Книга за часів Київської Русі була у великій пошані. В одній давній книзі читаємо: «Ум без книг, як птиця без крил. Як І вона злетіти не може, так І ум не домислиться до розуму без книг»



Скачати 186.86 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір186.86 Kb.
ТипКнига

Новомиргородська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №2

Бібліотечні уроки

( конспекти, 6 клас )

Бібліотекар

ТЕТЯНА САВІЦЬКА

- Новомиргород –



ТЕМА. Перші бібліотеки в Україні.

МЕТА. Розповісти про створення перших бібліотек в Україні

та їх засновників; виховувати бережливе ставлення до

навчальної та художньої книги і повагу до людей, які їх

створи

ПЛАН УРОКУ.

  1. Створення перших бібліотек в Україні.

  2. Бібліотека Івана Мазепи.

  3. Створення бібліотек навчальних закладів.

ХІД УРОКУ.

На сьогоднішньому уроці давайте пригадаємо, хто ж започаткував створення бібліотек у Київській Русі? ( Відповіді учнів ). Ми продовжимо вивчення розвитку бібліотечної справи на території нашої держави. Невблаганний час доніс до наших днів не так уже й багато стародавніх книжок і свідчень того, як жила книга в Україні. Ви вже згадали, що книга за часів Київської Русі була у великій пошані. В одній давній книзі читаємо: «Ум без книг, як птиця без крил. Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться до розуму без книг».

У стародавні часи люди не тільки знайшли матеріал для письма, не тільки навчились робити книги, але збирали й зберігали їх. Тепер пригадаємо, як називається установа або приміщення, де зберігаються твори друку. ( бібліотека )

Так, це бібліотеки. Як ми вже з вами пригадали добу Київської Русі та бібліотеку Ярослава Мудрого, варто відмітити, що на зміну рукописним книгам прийшли друковані, але не такі, до яких ми звикли. У XVII столітті великого значення набула бібліотека Івана Мазепи. Ця бібліотека – величезна, дуже цінна, чи не найкраща в Україні: з інкунабулами (книгами, надрукованими в початкову епоху книгодрукування і схожими за оформленням на рукописну книгу), старовинними раритетними (виключно рідкісна річ) рукописами, мистецьки оздобленими виданнями багатьма

мовами. Гетьман охоче щедрою рукою обдаровував книгами з цієї бібліотеки монастирі, церкви, окремих осіб. Наприклад, подарував розкішне Євангеліє Верхратському монастиреві поблизу Рави Руської, а два прегарних Євангеліє – Лубенському монастиреві. Справжньою перлиною книгозбірні Мазепи було Пересопницьке Євангеліє. Ця рукописна книга була написана староукраїнською мовою в 1556 – 1561 роках на тонкому пергаменті в селі Пересопниці на Волині. Євангеліє прикрашене чудовими заставками та ініціалами геометричного орнаменту й чотирма мініатюрами із зображенням євангелістів-апостолів, обрамлене розкішним ренесансним орнаментом, в якому змальовані українські квіти. Досі не втратили своєї яскравої соковитості сині, червоні, зелені кольори на золотому тлі, які налають Євангелію особливої урочистості. Іван Мазепа подарував Пересопницьке Євангеліє єпископській кафедрі в Переяславі, яка існувала ще в княжі часи Київської Русі і яку після довгої перерви було відновлено стараннями гетьмана. При цій кафедрі вирішили відкрити школу колегіального типу. Отже, «Пересопницьке Євангеліє» було вартісним подарунком для такого навчального закладу.

Нині Пересопницьке Євангеліє зберігається в інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В.І.Вернадського. У 1991 році на Пересопницькому Євангелію присягнув на вірність українському народові перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук. це зробили і наступні Президенти, отже, це вже стало традицією.

Паралельно з масовими бібліотеками розпочали свою історію і бібліотеки навчальних закладів. У XVII столітті відкрилась і розпочала свою роботу Острозька школа – київська братська школа, одна з найвизначніших братських шкіл ( 1615 р. ). На початку XIX століття кількість навчальних бібліотек в Україні зросла. При всіх навчальних закладах відкривалися бібліотеки. У книжкових фондах цих бібліотек зберігалася навчальна література, посібники, а також періодичні видання.

Я пропоную відповіді на контрольні запитання провести у формі гри. Клас умовно поділимо на дві команди, яка команда дасть більше правильних відповідей, та і стала переможцем.

Запитання для І команди:


  • Заклад культури, що організовує збір, зберігання творів друку та інших носіїв інформації? (бібліотека)

  • Пам’ятка стародавнього письменства. (рукопис)

  • Скорочене написання слів. (абревіатура)

  • Матеріал для письма, що застосовувався у Єгипті. (папірус)

  • Одна із слов’янських абеток. (кирилиця)

Запитання для 2 команди:

  • Хто був засновником першої бібліотеки на Русі? (Я.Мудрий)

  • Невелике за обсягом друковане видання. (брошура)

  • Товста книга великого формату. (фоліант)

  • Бібліотека якого гетьмана мала велику цінність? (І.Мазепи)

  • Яка братська школа дала поштовх для розвитку бібліотек навчальних закладів? (Острозька школа)

Домашнє завдання.

Вивчити теоретичний матеріал. Знайти повідомлення про перші підручники в Україні. (у газеті «Шкільна бібліотека-плюс»,№18, 2004)



ТЕМА. Початок друкарства. Винахід Гутенберга.

МЕТА. Познайомити учнів з історією виникнення книгодрукування.

Виховувати любов до книги та повагу до людей, які її

створюють.

ОБЛАДНАННЯ. Портрет Гутенберга; ілюстративні матеріали про

друкарські станки; різновиди друкарського шрифту.

ПЛАН УРОКУ.

  1. Види матеріалу для написання книг.

  2. Рукописні книги.

  3. Способи друку книг.

  4. Німеччина – батьківщина друкарського мистецтва.

ХІД УРОКУ.

По-різному в різних частинах Землі приходили народи до винаходу писемності і книги. І «писемний матеріал», яким вони користувалися, теж був у всіх свій. Шумери, що жили багато тисячоліть у Месопотамії, на родючій низовині між ріками Тигр і Євфрат, вирізали свої письмена на глиняних плитках. Кожна плитка являла собою сторінку. Писали на ній дерев’яним різцем, потім обпалювали, і плитки ставали твердими і довговічними. З безлічі таких плиток складалася книга. Глиняні книги – одні із найдревніших книг, їхній вік близько 5000 років.

«Писемним матеріалом» древнім індіанцям служили камінь, на якому висікали закони і вказівки царів; листя пальми, мідні пластини, бавовняні тканини. Найдешевшими і загальнодоступними були, звичайно, книги з пальмового листя. Наші далекі предки, жителі міст Північно-Західної Русі, писали на бересті. Писали на бересті, (точніше, прошкрябували, прорізали букви) гостро відточеним металевим або кістяним стрижнем. Китайці для письма використовували шовк. Зображувати на шовку паличкою що-небудь незручно, довелося винайти волосяну кисть. Лак замінили тушшю і графітом. Але шовкові книги були дуже коштовні.

Сорок століть тому єгиптяни використовували для писання болотяну рослину – папірус. Ця рослина росла в долині ріки Ніл. Стовбури папірусу очищали від листя і кори й оголювали пухку, пористу серцевину. Її розрізали на довгі тонкі пластини, які потім складали рядами і склеювали між собою. Мокрі листки пресували і, коли вони висихали, полірували поверхню пемзою. Окремі аркуші папірусу склеювали кінцями і згортали у довгий сувій. Це одна з найдавніших форм книги.

Широку популярність отримали книги з пергаменту (спеціально виробленої шкіри телят і ягнят). Батьківщиною його вважається місто Пергам За своїми якостями пергамент значно перевершує папірус. З нього можна було робити листки, а потім їх зшивати. Ця книга була дуже дорогою річчю. Одна книга з пергаменту коштувала, як цілий маєток.

Набагато дешевшими і доступнішими були книги з воску. Винайшли їх ще в часи древніх римлян. За своїм виглядом вони дуже схожі на сучасні, тільки їх сторінки були дерев’яними. Сторінки усередині вистругували, а поглиблення, що утворилося, заливали воском. По воску писали металевою паличкою, один кінець якої був загострений, а другий викуваний у вигляді лопатки. Гострим кінцем писали, а лопаточкою загладжували віск, коли писар виправляв помилку. Такі книги була відомі й у Древній Русі.

Людина винайшла книгу, створила і матеріал для неї. Ним став папір. Винахідником паперу був великий китайський ханський чиновник Цай Лунь. Спосіб виготовлення паперу був дуже простий. Вихідну сировину – кору дерева, ганчір’я, бамбукову тріску – кидали в кам’яну ступу і ретельно розтирали з водою, поки з усього цього не утворювалася визначеної густини кашка. Потім її рівним шаром розстеляли в заздалегідь приготовлені форми – рами з дном, сплетених з тонких шовкових ниток – на зразок сита. Рамку тримали за краї, рівномірно трусили. При цьому волокна, що залишалися від тертої деревини або ганчірок, перемішувалися, утворюючи рівний шар, а вода стікала на землю. Далі залишалося витягти ще мокрий пухкий аркуш форми, віджати його під пресом і висушити. Довгий час техніка виготовлення паперу трималася китайськими майстрами в секреті. Від місця створення до провідних країн Європи папір «ішов» кілька сторіч. Книги продовжували писати, а це було так незручно. Древні шумери придумали, наприклад, мітити свої товари спеціальними печатками. Дзеркальне зображення цього знака вирізалось на камені і потім можна було просто штампувати товар. За прикладом плоских кам’яних печаток деякі народи Азії розпочали виготовляти цілі гравіровані дошки.

Спочатку їх використовували для позначення візерунків на тканині, потім стали застосовувати і для розмноження нескладних текстів, а згодом навіть великих текстів. Яку відданість книзі, яку силу духу потрібно було мати, щоб знак за знаком, рядок за рядком вирізати на дереві цілі сторінки, з яких потім утворювалась книга. Такий друк із гравірованих дощечок називається ксилографією.

Першим, хто застосував складальну форму для печатки, був китайський ремісник Бі Шен. Було це в XI столітті. З глини він робив невеликі брусочки. На їх верхній кінець він наносив дзеркальне зображення ієрогліфів. Готові брусочки-літери сушилися й обпікалися в печі. Пройшовши таке «загартування», вони здобували твердість дійсного каменю і тепер були готові до довгої і вірної служби. Новий спосіб друку мав багато переваг, але не був вільний і від недоліків.

Чимало було спроб освоїти друкування книг. Але тільки німець Йоган Гутенберг опанував опанував цю непросту справу. Талановито вирішив виниклі технічні проблеми і став друкувати книги вже не одиничними екземплярами, а в масовому порядку. Йоган Гутенберг був сином купця. Саме йому належить слава створення друкарського верстата (показати цей верстат за допомогою слайдів та розповісти про його будову). Всю величезну непосильну роботу з виготовлення шрифту Гутенберг звів до створення пунсонів, яких було потрібно стільки, скільки в алфавіті знаків і матриць. Вікова проблема, яка турбувала майстрів Сходу і Заходу, була геніально вирішена. У друкарнях всього світу цим шрифтом продовжують користуватися і дотепер.

Гутенберг винайшов новий спосіб друкарства близько 1445 року. Велике значення винаходу Гутенберга було належним чином оцінено лише після його смерті. За своє життя Гутенберг випустив не так багато книг – лише два десятки назв. Але ці книги були тим першим струмком, що уже через кілька років перетворився на безліч струмочків. То в одному, то в іншому місці з’являлася людина, до якої доходили чутки про новий спосіб розмноження книг. Виникала ще одна нова друкарня, друкувалися цікаві книги.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.



  1. Які матеріали використовували древні люди для написання книг?

  2. Що таке ксилографія?

  3. Який винахід зробив Бі Шен?

  4. Чим прославив своє ім’я Йоган Гутенберг?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Вивчити теоретичний матеріал (конспект). Скласти список книг, які надрукував Гутенберг.



ВІКТОРИНА

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ ІСТОРІЮ КНИГИ?

  • Як називається одна з найстародавніших систем письма? (глаголиця)

  • Як називається рідкісний примірник старої книги? (раритет)

  • На чому писали наші предки? ( на бересті )

  • Яку назву має друк із гравірованих дощечок? (ксилографія)

  • Яку болотяну рослину використовували єгиптяни для письма? (папірус)

  • Хто є засновниками слов’янського алфавіту? (Кирило і Мефодій)



ТЕМА. Поняття «бібліографія». Опис творів друку.

МЕТА. Познайомити учнів з поняттям «бібліографія» та

каталожною карткою. Навчити робити правильний опис

творів друку для карткового каталогу.

ОБЛАДНАННЯ. Каталожна картка у збільшеному вигляді із зразками

опису творів друку.

ПЛАН УРОКУ.

  1. Що таке «бібліографія»?

  2. Вид та структура каталожної картки.

  3. Правила опису творів друку.

ХІД УРОКУ.

Слово «бібліографія» походить від двох грецьких слів: «бібліо» - книга; «графо» - пишу. Таким чином, «бібліографія» - це опис книг (список). Він має певні правила і тому, описуючи твори друку, потрібно їх дотримуватись. Бібліографія як наука почала свій розвиток тільки тоді, коли каталоги стали бібліотечною необхідністю. Перший каталог мала Александрійська бібліотека, яка налічувала більше 3000 назв. У Європі бібліографія розпочала інтенсивно розвиватися тільки завдяки книжковій торгівлі у XIX столітті. Саме книготоргова бібліографія поклала початок такій науці, яку ми знаємо сьогодні. Бібліографія – це компас у книжковому морі. Завдяки їй оперативно відшукують потрібну інформацію.

Бібліографія розміщена на каталожних картках. Каталожна картка – це паспорт книги, де за допомогою бібліографічного опису зібрані всі відомості про книгу: автор, назва книги, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок, ціна. Крім цих відомостей, у верхньому лівому кутку пишеться шифр книги – до якого відділу вона відноситься і авторський знак, який визначається авторськими таблицями, за прізвищем автора, якщо без автора, то за назвою книги.

У бібліотеках застосовуються каталожні картки стандартного розміру: висота – 7,5 см, ширина – 12,5 см. Вони виготовляються з товстого паперу або тонкого світлого картону. На них надруковано одинадцять горизонтальних і дві вертикальні лінії. Перша верхня горизонтальна лінія і обидві вертикальні друкуються чорною жирною фарбою. Решта горизонтальних ліній друкуються тонкими чорними лініями. У нижній частині каталожної картки робиться круглий отвір, який служить для закріплення картки на стрижні каталожного ящика.

Опис на картці може бути зроблений від руки, надрукований за допомогою комп’ютера або в друкарні. (Показуємо каталожну картку у збільшеному вигляді з описами творів друку). На цих картках дається правильний повний опис книги, її індекси і авторський знак.

Опис книг для бібліотечних каталогів повинен провадитись за єдиними правилами, обов’язковими для всіх бібліотек. Єдність основних правил опису книг на картках має велике значення. Це дає можливість правильно організувати каталоги, полегшує читачам і бібліотекарям користування ними і орієнтування в каталогах бібліотек різних типів, дає змогу видати друковані каталожні картки, які можуть використовувати всі бібліотеки. Згідно з «Єдиними правилами», опис творів друку містить мінімум важливих відомостей, які допомагають легко знайти потрібну книгу в каталозі. Відомості беруть з книги, що описується, в першу чергу з титульного аркуша і , також з обгортки, передмови, тексту, змісту.

Отже, оскільки джерелом опису є сама книга і особливо її титульний аркуш, опис можна проводити лише безпосередньо із самої книги. Як відомо, титульним аркушем зветься сторінка на початку книги, на якій подана вся інформація про книгу. (Для прикладу показати кілька титульних сторінок для порівняння, як описувати книги).

Книги завжди описуються тією мовою, якою вони надруковані. Числівники пишуть на каталожних картках у тій формі, в якій вони подані на книзі. Прізвище автора на каталожній картці завжди пишеться у називному відмінку, навіть тоді, коли воно на книзі подано інакше. Ініціали ставлять після прізвища.

Контрольні запитання.


  1. Що таке «бібліографія»?

  2. Що таке каталожна картка? Її призначення.

  3. Що є джерелом бібліографічного опису?

Домашнє завдання.

Вивчити теоретичний матеріал за конспектом.



ТЕМА. Довідкова література: види, структура,

використання.

МЕТА. Ознайомити учнів з довідковою літературою.

Навчити нею користуватися, розрізняти їх види,

структуру, вміти використовувати на практиці.

Обладнання. Книжкова виставка «Книги, які знають УСЕ»;

фотоплакат довідників, словників, енциклопедій.



План уроку.

  1. Які книги відносяться до довідкової літератури?

  2. Структура довідкових видань.

  3. Як користуватися довідковою літературою?

Епіграф.

Не бійтесь заглядати у словник,

Це пишний яр, а не сумне провалля,

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля…

М.Рильський.

ХІД УРОКУ.

Вдумаємось у ці слова. Яку думку хотів висловити М.Рильський цими словами? Що це за «пишний яр» і що таке «сумне провалля»? видатний український поет дуже високо цінив книгу, а зокрема словники. Сьогодні на уроці я познайомлю вас з довідковою літературою. Що ж включає до себе довідкова література? Ці книги ви добре знаєте – це словники, довідники, енциклопедії. З’ясуємо їх значення, чи потрібні вони взагалі, навчимося ними користуватися.

Із довідковою літературою ви вже частково ознайомлені, переглядали дитячі кольорові енциклопедії, виконували домашні завдання,

користувались словниками.

Довідкова література – це видання, які допомагають нам про щось дізнатися, уточнити, розтлумачити якесь поняття, перекласти слово з однієї мови на іншу.

Словники бувають різні: тлумачні, орфографічні, іншомовних слів, спеціальні (географічні, технічні, фізичні тощо). Широких відомостей словники не дають, вони лише допомагають в опанування чогось або слугують для загального розвитку. Слід пам’ятати, що основна структура всіх словників однакова: слова розташовані в алфавітному порядку, тож, щоб відшукати потрібне слово, знаходять сторінку з літерою, із якої починається розшукуване слово, а за літерою вже знаходять саме слово, читаючи відповідне пояснення. Усі словники мають супровідні розділи, які допомагають нам у роботі з ними.

Коли нам потрібні докладні й водночас стислі відомості, то словника вже не достатньо. Звертаємось у такому разі до довідника. Довідники бувають найчастіше галузеві. Потрібний матеріал в них знаходять за змістом або алфавітом.

Найбільшим за обсягом інформації є довідкове видання – енциклопедія. Це систематизоване зведення знань. Перші книги такого характеру з’явились у Стародавньому Китаї ще в Х – ХІІ столітті нашої ери. У XIV столітті центром енциклопедичної літератури став Єгипет. У XVIIIст. в Європі з’явилася «Енциклопедія» Дені Дідро. Цей відомий письменник, філософ і просвітитель залучив до створення своєї «Енциклопедії» багатьох прогресивних письменників і вчених Франції, зокрема, Вальтера Руссо.

У Росії в 1825 році московський видавець Селіванський, близький за своїми поглядами до декабристів,видав «Енциклопедію», яка складалась із 45 томів.

У 1890 році у Петербурзі був виданий «Енциклопедичний словник» - автори Блокгауз і Ефрон, який налічував 60 томів. У цьому словнику були зібрані статті з усіх галузей знань (універсальний).

Нині виходять із друку сотні назв літератури енциклопедичного характеру. Енциклопедії містять відомості з різних галузей знань – універсальні. (УРЕ, ВРЕ). Дитяча енциклопедія та енциклопедії з різних галузей знань називаються – галузевими або спеціальними.

У біографічних енциклопедичних словниках після прізвищ, імен та по батькові відомої людини проставляють дати життя. Крім того, у деяких енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми.

Завдання. Записати нові невідомі слова в «Короткий словник читача».

Контрольні запитання.


  1. Які твори друку ми називаємо довідковою літературою?

  2. Як розміщений матеріал у довідкових виданнях?

  3. На які види розподіляються довідники і енциклопедії?

  4. Який довідковий апарат містять довідкові видання?

Мовна вікторина.

Завдання. Відповівши правильно на всі запитання, із перших літер відповідей отримаємо слово, яке має дуже велике значення в житті людини.

  • Однорічна трав’яниста рослина, з високим міцним стеблом і великою жовтою квіткою, яку називають «квіткою сонця». (соняшник)

А коло хати пелехатий сонях

Пасе траву в блакитному дощі.

Л.Костенко.


  • Одинадцятий місяць календарного року, третій місяць осені. (листопад)

Уже в саду осінньому

Гуляє листопад.

І літо не повернеться,

Не вернеться назад.

М.Сингаївський.


  • Багаторічна болотяна рослина з довгими гострими листками. (очерет)

Вітер з гаєм розмовляє

Шепче з осокою…

Т.Шевченко.


  • Польова трав’яниста рослина із синіми квітами, що росте переважно серед озимих культур. (волошка)



Щоб закріпити вивчений матеріал клас розділимо на дві команди. Кожна команда отримає завдання в конверті. Виграє той, хто скоріше виконає завдання.

«Подорож до словника»

(Завдання у конверті №1)

  1. Дати визначення фізичного поняття «атом».

  2. Чим прославився Геракл у Давній Греції? (Боги і герої)

  3. Що означає слово «бібліотека»?

  4. Підібрати синоніми до слова «вчити». Що означає слово «синонім»?

  5. Де можна знайти відомості про домашніх кішок?

  6. Що означає слово «гетьман»?

(Завдання у конверті №2)

  1. Де можна прочитати про документальне кіно?

  2. Підберіть антонім до слова «активний». Що означає слово «антонім»?

  3. Що означає слово «баштан»?

  4. Що означає слово «кукурудза»?

  5. Де можна знайти відомості про собак?

  6. Які види тварин України занесені до «Червоної книги України».

Підведення підсумку самостійної роботи в групах.

Домашнє завдання.

Вивчити теоретичний матеріал. Знати тлумачення нових слів.



ТЕМА. Бібліографічні посібники: види, структура,

призначення.

МЕТА. Пояснити учням, що таке бібліографічні покажчики і, яку

роль вони відіграють в оперативному пошуку літератури.

ОБЛАДНАННЯ. Тематична картотека; книжкова виставка

«Книга про книги».

План уроку.

  1. Пригадати про бібліографію.

  2. Що допоможе при доборі книг у бібліотеці.

  3. Яка структура бібліографічного покажчика?

ХІД УРОКУ.

Для вивчення нового матеріалу нам з вами потрібно пригадати, що ж таке бібліографія і її роль у бібліотечній справі. (Відповіді учнів). Так, вірно. Але сьогодні ми будемо дивитись на бібліографію, як на помічника у доборі книг.

Завдання бібліографії не тільки вести опис книг, але й ознайомити читача з її змістом. Бібліографія відбирає і рекомендує читачам найцікавіші книги. Ви вже не раз зустрічалися з бібліографією, але, можливо і не підозрювали цього. Згадайте списки «Що читати?», картотеки в бібліотеці (показ картотек), перелік книг, які радять прочитати вчителі.

Пригадайте, в яких газетах чи журналах ви зустрічали списки або розповіді про книги? (відповіді учнів) з більшим колом книг ознайомлять спеціальні бібліографічні видання: друковані каталоги, бюлетені, покажчики, план читання тощо. (розповідь супроводжувати показом кожного виду)

Книги про книги – це і є бібліографічні покажчики. За змістом покажчики бувають різні. Деякі з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це загальні бібліографічні покажчики. Більшість з них – тематичні, тобто рекомендують літературу на певну тему. Якщо вам хочеться прочитати про зірки, материки і океани – потрібно дивитись розділ «Світ навколо нас». А розділ «Супутник допитливих» розповість про інші бібліографічні посібники, які допоможуть стати хорошим читачем. Покажчик «Літературна Кіровоградщина» познайомить вас із письменниками рідного краю, їхньою творчістю.

Ми з вами познайомилися з деякими бібліографічними покажчиками. А як користуватися ними? Читати все підряд не обов’язково. Спочатку потрібно познайомитися з передмовою. З неї ви дізнаєтесь, з яких розділів складається покажчик, яка література до нього включена, загляньте також у зміст. Це полегшить знаходження потрібного матеріалу. У кінці багатьох покажчиків є допоміжні списки.

Тепер вияснимо, чим відрізняється покажчик від систематичного каталогу. Каталог відображає літературу, яка є в книжковому фонді бібліотеки. Бібліографічні покажчики включають найцікавішу літературу незалежно від того, є вона в бібліотеці чи відсутня. Це дозволяє одержати більш повне уявлення про те, яка література існує з того чи іншого питання. У покажчику дається значно більша розповідь про кожну книгу, ніж на каталожній картці. А головне – покажчик ви можете взяти додому. Але покажчики швидко старіють змістовно, до них не включені книги,які щойно вийшли з друку.

Практичне завдання.

Клас поділяється на групи, кожна з яких отримує бібліографічний покажчик. Скласти за покажчиком список книг для читання, правильно вказуючи відомості про книгу.

Домашнє завдання.

Вивчити теоретичний матеріал за конспектом. Скласти список літератури своєї домашньої бібліотеки, правильно вказуючи відомості про книгу.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка