Інформаційно-методичний



Сторінка21/25
Дата конвертації08.07.2018
Розмір4.62 Mb.
ТипРішення
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

І. Положення про Літню школу

Літня школа для юних науковців – це тимчасове об’єднання всіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Створюється і проводиться на добровільних засадах на базі навчального або оздоровчого дитячого закладу.

Літня школа – це школа самовизначення.

Мета школи:


  • формування організаційної культури учнів;

  • забезпечення умов для плідної співпраці;

  • дотримання позицій рівності;

  • створити дух товариськості;

  • спільне між дітьми, вчителями та науковцями обговорення системи навчання та відпочинку;

  • формування позитивного іміджу.

Для досягнення мети необхідно вирішити ряд завдань.

Завдання школи:

  • узагальнити дані комплексної діагностики з урахуванням запитів та побажань учнів;

  • надати медично-психолого-педагогічну консультативну допомогу з питань освіти та саморозвитку;

  • пропагувати досягнення науки, техніки та новітніх технологій;

  • залучити професорсько-викладацький склад, працівників наукових установ до активної співпраці;

  • формувати інтелектуальну еліту;

Концептуальні засади роботи школи:

  • добровільність (на підставі власної згоди чи заяви учня та батьків);

  • доцільність (підпорядкування змісту, форм, методів та засобів роботи);

  • взаємодія (побудова взаємин між суб’єктами навчання на партнерських засадах);

  • пріоритетність (індивідуальні запити учнів);

  • неперервність (забезпечення наступності у ланцюжку: Літня школа – самоосвітня діяльність – навчальна діяльність – відпочинок);

  • нестандартність (своєрідність та оригінальність проведення занять).


ІІ. Особливості організаційної діяльності Літньої школи

Відповідно до мети, завдань та принципів роботи, діяльність усіх суб’єктів Літньої школи слід планувати, організовувати, контролювати, регулювати.

Пріоритетні види діяльності Літньої школи: діагностична, планово-

прогностична, проектна, консультативна.

Орієнтація на талановитих учнів передбачає розробку системи заходів для оптимізації організаційних умов освітнього процесу [4].

Обдаровані учні прихильні до вибору професійно-самореалізаційної моделі навчання, сутність якої складають:

- інтерес до професії (високий рівень професійної спрямованості);
- орієнтація на творчу працю, можливість проявляти ініціативу, самостійність;
- критичність мислення, схильність до пошуку нестандартних рішень [2].
Такі учні особливо потребують створення умов для самостійної роботи, вважаючи за краще не традиційні форми занять, а роботу у комп’ютерному класі, в творчих майстернях, лабораторіях, архівах тощо.

При організації процесу навчання особливо важливо враховувати потребу обдарованої учнівської молоді у самостійній роботі як пріоритетній формі навчання. Освітній процес такої категорії дітей повинен включати такі форми самостійної роботи, як написання і захист рефератів, проектів, розробка і захист цільових програм, написання анотацій, рецензування наукових статей, авторефератів, реферування, переклад з іноземних мов і анотування публікацій на іноземних мовах, самостійні творчі роботи, складання структурно-логічних схем, тестів, тезаурусів, розробка комп’ютерних програм навчального призначення та ін.

Під час перебування у літній школі учні отримують не тільки творчо-інтелектуальний розвиток (проведення профільних занять з учнівською молоддю провідними вченими науково-дослідних інститутів НАН України, викладачами освітніх установ та представниками громадських організацій), а й послуги спортивно-оздоровчого напряму (створення належних умов для духовного та фізичного оздоровлення молоді, що включає комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, які спрямовані на відновлення та поліпшення фізичного і психічного стану здоров’я) та культурно-пізнавального (забезпечення культурно-інтелектуального середовища для розкриття талантів та розвитку творчих здібностей (знайомство з культурно-історичними місцями та природно-заповідними територіями Києва та Київщини, відвідування музеїв, театрів та інших культурно-мистецьких закладів).

Терміни проведення та режим Літньої школи:


  • доцільне проведення школи в червні-липні по 12-14 днів;

  • кількість годин занять та відпочинку визначається щоденним планом роботи.

Управління Літньою школою здійснює адміністрація Малої академії наук учнівської молоді, а контроль над діяльністю школи – НЦ «Мала академія наук України».

Літня школа працює чітко за планом, який розроблений, обговорений на методичній раді (загальних зборах учасників педколективу) «Малої академії наук учнівської молоді», затверджений безпосередньо директором та погоджений з НЦ «Мала академія наук України».



Документи, що регламентують роботу Літньої школи:

  1. заявки на участь у Літній школі;

  2. наказ головного управління освіти про проведення літніх шкіл;

  3. затверджені списки учнів-учасників літніх шкіл;

  4. план роботи Літньої школи;

  5. дорадчі документи (плани роботи на кожен день, навчально-тематичний план, сценарії свят, плани екскурсійних маршрутів);

  6. табель обліку робочого часу;

  7. інструкції з безпеки життєдіяльності для учнів літніх шкіл;

  8. аналітичні матеріали.

Фінансування Літньої школи відбувається за рахунок бюджетних коштів

(оплата праці вчителів, організаторів, науковців, технічного та обслуговуючого персоналу закладу де проводиться Літня школа).



Очікувані результати.

Після перебування у Літній школі, ми очікуємо побачити учня, який отримав не тільки конкретні знання чи вміння з якоїсь галузі науки, а саме те, за допомогою чого людина зможе опанувати будь-які знання.


Модель життєвотворчої компетентної особистості
Учень-учасник

літньої школи

Духовне

самовдосконалення



Толерантність (співпраця, співтворчість)

Усвідомлення в собі проектувальника власного життя

Усвідомлення

«Я – концепція»

Креативність (натхнення, творіння, незвичайність)

Креативність (натхнення, творіння, незвичайність)

Здійснення

неперервної самоосвіти



Список використаних джерел
1. Аніськіна Н.О. Літня школа. Нова організаційна модель освіти старшокласників / Н.Аніськіна, О.Тимощук, О.Чорна. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – С. 10.

2. Здібність. Обдарованість. Таланти: система роботи з обдарованими дітьми / упоряд. М.Голубенко. – К.: Шк. світ, 2009. – С. 14-15.

3. Ковбасенко Л.І. Методика виховної діяльності в Малій академії наук: Метод. посібник. – К., 2006.

4. Німак О.М. Організація роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітньому навчальному закладі / О.М. Німак. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – С. 1-9.

5. Шелакін В. Планування роботи навчального закладу. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. – 112 с.

Ефективність використання проектно-дослідницької діяльності учнів при вивченні фізики і астрономії в школі

І.М. Незабитовський,

заступник директора

з науково-методичної роботи

Малої академії наук

учнівської молоді
Анотація. У статті висвітлено проектно-дослідницьку діяльність учнів як один із можливих шляхів формування якості дослідника учнівської молоді і обґрунтовано доцільність її використання в школі. Розкрито ефективність проектно-дослідницької технології навчання при вивченні фізики і астрономії як засобу розвитку особистості дитини.

Ключові слова: проект, дослідження, діяльність, особистість, компетенції, навчальна діяльність, навчання, проектно-дослідницька діяльність.

Мета державної політики щодо розвитку освіти, як зазначається в Доктрині освіти в Україні у XXI столітті, полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України. Пріоритетним напрямом реформування освіти є досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних предметів. Фізичні і астрономічні знання і вміння розглядаються не як самоціль, а як засіб розвитку особистості дитини, забезпечення її особистої грамотності, як здатність розуміти роль фізики і астрономії у світі, в якому вона живе. Відчути свою спроможність, успішність, комфортність на уроці дає використання сучасних технологій, а саме — проектно-дослідницької. Сучасна назва — проект, уже підвищує інтерес учнів до вивчення фізики і астрономії.

Навчання із застосуванням проектних технологій не є принципово новим. Метод проектів виник у 20-ті роки минулого століття у США. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме до необхідних знань. Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини, для її розв'язання дитині необхідно застосовувати здобуті знання або ті, що їх належить набути.

Метод проектів дозволяє вирішувати завдання по формуванню і розвитку інтелектуальних умінь. Спільна або індивідуальна робота над проблемою має за мету не лише постаратися вирішити цю проблему, а й довести правильність її вирішення, представити результат своєї діяльності в певних обґрунтуваннях. Робота над проектом також передбачає необхідність в різні моменти пізнавальної, експериментальної, творчої діяльності використати сукупність інтелектуальних умінь. Тому не безпідставно вищезазначений метод широко використовується в національній педагогіці для створення умов для творчого самовдосконалення, духовного розвитку учнівської молоді, розвитку науково-дослідницької, експериментальної діяльності у різних галузях науки і техніки.

Застосування проектно-дослідницької діяльності у навчанні допомагає учням освоювати нові способи роботи з альтернативними джерелами інформації (наукова література, Internet, мультимедіа, енциклопедії і ін.), формувати основи інформаційної культури. В результаті самостійної роботи в учнів зростає мотивація до вивчення предмета. В процесі використання інформаційних технологій, тобто системи прийомів діяльності залученням усіх можливостей комп'ютера в проектній роботі, у дітей автоматично формується позитивне ставлення до комп’ютера. Це дає можливість повністю усунути одну з найважливіших причин негативного відношення до навчання – неуспіх, обумовлений нерозумінням, значними пропусками в знаннях.

В основу «Методу проектного навчання» покладена самостійна цілеспрямована дослідницька діяльність учнів. Попри те, що дослідження носить навчальний характер, при його організації використовуються загальноприйняті в науці методи пізнання. До загальнонаукових методів відносяться аналогія, спостереження і досвід, аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, конкретизація. «Метод проектного навчання» може бути використаний як при вивченні нового матеріалу, так і при закріпленні і відтворенні навичок розв’язання завдань. Вибір методу наукового пізнання, який буде використаний в навчальному дослідженні, залежить від матеріалу, що вивчається.

Взагалі кажучи, дослідження можна розділити на фундаментальні і прикладні, спрямовані на застосування відкритих закономірностей і законів для вирішення практичних питань і впровадження результатів в практику. Саме до останнього типу повинні відноситися дослідження учнів, що навчаються в системі «Школа – МАН».

Програма модернізації освіти в Україні орієнтована не лише на засвоєння кожним учнем певної суми знань, але і на розвиток особистості учня, його пізнавальних і творчих здібностей, творчої самореалізації. Дослідницька діяльність, як на уроках, так і в позаурочний час створює умови інтегрувати теоретичні знання і практичні навички. Реалізувати технологію дослідницької діяльності можна через фізичний експеримент, лабораторний практикум, розв’язування задач, подання нового матеріалу і через проектну урочну і позаурочну діяльність.

Під дослідницькою діяльністю розуміється діяльність учнів, пов'язана з розв’язанням творчого, дослідницького завдання із заздалегідь запланованою схемою, що припускає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері: постановку проблеми, вивчення теорії, присвяченій цій проблематиці, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, власні висновки. Будь-які дослідження в шкільному курсі фізики і астрономії дотримуються подібної структури. Такий ланцюжок – невід'ємна приналежність до дослідницької діяльності.

Слід відмітити, що головна мета учнівського дослідження відрізняється від такого в науці. Якщо у сфері науки метою є створення об'єктивно нових знань, то в навчанні мета дослідницької діяльності – розвиток особистості учня в процесі виконання ним дослідження, отримання учнем суб'єктивно нових знань, виявлених самостійно або за допомогою учителя. Тому поєднання проектного навчання з дослідницькою діяльністю учнівської молоді є запорукою успішного розвитку майбутнього інтелекту нації. Кожна особистість у суспільстві-центральний об’єкт, на який спрямовані сили і можливості батьків, педагогів. І щоб створити, сформувати цю особистість, батьківсько-педагогічна спільнота бере на себе найвищий ґатунок відповідальності, а саме – бути прикладом з основних трьох напрямів навчально-виховного процесу: дисциплінованість, працелюбність і любов до тих об’єктів, з якими налаштовані працювати, кого хочуть виростити здоровими і працелюбними.


Модель розвитку особистості в проектно-дослідницькій діяльності
Завдання розвитку інтересу учнів до фізики і астрономії, розширення і поглиблення їх знань і уявлень про зв'язок фізики і астрономії з життям, в проектно-дослідницькій діяльності можуть вирішуватися по-різному. Діяльність учнів найчастіше базується або на теоретичній основі - підготовці доповідей, складанні рефератів, розв’язанні завдань, або практичному виготовленні моделей, приладів, наочних посібників в процесі науково-дослідницької роботи. Досвід показує, що застосування проектно-дослідницької діяльність в навчальному процесі сприяє:

- розвитку інтересу і актуалізації знань з фізики і астрономії;



- розвитку інтелектуальної ініціативи учнів;

- створенню передумов для розвитку наукового типу мислення;

- освоєнню творчого підходу до будь-якого виду діяльності;

- навчанню і застосуванню інформаційно-комунікативних технологій;

- формуванню розвиваючого середовища;

- професійному самовизначенню учнівської молоді.

Важливо, щоб кожен пошук містив елемент новизни. Тільки тоді проявиться самостійність в пошуковій діяльності, що значною мірою розвиває творчу активність кожного учня. Умовно проектно-дослідницьку діяльність можна розділити на два види, які відмінні один від одного. До першого відносяться дослідження, що виконуються учнями 7-9 класів: «Дослідження умов плавання тіла», «Визначення щільності картоплі», «Залежність опору провідника від його розмірів», «Залежність швидкості випаровування рідини від температури оточуючого середовища»,завданням яких є:



  • навчити учнів ставити мету;

  • складати план досліджень;

  • підбирати необхідні прилади і матеріали;

  • збирати необхідні установки;

  • проводити дослідження і формулювати висновки;

Другий – це складніші дослідження, що виконуються учнями 10-11 класів, які враховують застосування набутих знань в практичній діяльності із використанням інформаційно-комунікативних технологій: «Дослідження процесу затухання коливань», «Коливання різної амплітуди», «Коливання в складних системах», «Під крилом дельтаплану», «Проблема впливу кислотних дощів на довкілля», «Вплив шуму на живі організми», «Різка зміна атмосферного тиску і вплив його на самопочуття людей», завдання яких є навчити учнів:

  • самостійно застосовувати знання з різних предметів;

  • самостійно знайти інформацію в інформаційному полі;

  • знаходити декілька варіантів вирішення проблеми;

  • висувати та науково обгрунтовувати гіпотези;

  • встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Приведемо вимоги до змісту і організації проведення навчального проекту в межах класно-урочної системи:

  1. Проект повністю орієнтований на діючу програму і навчальний план і може бути легко інтегрований у межах навчального процесу.

  2. Зміст проекту зрозумілий, представлений логічно і зручно для сприйняття. Самостійні дослідження учнів найзрозумілішим чином ілюструють засадничі питання.

  3. Діяльність у рамках навчального проекту допомагає учням інтерпретувати, оцінювати і систематизувати інформацію. Цілі і теми навчання чітко викладені, добре визначені і підтримані засадничими питаннями і питаннями теми навчальної програми.

  4. Усі матеріали проекту створені з дотриманням авторських прав.

  5. Проект характеризується великою оригінальністю ідей, дослідницьким підходом до зібраних і проаналізованих матеріалів, використанням широкого спектру першоджерел.

  6. Матеріали проекту багаті оригінальними елементами мультимедіа, що допомагають сприйняттю найбільш складних питань.

  7. Проект повністю зорієнтований на особистісно-орієнтоване навчання, в його основі лежить технологія навчання в співпраці.

Головна мета будь-якого проекту - формування різних ключових компетенцій, під якими в сучасній педагогіці розуміються комплексні властивості особистості, що об’єднують взаємозв'язані знання, уміння, цінності, а також готовність мобілізувати їх в необхідній ситуації.

В процесі проектної діяльності формуються наступні компетенції:



1. Уміння рефлексій:

- уміння осмислити завдання, для вирішення яких недостатньо знань;

- уміння відповідати на питання: чому необхідно навчитися для вирішення завдання.

2. Пошукові (дослідницькі) уміння:

- уміння самостійно здобувати знання з різних областей;

- уміння самостійно знайти інформацію в інформаційному полі;

- уміння знаходити декілька варіантів вирішення проблеми;

- уміння висувати гіпотези;

- уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.



3. Уміння і навички роботи в співпраці:

- уміння колективного планування;

- уміння взаємодіяти з будь-яким партнером;

- уміння взаємодопомоги в групі в рішенні загальних завдань;

- навички ділового партнерського спілкування;

- уміння знаходити і виправляти помилки в роботі інших учасників;

- уміння проектувати процес;

4. Комунікативні уміння:

- уміння вступати в діалог, ставити запитання і так далі;

- уміння вести дискусію;

- уміння відстоювати свою точку зору;

- уміння знаходити компроміс;

- навички інтерв'ювання, усного опитування.



5. Презентаційні уміння і навички:

- навички монологічного мовлення;

- уміння упевнено тримати себе під час виступу;

- артистичні уміння;

- уміння користуватися засобами наочності при виступі;

- уміння відповідати на незаплановані питання.



Роль учнів: вони виступають активними учасниками процесу, а не пасивними статистами. Діяльність в робочих групах допомагає їм навчитися працювати в команді. Школярі вільні у виборі способів і видів діяльності для досягнення поставленої мети, їм ніхто не нав’язує чужої точки зору. Найцікавіше, що навіть невдало виконаний проект також має велике позитивне навчальне значення.

Використовувати цей метод спонукають наступні чинники:



  • з одного боку - учні старших класів недостатньо навчені формам самостійної діяльності, їх мало цікавлять проблеми сучасного стану технічних наук, вони не зовсім усвідомлюють відповідальність за своє навчання і за навчання в класі в цілому.

  • з іншого боку - на сьогоднішньому етапі розвитку нашого суспільства, розвитку високих технологій, уміння самостійно мислити в нових невідомих умовах, уміння вести самостійно дослідження, уміння працювати в колективі, мислити корпоративно цінуються особливо високо.

Вирішення цього протиріччя можна реалізувати через спільну навчальну діяльність учнів при створенні проекту :

  • це самостійна робота з підготовки проекту;

  • вибір напряму роботи, що цікавить, в процесі створення готового продукту;

  • частково-пошукова або дослідницька діяльність;

  • самовираження учня через творчий підхід в реалізації проекту.

Головною відмінною особливістю проектно-дослідницького методу є навчання на активній основі, через дослідницьку діяльність учня, яка відповідає його особистим інтересам.

В основі цього методу лежить розвиток пізнавально-пошукових навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення.




Проектно-дослідницька технологія навчання

Технологічний процес проектно-дослідницького навчання

Центральним принципом проектно-дослідницької діяльності є спільна робота (педагог - учень).

Етапи проектно-дослідницької діяльності
1. Етап передпроектної підготовки

  • вибір і формулювання теми проекту;

  • визначення мети дослідницького проекту;

  • визначення мети навчально-дослідницького проекту;

  • висунення гіпотези;

  • постановка завдань;

  • визначення методів дослідження;

  • збір необхідної інформації.

2. Етап планування

  • планування процесу виконання проекту керівником;

  • обговорення можливих результатів за напрямами дослідження;

  • планування роботи творчих груп;

  • визначення термінів представлення проміжних і підсумкових результатів.

3. Організаційно-дослідницький етап

  • обговорення і обробка інформації за напрямами дослідження;

  • підведення проміжних підсумків дослідження;

  • додатковий збір інформації;

  • співставлення кінцевих результатів з положеннями висуненої гіпотези;

  • підсумковий звіт творчих груп про результати дослідження;

  • оформлення результатів дослідження за вибраними напрямами.

4. Завершальний етап (етап представлення результатів)

  • підготовка презентації результатів;

  • публічна презентація проектної роботи;

  • аналіз роботи, виконаної впродовж проектного періоду;

  • оцінка роботи проектної групи в цілому і кожного його учня.

У сучасній школі зміст проектно-дослідницького навчання пов'язаний з вирішенням і дослідженням певних проблем. Особливості цього методу знаходяться в активній ролі самого учня, самостійності виконання ним роботи і безпосередньої значущості вирішуваної проблеми для учня. Хоча не кожен учень освоює цей вид діяльності, але практика показала, що ця технологія дозволяє активізувати пізнавальний інтерес учнів і підготувати учня до участі в науково-дослідницькій діяльності в системі «Школа-МАН». З кожним роком кількість таких учнів зростає, що свідчить про підвищення пізнавальних інтересів та розвитку їх ключових компетенцій для реалізації нового змісту сучасної освіти.

Список використаних джерел

1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 297 с.

2. Білоус С.Ю. Засвоєння досвіду творчої діяльності в педагогічній системі «Школа – Мала академія наук» на матеріалі фізики // Наукові записки. – Вип. 46. Серія: Пед. науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2002. –

232 с.


3. Буров В.А., Иванов А.И., Свиридов В.И. Фронтальные экспериментальные задания по физике-9. – М.: Просвещение, 1986. – 267 с.

4. Вербицький В.В., Назаренко Л.І., Козленко В.П. Великі успіхи Малої академії // Тези наук. робіт. – К.: Аверс, 1998. – 78 с.

5. Гусь І.М., Калмикова І.В. Метод проектів // Управління школою. – 2005.–

№5. – С. 89.

6. Зязюн І.А. Інтелектуальний творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти. // Неперервна професійна освіта: проблема. Пошук, перспективи. Монографія. / За ред. І.А. Зязюна. – К., 1992. – С.12.

7. Коменский Я.А. Педагогическое наследие. – М.: Педагогіка, 1987. – 413 с. 8. Перельман Я.И. Занимательная физика. В двух книгах. Книга1. 20-е изд., стереотип.-М.:Наука,1999. – 224с.

9. Талызина Н.Ф. Технология обучения и ее место в педагогическом процессе // Совр. Высшая школа. – 1977. – Т.1. – С. 37-45.

Розвиток творчих здібностей школярів

у процесі вивчення поезії
Т.В. Петровська,

заступник директора

з навчально-виховної роботи

Малої академії наук

учнівської молоді
Анотація. У статті розглянуто деякі методичні аспекти проблеми розвитку творчих здібностей школярів під час вивчення поезії у початковій та основній школі.

Ключові слова: поетичний текст, ліричний текст, учень-читач, читання, сприйняття, аналіз, виразні засоби, образ, особистість, творчість, творчі здібності.
Зміни, що відбулися упродовж останніх десятиліть в Україні і в системі освіти, об'єктивно висунули на перший план проблему підвищення творчої активності школярів у навчальному процесі; поняття «особистість», «самостійність», «розвиток», «творчість» стали ключовими. У навчанні актуальним став не лише результат, а й процес його досягнення.

Аналіз рівня літературного розвитку школярів, сформованості їхніх навчально-особистісних навичок дає змогу зробити висновок про знижений інтерес до художньої літератури (особливо до поезії), низький рівень розвитку мовлення, недостатню активність творчої уяви, самостійності. Систематичне звернення до вивчення поетичного тексту на уроках літератури і літературного читання актуалізує в учня процес самореалізації творчих здібностей, різноманіття духовних проявів його особистості. Це сьогодні затребуване суспільством, часом, соціальними умовами.

Проблема читання й аналізу ліричного тексту в школі – одна із найголовніших. Важливо вже з перших кроків у світ літератури вселити учням-читачам думку про те, що слово в поетичному тексті набуває унікального змісту. Допомогти учням наблизитись до розкриття цього змісту — завдання вчителя на уроці. Учитель має враховувати той факт, що самі школярі часто не можуть сприймати цілісно ліричний текст.

Літературознавці виділяють три основних типи сприйняття поетичних текстів дітьми. До першого типу відносяться діти, в яких розвинене сприйняття лірики, можна сказати, що воно в них від природи (у класі 4—5 таких учнів). Ці читачі вже при першому читанні сприймають вірші в їх естетичній значущості. Другий тип учнів (у класі їх 20—25) не настільки сильний у сприйнятті ліричного вірша з точки зору художності і естетики. До третього типу відносяться діти, які погано сприймають вірші. Крім цього, слід враховувати під час роботи над ліричним текстом вік дітей, рівень їхньої начитаності тощо.

Специфічні особливості ліричного тексту полягають у тому, що в кожному вірші безпосередньо присутній автор, його внутрішній світ, його переживання і роздуми. Проте не можна розглядати ліричний текст лише як віддзеркалення відчуттів однієї людини. Образ-переживання є єдністю індивідуального й типового. Ліричне переживання, відображаючи суб'єктивний настрій автора або ліричного героя, виявляється значимим, близьким для широкого кола читачів. Зрозуміло, що побачити це, відчути, почути музику вірша молодший школяр зможе не відразу.

Психологічні дослідження констатують, що 6-8-річні діти сприймають поезію як взірець, прагнуть запозичити її образи. Особливо активно вони реагують на метафоричні вирази. Діти прагнуть точно або приблизно відтворити їх у бесідах чи на малюнку, пояснити спосіб їх творення, але досить обмежено вживають їх у своїх висловлюваннях [3].

Важливим з огляду на цей факт є розвиток творчих поетичних здібностей і образного мовлення молодших школярів у взаємозв’язку із читанням та аналізом художніх творів. Таку роботу вчитель може спланувати і проводити на кожному уроці з читання. Для поглибленого ознайомлення дітей з особливостями художнього слова створено курс за вибором «Поетика» для 2 – 4-х класів, покликаний розкрити учням значення поезії, «вчити їх пізнавати слова поетичної мови, формувати вміння спостерігати за навколишнім середовищем, розвивати їхню уяву, зв’язне мовлення» [6].

Здійснюючи добір художнього матеріалу, в методичних посібниках дотримані особливості читацького і мовленнєвого розвитку молодших школярів, враховані їхні смаки та інтереси, включені кращі фольклорні та літературні твори для дітей. Так, у 2-му класі програма пропонованого курсу містить фольклорні жанри (загадки, народні казки, прислів’я, приказки, лічилки, колискові й обрядові пісні; колядки, щедрівки, заклички, скоромовки), поетичні твори для дітей. Завершується курс поетики для другокласників розділом «Рідна мати моя…» (фольклорні твори малої форми і вірші про матір). У 3-му класі діти знайомляться – на доступному для них рівні – з особливостями поетичної мови, римою і ритмом, основами віршування (стопою і віршованими розмірами). Завершується 3-й клас ознайомленням учнів з віршами для дітей, написаними поетами Київщини.

Програма з поетики для учнів 4-го класу містить початкові поняття про систему віршування, будову драматичного твору, словники української мови. Багато уваги приділяється в цьому творчій роботі учнів – аналіз віршів про рідну мову, батьківщину, матір; складання та аналіз власних віршів.

Систему роботи вчителя на заняттях курсу «Поетика» розписано в навчально-методичних посібниках для кожного класу. Вона включає читання і слухання художніх творів для дітей, їх аналіз, заучування напам’ять, виконання спеціальних творчих завдань: пригадати синонім заданого слова; знайти антонім; придумати порівняння, дібрати слова певної тематичної групи тощо. Виконуючи такі завдання, діти замислюються над значенням слів, прагнуть вживати їх так, щоб точно охарактеризувати ту чи іншу ознаку, предмет, явище. Вони набувають початкових знань про образність слова, розвивається розуміння ними різних його відтінків. Головною метою розробленого курсу є творчий процес, спрямований на розвиток образного мовлення молодших школярів, який включає якісне засвоєння лексики художнього твору і продукування на основі цього власних поетичних творів.

Проте результати уроків, присвячених поезії, «виміряти» важко. Адже може бути і так, що знання про поезію виявляться для учня «надлишковою» інформацією, він лише отримає відомості про них. І знання ці відкладуться в пам'яті, не торкаючись «внутрішніх» струн особистості. Можна судити також і про вплив, який вони справляють на внутрішній світ школяра, хоча нерідко результат впливу проявляється лише через багато років. Саме ці знання відіграють вирішальну роль у становленні особистості. Вони йдуть до учня від твору, від письменника. Освоєння їх відбувається індивідуально і залежить від багатьох причин: життєвого і читацького досвіду учня, його ціннісних орієнтацій, психологічних особливостей тощо. Учитель не може передати ці знання, а є лише посередником між поетом і читачем-учнем, організовуючи процес читання-переживання, пізнання.

Це і є найважче, але водночас найголовніше під час вивчення лірики. «В пробудженні здатності до співтворчості і полягає мистецтво аналізу лірики в шкільних умовах. Тому він (аналіз) має цінність тоді, коли побудований не як повідомлення здобутих автором досягнень, а як процес співвідкриття» (З.Я.Рез) [7]. Отже, продуктивна педагогічна ідея полягає в тому, щоб надати максимальну допомогу дітям у пробудженні здатності до пізнання, співпереживання, співтворчості, співвідкриття.

Принципи педагогічної діяльності у цьому напрямку:

1) принцип співробітництва, ділового партнерства вчителя та учнів на основі взаємної поваги;

2) урахування в процесі навчання не тільки розумових здібностей школярів, а й їхніх емоцій і ціннісних орієнтацій;

3) постійне стимулювання творчої активності і пізнавальної самостійності учнів;

4) широке використання на уроках літератури творчості як співавторства письменника, учителя й учня;

5) індивідуалізація і диференціація навчання, що включає в себе врахування індивідуальних особливостей окремих учнів, груп і класу в цілому.

Уроки літератури і літературного читання мають унікальні можливості, використовуючи їх вчитель актуалізує в юному читачеві процес самореалізації, природним наслідком якого будуть якісні зміни в розвитку його особистості.

У роботі з підготовки до осмислення ліричних текстів молодшими школярами методисти радять використовувати ігри, що допомагають формувати базу сприйняття ліричного тексту. Наприклад, Л.Ф. Климанова [2] пропонує:

- ігри з формування уяви, образного мислення («гра-уявлення»: закрий очі й уяви, якого кольору сміх. Сміх може бути червоним? Яка людина сміється червоним сміхом? А срібним? А чорним?);

- ігри з формування складних абстрактно-логічних взаємодій («шукаємо порівняння»: на що схожий який-небудь предмет (телефон, пенал, дошка, дуб і т. д.?).

Такі своєрідні мовленнєві розминки, на думку автора, «допомагають пояснити значення багатьох слів у художньому тексті; розкріпачити, зробити вільною уяву учня» [2, 73], емоційно налаштувати дітей, що особливо необхідно для уроків з читання ліричних творів.

Оскільки ліричний текст відображає почуття, то роботу над ним слід починати з підготовки до емоційного сприйняття твору. Наприклад, вивченню вірша про зиму передує екскурсія на природу, де відбувається накопичення і деталізація вражень, підготовка ґрунту для кращого сприйняття. Актуалізація мотиваційних ресурсів навчання надає пізнавальній діяльності особистісного змісту, допомагає знайти в художньому тексті матеріал для роздумів і переживань, пробуджує потребу виразити себе в особистому тлумаченні твору, у власній його інтерпретації. А звідси інтерес і бажання «вчитуватися» в текст, емоційно пережити його і осмислити.

     З цією метою бажано проводити на початку уроку літературного читання, присвяченого аналізу ліричних творів, поетичні п'ятихвилинки, які активізують чуттєве сприйняття школярів, допомагають відключитися від буденного життя і поринути у світ поезії. Так створюється потрібний психологічний настрій школярів. Ураховуючи індивідуальні здібності учнів, читання відбувається по-різному: хто читає напам'ять, хто по книзі, хто в музичному супроводі. Головна умова при цьому – заохочення дітей до читання поезії, тому їхні інтереси під час вибору тематики твору, виду читання враховуються в першу чергу.

Починаючи з 5 класу, словесникові варто практикувати обговорення, виразне читання і аналіз віршів (по групах). Кожна група отримує картку з указаним віршем. Запитання і завдання для аналізу записано на дошці:



  • Які почуття викликав у вас прочитаний вірш?

  • Які образи ви побачили в ньому?

  • Знайдіть зображально-виражальні засоби, визначте їх роль у створенні цих образів.

Важливе місце в роботі над поетичним текстом займає аналіз зображально-виражальних засобів його мови. Ведеться багато суперечок про те, як вивчати тропи і в якій мірі приділяти їм увагу в навчальному процесі, але без них вивчення художнього твору неможливе. Для того, щоб старшокласники могли вільно орієнтуватися в різноманітті зображально-виражальних засобів, необхідно почати їх вивчення вже в середніх класах (це визначається загальноосвітніми програмами). І тут кожен словесник знаходить свої шляхи вивчення тропів: хтось на кожному уроці організовує «стилістичні розминки», хтось планує періодичні уроки-практикуми з навчання аналізу мови твору; хтось проводить факультативні або групові заняття з вивчення зображально-виражальних засобів і стилістичних фігур.

На мою думку, варто розробити навчальні матеріали, які б включали комплекс завдань і вправ, що сприяють підвищенню рівня володіння учнями зображально-виражальними засобами мови. Система роботи над виразними засобами має передбачати поетапне навчання:

   1 етап – сприйняття художнього тексту;

   2 етап – поглиблений аналіз тексту, знайомство з різними видами художніх засобів: «Дізнайся ...!»

   3 етап – аналіз виразних засобів різних видів: «Вивчи ...!»

  4 етап – узагальнювально-творчий і контрольний («Творець»): «Використовуй ...!»

Робота над виразними засобами мови необхідна, так як це саме той мовний рівень, на якому об’єднуються і взаємодіють мовні образні засоби. Уміле й доречне їх використання збагачує нашу мову, надає їй сили, образності і експресивності.

Входження в лабораторію письменника є наочним уроком вдумливого вивчення життя, природи, людини, серйозною роботою над образами, композицією, словами. В учнів формуються читацькі якості: емоційна чуйність, образне мислення, естетична реакція на художнє слово. Така робота допоможе учням перейти від роздумів до створення власних творів.


Список використаних джерел

  1. Качурин М.Г. Организация исследовательской деятельности учащихся на уроках литературы. – М.: Просвещение, 1988.

  2. Климанова Л.Ф. Уроки чтения: 1 кл. – М., 2008.

  3. Лукіна Е.Ф. Деякі особливості сприймання мови художніх творів дітьми старшого дошкільного віку // Дошкільна педагогіка і психологія: Республіканський науково-методичний збірник. – К.: Рад. школа, 1966. – Вип. 2. – С. 60 – 70.

  4. Меркин Г.С. Развитие речи. Выразительные средства художественной речи. – М.: Дрофа, 2002.

  5. Петрова Т.С. Анализ художественного текста и творческие работы в школе. – М.: Московский лицей, 2002.

  6. Петровська Т. В. Поетика: навч.-метод. посіб. для 2 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К. : Генеза, 2010. – С. 1.

  7. Рез З.Я. Изучение лирики в школе.Л., 1968. – С. 8.

Перспективи розвитку сфери діяльності педагогів з учнями

Малої академії наук

Т.В. Коркішко,

завідуюча методичним відділом

Малої академії наук учнівської молоді
Творчість обдарованих дітей нерозривно поєднана з талантом, здібностями, геніальністю, відповідною мотивацією творення. Вона розвивається соціокультурно на основі природних задатків, обдарувань. Завдання позашкільної педагогічної системи, до якої належить Мала академія наук – якнайповніше виявити, активізувати потенційні можливості обдарованої учнівської молоді, перетворити їх у реальні творчі сили. Для цього необхідно розробляти і застосовувати ефективні, вже апробовані педагогічні і психологічні прийоми.

Інтелектуально обдаровані діти можуть бути готові до суспільно-корисної наукової діяльності у світі, що швидко змінюється, лише за умови ознайомлення їх з усіма можливими шляхами пізнання, світоглядними основами природничих, гуманітарних і філософських наук. Тільки тоді можна здійснити особистісну спрямованість виховання та освіти обдарованої учнівської молоді.

Шляхом лише зовнішнього спостереження дуже важко відрізнити обдаровану дитину від звичайної. Діти дорослішають не завжди рано, а інколи мають сповільнений розвиток, тобто обдарованість упродовж певного часу залишається прихованою. Здібність до навчання з’являється на більш пізніх етапах розвитку, тому зафіксувати обдарованість допомагають лише детальні дослідження і спостереження над індивідуальністю дитини.

Сфера здібностей вимагає комплексного підходу у вивченні проблеми обдарованості. Проблема обдарованості багатоаспектна і тільки якісне сполучення методик виявлення сукупності задатків, природних даних, їхня цілісна індивідуальна характеристика, мотивація внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності, розвиток здібностей гарантує успішну діяльність дитини відповідно до широти її можливостей. Саме тому в усіх етапах навчання і виховання повинні брати участь психологи, педагоги, які своїм психологічним, інтелектуальним, моральним сприйняттям дійсності і дитини допоможуть у майбутньому реально оцінити природну суть і майбутнє творчо обдарованої особистості.

З метою виявлення обдарованих учнів практичні психологи проводять тестування за допомогою пакету психодіагностичних методик, який включає п'ять методик:

• визначення рівня інтелекту за матрицями Дж.Равена;

• визначення рівня пізнавальної активності;

• дослідження мотивації навчання;

• дослідження творчого мислення та оригінальності П.Торренса;

• дослідження креативності Г.Девіса.

Після обстеження та обробки отриманих даних визначається індекс обдарованості та заповнюється "Психодіагностична карта пошуку обдарованих учнів".

Хочеться нагадати про ефект Розенталя (ефект Пігмаліона) – психологічний феномен, який полягає у тому, що якщо людина впевнена у вірності якогось пророцтва, то своїми діями вона сприяє його виконанню.

Так ще в 1968 році психологами Розенталем и Ленорою Якобсон було проведено експеримент: в одній зі шкіл Сан-Франциско було відібрано учнів, які володіли визначними інтелектуальними здібностями, на думку психологів. Такий вибір дуже здивував педагогів, бо ці учні не виявляли ніяких здібностей. Психологи вибрали учнів з високим IQ абсолютно випадково: «Якщо діти ще не заявили про себе, то їхній інтелектуальний потенціал в майбутньому обов’язково розкриється!». Дивовижним було те, що саме ці діти в кінці року показали найвищий рівень IQ. Експеримент продемонстрував, що ми отримуємо те, у що віримо. Вчителі повірили у слова психологів і свої сподівання передали цим учням, а вони виправдали надії педагогів і досягли високих результатів.

У роботі з обдарованими дітьми педагогу потрібно:

1. Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

2. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

3. Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

4. Розвивати критичне сприйняття дійсності.

5. Вчити доводити починання до логічного завершення.

6. Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

7. Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

8. Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

9. Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

10. Впливати особистим прикладом.

11. Пам'ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» (В.О. Сухомлинський).

Самоідентифікація обдарованої дитини в духовному просторі нерозривна з творчою роботою. Формування компетентностей у різних галузях науки проблематичне без науково-дослідницької діяльності. Найкращий науковий результат без належного представлення назавжди залишиться у столі. МАН – складова позашкільної освіти й одночасно підіймається над нею, щоб виявити обдаровану дитину, розвивати пізнавальну, практичну, соціальну, творчу компетенції.

Мало просто накопичувати навчальний матеріал, що веде до удосконалення інформаційного продукту, короткого викладу зафіксованих фактів. Саме МАН дає змогу зупинитися і опрацювати зібраний матеріал, виконати наукову роботу, подивитися на науку в осмисленому ракурсі. Важливо не лише шукати нову інформацію, а й опрацьовувати те, що є, сформулювати її в щось ціле. Тому і стають пріоритетними в освітньому процесі: дія на випередження, забезпечення гнучкості необхідної для роботи з обдарованими дітьми через творче опрацювання концептуальних засад, підвищення якості освітніх послуг, формування наукового світогляду, наукової культури наших учнів.

Проблеми, без вирішення яких неможливий рух вперед: комплексний моніторинг, належне матеріально-технічне забезпечення, недосконалість нормативно-правової бази, соціальне забезпечення педагогів та учнів МАН. Проблеми, які знижують якість дослідницької діяльності учнів: примусове написання робіт, реферативність, формалізм робіт, недосконалість системи підготовки та оцінювання науково-дослідницьких робіт на І етапі, недооцінка ролі наукових осередків, відділень, секцій.

Тому й окреслено першочергові задачі: розробка концептуальних засад діяльності МАН на усіх рівнях, визначення статусу наукових секцій як ключових ланок, підготовка компетентних фахівців для роботи у системі МАН, вирішення проблем плагіату, несамостійності написання робіт, удосконалення діяльності організаційних структур МАН, вироблення алгоритмів написання наукової роботи, експертна оцінка, комплекс моніторингових заходів, особливо у сільській місцевості, якості надання освітніх послуг.

Манівська робота учня – це його самостійна робота, вказали на типові недоліки під час виконання науково-дослідницької роботи: неправильне оформлення вступу, структурування (або дуже дрібне – розділ на сторінку, або не відповідає зміст назві), вживання термінології, з якою учень не знайомий, відсутність посилань на публікації, список літератури ґрунтовний, а в тексті посилань на згадану літературу немає, не висвітлена власна думка, плагіат в тексті (відповідальність за плагіат лежить на дорослих, бо не навчили тому, що не можна без посилань використовувати чужі ідеї), презентація не повинна бути шоу, яке закриє собою все дослідження, приземленість тем, надмірне цитування, запозичення з чужих праць без посилань на них, втрата й не вираження власної думки.

Можна визначити пріоритети у виборі тематики, наприклад, гуманітарного напрямку: концептосфера, укладання нових словників, лінгвістика тексту, аналіз художнього тексту, синтаксису, мовні теми, граматика (конкретне правило на прикладах сучасного тексту, газет, журналів), література та медіа – взаємовплив, література-їжа, косметика, кіно, мистецтво, концепція мистецтва в холодній війні, лінгвокультурологія, етимологія. Обов’язково якомога звужувати, конкретизувати теми: творчий портрет митця (забуті, місцеві, мало вивчені), історія товариства (конкретного, місцевого), характеристика діяльності певного митця, дослідження газети (газет) в певній області: рубрики, зміст, фото, все що стосується усіх газет регіону, шкільне інтернет телебачення, дослідження життя у певному будинку сиріт, вивчення діяльності певного журналіста, можна підключатися до планових тем у кожному інституті, тема визначається з того, що важливо в першу чергу державі.

Вибір теми зі світової літератури повинен спиратися на те, наскільки ця праця присутня в українському просторі (як, хто перекладав, наскільки вивчена праця нашими науковцями…) Важко висловити дитині свою думку щодо матеріалу програмного твору, дуже добре вивченого. Не потрібно боятися сучасної літератури, не масової, нестандартних постатей, перекладів не тільки програмового матеріалу, фентезі. Обережними необхідно бути з інструментаріями, слід не забувати, що ми маємо справу з перекладами, а не оригіналами, це накладає обмеження на методологію дослідження, варто консультуватися з фахівцем іноземної мови, щоб аналізувати твір найбільш наближений до оригіналу. Поетикоаналіз вже не самий популярний в світі. Літературознавство найбільш наближене до сучасного життя.

Необхідно врахування освітні тенденції сьогодення: культура здійснення досліджень, коректних посилань, проблема авторського права, зміна підходів до розуміння результатів освіти (розвиток компетентностей), удосконалення методичної роботи, організація фахової підготовки, підвищення кваліфікації спеціалістів усіх рівнів: керівників гуртків, координаторів і т.д.

Вчитель повинен вміти зацікавити вдалими прикладами, науковою тематикою, керувати науковою роботою за таким алгоритмом:



  1. Присутність на захистах.

  2. Анкетування: визначення схильності до роботи з якоїсь теми.

  3. Визначення теми.

  4. Збір фактичного матеріалу.

  5. Визначення термінології.

  6. Співпраця з науковцем.

  7. Створення власних картотек матеріалів.

  8. Моніторингово-соціальне дослідження, висвітлення перед дітьми своєї роботи, анкетування, колективне обговорення.

  9. Написання роботи.

  10. Захист.

З науковцем контакт має бути до остаточного формулювання теми, він допоможе в організації роботи над дослідженням. План літературного дослідження: вступ, теоретичні дослідження, тема та предмет дослідження, методи дослідження, висновки для кожного розділу. Постійно необхідно диференціювати роботи дослідницького характеру (вирішують творчі завдання) та реферативного (поглиблений розгляд уже відомого). Якщо всі етапи пройти, то плагіат у такому разі практично неможливий.

Журі на будь-якому етапі повинно бути компетентним, а його робота спрямована на те, щоб дати рекомендації щодо покращення дослідження, а не вказати на недоліки.

МАН – це виховна система, а не просто навчальний заклад, націлена на реалізацію створення інтелектуальної еліти країни, виконує замовлення батьків, дітей, держави. Система, яка забезпечує якість науково-дослідницької роботи, залежить від сукупності властивостей ідеї, думок, пропозицій та можливості використовувати їх надалі, формує особистість юного дослідника, створює умови для виховання громадянина України. МАН діє з метою вчити робити наукові дослідження, поглиблювати знання з базової дисципліни (посібники, підручники), формувати інтелектуальний розвиток. На виконання цих завдань повинні працювати наукові товариства, наукові секції на базі шкіл (навіть 3-5 чоловік), в них можуть входити і батьки, щоб дитина не один на один була зі своєю роботою.
Список використаних джерел

1. Антонова О. Є. Обдарованість: досвід історичного та порівняльного аналізу / Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка. — Житомир, 2005. — 456 с.

2. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень: колективна моногр. / Державний фонд фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України / В.О. Моляко (ред.), О.Л. Музика (ред.). — Житомир: Рута, 2006. — 320 с.

3. Інтелектуальні здібності дитини / С.Максименко (упоряд.). — К. : Мікрос-СВС, 2003. — 96 с.

4. Клименко В. В., Кочерга О. В. Перші кроки у творчість: Що таке людина? Чим робляться відкриття? Як відображається невідчутне? Як відображається неіснуюче? Як виміряти творчі здібності? Тести таланту / Київський міжрегіональний ін-т удосконалення вчителів ім. Бориса Грінченка. — К.: 1999. — 95 с.

5. Музика О.Л. Ціннісна свідомість і розвиток обдарованості — К.: ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1997. — 24 с.

6. Одаренные дети: Пер. с англ./ Общ. ред. Г.В. Бурменской и В.М.Слуцкого; Предисл. В.М.Слуцкого.—М.: Прогресс, 1991. — 348 с.

7. Обдарована молодь України: оцінка сучасного стану та поширення перспективного досвіду роботи з обдарованою молоддю в регіонах України / За ред. С.О. Терепищого. – К.: ВМГО "Союз обдарованої молоді", 2008. – 156 с.



Розвиток обдарованості та таланту – ключове завдання

сучасної освіти

Ніна Гриценко,

заступник директора

з науково-методичної роботи

КЗ КОР «Переяслав-Хмельницький

ліцей-інтернат»
Формування особистості учня, розвиток творчого потенціалу дитини - одне з найважливіших завдань сучасної школи. Кожна дитина по-своєму неповторна і приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе. Обдарованість, талант, здібності як одне з найцікавіших явищ природи, сягає глибини віків та залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. У наш час люди все більш усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою особистих досягнень. Майбутнє нашої держави, надії на покращення умов життя пов'язані саме з творчо мислячими людьми, які повинні прийти у всі сфери виробництва та покращити сьогодення.

За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс. Для таких закладів як ліцеї, гімназії на етапі сучасної стратегії розвитку національної школи характерним є зростання уваги до особистості школяра, максимального розкриття його обдарувань, інтелектуального розвитку, що забезпечує пріоритетність розвитку творчих рис. Тож, завдання учителя і полягає в тому, щоб активізувати їхню розумову діяльність. Креативність не вроджена, вона певною мірою властива всім людям і її лише потрібно розвивати у процесі творчої діяльності. Організація ж навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою творчого розвитку передбачає використання різнопланових творчих завдань на різних етапах навчальної діяльності: вірш, твір, малюнок, створення проекту. Щодо самої моделі проекту, то учні вчаться збирати інформацію, використовуючи різні джерела, проводять анкетування, беруть інтерв'ю, роблять опитування. Так, у процесі виконання творчих проектів в учнів формується і технологічне мислення, і культура, підвищується грамотність, а головне - формується вміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватись в інформаційному просторі. Утворюється своєрідний ланцюжок від «школи пам'яті» до «школи мислення» [1].

Справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня у процесі організації різних видів діяльності як під час уроків, так і в позаурочний час [4].

Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття та практичне перетворення діяльності. Щоб стимулювати творчу активність школярів, перш за все необхідно вдаватися до таких методів і прийомів, як використання цікавих аналогій, створення ситуацій емоційного переживання, метод відкриття, створення ситуацій вибору, самостійна дослідницька робота, а також різні види творчо-розвивальних технологій.

Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення або відсутності уваги до них. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, виявляють впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця. Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний з формуванням певного інтересу дитини. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну, інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень [2].

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Тому батькам, як першим вихователям і вчителям своєї дитини, потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Дітям хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів і таке інше. Та найбільше батьки повинні пам'ятати, що необхідно приймати дитину такою, якою вона є, давати можливість вибору та волю. Ініціативність і творчість, поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допоможуть обдарованим дітям самореалізуватися.

Головне завдання вчителя на уроках – це вміння створити атмосферу світла, добра, творчості, дати можливість кожному учню розвиватися у своєму темпі, відповідно до своїх можливостей, створити основу для розвитку та майбутньої самореалізації. Обдарованість не завжди означає найкращі оцінки з усіх без винятку предметів шкільної програми.

Таланти та надзвичайні здібності дітей самі по собі виявляються нечасто, їх потрібно вчасно помітити та забезпечити належний розвиток. Саме тому таке значення має не лише засвоєння на уроці конкретної суми знань, але й увага вчителя до того, хто і як із учнів сприймає і засвоює знання. Вчитель повинен добре знати і розуміти і вікові психологічні особливості учнів, їх індивідуальні якості, постійно спостерігати, аналізувати, робити висновки. Різні типи завдань, індивідуальна робота, методично різні прийоми є тією основою, що сприяє розвитку творчих здібностей учнів.



Список використаних джерел

  1. Кащенко І.В. Розвиток креативності учнів на уроках української мови та літератури / І.В. Кащенко // Обдарована дитина. - 2010. - № 3. - С. 9 - 13.

  2. Плівачук К.В. Виховання обдарованої дитини в сім'ї / К.В. Плівачук // Таїна обдарованості. - Біла Церква, 2005. - С. 34 - 37.

  3. Шебаан Л.А. Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей в Сватівській гімназії / Л.А. Шебаан // Обдарована дитина. - 2010. -№9.-С. 7-9.

4. Шевченко О. Творчі здібності учнів на уроках і в позаурочний час / О.
Шевченко // Відкритий урок: Розробки, технологи, досвід. - 2010. - № 3 (183).
- С. 33-35.

Авторська програма гуртка

«Основи науково-дослідницької діяльності»
О.В. Заболотний,

начальник відділу освіти Сквирської районної

державної адміністрації,

учитель української мови та літератури

Сквирського ліцею

Пояснювальна записка

Будь-якому суспільству потрібні гарні науковці, і завдання освітніх закладів полягає в тому, щоб вчасно побачити, підтримати й розвинути здібності індивіда до наукової праці.

Дуже важливо виявити тих, хто цікавиться різними галузями науки й техніки, допомогти дітям втілити в життя їх плани та мрії, вивести на шлях пошуку, створити умови для розкриття природних обдаровань. Саме задля цього створюються наукові товариства учнів, які допомагають дитині усвідомити свою приналежність до науки, знайомлять із методами наукової праці, дають можливість брати участь у наукових дослідженнях.

Програма гуртка "Основи науково-дослідницької діяльності" розрахована на слухачів Малої академії наук, вихованців позашкільних закладів освіти, які виявляють хист до науково-дослідницької діяльності, а також на учнів ліцеїв та гімназій. Саме наука допомагає школярам відкрити шлях у новий, незвіданий і цікавий світ гіпотез та фактів, висновків і спостережень. Цим і зумовлюється актуальність пропонованої програми.

Основною метою програми є реалізація змісту позашкільної освіти дослідницько-експериментального напряму, формування компетентності особистості у процесі дослідницької діяльності в галузі філології та суміжних предметів, використання міжпредметних зв’язків.

Зміст програми визначається метою формування компетентностей особистості, а саме: пізнавальної, практичної, творчої та соціальної.

Пізнавальна компетентність спрямована на поглиблене вивчення, повторення та узагальнення основних понять, правил, тем та розділів з української мови і літератури, знань щодо організації та здійснення наукової діяльності, форм та методів роботи, методики ведення пошукової роботи, виконання дослідження.

Практична компетентність передбачає розуміння учнями необхідності самостійної творчої діяльності, постійного самовдосконалення, розширення власного кругозору, формування вмінь та навичок виконання наукової роботи, оволодіння технікою оформлення друкованих матеріалів та створення мультимедійних презентацій, вмінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом, працювати з довідниковою літературою, створювати каталоги та систематизувати зібраний матеріал, рецензувати наукові роботи, формувати логічне мислення, культуру мовлення, культуру ведення діалогу та дискусії.

Творча компетентність забезпечує розвиток неординарного, творчого мислення, уяви, ораторських та комунікативних здібностей, фантазії, розвиває творчу ініціативу, сприяє набуттю досвіду самостійної роботи, виявленню інтересу до дослідницької, експериментальної та пошукової діяльності, створює можливості для самореалізації особистості, підвищення власного авторитету, самовдосконалення.

Соціальна компетентність спрямована на розвиток ініціативної, розумної, впевненої у собі особистості, розвиток морально-етичних якостей, активної громадянської позиції, формування національних, загальнолюдських, культурних та духовних цінностей, наукової та пошуково-дослідницької ініціативності, формування позитивних якостей емоційно-вольової сфери, наполегливості, працелюбства, прагнення пізнати нове.

Програма розрахована на 68 годин на рік, відповідно 2 години на тиждень, й може бути запропонована учням 9-11 класів та вихованцям гуртків, творчих об’єднань дослідницько-експериментального напряму (гуманітарного профілю) позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів протягом одного навчального року. За цей час слухачі МАН зможуть отримати уявлення та виробити первинні уміння й навички проведення наукового дослідження. Протягом наступного року вихованці під керівництвом керівника гуртка, наукової секції чи наукового консультанта зможуть безпосередньо зайнятися дослідженням тієї чи іншої теми та написанням самостійної науково-дослідницької роботи, передбачає наступність у засвоєнні знань, розвитку практичних вмінь, забезпечує взаємозв’язок зі шкільними предметами та основами здійснення наукової діяльності.

Програма має таку структуру: пояснювальна записка, тематичний план, зміст програми, прогнозований результат, орієнтовний перелік обладнання для організації занять, список рекомендованої літератури.



Завдання гуртка:

  • формування в слухачів МАН глибоких теоретичних знань про суть науково-дослідницької діяльності;

  • оволодіння методами та методологією наукового пізнання;

  • вироблення вміння написання наукових рефератів, статей, підготовки та виголошення наукових доповідей;

  • навчити вихованців знаходити необхідну інформацію, працювати з науковою літературою, довідниками, складати бібліографію;

  • вироблення навичок самостійної теоретичної та експериментальної роботи, ознайомлення з сучасними методами наукових досліджень.

У програмі подано орієнтовний розподіл годин на вивчення теми. Керівник може в разі потреби вносити свої зміни в програму.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка