Ключові компетентності учнів початкових класів



Скачати 211.64 Kb.
Дата конвертації10.03.2019
Розмір211.64 Kb.

Дай мені рибку, і я буду їсти її весь

день, навчи мене ловити рибку, і я буду

їсти її протягом всього життя.

Східна народна мудрість


Актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу.
Компетентнісний підхід - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.
Компетенціясуспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.
Компетентність набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.












Ключова компетентність – спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Ключові компетентності:

  • вміння вчитися;

  • загальнокультурна;

  • громадянська;

  • здоров’язбережувальна;

  • компететності з ІКТ;

  • соціальна.


Вміння вчитися - учень вміє вчитися, якщо він визначає сам або приймає мету, яку ставить вчитель, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати.

Ядром цієї компетентності у початкових класах є оволодіння молодшими школярами заганонавчальними вміннями і навичками:



  • навчально-організаційними;

  • загальномовленнєвими;

  • загальнопізнавальними;

  • контрольно-оцінними.


Загальнокультурна компетентність - здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності.

Передбачає:

- духовно – моральні основи життя людини;

- особливості національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно – дозвільній сфері;

- культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ;

- роль науки та релігії в житті, засвоєння наукової картини світу.
Громадянська компетентність - здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства.

Учень:

- усвідомлює свою належність до різних елементів природного, етносоціального й соціально-культурного середовищ;

- знає свої права і обов’язки;

- екологічно мислить;

- бережливо ставиться до природи, до людей, до самого себе.
Здоров’язбережувальна компетентність  - здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей.

Виявляється в таких ознаках:

- уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

- усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності;

- взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

- удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;

- дбайливе ставлення до свого здоров’я: здорове харчування, розпорядок дня, гігієнічний догляд за тілом, загартовування.



Інформаційно-комунікаційна компетентність - здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань.

Передбачає:

- здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти і оперувати інформацією;

- вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою.

Соціальна компетентність - здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Учень вміє:

- Проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів та потреб різних соціальних груп, індивідумів, відповідно до соціальних норм та правил, наявних в українському суспільстві;

- продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, використовувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими;

- конструктивно розв’язувати конфлікти, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність за наслідки вчинків.




Міжпредметна компетентність - здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей.

Міжпредметні естетичні компетентності - здатність орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, у тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва.


Предметна компетенція - сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює.



Предмет

Основна компетентність

Українська мова

комунікативна, мовна, мовленнєва, соціокультурна

Літературне читання

читацька компетентність (мовленнєва, літературознавча, бібліотечно-бібліографічна, літературно-творча, емоційно-ціннісна)

Математика

обчислювальна, інформаційно-графічна, логічна, геометрична, алгебраїчна

Природознавство

природознавча, дослідницькі уміння

Я у світі

соціальна, життєва

Музичне мистецтво

мистецька, музична

Образотворче мистецтво

мистецька, образотворча

Трудове навчання

предметно-перетворювальна

Основи здоров'я

здоров'язбережувальна

Сходинки

до інформатики



інформаційно-комунікаційна





Змістові лінії:

  • мовна;

  • мовленнєва;

  • соціокультурна;

  • діяльнісна.

Змістові лінії є взаємозалежними, взаємопов’язаними та спрямованими на формування ключових і предметних компетентностей.

Комунікативна компетенція:

- уміння представити себе усно і письмово;

- уміння представити свій клас, школу, країну в ситуаціях міжкультурного спілкування;

- володіння способами взаємодії з оточуючими і віддаленими людьми і подіями;

- володіння різними видами мовленнєвої діяльності, мовною компетенцією;

- володіння способами співпраці в групах, прийомами дій у ситуаціях спілкування;

- володіння позитивними навичками спілкування в полікультурному суспільстві.

Мовленнєва компетенція включає:

- здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань;

- здатність вести діалог з дотриманням правил мовленнєвого етикету;

- уміння будувати повноцінні в комунікативному відношенні усні і письмові зв'язні висловлювання, які відображають знання учнів про предмет розмови, їхні думки,почуття, наміри;

- уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими, будуючи відповідним чином свої висловлювання.

Мовна компетенція передбачає володіння:

- доступним і необхідним обсягом мовних знань;

- здатністю застосовувати мовні засоби у власному мовленні відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних, синтаксичних, стилістичних норм літературної мови.

Соціокультурна компетенція покликана сприяти загальнокультурному розвиткові молодших школярів, адаптації їх до життя в певному соціальному середовищі, а тому передбачає:

- знання про свою державу Україну;

- здатність використовувати в мовленнєвій практиці знання про особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята;

- знання і використання у власному мовленні найбільш відомих малих українських фольклорних форм;

- уміння успішно користуватися мовою під час виконання різноманітних соціальних ролей;

- знання формул національного мовленнєвого етикету і вміле використання їх під час спілкування;

- дотримання етикетних правил спілкування з представниками різних вікових груп і статусів;

- здатність вирішувати за допомогою мови різні навчальні та життєві проблеми.




Змістові лінії:

  • Коло читання;

  • Формування й розвиток навички читання;

  • Літературознавча пропедевтика;

  • Досвід читацької діяльності;

  • Робота з дитячою книжкою, робота з інформацією;

  • Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

У структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:

= Мовленнєва - передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок:



  • уміння будувати усні й письмові монологічні висловлювання;

  • брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору;

  • уміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;

  • уміння ставити запитання; відповідати на запитання за змістом прочитаного твору;

  • переказувати твір;

  • образного мовлення;

  • уміння виразно читати.

  • Літературознавча - передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися (це практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями; сприймання, аналіз літературного твору).

  • Бібліотечно-бібліографічна - передбачає уміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами отримання інформації; наявність у молодших школярів певного кола читання; знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою.

  • Літературно-творча - передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів.

  • Емоційно-ціннісна – передбачає розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.





Змістові лінії:

  • Числа, дії з числами;

  • Величини;

  • Математичні вирази, рівності, нерівності;

  • Сюжетні задачі;

  • Просторові відношення, геометричні фігури;

  • Робота з даними.

Предметна математична компетентність - особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач.

Основним завданням навчання математики є опанування учнями предметних математичних компетенцій: обчислювальних; інформаційно-графічних; логічних; геометричних; алгебраїчних.



Предметна математична компетентність – здатність учня активізувати, інтегрувати і застосовувати у конкретній ситуації навчальний досвід.
Предметна математична компетентність учнів виявляється у таких ознаках:

  • цілісне сприйняття світу, розуміння ролі математики в пізнанні дійсності;

  • розпізнавання проблем, які розв’язуються із застосуванням математичних методів;

  • здатність розв’язувати сюжетні задачі, логічно міркувати, виконувати дії за алгоритмом, обґрунтовувати свої дії;

  • уміння користуватися математичною термінологією, знаковою і графічною інформацією;

  • уміння орієнтуватися на площині та у просторі;

  • здатність застосовувати обчислювальні навички й досвід вимірювання величин у практичних ситуаціях.



Змістові лінії:

  • Об’єкти природи;

  • Взаємозв’язки у природі;

  • Земля – планета Сонячної системи;

  • Україна на планеті Земля;

  • Рідний край;

  • Охорона і збереження природи;

  • Методи пізнання природи.

Предметна природознавча компетентність - особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними

об’єктами природи у сфері відносин “людина —природа”.



Основна мета навчального предмета - формування природознавчої компетентності шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у ставлення до природи.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких основних завдань:

- формування базових, загальнопредметних і предметних компетентностей;

- формування цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, уявлень про закономірності у природі та місце людини в ній;

- формування елементарних уявлень і понять про об’єкти та явища природи, їхні взаємозв’язки у системі “жива – нежива природа”, “природа – людина”, усвідомлення свого місця у навколишньому світі;

- формування дослідницьких умінь та умінь учнів спостерігати за об’єктами та явищами живої і неживої природи;

- формування досвіду навчально-пізнавальної й практичної природоохоронної діяльності учнів;

- формування способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації природних об’єктів; вироблення уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у природі;

- формування навиків самостійної роботи учнів з інформацією;

- засвоєння норм етичного, естетичного, морального ставлення людини до природи.



Усвідомлення учнями єдності компонентів „Я − сім’я − школа − рідний край − Україна − світ”;



Метою предмета є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і життєвої компетентностей на основі поетапного засвоєння різних видів соціального досвіду, який охоплює загальнолюдські, загальнокультурні і національні цінності, соціальні норми, громадянську активність, практику прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій, різних точок зору.

Ця мета досягається шляхом реалізації таких завдань:

- формування життєвих, соціальних, громадянських компетентностей молодших школярів у їх ставленні до природи, суспільства, інших людей і самих себе, а також найважливіших людських якостей, необхідних у власному житті, в різних сферах діяльності й співіснуванні з іншими живими істотами;

- виховання гуманної, соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів етносоціального й соціально-культурного середовища, здатної розуміти значення життя як найвищої цінності; усвідомлювати преваги чеснот, норм, установок та якостей, притаманних громадянинові демократичного суспільства;

- оволодіння способами діяльності і моделями поведінки, які відповідають чинному законодавству України, враховують інтереси і потреби громадян, передбачають повагу і взаєморозуміння між людьми;

- розвиток навичок взаємодії у сім’ї, колективі, суспільстві через активне спілкування з соціальним оточенням, накопичення досвіду комунікативної діяльності, толерантної поведінки, співпереживання і солідарності з іншими людьми;

- формування основ споживчої культури, вміння самостійно прийняти рішення щодо власної поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях;

- випробування соціальних ролей, де можна виявити навички соціально бажаної поведінки як громадянина, члена громади, дитячого колективу, як споживача, як учасника соціальних, культурних, природозахисних акцій тощо.





Метою музичної освіти в початковій школі є формування основ музичної культури учнів як важливої і невід’ємної частини їхньої духовної культури, комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, а також формування естетичного досвіду, емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва.

Ця мета конкретизується в основних завданнях, спрямованих на формування базових освітніх компетентностей та загальний естетичний розвиток учнів:

- введення учнів у світ добра й краси, відбитий у музичних творах, засвоєння ними початкових знань про особливості художньо-образної мови музичного мистецтва;

- розвиток чуттєво-емоційного сприйняття навколишнього світу крізь призму музичного мистецтва, прилучення учнів до животворного джерела людських почуттів і переживань, втілених у музиці;

- збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, підведення їх до осягнення художньо-образної суті музичного мистецтва в його найпростіших втіленнях;

- сприяння розвитку образного мислення, уяви, загальних та музичних здібностей учнів;

формування здатності до різних видів активної музично-творчої діяльності, опанування елементарними практичними вміннями та навичками;

- формування універсальних (духовних, моральних, громадянських, естетичних) якостей творчої особистості;

- виховання ціннісного ставлення до музичного мистецтва.

Змістове наповнення програми передбачає формування в учнів світоглядних, ціннісно-орієнтаційних, навчально-пізнавальних, творчо-діяльнісних, комунікативних компетентностей, що досягається через сприймання та інтерпретацію творів народного і професійного музичного мистецтва, оволодіння досвідом художньо-практичної діяльності, розвиток творчих здібностей, потреби в міжособистісному спілкуванні та спілкуванні з творами музичного мистецтва.




Метою художнього виховання засобами образотворчого мистецтва є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.

Головними завданнями курсу є:

Формування

- емоційно-естетичного досвіду учнів, культури почуттів, елементарних світоглядних орієнтацій та оцінних суджень, основ національної та громадянської свідомості;

- особистісно-позитивного, художньо-естетичного сприйняття дійсності на основі емоційно-чуттєвого досвіду, здатності до художнього мислення та творчої активності;

- художньої компетентності учнів у процесі засвоєння основ образотворчої грамоти;

- елементарних умінь та навичок використовувати художні техніки та матеріали, засоби художньої виразності у власній творчій діяльності;

розвиток

- чуттєво-емоційної сфери, здатності розуміти та інтерпретувати твори мистецтва (у відповідності до вікових можливостей), оцінювати естетичні явища;

- універсальних особистісних якостей та здібностей: образного мислення, уяви, фантазії, спостережливості, зорової пам’яті, художнього смаку та сприйняття кольору, форми, ритму, фактури поверхні тощо;

- художньо-практичних умінь, навичок та вміння використовувати набуті знання у самостійній художній діяльності;



засвоєння учнями

- початкових знань про образотворче мистецтво та його роль у житті суспільства, культурному середовищі;

- основних понять з курсу образотворчого мистецтва через сприйняття композиції, форми, кольору, об’єму, простору, руху тощо;

- елементарних знань про специфіку художньо-образної мови різних видів образотворчого мистецтва та виражальні можливості художніх технік і матеріалів.





Змістові лінії:

- комп’ютер та його складові,

- інформація та інформаційні процеси,

- використання інформаційних технологій,

- алгоритми і виконавці,

- комунікаційні технології.

Вивчення курсу «Сходинки до інформатики» сприяє формуванню і розвитку у молодших школярів ключових компетентностей, серед яких можна виділити ІКТ-компетентність, та «уміння вчитися», як здатність до самоорганізації в навчальній діяльності.



ІКТ-компетентність, як ключова, передбачає впевнене та критичне використання інформаційно-комунікаційних технологій та відповідних засобів для навчання, відпочинку та спілкування.

ІКТ-компетентність для даного курсу є одночасно і предметною.

У контексті початкового навчання предметна ІКТ-компетентність розглядається як здатність учня актуалізувати, відбирати, інтегрувати й застосовувати в конкретній життєвій або навчальній ситуації, в тому числі проблемній, набуті знання, уміння, навички, способи діяльності щодо використання ІКТ.

Предметна ІКТ–компетентність учнів виявляється у таких ознаках:


  • здатність раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби для розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням даних, їх пошуком, зберіганням, поданням і передаванням;

  • готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом застосування засобів ІКТ та алгоритмів виконання завдань;

  • здатність співпрацювати за допомогою засобів ІКТ для виконання комплексних завдань;

  • вміння безпечно працювати з комунікаційними системами.



Змістові лінії:



  • ручні техніки обробки матеріалів,

  • технічна творчість,

  • декоративно-ужиткове мистецтво та самообслуговування.

Метою “Трудового навчання” в початковій школі є формування і розвиток в межах вікових можливостей предметно-перетворювальної компетентності учнів, яка дає можливість їм самостійно вирішувати предметно-практичні та побутові задачі. Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання наступних завдань:

- формування в межах вікових можливостей узагальнених способів (алгоритмів) предметно-перетворювальної діяльності з дотримання безпечних прийомів ручної праці та економного використання матеріалів;

- розвиток творчих здібностей, елементів графічної грамоти, вмінь працювати в команді та навичок виконання операцій з ручних технік обробки матеріалів;

- набуття досвіду предметно-перетворювальної та побутової практичної діяльності, алгоритмів і способів предметно-практичних дій ручними техніками для оволодіння в основній школи основами технологій;

- виховання в учнів ціннісного ставлення до себе як суб’єкта предметно-перетворювальної діяльності, шанобливого ставлення до людей праці та їх професії, трудових традицій українського народу та інших народів світу.

Зміст програми для кожного класу структурується за такими розділами: 1) здоров'я людини;



2) фізична складова здоров'я;

3) соціальна складова здоров'я;

4) психічна та духовна складові здоров'я.

Мета предмета «Основи здоров'я» – формування здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння ними знаннями про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, формування в них ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння їх фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку.

Головними завданнями предмета є:

- формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, взаємозв’язок організму людини з природним, техногенним і соціальним оточенням;

- розвиток в учнів мотивації дбайливо ставитися до власного здоров’я, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну його складові;

- виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;

- розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

- набуття учнями власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням стану здоров’я;

- використання у повсякденному житті досвіду здоров’язбережувальної діяльності для власного здоров’я та здоров’я інших людей.



Основна мета предмета «Фізична культура» – набуття учнями досвіду діяльності: навчально-пізнавальної, практичної, соціальної; формування в учнів стійкої мотивації і потреби у збереженні й зміцненні свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості, комплексного розвитку природних здібностей та моральних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.

Мета предмету «Фізична культура» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до вирішення навчальних, оздоровчих і виховних завдань:

- розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій, використання їх в повсякденній та ігровій діяльності;

- розширення функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей;

- збереження та зміцнення здоров’я школярів;

- формування загальних уявлень про:

- фізичну культуру, її значення в житті людини, збереженні та зміцненні здоров’я, фізичного розвитку;

- історію та сьогодення Олімпійських ігор та олімпійського руху;

- забезпечення оптимального для кожного учня рівня фізичної підготовленості;

- формування інтересу до використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя;

- формування практичних навичок щодо самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку;

- реалізація комунікативної функції фізичного виховання;

- формування морально-вольових якостей та позитивного відношення до оточуючої дійсності.

Змістом предмету “Фізична культура” у початковій школі є рухова активність із загальнорозвивальною спрямованістю. Він спрямований на формування в учнів ключових компетентностей: соціальних (здатність до співробітництва, взаєморозуміння, соціальної активності, формування фізичної культури особистості, основ здорового способу життя), мотиваційних (формування особистісних уявлень про престижність високого рівня здоров’я та фізичної підготовленості, здатність до навчання, творчий підхід до застосування рухових дій у різних умовах) та функціональних (здатність до оперування знаннями про рухову активність, знаннями з історії фізичної культури та спорту, розширення рухового досвіду з метою розвитку фізичних якостей і природних здібностей відповідно до вікових особливостей, засвоєння термінологічних та методичних компетентностей), які відображають низку вимог до фізкультурної діяльності, що поступово розширюється й удосконалюється.




Для реалізації компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі доцільно використовувати різні навчальні технології. Серед них:

- технологія організації навчальної проектної діяльності (самостійна пошуково - творча діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою, у процесі якої дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці);

- технологія організації навчального співробітництва (побудова навчання на основі активної взаємодії всіх учасників навчального процесу, де вчитель і учні виступають партнерами);

- технологія диференційованого навчання;

- інформаційно - комунікативні технології;

- здоровязбережувальні технології;

- ігрова навчальна технологія (побудова навчального процесу шляхом заохочення учня до навчання через участь у грі);

- інтерактивні технології навчання: 1) інтерактивні технології кооперативного навчання; 2) інтерактивні технології колективно-групового навчання; 3) технології ситуативного моделювання; 4) технології опрацювання дискусійних питань;

- технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів (формування умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності);

- технологія розвивального навчання;

- технологія досягнення обов'язкових навчальних результатів (продуктивнаорганізація навчання молодших школярів з метою досягнення цілей, що зазначені в Державному стандарті початкової загальної освіти).

Монтессорі Марія - вільний розвиток дітей.

Гербарт Й.Ф. - виховальне навчання

Ельконін Д.Б., Давидов В. В. – технологія розвивального навчання;

Шаталов В.Ф. – педагогіка співробітництва, опорні схеми;

Лисенкова С. – технологія випереджувального навчання

Логачевська С. – диференційоване навчання

Амонашві лі Ш. – концепція гуманної педагогіки

Ерднієв П.М. – укрупнення дидактичних одиниць

Зайцев М. - технологія раннього навчання







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка