Конкурс "податки очима дітей"



Дата конвертації31.12.2017
Розмір445 b.
ТипКонкурс


ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ КОНКУРС

  • “ПОДАТКИ ОЧИМА ДІТЕЙ”

  • ТВІР




ЯКЩО Б УСІ ПЛАТИЛИ ПОДАТКИ



Податки… Податки… Я майже кожного дня чую це слово на вулиці, з екранів телевізора та комп*ютера, у транспорті. Податки обговорюють, ними обурюються, їх сплачують. Та що ж це за загадкове слово – податки? От і сьогодні я чув це слово, коли йшов із школи додому. «Зараз прийду та спитаю у батьків», - подумав я. Але їх удома ще не було. «Подзвоню мамі», - не спинявся я, мені так хотілося скоріше про все дізнатися.





Нарешті я підвівся на ноги, навколо мене літали літаки, якісь крилаті автомобілі, невідомі літаючі об*єкти, по повітрю ходили люди, було безліч хмарочосів. Опинився я у якомусь дивному місті. Мені здалося, що це місто без ніяких канатів та стовпів висить просто у повітрі!

  • Нарешті я підвівся на ноги, навколо мене літали літаки, якісь крилаті автомобілі, невідомі літаючі об*єкти, по повітрю ходили люди, було безліч хмарочосів. Опинився я у якомусь дивному місті. Мені здалося, що це місто без ніяких канатів та стовпів висить просто у повітрі!



  • Я дуже здивувався. Потім я пішов по скляному, прозорому коридору, який теж висів у повітрі, а навкруги було дуже багато таких «повітряних» тунелів - переходів, по яких проходили люди до будинків, магазинів, стадіонів, театрів, сідали у свої припарковані до тунелів повітряні автомобілі.



  • На дахах одних хмарочосів розташувалися літні смуги з дивними літаками, на дахах других – парки з фонтанами. Усе було дивним, гармонійним, але сумним і дуже механічним.



Я дійшов до якогось хмарочосу та побачив ескалатор, який рухався донизу! Я ступив на нього і знову зі мною сталося теж саме що й спочатку! Все закрутилося, завертілося! Я став на землю і думаю, що нарешті все скінчилося! Бо було доволі боязко, але дуже цікаво. Та ні, що там! Я зрозумів, що вже в іншому місті.







Я сів на літак й полетів над містом, а потім він поніс мене все далі і далі. Раптом попереду відкрилася панорама нового загадкового міста…



Нове місто було схоже на величезну квітку, яка плавала на воді. Я підлетів ближче,та вирішив залетіти у це місто. І усе знову закрутилося, замерехтіло, я опинився у третьому місті моєї мандрівки за часом. У цьому місті було дуже гарно. Кожна пелюстка – окрема вулиця з будинками, садами, фонтанами.



  • Вода навколо була кришталево-чиста. У воді плавали кити, пустували дельфіни. Під водою, наче коріння плавучої квітки, розташувалися підводні галереї, по яких пересувалися люди між підводними спорудами, до них підпливали підводні човни.



  • Вони перевозили людей між такими містами-квітками та влаштовували мандрівки підводним світом.



  • Я сів у такий підводний човен, і він повіз мене у дивовижний світ океану. Коли ми виплили на поверхню води, то побачили п*ять веселок одразу над дивовижним острівком. Я приплив на острів й заплющив очі від щастя! Але тут до мене хтось доторкнувся…



  • Я розплющив очі і побачив свою кімнату, а мама лагідно сказала мені: «Богданчику – синку, досить вже спатки, треба вчити уроки, ще й фантастичний твір треба писати з української мови!». І тут я зрозумів, що усе це був лише казковий сон, але так хочеться, щоб хоч краплинка з цього сну була реальністю! Мабуть я трохи засмутився, тому що мама відразу запитала мене: «Що сталося?» Я розповів про свій сон і запитав про те, що мене так турбувало – що таке податки?







Олійник Богдан Олександрович народився 27 квітня 2000 року А Р Крим, м. Керч, вул. Юних Ленінців,буд. № 5, кв. 46

  • Я – Олійник Богдан. Я дуже люблю свій рідний край – свій Крим, свою Країну. Мені дуже подобається мандрувати з моїми батьками по рідному краю. Я люблю спостерігати за природою й фотографувати красу Криму, пейзажі, квіти, різні незвичні моменти життя. Мені дуже цікаво роздивлятися творчі роботи інших людей, якщо є така можливість я буваю на фотовиставках, виставках картин місцевих художників, у мистецьких галереях. Мені подобається на комп*ютері створювати фотофільми з своїх фотографій, створювати різні презентації і виконувати творчі роботи. Люблю малювати, чотири роки ходив до художньої школи, але зараз на це не вистачає часу. Дуже шкодую. Я з задоволенням пишу твори з української мови, особливо коли йдеться мова про природу, пригоди та фантастику.








Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка