І природокористування україни



Скачати 308.01 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір308.01 Kb.
ТипПротокол


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

__________________М.М. Доля

“___”________________2015 р.

РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри ландшафтної

екології і заповідної справи

Протокол від. “19”05.2015 року № 10

В.о. завідувача кафедри

____________ Павлюк С.Д.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ ІІ»

напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»


Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології
Розробник: к.с.-г. н, доцент Павлюк С.Д.

2015 р.



  1. Опис навчальної дисципліни


ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ ІІ


Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Напрям підготовки

6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Спеціальність

Екологія та охорона навколишнього середовища

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Нормативна

Загальна кількість годин

96

Кількість кредитів ЕСТS

3,2

Кількість змістовних модулів

2

Курсовий проект

-

Форма контролю

іспит

Показники навчальної дисципліни для денної форми навчання




денна форма навчання

Рік підготовки (курс)

2016 (1 курс стн)

Семестр

2

Лекційні заняття

30

Практичні, семінарські заняття

-

Лабораторні заняття

30

Самостійна робота

36

Кількість тижневих аудиторних годин

4








2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Екологія - фундаментальна і прикладна наука, яка досліджує процеси, що відбувалися і відбуваються на Землі у взаємовідносинах живих організмів з природним середовищем.

Одним з найважливіших завдань екології є оптимізація взаємин між людиною і навколишнім середовищем, екосистемами, видами, популяціями живих організмів. Під час проведення досліджень та реалізації практичних заходів з цього напряму важливим є пошук шляхів гармонізації зростаючих потреб людства у природних ресурсах, особливо не поновлюваних, з потенційними можливостями навколишнього середовища.

Метою вивчення дисципліни «Загальна екологія» є формування у молоді фактично нового світогляду, заснованого на ґрунтовних екологічних знаннях та культурі спілкування з природою, оволодіння теоретичними основами екології та надбання практичних навичок з екологічної безпеки, раціонального природокористування, збереження і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав громадян та інтересів держави.

По закінченні навчання з дисципліни студент повинен



знати:

– головні фундаментальні основи існування і розвитку Всесвіту, заснованого на універсальному еволюціонізмі і самоорганізації матерії;

– теоретичні і практичні аспекти сучасної екології: еволюцію взаємовідносин людини і природи, структуру навколишнього середовища,

– особливості функціонування біосфери і окремих екосистем, великий та малий колообіги речовин, енергії та інформації в біосфері, формування і динаміку природних ресурсів Землі;

– структуру завдань, методи сучасної екології;

– характер основних екосистем, основні екологічні поняття і закони, основи безпеки житгєдіяльності;

– основні джерела антропогенного забруднення довкілля, основні причини розвитку глобальної екологічної кризи;

– методи збереження компонентів природного середовища (атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинного і тваринного світу);

– основи моніторингу навколишнього середовища, новітні галузі екології;

– основи економіки природокористування і регіональної екополітики, екологічні наслідки природних і антропогенних катастроф;

– значення міжнародного співробітництва в галузі охорони природи, стратегії і тактики виживання людства, основи глобальної екологічної політики;

уміти:

– виконувати екологічні узагальнення і розрахунки;

– складати екологічні прогнози, передбачати еколого-економічні ситуації;

– застосовувати базові екологічні знання під час виконання польових екологічних досліджень і експертиз, розробки заходів з охорони й збереження екосистем різних ландшафтів;

– під час виконання екологічного моніторингу різних природних об'єктів розумітися в екологічній документації;

– знаходити оптимальні екологічні рішення під час планування й здійснення природокористування, розв'язання регіональних і локальних проблем трансграничних міграцій забруднень.

Контроль знань та вмінь студентів з дисципліни «Загальна екологія ІІ» здійснюють шляхом написання рефератів, виконання і захист лабораторних робіт. Підсумковою формою контролю знань та умінь студентів з дисципліни є екзамен.
3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ:

СКОРОЧЕНОГО ТЕРМІНУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ




Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

«Концепції екології, екологічні фактори, популяції»

1. Вступ

6

2




2




2

2. Антропогенна деградація біосфери

8

2




2




4

3. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля

8

2




4




2

4. Техногенний вплив та екологічні проблеми атмосфери

6

2




2




2

5. Антропогенна діяльність та екологічні проблеми гідросфери

8

2




2




4

6. Антропогенний вплив та екологічні проблеми літосфери

6

2




2




2

Усього годин

42

12




14




16

Модуль 2

«Властивості природних та антропогенних екосистем»

7. Науково-технічна революція і тенденції зміни біосфери

8

2




2




4

8. Демографічний вибух, урбанізація і екологічні проблеми

6

2




2




2

9. Глобальні екологічні проблеми пов’язані з забрудненням навколишнього середовища

6

2




2




2

10. Вплив забруднення навколишнього середовища на життя і здоров’я людей

8

2




2




4

11. Проблеми гармонізації взаємодії між суспільством і природою

6

2




2




2

12. Системи екологічного управління і контролю

6

2




2




2

13. Правові аспекти охорони НПС

6

2




2




2

14. Міжнародне співробітництво в галузі охорони НПС.

8

4




2




2

Усього годин

54

18




16




20

Загальна кількість годин

96

30




30




36


4. ТЕМИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Правила техніки безпеки при роботі в лабораторії, основне лабораторне обладнання

2

2

Визначення загальної і залишкової карбонатної твердості методом титрування

2

3

Визначення загального вмісту феруму у воді

2

4

Визначення вмісту активного хлору у воді

2

5

Визначення вмісту аміаку у воді

2

6

Визначення вмісту амонійного азоту в грунті за допомогою реактиву Несслера

2

7

Визначення вмісту рухомих сполук фосфору в грунті за методом Кірсанова

2

8

Озолення рослинного матеріалу за методом К. Гінзбург та ін.

2

9

Визначення вмісту сполук азоту в рослинах фотометричним методом з реактивом Несслера

4

10

Визначення вмісту фосфору в рослинах фотометрично за методом Деніже в модифікації А. Левицького

2

11

Визначення вмісту «сирої» клейковини

2

12

Добування спиртової витяжки пігментів і розділення їх

2

13

Якісне визначення добрив

4




Разом

30


5. САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Біологічні методи контролю за станом НС

  2. Соціоекосистеми, основні закономірності їх розвитку і функціонування

  3. Основні техногенні джерела забруднення НС

  4. Перспективні фізико-хімічні методи контролю забруднення НС

  5. Шляхи збереження різноманітності живого

  6. Регулювання антропогенного навантаження на складові антропосфери

  7. Природні та антропогенні катастрофи, їх наслідки

  8. Екологічні поняття і терміни, запозичені з класичних наук (біології, хімії, фізики).

  9. Нові специфічні екологічні терміни і поняття.

  10. Історія екологічної науки.

  11. Класифікація основних напрямів сучасних екологічних досліджень.

  12. Внесок українських вчених у розвиток екології.

  13. Приклади дії екологічних законів у: а) природі; б) техносфері; в) агросфері; г) суспільному житті.

  14. Збереження біорізноманіття в біосфері.

  15. Червона книга України. Рослинний світ.

  16. Червона книга України. Тваринний світ.

  17. Поняття про екологічні коридори та екологічну сітку.

  18. Характеристика заповідних об'єктів України.

  19. Екологічна роль лісів і лісосмуг у підтримці екологічної рівноваги природних і сільськогосподарських екосистем.



6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, КОМПЛЕКТИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ

1. Який із законів не відноситься до законів Б. Коммонера?

1. все пов’язане зі всім;

2. все повинно кудись подітись;

3. людина – єдине ціле з природою;

4. природа знає краще;

5. за все доводиться платити.



2. Головна особливість хімічного складу ґрунту це присутність:

1. мінеральних речовин;

2. мінеральних та органічних речовин;

3. ґрунтового розчину;

4. гумусових речовин

3. За характером споживання рослинної маси для харчування фітофаги поділяються на:

1. олігофаги;

2. дифаги;

3. трифаги;

4. поліфаги;

5. монофаги.



4. Яких видів популяцій не існує?

1. геккелівських;

2. менделівських;

3. локальних;

4. ценотичних;

5. екосистемних.



5. Скільки основних типів кривих виживаності?

1. 5


2. 4

3. 3


4. 2

6. До чого призводить загибель однієї популяції в біоценозі?

1. до зниження чисельності популяції інших видів;

2. до зростання чисельності інших популяцій;

3. до утворення іншої популяції;

4. зменшення можливості обміну генетичною інформацією.

7. Угруповання називають біоценозом тоді, коли воно відповідає таким критеріям:

1. Характеризується певною тривалістю в часі;

2. Має характерний видовий склад;

3. Має максимальну кількість домінантних видів;

4. Має необхідний набір видів;

5. Має свою територію і межі.



8. Якого етапу в процесі сукцесії, що проходить екосистема до клімаксного стану не існує?

1. фаза оголення;

2. фаза акліматизації;

3. фаза ецезису;

4. фаза міграції.

9. Що таке біомаса?

1. біомаса підземних і надземних органів, а також енергія і леткі речовини, вироблені автотрофною рослинністю на одиниці площі за одиницю часу;

2. приріст біомаси за одиницю часу;

3. вся органічна речовина екосистеми;

4. частина продукції, яка утворилася понад кількості потрібної для підтримання життєдіяльності всіх форм життя в екосистемі.

10. Відносно всієї території України ліси складають:

1. 5 %;


2. 8 %;

3. 14 %;

4. 18 %;

5. 20 %.


11. Кому належить сучасне тлумачення поняття «біосфера»?

1. Тенслі;

2. Ламарк;

3. Дарвін;

4. Мебіус;

5. Вернадський



12. Які стихійні лиха завдають найбільші розміри збитків людині?

1. повені;

2. тропічні циклони;

3. посухи;

4. землетруси.

13. Пестициди – це:

1. організми, що споживають готову органічну речовину

2. специфічні радіонукліди

3. хімічні речовини що використовуються для знищення шкідливих організмів

4. органічні речовини, утворені з неорганічних під дією світла

14. Виберіть вірне визначення терміну «гранично допустимі викиди»

1. кількість шкідливих речовин, що не має перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, і концентрація забруднювачів повітря, яка на межі санітарної зони не повинна перевищувати ГДК

2. максимальну інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища, яка не справляє прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя

3. граничне значення господарського або рекреаційного навантаження на природне середовище

4. максимальна кількість шкідливих речовин в одиниці об'єму або маси середовища води, повітря або грунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини

15. Інженерно-організаційні заходи захисту повітряного середовища від шкідливих викидів:

1. спрямовані на зниження інтенсивності руху автотранспорту

2. методи очистки викидів від твердих, рідких і газоподібних домішок

3. організація санітарно-захисних зон

4. пов'язані з правильним взаємним розміщенням джерел викидів і житлової забудови

16. Який вид забруднення найстійкіший і найпоширеніший?

1. механічне

2. теплове

3. радіаційне

4. бактеріальне

5. хімічне



17. На які види поділяється водна ерозія?

1. лінійна

2. площина

3. яружна

4 поверхнева

18. Що передбачає хімічна меліорація?

1. поліпшення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку ґрунту

2. поліпшення водного режиму шляхом обводнення або осушення ґрунтів

3. поліпшення агрохімічних і агрофізичних властивостей ґрунтів шляхом використання матеріалів, що збагачують ґрунт на органіку

4. поліпшення захисту ґрунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, розведення лісів загального агрономічного призначення

19. В якому році прийнято Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»?

1. 1990


2. 2000

3. 1993


4. 1991

20. У структурі сільськогосподарських угідь рілля в середньому по Україні становить:

1. 40-50%;

2. 70-80%;

3. 60-70%;

4. 80-90%.

21. В якому році всю територію Украї­ни було оголошено зоною екологічного лиха?

1. 1986 р.

2. 1991 р.

3. 1998 р.

4. 2001 р.

22. Скільки корисної енергії отримає людина у трофічному ланцюгу «рослина-тварина-людина», якщо з сонячною енергією на землю потрапляє 1000 ккал?

1. 1 ккал;

2. 10 ккал;

3. 100 ккал;

4. 5 ккал.

23. Летальна доза радіації для більшості сільськогосподарських культур:

1. 10-30 Гр;

2. 40-50 Гр;

3. 50-100 Гр;

4. 100-150 Гр;

5. більше 300 Гр.


24. Екологізація - це:

1. відтворення природних ресурсів та охорона їх від виснаження;

2. забезпечення права кожної людини на використання природ­них ресурсів;

3. поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища;

4. максимальна ефективність використання природних ресурсів за умови їх наступного відтворення;

5. найбільш доцільні способи використання природних ресурсів під контролем спеціалістів.



25. Навколишнє середовище, його елементи і джерела впливу на довкілля є:

1. метою моніторингу;

2. об’єктами моніторингу;

3. предметом моніторингу;

4. методами моніторингу.
26. Вкажіть, які існують варіанти визначення ціни на екологічно чисту продукцію.
27. Вчені якої країни першими в світі розробили методологічну реєстрації рослинних угрупувань у вигляді Зеленої книги?

1. України;

2. Росії;

3. США;


4. Японії.

28. До природно-заповідного фонду України належать:

1. природні території та об'єкти;

2. штучно створені об'єкти;

3. заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади;

4. все вище перелічене.

29. В якому році була створена Європейська партія зелених?

1. 1980


2. 1984

3. 1988


4. 1992

30. Який біосферний заповідник створений самим першим?


7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Викладач знайомить студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально-методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточнює терміни і форми звітності.

Інформаційна лекція зорієнтована на викладення і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці ВНЗ.

Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

Настановча лекція - вид лекції у ВНЗ, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння ними, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь з дисципліни.

Настановчі лекції зазвичай проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання.



Підсумкова лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту, глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань тощо.

Під час проблемної лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

На основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу засобами аудіо-, відеотехніки.

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне - формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.



Індивідуальні заняття є важливою формою організації навчального процесу. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

Мета самостійної роботи студентів - самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь. Дидактичні цілі самостійної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, здобутих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування професійних навичок і вмінь;

- формування вмінь і навичок самостійної розумової праці;

- розвиток самостійності мислення, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань;

- самоосвіта.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів навчання вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж викладача стосовно виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими студентами, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним студентом; допомога викладача тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у студентів вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і можливість набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.



8. ФОРМИ КОНТРОЛЮ
До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:



  1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями. фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами. ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

  • пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

  • виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

  • розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

  • здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

  1. Якість опанування методологічно. і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

  • глибоке розуміння викладеного в першому пункту, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

  • методологічне обґрунтування знань.

  1. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

  • конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;

  • змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін..

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:



  • наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

  • якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

  • наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

  • ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності;

  • конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

  • здатність моделювати професійні дії;

  • виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

  • упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

  • зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

  • умотивованість дій та їх усвідомлення;

  • наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

  • ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів. Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так:

  • «відмінно» - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

  • «добре» - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

  • «задовільно» - студенти загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв’язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.);

  • «незадовільно» - студент загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об’єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною, зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб’єктивізму.

у сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об’єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об’єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.
9. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол №6 з табл. 1.


Оцінка національна

Оцінка ECTS

Визначення оцінки ECTS

Рейтинг студента, бали

Відмінно

А

Відмінно – відмінне виконання з мінімальною кількістю помилок

90 – 100

Добре

В

Дуже добре – виконання вище середнього з кількома помилками

82-89

С

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74-81

Задовільно

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

64-73

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-63

Незадовільно

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

0-34



10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Павлюк С.Д. Курс лекцій з дисципліни «Загальна екологія ІІ».- Боярка: «БКЕіПР». – 72с.

2. Павлюк С.Д. Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни «Загальна екологія».- Боярка: «БКЕіПР». – 24 с.

3. Павлюк С.Д. Методичні рекомендації для самостійної роботи з дисципліни «Загальна екологія І, загальна екологія ІІ».- Боярка: «БКЕіПР». – 32 с.
11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998.-455с.

2. Білявський Г.О. Основи екології: теорія та практика. — К.: Лібра, 2002. -352с.

3. Білявський Г.О. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 2000. - 336с.

4. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум з загальної екології. - К.: Либідь, 1997.- 158с.

5. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993.

6. Гайнріх Д., Гертт М. Екологія: Пер. з 4-го нім. вид. /Наук. ред. пер. В.В. Серебряков. - К.: Знання-Прес, 2001. - 287с.

7. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. - К.: Вид-во Укр. фітосоціал. центру, 1998. - 196с.

8. Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього середовища. - Львів: Афіша, 2000. -272с.

9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – Навч. посіб. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Т-во Знання, КСО, 2006.

10. Екологія: основи теорії і практики: Навчальний посібник /За ред. А.Ф. Потіш, В.Г. Медвідь, О.Г. Гвоздецький та ін. - Львів: Новий світ, 2003. -296с.

11. Збірник чинних законів України про охорону природи.

12. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: – К.: Вища школа, 2001.

13. Злобін Ю.Л. Основи екології. - К.: ТОВ Лібра, 1998. - 248с.

14. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навчальний посібник. -К.:МАУП 1998.-228с.

15. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2000. - 480с.

16. Лук’янова Л.Б. Основи екології, К.: Вища школа, 2000.

17. Потіш А.Ф., Медвідь В.Т., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: основи теорії і практикум: Навч. посіб. – Львів: Новий світ, 2000, 2003.

18. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. – К.: Фітосоціоцентр, 1998.

19. Реймерс Н.Ф. Экология (теория, закони, правила, принципи и гипотезы). - М.: Россия молодая, 1994. — 366с.



Додаткова

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. — К.: Вентурі, 1996.-452с.

2. Барановський В.А. Екологічний атлас України. – К.: Географіка, 2000.

3. Гідролого-екологічний тлумачний словник /За ред. проф. А.В. Яцика. -К.: Урожай, 1995.- 156с.

4. Городній М.М., Шикула М.К., Гудков І.М. Агроекологія, — К.: Вища шк., 1993.-416с.

5. Екологічне підприємництво: Навчальний посібник /В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. - К.: Мета, 2001. - 191с.

6. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. -Дніпропетровськ: Центр екологічної освіти. Вид. 2,2001. -265с.

7. Куценко О.М., Писаренко В.М. Агроекологія. - К.: Урожай, 1995. -224с.

8. Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник /За ред. академіка В.З. Янчука. - К., 2001. - 392с.

9. Ревелль П.,.Ревелль Ч; Среда нашего обитания. В 4 кн. /Пер. с англ. С.В. Ан, Т.В. Никитиной. - М.: Мир, 1999. - 340с.

10. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990.-637с.

11. Рибачок Б.М. Основи технології та промислова екологія: Навчальний посібник. - К.: УЗМН Міносвіти, 1997. - 159с.

12. Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф /Відп. ред. В.В. Дурдинець, Ю.І. Наснко, Ю.О. Привалов. - К.: Стилос, 2001. - 497с.

13. Статистичний збірник "Довкілля України" за 1999р. /Державний комітет статистики України; Під заг. кер. Ю.М. Остапчука. - К., 2000. - 286с.

14. Статистичні щорічники України. 1997, 1998, 1999 рр. - К.: Техніка.

15. Черников В.А., Чекерес А.И. Агроэкология: Учебник. - М.: Колос, 2000. -533с.



16. Шевчук В.Я. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: Посібник для екологічного менеджменту. - К.: Символ-Т, 1997. - 247с.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка