Казка входить у життя людини з раннього дитинства, відіграючи незбагненно важливу роль у становленні особистості. Напевне людей, які не люблять або не любили казки в дитинстві можна перерахувати на пальцях так їх мало



Скачати 65.75 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір65.75 Kb.

Казка входить у життя людини з раннього дитинства, відіграючи незбагненно важливу роль у становленні особистості. Напевне людей, які не люблять або не любили казки в дитинстві можна перерахувати на пальцях – так їх мало. Казки настільки увійшли в наше життя, що, по суті стали його відображенням. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої розповідей викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараний, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на достаток. Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують навмисно з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми і емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або ж не слухається батьків…

Величезне значення мають думки В.О. Сухомлинського щодо виховного значення казок у житті дітей. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання тв. Інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси й справедливості. Жоден із жанрів літератури не користується у дітей такою популярністю, як казка. Справа в тому, що у казці все реально і все можливо, а крім того, казка завжди закінчується хеппі-ендом. То чому ж її не любити?

Перші роки навчання видатний педагог назвав часткою багатого духовного життя, що дає розвиток дитині, цілющим джерелом її інтелектуального розвитку у світі фантазії.

У практиці В.О.Сухомлинського казка виконує багато функцій: вона є засобом патріотичного виховання, засобом розвитку дитячої творчості, вона сприяє формуванню основ світогляду. Також у працях видатного педагога наголошується, що завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем.

Прекрасний витвір народної фантазії, казка приваблює не тільки своїми гуманістичними ідеями, а й викінченою, досконалою формою, що є наслідком роботи над нею багатьох поколінь казкарів. Вона – неоціненне духовне багатство, у якому з найбільшою силою виявилися надії та сподівання народних мас. Тож не дивно, що Сухомлинський надає казкам великого значення в ідейному вихованні. Казковий епос тісно пов'язаний з життям трудящих, їхніми прагненнями та ідеалами, тому він неминуче відображає факти історії, географії, побут, мову та психологію кожного народу.

Інколи в казках герой досягає благополуччя зо допомогою чарівних предметів або хитрощів. З казок діти черпаюсь перші уявлення про минуле нашої Батьківщини, справедливість. Про всеперемагаючої сили добра. У цьому видатний педагог вважав початковий етап ідейного виховання на матеріалі фольклору. «Думаю діти розуміють ідею лише тоді, коли її втілено у яскраві образи,− писав він. − Яскраві картини страждань трудящих, особливо дітей, пробуджують у моїй свідомості… Я прагнув того, щоб зранку кожний мій вихованець відчував непримиренність до соціального зла – експлуатації людини людиною, щоб наша країна була безмежно дорога для нього як перша у світі країна вільної праці».

І маленьких казкарів хвилює лише те, що відбувається в природі. Вони хочуть, наприклад, щоб на землі був мир. У практиці Сухомлинського казка є засобом патріотичного виховання. «Казка – благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея − казки в глибині її змісту; створені народом казкові образи, що живуть тисячоліттями доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його ідеали, прагнення, погляди на життя. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу».

Казкові образи, на думку В.О.Сухомлинського, допомагають дітям зрозуміти красу рідної землі. Тому він радить молодим педагогам: «Нехай дитина відчує красу і захоплюється нею, нехай її серці й пам'яті назавжди збережуться образи, в яких втілюється Батьківщина ».

Високого успіху досягав В.О.Сухомлинський у роботі з фольклором, коли діти самі складали казки чи оповідання-мініатюри. Як і Л.С.Виготський, він був переконаний, що потяг до творчого слова є закономірною і корисною віковою прикметою духовного зростання юної індивідуальності.

Дитяча творчість починається саме з казки. «Немає дитини, − пише Василь Олександрович,− яка, вражена красою поетичного слова, не створила б власного образу.

У Кімнаті казки діти не лише розповідали, а й творили нові казки. Сама обстановка стимулювала дитячу творчість… «Я дбав, - писав Василь Олександрович, − щоб на очах у дітей у різних куточках Кімнати казки булу найрізноманітніші предмети, між якими можна встановити якийсь реальний чи фантастичний зв'язок. Я прагнув, щоб діти фантазували, творили, складали нові казки…

Важливим джерелом творчості дітей є навколишня дійсність. В.О.Сухомлинський часто ходив милуватися природою з ними. І завжди його вихованці відкривали щось нове, непомічене. «Одного разу на світанку, − зазначає він, − ми з дітьми сиділи на березі ставка, заворожені народженням ранкової зорі. Я розповідав казку про чарівника, який посіяв у небі рожеві маківки. Це була казка про макове поле. Вона пробудила дитячу думку. Тут же я почув десять нових казок про сонце й місяць, про небо й жайворонка. Заговорили найнесміливіші, заграла думка у найслабших. Я ще раз переконався: казка – це радість мислення…

Іншого разу діти спостерігали, як випаровуються крапельки роси на шипшині… Одна з вихованок сказала: «Це сонечко п'є росинки». Образ, створений фантазією дитини, зацікавив інших, народилася нова казка. Дитячі казки, створені на лоні природи, є, за Сухомлинським цілим світом, який визначає зміст і спрямованість думок, почуттів, переживань.

Робота над складанням казкового сюжету – могутній засіб розвитку уяви. Здатність фантазувати – необхідна якість, яку слід виховувати у дітей.

Найсуттєвішою особливістю казки є фантазія, що надзвичайно імпонує дітям. Так, звірі й птахи в казках розмовляють людською мовою…

Важливо зауважити, що складанню дітьми казки передує велика підготовча робота. Першим періодом цього процесу В.О.Сухомлинський вважав слухання і читання казок; другим – їх інсценізацію; третім – самостійне складання казок.

Багаторічний досвід педагогів Павлиської школи переконує, що складання казок позитивно впливає на розвиток творчих можливостей дітей, зближує їх з природою і життям, сприяє вихованню спостережливості. За такої творчості інтенсивніше відбувається всебічний розвиток особистості дитини.

Кінцева мета експериментів В.О.Сухомлинського – не просто навчання маленьких казкарів, а виховання людини, становлення громадянина.

Неможливо не зазначити, що виняткове значення казки мають у розвитку мислення і мовлення. З огляду на психологічні особливості дітей В.О.Сухомлинський вважав, що дитячі роки – це найсприятливіший період для оволодіння духовним багатством рідної мови, для творчості. На його думку, казка, гра, фантазія – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттям дитини, − неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови як певного ступеня людського мислення і мови.

Також казки сприяють розвитку естетичних почуттів, вони – джерело естетичної насолоди. «Казка невіддільна від краси, сприяє розвитку естетичних почуттів, без яких неможливі благородство душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем». Слухаючи казку, діти переживають почуття, що сприяють виробленню ідейно-естетичної оцінки описаних подій, вчинків. Тому доцільно після розповіді казки спрямувати питання не лише на закріплення змісту, оцінювання персонажів, а й на те, чим схвильовані діти, що їх обурювало чи радувало.

Василь Олександрович приділяв пильну увагу виразності читання казки, оскільки вона викликає у слухачів багаті уявлення, пробуджує емоційний відгук на прочитане. Виразне читання допомагає дітям зафіксувати у пам'яті образи персонажів, збагнути, що той чи інший герой виявися добрим товаришем чи злим ворогом.

Сприйняття краси слова, активне опанування його змісту відбувається при інсценізації казок. Педагог підкреслював, що розуміння краси неможливо без фантазії, без особистої участі дітей у творчості, ім'я якій казка. «Казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, увагу, волю, вона починається вже у процесі розповіді, вищий її етап – інсценізація». Творчість, пробуджена казкою досягає апогею саме в інсценізації. Велике значення інсценізації у тому, що це колективна творчість. Без казки важко уявити інтелектуальні взаємини між дітьми; без захоплення казкою немає колективного переживання; без творення казки дитині недоступні радість, одухотворення думкою. Їй хочеться донести свою думку до товаришів, виявити себе у слові. І вона розповідає власну казку товаришам – це найяскравіший етап творення і водночас вияв найтонших духовних відносин між дітьми. Водночас виховується любов до слова. Багата, розлога розповідь і мальовнича описовість подій, співучість і краса мови казок, яскравість зображувальних засобів, своєрідні зачин і кінцівка, триразові повтори захоплюють дітей.



Отже, роль казки у розвитку творчості наших вихованців багатофункціональна. В.О.Сухомлинський не лише розкрив високу мудрість і життєстверджуючий оптимізм казки, а й показав найраціональніші способи її використання у навчально-виховному процесі. Досвід Василя Олександровича позитивно оцінили педагоги різних країн. Сьогодні у багатьох школах створені кімнати казки, зокрема у садочку «Золота казка» у м. Києві , що працює за Вальдорфською системою, тут казка – невід'ємна частина навчально-виховного процесу. Щоп'ятниці тут влаштовують лялькові театри. Іграшки для театрів педагоги виготовляють самостійно, своїми руками…

Підсумовуючи усе вище сказане, можна з упевненістю сказати, що досвід Василя Олександровича надзвичайно вражає… Живши у досить давні роки від сьогодення, він уже запровадив те, що досить актуальне на даний час.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка