«кольорова парасолька»



Скачати 91.64 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір91.64 Kb.

Артемівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12

Артемівської міської ради Донецької області

Презентація

збірки Світлани Андріївни Решетової



«КОЛЬОРОВА ПАРАСОЛЬКА»

Підготували: Никонорова О.Н. - завідуюча бібліотекою Артемівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №12; Дмитришина К.В. – учитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, старший учитель Артемівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №12; Левченко Н.Г. – учитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, старший учитель Артемівської ЗОШ №12.

Артемівськ

2015/2016 н.р.

Мета: познайомити учнів зі збіркою віршів Світлани Андріївни Решетової; поезії якої навчають маленького громадянина бути патріотом своєї країни, поважати і любити рідне слово.

Обладнання : ілюстрації до віршів «Вернісаж дитячих малюнків», слайдова презентація, музичний супровід, книжкова виставка «Твори С.А.Решетової», збірки віршів «Кольорова парасолька».

Хід заходу

Сьогоднішня зустріч – це данина вдячності талановитій, світлій людині, яка на жаль уже покинула земне життя Світлані Андріївні Решетовій. Головне прагнення кожного поета – це бути почутим. У мене в руках зошит з її віршами, які при житті поетеси так і не були опубліковані. Їх люб’язно надала нам її дочка Наталя, аби вони потрапили до того, для кого були написані, тобто до вас, діти. Сьогодні ви перші познайомитеся з цими поезіями. Ми дорослі маємо надію в серці, що саме зараз починається довга і щаслива дорога життя прекрасних дитячих віршів Світлани Андріївни Решетової. У нас на святі присутні люди, які були близько знайомі з Світланою Андріївною, їх об’єднувала багаторічна дружба та спільність поглядів.

Привітаємо їх, діти!

Учні і батьки нашого класу вирішили, щоб цей творчий доробок поетеси став доступним для багатьох учнів нашої школи, видати книжечку «Кольорова парасолька». І сьогодні ми вам хочемо її презентувати.Коли перегорнеш обкладинку, побачиш пісеньку «Кольорова парасолька». Це було побажання Світлани Андріївни. Адже таку ж назву носить і збірка віршів.

З парасолькою біжу під дощем весняним,

Бо давно я з ним дружу — зустріч ця бажана.

Дощ сліпий в цимбали б'є, натягає струни,

Серце збуджене моє ловить дивні луни.
Я її в руках кручу – парашутик наче.

Не ховаюсь від дощу – хай він мене бачить.

Струни сонячні дзвенять, мов струмки сріблясті,

В серці піснею бринять, як жадане щастя.


На нашій зустрічі присутня композитор Ялова Тетяна Павлівна, яка написала музику до слів Світлани Андріївни. І зараз ви почуєте авторське виконання пісні «Кольорова парасолька».

ІІ Тема любові до України, рідного краю провідна у творчості Світлани Андріївни. Тому і книжка починається з розділу «Україна – це мій дім, живемо ми всі у нім». Патріотичні вірші знайомлять маленьких читачів з невід’ємними поняттями Батьківщини, такими як прапор, держава, родина, звичаї.

На прапорі держави

синя й жовта барви.

Чисте небо – барва синя,

сині, сині васильки.

Жовта барва – колоски.

Я собі букет збираю:

жовті й сині барви знаю.

Відчуваю я в цю мить,

як на світі добре жить.

Україна – це мій дім,

живемо ми всі у нім.

Україночка

Мені каже моя мама, що я квіточка,

Що я донечка маленька, як леліточка,

Що літаю в танці легко, як пір’їночка,

А я просто українка, україночка.
На мені віночок з квітів, та ще – стрічечки,

І шовкові, і атласні, ніби річечки.

Мама каже: «Доню мила, україночко,

Моє сонечко ласкаве, моя зірочка».


Одягла я вже зранку

Нову вишиванку.

Черевички легенькі,

Стрічки червоненькі

Заплела мені мама.

Що то робиться з нами,


Бо сьогодні до хати

Прийде сонячне свято –

Незалежність країни,
Моєї України.

Побажань буде злива

Калиновому диву.

Обжинки

Про обряд «Обжинки»

Читає вірш Маринка.

Зв’язали сніп із жита –

Добре буде жити.

Після збору урожаю

Будуть в свята короваї.

А на них пучки калини –

Велика радість для родини.

Ще сплели вінки з колосся:


З давнини так повелося.

І пішли у кожну хату

Хліборобів привітати.

І щороку так бува,

Як закінчаться жнива.
Екібана

На столі у глечику

Синенькі волошки.
Так вже повелося,
Й золоте колосся.

І у глечику яріє

Червона калина,
Бо вона є свідком днини

Моєї країни.



Коровай

Коровай – як сонце на столі.

Значить, нині в нашій хаті свято.

Так було продовж усіх століть,

Доля з ним пов’язана багата.

Закінчились на полях жнива,


Тож обжинки треба відзначати.

Та без хліба свята не бува:

За добробут – коровай на чатах.

Коровай лежить на рушнику,


А на нім – ромашки і калина.

Долю має вельми гомінку:

З ним єднають люди світлу днину.

Слово надається людині, яку з поетесою об’єднувала дружба та багаторічна праця у ЗОШ №2 – Петруняк Тетяні Василівні.




Решетова Світлана Андріївна народилася 14 лютого 1937 року в селі Никифорівка Артемівського району на Донеччині в сім’ї вчителів. Батько, Ткаченко Андрій Степанович, був директором школи, загинув на війні, мати, Валентина Михайлівна, навчала малюків і викладала українську мову.

Після закінчення у 1969 році філологічного факультету Словянського педагогічного інституту почала навчати дітей рідної мови у м.Єнакієво, а з 1989 року продовжила вчительську роботу в ЗОШ №2 нашого міста.

У 2012 році Світлана Андріївни не стало.

ІІ. Дитина в світ приходить для любові. Хто подарує їй це прекрасне почуття, хто огорне її теплом, ніжністю і ласкою? Звичайно – родина. Окрасою кожної сім`ї є бабусі і дідусі. Саме від них дитина чує розважливе мудре слово, саме вони дарують їй безмірну любов і доброту. У своїй першій книжці «З роси і води» Світлана Андріївна написала присвяту: «Світлій пам’яті моєї мами і бабусі». Цю тематику об’єднано в розділі «Тільки родина – вічна зернина на невмирущому полі життя». Гордість, тепло і ніжність випромінюють рядки її віршів.

Віночок

Назбираю квітів в лузі

І сплету вінок подрузі.

Рву дзвіночки, сокирки,

Все, що тягнеться руки.

Білу-білу кашку,


З сонечком ромашки,
Маківки червоні,
Калинові грона.

Як віночок я сплету,


Буде видно за версту.

А похвалять мене люди,


Яка радість тоді буде.

Ця майстерність – від бабусі,


І цим умінням я горджуся.

Зрозуміла

Тато й мама вчать Анюту:

- Скрізь порядок має бути:

І в кімнаті, і в портфелі,

Ти ж, немов на каруселі,

Все в квартирі ходуном –

Твої речі під столом.

Здивувалася Анюта:

Скрізь порядок має бути?

За порядок не боюся,

Нащо ж є у нас бабуся?

Мій дідусь

Я не дую собі в вус,

Коли поряд мій дідусь.

Разом з ним у турпоході

Розкошуєм на природі.

Поспішаємо щоранку

Ми до річки на рибалку.

Юшку варимо з линів.

З дідом добре так мені.
У кузні

З дідусем ми ковалі.


Знають нас усі в селі.

Дід працює молотом –

Дзвенить вогнисте золото.

Дід і справді не жартує:

Кузня добре всіх гартує.

Слово Власовій Надії Савелівні-вчителю української мови та літератури нашої школи.



ІІІ. Ніхто не буде заперечувати істини,що природа – джерело тепла, краси і добра. Відношення до природи творчої людини – це особливо ніжна струна поетичної ліри, напоєної любов’ю до всього, що живе під рідним небом України. Перед маленьким читачем поетеса відкриває світ, показує диво у начебто звичайних явищах природи.

Дощ пройшов, і сонце вийшло

Райдугу хтось в небі вишив.

Літо в платтячку зеленім

Йде по радузі на землю.

У віночку із волошок,

А в руках порічок кошик.

Біжимо ми всі до річки

Взяти з кошика порічки.

Ясенець

Тонкий льодок покрив наш став,


І він такий блискучий став.

Осінні скінчились дощі –

Все в срібнім мареві блищить.

Вночі пройшовся морозець –

З’явивсь на ставі ясенець.

Рівненький, чистий, наче скло,


І все, як в дзеркалі, було.

А вранці в сонячнім промінні


Казкові гралися видіння.

Проліски

У словаків є повір’я, що

Проліски відмикають небо.

Ще лежить глибокий сніг,


Та пахне весною

Первоцвіт пробитись зміг

В лісі сон-травою.

І підсніжники цвітуть

Всі біло-лілові.

Сині проліски беруть

Барви веселкові.

Відмикає небеса


Пролісочок синій.

Навкруги така краса

На землі цій милій.

Небеса – така блакить,

Мов блаженство раю.

Первоцвіт – живиці нить –

Світ благословляє.



ІV. З особливим теплом написані вірші розділу «Людина починається з добра». Широко відомий вислів І. Гете: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна». Доброта – одна з основних рис Світлани Андріївни і її поезій. Хто був знайомий з нею особисто, пам’ятають, яким теплом і ласкою сяяли її очі. Тому ці вірші сповнені любові до дітей і добром у кожному слові.


Івасик - Телесик жене гусенят,

Вони всі рівненько лаштуються вряд.

На вигін жене пощипати травичку,

А потім до річки напитись водички.

Сусіди дивуються:слухає птиця.

Чи знає Телесик якусь таємницю,

Що так ціле літо – від ранку до ночі –

Пасе гусеняток Телесик охоче.


Їжачок

Живе у мене їжачок,

В нього тисячі шпичок.

На полювання у садок

Вночі виходить їжачок.

Любить яблука, кислиці,

Молоко і полуниці.

Нагуляється до ранку,

Потім сяде біля ганку

І чекає смирно так –

Він до хитрощів мастак.

Я його несу до хати –

До вечора буде спати.

Заховає у клубок

Довгий носик їжачок.

Закотиться під диван.

Не чіпайте, бо він – пан.
Мала турботлива Аничка

Просить тата годівничку

Зробити для її синичок.

Я їм сала по шматочку

Буду класти у куточку.

Буде весело нам з ними,

Не страшні їм будуть зими.
Біля хати у садочку

З курчатами греблася квочка.

Така чубарочка рябенька,

Курчатка ж – сонечка жовтенькі.

Почав тут дощик накрапати.

Куди курчаточкам тікати?

А квочка крила розпустила

І діточок своїх прикрила.

Всім стало затишно й сухенько

У мами під крилом тепленьким.



V Про малечу та цікаві речі» - таку назву має останній розділ «Кольорової парасольки». Поезії випромінюють тепло й доброту, вони цікаві й смішні, легко запам’ятовуються.

Купає Свєта котика,

Миє йому ротика,

Лапки миє, миє очі,

Та кіт митися не хоче.

Любить сам він на віконечку

Умиватись проти сонечка.

Кольорові сни

Сон прийшов у нашу хату –

Покотився колобком.

Колискову пісню мати

Вишиває голоском.

Я пливу слідами снів

І вбираю тихий спів.

У колисці яворовій

Мої сни всі кольорові.


Катає друзів хлопчик Федя

На новім велосипеді.

Це для них – велика втіха,

А упали – от потіха.

Розірвалися штанці.

- Ну, ви, хлопці, молодці, –

Хитає мама головою. –

В пилюці котяться юрбою.


На лузі

Метелик сів на жовту квітку

А тут на луг прибігли звідкись

Сашко, Валерик і Галинка

Трави нарвати у торбинку.

- Дивіться! – їм кричить Валерик,–

Який красивий цей метелик!

Дмухнув на нього пустотливо:

- Лети, метелику, щасливо.

Сьогодні ми, діти, познайомилися вибірково з віршами С.Решетової.



У кожний рядок своїх поезій поетеса вклала частку свого серця, бо писала з любов’ю про все, що її оточувало.

Отже, народна мудрість каже : «Хто говорить – той сіє, хто слухає – збирає». І ми разом зі Світланою Андріївною робимо і свій засів у дитячу душу і сподіваємося, що з нього обов’язково виросте моральна людина.

Діти! Запрошуємо Вас до шкільної бібліотеки, сьогодні її фонд поповнився ще однією новою книжкою Світлани Андріївни Решетової.

Слово надається заступнику директора з виховної роботи школи Вітко Валентини Володимирівні.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка