Гуляєва Ольга Твір-роздум "Я – громадянин України, я піклуюсь про бюджет країни"



Скачати 99.17 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір99.17 Kb.

Гуляєва Ольга

Твір-роздум

"Я – громадянин України, я піклуюсь про бюджет країни"


Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани
золотої пшениці, методові та молочнії річки…


Україна – розкішний вінок із рути і барвінку,

що над ним світять золоті зорі…”

Степан Васильченко.

Я - громадянка незалежної країни - України. Це найбільша держава Європи. Українській народ існує вже кілька століть, але наша держава здобула незалежність лише близько двадцяти років тому. Раніше вона була республікою Радянського Союзу. А до того входила до складу різних імперій.

Моя країна відома у світі своїми родючими чорноземами, щедрими карпатськими лісами, золотими пляжами півдня. Українців, може, ще не так добре пізнали в світі. Але я пишаюся своїм народом. Це працелюбні, гостинні, доброзичливі та спокійні люди.

А й справді! Хто хоча б раз у житті бачив зелені гаї, вишневі сади, чув


спів дзвінкоголосих птахів, зустрічався з працьовитими українськими
людьми, милувався їхньою солов’їною мовою, той може гордитися, що
побував у такому чудовому краї. Як щедро обдарована наша земля! Ми повинні берегти наші багатства, нашу
рідну землю, як зіницю ока, і кожен з нас прикладати зусилля для її розвитку та розквіту, виконувати свої конституційні обов’язки громадянина України, дотримуватись Закону, бо в цілому світі немає такої краси, як в
Україні.

Україна — унітарна демократична національна держава, парламентсько-президентська республіка. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Виконавча влада в країні належить кабінетові міністрів, а законодавча — парламенту (Верховній Раді України). Найвищим органом судової влади в Україні є Верховний Суд України. Можливість впливати на роботу усіх трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової, має Президент України — згідно з Конституцією він зобов'язаний припиняти будь-які їх дії, що порушують основний Закон України – так описується державний устрій України в Вікіпедії — вільнії світовій електронній енциклопедії.

Дуже важливим для розвитку нашої держави та її економічного життя і життя громадян нашої країни є бюджет.

Державний бюджет (англ. budget - сумка) - це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік). Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Ідеологією формування бюджету національної економіки виступає визначення джерел і сум надходжень коштів до нього, державних видатків та шляхів покриття дефіциту бюджету. Завданням державного бюджету є підтримка ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної економіки. Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку. Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного доходу країни. Сутність держбюджету визначається соціально-економічним ладом, природою, завдання і функціями держави. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Сума всіх бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом. Саме тому для народу, для країни вцілому, бюджет є дуже важливим. Тому ми всі, кожен громадянин України, повинні піклуватися про наповнення бюджету, а значить своєчасно сплачувати податки. Бо від цього залежить наше з вами економічне положення та економічне положення країни в цілому в світі.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку Вона бере свій початок у XVI ст. Була загальновійськова казна, до якої надходили прибутки від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо. У 1990 р. прийнято Закон "Про бюджетну систему України", згідно з яким державний бюджет складається з двох ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки. До основних джерел доходів відносять:

- податки;

- платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

- неподаткові надходження (від приватизації);

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти;

- цільові фонди.

Основним джерелом поповнення державного бюджету є податки. Податки забезпечують близько 90% доходів держави. Розглянемо їх суть детальніше.

Податки - це обов'язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб. Податки виконують дві основні функції:

- розподільчу - є інструментом перерозподілу грошових доходів держави;

- фіскальну - формування державних фондів.

Отже, теоретично все зрозуміло, а як же на практиці. Щоб вся ця система наповнення бюджету та інших важливих процесів для держави працювала налагоджено і приносила користь країні та її народу потрібно докладати багато зусиль. І насамперед це залежить від влади, яка керує державою і її народом.

Зарунимось трохи в історію… Бо в історії є багато відповідей на проблемні питання сучасності. В інакшій формі, але все що відбувається сьогодні, вже колись відбувалося. Тому треба добре знати свою історію і виносити з неї уроки життя, корисні знання наших предків застосовувати і в сучасності.

Наша Батьківщина мас цікаве і водночас сумне історичне минуле. На долю всього українського народу випало важке життя. Спершу ненажерливі пани запрягали людей у ярма, посилали на панщину. Про це оспівує славний син України – Т.Г.Шевченко: “І не в однім отім селі людей у ярма запрягли


пани лукаві…” Пізніше людей засилали на Сибір, знущалися над
українськими синами і доньками, морили їх голодом. Сусідні держави завжди
зазіхали на наші багатства, на родючі чорноземи, йшли війною на Україну,
віками тримали наш народ у ярмі. Та якими б важкими не були страждання,
Україна витерпіла.

І ось 24 серпня 1991 року наша країна здобула волю. Який це був щасливий день для нас усіх, день довгоочікуваної незалежності, день здійснення найзаповітнішої мрії. Саме цього дня ми відчули солодкий смак волі, самостійності, вільнодумства, перемоги. З того дня було прийнято багато


законів, важливих для нас. Україна почала розцвітати, життя змінилося на
краще.

Багато років минуло з того пам’ятного дня. Та процес розквіту нашої


Вітчизни сьогодні дуже повільний. Україна знаходиться в економічному
проваллі, заводи та фабрики розкрадено, а про зарплати чи пенсії навіть
страшно згадувати. Це тільки плата, щоб якось вижити в цей складний час.
Тоді, коли одні ледве зводять кінці з кінцями, інші не можуть
насититися. У країні панують неправда, злочинність, корупція,
хабарництво та безробіття. Багато великих підприємств «тіньові» і «нелегальні» і не сплачують податки, а це наносить великий удар по бюджету країни. Тоді звідки ж брати кошти на її розвиток на підтримку громадян ,на виплати зарплат, пенсій?! В цьому наша проблема.

Люди покидають рідні домівки в пошуках кращого життя. Вони залишають той


рідний, наймиліший клаптик землі, де народилися, де пройшло їхнє
дитинство, де прожили найкращі хвилини свого життя. Люди покидають
Батьківщину, а на кого? Чому їдуть працювати на благо чужої країни, а не
збагачують своєю клопіткою працею неньку – Україну, працюючи на Батьківщині і сплачуючи податки до її бюджету? Наші співвітчизники
поневіряються по світу, щоб знайти бажане щастя. Я вважаю, що це не
вихід: втекти, щоб не бачити безодню, в яку ми поволі падаємо. Потрібно
боротися за щастя, яке тобі належить. Адже в тій чужій країні вас не
зустрічатимуть привітні погляди рідних, там не лунатиме рідна солов’їна
мова.

«Немає в світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину» - писав кобзар Тарас Шевченко, наш одвічний символ боротьби України за волю, за правду і за краще життя людей.

Дуже важко не любити свій край, але ще важче його любити таким, яким є сьогодні. З кожним днем наше становище погіршується, адже влада незавжди приділяє народу і його проблемам належної уваги.
Вони, ті хто очолює уряд, забули своє покликання,
завдання народного обранця – допомогти людям та Батьківщині. Як
побороти цю неправду?

Ще зовсім небагато часу залишилося до наступних виборів. У травні кожен українець має змогу проголосувати. Та перед нами постає проблема


вибору. Сьогодні люди не вірять, що є достойний кандидат на пост
Президента, бо скільки років наш народ вводили в оману, даруючи надії та
марні сподіванки. У свідомості народу роками укріплювалась недовіра владі і зараз, у дуже складний час для нашої країни, коли ми на порозі війни, нашу тероторію ділять і хочуть вчинити розкол інші держави , бо їм це вигідно, в державі проблема вибору і недовіри владі досягла апогею. У своїх передвиборчих програмах депутати обіцяють
зробити життя щасливим, знизити надто високі ціни та податки, підвищити
мізерні зарплатні та пенсії, зробити безкоштовним навчання. Але чи
правда це?

Тому багато наших краян вважають за краще провести цей важливий день


вдома. Вони не усвідомлюють, що роблять надто велику помилку, дозволивши
скористатися власним голосом. Кожен повинен проголосувати, бо хто, як не
ми самі, обираємо майбутнє для себе і своїх нащадків.

Люди, об’єднані спільною думкою, – це велика сила, могутня громада, в


якої є мета. Така громада повинна боротися за права народу, за його
життя, за майбутнє Вітчизни. Тому ми повинні об’єднатися, щоб спільними
зусиллями подарувати Україні справжню незалежність.

І тоді, я вірю, що наша Україна - ненька обере уквітчану стежинку під


ясними зорями, а дерева схилятимуть свої віти перед її величчю. Сама
весна йтиме у вишитій сорочці та зеленому віночку, і супроводжуватимуть
нашу красуню її вічні майбутні супутники - Щастя, Радість, Добро та
Справедливість.

У барвінку, руті та м’яті йтиме Україна довгою стежиною до ріки, де на


неї чекатиме човен вічної слави. І попливе Україна у далеку дорогу,
квітнучи серед інших держав.

«А на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі» -

Т.Г.Шевченко.

Я вірю, що українська громада своїми працьовитими руками перетворить
рідну землю в казковий квітучий край. До цього часу будуть збудовані в
Україні нові міста, велетенські заводи й фабрики. Все буде
автоматизовано, а на полях красуватимуться лани золотої пшениці,
синьоокого льону. Назавжди зникне безробіття та корупція. Скрізь
лунатиме українська солов’їна мова та милозвучна пісня. В Україні
процвітатиме щасливе життя, а саме країна стане Храмом добра, достатку,
єдності й любові.

Щоб зробити життя справді вільним та незалежним, у громаді повинна


існувати спільна думка та спільне вирішення всіх проблем. А провідною
ідеєю громади має бути ідея єдності нації.

В майбутнє я дивлюся з оптимізмом. Я знаю, що український народ – це


велика громада, яка повинна відчути свою силу, потребу утвердитись у
світі, реалізувати свої можливості. І тому нам слід пам’ятати, що людина
працює, щоб жити, щоб приносити користь іншим людям, щоб зробити свій
край щасливим і багатим!

Безумовно, кожен громадянин нашої держави, якому доводилось бувати у


європейських країнах, ставив собі запитання: “А чому ми живемо гірше?
Чому не зробимо нашу державу кращою? Україна, про яку ми мріємо, якої
прагнемо, увесь час спливає крізь пальці, увесь час “не трапляється”. За
півтори десятки років безодня втрачених можливостей, історичного часу,
змарнованого в політичних бійках. Українське майбуття, на яке
сподівались наші покоління, десь поряд, але не з нами, не в нас. Хто і
коли буде будувати справжню Україну? Це наше завдання – завдання нашого
покоління, щоб зробити своє майбутнє та майбутнє своїх дітей світлішим
та без проблем, які наша влада створює сама.

Ці проблеми, що турбують жителів України, у більшості громадян однакові: коли освіта та медицина будуть безкоштовними не на словах, а на ділі? Коли повернуть заощадження? Чому, хоча ведуться розмови про зростання економіки, прості люди цього не відчувають? І, мабуть, найголовніше питання, яке хвилює наших співвітчизників, коли можна буде працювати на


своїй землі, отримуючи відповідну зарплату, а не їздити на заробітки по
світах. Ось через що зусилля Президента, уряду і провладних фракцій
ідуть на дно. Але підняти їх, а разом з ними й усе суспільство, – цілком
реально. Нам важливо обрати владу, яка б вивела державу з кризи та
вирішила проблеми кожного українця.

На мою думку, більшість кандидатів у Президенти не є гідні цієї посади.


Мене, як і багатьох українців, не влаштовує нав’язаний країні вибір.
Сотні літ ми мріяли про незалежність – от і прийшов нарешті цей час. Але
щось не так, щось заважає нам бути сильною, справжньою країною, щось
тягне нас убік, униз, у безкінечні сварки. Хіба справжня Україна – це
запеклі бійки марнославних політиків? Я хочу мати сильну, квітучу
Україну! Україні потрібна не вчорашня політика, а нова, міцна система
господарювання – сучасна, інноваційна, надійна! Україні потрібна
сьогодні економічна воля, – воля на подолання, на прорив, на велику
спільну працю, щоб ми і наші діти жили багато в багатій Україні!

Ми змушені обирати з того, з чого обирати не хочеться. А ми хочемо добре працювати, добре жити, пишатися своєю Україно. Та поки що – то летимо не


туди, то вибухаємо, то вступаємо у щось, то не вступаємо… Краще, щоб в
країні росли прибутки, а не ціни. У багатьох мільйонів відчуття, що з
владою нам не по дорозі – не той вибір.

Сьогодні Україна не вписується в запропонований їй вибір. Вона гідна


кращого. Мільйони людей хочуть обирати не політичні сценарії, які їм
нав’язують, а надійний, гарантований шлях економічного розвитку країни.
Нова, славетна історія України буде залежати від того, як скоро країна
покине з займатися політичними іграми та візьметься за головну складову
розвитку – за ефективну економіку. Щоб не було в Україні місця
політиканству, а було місце Зі сильному економічному розвитку. Для
України, для нас, для наших дітей!

Україна має величну історію, її минуле осяяне славою, здобуте кров’ю і


потом наших дідів. Я народилася на цих безмежних просторах, і мені
надзвичайно дорога ця земля. Радість і біль відчуваю в душі за долю країни. Наша держава поступово
входить у світові економічні структури, намагається розвивати торгівлю
із західними державами. Я хочу бачити Україну сильною; квітучою державою! Україні потрібна не
вчорашня політика, а нова, міцна система господарювання – сучасна і
надійна. Україні потрібна сьогодні економічна воля. Воля на подолання,
на прорив, на велику суспільну працю. Я бачу осяйне майбутнє нашої країни. Здається, що мине небагато часу і
ми без сумнівів і вагань будемо відстоювати право нашої України в числі
найбагатших країн світу. Цей час незабаром прийде. Україна на
правильному шляху, її розвиток набирає обертів. Я вірю в краще майбутнє
свого народу та своєї країни.

Отже, дорослі, пам’ятайте, що тільки разом ви в змозі поліпшити


становище в нашій країні. І якщо кожен із представників великого
українського народу докладе хоч невелику частку своїх зусиль, виконуючи свій обов’язок перед державою, сплачуючи податки, дотримуючись Закона України, чесно працюючи на благо країни, щоб
змінити нашу державу на краще, то наступні покоління зможуть дивитись у
своє майбутнє без страху, а з вірою і надією.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка