Історико-економічний нарис І уривки з джерел) Донецьк, 2005 ббк 65. 9(4Укр-4Дон) 305. 4-03 п 33 Пірко В. О., Литвиновська М. В. Соляні промисли Донеччини в XVII xviii ст.



Сторінка7/9
Дата конвертації11.05.2018
Розмір1.88 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ВИСНОВКИ
Опрацьована література, публікації джерел і матеріали архівів дозволяють стверджувати, що достовірні відмості про постійне солеваріння на Торських соляних озерах (в межах нинішнього м. Слов’янська Донецької області) можна віднести до кінця XVI ст., а на річці Бахмут (нині, очевидно, через її оміління за нею закріпилася назва Бахмутка) - до останніх років XVII ст., коли, після зруйнування кримськими татарами в 1697 р. соляних варниць на Торі, місцеві жителі стали переселятися на Бахмут і займатися тут солеварінням, оскільки ропа бахмутських підземних джерел, розвіданих козаками Сухарівського юрту в 1683 р., виявилася більш якісною від води торських соляних озер.

На перших порах як на Торі, так і на Бахмуті сіль виварювалася "вільноварильниками"(приїжджими солеварами - чумаками). Переважно влітку, коли в процесі випаровування озер концентрація ропи підвищувалася, вони приїжджали цілими валками, щоб захиститися від нападів татар, зі своїми робітними людьми, казанами, заготовленими по дорозі дровами і, розташувавшись біля озер табором, варили сіль переважно 2-3 тиждні, після чого поверталися додому. Оскільки на одну двоволову мажу, як свідчать джерела, вони завантажували в середньому до 60 пудів солі, то зрозуміло, що вона призначалася не лише для власних потреб, але й надходила на ринок, даючи певний прибуток чумакам. За повідомленнями торських воєвод у 70-х рр. XVII ст. протягом літа на Торські озера приїжджало до 10000 вільноварильщиків, які за той час могли вивезти із промислів до 600000 пудів солі, що в загальній сумі давало чималі прибутки.

Тому зрозумілою стає вказівка московського уряду після зведення у 1663 р. на правому боці Сіверського Дінця Маяцького острогу про заведення казенного солеваріння на Торі. У 1665 р. казна виварювала тут сіль у 40 котлах, в той час як приїжджі солевари - у 418. Обслуговувалися казенні варниці робітними людьми з числа державних селян і козацьких підпомічників слобідських полків та сусідніх повітів Московської держави, в той час як робітні люди вільноварильщиків працювали за грошову або натуральну винагороду. Цим в основному пояснюється активна участь робітних людей казенних соляних заводів у заколоті І.Брюховецького та повстанні С. Разіна й зруйнування ними казенних варниць на Торі.

У 1704 р., у зв’язку із суперечками між слобідськими та донськими козакми за соляні джерела на Бахмуті, місцеві соляні промисли були передані у відання казни, а в 1715 р. така ж доля спіткала і Торські. Однак налагодити постійне виробництво солі й отримувати стабільні прибутки від Торських і Бахмутських соляних заводів казні так і не вдалося до кінця XVIIІ ст., хоча в окремі періоди вона отримувала не менше 50000 крб. річного прибутку, що складало понад 10% загальних прибутків Росії від продажу казенної солі.

Найбільше казна приділила уваги місцевим соляним промислам наприкінці 30-х - на початку 40-х рр. XVIIІ ст., узв’язку з недостачею солі на півдні Росії в період російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Потреба в солі на Лівобережжі України та в південних провінціях Росії в середині XVIIІ ст. визначалася в 2000000 пудів. Під керівництвом, призначеного імператрицею Анною Іоаннівною управляючим Торськими і Бахмутськими соляними промислами Готліба Юнкера були побудовані за європейським зразком нові соляні варниці в Торі, проведена часткова реконструкція бахмутських, яка майже вдвічі збільшила продуктивність випарних установок. Нові варниці суттєво відрізнялися від старих і були пристосовані до роботи в будь-яку пору року. В них сіль виварювали у великих сковородах (чренах). Над чренами були встановлені витяжні труби, а в печах димоходи, завдяки чому ропні пари і дим виводилися з приміщення, що докорінно покращувало умови роботи солеварів. Подача ропи на сковороди здійснювалася за допомогою росолопідйомних машин. Вони із висвердлених в землі колодязів та озер доставляли її в спеціальні басейни, де в процесі випарювання в літні місяці її концентрація підвищувалась, що помітно впливало на збільшення виварки солі на одній сковороді при порівняно меншій затраті дров, а також зменшувало чисельність робітних людей, зайнятих на ручному черпанні ропи.

Однак ці прогресивні нововведення не сподобалися казні, яка намагалася всіма способами економити кошти. Тому уже в 60-х рр., як відмічав академік Гільденштедт, повернулися до старих більш примітивних варниць, які були порівняно дешевші, але вимагали більшу кількість робочих рук, котрими, однак, казні все важче ставало забезпечувати промисли.

Відсутність необхідних робочих рук, труднощі в забезпеченні промислів дровами (навколишні ліси були винищені) та в доставці солі до споживачів, а також вільна доставка дешевої кримської солі на місцеві ринки після підписання Кючук-Кайнарджійського договору, спричинили закриття соляних промислів у Торі та Бахмуті за розпорядженням генерал-губернатора Г. Потьомкіна у 1782 р.

Майже безперервне функціонування соляних промислів протягом двох століть мало великий вплив на подальший промисловий розвиток регіону. Фактично вони заклали основи розвитку сучасної соляної промисловості краю. В процесі їх розвитку, особливо в 20-50-х рр. XVIIІ ст. були проведені перші на території краю геологічні розвідки запасів кам'яного вугілля, яким хотіли замінити дрова при виварці солі ( конструкції печей не дозволили цього зробити), виплавці залізної та срібної руди. На базі розвіданих запасів залізної руди в 1748 р. було збудовано перший залізоплавильний завод (функціонував лише 7 років), із продукції якого передбачалося виготовити труби, щоб постачати ропу із бахмутських соляних джерел в район Сухарівської слободи, куди, на берег Дінця, планувалось перенести бахмутські варниці, щоб забезпечувати їх дровами. Останні сподівалися сплавляти як по Дінцю, так і по Осколу до самих промислів. Функціонування промислів поклало початок формування робочих кадрів сучасного Донбасу.

Тому цілком обґрунтовано можна твердити, що не з часу відвідання Г.Капустіним у 1722 р. району р. Кондрючої для перевірки відкритих керівництвом Бахмутських соляних заводів і місцевими козаками тут покладів кам'яного вугілля, розпочинається промислове освоєння Донбасу, а з часу постійного солеваріння на Донеччині. Якщо йдеться про конкретну дату, то за таку можна прийняти документально підтверджений 1600 р., оскільки з цього року, направлені московським царем Борисом Годуновим для зведення укріпленого міста при гирлі Осколу люди опального воєводи Богдана Бельського разом з монахами Святогірського монастиря стали виварювати для своїх потреб сіль на Торі та охороняти промисли від нападів татар.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

ВСТУП

1. Скальковский А.А. Соляная промышленность Новороссийского края (1715-1847) //ЖМВД. - 1849. - Ч.25. - С. 65.

2. Там само. - С. 71-72.

3. Скальковский А.А. Опыт статистического описания Новороссйского края. - Одеса, 1853. - Ч.2. - С.450-506.

4. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. - М., 1852. - Отд. 5. - С.117.

5. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской, отчасти Курской и Воронежской губерний) в XVI-XVIII вв. - Харьков, 1886. - Т.1. - С.10.

6. Россия: полное географическое описание нашего Отечества /Под ред. В.П.Семенова. - Т.7. Малороссия. - Спб., 1903. - С.174.

7. Там само. - С.277.

8. Там само. - С.175.

9. Фомин П.И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России. - Харьков, 1915. - Т.1. - С.457-463; Горлов П. История горнозаводского дела на территории Донецкого кряжа и возле Керчи (1696-1859): Отд. оттиск из журнал "Горнозаводское дело" за 1915 год. - С.1.

10. Савельєв Е.П. История Дона и Донского казачества (у 4-х частях). -Новочеркасск, 1915. - Ч. 2.- С.206-207.

11. Черкасская Е. Стачка рабочих Бахмутских и Торских соляных заводов в 1765 г. // Историк-марксист.- 1940. - № 11. - С.109-111.

12. Цукерник А.Л. Соляная промышленность Донецкого бассейна в ХVІІІ в. //Вопросы экономики, планирования и статистики /Сб. статей. - М., 1957. - С.272-281.

13. Слюсарський А.Г. Слобідська Україна (Історичний нарис ХVІІ- ХVІІІ ст.). - Харків, 1954.- С. 170-176 , 278; Він же: Социально-экономическое розвитие Слобожанщины ХVІІ- ХVІІІ вв. - Харьков, 1664. - С.312-328.

14. Історія Української РСР. - Київ, 1967. - Т.1. - С. 123; Історія робітничого класу Української РСР. - К., 1967. - С.29,40;

15. Лисянский А.С. Конец Дикого поля: историко-краеведческий очерк /Под ред. проф. Е.В.Чистяковой. - Донецк, 1973.- С.51, 62-63, 79-83, 111,112; Розен Б.Я. Солоные кристалы: научно-популярный очерк. - Донецк, 1977. -С.79-108 та ін. Автор останнього нарису зупиняється на записці М.В.Ломоносова Соляному комісаріату, трактуючи її як і В. Данилевський (Данилевский В.В. Ломоносов на Украине.- Л., 1954.- С.94) як власний здобуток Ломоносова, якому під час перебування в Києві вдалося відвідати не тільки Українську лінію, що зводилась у 1731-1733 рр., але й соляні промисли в Торі та Бахмуті, на підставі чого й було складено "Нижайший доклад", у той час як дослідники творчості Ломоносова розглядають його як переклад доповіді Г.Юнкера російською мовою (Ломоносов М.В.Полное собрание сочинений.- М.-Л. 1954.- Т.5.- С. 662; Т.10.- 411-412).

16. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. - К., 1959.

17. Новик Е.О., Пермяков В.В., Коваленко Е.Е. История геологических исследований Донецкого каменноугольного бассейна (1700-1917). - К., 1960.

18. Слабєєв І.С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (Чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України) ХVІІІ- перша половина ХІХ ст. - К., 1964.

19. Історія міст і сіл УРСР. Донецька область. - К, 1970.

20. Потолов С.И. Рабочие Донбасса в ХІХ в. - М.-Л., 1963. - С.10-70.

21. Стецюк К. Вплив повстання С.Разіна на Україну. - К., 1947; Подъяпольская Е. Восстание Булавина. - М., 1962.

22. Пірко В.О. До питання про розвиток техніки в соляній промисловості України в ХVІІ- ХVІІІ ст. //Нариси з історії природознавства і техніки. - К., 1985. - С.91-94; він же: Предсказано Ломоносовым// Донбасс.- 1986.- № 5.- С. 123-127; він же: Географія збуту донецької солі // Історико-географічне вивчення природних та соціальних процесів на Україні. - К., 1988. - С.73-78; він же: Оборонні споруди та їх значення в заселенні Південно-Східної України //Географічний фактор в історичному процесі. - К., 1998. - С.95-110; він же: Видобуток солі в ХVІІ- ХVІІІ ст. як імпульс до виникнення промисловості Донбасу // І Регіональна конференція "Донбас - минуле, сьогодення і майбутнє. - Донецьк, 1992; він же: Готліб-Фрідріх-Вільгельм Юнкер і Донбас //Нові сторінки з історії Донбасу. - Донецьк, 2000. - С.228-234 та ін.

23. Пірко В.А. Заселення Донеччини в ХVІ- ХVІІІ ст. // Нові сторінки історії Донбасу. - Донецьк, 1992. - Кн.1. - С.26-43; він же: Скільки років Артемівську? // Донбас. - 1986. - № 5. - С.183-184; він же: Козацтво на Донеччині //Рідний край. Історико-краєзнавчий альманах. - Донецьк, 1995. - Вип.1. - 24-32; він же: Перша печатка підприємств Донбасу //Там же. - С.107-108; він же: Из истории Донбасса. Уч. пособ. для уч. 7-9 кл. общеобразовательной школы. - Донецк, 1995 та ін.

24. Пирко В.А. Северное Приазовье в ХVІ- ХVІІІ вв.- К., 1988.- 132 с.; він же: Торські та Бахмутські соляні промисли в ХVІІ- ХVІІІ ст. // Нові сторінки історії Донбасу.- Донецьк,1994.- Вып. -З. С.- 3-20; Горшков В.П., Грищенко А.В. Соль земли Донецкой.- Донецьк, 1992.- Ч. 1-2; История родного края.- Донецк, 1998.- Ч.1.

25. Акты Московского государства, изданные Императорской Академией наук/ Под ред. Н.А.Попова. - Спб. 1890-1901. - Т.1-3; Акты, относящиеся к истории Войска Донского, собранные А.Н.Лишиным у 3-х томах, 4-х частях. - Новочеркасск, 1891; Сборник Русского Исторического Общества (далі - Сб. РИО). - Т.55, 63, 68,104,108,114,117,130, 146,147.

26. Центральний державний історичний архів України в м. Києві ( далі - ЦДІАУК). - Ф.1805.

27. Там само. - Ф.1800.

28. Російський державний архів давніх актів (далі - РДАДА). - Ф.353.

29. Там само. - Ф.13,16,248; Російський державний архів Військово-Морського Флоту (РДАВМФ).- Ф.233; Архів Санкт-Петербурзького відділення Російської Академії Наук (далі - АСПВРАН).- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.

30. ЦДІАУК. - Ф.1584,1589,1710,1722,1725,1791,1802,1807.

31. РДАДА. - Ф.375, оп.1. - д.62;

32. Дневник путешествия по Слободско-Украинской губернии акад. Санкт-Петербургской Академии Наук Гильденштедта. - Харьков. 1892.

33. Щоденник Генерального підскарбія Якова Марковича.- К., 1893-1897.- Т.1-3.

34.Вірші ієромонаха Климентія Зиновієва //Пам'ятки українсько-руської мови і літератури /Видав з передмовою В. Перетц.- Львів, 1912.-Т.7.

РОЗДІЛ І
1. Россия: Полное географическое описание нашего Отечества.- Т.7.- С.174.

2. Плетнева С.А. Половецкая земля. Древнерусские княжества Х - ХІІІ вв.- 1975.- С. 270 - 271.

3. Разрядная книга 1475 - 1598 гг.- М., 1966.- С. 223, 233.

4. Беляев И. О сторожевой, станичной и полевой службе на польской окраине Московского государства до царя Алексея Михайловича.- М.,1846.- С. 19-20; Акты Московского государства (далее - АМГ).- СПб.,1890.- С. 14 - 15.

5. Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии.- М.,1852.- Отд.1.- С. 108.

6. Багалій Д.І. Історія Слобідської України.- Харків, 1990.- С.18; Слюсарский А.Г. Указ соч.- С. 313.

7. АМГ.- Т.1.- С. 175.

* Приймав участь у війні проти Туреччини в команді П.Сагайдачного.

8. АМГ.- Т. 1.- С. 177.

9. Там само.- С. 192.

10. РДАДА.- Ф. 210.- Бєлгород. стіл, стб. 1, а. 83.

11. Там.само. - А . 64.

12. Филарет. Указ соч.- Отд. 1.- С.114.

13. Там само.- Отд. 5.- С. 2.

14. Там само.- Отд. 1.- С.117; Историческая хронология Харьковской губернии/ Сост. Щелков.- Харьков.- С.13-14; Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины.- С. 313.

15. Филарет. Указ соч.- Отд. 5.- С. 17; Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины.- 313.

16. АМГ.- Т.2.- С. 204.

17. Там само.- С. 321-322.

18. РДАДА.- Ф. 123, оп.1, спр. 7, а. 1- 6.

19. Чтения МОИДР.- М., 1859.- Кн.2.- С. 47.

20. АМГ.- Т.2.- С. 211- 212.

21. РДАДА.- Ф. 210.- Бєлгород. стіл, стб. 203, а. 634.

22. Там само.- Стб. 255, а. 1- 4.

23. Там само.- А. 55.

24. Воронежский край с древнейших времн до конца XVII в. Документы и материалы по истории края.- Воронеж.- 1976.- С. 99 - 104.

25. РДАДА.- Ф. 210, Бєлгород.стіл, стб. 436, а. 317.

26. Там само.- Стб. 431, а. 73-74.

27. Там само.- Стб. 436, а.317 - 318.

28. АМГ.- Т.3.- С. 112 - 113.

29. РДАДА.- 210, Бєлгород. стіл., стб. 436, а. 319.

30. Там само.- А. 320.

31. Там само.

32. Там само.- Стб. 769, а. 343 - 344.

33. Там само.- А. 425.

34. Там само.- Стб. 504, а. 77 - 80.

35. Там само.- Стб. 600, а. 710.

36. Там само.- Стб. 998.- А.2; А. Г. Слюсарський, використавши ці відомості, помилково вважав, що на Торських промислах були задіяні всі 100 котлів, хоча в дійсності казенна сіль виварювалась, згідно з повідомленням С. Перцова в 1665 р., лише в 40 котлах.

37. РДАДА.- Ф. 210, Бєлгород. стіл, стб. 998, а. 123.

38. Там само.

39. Там само.- А. 128 - 129.

40. Там само.- А. 68.

41. Там само.- А. 9.

42. Там само.- А. 136.

43. Там само.- А. 143, 153.

44. Там само.- А. 173.

45. Там само.

46. Там само.

47. Там само.- А. 79.

48. Там само.- А. 155.

49. Там само.- А. 162; стб. 1273.- А. 166.

50. Там само.- Стб. 1530.- А. 232.

51. Там само.- А. 680.

52. Там само. Більш детально про це: Пирко В. Торская укрепленная линия// ВИ.- 1986.- № 1.- С. 181-184.

53. ЦДІАУК.- Ф.- 1722, оп.1, спр. 6.- А. 14, 15, 18, 21.

54. Записки Одесского общества истории и древностей (ЗООИД).- Од. 1848.- Т. 1.- 362- 363; Акты, относящиеся к истории Войска Донского./ Собр. Лишиным.- Т. 1.- С. 199-200, 207, 231.

55. Скальковский А.А. Соляная промышленность.- С.63-67.

56. Савельев Е.П. История Дона и Донского казачества.- Новочеркасск, 1915.- С. 207.

57. Подъяпольская Е. Восстание Булавина.- М.,1962.- С. 60-61.

58. ЗООИД.- Т. 1.- С. 363; Скальковский А.А. Соляная промышленность.- С. 66.

59. ЗООТД.- Т. 1.- С. 364; Сборник судебных решений, бумаг, грамот, указов и других документов, относяшихся к вопросу о старозаимочном землевладении в местности бывшей Слободской Украины.- Харьков, 1884.- С. 312.

60. Подъяпольская Е. Указ соч.- С. 65.

61. Російський державний архів Військово-Морського Флоту (РДАВМФ).- Ф. 233.- оп.1, спр. 146.- А. 81.

62. Там само.- А. 59, 108.

63. РДАДА.- Ф. 248.- оп.24, спр. 1604.- А. 82.

64. Там само.- Ф. 353, оп. 1, ч. 2, спр. 1033.- А. 1, 2.

65. Там само.

66. Там само.- А. 20.

67. Там само.

68. Там само.- А.3.

69. Сборник Русского исторического общества (Сб. РИО).- Т. 63.- С. 600.

70. РДАДА.- Ф. 353, оп. 1, ч. 2., спр.1033.- А.3.

71. Там само.- А. 4.

72. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государстваю.- Харьков, 1887.- Т.2.- С. 434.

73. РДАДА.- Ф. 353, оп.1, ч. 2, спр. 1033.- А. 2.

74. Там само.- Спр. 1076.- А.1.

75. Сб. РИО.- Т. 104.- С.- 475-506.

76. РДАДА.- Ф. 353, оп. 1, ч.2, спр. 1076.- А. 4.

77. Сб. РИО.- Т. 130.- С.303-304.

78. РДАДА.- Ф. 248, оп. 24, спр. 426.- А . 430-431.

79. Там само.- Ф. 353, оп.1, ч.2, спр. 1033.- А. 5.

80. Там само.- Ф. 248, оп. 24, спр. 426.- А. 430-431.

81. Там само.- Ф. 353, оп.1, ч. 2, спр. 1033.- А. 5.

82. Там само.- Ф. 375, оп. 1, спр. 62.- А. 8-9.

83. Данилевский В.В. Ломоносов на Украине.- Л., 1954.- С. 94.

84. ЗООИДР.- Т.2.- С. 761.

85. РДАДА.- Ф. 665, оп. 1, спр. 111.- А. 12.

86. Там само.- Ф. 353.- оп. 1, ч. 2, спр. 2920.- А.1.

РОЗДІЛ ІІ
1.Павленко Н.И. Спорные вопросы генезиса капитализма в России // ВИ.- 1966.- № 11.- С. 90; Заозерская Е.И. У истоков крупного производства в русской промышленности ХVI-XVIII в.- М., 1970.- С. 180, 447.

2.Рабинович Г.С. Город соли - Стара Руса в конце ХVII- начале XVIII вв.- Л., 1973.- С.60.

3.Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства.- Т. 1.- С.43-44.

4.РДАДА.- Ф. 210, Бєлгород. стіл, стб. 998.- А.20-21.

5.Там само.-А.136.

6.Слабеєв І.С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні.- К., 1964.- С. 34.

7. Слюсарський А.Г., приймаючи до уваги, що на підводу завантажували не більше 30 пудів солі, вважав, що загальний обсяг виварки солі на Торських промислах складав 150-300 тис. пудів солі (Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины. - 326.

8. РДАДА.- Ф. 353, оп. 1, ч. 2, спр. 1170.- А.3.

9. Сборник судебных решений, состязательных бумаг, грамот и других документов.- С. 512.

10.РДАВМФ.- Ф. 233, оп.1, спр. 35.- А. 98.

11.Там само.- Спр. 146.- А.88.

12.ЦДІАУК.- Ф.1722, оп.1,спр.15.- А. 1-2.

13.РДАВМФ.- Ф. 233, оп.1, спр.146.- А.81.

14.Там само.- А.59.

15.Там само.- А. 88.

16.Там само.- Спр. 4, а. 173-174; спр. 146.- А.99.

17.Там само.- Спр.249.- А. 21.

18. Там само.- Спр.250.- А.111.

19. Рабинович Г.Е. Указ соч.- С. 40.

20. Заозерская Е.И. Указ соч.- С. 170.

21. РДАВМФ.- Ф. 223, оп.1, спр.146.- А. 99,108.

22. Там само.- А. 52.

23. РДАДА.- Ф. 375, оп. 1, спр. 62.- А.10.

24. РДАВМФ.- Ф. 233, оп. 1, спр.146.- А.99.

25. Открытие и начало разработки угольных месторождений в России.- М., 1952.- С.48, 58.

26. Горный журнал.- 1828.- № 10.- С. 149.

27. На нашу думку, справа 62 ("Известие о соляных заводах на Украине", що зберігається в 375 фонді РДАДА (оп.1), складає короткий витяг із опису Г. Юнкера кінця 1736 р. Про це говорить двомовність (німецька і російська мови) цієї справи.

28. Там же.- А. 8-16.

29. Данилевский В.В. Ломоносов на Украине.- Л., 1954.- С.94.

30. РДАДА.- Ф. 248, оп. 24, спр.1604.- А.73-74.

31. Данилевский В.В. Указ соч.- С.95.

32. Ломоносов М.В. Полн. собр. соч.- М.-Л.,1954.- Т. 5.- С. 662; Т. 10.- С. 411- 412. На відміну від них В.Данилевський вважав, що доклад Ломоносова - результат особистого знайомства вченого з станом промислів під час його відвідання цих місць, перебуваючи в Києві у 1733-1734 рр.(Данилевский В.В. Указ. соч.- С. 34-36).

33. Горн. Журнал.- 1828, № 10.- С. 148-152.

34. Там само.- С. 150.

35. Там само.- С. 150-152.

36. РДАДА.- Ф. 353, оп.1,ч. 2, спр. 1033.- А. 24.

37. Там само.- Ф. 248, оп. 24, спр.1604, . 804.

38. Там само.- Ф. 353, оп.1, ч. 2,спр.1033.- А. 19-20.

39. Там само.- Ф. 248, оп. 24, спр. 1604.- А. 78.

40. Там само.- Ф. 353, оп. 1, ч. 2, спр.1170.- А.4.

41. Путешествие академика Гильденштедта по Слободско-Украинской губернии.- Харьков, 1892.- С.43-44.

42. Там само.- С. 44.

43. ЦДІАУК.- Ф. 1805.-, оп. 1, спр. 129.- А. 145, 205.

44. Там само.- Ф. 1800, оп.1, спр. 13.- А. 504.

45. Путешествие академика Гильденштедта.- С.44.

46. РДАДА.- Ф. 353, оп.1, ч. 2, спр. 1033.- А. 19.

47. Там само. - Спр. 1170.- А.8-9.

48. Путешествие- С. 38-39.

49. ЦДІАУК.- Ф. 1800, оп.1, спр. 1.- А. 528.

50. Там само.- Спр. 28.- А.671.

51. Там само.- А. 670.

52. Там само.- Спр.1.- А. 529.

53. Там само.- Спр. 29.- А.306.

54. Там само.- А.675-676.

55. Там само.- Спр. 4.- А . 214.

56. РДАДА.- Ф. 353, оп. 1, ч. 2, спр. 366.- А. 29.

57. Там само.- Спр. 1033.- А. 19.

58. Там же.- Спр. 1170.- А. 5-6.

59. ЦДІАУК.- Ф. 1800, оп. 1, спр. 2.- А. 147.

60. Слюсарский А.Г. Указ соч.- С.317-318.

61. РДАДА.- Ф. 248, оп. 24, д. 1604.- А. 195-196.

62. Там само.- А. 83.

63. Там само.- А.757.

64. Там само.

65. Там само.- А. 796.

66. Путешествие.- С. 42.

67. ЦДІАУК.- Ф. 1800, оп. 1, спр. 12.- А. 43.

68. Там само.- Ф. 1710, оп. 2, спр. 309.- А. 16; спр. 833.- А. 2.

69. АСПВРАН.- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.- А. 208.

70. ЦДІАУК.- Ф. 1800, оп. 1, спр. 129.- А. 128.

71. Путешествие.- С. 43-46.

72. Там само.- С. 46.

73. АСПВРАН.- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.- А. 213-214.

74. Там само.

75. Путешествие.- С. 47.

РОЗДІЛ ІІІ
1. Загоровский В. Изюмская черта.- Воронеж, 1980.- С.52-53, 58.

2..АМГ.- Т. 1.-С.176.

3. Воронежский край с древнейших времен до конца ХVІІ в.: Документы и материалы по истории края.-Воронеж, 1976.-С. 58.

4. Слюсарский А. Г. Социально-зкономическое развитие.- С. 313.

5. Чтения Московского об-ва истории и древностей российских. (далі - ЧМОИДР).- 1859.-Кн.2.-С. 47.

6. АМГ.- Т. 2.- С. 211-212.

7. Там само. - С. 321-322.

8. ЦДІАУК.- Ф. 1791,оп.2, спр.20, стб. 43.- А. 55.

9. ЧМОИДР.- Кн. 2.-1859.- С.46-47.

10.РДАДА.- Ф. 123, оп.1, спр. 7.- А. 2-6.

11.Пирко В.А. Северное Приазовье в ХVІ-ХVІІІ вв.- К., 1988.- С.48.

12.РДАДА.- Ф.210, Бєлгород. стіл, стб. 998.- А.4.

13.Там само.- а. 79; ЦДІАУК.- Ф. 1791, оп.2, спр. 61.- А. 154-155.

14.Историко-статистическое описание Харьковской епархии.- Харьков, 1858.- Ч. 5.- С. 137-138.

15.РДАДА.- Ф. 210, Бєлгород. стіл, стб. 998.- А. 162

16.Материалы для истории колонизации й быта степной окраины Московского государства.- Ч.І.-С. 130-132.

17.РДАДА.- Ф. 210, Бєлгородський стіл, стб. 1237.- А. 166.

18.Там само.- А. 170.

19.ЦДІАУК.-Ф. 1722, оп. 1, спр. 6.-А. 14, 15, 18, 21.

20.Скальковский А. А. Соляная промышленность в Новороссийском крае (1715-1843)// Журн. мин-ва внутр.дел.- 1849.- № 25.-С. 65-67.

21.РДАДА.-Ф. 210. Бєлгород. стіл, стб. 1610.- А. 92.

22Подьяпольская Є. П. Восстание Булавина 1707-1709 гг.-М., 1962.- С.60-61.

23.Сборник судебных решений, состязательных бумаг, грамот, указов и других документов.- С. 512.

24.РДАДА.- Ф. 248, оп. 24, спр. 1604.- А. 80.

25.ПСЗ.- Т. 8, № 6287; Пірко В.О. Торські та Бахмутські соляні промисли у ХVІІ-ХVІІІ ст.// Новые страницы истории Донбасса.- 1994.- Кн. 3.- С. 9.

26.ПСЗ.- Т. 6, № 3724.

27.Там само; АСПВРАН.- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.- А. 207.

28.РДАВМФ.- Ф. 233, оп. 2, спр. 146.- А. 99.

29.Горный журнал.- 1828.- № 10.- С. 149.

30.Сборник РИО.- Т. 63.- С. 599.

31.РДАДА.- Ф. 375, оп. 1, спр. 62.- А. 8-9. Про це більш детально йдеться у задепонованій автором статті "Развитие техники й технологии солеварения в Торе й Бахмуте в ХVІІ-ХVІІІ вв." (ВИНИТИ.- 1979.-№11).

32.АСПВРАН.- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.- А. 6.

33.ПСЗ.-Т. 15, № 11013; Горный журнал.- 1828.- № 10.- С. 149.

34.РДАДА.- Ф. 248, оп. 24, спр. 1604.- А. 430.

35.АСПВРАН.- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.- А.6.

36.Сборник РИО.- Т 68.- С.252.

37.ПСЗ.- Т. 15.- № 11013.

38.Сборник РИО.- Т. 68.- С.253.

39.АСПВРАН.- Ф. 36, оп. 1, спр. 561.- А.6.

40.ЦДІАУК.- Ф. 1805, оп. 1, спр. 51.- А.290.

41.Там само.- Спр. 44.- А.189-191.

42.Там само.- Спр. 45.- А. 44.

43.Там само.- Ф. 1710, оп. 2, спр. 510.- А. 16.

44.Там само.- А. 30.

45.Там само.- А 89.

46. РДАДА.- Ф. 248, оп. 24, спр. 1604.- А. 430.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка