Класовод: Яблукова Л. В



Скачати 147.71 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір147.71 Kb.

Родинне свято

(Родина – це корінь,із якого виростає стовбур,

гілля, квіти, а згодом і плоди)


Класовод: Яблукова Л. В.

2015 -2016 н.р.

Мета: Виховувати любов до найближчих і найрідніших людей; формувати в учнів почуття обов’язку перед батьками, своїм народом; продовжувати знайомити між собою сім’ї учнів класу; сприяти створенню дружньої класної родини, сприяти розвитку комунікативних вмінь, доброти і взаєморозуміння; розвивати інтелектуальну культуру школярів засобами дидактичних ігор,виховувати взаємоповагу, мо­рально-етичну культуру, повагу один до одного.

Обладнання:

1. Предмети побуту та обереги справжньої української сім ‘ї.

2. Вишивані рушники, які принесли батьки дітей



  1. Плакати "Прислів я про родину", "Родове дерево".

Підготовка до свята: разом з батьками скласти родинне дерево; написати твір на тему „Моя родина", вивчити прислів'я про родину, сім'ю; розучити з дітьми пісні до свята; запросити на свято всіх родичів.


Сьогодні у цій залі свято,

ми дуже раді всіх вітати!

І сподіваємось, що кожен

для себе щось узяти зможе.

Хтось настрій добрий запозичить,

бо посмішка усім нам личить.

Хтось – слову доброму зрадіє,

бо про добро усі ми мрієм.

Та починати вже нам час,

То ж привітайте всі ви нас!

Добрий день, рідненькі мами!

Добрий день і татусям!

Добрий день бабусям рідним!

Тітонькам і дідусям!



Добрий день усім гостям!

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя всюди буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати щиро від душі,

Подякувати за дитинство веселкове,

Вклонитись низько до землі

(Вручають хліб-сіль).



Пісня « Зеленеє жито, зелене».

Шановна дорога родино! Так, так,— саме родина. Я не помиляюсь, бо ми, всі присутні,— це одна і велика родина, батьки, діти і я, вчителька. Ми — родина з того дня, як пролунав для нас перший дзвоник, з тих пір, як вперше ви переступили шкільний поріг. Породичала нас усіх школа і цей клас. Від усієї душі ми готувалися до цього дня, аби і ви відпочили, забули про свої щоденні клопоти, отримали приємні хвилини і зрозуміли, хто ви є для нас.

Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага.

Родина сім’я – це найдорожче для кожної людини у сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду.

Хитрі очі, дві косички.

У веснянках ніс та щічки.

Непосида невеличка

називається … (сестричка.)

Сильний, добрий, справедливий,

біля нього ми щасливі.

Знає, вміє він багато.

Гордимось, бо це наш … (тато.)

Ніжна, лагідна, рідненька,

як голубонька сивенька.

Нам би небо прихилили.

Це … наша мила. (бабуся)

Він чимало літ прожив,

на повагу заслужив.

Для матусі він — татусь,

а для мене він — … (дідусь.)

Пестить, ніжить, і голубить

розуміє, дуже любить.

Я до неї пригорнуся,

бо вона моя … (матуся

Розкажу вам, друзі, я

Що таке моя сім'я

Разом дружно проживаєм

І пісні про це співає

Люба матінка моя

Як пишаюсь нею я

В неї руки золотії

Серцем кожного зігріє

Тато сильний і завзятий

Він - господар в нашій хаті

Все майструє, все ладнає

Бо до всього хист він має

Дід і бабця у пошані -

Вони праці ветерани

Всіх онуків ніжно люблять

І як пташенят голублять

Є у мене ще й брати

Кращих в світі не знайти

Ось і вийшло: всіх сім „Я"

Знайте це і є сім'я



Пісня « Щаслива сім’я”

Учитель Мама, матуся... Ніжна, ласкава, добра. Як ти потрібна усім, слухняним і пустотливим, сильним і слабим, добрим і байдужим. І тільки з роками розуміємо, що найдорожча людина для нас - мама.

Знаю я слово – у цілому світі

Краще й тепліше від сонця і квітів.

Слово це пестить, голубить і гріє,

В душу дитячу вселяє надії.


Це слово лягло у родинну основу

Стало початком української мови,

Помандрувало від роду й до роду

І освятило людину й природу.

Хай же це слово завжди буде святом.

Будемо маму завжди шанувати.

Мамо, рідненька моя,

Щиро люблю тебе я,

Рученьки ніжні твої

Сняться мені уві сні.

Ми вже не зовсім малі,

Та зрозуміли самі.

Ласка, добро і тепло

Нам від матусі прийшло.

Ми любим наших мам сердечно,

І цим віддячують вони,

Під їх крилом нам всім безпечно,

Нам сняться безтурботні сни.

Дарунків, золота не маєм,

Щоби до ніг тобі зложити,

Однак тут спільно присягаєм,

Що доки будемо ми жити,

Любов сердець своїх маленьких

Дамо тобі, кохана ненько.

Чи є в світі що світліше, як мамині очі?

Які зорять за дітками вдень і серед ночі.

Чи є в світі що світліше, як серденько мами?

Яке б’ється для дитини днями і ночами

Чи є в світі що миліше, як мама кохана,

Яка робить для дитини з вечора до рання.

А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?

Бо серце нам дала також наша ненька

Я знаю, тим серцем ми маємо жити

І Бога і маму і край свій любити.

Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,

Ти мене ще змалку звичаю навчила

І щодня навчаєш як любить родину,

Мову нашу гарну, рідну Україну!



Пісня про маму.

- Мама, найсвятіше слово на Землі. Скільки б тобі не було років 5, чи 50, тобі завжди потрібна мама, її слово, її ласка. Але кожній дитині потрібен і татусь.

Як весняне сонечко,

усміхалась донечка.

В оченятах сяяли

щастя промінці.

Тішилася донечка,

що її долонечка,

крихітна долонечка

в татовій руці.


Щебетала донечка

про жучка та сонечко.

З татком не боялася

навіть павука.

Бо у світі цілому

малюку несмілому

так спокійно й затишно

в тата на руках.


І радів за донечку

місяць у віконечку,

на краєчок ліжечка

стиха він присів.

Побажав маляточкам —

хлопчикам й дівчаточкам —

мати добрих, лагідних

диво-татусів.


Як хворів – тато наді мною

Примовляв тихенько: “Боже мій!”

І татусь холодною водою

Обтирав мене, щоб я не був слабий.

Разом: Добрий, хороший, любий тато!

Кращого за тебе не знайти.

Добрий, хороший, любий тато!

Як чудово, що у нас є ти!



Пісня « Ми- мужчини»

Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово –це закон.

Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї,зразок для своїх дітей.

Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною. справедливою,

щоб був мудрим і мужнім.

Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі ласкаві та ніжні, як мама. Це іхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.

Батькова любов до нас стримана, недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.

Татку, любий татку,

Соколоньку ясний,

Який ти нам добрий

Який ти нам красний!

Море переплисти, в небо полетіти,

Та знайти не – знайду такого словечка,

Щоб виказати татові всю любов сердечка!

Де знайти співачку, аби оспівати,

Де ті фарби взяти, аби замалювати?

Хоч би я співала краще за пташатка,

То не виспіваю, як люблю я татка

Хоч би, як веселка,

Я всі фарби мала

Та любов до татка

Я б не змалювала

Свого тата поважаю

Він же голова сім'ї

Все уміє і все знає

Допоможе він мені.

Тато мій милий, любий, хороший.

Дуже я хочу на тебе буть схожий.

Ніжний і добрий, мужній і сильний,

Розумний, веселий і самий надійний.

Обнімаю і цілую я тебе у свято

Ти найкращий в світі, мій хороший тато.

О, татові добре –

Замажеться в сажу,

І мама нічого,

Нічого не скаже.

Води підігріє

І кличе: - Вмивайся.

А як я замажусь –

У дім не з’являйся.

Мій тато одягнеться,

Піде до парку,

А я лиш на вулицю –

Зразу і сварка:

- Ти сам не виходь,

Бо наїде машина!

А що я, не бачу?

Хіба я дитина?

Мені уже 8,

Два дні на дев’ятий, -

Чого ж я не можу,

Як тато, гуляти?

А мама сміється:

- Не буду сваритись.

Внеси нам з криниці

Водички напитись.

- Хіба я дістану

Руками до зрубу?

- Тоді поклади

Це поліно у грубу.

- Та я те поліно

Й підняти не можу.

- Тоді ти полагодь

В саду огорожу.

- Там високо дуже

Прикріплена лата.

- Отож, мій малий,

Не рівняйся до тата.

П. Воронько

(пісня про батька )

Вчитель. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила,

але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат!

Подивімось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні

лукавства, ні хитрощів. Це погляд доброти й любові. І хоча горе не

обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі, коли поруч —

онучата.

Вони — невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу,

цікаві казкарі.. Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька,

бабунечка, бабусечка, бабця. Згодьтеся, воно ніжне, красиве, лагідне,

пестливе. А чому?

Діти. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше, ніж наші мама і

тато, бачила в житті удвічі більше, ніж наші мамо й тато, і ми удвічі

дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей, бо ми — її онучата, дівчата чи

хлоп'ята, бо ми її пташенятка, ластів'ятка, поросятка.

І коли це бабуся називала мене поросятком?

Напевно, коли ти був бруднулею!

Згадав! Це було тоді, коли я

Розірвав свої штанчата.

І щоб сховатися від тата, —

До бабусі утікав!

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штани —

Все до бабці, не до тата:

Там безпечніш від біди.

І щасливо той живе,

В кого бабця люба є,

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька подбає.

Учениця. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка.

Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти — це онуки".

Сценка «Бабуся й онук»

Онук: - Ой, бабусю, у ваших косах вже чотири сивих волосинки, а вчора

було три. Чому посивіла ще одна волосинка?

Бабуся: Від болю, любий онучку. Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка.

Онук: А від чого у вас болить серце?

Бабуся: - Пам’ятаєш, як ти поліз на високе - високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

Онук: - Бабусенько, люба, а як я вилізу на високе – високе дерево і сяду на

товсту гілку, волосинка не посивіє?

Скільки в бабусеньки з нами турбот,

Варить бабуся нам добрий компот

Треба і шапочки теплі зв’язать.

Казку веселу всім розказати

Скільки в турботах її різних умінь

Рідна бабусенько сядь, відпочинь.

Ми тобі пісеньку зараз почнем...

Дружно з бабусею всі ми живем.


ВСТАЛА РАНЕНЬКО БАБУСЯ МОЯ

Встала раненько бабуся моя.

Солодко спить ще велика сім'я.

Хутко смачненьких млинців напекла,

Теплого всім молочка принесла.

«Любі малята, швиденько вставайте,

Личко умийте і снідать сідайте».

Біля бабусі я сяду близенько:

«Дякую, бабцю моя солоденька!»

Завжди працює бабуся моя,

Любить бабусю вся наша сім'я.

Зі мною бабуся моя,

А значить, головний в будинку - я,

Шафи мені можна відкривати,

Квіти кефіром поливати,

Грати подушкою в футбол

І рушником чистити підлогу.

Можу я руками їсти торт,

Навмисно грюкати дверима!

А з мамою це не пройде.

Я вже перевірив.

Пісня про бабусю

У корені родоводу вагоме місце займає дідусь – батько вашого батька чи мами. Від батька іде прізвище в родині.

Мій рідний, рідненький, ріднесенький,

З тобою радію, сміюсь,

Мій сивий, сивенький, сивесенький,

Найкращий у світі дідусь.

Дідусю, дідусю, тобою горджуся,

За тебе я Бога молю.

Дідусю, дідусю, тобі признаюся,

Як сонце тебе я люблю.

Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

Дідусь мій вигадує різні дива

Навпроти на стінці - зайча ожива

Це пальці у діда якісь чарівні

Тепер ось ведмедик живий на стінці

Долоня праворуч - і раптом за мить

Вже кішка за мишкою прудко біжить.

Сміється дідусь і мене обійма

Ні кішки, ні мишки, ні зайця нема.

Любий, добрий мій дідусь,

Я - твоя онучка

Прибігаю я до тебе

Як поради треба.

Я твої слова розважні

Пам'ятати буду

У житті твою науку

Пронесу я всюди.

Дідуся свого вітаю,

З ним щиренько розмовляю,

І таке тобі скажу,

Що з тобою я дружу.

Ти хороший, ти ласкавий,:

Ти приємний, гарний, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Дідусеньку рідний мій.

У кожного дідуся турбот – не злічить!

Роботу одному нелегко зробить.

То ж хочемо, рідні, таке вам сказать,

Що будем завжди дідусям помагать



Пісня про дідуся й бабусю

Дидактична гра « Склади прислів’я»

( Діти діляться на групи і складають із розсипаних слів прислів’я)

Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.

На сонці тепло, а біля матері добре. 

Дитина плаче, а матері боляче. 

У дитини заболить пальчик, а у матері - серце.

Любов матері і на відстані гріє.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане. 

Мати однією рукою б'є, а другою гладить. 

Як матір покинеш, то й сам загинеш. 

Без любові до матері немає і любові до людей.  

Без сім'ї нема щастя на землі. 

Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти. 

Як батьки ставляться до своїх батьків, так і діти ставитимуться до них.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. 

Ось і зібралася вся сім’я разом за столом. Мама, тато, бабуся, дідусь, онуки.

А кого не це має за стомом? Хто запізнився? Починаємо лічити.

СІМ


Лічилка

Мама, тато, дід, бабуся —

всіх назву, не помилюся.

Старший братик

і сестричка —

в нас сімейка невеличка.

Не спиняйте, бо зіб'юся:

мама, тато, дід, бабуся...

Старший брат, сестра і я —

отака у нас сім'я.

Нам лічилочку на «сім»

повторити треба всім.

А якщо у вас менше, ніж 7 потрібно виконати прохання дівчаток.

Пісня « Подаруйте братика»

Учитель.

Без матері нема життя на Землі. А любов до рідного краю починається з колискової пісні. «Колискова пісня, колискова – то найперша материнська мова». Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до рідного краю, мови, пісні. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя.

Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі,

Тоді я чую неньки колискову.

Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало, колись, над колискою,

Буду слухати, слухати я,

І стояти в замрії берізкою.

Колискова пісня

Учитель.

Я хочу звернутися до всіх дорослих у цьому залі. Швидко промайнуло наше дитинство, побігло кудись і не вернеться. Так само швидко промине воно і у наших діток.

Ми були б раді, якби наші діти від сьогоднішнього свята залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до Батьківщини, до рідної мови, до своєї родини, бо тут наше коріння, без якого не можна в світі жити.

Ми – українці, народ веселий, співучий, гордий, який має свою історію, традиції, звичаї. Потрібно шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, батька і неньку, бо ми — частинка всього цього, рідного і близького для всіх нас.

Я син неньки України,

Українцем звуся.

Українська в мене мова

І цим я горджуся.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духу й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

Звучить пісня «Пісня про Україну»

Хочеться,щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них,був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожен поклик.

Дорогі тата і мами,

Дідусі та бабусі!

Ріні наші й гості,

присутні усі!

Хай вам сонце дарує ясне проміння,

Земля — стиглий колос і щедрі плоди,

Воду — криниця, небо — зірниці,

А діти — усмішку завжди.

Здоров'я вам міцного,

Пісня « Ми любимо Вас»

Щастя земного,

Добра щоденного,

Настрою веселого,

Гумору здорового,

Життя вам довгого.

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були ви щасливі і здорові

На многії-многії літа



Ми дуже вдячні всім, хто брав участь у нашому родинному святі, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, її теплота і щирість зостануться з вами назавжди.

Пісня « Бажаю щастя і добра»

Скачати 147.71 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка