Журналіст. На засіданні «Круглого столу» ми поговоримо про те, яке завдання перед собою ставив Тарас Шевченко, змальовуючи у своїх творах трагічну долю жінки-мате: Наші гості зможуть довести своє судження виразом: «Я так думаю ». Історик



Скачати 74.57 Kb.
Дата конвертації10.03.2019
Розмір74.57 Kb.

c:\users\user\desktop\рамка.png

Учасники:



  1. Журналіст.

  2. Літературознавець.

  3. Шевченкознавець.

  4. Психолог.

  5. Соціолог.

  6. Історик.

Журналіст. На засіданні «Круглого столу» ми поговоримо про те, яке завдання перед собою ставив Тарас Шевченко, змальовуючи у своїх творах трагічну долю жінки-мате:

Наші гості зможуть довести своє судження виразом: «Я так думаю...».



Історик. Я так думаю. Становище жінки у кріпосницько-самодержавній Росії було трагічним. У закріпаченому селі саме жінка була найбільш пригнобленою і скривдженою. Вона поневірялася на панщині, з неї знущалися, нерідко змушена була ставала жертвою тваринної похоті поміщиків.

Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки 1837 рік покінчило самогубством 37 дівчат-покриток. Думаю, поет хотів донести живу правду до читача. Великий Кобзар не міг мовчати, він і сьогодні спілкується з нами, розповідаючи про всі страждання закріпачених жінок усіх епох, щоб ми знали і пам'ятали.



Літературознавець. Дійсно, доля жінки-матері — це найболючіша рана, яку у своєму серці носив не один художник слова. Ще до Тараса Шевченка про сумну історію дівчини з народу, обдуреної легковажним аристократом розповів М. Карамзін у «Бідній Лізі», І. Гете у трагедії «Фауст», Ф. Шіллер «Дітовбивця». Гетівська Гретхен опинилася так, як і Шевченкові героїні, у складній життєвій ситуації. Народження позашлюбної дитини — великий гріх. Це стало причиною того, що героїня збожеволіла з горя.

У «Дітовбивці» героїня стала жертвою кохання, вона позбавляє життя свою дитину, коханому не пробачає зради, а сама гордо, без сліз іде на плаху.

Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а згустком крові, що запеклась у його серці. Доля жінки — це доля його рідної матері, котру передчасно «у могилу нужда і праця положила», це його рідні сестри Катря, Ярина, Марія «оті голубки молодії», в яких «у наймах коса побіліли», це, зрештою, його перша трепетна юнача любов Оксана Коваленко. Отже, жіноча недоля була для поета не тільки соціальною, а й особистою трагедією. Великий Кобзар поставив перед собою завдання — стати на захист потоптаних жіночих прав.

Психолог. Так, Гете, і Карамзін, і Шіллер, і Шевченко показали жахливе становище дівчини-покритки в суспільстві гірку жіночу долю матері, в якої шлях до щастя лежить через труднощі, море сліз і страждань.

Кожен поет — син своєї епохи. Гете і Шіллер вважали, що мистецтво може бути головним рушієм змін у світі на краще.

Тарас Шевченко своїми творами закликав до відкритого протесту до справжньої боротьби з панами.

Хочу сказати, що Шевченків материнський ідеал не був постійним, а зазнавав розвитку. Якщо Катерина тільки терпить, плаче і, в тяжкому горі покинувши дитину, губить себе то Ганна вже здатна жити для сина.

Оксана («Слепая») — це образ жінки рішучої і діяльної. Захищаючи власну гідність, вона вбиває поміщика, який зганьбив її честь, і підпалює панський маєток. Найвищого розвитку досяг образ жінки-матері в поемах «Неофіти» і «Марія». Коли діти загинули з волі кривавих царів, на їхнє місце стали матері, щоб поширювати серед народу ідеї своїх синів. Великий пророк створив своєрідний священний триптих котрий у нашій свідомості злився воєдино: Богоматері, Матері-України, земної Матері, яка в муках народила кожного з нас.

Шевченкознавець. Тарас Шевченко довід, що серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності – вміння жертвувати собою.

Найвища самопожертва — в материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, а й віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти. Катерина здатна пожертвувати собою, своїм життям, щоб врятувати від ганьби рідну дитину. Наймичка Ганна спокутує свій тяжкий гріх, все життя працює в домі свого сина, і ніхто не бачить сліз.



Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті!

Прости мене, мій синочку!

Я, я твоя мати.

Трагедія матері розкрита у творі «Сова». Бідна жінка-вдова, втративши сина, єдину дитину, якого забирають у солдати, — божеволіє.

В поемі «Відьма» героїня шукає пана-злочинця, щоб здійснити суд, справедливий суд.

Я шукаю пана,

Розірву його,

Сама його

Загризу.

Та героїня зробила вибір — лише добро творити.



І всім людям помагала.

І плати не брала,

А як брала, то калікам

Зараз оддавала.

Або свічечку в неділю

Спасові поставить

За всіх грішних.

Отже, найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, моральної краси і материнської величі.



Соціолог. Ми переконалися, що творчість Тараса Шевченка — це книга буття українців, своєрідна картка-візитка нашого народу. Недаремно Шевченків «Кобзар», як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу, брали з собою де невідомої далекої Канади наприкінці XIX століття перші українські переселенці. Бо зі сторінок «Кобзаря» поставав образ України в різних іпостасях, але передусім — у персонажах жіночого роду, вдови, небоги, сирітки. Читаючи поеми, «Катерина», ми бачимо ставлення Шевченка до своєї героїні.
Катерина, серце моє!

Лишенько з тобою!

Де ти в світі подінешся

З малим сиротою?

Хто спитає, привітає

Без милого в світі?

В цих словах звучить батьківська тривога, як сказав Корній Чуковський: «Шевченко найніжніший, найлюдяніший поет з усіх поетів світу».

Прочитаймо уривок із поеми «Відьма» і переконаємося, що це звинувачувальний акт гнобительському ладові, що прирікав жінок на страхітливе існування.

...Жаль і страх!

В свитині латаній дрожала

Якась людина. На ногах

І на руках повиступала

Од стужі кров; аж струпом стала.

І довгі коси в реп'яхах

Об доли бились в ковтунах.

Цю нещасну жінку поет назвав своєю рідною.

...Се не мара,

Моя се мати і сестра,

Моя се відьма, щоб ви знали.

Синівська любов, наповнена гірким невтішним горем, виривається з глибини серця Тараса Шевченка. Думаю, що жіночі образи Кобзаря відомі не тільки українцям, а всім людям світу. Поет своїм ставленням (ліричні відступи) до жінки-матері виховує у читача безмежну любов до невтомної трудівниці, нещасної вдови, сироти, матері-берегині; прищеплює трепетне ставлення до жінки матері, яка з дитиною завжди була уособленням краси, ніжності та благородства.



Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Журналіст. Послухайте вірш «Мама в Італії».

Мама в Італії, тато в запої...



Мама, звичайно, хотіла, як краще...

Тато розраду знайшов в алкоголі.

Діти залишені напризволяще.

Знають малята, лягаючи спати,

На ніч ніхто не розкаже їм казки.

Нікому й лагідне слово сказати

Виростуть без материнської ласки,

Рідної мами не бачать літами...

Тато-пияк вже не авторитет.

Дітки-зозуленьки, що буде з вами?

Хто ж бо сформує ваш менталітет?

Гроші і речі, вино й сигарети

Скоро замінять родинне тепло.

Мамо, матусенько, матінко, де ти?

Чом не відвернеш від нас теє зло?

Мати в Італії, батько в шпиталі,

З ватри родинної — лиш попелище.

Мати від діток все далі і далі,

Батько від гробу все ближче і ближче.

Журналіст. Хочу почути ваші думки, які виникли після ознайомлення з поезією.

(Діти висловлюють свої думки).

Соціолог. Ми почули крик серця і душі дітей, які при живих батьках сьогодні ростуть сиротами.

Психолог. Дійсно, багато наших українських дітей ростуть без материнської ласки, бо роками не бачать матері-трудівниці, яка заробляє гроші на прожиття. Страшні наслідки цих заробітків: утрата сім'ї, смерть рідних, скалічені душі дітей «хто ж бо сформує ваш менталітет?».

Шевченкознавець. Як бачимо, доля жінки-матері — це вічна тема. Моя порада — прислухаймося голосу нашого українського поета-пророка, бо на всі питання Тарас Шевченко дає відповідь.

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

ЇЇ, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

Так, це самопожертва в ім'я невмирущості української нації, це благородне офірування свого життя задля щастя всього народу.



Літературознавець. Я закликаю всіх, читаймо уважно Кобзар» — і завжди матимемо в душі надійний компас, який не дасть нам розминутися з

істиною, з праведним Богом і нашою заступницею - Богоматір'ю.



Все упованіє моє

На тебе, мій Пресвітлий раю...

Святая сило всіх святих.

Журналіст. Так, Мати Божа завжди оберігає людей землі — це образ усіх матерів світу.

Молюся, плачу і ридаю:



Воззри пречистая, на їх,

Отих окрадених, сліпих

Невольників. Подай їм силу

Твойого мученика сина...

Великий Кобзар залишив нам свої заповіти, які мають різні відтінки: прохання-пересторога, прохання-побажання, прохання-сподівання, прохання-мрія.



Виконуймо заповіти пророка України — і, як сказав Володимир Сосюра, «вічні ми будемо з нею».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка