Ірина барган повернись у реальність



Сторінка1/7
Дата конвертації06.01.2018
Розмір1.13 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


ІРИНА БАРГАН




Повернись у реальність

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЕКТ

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Педагогічний інститут

Кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи




ІРИНА БАРГАН


Повернись у реальність


ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ ЗА НАПРЯМОМ

Профілактика девіантної поведінки

учнівської молоді

Івано-Франківськ2013

Удк.37.013

ББК 74.6я73



Повернись у реальність. Соціально-педагогічний проект / Автор І.І.Барган. – Івано-Франківськ, НАІР.- 2013. – 64 с.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент



Комар Ірина Валеріївна

Консультанти: кандидат педагогічних наук, професор

Ковбас Богдан Іванович

кандидат педагогічних наук, доцент

Михайлишин Галина Йосипівна

© І. І. Барган, 2013


Тема проекту:

Профілактика інтернет-залежності учнівської молоді

Творча назва проекту:



«Повернись у реальність»

Період трансформації українського суспільства характеризується нестабільністю політичної, економічної, соціальної, правової системи, різким соціальним розшаруванням, змінами у суспільній свідомості, переосмисленням духовних цінностей, що, в свою чергу, зумовило зростання різних девіантних проявів серед дорослих і молоді. Впродовж останніх десятиріч значного розповсюдження набули девіації серед учнів загальноосвітніх шкіл.

Питання девіантної поведінки є досить актуальним і цікавим. Саме через неї проходять негативні витоки соціуму. Внаслідок відхилень від нормальної поведінки відбувається руйнація спокійного укладу життєдіяльності. Молодь є найактивнішим психологічним суб'єктом і тому прояви соціальнj неприйнятної поведінки найвиразніше проявляються саме у них. В цьому віці, коли не сформований стійкий світогляд, особи найбільше піддаються зовнішньому впливу. Сприймаючи інтереси, погляди оточуючих, вони обирають, всотують їх у себе і в подальшому керуються ними. З розвитком девіантної поведінки у молоді все більше затуплюються позитивні відчуття і вона може стати резервом для майбутньої злочинності.Вивчення проблеми схильності до девіантної поведінки молоді, актуальність якої безсумнівна, потребує, насамперед, визначення її місця у системі координат більш широкого соціального змісту.

Питання профілактики девіантної поведінки неповнолітніх досліджуються зарубіжними і вітчизняними вченими (П. Вест, О. Джужа, А. Дойч, І. Запорожан, І. Ковчина, А. Коен, Н. Максимова, Г. Міньковський, Р. Овчарова, В. Оржеховська, В. Синьов, В. Тюріна, Т. Федорченко, М. Фіцула та ін.)

Ознайомлення людини з комп’ютером зазвичай починається в школі, але, на жаль, все більша частина батьків намагається навчити своїх дітей користуватися цим модним технічним пристроєм якомога раніше, щоб вони не відставали від однолітків.

Медики розвинених країн вже б`ють на сполох. Молодь все більше часу проводить за комп`ютером, віддаючи перевагу віртуальному світу над реальним, у пресі раз по раз з`являються повідомлення про «смерть за монітором». Західні психіатри навіть придумали спеціальний термін «інтернет-залежність».

В повсякденній мові слово інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі.

Історія інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Багато людей почали використовувати всесвітню мережу не тільки для роботи чи пошуку інформації, а як засіб життя. З'явилися чати, сайти знайомств. Люди сидять днями і ночами переписуються, бавляться в ігри, можуть навіть один одного бачити. Відповідно до нових діагностичних рекомендацій, інтернет-залежною визнається людина, яка проводить в мережі не менше шістьох годин на день і у якої спостерігався щонайменше один з симптомів залежності протягом попередніх трьох місяців.

За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, ще 31% сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більше. Більше 45% всіх опитаних заявили, що без персонального комп'ютера і підключення до Інтернету вони не змогли б жити. Це більше, ніж для будь-якого іншого медіа-пристрою (28% молодих людей не можуть жити без мобільного телефону, 11% — без телевізора).

Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності? Феномен "залежності від інтернету" інтенсивно обговорюється в даний час.

Термін «залежність» був запозичений з лексикону психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми інтернету шляхом асоціації з характерними соціальними та психологічними проблемами. Він часто називається захворюванням чи синдромом (Internet Addiction Disorder чи IAD). З'явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет-адикт.

Науковці академії наук Китаю, провівши високоточне дослідження - магнітно-резонансну томографію, довели, що інтернет-залежність згубно впливає на мозок людини. Як зазначають дослідники, вплив цього виду залежності на організм людини (а особливо на головний мозок) є майже ідентичним і дуже подібним до впливу, який на собі відчувають наркозалежні та алкоголіки.

Дехто виправдовує «зависання» у інтернеті самотністю, начебто спілкування у чатах та на сайтах знайомств позбавить від самоти. Але насправді – це сурогат спілкування. Що більше адресатів у користувача, то менше справжніх друзів. Це і є шлях до самоти.

Обговорення проблеми почалося порівняно недавно. У 1994 р. Кімберлі Янг, американський психолог з Пітсбургського університету, помістила на web-сайт спеціальний опитувальник. Незабаром вона одержала майже 500 відповідей, з яких близько 400 були відправлені, відповідно до обраного критерію, інтернет-залежними користувачами.

К. Янг – одна з найвідоміших експертів у цій області. Вона написала книгу "Піймані в мережу" та організувала центр психологічної допомоги страждаючим від інтернет-залежності. За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-адикції відсутня можливість довготривалого спостереження.

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою» дитина перестає займатися усім іншим. Поступово вона віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною».

На другій стадії симптоми наростають і ускладнюються. Якщо дитину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. Тому можна вважати, що в деяких випадках наркотична залежність є наслідком захоплення спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія – соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у навчанні і в сім`ї. Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше, наприклад, закохатися, знайти хобі.

К. Янг називає чотири ознаки інтернет-залежності:



  1. нав'язливе бажання перевірити e-mail;

  2. постійне чекання наступного виходу в інтернет;

  3. скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в інтернет;

  4. скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на інтернет.

Дослідницею було виявлено, що аддикти (узалежнені – І.Б.) найчастіше використовують чати – 37 %, MUDs (мережеві ігри) – 28 %, телеконференції 15 %, E-mail – 13 %,інформаційні протоколи (ftp, gopher) – 2%. Тобто, найменш пов’язані з інтернет-залежністю інформаційні протоколи, а найбільш пов’язані – інтерактивні аспекти Інтернету. Щодо того, що найбільш приваблює їх в віртуальному середовищі, 86 % інтернет-залежних назвали анонімність, 63% – доступність, 58 % – безпеку і 37% – простоту використання.

У 1995 році І. Голдберг запропонував термін «інтернет-залежність» для опису нездоланної тяги до використання інтернету. За Голдбергом, це розлад, «що здійснює згубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову чи психологічну сфери діяльності». Оскільки в основі такого розладу лежить прагнення до відходу від реальності, він прирівнюється до патологічного потягу при алкоголізмі, наркоманії, потягу до азартних ігор.

На думку І. Голдберга, інтернет-залежність можна констатувати при наявності хоча б 2-3 пунктів з наступних:


  1. Кількість часу, яку потрібно провести в інтернеті, щоб досягти задоволення (іноді почуття задоволення від спілкування в мережі межує з ейфорією), помітно зростає.

  2. Якщо людина не збільшує кількість часу, що вона проводить в інтернеті, то ефект помітно знижується.

  3. Користувач робить спроби відмовитися від інтернету чи хоча б менше проводити в ньому менше часу.

  4. Припинення чи скорочення часу, проведеного в інтернеті приводить користувача до поганого самопочуття.

Вона розвивається в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в інтернеті, фантазіями і мріями про інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.

На думку експертів, найбільше від інтернет-залежності потерпають підлітки та юнацтво. За даними соціологічних опитувань, щонайменше 4,4 млн. тінейджерів більшою або меншою мірою страждають від надмірного захоплення комп’ютером та інтернетом.

Поведінково інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу «життю» в інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень.

Незважаючи на те, що офіційно проблема інтернет-залежності не визнана, вона приймається до уваги в багатьох країнах, наприклад, у Фінляндії молодим людям з інтернет-залежністю надається відстрочка від армії.

В Україні даних про інтернет-психози немає. Більшість із них – це приховані випадки аддикції (залежності). Наприклад, у невеликій успішній Голландії існує 10 тисяч наркоманів і 40 тисяч інтернет-залежних. Тобто на кожного наркозалежного пацієнта припадає чотири залежних від інтернету. І якщо таке співвідношення спроектувати на Україну, то вийдуть страшні цифри.

Сьогодні як дослідники, так і звичайні люди говорять про «інтернет-залежність», маючи на увазі цілий ряд явищ:



  1. це залежність від комп’ютера, тобто пристрасть до роботи за комп’ютером, до ігор, програмування або інших видів діяльності;

  2. так-зване «електронне бродяжництво», коли людина тривалий час (багато годин) «подорожує» по інтернету без конкретної мети, причому джерелом задоволення служить сам факт перебування в Мережі, відвідування сайтів;

  3. використання інтернету для участі у віртуальних азартних іграх, аукціонах і біржах;

  4. залежність від «кібер-стосунків», тобто від соціальних контактів у мережі: спілкування (у чатах, групових іграх і телеконференціях) і встановлення в ході спілкування дружніх стосунків або “флірту”;

  5. залежність від «кіберсексу», тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах та форумах «для дорослих».

Психологи виділяють такі стадії залежності:

  1. Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.

  2. Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.

  3. Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.

Просто так вирвати інтернет-залежного з віртуального світу неможливо: ефективних соціальних і психіатричних програм поки що немає. Нерідко підлітки тікають у віртуальний світ через непорозуміння з близькими, ігнорування їхніх проблем. На перший погляд такі діти інтелектуально розвинені і, здавалося б, соціально адаптовані. Але лише у своїй площині. В інтернеті у дитини свій світ, їй там комфортно: багато друзів у «чатах», немає проблем зі спілкуванням.

Це стає величезною проблемою. Лікарі спостерігають велику кількість дітей, які до 18-ти годин на добу можуть бути за комп’ютером в он-лайн. У підсумку маємо інтернет-залежність за всіма відповідними ознаками.



Мета проекту: здійснення змістовної профілактики інтернет-залежності як різновиду девіантної поведінки учнів 9 класів.

Завдання проекту :

  1. Здійснити діагностику інтернет-залежності дітей підліткового віку.

  2. Організувати і провести змістовну профілактику інтернет-залежності серед учнів 9 класів.

  3. Вивчити,оцінити і презентувати результати проекту.

Тривалість проекту: 2 місяці.

З 8 тижнів перший призначений для здійснення діагностики інтернет-залежності підлітків та обробки результатів, які дають підстави для поділу дітей на дві групи (інтернет-залежних та схильних до залежності). Наступні шість тижнів містять заходи для реалізації завдань проекту. Завершальний восьмий тиждень призначений для оцінки результатів і якості роботи проекту.



Віковий склад цільової аудиторії: учні 9 класів.

Програма реалізації проекту передбачає такі етапи:

Діагностичний етап. Метою цього етапу проекту є проведення комплексу діагностичних методик та анкетування для визначення наявності інтернет-залежності підлітків. Діагностичний етап включає в себе також вивчення психологічних особливостей, які можуть вплинути на формування адиктивної поводінки, а також одержання інформації про становище дитини в родині, про характер сімейних взаємин, про склад родини, про її захоплення й здібності. Особливе місце на цьому етапі проекту виділене для вивчення тривожності підлітка. Тривожність може стати одним з чинників формування соціально відхиленої поведінки. Вона може бути наслідком внутрішнього конфлікту, який викликається: суперечливими вимогами до дитини з боку соціально значущих осіб (батька і матері, вчителя і батьків, різних учителів тощо); неадекватними (найчастіше завищеними) вимогами; вимогами, які ставлять дитину у залежне становище або принижують її.

Форми та методи роботи під час діагностичного етапу проекту:

Назва, тема

Виконавці

№ додатку

Спостереження

Соціальний педагог




Анкетування:

  • анкета Кімберлі Янг на визначення інтернет-залежності

  • анкета ідентифікації комп’ютерної ігрової залежності

Соціальний педагог


Соціальний педагог

Додаток 1.1


Додаток 1.2

Тестування:

  • тест на інтернет-залежність у дітей

  • шкала інтернет-залежності Анастасії Жичкіної

Соціальний педагог


Соціальний педагог

Додаток 1.4


Додаток 1.3

Діагностика тривожності:

  • шкала соціально-ситуативної тривожності Кондака

  • методика незакінчених речень Філіпа

Соціальний педагог, психолог

Соціальний педагог, психолог

Додаток 1.5


Додаток 1.6

Робота з батьками:

бесіди про про становище дитини в родині, про характер сімейних взаємин, про склад родини, про захоплення і здібності дитини



Соціальний педагог, психолог







Вивчення та обробка даних


Соціальний педагог

психолог






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка