Інноваційні підходи до взаємодії педагога з батьками в контексті модернізації дошкільної освіти України



Сторінка1/7
Дата конвертації15.01.2018
Розмір1.89 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4   5   6   7

Управління освіти адміністрації Червоно заводського району

Харківської міської адміністрації

.

Інноваційні підходи до взаємодії педагога з батьками

в контексті модернізації дошкільної

освіти України.

Харків


2012

Рекомендовано методичною радою управління освіти адміністрації

Червонозаводського району

Харківської міської ради

Протокол № ___ від______р.

Рецензенти: Чепурна Н. М., завідувач ДНЗ ( я/ с ) № 50, вища кваліфікаційна категорія.

Автор – упорядник: Грибіник Г. Ю., вихователь, спеціаліст ІІ категорії.

Інноваційні підходи до взаємодії педагога з батьками в контексті модернізації дошкільної освіти України. – Харків, 2012. – 100 с.
В роботі освітлені питання пріоритетів сімейного виховання в контексті модернізації дошкільної освіти України. Зокрема правові основи сучасного виховання, вплив сім'ї на становлення особистості та оптимізація взаємодії дошкільного закладу з сім'єю. Також представлені методичні і практичні матеріали по взаємодії педагога та батьків.


Висновки експертизи
Реєстраційний номер:

Напрям: «Гуманістичні цінності дошкільної освіти».

Номінація: «Навчально-тематичне забезпечення навчально-виховного процесу дошкільної освіти, досвід роботи методичних об'єднань, інноваційні підходи в навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів».

Назва роботи: «Інноваційні підходи до взаємодії педагога з батьками в контексті модернізації дошкільної освіти України.»

Автор роботи: Грибіник Ганна Юріївна

Експерти


П. І. Б.

Дата

Загальний бал

Підпис





































Середній бал











Голова комісії__________________________________________________________________
П. І. Б. підпис
Дата______________

Зміст


Вступ………………………………………………………………………………………...3

І Пріоритети сімейного виховання в контексті модернізації дошкільної освіти

України

    1 Правові основи сучасного сімейного виховання……………………………………5



2 Роль сучасної сім’ї в навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу………………………………………………………………………………………7

3 Оптимізація взаємодії дошкільного закладу і сім’ї на засадах Базової програми

“Я у Світі”…………………………………………………………………………………17

Висновки…………………………………………………………………………………..28

ІІ Методичні та практичні матеріали по взаємодії педагога та батьків в контексті Базової програми ”Я у Світі”…………………………………………………………….29

Список використаних джерел……………………………………………………………97

Вступ

За тисячолітню історію людства склались дві моделі виховання підростаючого поколінния: сімейна і суспільна. Кожна з них представляє собою соціальний інститут виховання і має свої спеціфічні можливості в формуванні особистості дитини.



Здавна ведеться суперечка, що важливіше в становленні особистості: сім’я чи суспільне виховання. Одні великі педагоги схилялись на користь сім’ї, інші віддавали першість суспільним закладам. Так Ян Амос Коменський називав материнською школою ту послідовність і силу знань, яку отримує дитина з рук і вуст матері. Уроки матері - без перерв у розкладі, без вихідних и канікул. Такої ж думки дотримувався інший педагог - гуманіст Іоан Генрих Пестлоцці: родина – істинний орган виховання, вона вчить справою, а живе слово тільки доповнює і, падючи у зорану життям землю, воно справляє зовсім інше враження. Разом с тим протягом багатьох років словом і справою підкреслювалась провідна роль суспільного виховання в формуванні особистості дитини.

На важливість родинного виховання вказували відомі діячі Г. Сковорода, С. Русова,

Т. Шевченко, П. Куліш, Б. Грінченко, І. Франко, О. Духнович, Л. Українка, Т. Лубенець, Г. Ващенко.

Сучасна наука також оперує даними про важливість сімейного виховання для повноцінного розвитку особистості дитини, оскільки його сила і вплив не порівнюються з жодним, навіть з дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи школі. Психологічні та соціально-педагогічні дослідження дозволяють стверджувати, що сім’я посідає дуже важливе місце серед факторів та соціальних груп, які впливають на формування особистості.

Саме сім’я з її інтимно-особистими зв’язками, як ніяка суспільна установа, може забезпечити дитині емоційний захист, відчуття важливості та суттєвості свого існування, щирої зацікавленості в ній. Сім’я – це те середовище, у якому в дитині формується уявлення, де вона приймає перші рішення щодо себе, і де починається розвиток соціальної природи дитини. Немає таких якостей особистості, у формуванні яких не брала б участь сім’я.

Сім’я – диференційована соціальна група. В ній представлено різні вікові , статеві і професійні “підсистеми”. Це дозволяє дитині найширше проявляти свої можливості, швидше і повніше реалізовувати свої потреби (А.Т.Харчев, І.В.Гребенніков, Ю.П.Азаров).

Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина – провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

Через життя в сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

Глибокий, постійний контакт з дитиною – необхідна умова виховання у будь-якому віці. Але тісний контакт і взаєморозуміння не виникають самі по собі. Батьки їх будують і творять, починаючи з віку немовляти. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на високий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. Батьки всіляко стимулюють і заохочують такі дії, способи поведінки, які відповідають їх уявленням про те, що добре, а що погано. Наслідуючи близьких, дорогих людей, застосовуючи їх “уроки філософії”, дитина оволодіває формами поведінки, способами спілкування і взаємодії з навколишніми людьми.

     На практиці впродовж тривалого часу склалося так, що дитячий садок стосовно сім’ї був незалежним, підпорядковувався адміністративним органам зі щонайменшою звітністю перед сім’єю. За твердженнями спеціалістів у дошкільних закладах достатньо розвинені і виховані діти це, здебільшого ті, в сім’ях яких з особливою увагою ставляться до виховання. Діти, які викликають труднощі з питань загального розвитку, вихованості загалом виростають у сім’ях , зі збідненим вихованням. Отже програма, чітко організований освітньо-виховний процес у дошкільному закладі виявляються прямо залежні від сім’ї: якщо в сім’ї дбають про дитину, то й дитячий садок допомагає в збагаченні розвитку, якщо ж сім’я належно не займається виховання, чи створює для дитини важки умови, то дитячий садок не в змозі допомогти. Це зумовлено тим, що родина і дошкільний заклад пов’язані формою послідовності, що забезпечує безперервність виховання дітей. Однак дошкільник не естафета, яку передає сім’я в руки педагогів. Тут діє не принцип паралельності, а принцип взаємопроникнення двух соціальних інститутів.Сім’я і дошкільний заклад мають свої особливі функції і не можуть замінити олин одного. Важливою умовою співпраці є встановлення контакту між сі’мєю і дошкільним закладом, в ході якого відбувається коррекція виховної позиції батьків і педагогів.

Зростання ролі освіти, яке спостерігається в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, змінює відношення до дошкольних закладів. Тому підтвердженням є створення Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у світі”. Для її ефективного впровадження дошкільні заклади мають передивитись зміст і якість своїх послуг, шукати шляхи впливу на кожну дитину. Це ставить педагогічні колективи дошкільних закладів перед необхідністю шукати в особі батьків спільників, однодумців у вихованні підростаючого покоління.

Тож актуальними завданнями сьогодення є:

- охоплення дошкільною освітою дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади;

- сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності;

- залучення до активної співпраці у вихованні та навчанні дітей практично всіх сімей на різних етапах їхнього становлення, розвитку та функціонування, з різними типами родинного середовища, різними виховними можливостями;

- сприяння духовному зростанню батьків, формуванню в них позитивного ставлення до себе та інших, накопиченню досвіду гуманних взаємин.

  Взаємодія батьків та виховних закладів на сучасному етапі залишається об’єктом досліджень та дискусій. Актуальні питання загальної проблеми взаємозв’язку сім’ї і дитячого садка у формуванні особистості дитини висвітлені у працях Л. Загик, В. Іванової, В. Котирло, Н. Кот, С. Ладивір, Т. Маркової, Л. Островської, Т. Пагути.

      Таким чином, сучасна наука підкреслює пріоритет сім’ї у вихованні дитини, що проявляється в багатомірності форм впливу, в їх безперервності й тривалості, в діапазоні цінностей, які засвоює зростаюча людина.



І  Пріоритети сімейного виховання в контексті модернізації дошкільної освіти України
    1 Правові основи сучасного сімейного виховання

Родина і суспільство взаємопов'язані. Сім'я чутливо реагує на всі структурні й функціональні зміни, що відбуваються в суспільстві, і певним чином сама впливає на суспільство. Тому необхідна постійна турбота держави і суспільства про сім'ю. Водночас родина повинна керуватися не тільки вузько сімейними, а й суспільними інтересами.
В основі сімейного виховання лежить сімейне право, яке закріплене Конституцією України, законодавством про шлюб і сім'ю та цивільним Кодексом України. Правовідносини між батьками і дітьми регулюються також такими міжнародними документами, як Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковані Верховною Радою України.
У "Конвенції ООН про права дитини" (прийнятій в 1989 році і ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 року) зазначено, що кожна дитина має право на життя, батьків і право на особливу турботу й допомогу. У сім'ї, як основному осередку суспільства і природному середовищі для росту і благополуччя дітей, повинен бути забезпечений особливий захист. Повний і гармонійний розвиток дитини потребує сімейного оточення, атмосфери щастя, любові і розуміння. Лише такі умови можуть підготувати дітей до самостійного життя у суспільстві і виховати їх в дусі загальнолюдських ідеалів, у дусі миру і власної гідності.
Конвенція включає основні положення про охорону здоров'я дітей, про роль, права і обов'язки батьків по створенню умов для такої охорони. Вона закликає батьків будувати взаємини з дітьми на високій морально-правовій основі. Родинна педагогіка повинна будуватися батьками на підґрунті відносин рівноправних особистостей, рівноправних суб'єктів права, а не на основі вимог старших, сліпого підкорення їм. Лише поважаючи права дитини, можна виховати в ній повагу до прав інших людей, кожної людини, повагу до закону.
Конвенція застерігає батьків від авторитаризму в сімейному вихованні. Якщо ж вони жорстоко поводять себе з дитиною або не турбуються про неї, якщо навмисне чи ненавмисне наносять шкоду фізичному чи моральному здоров'ю дітей, відповідні компетентні органи на підставі судового рішення позбавляють їх батьківських прав, а дітей відправляють на виховання в державні установи.Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов, необхідних для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Дитина має бути повністю підготовленою до самостійного життя в суспільстві і вихованою в дусі ідеалів миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй. З цим всесвітнім документом узгоджені нормативні і законодавчі акти, які регламентують становище дітей в Україні, виховні функції батьків, роль сім'ї у формуванні особистості дитини.

Правові основи сімейного виховання в Україні ґрунтуються на відповідних статтях Конституції і Закону України "Про освіту". Конституція підкреслює, що "сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою" (ст. 51). Вона зобов'язує батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51) і попереджує, що "будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом" (ст. 52).


До матерів і батьків, які не виконують свій обов'язок перед дітьми, може бути застосована сувора моральна кара - позбавлення батьківських прав. Причиною для такого рішення може служити жорстоке поводження з дітьми, аморальний вплив на них, антисуспільна поведінка батьків: алкоголізм, наркоманія, проституція, хуліганство, важкі психічні розлади.

Одним з основних принципів виховання дітей в сім'ї, що закріплені законодавством, є надання кожному із подружжя рівних прав і обов'язків стосовно своїх дітей. Це означає, що всі питання життя і розвитку дітей батьки вирішують спільно, ніхто з них не має переваги над іншим. Цей принцип гарантує захист дітей від прояву батьківського егоїзму, слугує базою для об'єктивних, розумних рішень, забезпечує найкращі умови для врахування інтересів дітей.


Закон України "Про освіту" чітко визначає відповідальність батьків за розвиток дітей (ст. 59). Згідно статті батьки зобов'язані: постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, повагу до держави і рідної мови, сім'ї, старших за віком, народних обрядів та звичаїв;
виховувати повагу до національно-історичних, культурних цінностей українських та інших народів, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти, забезпечувати повноцінну домашню освіту; виховувати повагу до законів, основних свобод людини.
Таким чином, Закон України "Про освіту" поставив перед родиною на перше місце завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості дитини. Його вирішення можливе за умови відповідного способу життя і способу думок батьків, постійного спілкування з дітьми, за умови дотримання норм загальнолюдської моралі у поведінці і спілкуванні всієї родини.

2 Роль сучасної сім’ї в навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу

     Родинне виховання – це феноменальне явище сімейного і суспільного життя,  яке постало в процесі трудової діяльності людей у зв’язку з необхідністю для молодого покоління оволодівати виробничо-трудовим досвідом старших поколінь. Відтак мати і батько виступали першими педагогами для дитини. Процес родинного виховання  - це сукупність послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення правильного виховання своїх дітей. Вони наділені всім, що властиве для педагогічного процесу і становить цілеспрямовану, свідомо організовану, розвивальну взаємодію вихователів і вихованців, упродовж якої розв’язуються суспільно-необхідні завдання освіти дітей і молоді.

   Ідеалом родинного виховання виступала здорова та щаслива людина з багатогранними знаннями і високими духовно-моральними якостями, працьовитістю.

     Традиційна батьківська педагогіка – це не що інше, як педагогіка життя. Процес виховання в трудовій сім’ї мало чим різниться від реальної життєвої діяльності самої родини та громадян.У цьому полягає основна дійова сила й достоїнство родинної педагогіки.

     Принципи родинного виховання випливають із закономірностей функціонування батьківської педагогіки і розглядають як положення, що визначають вимоги до змісту, організації і методів забезпечення виховного процесу в сім’ї. Основне завдання  родинного виховання полягає в тому, щоб сформувати людину здатною до осягнення її призначення. 

     У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, в т.ч. закладаються основи національної свідомості, і відбувається становлення особистості загалом. Ще В. О. Сухомлинський відзначав, що «… сім’я – це повноводна  річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші грані людини  -громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості. З сім’ї починається соціальне виховання. Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативи, творчого ставлення до дійсності чи навпаки – пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.

     У сім’ї зміст, форми і методи виховання залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання носить довільний характер, змінюється без чіткої системності, здійснюється фрагментарно і досить стихійно. Через це діти сильно різняться за загальним розвитком і ступенем вихованості. В одних сім’ях ростуть добрими, активними, привітними, довірливими, мають інтерес до гри, книги, мистецтва. В інших – батьки не належним чином дбають про загальний розвиток дитини, але приділяють значну увагу її дисциплінованості, слухняності. Ще в інших сім’ях зовсім не приділяють уваги розвитку і вихованню дитини.

     Отже важливість сімейного виховання ще не забезпечує його педагогічної ефективності. Воно досить часто характеризується стихійністю, а в зв’язку з цим буває, інколи одностороннім, не завжди послідовним та систематичним.

Більшість молодих батьків усвідомлюють, що потребують кваліфікованої і доброзичливої допомоги з боку вихователів. Саме цим пояснюється необхідність взаємодії, навіть взаємопроникнення сімейного і суспільного дошкільного виховання.

     Пріоритет родинного виховання, порівняно з іншими виховними ланками, незаперечний. Його сутність полягає в тому, що сім’я першою бере під свою опіку дитину з часу її народження у віці найінтенсивнішого формування її характеру і не применшує своєї уваги тоді, коли вона дорослішає. Родина належить до перших і найвпливовіших вихователів особистості. З цього приводу В.О. Сухомлинський писав: “Виховує, звичайно, сім’я в цілому – її загальний дух, культура людських стосунків… Без батьківської мудрості нема виховної сили сім’ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей”.

     Центральною функцією сім’ї завжди було виховання дітей. Адже вона є першим найвпливовішим інститутом формування особистісного фундаменту в період дошкільного дитинства. Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі, через наслідування, яке за визначенням видатного психолога Д.Ельконіна, є способом орієнтування дитини в різних аспектах навколишньої дійсності, що важливо для розвитку особистості.

     У дошкільному віці сила наслідування підкріплюється загостреним бажанням дитини чинити так, як мама, тато (сестричка, братик, бабуся, дідусь тощо). Спочатку малюк наслідує зовнішні дії та словесні реакції дорослих, вчиться правильно діяти у світі предметів, згодом він переймає способи і смисли поведінки дорослих їхні особистісні якості. Як результат – уява дитини створює “внутрішню модель зовнішнього світу” (А.Бандура), що й слугує підґрунтям моделі реальної поведінки.

     А.Макаренко, звертаючись до батьків, наголошував: “Ваша власна поведінка – найголовніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або караєте. Ви виховуєте її у кожний момент вашого життя”.

     Проте, сучасна українська сім’я зациклена на економічній площині життя. Дух комерціалізації витісняє з нашого життя усталенні цінності. Людина живе суєтно, поспіхом, вона переобтяжена буденними справами, здебільше емоційно напружена. Отже сучасній дитині випало бути свідками різного роду криз, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, тілесних утіх, розваг, грошей, зброї тощо. Вони зростають з установкою на красиве життя, яке дається легко, без особливих зусиль, дитина часто не рахується з іншими, буває нещирою, ображає слабших, виявляє нечесність, егоїзм, безвідповідальність, характеризуються низькою віддачею, задовольняються низькою або посередньою якістю зробленого. Тобто сучасна сім’я у період трансформації суспільства, природно, зазнала змін, що позначилося й на розумінні, й на ставленні до її виховної функції. Дійовими компонентами, як відомо, тут є і система цінностей сім’ї та соціальних настанов, стиль взаємин між членами родинного колективу та іншими людьми, сімейні традиції, рівень психолого-педагогічної культури батьків.



     Занурені у щоденні клопоти батьки не завжди усвідомлюють, що на сьогодні мають справу з «новою» дитиною, яку погано розуміють, по відношенню до якої використовують старі схеми, що нині вже не діють, орієнтуються на традиційний зміст, форми і методи виховання і навчання дошкільника. Тому основне завдання сучасної сім’ї  як першого соціального інституту для дитини – створити сприятливі умови для її особистісного становлення, навчити дитину жити у злагоді з довкіллям і згоді з собою, вправляти в умінні розгортати конструктивну, створювальну, гуманістично спрямовану життєдіяльність. Батькам належить перетворитися на «соціальних архітекторів» конструктивного, гуманістично спрямованого життя дитини, допомогти їй знайти своє відповідне місце у  сучасному складному світі.  Варто для початку усвідомити особливості впливу сім’ї на дитину, які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.

Вплив сім’ї на дитину


№п/п

сприятливі

несприятливі

1

Інтимне, особистісне спілкування становить для дітей і батьків надзвичайну цінність, виступає важливим життєвим контекстом

Переважання особистісного спілку- вання над діловим може уповільнити розвиток вміння налагоджувати взаємодію, спільну з іншими діяльність, гальмувати появу конструктивних навичок

2

Взаємини дитини з батьками та іншими членами родини емоційні, базуються на почуттях любові, прихільності, довіри, захищеності

Сильна прив’язаність дитини до рідних гальмує розвиток соціальної компетентності, ускладнює процес її входження в дитяче співавторство

3

Основні функції батьків – турбота про фізичне, психічне та моральне здоров’я дитини, її захист від негативних впливів довкілля

Надмірна опіка дитини призводить до формування залежної поведінки, звички до виконання вказівок та розпоряджень інших, уповільнюють розвиток самостійності дитини

4

На дитину впливають люди різного віку та статевої належності, носї різних соціальних функцій, що урізноманітнює та розширює її життєві враження та уявлення, сприяє гнучкості її поведінки

Нечіткість, непослідовність, супереч ливість вимог, стандартів та оцінок дорослих дезорієнтує дитину, уповільнює процес унормованості її особистості, утруднює становлення самостійності

5

Члени родини впливають на дитину в різних життєвих ситуаціях та умовах, що розширює діапазон виховних можливостей

Хронічно зайняті і втомлені батьки віддають перевагу дистанційним, поверхневим, короткотривалим контактам із дитиною, які формалізують і схематизують її життєві враження

6

Гнучка унормованість життя сім’ї надає дитині право на вільний час, вибір змісту та тривалості ігор і занять, сприяє задоволенню її основних інтересів

Відсутність змістовних і часових рамок діяльності не виробляє у дитини вміння її контролювати, ускладнює процес входження дошкільника в унормоване життя дошкільного навчального закладу та школи

7

Дитина пов’язана з сім’єю міцними узами, батьки зберігають своє значення для неї впродовж всього її життя. Сила впливу матері та батька на дитину не має собі рівних

Сімейні традиції, цінності, звички можуть утруднювати процес прийняття дитиною відмінних від них установок, гальмувати розвиток толерантності як важливої якості особистості, спричиняти опір новому

    Усвідомлення батьками позитивних та ймовірних негативних наслідків перебування дитини впродовж дошкільного віку  у сімейному вузькому колі допоможе їм впевнитися у доцільності поєднання сімейного виховання із суспільним, принаймні, на етапі старшого дошкільного віку. Це сприятиме кращій соціалізації малюка, формуванню в нього комунікативних здібностей, вміння рахуватися з іншими людьми.



     Сімейна педагогіка стоїть зараз перед дилемою – або вона й надалі розвиватиметься у традиційному руслі (вважатиме дитину об’єктом своїх впливів сповідуватиме знаннєцентризм, абсолютизуватиме розумовий розвиток, орієнтуватиме дитину на змагальність тощо), або має оновити своє світобачення, переоцінити усталені стереотипи виховання і навчання дитини, збагатити практику новим духовним змістом. Це вкрай важливо з огляду на нові реалії.
Тому на перший план виходять завдання родинного виховання:

  • забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей,

  • своєчасне звертання до спеціалістів у разі потреби його корекції;

  • виховання дитини на основі природовідповідності та з урахуванням її психофізіологічних і вікових особливостей;

  • піклування про нормальний розвиток відчуттів і сприймань дитини (органів зору, слуху, смаку, нюху, дотику);

  • забезпечення розумового розвитку дітей, зокрема пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості;

  • озброєння елементарними знаннями про довкілля;

  • залучення дітей до світу знань та народної мудрості через доступні їм форми сприймання: казки, оповідання, прислів'я, примовки, вірші, пісні, лічилки, загадки тощо;

  • забезпечення пізнавальної активності, розвитку творчих і художніх здібностей в ігровій та інших формах діяльності;

  • своєчасне виявлення ранньої обдарованості, створення умов для талановитих дітей;

  • формування духовності, забезпечення всебічного і повноцінного розвитку дітей на засадах національної культури й духовності свого народу, залучення їх до активної участі в кращих народних традиціях, звичаях, обрядах для дітей;

  • навчання дитини рідної мови, прищеплення їй навичок культури спілкування;

  • виховання шанобливого ставлення до батьків, старших, до свого роду, народу, культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів;

  • психологічна та фізична підготовка дітей до навчання в школі;

  • привчання до самообслуговування, започаткування основ трудового виховання на фоні загальної сприятливої трудової атмосфери в сім'ї та відповідальності за трудові доручення;

  • формування моральних цінностей дитини з позиції добра, милосердя, чуйності, благодійності, гідності, справедливості, емоційної співпричетності, розуміння й поваги інших;

  • створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки дитини, що базуватиметься на ставленні її до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих стосунків з оточуючими.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка