Колекційні матеріали Стефана Таранущенка в зібранні Національного музею Тараса Шевченка



Скачати 110.83 Kb.
Дата конвертації29.12.2017
Розмір110.83 Kb.

Кавун Олена


Колекційні матеріали Стефана Таранущенка в зібранні

Національного музею Тараса Шевченка

В багатющій колекції Національного музею Тараса Шевченка помітне місце посідають експонати, що надійшли від знаного українського мистецтвознавця Стефана Андрійовича Таранущенка. Серед них і ті, що закуплені у збирача україніки чи подаровані ним, і ті, що надішли вже по його смерті.

Стафан Андрійович знаний як вчений, що фундаментально досліджував дерев"яну архітектуру лівобережної України1, якій присвячено було 50 років життя. Але в своїй дослідницькій діяльності Таранущенко звертався до творчості Тараса Шевченка, розглядаючи її, як писав один із дослідників творчості Стефана Андрійовича – Є.С.Прохасько у статті «С.А.Таранушенко – дослідник творчості Тараса Шевченка художника», як "хвилюючий художній літопис надзвичайного майстра", пов"язуючи феномен Шевченка з високим рівнем розвитку мистецтва, яким Україна славилась з глибокої давнини»2. 1924 року вийшла перша стаття „До питання про Лермонтовські мотиви в „Кобзарі" Шевченка, а далі - цілий ряд розвідок і досліджень, які розкривають різні сторони творчої біографії Тараса Шевченка.

Цікаво те, що і у спеціальних статтях на архітектурну тематику дослідник посилається на творчість Тараса Шевченка. Так у своїй знаменитій науковій праці „Вітряки"3 (чи не єдиній у своєму роді) він згадує ім"я поета-художника, який одним із перших ввів зображення вітряків у композиції своїх малярських та графічних творів, як характерний і символічний елемент суто українського краєвиду. Дослідник посилається при цьому на Шевченкову картину „Катерина" та офорт „Казка". Він також вказує на те, що багатогранність архітектурного образу вітряків і тих поетичних асоціацій та емоцій, що викликав їх вигляд, яскраво розкриває Тарас Шевченко у своїх прозових творах „Наймичка" та „Прогулка с удовольствием и не без морали".

У статті „До питання про архітектуру в творчості Тараса Шевченка"4 мистецтвознавець доводить, що архітектура, як складник мистецтва Кобзаря, була важливим фактором у формуванні смаків Шевченка-художника. Він „любив мистецтво архітектури, відчував красу її форм і в своїх рисунках виразно і ефективно подавав архітектурну пам"ятку, доносив до глядача її характер. Художник умів вибирати вигідну точку, таку звідки архітектурний образ виявляється найповніше і найяскравіше. З великою майстерністю вкомпоновував він архітектурний мотив в природне оточення, пов"язував характер архітектури, її ритм з рельєфом місцевості, уміло „розкладав" у малюнку світло й тіні. Всі його рисунки на архітектурні мотиви зігріті то почуттям милування інтимною затишністю будови, то підкресленням урочистої величності пам"ятки. У кожному рисунку архітектура пройшла через активну творчу свідомість художника. Холодної, безликої архітектури в творах Шевченка не знайти"5.

Надзвичайно цінні й цікаві дослідження Стефана Таранущенка, що й нині не втратили актуальності, і про окремі малярські твори Т. Шевченка. Так, наприклад, він уперше 1928 року запровадив до наукового обігу „Портрет невідомої", який пізніше назвали „Портрет Катерини Абази". Цінність спостережень дослідника полягає в аргументованому ствердженні, що згаданий „Портрет невідомої" є парним до „Портрета невідомого", згадуваного довгий час під помилковою назвою „Портрет Євгена Гребінки"6. Наступні дослідники без достатньої аргументації відкинули ідею парності цих портретів, що викликало подив у автора статті і він повернувся до цієї проблеми ще раз уже 1963 року в статті „Жіночий портрет Шевченка" де, зокрема, наголошував: „І тепер я дотримуюсь думки, що згадані два портрети - паристі"7. Останнє порівняльне дослідження двох оригіналів акварелей Шевченка Володимиром Яцюком остаточно підтверджує слушність висновків Таранущенка щодо парності цих портретів, а з огляду на множинність версій стосовно ототожнення портретованих із конкретними особами, шевченкознавець вважає, що „акварельний жіночий портрет варто перейменувати на „Портрет невідомої" за анологією до парного йому „Портрета невідомого"8.

Глибиною досліджень привертає увагу видана Таранущенком Стефаном Андрійовичем невелика книжка „Шевченко-художник", що з'явилася друком 1961 року9.

У кінці побіжного, далеко не повного огляду шевченкознавчих праць Стефана Таранущенка варто сказати, що доля наукової спадщини мистецтвознавця, нажаль, трагічна. Частина матеріалів загинула в період сталінського погрому української культури, незначна частина опублікована у 1950 - 1970-х роках з великими цензурними втручаннями. І все ж таки, збережені друковані праці, рукописний фонд митця і фототека на сьогодні є важливим джерелом для вивчення процесів мистецького розвитку, оскільки в них подано необхідні й, нажаль, вже зниклі групи і типи споруд. Ми можемо по праву сказати, що наша історико-культурна наука в особі Стефана Андрійовича Таранущенка мала вченого світового рівня.

Та окрім своєї наукової діяльності Стефан Андрійович Таранущенко був заповзятим колекціонером україніки. Незначна, але дуже цікава частина його колекції нині зберігається в НМТШ (близько 40 експонатів). Серед них такі шедеври як Шевченкова акварель „Пожежа в степу", народна картина ХУШ ст. „Козак Мамай", акварель Михайла Сажина „Київ із-за Дніпра", графічні твори Антона Середи, Олени Сахновської, Івана Шульги. Зберігаються також три українські килими ХУШ ст. (один із них - для покриття святкових столів під час урочистих обрядів), цінні шевченківські видання, старі поштові картки тощо. Стефаном Таранущенком було подаровано музеєві 14 експонатів, а решту - закуплено в нього та його родини.

Варто зупинитися більш детально на одному з експонатів, що є окрасою постійної експозиції НМТШ – це народна картина „Козак Мамай" (ХУШ ст.), яка надійшла до музею як подарунок від Стефана Андрійовича Таранущенка. Робота цікава для глядачів з огляду на розкриття джерел творчості й формування національної свідомості Тараса Шевченка.

Різноманітні дослідження козаків Мамаїв доводять, що традиції написання цих картин дуже давні (подібно до ікон, вони копіювалися за давніми зразками), історія виникнення й джерела іконографії даного образу неоднозначні, та й етимологія назви багатоваріантна. Більш менш сталою залишається композиційна схема цих картин (для всіх типів картин, характерні спільні елементи, наприклад: образ козака мамая, що сидить, „по-східному" склавши ноги). Цей узагальнений образ народного героя, що став символом козацтва, неодноразово використовував у своїх малярських, графічних і літературних творах Тарас Шевченко. В офорті „Дари в Чигирині 1649 р." з альбому офортів „Мальовнича Україна", 1844 р. „Козаком Мамаєм" він прикрашає вітальню, де знаходяться в очікуванні три посли з Туреччини, Польщі й Росії. „Та й свою „Катерину", - як зазначав Платон Білецький, - Шевченко побудував за взірцем „мамая" (мається на увазі: триадність в композиційному вирішенні з основним і додатковими образами - символами; урівноваженість постатей; дід, за анологією „козаків мамаїв", сидить під віковічним дубом у позі того ж козака Мамая)10. А у повісті „Музикант", в описі типового селянського заможнього житла, світлиця, поруч із іконами та портретом Богдана Хмельницького, прикрашена картиною із згаданим зображенням. І все вище зазначене говорить про те, що Тарас Шевченко не тільки знав і любив, але й глибоко розумів символіку з народної творчості, зокрема символіку „козаків мамаїв", тому неодноразово використовував їх в своїй творчості, наповнюючи образи алегоричним змістом. То ж в цьому контексті подарунок Стефана Таранущенка для музею є дуже цінним.

Не менш визначним твором, що потрапив до фондової колекції за сприянням Клавдії Чумак (тоді - головного зберігача фондів) від Стефана Андрійовича Таранущенка, є акварель Тараса Шевченка „Пожежа в степу". Слід зазначити, що саме завдяки Клавдії Чумак стало відомо про місце знаходження Шевченкового оригіналу. Саме вона змогла переконати урядовців у необхідності виділення коштів для його придбання музеєм у мистецтвознавця-колекціонера. Твір було закуплено 1971 року за 4500 крб. (акт НМТШ від 10.ХП.1971).

А де ж перебував твір до того? Першим власником малюнка, що був створений Шевченком 1848 року (під час наукової експедиції по Аральському морю), став генерал-майор Шрейбер. Про цей факт дізнаємося із спогадів О.І.Макшеєва - одного з учасників Аральської експедиції11 Потім акварель перебувала у М.М.Миронова, а згодом у московського колекціонера М.Р.Левінзона. Саме у нього вона була придбана мистецтвознавцем Стефаном Таранущенком, у якого дбайливо зберігалася майже півстоліття.

Крім суто мистецької цінності робота цікава ще й тим, що вона у прекрасному стані збереження (майже не втрачено первісний колір фарб та паперу), таким чином, вона може бути своєрідним камертоном при реставрації та копіюванні інших тогочасних акварелей Шевченка, які, нажаль, зазнали значного впливу часу і дії світла (вигоріли).

За весь час оригінал акварелі „Пожежа в степу" експонувався всього тричі на виставках НМТШ: „Шевченко та художники, його учасники" (1972), „Шевченко-художник" (1984, 2002).

Часто зупинялися відвідувачі ще перед однією аквареллю, що зберігалася колись у колекції Стефана Андрійовича - твір Михайла Сажина „Київ із-за Дніпра", яку художник створив 1846 року, працюючи разом із Тарасом Шевченком над альбомом київських краєвидів. Ця акварель по -справжньому гарна і має велику історико-мистецьку цінність. Художник малював Київ з Труханового острова, звідти відкривається неповторний київський ландшафт. Внизу промальовується силует нижнього пам"ятника князю Володимиру, на пагорбі видніється архітектурний ансамбль Михайлівського Золотоверхого монастиря, далі - Трьохсвятительська, Десятинна та Андріївська церква, а на горі Щекавиця - Церква всіх святих. Особливо вражає глядача панорама Подолу з Церквою Різдва Христового, де у травні 1861 року відбулася панахида по Тарасу Шевченкові.

Окрім вище згаданих шедеврів у фондовій колекції шевченколюба Стефана Андрійовича Таранущенка зберігаються подаровані ним не менш цінні твори:


  1. портрети Тараса Шевченка роботи Михайла Сажина та Олени Сахновської,

  2. Івана Шульги „Переяславська рада" (1942),

  3. некролог Антоніни Волкової та копія свідоцтва про її народження,

  4. килим український ХУШ ст. для покриття святкових столів під час урочистих обрядів,

  5. афіша шевченківської виставки (до 100-річчя від дня смерті, в Астрахані),

  6. афіша урочистого вечора (68-річниця по смерті),

  7. запрошення на IX наукову конференцію (Ленінград),

  8. 2 буклети „Касіян" (Харків, 1959; Москва, 1948),

  9. листівка із зображенням пам"ятника Шевченкові в Дніпропетровську.

Останні експонати надійшли вже від родини.

Крім акварелі „Пожежа в степу", закуплено:



  1. кліше віньєтки оправи книжки Бориса Грінченка „Досвітні огні" (1906);

  2. бюст Т.Шевченка (1964);

  3. 2 кільця скроневі (срібні; ХП - ХШ ст.);

  4. 4 листівки (з репродукціями: автопортретом Шевченка 1843 р., з офортом „Дари в Чигирині 1649 р."; з зображенням портрету Шевченка та української періодики; з ілюстрацією А. Ждахи);

  5. сорочка чоловіча (поч.. XIX ст. );

  6. тарілка з портретом Т. Шевченка (сер. XIX ст. );

  7. 2 книги "Твори Т.Шевченко". Т. ІУ, Ш;

  8. посвідчення про відрядження члена Шевченківського комітету, професора Таранущенка до Києва та Канева (від 28.04.28);

  9. програма міжнародного конкурсу на проект пам"ятника Т.Шевченкові у Харкові (1930);

  10. лист до Таранущенка від управління науковими установами про виставку проектів пам"ятника Т.Шевченкові у музеї українського мистецтва;

  11. анкетний листок для складання регістраційних описів пам"яток старовинного дерев"яного будівництва (складений Таранущенком);

  12. О. Новицький „Шевченко - як маляр" (1914 р.);

  13. три килими українських (ХУШ ст.)

На кінець, варто зупинитися ще на декількох важливих фактах. 1918 року Стефаном Таранущенком у рідному Лебедині була організована виставка української старовини (на різних матеріалах). З укладеного ним же каталогу12 дізнаємося, що на виставці була представлена сепія Тараса Шевченка "Кобзар з поводарем", яка згодом в 10-ти томному виданні творів Тараса Шевченка матиме назву „Сліпий" („Невольник"), а нині в академічному новому виданні творів Тараса Шевченка мала б вийти під назвою „Козак - бандурист"13. Цікаво те, що пізніше оригінал буде втрачено (згорів у пожежі 1919 р.) і якби не фотографія, що була зроблена Таранущенком, ми б і не мали уявлення про ту сепію Шевченка. І тільки завдяки Стефанові Таранущенку, який діяв десь інтуїтивно, фотографуючи той твір, він зберігся. Варто наголосити, що наступні репродукції „Козака - бандуриста" робилися в тих розмірах, в яких вона була на фотографіях Таранущенка, а це не відповідало дійсності: розміри Шевченкового оригіналу були значно більшими (23 х 18 см).

Та захоплення Тарасом Шевченком відбилося ще й у величезній колекції шевченківської листівки, частина якої, як вже зазначалося, нині знаходиться в колекції музею, а значна частина листівок перейшла спочатку до не менш знаного колекціонера Ігоря Бугаєвича, а нині нею володіє Володимир Яцюк. На листівці бачимо „листівочний" екслібрис - штамп, якого немає в обігу (не зафіксований в статті про екслібриси Таранущенка14). Цікава локанічна і промовиста композиція, що відбиває наукові зацікавлення мистецтвознавця архітектурою: на сувої зображення церкви, що тримає рука, а у правому нижньому куті - монограма „СТ".



  1. Таранущенко С. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. – «Будівельник» - К., 1976. - 333 с.

  2. Прохасько Є. Стефан Андрійович Таранушенко – дослідник творчості Тараса Шевченка – художника. // С.А.Таранушенко та проблеми вивчення мистецтва Слобожанщини ХУІІІ – ХІХ ст. / Тези доповідей та повідомлень науково-теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження С.А.Таранушенка (1889-1976). – Суми, 1989. 29 с. – С. 16.

  3. Народна творчість та етнографія. - 1958. - Кн. 1 - С. 80-99.

  4. Мистецька спадщина Т.Г.Шевченка. (Матеріали, присвячені дослідженню творчості Шевченка-художника). – Вид. Акад.. наук УРСР. – К., 1959. – Вип. І. – С. 155-173.

  5. Там же. – С. 159.

  6. Таранущенко С. До питання про ранні акварельні портрети роботи Тараса Шевченка. // Ювілейний збірник на пошану академіка М.С.Грушевського. – К., 1928. – С. 101.

  7. Таранущенко С. Жіночий портрет Шевченка. // Журнал «Вітчизна». – 1963. - № 10. – С. 218.

  8. Яцюк В. Мистецька спадщина Шевченка в робочому зошиті «Шевченківської енциклопедії». // Відкритий архів: Щоденник матеріалів та досліджень з історії модерної української культури. – «Критика». – К., 2004. – Т. 1. – С. 584-586.

  9. Таранущенко С. Шевченко-художник. – К., 1961.

  10. [Держко Олеся та Білецький Платон про козаків Мамаїв]. Журнал «Музейний провулок», - № 1, 2004.

  11. Путешествие по киргизким степям и Туркменскому краю. – СПб., 1895. – С. 29

  12. Каталог першої виставки української старовини. – Тип. Когона. – Лебедин, 1918. – 20 с. – С. 17, № 172.

  13. Яцюк В. Мистецька спадщина Шевченка в робочому зошиті «Шевченківської енциклопедії». // Відкритий архів: Щоденник матеріалів та досліджень з історії модерної української культури. – «Критика». – К., 2004. – Т. 1. – С. 579-581.

  14. Кузьменко О. Екслібриси бібліотеки С.А.Таранущенка. // С.А.Таранушенко та проблеми вивчення мистецтва Слобожанщини ХУІІІ – ХІХ ст. / Тези доповідей та повідомлень науково-теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження С.А.Таранушенка (1889-1976). – Суми, 1989. - 29 с. – С. 25-26


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка