Імені В. О. Сухомлинського Кафедра історії, етнології та археології



Скачати 399.18 Kb.
Дата конвертації23.10.2018
Розмір399.18 Kb.


Миколаївський національний університет

імені В.О. Сухомлинського

Кафедра історії, етнології та археології

Глосарій


(тлумачний словник термінів - упорядкований перелік спеціальних термінів, зміст яких вимагає пояснення, що зустрічаються в тексті лекцій навчальної дисципліни, за абеткою)

Навчальна дисципліна: «Історіографія всесвітньої історії»

напрям підготовки: 0203 «Гуманітарні науки»

спеціальність: 6.02030201 «Історія»*

інститут: Навчально-науковий інститут історії та права Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського

Миколаїв

2017

Абсолютне - те, що існує через себе, отже самостійне, безумовне за своєю суттю і безвідносне до будь-чого, незалежне, алей «досконале», «логічно завершене».

Абстрагування - прийом мислення, що передбачає відображення в людській свідомості предметів і явищ об’єктивної дійсності, мисленого відокремлення від їхніх другорядних властивостей і відносин та виділення загальної ознаки, що характеризує клас предметів.

Академік - академічне звання дійсних членів НАН та галузевих академій України: найвище вчене звання, яке мають особи, обрані до Академій наук.

Аксіома - твердження, положення, що приймаються без доведення.

Актуальність теми - сучасність, злободенність, важливість будь-чого на даний момент і в даній ситуації для вирішення даної проблеми.

Алгоритм - система правил для розв'язування певного типу задач.

Альтруїзм - етичний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до діяльності на благо інших в протилежність егоїзму.

Аналіз - розчленування цілого на складові частини (сторони, ознаки, властивості, відносин) з метою їх детального вивчення.

Аналогія - міркування, в яких із подібності двох об'єктів за окремими ознаками робиться висновок про їх подібність і по інших ознаках. Використовується при висуненні гіпотез, дає поштовх до висловлювання припущень.

Анкетування - один із засобів письмового опитування значної кількості респондентів за повною схемою анкети або опитувального листа.

Анотація - короткі відомості про книгу, статтю, монографію.

Апорія - суперечність в міркуванні, яка здається непереборною.

Аспект - точка зору, за якою розглядається об'єкт дослідження.

Аспектація - пошук оптимального вигляду наукової роботи.

Абеляр, П'єр (Pierre Abelard, 1079-1142) - французький філософ і богослов, послідовник поміркованого номіналізму, т. зв. концептуалізму. В богослов'ї зробив спробу примирити віру і знання. Один із засновників схоластичного методу, прихильник діалектики, яку опрацьовує у творі «Так і ні» (Sic et nori). Славнозвісна історія його кохання до Елоїзи, небоги каноніка Фульберта в Парижі, який помстився йому, звелівши його каструвати, описана у творі «Історія моїх страждань».

Абул Асан аль-Мухтер ібн-Ботлан (Еллукасим Еліміттар, Убубхасим з Бальдаха) - християнський богослов і лікар з Багдада. Крім трактату «Театр здоров'я» (Theatrum Sanitatis), уклав компендіум гігієни і макробіотики у формі таблиць.

Авсоній (Decimus Magnus Ausonius, 310-395) - римський поет і ритор, автор низки віршів та епіграм.

Аверроес (Абу аль-Валід Мухаммед Ібн-Ахмад Ібн-Мухаммед Ібн-Рушд, 1126-1198) - видатний арабський філософ, прав-ник, лікар і математик, походив з Кастилії. Коментатор праць Арістотеля; великою мірою вплинув на схоластику в Європі.

Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна, 980-1037) - арабський філософ і лікар, за походженням перс; поєднував доктрину Арістотеля з неоплатонізмом; значно вплинув на схоластику, сприяв поширенню арістотелізму в Європі; автор праць із багатьох галузей тогочасної науки, його твір «Канон лікарської науки» впродовж багатьох століть був основою медичної теорії та практики.

Адсо з Монтьє-ан-Дер (Adso Dervensis, 910/15-992) - настоятель монастиря у Монтьє-ан-Дер. Відомий гагіограф, Адсо залишив чимало житій святих, але найбільше відомий своїм посланням до королеви Ґерберґи, дружини короля Лотара, «Про походження і час пришестя Антихриста», де він, зокрема, твердить, [547] що пришестя Антихриста збіжиться в часі з падінням Священної Римської імперії. Цей його твір був дуже популярний, часто переписувався і перероблявся, дуже вплинув на апокаліп-тичну літературу та есхатологічне вчення тієї доби.

Алан Нільський (Alain de Lille, лат. Alarms ab Insulis, 1120/28- 1202) видатний французький богослов, проповідник і поет, цистерціянець. Відомий своєю вченістю, удостоївся титулу Doctor universalis. Розвиваючи свою еклектичну філософію, в якій поєднувався схоластичний раціоналізм та містицизм, Алан написав богословський трактат, «Мистецтво католицької віри» (Ars fidei catholicae), де він застосував математику для доведення істин віри. Автор твору «Проти єретиків» (Tractates contra haereticos), де виступив проти вальденсів, альбігойців, євреїв та сарацинів. Йому належить також низка поетичних творів, зокрема філософсько-моралістична поема «Плач природи» (De planctu naturae), сатира на людські вади, і алегорична поема «Антиклав-діан» (Anticlaudianus), своєрідна енциклопедія знань тієї доби.

Альберт Великий, св. (Albertus Magnus, 1193-1280) - видатний філософ, богослов і природознавець німецького походження, домініканець. Викладав у Кельні та Парижі, де найздібнішим його студентом був Тома Аквінський. Сприяв засвоєнню християнською думкою грецької (насамперед Арістотеля) та арабської філософії, зокрема доробку Авіценни; один з перших арістотеліків серед християнських мислителів, він, однак, був відкритий і до неоплатонічної думки. Першим зрозумів, що філософія і природничі науки не мусять бути лише знаряддям богослов'я, а мають свою власну цінність. У своїх наукових дослідженнях ґрунтувався на експерименті та прямому спостереженні природи. Данте у своїй «Божественній комедії» поміщає його в раю біля Томи Аквінського. Альбертові Великому приписують авторство «Книги таємниць», відомої також як «Великий Альберт», де описано магічні властивості трав і каменів.

Альбігойці (від м. Альба, центру руху альбігойців) - секта катарів, поширена на півдні Франції (XII-XV ст.).

Альгазен (Абу Алі Аль-Хасан ібн аль-Хайтам, бл. 965-1039) - видатний арабський учений, насамперед в царині оптики. Його праці було перекладено латиною на початку XIII століття («Скарбниця оптики», «Opticae thesaurus»). На відміну від греків Евкліда та Птолемея, які вважали, що світлові промені виходять з ока, Альгазен довів, що їх породжують світляні об'єкти.

Альґірдас Клюнійський... Doctor Quadratus - історичного персонажа з таким іменем не існувало. Це алюзія на колегу [544] професора Еко, Альґірдаса Греймаса (1917-1992), французького семіотика, лінгвіста, літературознавця, який писав про так званий «семіотичний квадрат».

Альдгельм з Малмзбері (Aldhelm of Malmesbury, 640-709)-англійський церковний діяч і письменник, автор збірки «Загадки».

Алькінді (Alkindi, сер. IX ст.) - арабський філософ і вчений, його твори збереглися лише в латинських перекладах.

Аль-Куварізмі (Al-Kuwarizmi, бл. 780-850) - видатний арабський метаматик і астроном. Був знайомий не лише з грецькими, але й з індійськими творами з математики та астрономії. Латинські переклади його творів запровадили в європейській математиці арабські цифри, а також термін «алгебра». Від його імені походить також термін «алгоритм».

Альфред з Сарешеля (Alfred of Sareshel, жив бл. 1210 p.) - англійський вчений, автор коментарів до Арістотеля. Також написав працю про серце як головний орган душі і осідок життя.

Амфісбена (лат. amphisbaena) - казкова отруйна змія, яка має по голові з обох кінців тіла.

Ангел Кларенець (Angelus Clarenus, 1255-1337) - італійський францисканець, непримиренний борець за строге дотримання францисканського правила та реформу чернечого життя з метою повернення первісних цінностей, пов'язаних з євангельською убогістю.

Ангела Фоліньянка (Angela da Foligno, 1248-1309) - італійська францисканка, містик. Свої містичні переживання описала у творі «Книга про правдивий досвід віри».

Алостоліки (або апостольські брати) - загальна назва різних християнських єресей, що повставали проти світського духу в Церкві і проповідували повернення до апостольської простоти.

Апулей, Луцій (Lucius Apuleius, бл. 125 до Р.Х.) - римський ритор, філософ і письменник, найбільш відомий фантастично-сатиричним побутовим романом «Метаморфози», званим також «Золотий Осел» (Metamorphoseon sive de asino aureo libri), зі вставною оповідкою про Амура та Психею.

Ареопагіт, Діонізій - відомий також як Псевдо-Діонізій Ареопагіт, християнський неоплатонік, який опублікував у V ст. твори під іменем Діонізія Ареопагіта, афінянина, згаданого в Ді, 34. Ці твори широко вивчалися і коментувалися в середні віки.

Арістотель (Aristoteles, 384-322 до Р.Х.) - видатний грецький філософі та вчений. Народився в Стагірі, в Тракії, був учнем Платона в Афінській академії. Творець найвідомішої грецької філософської системи, учитель Александра Македонського. У своїх творах («Органон», «Метафізика*, «Фізика», «Про душу», «Етика», «Політика», «Поетика», «Риторика») виклав свого роду енциклопедію тодішнього знання. Його вчення мало великий вплив на філософів та богословів пізнього середньовіччя, на його твори написано безліч коментарів. У його «Поетиці», як вона дійшла до наших днів, розглядається лише трагедія. Існування другої частини «Поетики», присвяченої комедії, довго піддавали сумнівам, одначе в 1839 році в Парижі було знайдено рукопис X ст., який містив уривок з цього твору.

Арімаспи (лат. arimaspi) - легендарний одноокий народ, що замешкував Північну Скіфію.

Армілярна сфера - стародавній астрономічний інструмент. Складався з кілець, що зображали основні дуги небесної сфери, навколо розміщеної в центрі кулі, яка зображала Землю. її метою було відтворювати відносне положення екватора, екліптики, горизонту та інших небесних кругів. Вона також зображала рух планет.

Арнальд з Бреші (Amaldo da Brescia, бл. 1100-1155) - релігійний реформатор і політичний діяч, навчався в Парижі, був учнем Абеляра. Завзятий противник світської влади Папи, прибічник віднови римської республіки, він мріяв про повернення до способу життя первісних християн. Талановитий проповідник, він збирав навколо себе цілі натовпи людей. Церковні собори і церковна влада не раз засуджували його вчення як єретичне, його було відлучено від церкви. Врешті в Римі його було страчено, тіло спалено, а попіл розвіяно над Тибром.

Арнальд з Вільянови (Amaldo de Villanova, бл. 1240-1310) - іспанський алхімік, філософ, лікар. Практикував медицину в багатьох місцях, був лікарем Боніфація VIII, Климента V та низки монархів. Займався астрологією та алхімією, співчував церковній реформі, через що мав проблеми з інквізицією. Автор низки праць з медицини.

Арнальдисти - італійська секта прихильників Арнальда з Бреші. їх часто плутали з катарами та альбігойцями. Остаточно засуджені на Веронському соборі (1684).

Артемідор з Ефеса (Artemidorus Daldianus, II ст. до Р.Х.) - грецький письменник, автор трактату «Тлумачення снів» (Опеіго-critica), який містив також чимало відомостей про старожитні [546] звичаї, міфи та забобони і про мистецтво символічного тлумачення.

Асасини (ар. hashshashin) - європейська назва членів таємної шиїтської секти ісмаїлітів, що виникла в XI ст. на Близькому Сході. Застосовували проти своїх противників терор, часто у стані наркотичного сп'яніння, підкорялися дуже суворій дисципліні, були фанатично віддані своїм зверхникам.

Благо – поняття, яким позначають все, що має для людини позитивне значення. Залежно від здатності речей і явищ задовольняти різні потреби людини і розрізняють блага матеріальні (засоби виробництва, їжа, одяг) і духовні (свобода, істина, краса, добро та ін.).

Буття – філософська категорія, що позначає: 1) все, що реально існує; 2) те, що існує як істинне на відміну від видимого; 3) реальність, яка існує об’єктивно, поза і незалежно від свідомості людини; 4) загальний спосіб існування людини.

Байлек-аль-Кабаякі (Baylek al-Qabayaki, бл. 1215-1285) - мінералог з Каїра. Описав властивості магніту у творі про коштовне каміння.

Беатус з Лієбани (Beatus de Liebana, бл. 730-798) - іспанський чернець-бенедиктинець, автор коментарів до Одкровення Йоана Богослова у 12 книгах (Commentaria in Apocalypsiri). Він вірив, що у 800 році настане кінець світу, тому хотів приготувати вірних до нього і до Страшного суду, який настане невдовзі. Пізніше встановлювалися нові і нові дати гіпотетичного кінця світу, тому коментарі мали величезну популярність впродовж всього середньовіччя, їх не раз переписували, пишно оздоблюючи мініатюрами. Досі збереглося близько 30 багато ілюстрованих списків цього твору.

Бегіни (фр. beguines) - так іноді називали францисканців-спіритуалів, оскільки вони, рятуючись від переслідувань, знаходили притулок у спільнотах бегінок. Беґінки - світські жіночі спільноти, що виникли в Нідерландах наприкінці XII ст. Вони не складали чернечих обітів, але ставили собі побожні цілі, як-от молитва, благодійництво, догляд за хворими, виховання сиріт. Через зв'язки з братчиками їх підозрювали у єретичних тенденціях, і В'єнський собор заборонив їх. Подібні чоловічі спільноти - бегарди (beghards) - не були такі поширені, як спільноти бегінок.

Беда Велебний (Baeda Venerabilis, 674-735) - визначний англосаксонський хроніст, богослов та історик, бенедиктинець; [547] учитель церкви, батько англійської історіографії, автор історії англійської церкви «Historia ecclesiastica gentis Anglorum».

Бекон, Роджер (Roger Bacon, 1214-1292) - визначний англійський філософ і вчений, францисканець, прозваний Doctor mirabilis. Вчився в університетах Оксфорда та Парижа, де вивчав природничі науки. Реформатор науки й освіти, критикував сучасну йому структуру знання і проголошував програму розвитку науки, яка спиралася на математичні методи доведення та експерименти. Автор великої кількості праць на різні теми.

Бенедикт з Нурсії, св. (Benedictus, 480-547) - визначдий релігійний діяч, засновник чину бенедиктинців. Спорудив у Монте Кассіно монастир, де організував спільне життя ченців, наповнене літургійними молитвами і працею під гаслом «Молись і працюй» (Ога et labora). За Правилом святого Бенедикта впродовж багатьох століть жили всі монастирі Західної Європи. Вважається патроном Європи.

Бенедиктинці (лат. benedictini) - могутній католицький чернечий орден, заснований у VI ст. Бенедиктом з Нурсії в Мон-текассіно (Італія), хронологічно перший з католицьких орденів; поєднують спільну молитву з фізичною і розумовою працею (за основним принципом Бенедикта - Ога et labora); впродовж історії їхня діяльність мала велике господарське (землеробство), культурне (ремесло, архітектура, музика) і наукове значення. Роль бенедиктинців у формуванні обличчя сучасної Європи важко переоцінити.

Бентран з Пуже (Bertrand du Pouget, 1280-1352) - французький кардинал, небіж папи Йоана XXII, який послав його до Італії із завданням зміцнити там позиції ґвельфів і виступити проти ґібелінів. Одначе ця його місія зазнала невдачі, з огляду на надмірну суворість і непримиренність кардинала Бертрана. Між іншим, він засудив до спалення трактат Данте Аліґ'єрі «Про монархію», де той обґрунтовував позиції ґібелінів.

Бернард з Клерво, св. (Bernard de Clairvaux, 1091-1153) - видатний французький богослов і філософ, цистерціанець, засновник нового напрямку в богословсько-філософській містиці. Ініціатор II Хрестового походу (1147-1149).

Блемії - нубійське кочове плем'я, що замешкувало землі у Верхньому Єгипті. їхні розбійницькі набіги наводили пострах на сусідні народи.

Богомили - болгарські єретики-дуалісти. Рух богомилів виник в X ст. в Болгарії (тому їх часто називали булгарами або болгарами), одначе невдовзі поширився по цілій Європі. Вони не визнавали християнської церкви, її таїнств та обрядів. Проповідували суворе аскетичне життя і відмову від земних благ. Богомильство породило в Європі цілий ряд інших єресей, що сповідували подібні засади, як от патарини, катари, альбігойці.

Боецій, Северин (Severinus Boetius, 480-524) - християнський філософ-неоплатонік, логік, теолог, дипломат, автор перекладу логічних робіт Арістотеля та коментарів до них; намагався узгодити віру і розум; його роботи до XII ст. становили джерело знань у різних галузях науки, він був одним з перших активних поширювачів ідей грецької філософії. Дехто вважає його предтечею схоластичної філософії. Найзнаменитіший свій твір _ «Розрада від філософії» {De consolatione philosophiae) - він написав у в'язниці в очікуванні близької страти, цей твір справив величезний вплив на культуру європейського середньовіччя та Відродження.

Бонавентура Баньореджієць, св. (Bonaventura da Bagnorea, 1221-1274; спр. ім'я - Giovanni Fidanza) - італійський богослов, один з найвидатніших представників схоластики, генерал ордену францисканців, кардинал і єпископ Альбано, учитель католицької церкви. Був найбільшим представником авгус-тиніянського богослов'я, яке протиставлялося вченню його сучасника Томи Аквінського. В дискусії про універсали стояв на позиціях реалізму. Загалом вважався уособленням католицької ортодоксії. Автор «Життя святого Франциска». Був ключовою фігурою на II Ліонському соборі, під час якого і помер. Удостоєний титулу Doctor seraphicus.

Боніфацій VIII (спр. ім'я Benedetto Caetani, 1235-1303) - Папа Римський з 1294 р. Прагнув до верховенства над світськими правителями. Зазнав поразки в боротьбі з французьким королем Філіпом IV, був взятий у полон в містечку Ананьї неподалік від Риму. За переказом, помер від приниження через ляпас, який дав йому Шарра Колонна, прихильник короля.

Брандан, св. (Brandanus, VI ст.) - напівміфічна особа, настоятель одного з ірландських монастирів. Збереглася про нього ціла низка пісень і легенд, в яких оповідається про подорожі в казкові країни, здійснені ним і ченцями його монастиря. Дехто бачить в цих легендах одне з джерел «Божественної комедії» Данте. [549]

Брати Вільного Духа - представники низки пантеїстичних єретичних сект, що діяли в XIII-XIV ст. Вважали, що нема різниці між людиною і божеством, не визнавали церковних приписів, не вірили у воскресіння після смерті.

Братчики (іт. fraticelli) убогого життя - так називали деяких францисканців, які, під впливом спіритуалів, покидали свої монастирі і блукали по Італії та Франції, навчаючи, що необхідною умовою спасіння є відмова від власності і повернення до євангельської убогості. Термін цей мав досить розмите значення, ним часом називали дуже різні угруповання жебрущих ченців.

Буридан, Жан (Jean Buridan, бл. 1300-1358) - французький філософ-схоласт, прибічник Вільяма Оккама. Стояв на позиціях номіналізму. В 1327 і 1348 pp. - ректор Паризького університету. Автор коментарів до творів Арістотеля. Багато уваги приділяв питанню свободи волі, яку фактично заперечував. Як ілюстрацію до своїх розмірковувань він буцім наводив оповідку про осла («Буриданів осел»), який не може зробити вибір між двома абсолютно однаковими в'язками сіна і гине з голоду. Цим він доводив, що за браку критерію, на основі якого осел може надати перевагу одній із в'язок, його абсолютно свобідна воля не може зупинитися на жодній з них.

Валідність - критерії оцінки якості тексту.

Верифікація - перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом співставлення їх з об'єктом дослідження, даними відчуття та експерименту, це повторюваність результату дослідження.

Визначення - логічна дія, за допомогою якої об'єкт повинен відрізнятися від інших шляхом встановлення його специфічних і типових ознак чи такого розкриття змісту терміна, яке позначає даний об'єкт і замінює опис його властивостей.

Визначення (дефініція) - стисле наукове визначення змісту якогось поняття.

Вимірювання - операція, в основі якої лежить порівняння об'єктів за певними подібними властивостями чи ознаками з використанням кількісних характеристик.

Відображення - загальна властивість матерії, яка полягає в тому, що за певних умов взаємодії одна матеріальна система відтворює у специфічній для неї формі певні сторони іншої системи, яка взаємодіє з нею.

Відчуття-відображення властивостей предметів об'єктивної дійсності, що впливають на органи чуття; як відображення об'єктивних властивостей речей відчуття є засобом пізнання дійсності.

Вальденси - прихильники секти, що виникла в 1175 р. в Ліоні (засновник - купець П'єр Вальдо, звідки й назва). Вальденси проповідували відмову від приватної власності, повернення до засад раннього християнства, виступали проти офіційної церкви, переклали Новий Завіт народною мовою, дозволяли проповідувати жінкам. IV Латеранський собор засудив вчення вальденсів. Певна кількість послідовників цієї секти існує досі в Італії.

Василій з Анкири - єпископ Анкирський (суч. Анкара), християнський письменник IV століття, лікар за освітою. Виступав проти аріанства, одначе його самого звинувачували в напів-аріанстві.

Вергілій Граматик з Тулузи (Virgilius Grammaticus Tolosanus) - загадковий автор VII століття, сучасні дослідники вважають, що він походив з Ірландії, а освіту здобув в Іспанії або в Галлії. До нас дійшли два його твори - згадані тут «Витяги» і «Епістули». Він був, очевидно, людиною дуже добре освіченою, однак твори його насправді важко назвати науковими, і тепер багато хто дотримується погляду, що його писання - пародія на закостенілу, [550] задогматизовану тогочасну граматичну науку, вони повні вигаданих цитат з реальних і вигаданих авторитетів, чудернацьких історій, химерних каламбурів, загадок і т. п. Дехто також твердить, що його твори належать до езотеричної традиції і мають прихований сенс.

Вечеря Кипріяна (Соепа Сургіапі)- анонімний пам'ятник «сміхової культури» середньовіччя, написаний у IX ст., гумористична оповідь про весільний бенкет в Кані Галілейській, на який запрошено персонажів зі Старого і Нового Завіту.

Вільгельм Мербеке (Guillaume de Moerbeke, 1215-1286) - французький чернець-домініканець, богослов, великий знавець греки, перекладач, згодом - архієпископ Коринфа. Приятель Томи Аквінського, на його прохання переклав цілий ряд праць Арістотеля, також з царини математики - це були перші переклади математичних праць Арістотеля з оригіналу, а не з арабського перекладу.

Вільгельміти - ідеться, мабуть, про таємну секту шанувальників беґінки Вільгельміни Богемської, яку вони вважали втіленням Святого Духа. Поширена здебільшого в Мілані, ця секта була придушена на початку XIV ст.

Вінсент з Бове (Vincentius Bellovacensis, бл. 1190-1264) - французький богослов, домініканець, автор величезної енциклопедичної праці «Велике дзеркало» (Speculum maius).

Галузь інформації - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності.

Генезис - процес створення та становлення будь-якого природного чи соціального явища.

Гіпотеза - наукове передбачення, припущення, істинність якого не визначено, висунуте для пояснення будь-яких явищ, процесів, причин, які зумовлюють даний наслідок.

Гносеологія - вчення про сутність і закономірності пізнання.

Гуманізм – в широкому значенні – історично змінна система поглядів, яка визначає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя тощо.

Гебдомадарій (лат. hebdomadarium, від hebdomada «тиждень») - чернець, відповідальний за проведення богослужінь протягом тижня.

Гібернія - стародавня назва Ірландії.

Гільдегарда з Бінґена, св. (Hildegard von Bingen, 1028-1179) - видатна німецька бенедиктинка, містик, релігійна мислителька і письменниця, абатиса монастиря в Рупертсбергу, який вона сама заснувала. Славилася своєю вченістю, святістю і містичним даром, її поради питали навіть високопоставлені вельможі і прелати. Займалася також природничими науками та астрологією. По собі залишила велику спадщину, зокрема містичний твір «Пізнай шляхи світла» (Liber Scivias), де вона описала свої видіння, трактати з медицини, дидактичні твори, гімни, листи та ін. її твори характеризуються яскравою середньовічною образністю. Гіпотипоза (гр. hypotyposis) - зображення, обриси. В риториці - фігура наочного зображення предмета.

Глоса (лат. glossa) - невживане або незрозуміле слово чи вираз, що трапляються в тексті, та пояснення до них. [551] Гомілія (лат. homilia) - пояснення читання із Святого письма під час служби Божої, де священик звертає увагу на біблійний контекст, зміст літургійних дій, ситуацію і потреби слухачів та моральні вказівки; відрізняється від проповіді тісним зв'язком із біблійним текстом.

Гонорій з Отена (Honorius Augustodunensis, fll52) - мислитель періоду ранньої схоластики, представник християнізованого платонізму. Писав на найрізноманітніші теми.

Гостія (лат. hostia) - жертовний хліб, який використовується для причастя в католицькій церкві.

Гуґо Вікторинець (Hugo de Sancto Victore, 1078-1141) - видатний саксонський філософ, богослов, містик. Поєднував релігійну містику з умоглядним мисленням.

Гумберт Романець (Humbertus de Romanis, 1194-1277) - п'ятий генеральний настоятель домініканського чину, різко критикував вади духовенства. Автор низки аскетичних трактатів.

Г'ю з Ньюкасла (Hugh of Newcastle, бл. 1280-1322) - англійський богослов, францисканець. Вчився в Паризькому університеті у Дунса Скота, був учасником Перуджійської капітули.

Ґален (Klaudios Galenos, бл. 129-200) - знаменитий лікар, анатом і натураліст з Пергама; жив у Римі і був придворним лікарем імператора Марка Аврелія. Медичні твори Ґалена мали величезний вплив на середньовічну медицину і анатомію.

Ґауфреді, Раймонд (Raymond Gaufredi, 1310) - генеральний настоятель францисканського чину (1289-1295), учасник руху спіритуалів.

Ґвельфи і ґібеліни - ворогуючі політичні напрями в Італії XII-XV ст.: прихильники імперії - ґібеліни (від Вайблінґен, замку Гогенштауфенів), прихильники Папи - ґвельфи (з родини Вельфів, противників Гогенштауфенів у Німеччині).

Ґерард з Борґо Сан Донніно (Gerardo di Borgo San Donnino, |1276) - італійський богослов, францисканець, послідовник йо-ахимітських теорій. Написав «Вступ до вічного Євангелія» (Liber introductorius ad Evangelium aeternum), де провіщав пришестя третьої ери - царства Святого Духа. Книгу церква заборонила, а св. Бонавентура, який був тоді генералом ордену, засудив його до довічного ув'язнення.

Ґі, Бернард (Bernardus Guidonis, бл. 1261-1331) - домініканський єпископ та історик. Протягом довгого часу виконував [552] обов'язки інквізитора в Тулузі. Проте нічого не свідчить, що історичний Бернард Гі справді був таким кровожерним фанатиком, як його описав у своєму романі Умберто Еко. Насамперед він відомий як талановитий і скрупульозний історик, його твори є одним з найважливіших джерел історії XIII ст.

Ґійом Овернієць (Guillaume d'Auverne, кінець XII ст. - 1249) - французький філософ і богослов, виступав проти єретиків, але й проти нагромадження багатств церковнослужителями.

Ґонфалоньєр (іт. gonfaloniere, прапороносець) - за правління Медічі - виборний голова міської управи, загалом - керівник виконавчої влади в місті.

Ґрадуал - біблійні стихи, що їх читають або співають на службі Божій між читанням Апостола та Євангелієм.

Дедукція - форма достовірного умовиводу від загального положення до часткового, в якому висновок про окремі випадки множинної сукупності робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини.

Дефініція - коротке визначення змісту якогось поняття.

Довідково-інформаційний фонд - це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб.

Доказ-обґрунтування (встановлення) істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких доведена.

Демагогія – засіб впливу на маси шляхом введення в оману нездійсненними обіцянками, популярними гаслами, навмисним викривленням фактів.

Демократія – форма державного устрою, що характеризується наявністю представницьких установ і участю народу в управлінні державою.

Декреталії - постанови Папи Римського стосовно спірних питань церковного права.

Делісьє, Бернар (Bernard Delicieux, бл. 1260-1320) - французький францисканець, богослов і дипломат, провадив боротьбу проти надуживань інквізиції у Ланґедоку. 1315 року його було звинувачено у заняттях магією та бунті проти інквізиції, а згодом засуджено до довічного ув'язнення.

Дипсада (гр. dipsas) - змія, укус якої, за уявленнями старожитніх, начебто викликає смертельну спрагу. Про неї згадують чимало античних авторів, напр. Софокл, Пліній Старший, Силій Італік та ін.

Діятриба (від гр. diatribe, бесіда) - різка, критична промова, суперечка.

Дольчино (Dolcino Tornielli, t 1307) - вождь плебейського повстання 1304-1307 pp. на півночі Італії, спрямованого проти церковної влади. Був послідовником Герарда Сеґалеллі. Після розгрому повстання Дольчино був страчений. В романі досить детально описано його історію.

Домініканці (лат. dominicani, або брати проповідники, fratres praedicatores) - католицький чернечий орден, заснований св. Домініком Ґусманом 1216 року. Належить до жебрущих чинів. Його представники мали велику вагу в філософії й богослов'ї (Альберт Великий, Тома Аквінський та ін.). Одним з головних завдань домініканців була боротьба проти єресей, у їхньому ві-данні перебувала інквізиція. Домініканські монастирі були і в Україні.

Донатисти - представники течії у християнстві, поширеної в IV-V ст. у Північній Африці. Послідовники єпископа Доната і з Карфагена, вони домагалися надзвичайної чистоти звичаїв і суворої церковної дисципліни; типовим для них було прагнення мучеництва. Спричинили розкол в африканській церкві.

Драговицькі єретики (від фракійської місцевості Драговица, де був їх осередок) - відгалуження секти богомилів, яке сповідувало абсолютний дуалізм.

Дуран, Ґійом (Gulielmus Durandus, 1237-1296) - французький домініканець, учений схоласт, каноніст і літургіст, прозваний Doctor resolutissimus за вміння вирішувати найскладніші питання. Чимало уваги присвятив символізмові католицької літургії. Спочатку був прихильником Томи Аквінського, але відтак виступив проти його вчення.

Експеримент - апробація досліджуваних явищ в контрольованих, штучно створених умовах.

Егоїзм – морально-етичний принцип, який означає таку поведінку людини, коли вона, прагнучи до задоволення лише власних інтересів, нехтує інтересами суспільства й інших людей.

Епоха – якісно своєрідний і відносно тривалий період історії, що виділяється на основі певних об’єктивних ознак.

Екгарт, Йоган (Майстер) (Meister Eckhart, 1260-1327) - видатний німецький містик-богослов, домініканець, представник надрайнського містицизму, його концепція давала підставу трактувати її як пантеїстичну. Деякі його тези були оголошені єретичними.

Екпіроза (гр. ekpirosis) - у стоїчній філософії, всесвітня пожежа, якою завершується кожен космічний цикл і починається новий (вічне повернення).

Елій Спартіян (Aelius Spartianus) - римський історик часів Діоклетіана. Автор біографій цілої низки цезарів - Адріяна, Септимія Севера, Каракалли та ін.

Ентимема (гр. enthymema) - скорочений силогізм, в якому опущено один із засновків, напр., коли він вважається очевидним або загальновизнаним. Іноді вживається також для одержання несподіваних висновків.

Етьєн Жільсон (Etienne Gilson, 1884-1978) - французький релігійний філософ-неотоміст, історик середньовічної філософії.

Задача наукова - теоретична задача, що вимагає встановлення невідомої раніше певної закономірності, властивості чи явища.

Закон - філософська категорія, що відображає істотні, загальні, необхідні, стійкі, повторювані відношення залежності між предметами і явищами об'єктивної дійсності, що випливають з їхньої сутності.

Засоби науки - методи мислення, емпіричного дослідження, а також технічні засоби.

Збірник - це видання, яке складається із окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей.

Ідеалізація - конструювання об'єктів, яких немає в дійсності або які практично не здійснились, наділення об'єктів властивостями, які відповідають ідеалу.

Ідея - це продукт людського мислення, форма духовно-пізнавального відображення дійсності, спрямована на її перетворення. В ній відображається не лише об'єкт вивчення, але й усвідомлюється мета та її практичне втілення. Оволодіваючи масами людей, ідея здатна ставати великою перетворюючою матеріальною силою.

Ідея – форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв’язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.

Ідеологія система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних філософських і релігійних поглядів, що виражають інтереси певних класів або соціальних груп.

Імпліцитно-заплутано, сплутано, опосередковано (міститься в даному міркуванні).

Індукція - метод дослідження та спосіб міркування, при яких загальний висновок будується на основі часткових посилань.

Інтуїція - спроможність безпосереднього розуміння істини. Результати інтуїтивного пізнання з часом логічно доводяться і перевіряються практично.

Інформаційний ринок-це система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів.

Істина - вірне, адекватне відображення предметів і явищ дійсності, відтворення їх так, як вони існують поза межами нашої свідомості. Істина об'єктивна за змістом, але суб'єктивна за формою, як результат діяльності людського мислення.

Ібн Газм (Ibn Hazm, 994-1064) - андалузький поет, психолог, філософ і богослов. Написав підсумок Арістотелевої логіки. Писав також про кохання і жіночу психологію.

Інвеститура (лат. investiture, від investio - одягаю, наділяю) - у середньовічній Європі, призначення на церковні посади.

Інкуб (лат. incubus) - злий дух, який обертається чоловіком і спокушає жінок уві сні, перелесник.

Іса ібн Алі (Isa ibn AH, IX ст.) - арабський лікар-окуліст, писав про анатомію ока.

Ісидор з Севільї, св. (Isidores Hispalensis, бл. 560-636) - видатний християнський письменник і церковний діяч, архієпископ Севільський, учитель католицької церкви. Його ґрунтовна енциклопедична праця «Етимології» (Etymologiae) у 20 книгах, яка підсумовувала всі наявні на той час знання, божественні і людські, була дуже популярною впродовж цілого середньовіччя і мала великий авторитет.

Каталог алфавітний - система карток з описом видання, розташованих в порядку алфавіту за прізвищем авторів та назвами публікації, незалежно від їхнього змісту.

Каталог предметний - містить дані про наявну літературу з певного предмета та інформацію про її згруповані за предметними рубриками, які теж розташовані в алфавітному порядку.

Категорія - форма логічного мислення, в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони і відносини досліджуваних предметів. Категорії пов'язані з вирішенням основного питання філософії: відношення мислення та буття. Основні категорії: матерія, свідомість, рух, простір і час, якість і кількість, зміст і форма тощо.

Класифікація - система співпідпорядкованих понять (класів, об'єктів) будь-якої галузі знання чи діяльності людини, як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями чи класами об'єктів.

Компіляція - наукова праця, яка розроблена на основі запозичених в інших авторів матеріалів без самостійного їх дослідження та обробки.

Концепція - система поглядів на будь-що, головна думка при визначенні мети та завдань дослідження шляхів його проведення. Проведений задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.

Капелла, Марціян (Martianus Minneius Felix Capella, V ст.) - пізньоантичний письменник, родом з Африки, жив у Карфагені. Автор енциклопедичної праці «Сатирикон» на тему семи вільних мистецтв.

Капітула (лат. capitulum) - у католицьких духовно-лицарських і чернечих орденах, колегія керівних осіб ордену.

Карл II Лисий (Carolus Calvus, 823-877) - король західно-франкського королівства, імператор з роду Каролінгів.

Катари (від гр. katharos, чистий) - послідовники поширеної в Західній Європі XI-XII ст. єресі, спорідненої з богомиль-ством; проповідували аскетизм, не визнавали церковної ієрархії. В XIII-XIV ст. катари були знищені інквізицією. Вчення катарів покладено в основу єресі альбігойців.

Катон, Марк Порцій Старший (Marcus Porcius Cato, 234-149 до Р.Х.) - римський громадський діяч, оратор і письменник; ревний захисник давньоримської звичаїв і строгого патріархального укладу.

Квінтильян (Marcus Fabius Quintilianus, бл. 35-100) - видатний римський педагог і оратор, серед його учнів були Та-цит і Пліній Молодший. Автор трактату «Виховання оратора» (Institutio oratorio).

Келар - монах, що відає господарством монастиря.

Кипріян, св. (Thascius Caecilius Cyprianus, бл. 248-258) - християнський письменник, єпископ Карфагенський, мученик. «Вечеря Кипріяна» не має до нього жодного стосунку.

Клара з Монтефалько (Chiara di Montefalco, 1275-1308) - італійська свята, містик, черниця монастиря Святого Хреста в Монтефалько.

Климент V (спр. ім'я Bertrand de Got, f 1314) - Папа Римський (1305-1314), переніс апостольський престол до Авіньйона, започаткувавши так званий «авіньйонський полон». Головував у 1311-1312 pp. на В'єнському соборі, скасував орден тамплієрів, підкорившись Філіпові V. Данте у Божественній комедії поміщає його у пекло серед святокупців.

Климент Александрійський, Тит Флавій (Clemens Alexandrinus, бл. 150-215) - християнський письменник і богослов, перебував під впливом грецької філософії, зокрема Платона та стоїків, був близький до гностицизму, тому багато хто висловлював сумнів у його ортодоксальності. Його метою було через раціональне осмислення тайн християнської віри привести людину до істинної «гнози», тобто стану духовної досконалості.

Клюні (Cluny) - у цьому бургундському місті 910 р. засновано славнозвісне абатство бенедиктинців - центр чернечої реформи (суворе дотримання монастирського статуту, централізація, підпорядкування філіальних чернечих орденів). Клюній-ський чин - відгалуження бенедиктинського органу.

Коломбан, св. (Columbanus, бл. 540-615) - ірландський чернець, проповідник християнства серед германців, заснував у Європі низку монастирів, які стали визначними центрами середньовічної вченості.

Контрфорс (від фр. contre-force - протидіюча сила) - вертикальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності і стійкості; поширений в середньовічній архітектурі.

Країна Кокань - за середньовічними легендами, казкова країна достатку.

Крайземна Туле (лат. ultima Thule) - стародавня назва таємничих земель на далекій півночі.

Крипта (гр. krypte) - каплиця під церквою для почесних поховань. Часто в крипті містилася і скарбниця з мощами та реліквіями.

Леґація (лат. legatio) - посольство Папи Римського, що направляється з особливою дипломатичною місією.

Легітимізація – узаконювання; визнання законним.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, демократичних свобод і вільного підприємництва.

Літописи – категорія розповідних джерел, характерною особливістю яких є виклад історичних подій у хронологічній послідовності за роками.

Лембик (від ар. al-inbiq) - дистилятор, пристрій для перегону рідин.

Лемур (лат. lemurum) - дух померлого.

Лікург (Lykourgos, IX або VIII ст. до Р.Х.) - напівлегендар-ний правитель Спарти, вважався першим законодавцем і творцем її устрою.

Ломбардські вбогі - італійські послідовники руху валь-денсів.

Лукан (Marcus Annaeus Lucanus, 38-65) - римський письменник, небіж Сенеки, автор епічної поеми «Фарсалія» (Pharsalia). Засуджений на смерть Нероном як учасник у змові Пізона.

Лукіян із Самосати (Loukianos, бл. 120-190) - визначний грецький письменник, ритор, філософ-софіст і сатирик. Залишив по собі велику літературну спадщину, у якій висміював забобони свого часу. Тут згадано його сатиричний роман «Лукій, або Осел».

Лукрецій (Spurius Lucretius Tricipitinus) - римський сенатор за часів Транквінія Гордого (VI ст. до Р.Х.), батько знаменитої Лукреції.

Людовік IV Баварський (1287-1347) - німецький король з 1314 p., імператор Священної Римської імперії з 1328 року, з роду Віттельсбахів. Провадив активну боротьбу з Римськими Папами, втручався у справи італійських держав.

Людовік IX Святий Французький (1214-1270) - французький король з 1226 року, з роду Капетингів. Очолив 7-й і 8-й хрестові походи. Був відомий своєю побожністю і милосердям.

Люциферини - одна із сект катарського штабу, які виникли в XII ст. і яких звинувачували у поклонінні Сатані. Дотримуючись пантеїстичного погляду, що Бог є все, вони вважали Богом також Сатану.

Метод дослідження - засіб досягнення мети, пізнання явищ дійсності в їх взаємозв'язку і розвитку. Спосіб відтворення досліджуваного об'єкту або предмету.

Методологія дослідження - сукупність конкретних прийомів і способів для проведення будь-якого наукового дослідження.

Моделювання - вивчення об'єкту (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі), яка заміняє оригінал з певних сторін, які цікавлять пізнання і підлягають вивченню, непрямий, опосередкований метод наукового дослідження

Монографія - наукове видання, що містить повне і вичерпне всебічне дослідження якоїсь однієї проблеми чи теми.

Маніфест – особливий акт вищого органу державної влади або глави держави у формі урочистого письмового звернення до населення з приводу винятково важливої події в суспільно-політичному та соціально-економічному житті країни, віколомної дати.

Ментальність – полісемантичне поняття для позначення глибинного рівня людського мислення, що не обмежується сферою свідомого і сягає в несвідоме.

Мілітаризм – політика нарощення озброєнь і зміцнення військової могутності країн для підготовки і здійснення загарбницької чи оборонної війни; втручання у справи інших країн чи придушення опору внутрішніх опозиційних сил.

Мабійон, Жан (Jean Mabillon, 1632-1707) - французький бенедиктинець, історик. Уклав багатотомну наукову публікацію джерел з історії бенедиктинського чину.

Мантикора (лат. mantichora, від перського «людожер») - казкова індійська тварина, чотиринога, з людським обличчям і хвостом скорпіона.

Man, Вальтер (Walter Мар, бл. 1140-1210) - англійський письменник-сатирик валлійського походження. Жив при дворі англійського короля Генріха II і був його представником на II Ла-теранському соборі, де брав участь у диспутах з вальденсами. Крім того, відомий своїми сатиричними оповідками з двірського життя, які є цінним історичним свідченням тієї доби.

Маргарита з Чітта-ді-Кастелло (Margherita da Citta di Castello, 1287-1320) - народилася сліпою, з дитинства виявляла тверду віру і пророчий дар. Беатифікована католицькою Церквою. Чітта-ді-Кастелло - містечко поблизу Перуджі.

Маргіналії (від лат. margo, край, межа) - малюнки, заголовки, зазначки, примітки на полях книжки або рукопису.

Марікур, П'єр де (Pierre de Maricourt, XIII ст.) - французький вчений і філософ. У нього навчався в Парижі Роджер Бекон. Властивості магніту описано у його посланні «Epistola de magnete», де вперше наведено метод наукового дослідження, який пов'язує теоретичні і математичні спекуляції з емпіричними спостереженнями.

Марки (іт. Marche) - область в серединній Італії

Марсилій з Падуї (Marsilius Paduanis, 1275/80-1343) - італійський богослов і політичний мислитель. У трактаті «Захисник миру» (Defensor pads) відстоював ідею суспільного договору. Найкращим суспільним устроєм вважав виборну монархію, а найвищим органом влади в церкві - собор. Виступав проти претензій папства на світську владу, за що був відлучений від церкви. Підтримував Людовіка IV Баварського

Мартин, єпископ Турський, св. (316-397) - християнський чернець-пустельник і проповідник. Вважається, що саме він навернув Галлію до християнства, тому його почитають як патрона Франції. Життєпис Мартина Турського написав його учень, Сульпіцій Север.

Масакра (фр. massacre) - винищення, масове вбивство.

Мелізми (гр. melisma) - невеликі музичні звороти, які прикрашають мелодію.

Мерлін - у кельтській міфології чарівник і провидець при Дворі короля Артура. Життя і пророцтва Мерліна у XII ст. описав Джефрі з Монмута.

Михаїл з Чезени (спр. ім'я Michele Fuschi, 1270-1342) - італійський францисканський діяч. 1316 року став генералом Францисканців, на Перуджійській капітулі підтримав тезу про [559] убогість Христа та апостолів. Зазнав поразки у своїй боротьбі з Папою, був відлучений від церкви і вигнаний з ордену; закінчив життя, не замирившись з церквою.

Михаїл Пселл (Psellos, 1018-1078) - відомий візантійський письменник, філософ і політик, людина надзвичайно широких ; інтересів, до найвідоміших його творів належать коментарі до Платона та «Хронографія», літопис про сучасні йому історичні події.

Мімеза (гр. mimesis) - наслідування; категорія грецької філософії та естетики, яка розглядає пізнання й художню творчість людини як процес наслідування дійсності, але не як просте копіювання природи.

Мінорити (лат. fratres minores, менші брати) - так називали францисканців, які особливо строго дотримувалися правила і відзначалися аскетизмом.

Наука - система знань об'єктивних законів природи, суспільства і мислення, які отримуються і перетворюються в безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Наукова інформація - це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань тощо.

Наукова тема - задача наукового характеру, яка потребує проведення наукового дослідження.

Наукова школа - неформальна творча співдружність в межах будь-якого наукового напряму висококваліфікованих дослідників, об'єднаних спільністю підходів.

Наукове дослідження - цілеспрямоване вивчення явищ, процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень.

Наукознавство-розділ науки, який вивчає закономірності її функціонування і розвитку, структуру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими сферами матеріального і духовного життя суспільства.

Наукометрія - галузь наукознавства, яка займається статистичними дослідженнями структури і динаміки наукової інформації.

Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на отримання і виконання нових знань

Народництво – ідеологія та політичний рух частини інтелігенції в Російській імперії II половини XIX ст., яка виражала інтереси селянства, виступала проти залишків кріпосництва і капіталістичного розвитку країни, за повалення самодержавства революційним шляхом.

Народність – мовна, територіальна, економічна й культурна спільність людей, що історично склалася і передує нації.

Насильство в історії – застосування будь-якою соціальною спільнотою, інституцією різних, зокрема збройних, форм примусу щодо інших спільнот і окремих людей з метою досягнення або збереження свого панівного становища, тих або інших прав і привілеїв.

Націоналізм – радикальний політичний напрям; ідеологія, психологія, соціальна практика, світогляд, відповідно до яких нація вважається головним і вирішальним чинником історії, її інтересам підпорядковані всі елементи суспільного життя.

Національно-визвольний рух– будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільноти, що ставить за мету визволення своєї країни від чужоземного панування.

Надір (ар. nazir) - точка небесної сфери, протилежна зеніту.

Невми (гр. neuma, знак) - стародавнє нотне письмо з без-лінійною системою, яке застосовувалося в григоріанському співі; також мелодійні фігури в григоріанському співі.

Новіцій (лат. novicium) - послушник в католицькому монастирі.

Об'єкт дослідження - процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження.

Оділон Клюнійський, св. (Odilon, 961-1049) - 5-й настоятель бенедиктинського монастиря в Клюні, реформатор чернецтва. Обороняючи свої монастирі від зазіхань єпископів та мирських феодалів і створюючи нові монастирі клюнійського типу, фактично започаткував клюнійську конгрегацію. Був один з найвпливовіших людей свого часу.

Однонога (гр. Skiapodes, від Skia - тінь, і pous - нога) - легендарний народ, який, за Плінієм, жив в Індії; однонога мали лише одну ногу з велетенською стопою, якою вони, відпочиваючи, прикривалися від сонця.

Оккам, Вільям (William of Ockham, 1285-1349) - видатний англійський богослов і філософ-схоласт, францисканець, представник номіналізму і передвісник емпіризму. Твердив, що універсали" - це лиш «імена», умовні знаки для реальних речей. Опрацьовував також питання розділу сфер компетенції віри і науки, церкви і держави. Відлучений Папою від церкви за радикальні погляди і антипапську діяльність, Оккам в кінці життя все ж примирився з апостольським престолом і одержав від Папи прощення. Прозваний Doctor invincibilis за блискучу вправність [560] у діалектиці. Відомий також тим, що висловив принцип економії мислення, який дістав назву «бритва Оккама» - не слід збільшувати сутності без конечної потреби.

Ольє, П'єр (Pierre Olieu, 1248-1298) - французький богослов, францисканець. Брав участь у конфлікті між конвентуала-ми та спіритуалами, ставши на бік останніх. На його світогляд сильно вплинуло вчення Йоахима да Фйоре. Його не раз звинувачували в єресі, але він зумів уникнути відлучення, не зрікаю-чись своїх поглядів.

Оссарій (лат. ossarium) - сховище для кісток померлих, зокрема в монастирях.

Парадигма - поняття сучасної науки, яке означає особливий спосіб організації наукових знань щодо того чи іншого бачення світу та відповідні зразки або моделі дослідження. Зміна парадигми розглядається наукою як революція.

Періодичне видання - це журнали, бюлетні та інші видання з різних галузей науки і техніки з викладом матеріалу в популярній доступній формі

Поняття - відображення найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу признаків.

Предмет дослідження - все те, що знаходиться в межах об'єкту дослідження у визначеному аспекті пізнання. Це досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об'єкту. Конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття.

Принципи - головні вихідні положення будь-якої теорії, вчення, науки; внутрішні переконання людини, її усталений погляд на те чи інше питання.

Проблема - велика множинність наукових питань майбутніх досліджень; складне теоретичне або практичне питання, що потребує дослідження.

Прогнозування - спеціальне наукове дослідження конкурентних перспектив розвитку будь-якого явища; процес наукового передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого й сучасного, систематична, науково-обґрунтована інформація про якісні і кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі.

Плюралізм– філософська концепція, за якою існує кілька або безліч незалежних субстанціональних первоначал або видів буття.

Прагматизм – вчення в західній філософії, за яким цінність понять, суджень та інших про об’єкти, їхні властивості тощо визначається практичними наслідками для людини дій, що базуються на цих знаннях.

Павликіяни - єретичний рух в християнстві, що виник в VII ст. в західній Вірменії. В основі їхнього вчення лежав дуалізм. Вони заперечували Старий Завіт, частину Нового Завіту, а також почитання Богородиці, пророків і святих, Церкву, духовенство і чернецтво. Догматика павликіян вплинула на бого-мильство.

Павлін, єпископ Ноланський, св. (Pontius Meropius Anicius Paulinus, 353-431) - християнський письменник, визначний пізньолатинський поет. Приятелював з св. Амвросієм, Єроні-мом, Августином, підтримував з ними листування, яке дійшло до наших днів.

Парацельс (спр. ім'я Theophrast Bombast von Hohenheim, 1493-1541) - німецький лікар, алхімік та філософ; професор Базельського університету; першим застосував при лікуванні хімічні препарати, запровадив багато ліків, встановив їх дозування; представник натуралістичної філософії доби Відродження.

Паренеза (гр. paraenesis) - заклик, звернення; напучення.

Парузія (гр. parousia) - прихід, пришестя. У Новому Завіті вживається насамперед щодо пришестя Ісуса Христа.

Пастушки (фр. pastoureaux) - французькі єретики, здебільшого селяни і пастухи, які у XIII та XIV ст. двічі збиралися зграями, щоб вирушити в хрестовий похід, одначе потім стали промишляти розбоєм, звинувачуючи багатих і церковників у їх небажанні відвойовувати Святий Гріб.

Патарини - відгалуження секти катарів, поширене в Італії.

Петро Півчий (Petras Cantor, -|i 197) - французький богослов (1) проповідник. Був професором богослов'я в Парижі, потім - півчим у соборі Нотр-Дам, насамкінець - деканом Реймського [561] собору. Залишив обширні коментарів до Святого письма, а також цілу низку напучувальних творів для монахів.

Петро Пустельник (Petrus Eremita, бл. 1050-1115) - французький чернець, один з організаторів першого хрестового походу.

Піперн (Reginaldo di Piperno, 1230-1290) - домініканець, богослов, приятель, секретар і сповідник Томи Аквінського, упорядник його творів. Дехто вважає його автором Додатку до «Суми богослов'я». Наведена в романі фраза зустрічається в одному з творів св. Томи.

Платеарій (Platearius, XI-XII ст.) - прізвище кількох поколінь лікарів з Салерно, одному з яких, між іншим, належить дуже популярний у ті часи трактат «Про прості лікарські засоби» (De simplici medicina), де йдеться про цілющі властивості трав.

Плачідо, Беньяміно (Beniamino Placido, нар. 1929) - італійський журналіст і письменник, літературний критик, багатолітній оглядач часопису «Репуббліка», шанувальник творчості Ум-берто Еко.

Пліній Молодший (Gaius Plinius Caecilius Secundus junior, 62-113) - римський письменник, небіж Плінія Старшого, консул, автор промов і листів.

Резюме - короткий висновок, що містить основні положення доповіді, промови, наукові праці, дискусії.. Вказівка на зміст первинної роботи, гранично лаконічна, може бути у вигляді одного речення. Розміщується в кінці статті і містить інформацію оцінного характеру

Релятивність - відносність людських знань.

Реферат-письмова форма доповіді на певну тему, зміст лише повідомляє про щось, а не переконує в чомусь; інформативне видання, яке визначає короткий виклад змісту наукового дослідження.

Рабан Мавр (Rabanus Maurus, 776/784-856) - християнський богослов і письменник, настоятель Фульдського монастиря, ар-хиєпископ Майнцький. Його вважають зачинателем німецького богослов'я, за його настоятельства Фульдська монастирська школа стала видатним інтелектуальним центром Європи.

Респонсорій (лат. responsorium) - церковний спів у вигляді діалогу між священиком і хором; антифон.

Роберт Англік (Robertas Anglicus, XII ст.) - англійський вчений; крім цілої низки наукових праць, переклав латиною також Коран. Автор трактату про астролябію.

Роберт Неапольський, інакше Роберт Анжуйський Мудрий (1278-1343) - неаполітанський король (1309-1343), чільний представник партії ґвельфів, супротивник Людовіка Баварського. Відомий також як покровитель мистецтв, укоронував лавровим вінком Петрарку і приймав у себе Боккаччо.Роджер з Герфорда (Roger of Hereford, XII ст.) - англійський канонік і вчений. Крім згаданої тут праці «Про властивості металів», написав низку праць з астрономії, а також твір, присвячений порівнянню латинського та єврейського календарів.

Синтез - поєднання раніше виділених частин предмету дослідження в єдине ціле.

Спостереження - це метод цілеспрямованого дослідження об'єктивної дійсності, в тому вигляді, в якому вона існує в природі та суспільстві і доступна безпосередньо для сприйняття людиною без втручання в неї.

Стандарт - норма, зразок, мірило.

Стандарти - це нормативні документи, в яких встановлені єдині вимоги до основних властивостей будь-якої продукції або виду робіт.

Судження-це форма думки про певний предмет чи явище.

Санскрит (давньоіндійська мова) – головна мова індійської цивілізації; різновиди: ведичний та класичний; зберігається до наших часів як мова індійського епосу, релігійних текстів, художньої та наукової літератури.

Святенники (іт. pinzocheri) - ще одна народна назва на-півмирських ченців-францисканців, які проповідували убогість і закликали до оновлення церкви. Часто зливалися з рухами беґардів і беґінок.

Сеґалеллі, Ґерардо (Gherardo Segalelli, tl300) - італійський єретик. Вступивши у францисканський чин, заснував чернечу спільноту апостоликів. Надихаючись вченням Йоахима да Фйо-ре, проповідував пришестя царства Святого Духа і різко критикував церковну єрархію. Був вигнаний з ордену, ув'язнений, а згодом спалений як єретик.

Силій Італік (Catius Silius Italicus бл. 26-101) - римський епічний поет і державний діяч, автор епічної поеми про другу Пунічну війну.

Силос (ісп. Santo Domingo de Silos) - старовинний бенедиктинський монастир в Кастилії поблизу Бурґоса; заснований ще до X століття, є місцем прощі і одним з найстаріших монастирів у Європі.

Сильвестр І, св. (t 335) - Папа Римський (314-335). На його папство припав вихід християнської церкви з катакомб і її прийняття як офіційної релігії Римської імперії; за легендою, саме він хрестив Константина.

Симонія {лат. simonia) - або святокупство, купівля-продаж церковних посад або духовного сану в Католицькій та інших церквах, поширена у середньовічній Західній Європі. Від імені ворожбита Симона, який просив апостолів продати йому дар творити чудеса.

Симфозій (Symphosius, IV-V ст.) - давньоримський поет, автор коло ста загадок (Aenigmata Symphosi), написаних гекзаметрами. У них відображено античний світогляд автора, який ніде не проявляє свого знайомства з християнським вченням.

Синезій з Кирени (Synesios, 379-412) - філософ-неопла-тонік, оратор і поет, єпископ Птолема'щський (Півн. Африка).

Скрипторій (лат. scriptorium) - майстерня в західноєвропейських монастирях, в якій переписували книги.

Спіритуали - радикальне крило ордену францисканців.

Стадій (Publius Papinius Statius, бл. 40-96) - римський поет і політик, відомий насамперед своєю епічною поемою «Фіваїда» (похід Сімох проти Фів). В «Божественній комедії» Стацій стає після Вергілія провідником Данте по Чистилищі - адже, за середньовічною легендою, Стацій навернувся в християнство.

Стефан Бурбонець (Etienne de Bourbon, 1190-1261) - французький проповідник, домініканець. Був інквізитором на півдні Франції. Його твір про сім дарів Святого Духа (De septem donis Spiritus Sancti), збірка взірців проповідей для проповідників, містить чимало цінної інформації про тодішні єресі.

Сугерій (Suger, Suitgerius, 1081-1151) - настоятель собору Сен-Дені, радник Людовіка VI, ревний оборонець сильної монархії. Був людиною широких інтересів, автор цілого ряду праць з різних дисциплін. Великий шанувальник мистецтва, керував також реконструкцією собору Сен-Дені.

Суккуб (лат. succuba) - злий дух, який приймає образ жінки і спокушає сплячих чоловіків.

Сульпіцій Север (Sulpicius Severus, бл. 363-420) - християнський письменник родом з Аквітанії. Був учнем св. Мартіна Турського і написав його детальний життєпис, який довгий час був взірцем, що його наслідувало чимало апографів.

Сумники (іт. bizochi) - одна з єретичних сект, згаданих в буллі «Sancta Romana» (1317) папи Йоана XXII, який не відрізняв їх від братчиків та беґінів.

Схолія (гр. scholia) - примітка, пояснення до тексту.

Тацит (Publius Cornelius Tacitus, 55-120) - визначний римський історик і політик, 97 консул, пізніше проконсул провінції Азія. Його твори, серед яких «Аннали», «Історія», позначені психологічною проникливістю й блискучими характеристиками героїв.

Теза - стислий виклад основних положень, наукової праці, статті, доповіді, який передбачає попереднє ознайомлення учасників семінарів, конференцій, симпозіумів з результатами наукового дослідження.

Тема - наукове завдання, яке охоплює визначну галузь наукового дослідження.

Теорія - вчення, система ідей або принципів, висока форма узагальнення і систематизації знань, спрямованих на визначення того чи іншого явища. Це форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи наукових знань.

Теорія - система знань, що описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності і зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного об'єднувального початку (витоку). Теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. Теорія має бути ефективною, конструктивною і простою.

Теорія пізнання (гносеологія) - вчення про природу пізнання та його можливості, основні закономірності, форми та методи пізнання людиною навколишньої дійсності.

Узагальнення - логічна дія, в процесі якої здійснюється перехід від одиничного до загального. Узагальнення відбувається шляхом абстрагування при утворенні понять, суджень, теорії.

Умовивід - це така форма мислення, в результаті якої з одного або кількох суджень, що відображають зв'язки і відношення предметів об'єктивної дійсності виводиться нове судження, міркування, нова думка, що містить вже нове знання про досліджувані предмети, явища, процеси.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, думок, на основі її попереднього досвіду. Особливим видом уяви є мрія.

Факт науковий - реальність, дійсність, складовий елемент основи наукового знання, віддзеркалення об'єктивних властивостей речей і процесів. Характерні властивості наукового факту - новизна, точність, об'єктивність, достовірність. На основі фактів будуються теорії, виводяться закони

Утилітаризм – етична доктрина, яку характеризують три основні положення: 1) дію вважають правильною або неправильною на підставі наслідків, до яких вона призводить; 2) благо або зло наслідків вимірюється щастям або нещастям, до яких приводить дія; 3)для індивіда його особистий інтерес є важливим так само, як і інтерес до людей. Тому завжди правильними будуть дії, що ведуть до найбіль­шого щастя найбільшої кількості людей.

Цезарій з Айстербаху (Caesarius, 1170-1240) - німецький мо-нах-цистерціанець, автор збірки оповідей про незвичайні події та явища під назвою «Бесіди про чудеса» (Dialogi miraculorum), які були дуже популярні в середньовіччя.

Целестин V (1215-1296) - спр. ім'я Петро Морронець (Pietro da Morrone), італійський чернець-пустельник, засновник ордену целестинців. В 1294 р. був обраний Папою Римським, але через п'ять місяців склав із себе папський сан.

Целестинці - члени католицького чернечого ордену, відгалуження бенедиктинського чину, заснованого на півдні Італії в середині XIII ст. ченцем Петром Морронцем, який згодом став Папою Целестином V.

Циркумцеліони (лат. circumcelliones, «ті, що блукають навколо селищ») - учасники повстанського руху селян, позбавлених землі (IV-V ст.) Бездомні і безробітні, доведені до розпачу, вони промишляли грабунками по селах, нападали на багатих землевласників. Часто накладали на себе руки, кидаючись зі скель, або навмисне чинили жорстокі злочини, щоб їх спіймали і стратили. Згодом пристали до донатистів.

Цистерціанці - відгалуження бенедиктинського чину, започатковане в кінці XI ст. у монастирі в Сіто (лат. Cistercium) біля Дижона. Ставили собі за мету суворе дотримання бенедиктинського правила. Відіграли значну роль у розвитку рільництва та архітектури.

Цитата - дослівний уривок з твору, чийсь вислів, що наводиться (письмово чи усно) як підтвердження або заперечення певної думки чи ілюстрації до фактичного матеріалу.

Член-кореспондент - академічне звання, що надається вченому, обраному до складу академічних наук.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка