему. Але несумісність традицій і демографічної політики нерідко призводять до трагічних наслідків. Мова йде про дискримінацію, приниження жінок, які народили дівчаток. Траплялися випадки відмови від новонароджених, а інколи навіть і вбивства. У результаті такої політики утворився „дефіцит” наречених: маленьких китайців на 15 млн. більше ніж маленьких китаянок. Державна політика породила багато проблем, передусім на селі, де не було соціального забезпечення: селяни не отримували пенсії за віком, вони з давніх давен спиралися на своїх дітей, насамперед хлопчиків, які залишались в сім`ї батьків і опікувались їхньою старістю.

Тож наскільки вдала демографічна політика держави?



Доповідач. Так, найбільш гострою виявилась проблема для селян з відомих причин: не було пенсійного забезпечення, селяни більш релігійні, кожна селянська сім`я отримала ділянку землі в оренду і повинна була самостійно дбати про своє існування. Тому уряд дещо послабив політику для селян, дозволивши їм мати другу дитину, але у виняткових випадках. Також було заплановано поступово вводити пенсійне забезпечення, але вирішити цю проблему за короткий час неможливо.

Рецензент. На мою думку, доповідач ґрунтовно висвітлив причини виникнення демографічного вибуху і суть демографічної політики. Але, погоджуючись з опонентом, скажу, що доповідач за позитивними наслідками не помітив проблем простих китайців, особливо селян, а найбільше – жінок. Тому в мене виникло запитання: чи не надто жорстока така політика, чи можна від багатодітних сімей перейти відразу до сімей з однією дитиною? Можливо, краще було б піти шляхом, подібним до індійського : „Нас двоє – нам двох”?

Доповідач. Я не погоджуюся з вами, інколи уряду необхідно вживати навіть жорстких заходів, адже демографічна ситуація в Китаї була вкрай гострою. А така політика в Індії не дала позитивних результатів і за кількістю населення Індія в найближчий час наздожене Китай.

Опонент. Чи не здається вам, що в результаті і Китай може зіштовхнутися з такими проблемами, як депопуляція та старіння нації?

Доповідач. Демографічна політика гнучка. Уже сьогодні, коли народжуваність стабілізується, вносяться зміни. На мою думку, у ній взагалі не буде потреби. З розвитком цивілізації, поглибленням процесів демократизації зміниться становище жінок у суспільстві, що само собою зумовить зниження народжуваності.

(Виставлення оцінок командам).

ІІІ дія

Ведучий. Останнім часом ми постійно спостерігаємо за суперечками наших політиків щодо напрямків зовнішньої політики України. Одні вважають пріоритетним західний вектор – з країнами НАТО і ЄС, інші віддають перевагу східному – з Росією та країнами СНД. І найменша увага звертається на важливість установлення зв`язків з країнами Азії, зокрема з Китаєм. То давайте ж послухаємо ваші думки з цього приводу.

Доповідач. До розв`язання цього питання потрібно підходити передусім з позиції забезпечення національних інтересів, враховуючи реальні можливості нашої країни. На мою думку, КНР виступає одним з найвигідніших партнерів України. Привабливість цього напрямку зовнішньої політики нашої держави визначається багатьма чинниками.

Китай і Україна мають чимало спільного. Це стосується насамперед геополітичного чинника – важлива роль і місце України і КНР у світі. Обидві країни володіють величезним природним, науково-технічним та культурним потенціалом. Перед обома стоять близькі, або подібні соціально-економічні проблеми. Впливовим чинником є певна сумісність економік та технічних стандартів наших країн у багатьох галузях господарства. В обох країнах відбувається перехід до ринкової економіки, відчувається прагнення до політики відкритості.

Обидві країни займають схожі позиції щодо таких питань, як недопустимість релігійного екстремізму, національного сепаратизму, невтручання у внутрішні справи інших країн. Україна і Китай надають важливого значення взаємодії у рамках міжнародних організацій.

Китай становить для України великий інтерес , оскільки останній є постійним членом Ради Безпеки ООН та ядерною державою і виходить на передові рубежі, як велика світова сила. За оцінками знаних політологів, КНР невдовзі може стати другим, після США, полюсом впливу та сили у світі. За сприяння Китаю Україна може нарощувати свою економічну й політичну присутність в Азіатсько – Тихоокеанському регіоні. Ще наприкінці ХІХ ст. державний секретар США Дж. Хей сказав, що Середземне море – „океан” минулого, Атлантичний океан – океан сьогодення, Тихий океан – океан майбутнього. Тому, визначаючи зовнішньополітичні орієнтири, Українська держава не повинна відсувати важливість співпраці з КНР на другий план, оскільки успішне здійснення українсько-китайського партнерства може стати для України запорукою вдалого вирішення внутрішніх проблем.

Тепер Китай входить до першої п`ятірки торгівельних партнерів України.

Опонент. Попередній промовець широко висвітлив характер та перспективи українсько-китайських відносин.

Справді, між двома країнами існує великий ступінь взаєморозуміння. Доповню, що демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки у зв`язку з рішенням нашої держави про ядерне роззброєння. Важливість і значимість китайського кроку важко переоцінити, якщо взяти до уваги тай факт, що Пекін не надавав подібних гарантій жодній країні.



Але доповідач не висвітлив негативних моментів у двосторонніх взаєминах, зокрема в торговельно-економічних. Так, аналіз структури товарообігу між Україною та Китаєм свідчить, що основними товарами українського експорту до КНР були чорні метали, продукція машинобудування, зокрема металургійне обладнання, залізничні вагони. Однак, за останні роки поставки значно скоротилися. А з іншого боку, чи потрібно нам так багато дешевої та неякісної китайської продукції.

Доповідач. Причинами звуження номенклатури та обсягів українського експорту є освоєння виробництва аналогічної продукції китайськими виробниками, скорочення обсягів виробництва продукції машинобудування в Україні, посилення загального рівня конкуренції на світовому ринку. Тому Україні необхідно переорієнтовувати свій експорт відповідно до потреб внутрішнього ринку Китаю. А що стосується дешевих китайських товарів народного споживання, то на них є і буде попит, поки є бідне українське населення. Та мало хто знає, що Китай є постачальником високотехнологічної, наукомісткої, високоякісної продукції.

Рецензент. Мені сподобався виступ доповідача і цілком влучні доповнення опонента. Однак не були висвітлені питання співпраці в інших сферах: науково-технічній, культурно-освітній, адже відомо: науковий потенціал України є привабливим для Китаю – з науковими центрами КНР здійснюють співробітництво 14 установ НАН України. Значного розвитку набули двосторонні зв`язки в гуманітарній та культурній сферах. В 1991році був створений Інститут сходнознавства, 14 закладів освіти в Україні здійснюють прямі контакти з 36 китайськими ВНЗ. Не були розкриті причини, які негативно впливають на зростання товарообігу між країнами. Хто може відповісти?

Доповідач. Насамперед – це внутрішньо-економічні проблеми України: не відпрацьована правова база щодо роботи іноземних інвесторів, неналежна зацікавленість українського уряду в цьому напрямку зовнішньої політики, дуже невелика кількість китаєзнавців, які б сприяли розвитку „китайського вектора”. По-друге, значна віддаленість країн і , відповідно, високі витрати на транспортування товарів. По-третє, кон`юнктурні коливання китайського ринку, про які вже йшлося. А також, це нерозвиненість структури українських зовнішньо-торгівельних організацій у КНР ( мала кількість представництв підприємств і компаній ).

Ведучий. Червоною ниткою у всіх виступах проходила думка про важливість розвитку українсько-китайських відносин. Від себе хочу доповнити, що Китай має великий досвід в захисті культури свого народу, його вікових традицій від негативного впливу європеїзації та американізації, у методах патріотичного виховання. Пекін має великі здобутки у політичній консолідації суспільства навколо національної ідеї створення великого, могутнього і процвітаючого Китаю, чого так бракує нам з вами.

(Виставлення оцінок за третій раунд, визначення переможців).

До розмови долучалися й інші члени команд. Обговорювалися питання автономії тибетських монахів, аварії українського судна біля берегів КНР, учні розповідали про реаліті-шоу: чи може українська сім`я вижити без китайських товарів тощо. На закінчення кожна команда представила свій проект про Китай, щоб у всіх залишилися приємні, „кольорові” враження про країну. Команда «Хуанхе» підготувала туристський проект „По визначних місцях Піднебесної”.

Команда «Пандочки» представила відповідь на завдання: „Економічний простір Азії можна уявити у вигляді людського організму, „головою” якого є Японія, „кровоносною системою” – азіатські нафтоекспортери і фінансові центри, „руками” – країни нової індустріалізації. Якій частині цього організму відповідає Китай” у вигляді малюнка людини, тулубом якої є КНР.

Команда «Еверест» представила „кольорову асоціацію” про Китай. Уся країна їм уявляється в червоному кольорі ( колір революції, соціалізму), північно-східна її частина – жовта (зайнята посівами зернових культур), північна – чорна (видобуток кам`яного вугілля та нафти), південно-східна – синьо-зелена (перемінно-вологі ліси, рисосіяння, густа річкова мережа), південно-західна – біло-голуба (засніжені Гімалаї і Тибет), північно-західна – коричнева (пустельна).



Учитель подякувала учням за підготовку і побажала всім побувати в такій далекій і разом з тим уже близькій їм країні.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка