Історія української культури



Сторінка1/4
Дата конвертації14.08.2018
Розмір1.01 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4


Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки України


Т.В. ГРУШЕВА


ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

для студентів неісторичних напрямів підготовки



Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № 6 від 1.03.2011

Запоріжжя

2011

УДК 008 (477) (075.8)

ББК Ч111(4Укр) я73
Грушева Т.В. Історія української культури. Навчально-методичний посібник для студентів неісторичних напрямів підготовки. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. – 75 с.

У навчально-методичний посібник ввійшли матеріали і документи з історії культури України. Вони висвітлюють добу давньої історії, період християнізації України-Русі, стан культури в середньовічні часи. Окремі теми присвячені культурному життю під час московського панування, наведені документи, що розповідають про мистецьке життя в умовах тоталітаризму. У посібник вміщено літературу, історичні терміни та фактографічний матеріал, який упорядкований за хронологічним принципом.

Рецензент І.М. Кривко

Відповідальний за випуск В.Г. Ткаченко


ВСТУП

Навчальна дисципліна «Історія української культури» є дисципліною освітньо-професійної програми підготовки фахівців різних напрямів підготовки і має за мету ознайомити студентів з проблемами культурних традицій України, показати вітчизняний досвід культурного розвитку i поглянути на культурно-історичний зміст духовних процесів в Україні, а також висвітлити вплив культурного розвитку держав на їхнє місце i роль у світі.



Мета курсу: сформувати та закріпити у студентів базові знання про культурні традиції України, що дозволяє орієнтуватися у реаліях сучасного світу.

Основні завдання курсу: полягають у ознайомленні студентів з сучасними теоріями про генезис та розвиток різних типів культур, аналізі ролі культури у розвитку українського суспільства, вивченні результатів колективної діяльності українців, що реалізувалися у матеріальних предметах, символічній поведінці чи у соціальних організаціях, виявленні засобів передачі культурних знань.

За підсумками вивчення курсу студент повинен знати:

– особливості української культури в історичному контексті,

– вплив культурної традиції на розвиток людської думки,

– сучасні напрямки в мистецтві, літературі, освіті.



СТУДЕНТ ПОВИНЕН ВМІТИ:

  • Визначити специфічні риси культурного життя країни.

  • Враховувати культурні звичаї України в сприйнятті інших культур.

  • Провадити самостійних аналіз вітчизняної культурної ситуації.

  • Враховувати основні традиції у побуті, одежі, їжі, поведінці українців в практичній діяльності.

  • Виробити стратегію, що дозволяє знайти своє місце в культурному середовище.

Навчальна дисципліна «Історія української культури» складається з 2 модулів:

  • Модуль 1. Особливості української культури періодів середньовіччя та нового часу.

  • Модуль 2. Розвиток української культури в добу модерну та постмодерну.

Міждисциплінарні зв’язки. Вивчення матеріалу з курсу «Історія української культури» передбачає залучення наступних дисциплін: історії культури – при аналізі проблем розвитку культури в контексті відповідних історичних періодів, історії – при аналізі етапів української культури, мистецтвознавства та культурології – для дослідження мистецьких напрямків та стилів, філософії – при розгляді етапів формування культурологічної думки.
Рекомендована основна література до курсу:

Електронний ресурс.

  1. Історія української культури. – К. : Наукова думка, 2001 / http://litopys.org.ua/istkult2/ikult2.htm

  2. Універсальні виміри української культури. – Одеса : Друк, 2000 / http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/uvuk/index.html

  3. Історія української культури. За загальною редакцією І. Крип’якевича – К. : Либідь, 2002 (за виданням 1937 року) / http://litopys.org.ua/krypcult/krcult.htm

  4. Онлайн энциклопедия / http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/izobrazitelnoe_iskusstvo/

  5. О.Гриценко, М.Стріха. Культурна полiтика України: короткий iсторичний огляд та оцінки / http://xyz.org.ua/discussion/history_cult1.html

  6. Бокань В. Польовий Л. Історія культури України. – К. : МАУП / http://chitalka.info/gp_07/gp_07index.htm

  7. Справочник-Словарь по изобразительному искусству, графике, керамике, декоративно-прикладному искусству / http://www.artap.ru/slovar_suprematizm.htm


Підручники та посібники з курсу:

  1. Абрамович С.Д. Світова та українська культура: Навчальний посібник. – Львів : Світ, 2004.

  2. Історія українського мистецтва. В 5 томах. – К. : Наукова думка, 1966-70.

  3. Історія української культури у п’яти томах. Т.1 Історія культури давнього населення України. Асєєв Ю.С., Баран В.Д., Баранов І.А. – К. : Наукова думка, 2001.

  4. Історія української культури у п’яти томах. Т.2. Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІІ століть. Александрович В.С., Балушок В.Г., Боянівська М.Б. – К. : Наукова думка, 2001.

  5. Історія української культури у п’яти томах. Т.3. Українська культура другої половини ХVІІ – ХVІІІ століть. – Александрович В.С., Борисенко В.Й., Виврот Т.М. – К. : Наукова думка, 2003.

  6. Культура України (під ред. М.Дяченка). – К., 1994.

  7. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К. : Генеза, 1996.

  8. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К. : Абрис, 1991.

  9. Попович М. В. Нарис історії культури України. – К. : «АртЕк», 1998.

  10. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К. : Знання, 2003.

  11. Шейко В.М. Історія української культури. – Х. : ХДАК, 2001.


Джерела до курсу:

  1. «Русалка Дністрова». Документи і матеріали. – К. : Наукова думка, 1989.

  2. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст.: Програмні документи перших українських політичних партій. – К. : Глобус, 1992.

  3. Довженко О. Господи, пошли мені сили: Щоденник, кіноповісті, оповідання, листи, документи. – Харків : Фоліо, 1994.

  4. Історія України VІІІ-ХVІІІ ст. Першоджерела та інтерпретації / www.izbornyk.org.ua

  5. Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К. : Вища школа, 2000.

  6. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У14 т. – К. : Поліграф, 1978-80.

  7. Культурне будівництво в УРСР 1917-1927 рр.: Збірка документів і матеріалів. – К. : Наукова думка, 1979.

  8. Літопис Руський. – К. : Дніпро, 1989.

  9. Національні відносини в Україні у ХХ ст. : Збірник документів і матеріалів. – К. : Наукова думка, 1994.

  10. Самостійна Україна: Збірник програм політичних партій початку ХХ ст. – Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991.


Статті та монографії:

  1. Білецький П. У контексті світового авангарду // Всесвіт. – 1990. – №7.

  2. Бойко Ю. Деякі думки про сучасне мистецтво в Україні // Сучасність. – 1996. – №9.

  3. Горбачев Д. Український авангард, 1910-30 рр. – К., 1996.

  4. Гординський С. Українські художники у Канаді // Всесвіт. – 1991. – №11.

  5. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. – М. : Интрада, 1996.

  6. Історія української музики: В 6-ти т. / АН України; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М.Т.Рильського; Ред. колегія тому Л.О.Пархоменко, О.У.Литвинова, Б.М.Фільц. – К. : Наукова думка, 1992.

  7. Культурне відродження в Україні За ред. Сілаєвої Т.О. – Львів: Астериск, 1993.

  8. Маланюк Е.Ф. Нариси з історії нашої культури. – К. : АТ «Обереги», 1992.

  9. Малевич К. Розділи з автобіографії художника // Хроніка 2000. – 1993. – №3-4.

  10. Мистецтво України. Біографічний довідник. – За редакцією А.В. Кудрицького. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1997.

  11. Нариси української інтелігенції: У 3 т. – К., 1994.

  12. Нариси української популярної культури. – К. : УЦКД, 1998.

  13. Новиченко Л.М. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє. – К. : Знання, 1990.

  14. Реалізм та соцреалізм в українському живопису радянського часу: Історія, колекція, експеримент. – К. : «LK Maker», 1998.

  15. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – початок ХХ ст.): Нариси. – К. : Рад.школа, 1991.

  16. «Руська трійця» в історії суспільно-політичного руху і культури України. – К. : Наукова думка, 1987.

  17. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

  18. Скляренко Г. Сучасне мистецтво України // Золоті ворота. – 1994. – №3.

  19. Стебельський Б. Біля джерел українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ. ст. // Народна творчість та етнографія. – 1998. – №1.

  20. Степовик Д. Історія української ікони Х-ХХ століть. – К. : Либідь, 1996.

  21. Українська культура: Історія і сучасність – Львів : Світ, 1994.

  22. Рубан В.В. Український портретний живопис Х1Х-поч. ХХ ст. – К. : Наук. думка, 1986.

  23. Флакер О. Авангард на Україні // Всесвіт. – 1992. – №3-4.

  24. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. – Львів, 1910. Передрук: Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1984. – Т. 41.

  25. Шевченко Тарас. Живопис, графіка. Альбом / Авт.-упор. Д.Степовик. – К. : Мистецтво, 1984.

  26. Шпандрій М. Модернізм, авангард і естетика М.Бойчука // Сучасність. – 1995. – №9.

  27. Ясиевич В. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков. – К. : Будівельник, 1988.


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:

Культура – це концентрований досвід попередніх поколінь, що дає можливість кожному індивіду засвоювати цей досвід і приймати участь у його примноженні.

Матеріальна культура – перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання, а також набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює й задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення; включає такі елементи, як будівлі й споруди, знаряддя праці, житло, одяг тощо.

Духовна культура – продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує й задовольняє інтелектуальні та емоційні потреби людини. У вузькому значенні – духовні цінності людства, цінності в галузі освіти, науки, художньої культури, моралі.

Релігія – духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним.

Мистецтво – різновид людської діяльності, що об’єднує в якості художньо-образних форм відбиття дійсності. Розуміється як художня творчість у цілому: література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танок, кіно та ін. Мистецтво – це одна з форм суспільної свідомості, в основі якої лежить образне відтворення дійсності, естетичне освоєння світу.
ЗМІСТ ТЕМ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ:
ТЕМА 1. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ – 2 год.

  1. Джерела вивчення культури Київської Русі.

  2. Суспільно-історичні передумови формування держави східних слов’ян.

  3. Вплив християнства на формування нового типу руської культури.

  4. Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі.

Література:

  1. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К. : Наукова Думка, 1989.

  2. Ричка В.М. Київська Русь: проблема етноконфесійного розвитку (конфесійний аспект). – К. : ін.-т історії України НАН України, 1994.

  3. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

  4. Толочко П.П. Древняя Русь. – К. : Наукова думка, 1987.

Конспект лекції:

Історичні джерела – це носії історичної інформації, що виникли як продукт розвитку природи й культури та відображають той чи інший бік людської діяльності. Їх можна поділити на такі типи:
  1. Писемні джерела.
    1. Руські писемні джерела писемні, літературні джерела – церковно-повчальна і житійна література, ділове листування, юридичні акти («Руська правда»), літописи («Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописні руські зводи), пам’ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім»).

    2. Зарубіжні писемні джерела.

  2. Археологічні джерела:  будівлі,  речі,  предмети,  знаряддя, пам’ятки матеріальної культури.

  3. Етнографічні: дані про характерні особливості культури, побуту, звичаїв.

  4. Усні джерела: билини, перекази, пісні, інша народна творчість.

  5. Лінгвістичні: аналіз мови, її діалектів.

Проблема походження Київської Русі є дискусійною. Ще в XVIII ст. німецькі історики Готліб Байєр, Герхард Міллер та Август-Людвіг Шльоцер висунули норманську концепцію походження Київської держави (нормани – це загальна назва населення Скандинавії – шведів, норвежців, датчан (слов’янські літописці називають їх варягами)). Основна думка нормандської теорії – слов’яни не спроможні самостійно створити державу.

Антинорманська теорія (першим висловив М.Ломоносов) наполягає на тому, що виникнення держави – наслідок довготривалого соціально-економічного розвитку суспільства, яке ще до літописного закликання варягів мало протодержавні утворення, а також назва «Русь» походить від назви річок у Центральній Україні – Рось.

Існує ще і хозарська гіпотеза О.Пріцака, згідно з якою поляни є не слов’янами, а різновидом хозарів.

Релігійна реформа Володимира – переход до монотеїзму, має свої причини: сприяти етноінтеграційним процесам, перетворити Київ на загальнодержавний центр, вивести Київську Русь на міжнародну арену.

Розповсюдження християнства проводилось князівською владою й церковною організацією насильницькі, при опорі жрецтва і різних прошарків населення. Минуть століття, перш ніж православна церковність в Україні наповниться національним змістом, пошириться серед селянства, наблизиться до його потреб.



Наслідки хрещення Русі:

  • Переслідування язичницької культури.

  • Фактом насильницького запровадження нової, чужої народу віри неминуче скористалася частина місцевої знаті, внаслідок чого посилилися відцентрові сепаратистські тенденції в регіонах.

  • Народне язичництво не зникло з прийняттям християнства, але, перетворюючись само, воно також видозмінювало важливі обряди та догматичні положення прийнятого християнства.

  • Централізована організація священнослужителів – церква, підлегла владі великого князя, служила зміцненню його становища необмеженого монарха.

  • Християнство зблизило Русь з Візантією – найбільш розвиненою феодальною державою з передовою культурою.

  • Християнство стало моральним регулятором у суспільстві.

  • Починається будівництво церков, монастирів, запровадження системи шкільної освіти. Прилучення до книжності було за своєю суттю революційним процесом і становило собою стрибок у розвиткові національної самосвідомості. Християнство перебирає на себе роль «релігії Письма». Вперше у вітчизняній історії формується тип давньоруського інтелігента.

Суспільство Галицько-Волинського князівства (1199 – 1349) складалося зі станів, приналежність до яких визначалась родоводом і родом занять. Соціальну верхівку утворювали князі, бояри та духовенство. Із розвитком торгівлі з Заходом починається в ХІІІ ст. в Галичині й на Волині ріст міст. В силу географічного розташування, в цьому регіоні були досить відчутними впливи католицького Заходу, православ’я та східних культур. Галицько-Волинське князівство наслідувало культуру Київської Русі, але й сформувало свої особливі риси в мистецтві, архітектурі, усній та писемній творчості.
ТЕМА 2. КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У 1920 – 1930 рр. – 2 год.

  1. Ленінська теорія культурної революції.

  2. Культурна політика Радянської влади у 1920-30 рр.

  3. Реалізм та соцреалізм в українському живопису.

  4. Джерела українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ ст.

  5. Наслідки ідеологічного впливу на культуру України.

Література:

  1. Білецький П. У контексті світового авангарду // Всесвіт. – 1990. – №7.

  2. Малевич К. Розділи з автобіографії художника // Хроніка 2000. – 1993. – №3-4.

  3. Реалізм та соцреалізм в українському живопису радянського часу: Історія, колекція, експеримент. – К. : «LK Maker», 1998.

  4. Стебельський Б. Біля джерел українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ. ст. // Народна творчість та етнографія. – 1998. – №1.

  5. Шпандрій М. Модернізм, авангард і естетика М.Бойчука // Сучасність. – 1995. – №9.

Конспект лекції:

Ленінська теорія культурної революції включала питання про формування народної інтелігенції з робітників і селянської бідноти. Важливе місце в теорії культурної революції відводилося питанню про керівну роль комуністичної партії, будівництво пролетарської культури. Рисою соціалістичної культури було названо її інтернаціональний характер. З 1921 р. формуються принципи і завдання культурній революції. Як складова цієї революції – боротьба з неписемністю.

Характерна риса розвитку мистецтва у 20-і рр. – авторське розуміння «пролетарської культури». В Україні існувало три осередки культурного життя:



  • Асоціація революційного мистецтва України, створена у 1925 р. Головний склад: прибічники монументаліста М.Бойчука.

  • Об’єднання сучасних митців України, створено у 1927 р. Склад: митці-формалісти – В.Пальмов, Л.Крамаренко, А.Таран.

  • Асоціація художників Червоної України. Склад: митці-реалісти, натуралісти, прихильники академізму – Г.Світлицький, К.Трохименко, І.Шульга.

І925 – 1934 формуються ідейно-естетичні принципи соціалістичного реалізму («зображеннi дiйсностi в її революцiйному розвитку», тобто не такою, як вона є, але – такою, якою вона «повинна бути» з комунiстичної точки зору. В соціалістичному суспільстві комуністичний світогляд, а з ним соціалістичний реалізм, уважав культурні традиції буржуазними, а тому вже минулими).

Стратегічною метою радянської влади були побудова ідеологічно єдиного суспільства і створення нової «пролетарської» культури.

Наслідки ідеологізації мистецтва:


  • Мистецькi твори, не за принципами соціалістичного реалізму не мали шансiв потрапити до «споживача», у гiршому випадку – означали судовий вирок авторовi. З другої половини 20-х – на поч. 30-х рр. починаються гоніння на представників авангардного мистецтва. Так, в 1930 р. професори-авангардисти Київського художнього інституту К.Малевич, В.Єрмілов, О.Богомазов були звільнені з цього учбового закладу.

  • Патерналiстська полiтика. Брак конкуренцiї в мистецькому середовищі призвів до одноманітності.

Релігійно-церковні процеси періоду радянського тоталітаризму засвідчують, що більшовицький уряд щодо українських церков як православної, так і інших застосовував імперську тактику царської Росії. 1920-1930 рр. частина Православної церкви українізується, виборює автокефалію, що й лякає Москву. Українська автокефальна православна церква була скасована в 1930 р. Майже до мінімуму звужується вплив будь-якої релігії у сфері духовного, культурного життя, етико-моральних відносин у суспільстві, сім’ї. Таке ж гоніння спіткало й римсько-католицьку церкву в Україні: напередодні Другої світової війни залишався діючим лише один на всю Україну костел в Одесі. Жорстоко переслідуються протестантські конфесії: баптисти, адвентисти, п’ятидесятники, Свідки Єгови.

Таким чином, в СРСР створювалася досить потужна iнфраструктура культури, яка, одначе, обслуговувала не стiльки культурнi потреби народу, скiльки iдеологiчнi потреби влади.


ТЕМА 3. КУЛЬТУРНІ ПРОЦЕСИ

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ – 2 год.

  1. Соціокультурна ситуація незалежної України.

  2. Питання про національну мову.

  3. Реформування системи вищої освіти. Розвиток української науки.

  4. Нові відносини держави і церкви.

  5. Сучасні тенденції в мистецькому житті як результат отриманої свободи творчості.

Література:

  1. «Основи законодавства України про культуру» / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2117-12

  2. Бистрицький Є. Відродження культури: міф і реальність // Політична думка, 1993. – №1. – C.30–32 / http://www.bystrytsky.org/bystrytsky.htm

  3. Бойко Ю. Деякі думки про сучасне мистецтво в Україні // Сучасність. – 1996. – №9.

  4. Мистецька галерея у Львові / http://www.artgreensofa.com/exhib-u.htm

  5. Нариси української популярної культури. – К. : УЦКД, 1998.

  6. Ращдорф З. Приватна колекція живопису / http://art-raschdorf.com/ua/catalog.html

  7. Скляренко Г. Сучасне мистецтво України // Золоті ворота. – 1994. – №3.

  8. Універсальні виміри української культури. – Одеса, 2000 / http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/uvuk/index.html

Конспект лекції:

1991 р. українська незалежнiсть стала фактом мiжнародної полiтики, але їй ще належало стати фактом культурного життя. Головний документ державної культурної полiтики цього часу – «Основи законодавства України про культуру», прийнятi Верховною Радою у лютому 1992 р.

З часом в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується новими соціально-економічними умовами, соціальною структурою, системою цінностей. Брак бюджетного фінансування породив думку про занепад української культури. Але, можна говорити лише про господарчий занепад державно-комунальної галузi культури, тоді як у культурi простежуються процеси глибинної трансформацiї.

1989 р. було ухвалено Закон про державний статус української мови.

Реформується система вищої освіти. Введена система акредитації. Крім державних, з’являється велика кількість комерційних вузів. 19 травня 2005 р. було прийнято рішення про приєднання України до Болонського процесу (Болонська декларація – угода щодо стандартизації підходів до організації навчального процесу і функціонування вищої школи в Європейському Союзі). Актуальні проблеми історичної науки в своїх роботах розв’язуютьПанченко П.П., Верстюк В.Ф., Толочко П.П., Кульчицький С.В., Турченко Ф.Г., Бойко А.В.

Конфесiйна ситуацiя в Українi. В країні зареєстровано 80 конфесій, течій і напрямів. Головні із них – Українська православна церква (Московського патріархату), Українська православна церква (Київського патріархату), католицькі, греко-католицькі, протестантські церкви, релігійні громади нацменшин та неорелігійних культів.

Мистецьке життя. Кіномистецтво представлено такими фільмами як: «Помаранчеве небо» (режисер О.Кірієнко), «Богдан-Зиновій Хмельницький» (режисер М.Мащенко), «Молитва за гетьмана Мазепу» (режисер Ю.Ільєнко), «Голод-33» (режисер О.Янчук), «Чорна Рада» (режисер М.Засєєв-Руденко), «Мамай» (режисер О.Санін). Пануючим стилем у живописі стає авангардизм (митці Павло Маков, Оксана Мась, Влада Ралко, Максим Мамсиков, Ігор Гусєв, Ілля Чічкан, Олег Тістол, Олександр Ройтбурд, Олександр Гнилицький). В творчості українських архітекторів все частіше зустрі-чаються прояви постмодерну (продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних) та хай-теку (стилістичний напрямок у сучасній архітектурі та дизайні, орієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосуванням високих технологій). Найбільш відомі українські театри: Київський національний академічний театр оперети (худ. керівник – Б.Струтинський), Театр ім. І.Франка (худ. керівник – Б.Ступка), Театр російської драми ім. Л.Українки (худ. керівник – М. Резникович). Сучасну українську літературу представляє нова генерація письменників (рейтинг за популярністю: С.Жадан, Л.Денисенко, І.Роздобудько, Ю.Андрухович, Л.Кононович).

Аналiз сучасної культурної сфери показує, що процес реформування культурної сфери є необхідним.


ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ:
ТЕМА 1. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ – 2 год.

План практичного заняття:

  1. Матеріальна і духовна культура східних слов’ян.

  2. Хрещення Київської Русі і розвиток культури.

  3. Писемність і літературна традиція.

  4. Освіта та наукові знання.

Тематика рефератів:

  1. Феномен двовір’я в українській культурі.

  2. Перші бібліотеки Київської Русі.

  3. Наукові знання в Київській Русі.

  4. «Повість минулих літ» та етапи її формування.

  5. Архітектура та містобудування.

  6. Сакральна архітектура Київської Русі.

  7. Особливості давньоруського малярства. Фрески та мозаїки Софії Київської.

Література:

  1. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К. : Наукова Думка, 1989.

  2. Всеобщая история искусств. Академия художеств СССР. Институт теории и истории изобразительных искусств. Том 2. Искусство средних веков. Книга первая / http://www.bibliotekar.ru/Iskusstva.htm

  3. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К. : Абрис, 1994.

  4. Ионайтис О.Б. Византийские традиции и процесс формирования философской культуры Киевской Руси / http://shkola-mysli.by.ru/01-13.html

  5. Іларіон. Слово про Закон і Благодать (Літ. Переклад С.В.Бондаря) // Філософська думка. – 1988. – №4.

  6. Історія української культури. За загальною редакцією Івана Крип’якевича. К. – 2002 (за виданням 1937 року) / http://litopys.org.ua/krypcult/krcult.htm

  7. Історія української культури. у п’яти томах. Том 1. Київська Русь. http://litopys.org.ua/istkult/ikult.htm

  8. Любимов Л. Искусство Древней Руси – М., 1974 / http://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000031/index.shtml

  9. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К. : «Глобус» 1996.

  10. Осетров Е.И. Живая Древняя Русь – М., 1976 / http://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000009/index.shtml

  11. Рапов О.М. О дате принятия христианства князем Владимиром и киевлянами // Вопросы истории – 1984. – №6.

  12. Щапов Я.Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси ХІ – ХІV вв. – М. : Наука, 1972.

Хронологія подій:

VІІІ – ІХ ст. – формування ранньофеодальної держави – Київської Русі.

860 – прийняття князем Аскольдом християнства.

860-і рр. – просвітницька місії братів Кирила і Мефодія. Кирило уклав слов’янську абетку й розпочав переклад з грецької Святого письма.

955 – прийняття княгинею Ольгою християнства під час поїздки до Константинополя.

988 – офіційне запровадження християнства на Русі.

989-996 – спорудження на замовлення князя Володимира Святославича візантійськими майстрами собору Богородиці (Десятинної церкви).

990-992 – заснування митрополії в Києві.

1015-1054 – князювання Ярослава Мудрого.

1016 – створення «Руської правди».

1017-1037 – будівництво Софійського собору. При Софійському соборі створена перша на Русі бібліотека.

1037 – збудовано Золоті ворота.

1051 – заснування Києво-Печерської Лаври.

1051 – обрання Іларіона без санкції константинопольського патріарха першим київським митрополитом. Перша спроба автокефалії.

1051 – «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.

1054 – завершення розколу християнства на православ’я та католицизм.

1056-1057 – «Остромирово Євангеліє».

1073-1078 – будівництво Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

1096 – «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

1108-1113 – будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря.

1113 – «Повість минулих літ».

1185 – «Слово о полку Ігореве».

1187 – перша літописна згадка терміну Україна.

1250 – заснування Львова.



Терміни:

Політеїзм – форма вірування і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам.

Християнство – світова релігія, що з’явилась в І ст. у східних провінціях Римської імперії. Основа вчення – Новий Заповіт, оснований на Старому Заповіті з доповненнями віри в месіанство та божество Ісуса Христа, спокутування гріхів, Святі Тайни, загробне життя, воскресіння мертвих.

Церква – 1) приміщення, де відбувається релігійний культ; 2) релігійна організація, об’єднана однаковими догмами та обрядами.

Хрестово-купольний храм – тип християнського храму, що виник у середні віки. Основною рисою таких храмів є те, що їх внутрішній простір, перекритий склепіннями, у плані мав форму хреста, над середньою частиною якого височів головний купол. За допомогою підпружних арок та парусів (спеціальних будівельних конструкцій) купол з барабаном спирався на чотири стовпи.

Умови для розвитку культури:

Київська Русь – одна з великих, могутніх і культурно розвинених країн середньовічної Європи. Культура цієї держави посідала значне місце культурогенезі Європи та впливала на процеси розвитку європейської та світової культури. З князями Київської Русі підтримували родинні, політичні, економічні та культурні зв’язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Швеції, Данії, Польщі.

Володимир спробував подолати розповсюдження християнства шляхом створення інтернаціонального язичницького пантеону на чолі з Перуном. І лише тоді, коли ця спроба виявилася невдалою, Русь була християнизована. Розповсюдження християнства проводилось князівською владою й церковною організацією насильно, опір якому чинили не лише жерці, але й різні прошарки населення. Християнство в силу свого песимістичного світосприйняття та світовідношення (ідея загальної гріховності, культ страждання, ідеалізація аскетизму) було спрямоване проти оптимістичного, орієнтованого на реальне життя, демократичного за духом відношення слов’ян до дійсності. Для ХІ-ХІІ ст. характерно оязичене християнство. Народне язичництво не зникло з прийняттям християнства, але, перетворюючись саме, воно також видозмінювало важливі обряди та догматичні положення прийнятого християнства.

Особливості розвитку культури:

За стилем київські церкви належали до візантійського стилю. За основу культових споруд на Русі був узятий хрестово-купольний тип храму. Згідно з візантійською традицією куполи покривали свинцевими, позолоченими або забарвленими в зелений колір листами. Обидва кольори вважалися у Візантії священними. Початок кам’яного культового будівництва пов’язується з побудовою у Києві в 989-996 рр. церкви Богородиці, або як її називали в народі, – Десятинної. Пам’ятники архітектури світового значення: Київській Софійській собор, ансамбль Києво-Печерської лаври, Золотоверхий Михайлівський собор.

Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Найбільш знаменита мозаїчна Богоматір-Оранта (Софія Київська).

В основі матеріальної культури Київської Русі – традиція східнословянських племен. До декоративно-прикладного мистецтва належать: вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини. Твори прикладного мистецтва часто виконували подвійну роль прикрас і амулетів. Була відома така ювелірна техніка: чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Техніка перегородчастої емалі (нею прикрашалися звичайно коштовні вироби з золота: діадеми, ланцюжки у вигляді медальйонів, хрести, ікони, обкладинки книг тощо).

Отже, утворення Київської Русі мало велике історичне та культурне значення як для слов’янських так і неслов’янських народів. Її економічні та культурні досягнення ставали культурним надбанням латишів, естів, весі, мері, мордви, тюркських народів, які частково етнічно і політично консолідувались у складі Київської Русі.

ДЖЕРЕЛА

ПРОКОПІЙ ПРО ВІРУВАННЯ СХІДНИХ СЛОВ´ЯН

Єдиного бога, громовержця, визнають вони1 владикою всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин. Долі вони зовсім не знають і не приписують їй ніякого впливу на людей. Коли їм загрожує смерть, під час хвороби чи на війні, вони дають обітницю, що коли врятуються від смерті, то негайно принесуть за врятування життя жертву богу, – і коли небезпека минула, приносять жертву і вважають, що цим купили своє врятування. Поклоняються також рікам і німфам, і іншим божествам, і всім їм приносять жертви; під час цих жертвоприношень ворожать.



Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.45.
МОЛИТВА РІВНОАПОСТОЛЬНОЇ СВЯТОЇ ОЛЬЗІ

О святая равноапостольская великая княгине Ольго, первоугоднице Российская, тёплая о нас перед Богом ходатаице и молитвеннице! К тебе прибегаем с верой и молимся с любовию: буди нам во всём ко благу помощница и споспешница, и якоже во временней жизни тщалася еси просветити праотцы наша светом святыя веры и наставити и творити волю Господню, тако и ныне, в Небесней прбываючи светлости, благоприятными твоими к Богу молитвами вспомоществуй нам в просвещении ума и сердца нашего светом Евангелия Христова, да преспеваем в вере, благочестии и любви Христове <..>.



А.Трофимов. Святые жёны Руси. – М., 1993. – С.21-22.
ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ (988р.)

І коли (Володимир) прибув, повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його) палицями. І це (діяли йому) не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей – хай одплату прийме від людей! «Велик ти єси, господи, дивні діла твої!». Учора шановний людьми, а сьогодні знеславлений!

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир (до нього людей), сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, до поки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Коли пустили (його) і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь.

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се недобре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними й корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду і стояли – ті до шиї, а другі до грудей. Діти ж (не відходили) од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили (у воді), а попи, стоячи, молитви творили.

І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається, а диявол тужив, говорячи: «Горе мені, бо проганяють мене звідси! Тут бо думав я житво мати, бо тут немає вчення апостольського, не знають (тут) люди бога. І радів я з служіння їх, тому що служили вони мені. І ось побіждає мене невіглас оцей, а не апостол і мученик, і вже не буду я царствувати у землях сих».

Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він бога сам і люди його, і глянувши на небо, сказав: «Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істинного бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. (А) мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його».

І це сказавши, повелів він робити церкви і ставити (їх) на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія (Великого) на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і попів (настановляти), і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши (мужів своїх), став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне.

Літопис руський. – К., 1989. – С. 66.
ПІКЛУВАННЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО ПРО РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ К КИЇВСЬКІЙ РУСІ

[…] У рік 6545 [1037]. Заложив Ярослав город – великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, премудрості божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну. Благовіщення святої богородиці. Сей же премудрий великий князь Ярослав задля того спорудив [церкву] Благовіщення на воротах [щоб] давати завше радість городу сьому святим благовіщенням господнім і молитвою святої бородиці та архангела Гавриїла. Після цього [він звів] монастир святого Георгія [Победоносця] і [монастир] святої Орини. […]



Літопис руський. – К., 1989. – С. 89-92.
КОЛЯДКИ КНЯЖИХ ЧАСІВ

Ішли молодці рано з церковці,

Ой, дай, Боже!

Ой, ішли, ішли, раду радили,

Не єднакую, а троякую:

«Ой, ходімо-ж ми до ковальчика,

До ковальчика, до золотника,

Покуймо-ж собі мідяні човна,

Мідяні човна, золоті весла!

Ой! Пустимож-ся на тихий Дунай,

долів2 Дунаєм під Царегород.

Ой, чуємо там доброго пана,

Що платить добре та за служеньку:

ой, дає на рік по сто червоних,

по сто червоних, по коникові,

по коникові, та по шабельці,

та й по шабельці, по парі сукон,

по парі сукон, та по шапочці,

та й по шапочці, та й по шапочці».

Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.100.
МЕСЯЦЕСЛОВ (даты даны по старому стилю)

ЯНВАРЬгоду начало, зиме середка. Перелом зимы.

1. Васильев день. Новый год. Гадания: варят кашу, обсыпают зерном и пр. Покровитель свиней. Свиной праздник. Коли первый день в году веселый, то и год будет таков.

4. Последние святочные гадания. Гоняют черта из деревни.
5. Крещенский вечер. Крещенский снег собирают для беления холстов; также от разных недугов.

6. В богоявленскую ночь, перед утреней, небо открывается. Снег хлопьями – к урожаю; ясный день – к неурожаю. Звездистая ночь на богоявленье – урожай на горох и ягоды.

18. Афанасия ломоноса. Афанасия береги-нос. Афанасьевские морозы.

20. На Ефимия в полдень солнце – ранняя весна.

24. Аксиньи полухлебницы, полузимницы. Ползимы прошло. Какова Аксинья, такова и весна. Половину сроку осталось до нового хлеба.

ФЕВРАЛЬ – широкие дороги. Бокогрей. Февраль три часа прибавит.

1. На Трифона звездисто – поздняя весна.

2. В сретенье зима с летом встретилась. Солнце на лето, зима на мороз (поворотили). На сретенье капель – урожай на пшеницу.

3. На Симеона – расчинай починки (чинят летнюю сбрую). Привязывают к лошади кнут, рукавицы (от домового).

3 и 11. Семь крутых утренников: три до Власья, один на три после Власья. Власьевские морозы. Святой Власий сшиби рог с зимы.

20. На Льва Катанского не глядеть на падающие звезды.

25. С Тарасия не спят днем.

29. Касьяна завистливого, недоброжелательного, скупого. Високосный год тяжелый, на людей и на скотину.



МАРТ – И март на нос садится (т. е. мороз бывает). В марте курица из лужицы напьется. Мартовская вода целебная (из мартовского снега).

1. Евдокии – подмочи порог. Свистунья. Какова Евдокия, таково и лето. На Евдокии снег – урожай, теплый ветер – мокрое лето, ветер с севера – холодное лето. Коли курочка в Евдокии напьется, то и овечка на Егорья (23 апреля) наестся.

4. Герасим Грачевник, грачей пригнал. Кто на Грачевника в новые лапти обуется, у того весь день будет шея скрыпеть.

9. Сороки святые – колобаны золотые (булочки). Пекут жаворонки. На сорок мучеников день с ночью меняется, равняется. На сорок мучеников сорок птиц прилетают. Сорок пичуг на Русь пробирается.

25. На благовещенье весна зиму поборола. На благовещенье и на пасху грешников в аду не мучат. Весна до благовещенья – много морозов впереди. На благовещенье хороший улов рыбы. В благовещенье на суровую пряжу не глядят. Девка косы не заплетает.

26. В день архангела Гавриила выверни оглобли из саней. Если прясть на Гавриила, работа не впрок.



АПРЕЛЬ – С апреля земля преет.

1. Марьи зажги снега; заиграй овражки. Снег под кустом растаял. Если разлив на Марию Египетскую, то травы будет много.

3. Коли на Никиту лед не прошел, то лов рыбы будет плохой. Водяной просыпается от зимней спячки.

5. Святой Федул теплячком подул. На Федула растворяй оконницу.

12. Василий Парийский землю парит. Медведь встает, выходит из берлоги.

20. На Феодора покойники тоскуют по земле. Почитанье или окликанье родителей на погосте.

23. День Егория храброго. Егория вешнего. На егорьевской неделе прилет ласточкам. На Егорья запахивают пашню. Святой Юрий запасает (т. е. начинает пасти) коров, Никола коней. Юрий, праздник пастухов: их дарят и кормят в поле мирскою яичницей. Моленик (каравай) пастуху, крохи – скоту. Выгоняют в первый раз скотину в поле вербою с вербного воскресенья. Юрьева роса от сглаза, от семи недугов.

25. На Марка прилет певчих птиц стаями.

28. На Максима больных начинают отпаивать березовым соком.

МАЙ – Майская трава и голодного кормит. Май холодный – год плодородный. Коли в мае дождь – будет рожь. В мае родиться – весь век промаяться. В мае жениться – век маяться. Рад бы жениться, да май не велит.

1. На Еремея, по ранней росе, иди на посев.

2. Святых Бориса и Глеба – барышдень. Торговцы стараются что-нибудь продать выгодно, чтобы весь год торговать с барышом. Борис и Глеб сеют хлеб.

3. Мавры – зеленые щи.

5. Ирины рассадницы. Рассаживают рассаду, приговаривая: «Не будь голенаста, будь пузаста; не будь пустая, будь тугая; не будь красна, будь вкусна; не будь мала, будь велика!».

8. На Ивана Богослова посев пшеницы. Пекут обетные пироги, на угощение странников и нищих.

9. С Николы вешнего сади картофель.

11. Мокия мокрого. В день Мокия мокро, все лето мокрое.

20. Фалалея огуречника.

ИЮНЬ – Конец пролетья, начало лета.

8. Гроза на Федора летнего – плохая уборка сена. Колодезники опрокидывают сковороды, чтобы узнать, где есть водяная жила и судят об этом по степени сырости сковороды.

13. Акулины гречушницы. Гречу сеют либо за неделю, либо после. Мирская каша для нищей братии. Праздник каш.

23. Аграфены купальницы: начало купанья. Травы в соку; сбор лечебных трав. Накануне (и в ночь) Ивана Купалы собирают лечебные и знахарские коренья и травы. Моются и парятся в банях; общее купанье с песнями.

24. Ивана Купала, костры; прыгают через купальницкие огни. Первый покос. Ведьмы собираются на Лысой горе (Киев): день ведьм, оборотней, колдунов.

27. На Самсона дождь – до бабьего лета мокро. На Самсона дождь – семь недель дождь.



ИЮЛЬ – макушка лета, сенозорник, страдник. Не топор кормит мужика, а июльская работа.

1. В день Казанской богоматери начало покоса.

16. Притихают пичужки. На Афиногена пташка задумывается.

19. Коли на Макриду мокро, то страда ненастная.

20. Святой Илья. Пророк Илья зажинает жниво. Первый осенний праздник. На Илью до обеда лето, после обеда осень. На Ильин день где-нибудь от грозы загорается. До Ильи мужик купается, а с Ильи с рекой прощается.

22. На Марию Магдалину в поле не работают – гроза убьет. На Марию вынимают цветочные луковицы.

24. Борис и Глеб – поспел хлеб.

25. На Макария Нижегородская ярмарка.



АВГУСТ – В августе мужику три заботы: и косить, и пахать, и сеять.

1. Первый спас. Авдотьи малиновки, поспевает малина. На первый спас лошадей купают.

6. Второй спас. Пришел спас – всему час: плоды зреют. До второго спаса не едят никаких плодов, кроме огурцов. Со второго спаса едят яблоки. Провожают закат солнца в поле с песнями. Осенины.

15-16. Первый спас – на воде стоят; второй спас – яблоки едят; третий спас – на зеленых горах холсты продают. Молодое бабье лето с 15 по 19 августа.

29. Ивана Постного. Круглого не едят, щей не варят. На Предтечу не рубят капусты, не срезают мака, не копают картофеля, не рвут яблоки, не берут в руки топора, заступа. Коли журавли на Киев пошли – ранняя зима.

СЕНТЯБРЬ – Холоден сентябрь, да сыт. С сентября огонь в поле и в избе.

1. Бабье лето. Последний посев ржи. Начало посиделок. Бабье лето ненастно – осень сухая. Переход в новый дом, на новоселье – счастливый.

11. В Федору лето кончается, осень начинается. И бабье лето до Федоры не дотянет.

15. Праздник Никиты гусятника. Гуси летят в отлет. Задабривают водяного, бросая ему гуся без головы, которую относят домой, для счета домового.

25. На Сергия капусту рубят, капустки.

ОКТЯБРЬ – Грязник.

1. Покров. Свадьбы. Срок наймам и сделкам. На покров ветер с востока – зима холодная. Бел снег землю прикрывает: не меня ль молоду замуж снаряжает? Если снег выпадет на покров – счастье молодым.

4. На Ерофея лешие пропадают: они ломают деревья, гоняют зверей. Крестьяне в лес не ходят.

14. Параскевия Пятница Христовым страстям причастница.

22. Ранняя зима. Кто на казанской женится, счастлив будет.

НОЯБРЬ

1. Козьма и Демьян. Начало морозов. На Козьму и Демьяна курячьи именины.

8. Со дня Михаила архангела зима морозы кует.

11. Феодор землю студит.

21. Введенье ломает леденье. Введенье пришло – зиму привело.

24. Екатерининские гулянья; первое катанье на санях.

30. На Андрея Первозванного наслушивают воду (тихая вода – хорошая зима; шумная вода – морозы, бури, метели).

ДЕКАБРЬ – Студень. Декабрь год кончает, зиму начинает.

4. Варвара мосты мостит.

6. Зимний Никола. Первые морозы. Хвали зиму после Николина дня. Цены на хлеб строит Никольский торг. Красна никольщина пивом да пирогами (никольщина самый общий храмовый праздник). На никольщину и друга зови и недруга зови.

16. Коли на Аггея сильный мороз, то он простоит до крещенья.

24. Коляда. Рождественский или первый сочельник; свят вечер не едят до звезды. Спутывают ноги столу, чтобы скот не бегал. Не кормят кур, чтобы огородов не копали. Какова длинна в кутью былинка из-под скатерти, таков лен будет.

25. Святки: славят Христа, ходят с вертепами, со звездой, гадают. Пост холодный (рождественский), пост голодный (петровский), пост великий да пост лакомка (успенский). «Я маленький хлопчик, принес богу снопчик, Христа величаю, а вас с праздником поздравляю».

26. Бабьи каши.

29. Онисьи желудочницы. Варят свиную требуху.

31. Щедрый вечер. Васильев вечер. Гаданья. Свинку да боровка для Васильева вечерка. На Васильев вечер ведьмы скрадывают месяц. Садоводы в полночь встряхивают яблони, для урожая.

Как была крещена Русь. – 2-е изд. – М., 1990. – С.316-319.
ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА

Єпископів, і попів, і ігуменів [поважайте], з любов’ю приймайте од них благословення і не одсторонюйтеся од них, а по силі любіте і подбайте [про них], щоб дістати через їх молитву [милість] од бога.



Літопис руський. – К., 1989. – С.457.

Питання для самоконтролю:

  1. Які позитивні та негативні наслідки мало хрещення Русі?

  2. Яка доля язичницької культури в християнській країні?

  3. Назвіть найбільш відомі муровані споруди періоду розквіту Київської Русі.


ТЕМА 2. КУЛЬТУРА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ДОБИ (друга половина XIV – перша половина XVII ст.) – 2 год.

План практичного заняття:

  1. Періоди панування Великого князівства Литовського. Особливості панування Панської Польщі.

  2. Українська зодчество (друга половина XIV – перша половина XVII ст.). Особливості будівництва українських замків. Культові будівлі та завдання оборони.

  3. Еволюція української скульптури і живопису в XІV-XVIІ ст. Своєрідність української ікони.

  4. Поява в Україні своєї друкованої книги и розвиток гравюри.

Тематика рефератів:

    1. Формування і розвиток української культури в період пізнього середньовіччя та вплив політичної ситуації на духовне життя України.

Література:

  1. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. – К. : МАУП, 2002.

  2. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К. : Вища шк, 1994.

  3. Гриценко Т.Б. Українське культурне піднесення (кінець ХV – перша половина ХVІІ ст.) / Культурологія. – К., 2007 / http://www.info-library.com.ua/books-book-95.html

  4. Грушевський М. Історія української літератури. (В 6 томах) / http://litopys.org.ua/links/inliter.htm

  5. Історія української культури. У п’яти томах. Том 2 (Українська культура XIII – першої половини XVII століть). К. : Наукова думка, 2001 / http://litopys.org.ua/istkult2/ikult2.htm

  6. Могила П.: богослов, церковний і культурний діяч. – К. : Дніпро, 1997.

  7. Нічик В. Петро Могила в духовній історії України. – К. : Укр. центр духовн. культури, 1997.

  8. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаторські ідеї на Україні: (ХVІ – поч. ХVІІ ст.). – К. : Наукова думка, 1990.

  9. Очерки истории Киево-Печерской Лавры и Заповедника. – К., 1992.

  10. Чижевський Д. Історія української літератури. – К., 2003. (за виданням Нью-Йорк, 1956) / http://litopys.org.ua/chyzh/chy.htm

Хронологія подій:

1357 – створення Галицької католицької митрополії. Активна експансія католицизму в українські землі.

1415-1420 – створення митрополії у Великому князівстві Литовському осібно від Московської православної митрополії.

1550-1620 – Іван Вишенський.

1556-1561 – «Пересопницьке Євангеліє».

1564 – заснування друкарні І.Федорова в Москві.

1573 – заснування друкарні І.Федорова у Львові.

1574 – І.Федоров надрукував перші в Україні книги «Апостол» та «Буквар».

1578 – заснування Острозької колегії.

1580-1581 – «Острозька Біблія» І.Федорова, надрукована в Острозькій типографії.

1583 – помер І. Федоров.

1586 – заснування Львівської братської школи.

1589 – заснування Московської патріархії замість митрополії. Юрисдикція тільки на території Російської держави. Погіршення становища Української церкви.

1596 – Брестська унія прийнята на церковному соборі у Бресті. Частина православної ієрархії проголосила об’єднання з католицької церквою та визнала верховенство папи римського.

1596-1647 – Петро Могила.

1615 – заснування Київського Богоявленського братства та братської школи.

1620 – відновлення православної митрополії в Києві, яку було ліквідовано згідно з Берестейської унією. Патріарх Єрусалимський Феофан висвятив на митрополита Київського Борецького. Поновлення православної ієрархії в Україні.

1632 – заснування Києво-Могилянської Колегії.

1628-1629 – спроба церковної угоди. Невдала через небажання православних і уніатів йти на поступки. Проти возз’єднання з уніатами рішуче виступило Запорозьке Військо.

Терміни:

Експансія (від латин. expansion – поширення), розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за первинну межу (напр. територіальна, економічна, політична експансія).

Гравюра (від фр. gravure; graver – вирізати) – відбиток на папері з дошки, на якій був вирізаний (награвірований) малюнок.

Замок – укріплене житло феодала, оборонний об´єкт. У XIII-XIV ст. замок перетворюється на складні комплекси споруд і нарешті – на палацові ансамблі.

Патріаршество – система церковного врядування на чолі з патріархом.

Реформація (лат. reformatio – поліпшення, перетворення) – широкий суспільний рух у Західній та Центральній Європі XVI ст., що поєднував у собі суспільно-політичні і релігійні течії.

Протестантизм – одна з трьох християнських конфесій, що зародилася у другій половині ХVІ ст. В наслідок розвитку ренесансно-реформаційних процесів.

Унія церковна – об’єднання однієї з церков православного Сходу з римо-католицькою церквою на засадах визнання першості Папи Римського і католицької догматики і за умов збереження притаманних їй традицій, обрядів, способів відправлення таїнств, особливостей церковного устрою.

Умови для розвитку культури:

Друга половина ХІV – середина ХVІІ ст. – період, коли долю України визначали спочатку Литва, а потім Польща і турки з татарами. Панівні верстви князівства Литовського та Речі Посполитої не тільки здійснювали політику ліквідації залишків автономності українських земель, а й посилювали національно-релігійний, культурний та соціальний гніт. Проте політика колонізації сприяла піднесенню руху опору народу України, пробудженню його національної свідомості, духовному злету та інтелектуальному розвитку.

Період середньовічного християнства урізноманітнив конфесійну ситуацію в Україні. В умовах литовсько-польської державності протягом трьох століть Православна церква в Україні зберігала релігійну ідентичність. Цей період завершується Берестейською церковною унією (1596 р.) і початком міжконфесійної боротьби, викликаної унією. У ХV – ХVІ ст. відбувається перехід провідних верств українського народу на латинський обряд, що призводить до втрати інтелектуальних сил України. У 20-х рр. ХVІІ ст. відновлюється ієрархія Православної церкви в Україні, вона відновлює свою соборність, відіграє важливу роль у становленні української державності часів козаччини, Запорозької Січі, Гетьманської України. Автономність, своєрідність суспільного устрою козацької християнської республіки забезпечували можливість відносно автономного розвитку козацької церкви. Були створені умови для збереження й розвитку особливостей, традицій київської гілки православ’я. З ХVІ ст. в Україні, паралельно з європейським процесом, розповсюджується протестантизм.

ДЖЕРЕЛА

ПІЛЬГИ ТАТАРСЬКИХ ХАНІВ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ (1313 р.)

Ярлыки, сиречь жалованныя грамоти, иже давали первые Цари Ординские, й сущий по них вси святейшим преосвященним Митрополитом Киевским й всея Руссии, легость церковним домом й людям православним.

В лето 6721 (1313) поиде во Орду Петр Митрополит Киевский й всея России, вкупе с Великим Князем Михайлом Ярославичем Тферским, обиды ради церковних от лукавых человек судов й управлений, й пошлин, й уроков н даней имений й стяжаний людей всего причта церковнаго, й о всех десятинах Митрополичьих. Да й того ради, чтоб наперед быти у Царя Немецких послов, й Бискупа Матфея Папы Римскаго; да й того ради понеже тогда во Орде царь Батый умер, а новый царь Язбяк сел на царство, й вся обновишася от многих царств, й от многих великих княжений, й от многих стран вси приходили в Орду к Царем й ярлыки имали, кождо на своє имя. Й вси великие Князи Русские й Митрополиты, й Епископы Русские, ярлыки имали, каждый на свое имя. Но милостию божию, Петр Митрополит во Орде у царя был в велицей чести, й отпущен был от царя в борзе со многою честию й управою, й с ярлыки й с дефтери; й прийде в свою Митрополию на Русь, й вси православные христиане сретоша его со многою радостию.

Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.105-106.
ОСУДЖЕННЯ БРЕСТСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ

НА ПРАВОСЛАВНОМУ СОБОРІ (1596 р.)

Тому що до інших виступів той апостат3 митрополит київський, галицький і всієї Русі на ім’я Михайло, з епіскопами своїми, які його злому умислові помічені були, як Іпатій володимирський, Кирило луцький, Герман полоцький, Денис холмський, Іона пінський, нарешті, і того не хотіли вчинити, щоб заклику нашого канонного послухатися, а за ним перед нами на синод ставилися і справу про себе дали в тих безбожних вчинках своїх, на які осмілилися були завзятися, тому ми тоді, потребі догоджаючи, вчинили те, що ми на пробування і на випитування всіх тих схизматичних кляуз, які самовільно через них виявилися і справили такі великі заворушення (хвилювання) між людом, що ім’ям державним називається, у тій богом береженій єпархії.. що з них явно визначили: тому що всі, що однаково з нами мислять і в звичаях, а також у догматах нашої східної божої і апостольської католицької церкви непохитно перебувають, вони засвідчені як явні апостати і зазнайки легковажні. <..> А зневажена ними свята божа східна церква дозволяє на те і через нас обов’язково наказує на нинішньому соборі, щоб вищезгадуваний митрополит Михайло був скинутий, а також і згадані епіскопи і вже.. усіх шат архієрейських були позбавлені і відсуджені від усякого управління і порядкування, навіть від самого імені свого єпіскопського, і постановити на тому соборі церковному, щоб були геть викинуті і виписані.



Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.113.
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ XVI СТ.

ЗА РІЧКОЮ ВОГНИ ГОРЯТЬ

За річкою вогни горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатство розграбили.

Стару неньку зарубали,

А міленьку в полон взяли.

А в долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть:

Коло шиї аркан в’ється,

І по ногах ланцюг б’ється.

А я бідний, з діточками

Піду лісом стежечками. –

Нехай йому із водою…

Ось – ось чайка надо мною.

Українські народні думи та історичні пісні. – К., 1955. – С.8.
ОПИС КИЄВА (СЕРЕДИНА XVII ст.)

Київ… був одним із найдавніших міст Європи; ще нині це засвідчують пам’ятники старовини, висота й ширина міських укріплень, глибина оборонних ровів, руїни його храмів, численні старовинні гробниці колишніх князів. З цих храмів залишилося залишилося лише два на згадку про минулі часи – Софійський та Михайловський. Решта лежить у руїнах, як от собор Святого Василя, стіни якого заввишки 5 чи 6 стіп, зроблені з алебастру, зберігають грецькі написи понад тисяча чоторьохсотлітньої давності. Вони майже стерлися у своїй ветхості. В руїнах храмів ще донині збереглися гробниці багатьох князів…

Місто має три гарні вулиці, а всі нерівні, покручені, поплутані, як у лаберінті; воно ніби поділене на два міста – перше називається єпископським і включає Кафедральний собор; друге міщанське, у ньому є три інші храми – католицькі і православні…

Житла будуються на московський кшталт, усі на одному рівні, досить низькі, рідко коли перевищують один поверх. Використовуються тут світильники, зроблені із просмолених скалок.



Боплам Гійом. Опис України. Проспер Меріме.

Українські козаки та їхні останні

гетьмани Богдан Хмельницький. –

Львів, 1990. – С.22-24, 30.
ВЕЛИКОДНІ ОБРЯДИ В УКРАЇНІ (СЕРЕДИНА XVII ст.)

У страсну суботу вони йдуть у храм, який називають церквою, аби взяти участь у релігійних торжествах, які полягають у тому, що фігурку Господа нашого Христа кладуть у гріб, а потім з великими урочистостями звідти виймають. Після цього обряду всі вони – чоловіки, жінки, парубки і дівчата – стають навколішки перед єпископом (якого називають владикою) і подають йому яйце, зафарбоване в червоний або жовтий колір із словами «Христос воскрес!» А єпископ бере яйце, відповідає «Воістинно воскрес!» і христосується з жінками та дівчатами.



Боплан Гійом. Опис України. – Львів, 1990. – С.78.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка