Художній світ “П’яного корабля” артюра рембо шукайте мене серед тих, хто потрапив в корабельну аварію



Скачати 100.87 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір100.87 Kb.



ХУДОЖНІЙ СВІТ ПОЕЗІЇ АРТЮРА РЕМБО “П’ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ”

Пасіченко О.А. – учитель світової літератури

Нововоронцовської ЗОШ №1


Відстеження рефлексивної діяльності учнів через аналіз світу твору
ХУДОЖНІЙ СВІТ “П’ЯНОГО КОРАБЛЯ” АРТЮРА РЕМБО

Шукайте мене серед тих, хто потрапив в корабельну аварію.

Але ті, хто залишився, хіба не мої друзі? Порятуйте їх!

А. Рембо

Треба стати ясновидцем, зробити себе ясновидцем. Митець сам шукає, сам виснажує себе всілякими отрутами, аби мати квінтесенцію. Невимовна мука, коли йому потрібна уся віра, вся надлюдська сила, тоді він стає най хворішим, найзлочиннішим, найпроклятішим серед усіх – і Найученішим! Бо він досяг невідомого. Тому що він викохав більше, ніж будь-хто, свою душу, й таку багату! Він досяг невідомого і, втрачаючи глузд, перестає розуміти свої видіння, - він їх побачив! І нехай він згорить під час свого зльоту від нечуваних і несказаних речей: прийдуть нові жахаючі трудівники, вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав попередник!

А.Рембо

Мета: розвивати навички аналізу поетичних творів, спонукати до активної інтелектуальної діяльності, пошуку рішень, вчити учнів робити узагальнення, самостійно визначити ідею, головну думку твору, використовуючи творчу інтуїцію, виявивши характер впливу світу художнього твору на почуття та розум читача.
Обладнання: хрестоматія, збірки поезій А. Рембо, портрет А.Рембо.

ГЛОСАРІЙ

Символ – умовний знак, натяк, предметний або словесний знак, який виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість.
Парадигма - з гр. “приклад”, “зразок”, - модель, установка, яка використовується у якості еталона чи стандарту при вирішенні різних дослідницьких проблем.
Сугестивна гра – гра у відчуття, прийом аналізу впливу автора на волю і відчуття читача

ВСТУП (методичні рекомендації для вчителя)

Поезія Артюра Рембо дає чудові можливості для відстеження рефлексії учнів, дозволяє зробити певні узагальнення про особливості сприйняття художнього твору старшокласниками, передбачає використання раніше накопичених знань з предмету та структурування їх. Це дає змогу вчителеві сміливо впроваджувати елементи інтерактивного навчання, використовувати власну творчу інтуїцію, відповідно реагуючи на особливості сприйняття учнями твору, коректно коригуючи його. Така позиція заохочує школярів як співавторів уроку до інтерпретації твору і до власної творчості. “П’яний корабель” – твір, у якому, за словами Рембо “ не поет думає, а його думають”. Твір, створений за принципами “об’єктивної поезії” є по суті рефлексією автора на оточуючий світ. Тому задача пошуку точок пересічення поглядів, відчуттів, думок поета та читача є цілком вмотивованою у загальній концепції уроку, незалежно від назви його теми.

Головним емоційним подразником на уроці є слово. І вчитель може максимально розраховувати лише на його силу, не перевантажуючи урок технічними засобами, аби не втратити гостроти і глибини сприйняття його учнями. Принципово важливо, щоб школярі зрозуміли стан “осяяння”, “ясновидіння” поета, які він втілює у слові з незнаною донині яскравістю. Його “П’яний корабель” є своєрідною парадигмою для дослідження цього стану. Це є дослідницькою проблемою уроку, яка вирішується шляхом аналізу ліричного тексту.


Робота на уроці
І. Слово учителя.

1. Оголошення теми, мети уроку, епіграфів.

В одному із своїх останніх “осяянь” поет залишив дивні рядки, які нагадують чи то заповіт, чи вирок, чи то вказівку на місце своєї вічної обителі “Шукайте мене серед тих, хто потрапив в корабельну аварію...” Учитель пропонує учням висунути свої версії стосовно продовження цитати.
2.Ю. Андрухович у статті “Океанічне плавання до ...екстазу” , присвяченій компаративному аналізу творчості А. Рембо та українського поета Б. –І. Антонича приводить вислів Антонича, який розкриває суть мистецтва: “Мистецтво не відтворює дійсності, ані її не перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність... Мистецькі закони не є тотожні з законами реальної дійсності.”

Саме ця концепція, бачення ролі мистецтва є визначальними при аналізі тексту ліричного твору, елементи якого ми здійснимо сьогодні на уроці, аби підійти до розуміння (через відчуття автора і власні) квінтесенції “яснобачення”, зробивши спробу зануритися у художній світ “П’яного корабля”. Ми постараємося уникнути поширеної думки про те, що тема і ідея ліричного твору відкривається відразу, спробуємо довести, що насправді вони ідентифікуються через повністю прочитаний текст, шляхом багаторівневої роботи з ним.


3. Коротке повідомлення учня про історію написання твору. Артюру Рембо йшов лише сімнадцятий рік, коли він написав “П’яний корабель”. Цікаво, що до його створення автор ніколи не бачив моря, але надзвичайно колоритно відтворив антураж морських подорожей.
ІІ. Робота з текстом

  1. Виразне читання твору.

  2. Учитель. Перед нами текст поезії. Це світ, створений юним автором у певній мережі координат, винайденого ним особисто простору і часу. Цей світ включає в себе масу предметів, населений живими істотами, він одухотворений. Про його нестатичність свідчить рух. Це світ тонкої духовної природи, у якому відбуваються події, рівнозначні зміні станів. Саме ця зміна станів, настроїв, вражень, рух думки ліричного суб’єкта і є сюжетом ліричного твору.

    • Чи тотожні поняття “сюжет ліричного твору “ та “сюжет прозового твору”?

    • На якому рівні ми виявляємо сюжет ліричного твору?

Ліричний сюжет виявляється на лексичному рівні. Так як саме слово – головний емоційний покажчик стану ліричного героя, його настрою, головний і єдиний носій інформації про художній світ. Ліричний сюжет – це поєднання словесних мотивів. Тому тільки слово є головним інструментом, ключем, який доможе розкодувати задум автора.


  1. Здійснимо запропонований Є. Волощук поділ поезії на ІІІ частини:

І – перші шість строф, ІІ – наступні дев’ять строф, ІІІ – останні дев’ять строф.

4. Колективна робота по заповненню таблиці



ПРОСТІР

ЧАС

ЛІРИЧНИЙ СУБ’ЄКТ

Англія, Фламандський хліб, океан, півострови, простори припливи океанські,

Шквали, вали.

крикливі Індіани, матроська ватага

У просторі відбувається рух: після розправи над командою “Я вирушив туди...”, навколо “заколот гігантський зняли півострови, простори і вітри”, “Вода...блювоту вимила і плями від вина




Колись

Десять діб, по ночах



“Я – корабель”

Я не залежав, Я не ззвертав уваги, Я вирушив туди, куди хотів давно,

Моє пробудження благословили шквали, Мов корок танцював я, В сосновий корпус мій текла вода зелена, Я плавав і ковтав зелену синь.


Синяві вири, блискавицями роздерте небо, прибої, течії, сонце, простори містичні, згустки фіалкових промінь, сніг серед ночей зелених, буруни злі, гладь ясна, співочі фосфори, соків круговерть, розлючені вали, квітки, подібні до пантерячих зіниць!

Світанки, збуджені мов голубині зграї, ночі зелені, може лиш притьмаритись,

Я...знаю

Я сонце споглядав,

Я снив і бачив

Мені траплялось зріти,

І піна вквітчана мої гойдала втечі,

І вітер додавав мені не раз зусиль



Мере –мученик в безбережнім світі, острівець,

Під гривою заток,

Зикинутий у вись етерну,

Довбаючи, як мур червоний небокрай,

Округ потойбічний,

Архіпелаги зір, острови незнані, небеса відкриті,

Європа,

Європейська вода,



Холодну та брудну калюжу бачу я

Час: минулий – задкував, пролазив, мчав, гнав, тужив, зрів, плакав;

Теперішній – калюжу бачу, корабель...пускає, не можу більше йти, пропливать не в силі, збивать пиху




Я. Майже острівець,

Я – корабель пропащий, острів, сп’янілий від води,

Я –весь плямований вогнистою дугою,

Я жахом пройнятий, Я за Європою прадавньою тужив! Доволі плакав я! Заціпило мені від лютого кохання,

За європейською сумуючи водою, Холодну та брудну калюжу бачу я,

Вутлий корабель



Робота над І частиною:

  • знайдіть у творі слова, які характеризують простір.

  • Ким він населений?

  • Який рух відбувається у ньому?

  • Чи є ознаки реальності часу у першій частині? Знайдіть їх?

  • При допомозі яких художніх засобів проявляється присутність і стан ліричного героя у творі?

Розбір ІІ частини

  • Прочитайте цитати, які характеризують простір, його атрибутику та рух у ньому;

  • Якому стану протиставляється рух у ІІ частині?

  • Чи обмежений простір у ІІ частині?

  • Що свідчить про дереалізацію?

  • Як почувається ліричний суб’єкт на фоні панорами світового буття?

Аналіз ІІІ частини:

  • Про який світ розповідає автор?

  • Чому він сумує за “європейською водою”?

  • Що символізує означає слово “Європа”?

  • Якими межами у часі визначає своє перебування у просторі ліричний суб’єкт?

  • Зачитайте цитати, які передають почуття знесиленості, розчарування ліричного героя?

  • Чи можливе повне повернення до брудної калюжі?

  • Яка роль чекає на героя у Європі?

ІІІ. Сугестивна гра.

1.Поділяємо таблицю на три частини. Робота у групах. Кожна група отримує завдання: відстежити і узагальнити свої відчуття та цитатний матеріал 1, 2 та 3 колонок таблиці.

Повідомлення результатів могуть бути такими:

1група “Простір”


  • У першій частині авторові вдалося дуже тонко подіяти на наші почуття, ми сприймає цілком реального простору, де б’ють океанські хвилі, називаються цілком реальні країни – Англія, Фламандця, його населяють реальні люди, матроси, Індіани. Відтворено антураж морських подорожей. Але уже в першій частині автор нас готує до своєрідної містичної подорожі. Бо цілком реальний простір немов розривається, без будь яких пояснень, стихійно перетворюючись у безмежжя, Всесвіт

  • У другій частині поезії саме зі Всесвітом ми асоціюємо простір, Хоас, першооснова. Повна втрата реальності, Це нереальний внутрішні простір, простір внутрішнього стану, осяяння, при допомозі якого можна сягнути висот – і одночасно дна. Простір стає вертикальним. Усе переплелось - ознаки заобрійного простору і жахаючі картини натуралістично виписані картини гниття, розкладу. Рух протиставляється бездіяльності, що асоціюється з розкладом, смертю. Саме порух стихій антитеза застиглості, краса протиставляється гнилизні. Банальне буття, споживацьке ставлення до світу протиставляється красі над небесної височіні. Це простір екстази, інобуття, внутрішнього осяяння, ясновидіння, що дається шляхом загострення відчуттів.

  • У третій частині простір із внутрішнього знову розгорається назовні. У зовнішньому світі не може бути “оссяяння”, це плин буденності. З’являється реальність – Європа, європейська вода. Екстатичний простір згадується як минуле. Європа виступає символом вітчизни і стабільності, колискою західної цивілізації, скарбницею культури. Хоча Європа завжди здавалася авторові замалою, тісною. Простір третьої частини нам завдяки авторським навіюванням здається читачеві брудною мілкою калюжею.

2 група “Час”

  • у першій частині є показники цілком реального часу – ніч, доба, десять діб, що свідчить про цілком реальний час подорожі, у другій частині повна втрата часового виміру. Це – час сну, екстази, метафізичного стану, інобуття, внутрішнього безмежжя, безсмертя. Це – вічність. У третій частині ми лише умовно можемо говорити про час, як минуле – згадка про шалене плавання без вітрил і співставлення з нинішнім станом безпритульності. непотрібності. Це пророцтво смерті. Автор не бачить майбутнього у героя, які пізнав непізнанне, сокровенне.

3 група “Ліричний суб’єкт”

- Перша частина відкривається мандрами героя-корабля, наділеного волею, почуттями, розумом, він сам себе відпустив. Ми спостерігаємо за його пробудженням, “колись глухого, як мозок дітвори”. Він мчить, немов летючий Голландець, очищаючись від минулого, від кайданів ницості, сірості, споживацького життя. Ліричний суб’єкт причащається до справжнього знання, істини, пізнає сіль життя, його відчуття необмежені – колір, смак. Знижено-натуралістичні деталі виконують задачу навіювання читачеві почуттів, справжніх вражень повноти буття, світу твору. У другій частині зовнішній світ ніби споглядається через призму внутрішнього стану “осяяння”. Згортання всередину себе, у царину підсвідомого, містики, дає “Я- кораблеві” палітру незнаних відчуттів і надлюдських можливостей сягнути вертикалі, пізнати “морське дно” і сліпучі духовні вершини Абсолюту, альфу і омегу життя.

У третій частині ліричний суб’єкт, з ностальгією згадуючи враження нечуваного екстазу, волі, відчуває біль і гіркоту від необхідності повернутися у звичний стан. Перспектива стати частиною натовпу означає смерть. Зниження власної значущості: із уособлення “Я- корабель” до “я- іграшка”, океан, Всесвіт, калюжа. Фактично, автор передрікає власну смерть

2. Складання схеми див. додаток 1.


ІV. Узагальнення результатів аналізу.

  1. Бесіда

  • яка на вас погляд тема твору? У яких творах світової літератури головна тема – мандри? Що символізує подорож?

  • Що символізує п’яний корабель? Від чого він “п’яний”?

  • Яка, на ваш погляд, ідея твору?

Тема твору, подорож, яка є однією із “вічних” тем літератури. Гомерова “Одіссея”, “Паломництво Уайльд – Гарольда” Байрона, “Парус” Лермонтова, “Божественна комедія” Аліг’єрі – лише незначний перелік творів, у яких однією із головних тем є подорож. Подорож символізує пізнання і саме життя, яке подібно мандрам має кінець і початок. П’яний корабель – це ліричний двійник самого поета, який пускається у сюрреалістичну подорож. Усі проміжні ланки уособлення стираються автором. Ми сприймаємо корабель як ліричний суб’єкт твору. Корабель п’яний від волі, п’яний, звільнившись від влади розуму і свідомості, одночасно усвідомлюючи себе обраним і відщепенцем. Подорож його – стрімкий рух у космосі підсвідомості та інтуїції, злет до найвищої точки “осяяння”, після чого повернення до звичайного життя неможливе.

Після того, як поет став ясновидцем, досяг “незнаного” повернення у мілке і безбарвне існування у старій і занадто обмеженій цивілізації – означає смерть. Така головна думка твору. Рембо, по суті, передвіщав кінець власного життя.



  • Якої ваші припущення стосовно продовження тексту першого епіграфу до уроку?

  • “шукайте мене серед тих, хто потрапив у корабельну аварію, але ті, хто залишився – хіба не мої друзі? Порятуйте їх!”

У цих словах увесь Артюр Рембо, який збагатившись особливим досвідом “яснобачення” проклав той шлях, на який стали нові митці, аби продовжити досліджувати вічність, створюючи незнану красу, уникнувши “корабельної аварії”, яку зазнав поет.

І. Франко писав: “Поет для доконання сугестії мусить розворушити цілу свою духовну істоту, зворушити своє чуття, напружити свою уяву”. А. Рембо блискуче вдалося виконати цю мету.



Домашнє завдання. Здійснити аналіз за допомогою опрацьованого на уроці алгоритму вашої улюбленої поезії.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка