Книга розміщена на сайті



Сторінка1/18
Дата конвертації15.01.2018
Розмір2.73 Mb.
ТипКнига
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Ця книга розміщена на сайті http://www.TrueChristianity.Info/ – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.





СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ VI - XIV СТ.

ТЕОДОР СТУДИТ




ПОУЧЕННЯ


1


ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ

ЛЬВІВ


Монастир Свято-Іванівська Лавра - Видавничий відділ "Свічадо"

2007


ЗМІСТ
Вступ

Поучення 1-е Про те, щоб зі страхом Божим, а не з якої-небудь пристрасті виконували свій послух уставщик, паламар і опікун над хворими

Поучення 2-е Про завжди світле сповідання (помислів) і про те, щоб усякого добра триматися з допомогою смирення

Поученая 3-є Про відлучення душі від тіла і про те, що слізне умилостивлення буде тоді великою поміччю

Поучення 4-е Про любов у Христі і про те, щоб бути ретельними у всіх псалмоспівах і церковних службах

Поучення 5Про те, що всі, хто живе у спільноті, наслідують правила і спосіб життя Христових апостолів

Поучення 6-е Про смирення, яке підносить: щоб ретельний в ділах щораз більше просвітлювався через смиренне розважання

Поучення 7Про те, що ті, хто залишив усе і пішов услід за Христом, отримають відплату, навіть якщо б вони були люди зневажені

Поучення 8-е Про тих, які трудяться у спільноті - вони матимуть рівний з мучениками вінець

Поучення 9-е Про недужих: їм необхідна терпеливість, бо нагорода їх буде велика

Поучення 10 Про тих, які таємно заводять між собою гідну осуду дружбу

Поучення 11 Про те, щоб коритись настоятелеві так, як піддається ковалеві залізо, і таким чином - жити без суєти

Поучення 12 Про те, щоб дивитись тверезо і вершити чудесні діла блаженного послуху

Поучення 13 Про те, щоб уважно пильнувати своє ставлення до різноманітних страв, і про здержливісгь

Поучення 14 Про перенесення з вдячністю труднощів нашого життя

Поучення 15 Про те, щоб відкинути нам всяку нудьгу і примусити себе до духовного ділання

Поучення 16 Про те, що ми мусимо бути уважними до заповідей і вчення наших Святих Отців

Поучення 17 Про те, щоб ми не приховували лукавих помислів, а відкривали їх у сповіді

Поучення 18 Про страшний судний день

Поучення 19 Про доброчинність і благодарення

Поучення 20 Про нашу духовну воїнственність

Поучення 21 Про те, щоб бажати благого і утримуватися від противного

Поучення 22 Про відречення від своєї волі

Поучення 23 Про любов від усієї душі

Поучення 24 Про керування словесними Христовими вівцями

Поучення 25 Про те, що Ігумен повинен знаходити і вживати усіх засобів, аби ті, які переходять поприще мученицького упокорення, перебували у благодушності і, одержавши перемогу над ворогами, отримали в нагороду вічні вінці від Бога, який звершив цей подвиг

Поучення 26 Про те, щоб у братстві жодної їжі не давати і не брати без благословення

Поучення 27 Про те, щоб старанно й уважно сповнювати діла обителі, наче б це були Божі діла

Поучення 28 Про те, щоб задля отримання вічних благ відбувати час у трудах і подвижницьких ділах

Поучення 29 Про те, щоб не вважати щасливим інакше життя, окрім життя в спільноті

Поучення 30Про всепагубне зухвальство

Поучення 31 Про підступи лукавих бісів і про майбутню відплату тим, хто старанно звершує своє служіння

Поучення 32 Про те, щоб задовольнятися малим, а також приймати в монастир підлітків, потворних і калік

Поучення 33 Про те, що повинні підніматися ті, які впали, і корисна історія про те, як святий старець піддав епітимії свого учня і цим зв'язав його аж до смерті

Поучення 34 Про те, щоб з упованням на майбутні блага благодушно переносити зневаги і докори

Поучення 35 Треба скорбіти і молитися за тих, які через нерозважливість відділяються від братства

Поучення 36 Про труднощі, які зустрічаються у спільноті, і про те, ідо в міру помноження братії Господь Бог безнастанно подає потрібне

Поучення 37 Про те, щоб любити бутті останнім і вдячно переносити зневагу та докори

Поучення 38 Про те, щоб мужньо переносити все те, що нам випадає, щоб стати послідовниками Христа, який багато за нас постраждав

Поучення 39 Про те, що браття повинні перебувати в мирі й однодумності

Поучення 40 Перед Різдвом Христовим. - Про Різдво Спасителя нашого Ісуса Христа і про те, щоб мужньо переносити труднощі в нашому подвижницькому житті

Поучення 41В неділю митаря і фарисея. - Про зберігання Божественних заповідей і про праведне осудження грішників, що провадять життя в лінощах

Поучення 42 В неділю блудного сина. - Про здержливість і майбутнє наше ісповідництво

Поучення 43 У м'ясопусну неділю. - Про великий і святий день другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа

Поучення 44В середу сиропусного тижня. - Про те, що ми повинні завжди пам'ятати про Божі благодіяння і старатися завжди Йому догодити

Поучення 45 В п'ятницю сиропусного тижня. - Про здержливість і молитву

Поучення 46 В сиропусну неділю. - Про піст - і про те, що істинний піст істинного послушника полягає у відітненні своєї волі

Поучення 47 В середу першого тижня. - Про піст, безпристрасність і чистоту

Поучення 48-е В п'ятницю першого тижня. - Про те, щоб ми прикрашали свою вічну обитель божественною чеснотою

Поучення 49 У першу неділю православ'я. - Про те, щоб понад силу не подвизатися в Божественних подвигах і щоб живити душу духовним спогляданням

Поучення 50 В середу другого тижня. - Про те, щоб берегти душу від смертоносних пристрастей

Поучення 51 У п`ятницю другого тижня. - Про однодумність і любов, про те, щоб мужньо переносити працю над виробленням чеснот, щоб отримати Небесне Царство

Поучення 52 У другу неділю посту. - Про те, щоб смиренно і в мирі провадити дні посту в надії на вічне життя

Поучення 53 В середу третього тижня. - Про можливість несподіваного відходу у вічність, і про те, щоб ми пильно берегли свій ум від непристойних плотських пожадань

Поучення 54 У п'ятницю третього тижня. - Заохочення до посту й інших благих подвигів

Поучення 55 У третю неділю посту. - Про християн, замучених болгарами за те, що не хотіли з`їсти м'яса у Святу Чотиридесятницю

Поучення 56 На згадку про сорок святих мучеників. - Про наслідування Христових страстей

Поучення 57 На Благовіщення. - Про таїнство воплочення Господа нашого Ісуса Христа і про те, що нам належить духовно це свято святкувати

Поучення 58 В хрестопоклінну середу. - Про те, що нинішня дочасна Пасха є прообразом і подобою майбутньої вічної Пасхи, і про терпіння

Поучення 59 У п'ятницю середнього тижня. - Коли ми умертвимо плотські пристрасті й воскреснемо чеснотами, тоді святкуватимемо пасху Господеві Богові нашому

Поучення 60 У четверту неділю, весною. - Про те, що нам належить обновлятися все більше й більше через терпіння видимих і невидимих випробувань, які нам випадають

Поучення 61 В середу п'ятого тижня. - Про те, щоб, готуючись до причастя Пречистих Таїн, не піддаватися лінощам

Поучення 62 У п'ятницю п'ятого тижня. - Як можна досягнути того, щоб без натуги працювати у діланні чеснот

Поучення 63 У п'яту неділю посту. - Ті, які ціле своє життя, не засмучуючись, переносять скорботи й утиски, сподобляться від Бога великої, невимовної радості

Поучення64В середу шостого тижня. – Про закінчення посту. Поучення перед відчиненням дверей монастиря

Поучення 65 У п'ятницю перед Квіткою Неділею. - Про те, що ми мусимо берегти себе від диявольських підступів

Поучення 66 У Квітну Неділю. - Про те, що ми не повинні журитися, а повинні бути мужніми в ділі, до якого нас покликав Бог

Поучення 67 У святу Велику середу. - Про спасительні Христові страсті, про смиренномудрість і терпіння

Поучення 68 У святу Велику п'ятницю. - Про страшні страсті Господа нашого Ісуса Христа

Поучення 69 Проповідь у святу Велику неділю Пасхи

Поучення 70 На Вознесіння Христа Спасителя. - Про те, що ми повинні з чистими помислами причащатися Пречистих Таїн

Поучення 71 В неділю П'ятидесятниці. - Про зішестя Святого Духа та про смерть нещасного Євтропіана

Поучення 72 У передпразденство Преображення Господа нашого Ісуса Христа. - Про те, що нам належить берегти неоскверненими красу і благовидність душі та невинність, і про покаяння

Поучення 73 На Успення Пресвятої Богородиці. - Про духовне торжество, що відбулося тут, і про здобування Царства Небесного

Поучення 74 Про великий Божий дар, про любов до Бога, про ворогування з дияволом і про смиренномудрість

Поучення 75 Про те, що ми мусимо бути голодними і спраглими і всі скорботи переносити до смерті, як ми й обіцяли, постригаючись

Поучення 76 Про те, щоб не влаштовувати таких зібрань і приятельських бесід, які причинялись би до загибелі наглих душ

Поучення 77 Про перенесення всіх скорбот, що трапляються з нами у спільноті, щоб отримати Царство Небесне

Поучення 78 Про те, що ми мусимо бути ретельними і мужніми в наших духовних подвигах, щоб сподобитися вінців терпіння

Поучення 79 Про благодарення і терпіння

Поучення 80Про послух, однодумність і мир

Поучення 81 Про те, щоб стяжати праведне життя і триматися далеко від порочних людей. - Після Різдва Богородиці

Поучення 82 Про те, щоб не вирощувати терни і будяки пристрастей, а давати плоди чеснот

Поучення 83 Про тих, які, упавши перед спокусою насолод і тілесних задоволень, знову піднімаються через покаяння

Поучення 84 Про те, що на перший погляд є великою скорботою в спільнотному житті, а по суті є великою радістю з огляду на очікувані, приготовлені нам на небесах, блага

Поучення 85 Про вузьку й скорботну дорогу і про добре пристанище вічного життя

Поучення 86 На Воздвиження Хреста. -

Про те, що ми не повинні віддаватися ганебним пристрастям і не повиннні вважати любострастя правдивою насолодою



Поучення 87 У першу неділю по Воздвиженні Хреста. - Про відхід із цього життя і про упокоєння в Царстві Небесному

Поучення 88-е У другу неділю по Воздвиженні. - Про те, щоб уважно і розумно слухати Святе Письмо

Поучення 89 В третю неділю по Воздвиженні. - Про те, що мусимо упокорюватися і захищатися страхом Божим, щоб уникнути згубної для душі шкоди від бісів

Поучення 90 В четверту неділю. – Про те, що похвально і боголіпно для ума – роздумувати про невимовну красу Божого творіння

Поучення 91 У п'яту неділю. - Про те, що ми мусимо наслідувати життя наших отців

Поучення 92 У шосту неділю. - Про тих, що сваряться і дратуються, та про мир, лагідність і дівство

Поучення 93 У сьому неділю. - Про те, що монахи не повніші липнути своїм умом до житейських і тлінних речей цього світу, а звертати його до речей вищих і безсмертних

Поучення 94 У восьму неділю. - Про пам'ять смерті і про дівство

Поучення 95 У дев'яту неділю. - Про те, щоб від душі, з послухом і вірою бути старанним у всякому служінні

Заповіт
Переклад за виданням: Преподобного и Богоносного Отца нашего Феодора

игумена Студійской обители и исповедника

Огласительныя Поученія и Завещаніе. - Изданіе

Козельской Введенской Оптиной Пустыни. - Москва, 1872.

ББК 86.37

Т 33

Перекладач Галина Теодорович



Художнє оформлення Софія Бурак

Теодор Студит

Т 33 Поучення/ Пер. з рос. Г. Теодорович. - Львів: Свічадо, 2007. - 228 с.

ІSВN 978-966-561-135-6

Теодор Студит відомий в історії Церкви як ісповідник християнської віри і наставник монашества. У своїх «Поученнях» він з любов'ю та батьківською теплотою наставляє своїх духовних дітей, повчаючи їх бути терпеливими, мужніми, стійкими у вірі, готовими долати всі труднощі і перешкоди на їхньому шляху до Бога.

Цією книжкою розпочинаємо серію видань під назвою «Джерела християнського Сходу».

Для широкого кола читачів.

ББК 86.37

© Монастир Монахів Студитського Уставу, український переклад, 1999

ІSВN 978-966-561-135-6


ВСТУП

Цією книгою - збірником поучень преподобного Теодора Студита і його заповітом - видавництво монастиря монахів Студитського уставу «Свічадо» розпочинає видання серії «Джерела Християнського Сходу».

Майже 2000-літня історія Христової Церкви спонукає і цілу Церкву і кожного християнина зокрема до переосмислення християнського покликання в сучасному світі. У цьому часто дуже нелегкому завданні а незамінною допомогою стає досвід великих святих Христової Церкви, а особливо її Святих Отців та Учителів, які стояли при її історичних початках. Глибина і точність богословської думки, самобутність молитовних і духовних практик Святих Отців - все це неоціненний скарб Церкви, її спадщина, яку християнин повинен берегти і вивчати.

Сягнути свого минулого - це краще зрозуміти самого себе, це розширити свій вибір у історичному очищенні, який звільняє нас від нашої суспільної несвідомості, адже пізнання причини, яка належить до минулого, змінює її теперішній наслідок. З цього огляду небезпечним кроком назад є небажання звертатися до наших попередників, небажання, в основі якого - хибна думка, що нове, сучасне, свіже не може чекати відповіді на свої запитання від того, що вже віджило своє.

Це не означає, що ми не маємо зважати на постійний розвиток техніки, який веде нас до майбутнього, до нового, до незнаного досі, до щораз складнішого. Однак не можемо миритися з індивідуалістичною обмеженістю наук, обмеженістю, що замикає людину в сьогоденні, робить її одновимірною, перетворює в безлике знаряддя, для якого пам'ять щораз більше стає службовою технічною функцією, і щораз менше - шляхом самоусвідомлення.

Звернення до Отців Церкви - «привілейованих свідків Традиції» зовсім не має за мету буквально дотримуватися їх писань, применшувати значення живої традиції Церкви, вважати розвиток Церкви від допатристичної доби до наших часів поступовим занепадом. Слід чітко усвідомиш, що Традиція - це вірність, а не жалкування за кращими часами. Бути вірним традиції означає не буквально передавати філософські та богословські положення, які можна вважати витвором своєї епохи і наслідком історичних причин, а радше наслідувати той дух найсокровеннішої медитації, той відважний творчий порив, який Отці Церкви виявляли у вірі. Пам'ять про Отців Церкви має за мету не так повернути нас до минулого, як наблизити минуле до сучасності. Ні в якому разі не слід вільно переносити історичні дані на сучасні умови, не враховуючи при цьому закономірного прогресу і об'єктивних історичних обставин. Справедливо зауважує сучасний богослов (А. Крузель): «Якби богослов, занадто посгупаючись ментальності нашої доби, пожертвував своїм єднанням із традицією, своєю вірністю традиції, то його справа вже не була б ні справою богослова, ні навіть справою християнина. Але не менш серйозною є й інша небезпека. Якщо богослов буде вперто дотримуватись формулювань у тій формі, в якій вони існували в минулому, але стали незрозумілими сьогодні, якщо не схоче наражатися на ризик, пов'язаний з кожним пошуком нових формулювань, якщо змусить нас просуватися вперед навпомацки (а звідси - двозначності і пов'язана з ними небезпека єресі), - такий богослов скомпрометує свого євангелізаційну місію - найважливішу місію Церкви».

Християнські автори перших віків подають нам приклад послуху Слову Божому і застосуванню його до актуальних потреб, подають зразки адаптації власного досвіду віри до тієї чи іншої культури. І якщо запропоновані ними варіанти розв'язання тих проблем, що випливають із часткових особливостей людини, можуть видатися досить відмінними від наших, то щодо проблем фундаментальних, проблем, які супроводжують всяке існування, слово Отців Церкви зберігає непроминаючу актуальність, бо воно - «завжди те саме», коли йдеться про глибоке чуття людської душі. Тут досить лише згадати про неперевершений успіх, яким користуються книги на зразок «Сповіді» св. Августина, твори св. Василія Великого, Теодора Студита, а їм вже багато сотень років.

Без сумніву, роль Отців Церкви полягає саме в тому, щоб допомогти нам, але не замінити для нас всього Іншого. Вони не скажуть нам, чого саме зараз сподівається від нас Бог, не звільнять нас від прийняття рішень, яких вимагає від нас Об'явлення, не визволять від нашої власної волі. Зрештою, не в цьому полягає допомога, якої ми від них очікуємо.

Підтримання зв'язку з Отцями Церкви можна обґрунтувати через християнське сприйняття історії як середовища, у якому розгортається здійснення плану Спасіння. Боже Об'явлення не є чимось епізодичним, вибірковим: від моменту втілення Бога, чи радше внаслідок цього втілення, Об'явлення постійно супроводжує щораз нові покоління людей.

Входження Христа в потік історичного часу змінило всю його подальшу течію. Історія Церкви - це історія Божих діянь разом з людиною, наперекір людині, часом і проти людини - але ніколи без людини. Звернення до патристичної традиції якраз має за мету це підтвердити.

Через Христове відкуплення існує в людському житті невпинна динаміка відречення від світу і постійне навернення. Це навернення - не що інше як участь у смерті і воскресінні Христа; іншими словами, людина постійно повинна вмирати для «грішного світу» і воскресати для «нового світу». Людині, що шукає сенсу життя, преподобний Теодор пропонує шлях до самопізнання, звільнення і любові Ісуса, який каже: «Прийдіть до мене всі струджені та обтяжені - і я вас заспокою» (Мт. 11, 28). Тому, хто шукає внутрішнього зцілення, святий радить продовжувати пошук: коли намір щирий і шлях чесний, обличчя Отця дозволить себе пізнати, воно ж бо витиснене в глибині людського серця. І надзвичайно важливим є те, що Теодор Студит подає нам ці настанови не лише в своїх творах: яскравим прикладом їх втілення є все його життя.

***


Преподобний Теодор, ігумен Студійський, відомий в історії Церкви як великий подвижник та ісповідник православ'я і наставник чернецтва, народився в 759 р. після Р. X. в Константинополі, у благородній і благочестивій родині. Наділений природними здібностями, він також отримав добру освіту, був ритором і філософом. У 781 р., у віці двадцяти двох років Теодор залишив світське життя і разом з рідним батьком і двома братами замешкав у Босциті - лісистому місці поблизу Саккудіону (у Візантійській області), дуже зручному для пустельницького життя; згодом там заснували монастир. Разом із ними оселився дядько Теодора, преподобний Платон, на той час вже досвідчений монах. Під його керівництвом Теодор ревно подвизався на поприщі мо-нашого життя. Він безнастанно молився і працював, виявляв бездоганну покору наставникові, смиренність і стриманість. Преподобний любив читати Святе Письмо і бесіди святих Отців, особливо Василія Великого, чиїх монаших правил суворо дотримувався. З послуху до свого дядька, преподобного Платона, Теодор у 784 р., на 25-му році життя прийняв пресвітерство, а на 35-му році з волі того ж Платона і за бажанням братії став настоятелем монастиря і примножив свої славні діяння, словом і ділом навчаючи своїх духовних дітей.

Серед сучасних йому святих Отців преподобний Теодор відзначався ревністю й непохитністю у вірі та благочестям. Нечистоту й фальшиву віру він мужньо викривав не тільки в простих людях, але навіть у царях, за що тричі відбував заслання.

Вперше преподобного Теодора заслали в Солунь за те, що він засудив незаконний шлюб імператора Константина Молодшого з Теодотією {795 р.), але під час царювання Ірини (797 р.) преподобний повернувся у свою обитель, а невдовзі, під час нашестя сарацинів, задля безпеки переселився в Константинополь, у Студійську обитель.

Студіон був, мабуть, найвідомішим і найвпливовішим монастирем у Константинополі. Посвячений св. Йоану Хрестителю монастир і церква при ньому (збудована в 403 р.) прийняли ім'я свого засновника, визначного патриція Студія. Студіон бурхливо розвивався і процвітав аж до 8 ст., поки імператор-іконоборець не вислав монахів у вигнання. Проте невдовзі після цього монастир відновився і став визначним центром монашого життя у Візантійській столиці. Це сталося насамперед завдяки діяльності преподобного Теодора, який став найславнішим ігуменом Студіону. Преподобний написав для своєї обителі Устав церковних богослужень і монастирського благопорядку. Для всіх у монастирі, від ігумена до кухаря, він детально виклав правила стосовно того, що слід і чого не слід робити, визначив покарання за всі, навіть найменші провини. Його мудра і людяна організація життя спільноти приваблювала багатьох кандидатів.

На противагу багатьом іншим монастирям того часу, Студіон робив суттєвий наголос на освіті монахів: вони вивчали літургійний спів, гимнографію, іконопис; особливу увагу приділяли переписуванню рукописів - це заняття вважалося настільки важливим, що звільняло від богослужінь.

Для нас Устав преподобного Теодора Студита має особливе значення й тому, що його було введено в усіх монастирях на Русі-Україні ще в часи Теодосія Печерського (в Галичині студійське чернецтво відновив митрополит Андрей Шептицький у 1898 р.).

У 809 р. преподобного Теодора ув'язнили вдруге за виступ проти наміру імператора Никифора ввести в церковну спільноту пресвітера Йосифа, який звершив вже згаданий незаконний шлюб Константина Молодшого і Теодотії. Преподобний Теодор повернувся до своєї обителі у 811 р., але ненадовго: у 814 він втретє потрапляє до ув'язнення, цього разу впавши в немилість іконоборця Лева Вірменина за ревність і непохитність у сповідуванні догми почитання святих ікон. Під час цього останнього ув'язнення преподобний Теодор витерпів стільки побоїв і зазнав стількох страждань від голоду й спраги, холоду й спеки, жорстоких тортур і перебування в тісному й задушливому приміщенні, що мало не вмер. Проте навіть у тих до краю важких обставинах він не переставав укріплювати богонатхненним поученням своїх отців, братів і духовних дітей, що перебували в різних місцях єпархії. Він напоумлював, наставляв і переконував їх не відступати від Христового ісповідництва і не втрачати мужності у стражданнях за істину. Після смерті Лева (820 р.) преподобного Теодора звільнили, але оскільки єресь іконоборства в Константинополі не припинялася через байдужість до православ'я Михаїла Травлія, то преподобний, не бажаючи бути свідком народного нещастя, спочатку відійшов у так звані Крискентієві місця, а потім на сусідній з Акрітом півострів св. Трифона (823 р.). Там серед своїх духовних дітей преподобний Теодор мирно почив у Господі у 826 р. на 68-му році життя. Пам'ять преподобного Теодора Студита Церква відзначає 24 листопада.

***


Увазі читачів пропонується переклад сучасною українською мовою збірника 95-ти поучень і заповіту преподобного Теодора Студита, які переклав із новогрецької мови на церковнослов'янську знаменитий старець, архимандрит Молдавського Нямецького монастиря Паісій Величковський. Новоперекладена збірка є лише невеликого частиною духовної скарбниці цього славного подвижника візантійської Церкви ІХ-го століття. Хоч повчання скеровані в першу чергу до монахів, все ж, без сумніву, кожний віруючий зможе зачерпнути з них багато корисного для поглиблення свого особистого духовного життя, щоб осягнути найвищу досконалість, до якої покликав нас Христос Господь: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний є досконалий» (Мт. 5, 48). Хочеться побажати всім, хто черпатиме з чистого джерела святоотцівських повчань, аби слово Боже, котре так ревно проповідував преподобний Теодор Студит, прийнялося в наших серцях і принесло благословенні і тривалі плоди в нашому християнському житті.

о. Ярослав Приріз ЧНІ
Поучення 1


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка