Князь Василь-Костянтин Острозький (1526 (1527) 1608) Теоретитчний матеріал



Скачати 120.84 Kb.
Дата конвертації15.01.2018
Розмір120.84 Kb.

Князь Василь-Костянтин Острозький (1526 (1527) - 1608)

Теоретитчний матеріал

Усі українські магнати, взяті разом, не зробили стільки для України, скільки зробив князь Костянтин...

митрополит Іларіон (Іван Огієнко)



"Плакав Остріг, плакала вся Волинь,плакала вся Україна..."

митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

«„Року 1527. Князю Костантину родися син Василій в Дубні..." - лаконічно, але вагомо промовляють до нас крізь віки сиві сторінки Острозького літопису. Спереча­ються вчені вже тривалий час, чи справді в Дубні побачив світ майбутній титан епохи українського Відродження, видатний просвітитель, захисник православ'я Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, чи, може, в Турові... Сперечаються церковні кола: чого більше залишив після себе цей вельможа - доброго чи злого, позаяк, з одного боку, вперто і послідовно відстоював віру батьків і дідів, а з другого - дипломатично загравав і з Римом, і з Варшавою, і з Москвою, і з реформаторами...

Хоч як би там було, він залишиться в історії України зіркою першої величини. Лише одного того факту, що саме завдяки В.-К.Острозькому в другій половині XVI століття в місті Острозі було відкрито слов'яно-греко-латинську академію (фактично - перший вищий навчальний заклад на території колишнього Радянського Союзу), ставить князя Василя-Костянтина в один ряд з найвидатнішими діячами світової культури. Лише ви­дання Острозької Біблії є, по суті, нерукотворним пам'ятником князеві Острозькому на тисячоліття. А ще коли долучити до цього меценатство над численними навчальними закладами Волині, а ще коли озирнутись на ті замки й монастирі, які залишив після себе цей чоловік, то мимоволі стає соромно за досі не пошановану належним чином багатогранну й воістину подвижницьку діяльність В.К.Острозького» - так писав про князя Василя-Костянтина Острозького поет Микола Пшеничний в 1995 році.

А в 2009 році серед найвидатніших імен, названих рівнянами в проекті "ТОП-20: видатні рівняни" гідне місце посів князь В.-К. Острозький.

І місце народження, і точна дата народження останнього українського православного князя із старовинного роду Острозьких Василя-Костянтина не відома, названі роки народження (кінець 1526 р. або початок 1527р.) згадуються однаково часто. У хрещенні був названий Василем, але на честь його славного батька, за звичаєм часу та за княжою традицією йому надали й друге ім'я - Костянтин.

Коли князю виповнилося чотири роки помер його батько, знаменитий гетьман Костянтин Іванович Острозький (1460 - 1530 рр.), який здобув велику славу як князь-воїн, захисник рідної землі від численних нападів татарсько-турецьких орд. Крім того, він багато добра зробив для Українсько-Білоруської Церкви, зокрема, був фундатором двох монастирів, будував церкви, офірував щедро для церкви зі своїх маєтків тощо.

Вихованням сина займалася його матір - княгиня Олександра Семенівна з роду князів Слуцьких, яка була другою дружиною князя Костянтина Івановича Острозького.

Дитячі та юнацькі роки Василь-Костянтин провів у місті своєї матері - Турові, де здобув освіту під керівництвом домашніх вчителів.

У 1542 році, коли Василь-Костянтин мав усього 15 літ, великий князь литовський своїм окремим наказом визнав його повнолітнім, і він одержав половину батьківського майна. А після 1574 року став володіти й другою поло­виною маєтків.

І коли одружився з дуже багатою Софією Тарнавською, його маєтки стали ще більшими.

У володінні К.К. Острозького було 25 міст, 10 містечок і 675 сіл, прибутки з яких сягали величезних на ті часи сум, з яких немало коштів вділяв князь Острозький на цілі українського культурного життя. Він збудував 600 церков, 20 монастирів, заложив академію, збудував друкарню, фабрику паперу, латинський костел парафіяльний (1582), мечеть для татарів, синагогу .

За словами професора М.Грушевського "те, що дав він, було найвизначніше з того, що взагалі українське життя дістало від свого тодішнього магнатства".

Володар величезних маєтків, споріднених з першими магнатськими домами - українськими, польськими, литовськими, - Костянтин Костянтинович Острозький брав активну участь у державному та громадському житті. При правлінні короля Сигизмундта II Августа займав видне становище київського воєводи, мав високе сенаторське звання. Він забезпечував охорону українських земель: Київщину, Поділля, Волинь - від нападів ворогів. І робив це досить успішно, як і його батько князь Костянтин Іванович. Так, у 1575 році він розбив татар під Синявою, в 1577 - під Дубним, наступного року - під Острогом.

Його сучасник, письменник, архімандрит Захарія Копистенський у своїй похвалі князю називає Костянтина-Василя "муром залізним на Украйнах, страхом зі трепетом татарам".

Багато своїх сил, енергії, він віддавав на охорону рідного українського народу та православної віри. "За час князя Костянтина місто Остріг стало найвидатнішим культурним осередком, куди зверталися очі і всієї України, і всієї православної церкви." (І.Огієнко).

«Князь Василь-Костянтинович Острозький - великий патріот України... , як і його предки, особливо святий князь Федір та батько князь К.І.Острозький, глибоко розумів роль рідної Церкви в житті його українського народу, що ця Церква путь народу до вічного спасіння, в той же час в земному житті зберігає його, як націю, від винародовлювання іншими... І він, найвизначніший з українських православних магнатів, не погорджував, як і його предки, бути в одній "хлопській", як звали єзуїти православну віру, в одній народній Церкві з кожемяками, шевцями, пекарями, разом з ними, об'єднаними в міщанські православні братства, боронячи її, душу народу, від наступу ворогів» . (І.Власовський).

Надзвичайно актуально звучать і нині слова князя В.-К.Острозького, хоч написані майже 430 років тому: "Хто ж бо з благовірних і благорозумних не пройметься жалем, бачивши вбогість Церкви Христової, яка хилиться до упадку! Жорстокі вовки нещадно розкрадають і розпуджують овече стадо Христове"...

Заслуги князя Василя-Костянтина в галузі освітній полягають у заснуванні та утримуванні ним Острозької академії. Більшість вчених схильні роком її відкриття вважати 1576, хоч у чисельних працях цей час розширено від 1575 до 1580 р. Незважаючи на те, що найперші документальні згадки констатують різні назви цього навчального закладу («ліцей», «училище», «академія», «школа»), Іван Огієнко вважає його першим вищим навчальним закладом України, а М. Грушевський писав, що академія «...лічиться першим огніщем нової освіти, нового шкільництва, нового духовного життя...».

Академія стала справою життя князя Острозького. Він постійно опікувався нею, надаючи кошти та «привілеї» на утримання викладачів, створення бібліотеки, організацію навчального процесу.

Першою ж фундаторкою навчального закладу вважається його племінниця Гальшка Острозька.

В академії викладалися латина, грецька і слов'янська мови. Першим ректором був Герасим Смотрицький, батько Мелетія Смотрицького, який тут навчався й у 1619 р. видав відому «Граматику словенску». Працювали тут (окремі спочатку і навчалися) Андрій Римша (білорус), Ян Ляташ (поляк), Даміан Наливайко, греки Кирило Лукаріс, Раллі Палеолог, Феофан Грек та інші. Навчалися в академії гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, Йов Борецький, Захарія Копистенський, які стояли біля витоків Київського братства і братської школи.

Одночасно із освітою князь Василь-Костянтин починає розвивати в Острозі і друкарство, запросивши в 1575 р. зі Львова до «міста мудреців» Івана Федорова (Федоровича) і навіть заснував для його потреб власну папірню. Це була перша в Україні стаціонарна друкарня, яка проіснувала майже півстоліття.

Першим Острозьким друком вважається «Буквар», виданий 1578 р. із передмовою самого Івана Федорова. Він орієнтований не на початкове навчання грамоти, а на підготовчі класи у самій академії, оскільки містить у собі грецькі та церковнослов'янські тексти для перекладу і вивчення.

Дякуючи старанням Костянтина, в Острозі було зібрано видатних учених, які успішно працювали в академії та друкарні, зі стін якої вийшло "25 високовартісних видань релігійних та релігійно-полемічних на оборону України та її Віри". Серед цих видань була і "Біблія" 1581 року, яка принесла Україні та Православній Церкві віковічну славу серед усього слов'янського світу... Діяльність Острозького була дуже широка й. сильно корисна, бо справді реально рятувала український народ". (І.Огієнко).

Особливою опікою Костянтин Острозький оточив Дерманський монастир, початок якому, як відомо, дав дід Костянтина Василь Красний Острозький.

Князь свою давню мрію про заснування в Дерманському монастирі культурно-освітнього центру зміг реалізувати лише в 1602-му році. Згідно з благословінням патріарха Олександрійського Мелетія Пігася князь переробив Дерманський монастир і заводить тут кіновію (спільножительство), засновує школу, а також і друкарню при ній. Багатому й до того монастирю князь дарує нові маєтки.

Так, у першій книзі, яка вийшла в Дерманській друкарні під керівництвом священика Даміана Наливайка "Октоих" (1603-1604 pp.) читаємо: «Манастир свой, називаємий Дермань, зо всіми достатками, отлучил, на кіно­вію єго уфундувал, і іноком отдал, на згромаженє до него людій богобойних і ченцов святобливих в животі і уче­них, которим і друкарню придал, аби двояко і трояко пожиточними церкві і Вірі святой били, єдиними молитва­ми своїми святими помагаючи, як Солуняне Апостолу Павлу, а другіє животом святобливим приклад даючи тим, коториє хочуть спастися, а досколалшиє наукою и писмом, аз влаща друкованієм книг світячи всім, подобячися старим святим іноком, которих праци в писмі і понинішній день явні, для котрих і хвалени суть».

У монастир князь збирав лише освічених ченців: "Бігунов чернцов і чинові тому противних аби в том манастирі не приймовати, - наказував князь, - єдино такових, коториє би под тот порядок подлегать хотіли і коториє би се зійшли до науки. Мають теж способнійшіє до науки учитися писма Словенского, Грецкого и Латинского, от особ Віри Святое Восточное будучих".

Мабуть, князь вирішив перенести з галасливого Острога центр культурно-освітньої роботи в тихий і спокійний Дермань.

Ігуменом реформованого Дерманського монастиря князь призначив освіченого Протосингела Патріарха Олександрійського Ісака Борисковича, що походив з Волинських дворян. Він зібрав у Дерманському монастирі, виконуючи волю князя Острозького, достойних монахів і приступив до друкарської праці.

Зараз відомо, що Дерманська друкарня випустила 5 книг, згадуваний "Октоих", "Лист Мелетія Святійшого Патріарха Александрійського до велебного Єпіскопа Іпатія Потія" (6.02.1605 р.). "Вага дерманських друків, як і друків острізьких, полягає також і в тім, що видавці їх уживали й народньої української мови, можливо, що під впливом о.Демяна Наливайка" (І.Огієнко).

Хоч друкарня в Дерманському монастирі припинила свою роботу в 1605 році (її було перенесено до Острога), але монастир не втрачав свого значення культурно-освітнього центру України.

Багатогранною була діяльність великого і славного українського князя В.-К. Острозького. Він залишив для нащадків такий спадок, який і сьогодні є для нашої держави духовною основою. І найбільша справа його життя - Острозька академія - дійсно, як фенікс із попелу, воскресла, перетворившись на сучасний вищий навчальний заклад - Національний університет «Острозька академія», який гордий своїм минулим і пам'ятає своє коріння та своїх засновників.

Свідченням такої пам'яті є новий роман автора понад 150-ти наукових праць з історії та філософії, шести книг художньої прози Петра Кралюка «Реліквія», присвячений видатній постаті української історії - князеві Василю-Костянтину Острозькому.

Перед очима читачів проходять шість останніх днів життя князя-просвітника і водночас найбільшого тогочасного магната Польського королівства - Василя-Костянтина Острозького. Це час Великого посту. Через спогади Василя-Костянтина автор описує картину набагато ширшого відрізку часу - пізнього середньовіччя. Паралельно художник творить портрет самого князя, який дійшов до нас у різноманітних старовинних копіях. І слухає його передсмертну сповідь. Роман міцно прив'язаний до історичних джерел, він відображає події від зеленого дитинства до славного, золотого Острога.

Як розповідає автор, від багатьох людей доводилось чути, що людина відчуває свою смерть. Тоді вона дивно поводиться і здатна на вчинки, які важко пояснити.

Чому на відомому портреті князь Василь-Костянтин Острозький зображений не зі символом влади, а з грошима у руках? Цю загадку не можуть відгадати дослідники. Свою несподівану версію подає проректор Національного університету "Острозька академія" (НаУОА) Петро Кралюк у романі "Реліквія".

Роман написаний на основі документальних матеріалів і розрахований на широке коло читачів. Ідея написання роману належить ректору Острозької академії Ігореві Пасічнику. Він упевнений, що «Реліквія» спонукає читача зацікавитись яскравими постатями української історії.

Переоцінити значення В.-К. Острозького для України важко. І, хоч князь був звичайною людиною з властивими кожному хитаннями та недоліками, проте його великі справи і його слава заступають їх для нашого покоління. З глибини століть постає перед нами могутній князь-захисник рідної землі, рідної віри, культурний та освітній діяч, мудрий правитель, і пам'ять про нього не померкне у віках.

Іван Огієнко писав: «...У суботу 13 лютого 1608 року сумно задзвонили дзвони по всіх церквах замкового міста Острога. Дзвонили дзвони тихо й сумно, бо дзвонили на подзвіння... в Бозі упокоївся старий князь Костянтин (Василь) Костянтинович Острозький.

А на відповідь дзвонам острізьким ще сумніше задзвонили дзвони по всій Волині, а ще згодом - по всій Україні...

Плакав Остріг, плакала вся Волинь, плакала вся Україна...»

11 липня 2008 р. фундатор Острозької академії князь Василь-Констянтин Острозький був причислений до лику святих .

Постать В.-К. Острозького, незважаючи на численні дослідження вчених XIX-XX ст., і до сьогодні залишається до кінця незбагненною, складною, подекуди навіть суперечливою, проте, незаперечно, величною, сильною, діяння його є знаменними для України, а розпочаті ним справи мають продовження і сьогодні.

Література про князя Василя-Костянтина Острозького:

Андрухов П. З. Волинь в легендах і переказах / П. З. Андрухов ; [малюнки А. Макарик]. - Остріг, 1995. - 60с.

Варжель Р. Князь, захисник православ'я, просвітитель / Р. Варжель // Провінційка. - 2008. - №44 (30.10-05.11). - С.4.

Василь-Костянтин Острозький - фундатор незалежної України // Волинь. - 2008. - №8 (29 лют.). - С.7.

Великі українці : енциклопедія / [А.А. Клімов]. - Х. : Веста; Ранок, 2008. - 128 с. : іл.

Грушевський М. С. Острозька академія / М. С. Грушевський // Твори : у 50 т. / М.С.Грушевський ; гол. ред. П. Сохань. - Л. : Світ, 2009. - Т.19 : Серія "Історичні студії та розвідки (1917-1923)". - С. 214-223.

Гуманіст, реформатор, державотворець // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2006. - №4 (IV кв.). - С.98-104.

Діяння Освяченого Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату "Про канонізацію благовірного князя Констянтина Острозького (1527-1608рр.)" // Волинь. - 2008. - №26 (25 лип.). - С.6.

Історія України в особах : IX - XVIII ст. / В. Замлинський (кер. авт. кол.), І. Войцехівська, В. Галаган та ін. - К. : Україна, 1993. - 396 с.

Князь Костянтин-Василь Острозький // Над Іквою-рікою [Текст] : Літературно-мистецько-краєзнавчий альманах / Упоряд. Л. Пшенична. - Дубно, 2007. - С.47-48.

Кралюк П. Василь-Костянтин Острозький : погляд крізь століття / П. Кралюк // Дивосвіт. - 2009. - №1. - С.41-44.

Кралюк П. Реліквія : роман / П.Кралюк. - Острог: Вид-во Нац. ун-тету «Острозька академія», 2010.

Нартов В. В. Видатні особистості України : [факти. документи. оцінки] / В. В. Нартов. - Х. : Книжковий клуб, 2007. - 400с.

Одарченко В. Художній роман "Реліквія" - один із перших інтелектуальних романів в Україні / В. Одарченко // Рівненський репортер. - 2010. - №25 (23 черв.). - С. 13.

Синиця М. Про життя князя Острозького видано роман. Художній роман "Реліквія", присвячений князеві Василю-Костянтину Острозькому презентував Петро Кралюк / М. Синиця // Рівне час. - 2010. - №26 (1 лип.). - С.7.

Усі видатні постаті історії України : Усі видатні постаті історії України (за шкільною програмою). Біографічний нарис. Література для додаткового користування. Алфавітний покажчик / Остапенко П.В. - Х.: Торсінг, 2006. - 352с. - (Іду на урок).

Тимошенко Л. Не зовсім ювілейні нотатки. До 400-річчя від дня смерті князя Василя-Костянтина Острозького / Л. Тимошенко // Дзеркало тижня. - 2008. - №5 (09.02-15.02). - С. 21.

Практична частина.

Дайте відповіді на запитання:

1.Чому Василя –Костянтина Острозького називають некоронованим королем України?

2. Які культурні осередки були створені В.- К. Острозьким?

3. Чи можемо назвати князя патріотом? Чому?



4. Поясніть слова епіграфа до тексту

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка