Живе у віках. У вінок шани Т. Г. Шевченку



Сторінка1/5
Дата конвертації04.01.2018
Розмір0.9 Mb.
  1   2   3   4   5



МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ВІДДІЛУ ОСВІТИ ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Пам'ять про Великого Кобзаря

живе у віках.

У вінок шани Т.Г. Шевченку

до 200-річчя від дня народження
З досвіду роботи вчителя

Лозівської гімназії

Лозівської міської ради

Харківської області

Малимон Т.С.



2014




Відділ освіти Лозівської міської ради

Харківської області

Т.С. Малимон

Пам'ять про Великого Кобзаря

живе у віках.

У вінок шани Т.Г. Шевченку

до 200-річчя від дня народження


Лозова

2014





Рекомендовано методичною радою відділу освіти

Лозівської міської ради Харківської області

протокол № 2 від 22.12.2014 р.
Малимон Тетяна Сергіївна

Пам'ять про Великого Кобзаря живе у віках. (У вінок шани Т.Г. Шевченку до 200-річчя

від дня народження). – Лозова, 2014. – 90с.

У посібнику вміщено матеріали про участь учнів Лозівської гімназії у різноманітних мовних конкурсах, виховних заходах, тематичних подорожах та екскурсіях, які допомагають глибше усвідомити світове значення творчої діяльності Т.Г.Шевченка, проникнутися повагою до нього як до пророка національного відродження в Україні. Свій скромний доробок вплітаю у вінок всенародної шани Великому Кобзареві.



Для вчителів української мови та літератури ЗНЗ, гімназій, ліцеїв.



© відділ освіти

Лозівської міської ради

Харківської області

© Т.С. Малимон







ЗМІСТ

  1. Передмова ............................................................................................ 6-8

  2. Основна частина

Розділ І. План заходів Лозівської гімназії, присвячених 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка …………………………………………………… 9

Розділ ІІ. Дидактичні матеріали

2.1 Дидактичні матеріали на уроках словесності …………………… 10-11

Розділ ІІІ. Робота з обдарованими дітьми

3.1 Участь у Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка ...................................... 12-19

3.2 Участь у конкурсі ораторського мистецтва ……………………..... 20-28

3.3 Участь у Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості під гаслом: «Об’єднаймося ж, брати мої», присвяченому Шевченківським дням.. 29-32

3.4 Участь у конкурсі «Шевченківськими шляхами» ………………… 33-34

Розділ ІV. Гурткова робота

4.1 «Роль жінки-матері як у творчості, так і у власному житті Великого

Кобзаря». Сценарій літературно-музичного вечора, присвяченого

творчості Т.Г.Шевченка……………………………………………............... 35-51

4.2 «Уклін тобі, Кобзарю!» Сценарій літературно-мистецького вечора, присвяченого 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка ………............ 52-70

4.3 Проект «Шкільна газета» ………………………....................................... 71-72

Розділ V. Наше дозвілля

5.1 Екскурсії Шевченківськими місцями (подорож до Канева).................... 73-75

5.2 Харківський драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка ................................ 76-83



  1. Висновки ………………………………………………….................... 84

  1. Список використаних джерел………………………………………… 85

  2. Додатки ………………………………………………………………. 86-89















Передмова

Він був сином мужика, і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури…

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій…

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.






Іван Франко

Тарас Григорович Шевченко – велична і невмируща слава українського народу. В особі Шевченка український народ, ніби злив свої найкращі духовні сили і обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, томі й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом – словом свого найкращого сина – український народ і виходить до всіх людей землі.

Є в історії світової культури особистості, чия велич визначається не тільки їх літературною спадщиною, а й всією сукупністю їхньої людської творчої та громадянської діяльності, самою символічністю їхнього буття, яке прориває грані епох і завойовує безсмертя.

Сила впливу таких письменників, які стали не просто свідками, а й учасниками й літописцями історії, а й її творцями та героями, настільки велика, що її відчувають навіть люди, не досить обізнані з тією творчістю, бо для них існує вже сам життєвий, людський приклад таких письменників. Той приклад починає вражати ще навіть до того, як надихаюче обізветься до все нових читачів поетичне слово. І, образно кажучи, історія й людство відводять подібним творцям місце вже не тільки на Парнасі, але й на самому Олімпі, на тих високостях, де визначаються історичні шляхи розвитку народів.

Саме такими письменниками були Вольтер і Гете, Байрон і Гюго, Пушкін і Міцкевич, Петефі і Ботев, Уітмен і Тагор, Лу Сінь і Райніс. До них належить і український співець Тарас Шевченко.

У світовій літературі небагато знайдеться письменників, які б з такою всебічною повнотою, як він, змогли охопити минуле й сучасне свого народу і винести їм присуд за законами найвищої людяності й справедливості.

Не тільки прагнення, а й уміння випереджати свій час властиве не кожному. Шевченко був щедро наділений тим чудодійним хистом провидця.

На одному з найкращих автопортретів Тараса бачимо натхненну людину з високо піднятим світильником у руках! Проникливий зір Шевченка ніби заглядає в саму душу людини і, здається, бачить майбутнє крізь темряву віків.














Не згасав той світильник, якого протягом свого буремного життя до останнього подиху ніс Кобзар над землею. Богатирські руки народу підхопили той світильник, роздмухали його вогонь ще сильніше. Яскравим та незгасним полум’ям горів він, осяваючи шлях до волі. Гнівне слово і революційне діло Шевченка все без останку було направлене проти гнобителів, і його віще слово зміцнювало віру у світле майбутнє людства. Ось чому ім’я поета серед інших безсмертних імен золотими літерами написане не тільки «на обломках самовластья», але й на світлій будові, яку зводять на оновленій землі його нащадки.

Тарас Шевченко один із найбільших, за словами Г. Плеханова, народних поетів, яких тільки знала всесвітня література, є славою і гордістю всього прогресивного людства, бо його поезія могутніми й чистими потоками влилася в неосяжний океан світової культури, коштовними перлинами збагатила скарбницю загальнолюдської краси.

Небагато з тих, кому випало безсмертя, заплатили за нього такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко, адже доля не шкодувала йому найжорстокіших особистих випробувань і страждань.

Його не нагороджували, як селянського співця Провансу Фредеріка Містраля, орденами, і полки шанобливо не схиляли національних стягів під час народних маніфестацій перед його балконом.

Нагородою за його талант були дяківські різки та капчуки на панській стайні, фельдфебельські кулаки та брутальні образи великих і малих царських служак, найвинахідливіші форми фізичного й морального приниження протягом майже всього свідомого життя, а полки… Замість них були тільки конвойні й караульні наряди, які «оберігали спокій» арештанта в навісній царській хурдизі та засланця в гнітючій самодержавній «незамкненій тюрмі»…

Шевченко прожив лише 47 років і 24 із них він провів у кріпостному рабстві, 10 років – у тюрмах та на засланні, а решту майже постійно поневірявся під недремним жандармським оком, воював із нестатками й нуждою та самотній помирав у казенній комірчині, не здійснивши навіть природньої людської мрії про сімейний затишок у власному куточку…

Поет бере в своє серце біль і страждання всіх людей – це й робить його серце та його самого великим. Немов у розпеченому горні, він переплавляє людські муки й біль на волю до боротьби з неправдою, гартує ту волю мужністю й вірою та вкладає несхибну зброю в руки людей.

Таким поетом був наш Тарас Шевченко.

Ще за життя про нього складали поетичні легенди. Люди ж завжди поетизують високе і величне, що гідне подиву і варте наслідування. Вони оповивають легендами тих, кого хочеться бачити завжди і скрізь поруч із


собою – як порадника, заступника, провидця.

Люди уявляли собі Тараса з орлиними очима, хоч він такий справді мав зір пильний і глибокий – то народ давав йому ще й власної прозорливості, щоб не проминути нічого на землі, нічого доброго, що варте хвали й наслідування, та нічого злого, що варте осуду й викорінення, щоб завжди бачити попереду світлу перспективу і наполегливо, перемагаючи все, йти до неї.

Він був сином народу, але й народ називав його батьком. Втім, називали його по-різному: то як батька поштиво – Тарас Григорович, то як близького й задушевного друга, просто й любовно – Тарас, то як вчителя й пісняра урочисто – Кобзар.

І легенди складалися про нього стоголосі – і як про ласкавого батька, заступника народного, і як про вірного друга-побратима, і як про уважного порадника й навчителя, як про чудодійного Бояна – голосного сурмача до бою. Легендам тим не видно кінця-краю, бо Шевченко – завжди живий, бо він – частина самого життя народу.

А життя й народ не мають кінця, вони – вічні.

Але ще величнішою від найпоетичніших легенд є правдива історія життя Шевченкового, того життя, яке дало поетові-революціонерові горде право казати: «Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини».

«Невіддільний від рідного краю, великий поет далеко поза Україну розкрив могутні, повні квіткових пахощів, віти свого генія, – писав А. Луначарський. – … Найбільша слава для кожного краю, для нації – творити загальнолюдське: завдяки Шевченкові скарби української душі немов повною річкою влилися в загальний потік людської культури, що своїми хвилями пливе назустріч світлій будучності».

І ця могутня повноводна ріка ніколи не обміліє. Ніколи не згасне Шевченків «вогонь в одежі слова», бо він потрібний завжди і всім, бо Шевченко – «поет всього людства. Його заклик до братерства, до любові, до правди й справедливості, а над усе – до свободи, має вічне й всесвітнє значення».

Його життя було самовідданим служінням і мужньою самопожертвою. Його творчість – підтримка сучасникам і заповіт нащадкам, привітання майбутньому.

Незгасний бунтівний вогонь пломенів у серці й слові Шевченка, і він щедро дарував його людям. Звершивши подвиг Прометея, здобув він і кару Прометеєву.



Судилася Тарасові Шевченкові ще й Прометеєва доля – безсмертя.






Основна частина

Розділ І. План заходів з підготовки та відзначення

в Лозівській гімназії 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка


  1. Участь у ХІІ міському фестивалі ораторського мистецтва «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь віки!»

(жовтень, 2013)

  1. Участь у Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості «Україна, як і великий наш Кобзар, – вічні».

(грудень, 2013)

  1. Шевченківські читання за книгою Д. Красицького «Тарасові світанки». (5-6 класи)

(січень-лютий, 2014)

  1. Шевченківські читання «Ім’я, увічнене в легендах». (8-9 класи)

(січень-лютий, 2014)

  1. Шевченківські читання «Шевченко. Симфонія жіночої долі».(10-11 класи)

(січень-лютий, 2014)

  1. Свято рідної мови «Слово, пісне, душа Кобзарева, ви – окраса й суть мого життя».

(21.02.2014)

  1. Тиждень української літератури «У вінок шани Великому Кобзареві».

(03.03.2014 – 10.03.2014)

  1. Конкурс дитячих малюнків «Шевченків світ у буянні фарб».

(березень, 2014)

  1. Участь у Міжнародному конкурсі «Тарасовими шляхами» – «Слово Шевченкове – вічне» (І, ІІ етапи конкурсу).

(березень, 2014)

  1. Учнівська конференція «Шляхами великої долі».

(березень, 2014)

  1. Круглий стіл «Внесок Тараса Шевченка у розвиток вітчизняної культури».

(березень, 2014)

  1. Літературно-мистецький вечір «Уклін тобі, Кобзарю!»

(07.03.2014)

  1. Тематична виставка художніх творів, творів мистецтва, історичних документів, присвячених життю та діяльності видатного українського поета і письменника Т.Г. Шевченка.

(березень-квітень, 2014)

  1. Екскурсії Шевченківськими місцями (екскурсія до Канева).

(квітень, 2014)




Розділ ІІ. Дидактичні матеріали на уроках української мови та літератури

2.1 Дидактичні матеріали на уроках словесності

Урок мови в 7 класі
Тема: Узагальнення вивченого з теми: «Частка як службова частина

мови»

Мета:

  • пригадати і поглибити набуті учнями відомості про частку;

  • формувати в учнів уміння й навички;

  • знаходити частки в реченні;

  • правильно вживати їх у мовленні;

  • збагачувати словниковий запас учнів;

  • оцінювання всіх видів роботи.

Тип уроку: узагальнення матеріалу

Обладнання: таблиці (схеми-опори), картки, тестові завдання,

Підручник: С.Я. Єрмоленко. Рідна мова 7кл. - К.: «Грамота», 2007.

Завдання №3

Гра-вікторина за творами Т.Г.Шевченка

Назвати пропущені частки, прізвище автора та назву вірша:


Картка №1

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

… то … сонечко сіяло,

... … мені чого було?

Відповідь:__Не;__Т.Г.Шевченко_«Заповіт».__Картка_№12'>Відповідь:__Чи,_вже,_чи,_чи,_бодай,_не;__Т.Г.Шевченко__«Сонце_заходить,_гори_чорніють…».'>Відповідь:__Б;__Т.Г.Шевченко__«І_виріс_я_на_чужині…».___Картка_№10'>Відповідь:__Аж;__Т.Г.Шевченко__«І_виріс_я_на_чужині…».___Картка_№9'>Відповідь:__Не,_уже,_не;__Т.Г.Шевченко_«Сон».___Картка_№8'>Відповідь:__Аж;__Т.Г.Шевченко__«Якби_ви_знали,_паничі…».'>Відповідь:__Б,_не,_б,_не;__Т.Г.Шевченко__«Якби_ви_знали,_паничі…».__Картка_№6'>Відповідь:__Так,_не,_не,_не;__Т.Г.Шевченко__«І_золотої_й_дорогої…».'>Відповідь:__Не,_аж;__Т.Г.Шевченко__«І_золотої_й_дорогої…».___Картка_№4'>Відповідь:__Би,_б,_не,_не,_би,_не.__Т.Г.Шевченко__«Мені_тринадцятий_минало».'>Відповідь:

Чи, так, чи, так;

Т.Г.Шевченко

«Мені тринадцятий минало».


Картка №2

Умер …, орючи на ниві,

Нічого … на світі … знав,

… був … в світі юродивим,

Людей і бога … прокляв!

Відповідь:

Би, б, не, не, би, не.

Т.Г.Шевченко

«Мені тринадцятий минало».


Картка №3

І золотої, й дорогої

Мені, щоб знали ви, … жаль

Моєї долі молодої:

А іноді така печаль

Оступить душу, … заплачу,

А ще до того як побачу

Малого хлопчика в селі.



Відповідь:

Не, аж;

Т.Г.Шевченко

«І золотої й дорогої…».


Картка №4

Що … даремне, марне пролетять

Його найкращії літа,

Що він … знатиме, де дітись

На сім широкім вольнім світі,

І піде в найми, і колись,

Щоб він … плакав, … журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

Відповідь:

Так, не, не, не;

Т.Г.Шевченко

«І золотої й дорогої…».


Картка №5

Якби ви знали, паничі,

Де люде плачуть живучи,

То ви … елегій … творили

Та марне бога … … хвалили,

На наші сльози сміючись.



Відповідь:

Б, не, б, не;

Т.Г.Шевченко

«Якби ви знали, паничі…».

Картка №6

Мені … страшно, як згадаю

Оту хатину край села!

Такії, боже наш, діла

Ми творимо у нашім раї

На праведній твоїй землі!



Відповідь:

Аж;

Т.Г.Шевченко

«Якби ви знали, паничі…».





Картка №7

І сниться їй той син Іван

І вродливий, і багатий,

… одинокий, а жонатий –

На вольній, бачиться, бо й сам

… … панський, а на волі;



Відповідь:

Не, уже, не;

Т.Г.Шевченко «Сон».


Картка №8

… страх погано

У тім хорошому селі:

Чорніше чорної землі

Блукають люди;

Відповідь:

Аж;

Т.Г.Шевченко

«І виріс я на чужині…».


Картка №9

Добре, мамо,

Що ти зараннє спать лягла,

А то … ти бога прокляла

За мій талан.

Відповідь:

Б;

Т.Г.Шевченко

«І виріс я на чужині…».


Картка №10

Ой зоре! Зоре! – і сльози кануть.

… ти зійшла … і на Украйні?

… очі карі тебе шукають

На небі синім? … забувають?

Коли забули, … заснули,

Про мою доленьку щоб і … чули.

Відповідь:

Чи, вже, чи, чи, бодай, не;

Т.Г.Шевченко

«Сонце заходить, гори чорніють…».


Картка №11

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

… забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Відповідь:

Не;

Т.Г.Шевченко «Заповіт».


Картка №12

Полюбила чорноброва

Козака дівчина.

Полюбила – … спинила,

Піщов та й загинув…

Якби знала, що покине, –

Була … … любила;

Якби знала, що загине, –

Була … … пустила.

Відповідь:

Не, б, не, б, не;

Т.Г.Шевченко «Тополя».






Розділ ІІІ. Робота з обдарованими дітьми

3.1 Участь у Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка

Роботи переможців Міжнародного мовно-літературного конкурсу

учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.





Все життя наше – наче бій...

Все життя наше – наче бій,

Наче плин проти течії.

І з дистанції зовсім непросто зійти,

Бо вирішуємо долі свої.

У цьому вічнім запеклім бою

І перемоги, й поразки бувають.

Тільки сильні на герць знову стають,

А слабкі швидко зброю складають

Бо в людини є вибір завжди:

Далі йти чи на місці сидіти.

Марнувати свій час на ненависть і злість

Чи мужнішати й далі жити.

Помилятись не треба боятись ніколи,

І поразки не можна страшитись.

Бо програвши, змагаємось знову і знову,

Перемігши ж, бажаємо перепочити.

Нехай мудрі слова Оноре де Бальзака

Для людей стануть кредом життєвим:

Визнай слабкість свою,

Тоді впевненість й сила

повернуться знову до тебе!

Пам’ятаймо: життя – найцінніше, що в кожного є,

Хоч бувають і чорнії смуги колись.





Не марнуймо ніколи багатство своє

За життя є завжди сенс поборотись!



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка