Гудманян артур іванова андріана генеза та жанрові особливості літератури жахів з позицій сучасної науки про переклад



Скачати 159.58 Kb.
Дата конвертації11.06.2019
Розмір159.58 Kb.

УДК 811

ГУДМАНЯН Артур

ІВАНОВА Андріана

ГЕНЕЗА ТА ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРИ ЖАХІВ З ПОЗИЦІЙ СУЧАСНОЇ НАУКИ ПРО ПЕРЕКЛАД

Національний авіаційний університет

goodman13@i.ua

andriasik@i.ua

У статті досліджено ґенезу та жанрову специфіку літератури жахів з позицій перекладознавства. Проаналізовано еволюцію жанру літератури жахів у літературознавстві, а також виокремлено домінантні жанрові особливості означеної літератури, що є важливими для відтворення у перекладі. Доведено, що література жахів за своєю природою відноситься до тих жанрів, що реалізуються за формулою: емоції персонажів = відгук читачів, а прагматична спрямованість жанру класифікується створенням атмосферу страху та напруженого очікування.

Ключові слова: література жахів, жанрові особливості, перекладознавство, готика, ґенеза жанру літератури жахів.

Вступ. Будь-яке жанрове утворення не є монолітним, а являє собою пов’язану та взаємозалежну ієрархічну систему, за умови повноцінного функціонування якої і уможливлюється функціонування, власне, жанру. Питання відтворення жанрових особливостей літератури жахів видається актуальним на теренах сучасної перекладознавчої думки в Україні, оскільки доволі тривалий проміжок часу означений жанр знаходився у маргінальному положенні серед інших літературних жанрів, а радянські історико-методологічні канони не вважали його повноцінним літературним жанром, який може естетично впливати на читача.

Література жахів уже сягає свого 250-річного віку. Ще стародавні балади про чаклунські ритуали, виклик демонів та привидів, шабаш відьом були невичерпними джерелами для народження легенд і навіть надихали скульпторів на створення готичних споруд, як наприклад собор Нотр-Дам де Парі та замок Мон-Сен-Мішель у Парижі. У давні часи, навіть серед освічених людей, віра у надприродне не підлягала сумніву, слід згадати відьом, алхіміків, чаклунів та чорну магію.



Аналіз досліджень і публікацій. У радянському літературознавстві та лінгвістиці жанр літератури жахів займав маргінальне положення, його розглядали як явище масової літератури, яке за канонами радянської історико-літературної методології не налічувало у своєму арсеналі фактору естетичного розвитку, однак переосмислення літературного процесу спричинило пожвавлення у процесі дослідження колись ігнорованого жанру.

В зарубіжному літературознавстві, критичні праці пов’язані з жанром літератури жахів почали з’являтися з 1920-х років [25]. З їх появою наукова думка почала переживати розбіжності у понятійному апараті жанру: чорний роман/ le roman noir (М. Бахтін), література жахів/ horror literature (Н. Керол), готичний роман/ gothic romance, література про привидів/ ghost fiction. У сучасному англомовному літературознавстві найбільш поширеним є термін «horror literature», який охоплює усі твори жанру незалежно від форми [3; 13; 18; 25].

Критики, літературознавці та лінгвісти [3; 4; 6; 16; 17-21; 22; 23; 25; 26] одноголосні у судженні про те, що джерелом жанру літератури жахів є готичний роман, який зародився в кінці XVIII ст., а в кінці XIX – на початку XX ст. отримав престижний статус. Принагідно з цього приводу зазначає один із перших вітчизняних дослідників західноєвропейського готичного роману І. Лімборський: «В історії європейських літератур готичний роман, або роман «жахів», посідає виняткове і, можна навіть сказати, в певному відношенні показове місце» [6, c. 157], учений продовжує: «є всі підстави твердити, що саме готичний роман можна вважати важливою передтечією багатьох художніх явищ XX ст. – від фільмів А. Хічкока до експериментальної фантастики сучасних постмодерністів» [6, c. 157]. Такої ж думки дотримується й І. Качуровський: «Розвиток цього роману, названого також «романом жахів» триває і в роки розквіту властивого романтизму, а далі тріумфально прямує крізь творчість і реалістів, і імпресіоністів, і символістів, і експресіоністів» [4, c. 61].

Таким чином, вивчення ґенези жанру літератури жахів вимагає екскурсу в готикознавство, щоб простежити як еволюціонував жанр та які чинники вплинули на його сучасні жанрові особливості.



1764 р. знаменує народження першого готичного роману «Замок Отранто» англійського аристократа Г. Уолпола, який налічував усі атрибути готики: замок з потайними переходами і підземеллями та привидів, і який став іконою наслідування для наступних творінь готичної літератури. Автори збірника «Horror Literature» пропонують наступну періодизацію еволюції жанру літератури жахів:

  1. готичний роман (1762 – 1820 рр.);

  2. залишковий готичний імпульс (1824 – 1872 рр.);

  3. психологічні, антикварні та космічні жахи (1872 – 1919 рр.)

  4. сучасна література жахів (1920 р. – до сьогодні) [25, p. 44].

Сучасна література жахів починає свій відлік від перших критичних розвідок у царині жанру, коли людина, спираючись на методи сучасної науки, змогла побачити психіку, як відображення всесвіту і зрозуміти, що все неможливе насправді є можливим. Враховуючи, що для готики характерна дифузність та жанр знаходиться у постійній динаміці та легко проникає у інші літературні жанри, в сучасній філологічній думці існує декілька концепцій щодо поділу готичної літератури на певні групи. Зокрема, класифікація готичної літератури А. Полякової, яка пропонує виокремлювати три групи готичних творів [11, c. 149]:

  1. чорний роман, в якому інфернальні сили виконують роль діючих осіб та фантастика є невід’ємною частиною художнього твору;

  2. романи таємниць, в яких таємні події підлягають раціональному поясненню;

  3. художні тексти, в яких прослідковується рівновага між реальним та фантастичним та їх інтерпретація покладена особисто на читача.

Дещо по-іншому класифікує літературу жахів К. Петрова. Учена виокремлює наступні групи творів [10, c. 51]:

  1. сучасний готичний роман, що налічує ознаки готичних романів XVIII ст.;

  2. сучасна проза про надприродні явища;

  3. психологічні жахи, джерелом яких є психологічний розлад людини.

Ми, слідом за згаданими класифікаціями, дотримуємося узагальненої концепції поділу творів літератури жахів, яка утвердилась в сучасній філологічній думці, та поділяємо їх на сентиментальні та френетичні [2; 8; 24]. Сентиментальна література жахів являє собою «солодкий» жах [14, с. 16], що переплітається з меланхолією та має раціональне пояснення, тоді як френетична – створює принципову антиреалістичну та інфернальну картину світу. З огляду на те, що об’єктом нашого дисертаційного дослідження постає саме френетична література жахів (франц. frenetique – шалений), вважаємо за доцільне детально зупинитись на потрактуванні означеного феномена. Уся особливість френетики криється у розумінні поняття «жахливий». Як відзначає А. Радкліф, законодавиця поділу літератури на два згадані підвиди: «І в чому ж ще різниця між страхом і жахом якщо не в неясності та невизначеності, які характерні для першого, по відношенню до переляканого очікування зла другого?» [24, c. 152]. Інший дослідник В. Вацуро постулює: «Інструментом френетичної готики був не стільки terror/страх, який пробуджує відчуття насолоди, думки про величне, а horror/жах, як те, що його знищує» [2, c. 160].

Таким чином, жанр, що був покликаний зруйнувати світ як самодостатню ієрархічну систему, вивести творчість за межі раціонального, зрушити художнє мислення та надмірну інтелектуалізацію життя зароджує своєрідну «філософію зла», характерною рисою якої є авторська установка на естетизацію «жахливого» [6, c. 158; 8, с. 38].

В українському літературознавстві та лінгвістиці фрагментарний характер мають дисертаційні дослідження пов’язані з жанром готичної літератури. Так, О. Матвієнко досліджувала загальні традиції готики в англійській літературі [7]; О. Білоус вивчала готичну традицію у літературі США та її трансформацію у творчості В. Персі [1]; об’єктом дисертаційного дослідження Х. Пастух була еволюція готичної поетики на матеріалі роману Е. Бронте «Буреверхи» [9]; С. Левітас розглядала жіночі образи у готичній новелі [5]; метою дослідження А. Рудковської стали лінгвопоетичні особливості французької готичної прози [12]; лінгвокогнітивний вимір образу і символу в американському готичному оповіданні визначив тему дослідження С. Шурми [15].

Постановка проблеми. Якщо у зарубіжному літературознавстві критичні праці пов’язані з жанром літератури жахів почали з’являтися вже досить давно, то на теренах вітчизняних літературознавчих та філологічних студій означений жанр утвердився лише протягом останніх десятиліть. Переважна більшість досліджень спрямовані дотично до жанру літератури жахів, натомість широко розглядають його витоки, а саме канон готичної прози, тому жанрові особливості літератури жахів потребують особливої уваги.

Сьогодні жанр літератури жахів досягнув свого апогею та є найпопулярнішою масовою літературою у всьому світі, а входження англомовної літератури жахів в український літературний простір уможливлюється за допомогою роботи перекладача, як інтерпретатора смислового коду першотвору. Потребує узагальнення нагромадження фактичного матеріалу з досліджуваної теми, що досягається за допомогою виробленню критеріїв оцінювання перекладів авторів романів жахів. Дослідження є актуальним і з огляду на сучасні тенденції до розробки жанрових теорій перекладу, адже питання жанру у перекладознавчій площині є проблемою міждисциплінарного характеру. Мета роботи полягає у дослідженні генези літератури жахів та встановленні жанрових особливостей літератури жахів, а саме жанротвірного регістру та домінантних лінгвостилістичних засобів для їх відтворення у перекладі. Завдання нашого дослідження вбачаємо у віднайдені жанрових складових літератури жахів, які перекладач повинен враховувати при відтворенні оригіналу, якщо він прагне бути близьким до автора.



Ґенеза жанру літератури жахів. Останні десятиліття славляться неабиякою зацікавленістю жанру літератури жахів. Це пов’язано не лише з ростом кіноіндустрії і поп-культури, а також з певними зміщеннями в людській свідомості. Епоха загострення глобальних проблем знаходить своє відображення у літературі згаданого жанру. Головна характерна особливість, яка суттєво відрізняє жанр літератури жахів від інших пригодницьких жанрів є створення у текстовій тканині певного настрою. Як зауважує у своєму есе «Надприродній жах у літературі» Г. Лавкрафт: «Основний критерій, який визначає приналежність твору до цього жанру є не конкретний сюжет, а створення певного настрою у читача – глибокого страху при контакті з невідомими силами» [переклад наш – А.Г.; А.І.] [23, c. 16]. Продовжує автор свою думку словами, які були і є гаслом майже усіх корифеїв жанру: «Страх – одне із найстаріших і найсильніших людських відчуттів, а найстаріший та найсильніший страх – це страх невідомого» [переклад наш – А.Г., А.І. ] [23, с. 8]. Основне завдання авторів літератури жахів – створення відповідної атмосфери, посилене та психологічно обґрунтоване створення страху та зацікавленості у колізії. Таким чином, перш за все, досліджуваний жанр детермінується його впливом на читача.

Література жахів за своєю природою відноситься до тих жанрів, що реалізуються за формулою: емоції персонажів = відгук читачів. Згідно з думками Н. Керола, представника американської школи літератури жахів, емоційний вплив, викликаний згаданим жанром можна визначити як «художній жах» (art horror) [16, c. 27]. Ми погоджуємося з вдалим рухом роздумів ученого, які влучно відтворюють основну ідею жанру. Незважаючи на розуміння страху і жаху як негативних емоцій, дослідник, з допомогою свого власного терміна (art-horror), спробував переконливо пояснити дивну, на перший погляд, популярність жанру серед читачів. Саме «художній жах», який на відміну від жаху справжнього, викликаний наприродніми створіннями і явищами, не пов'язаний з небезпекою. «Художній жах» має в своєму арсеналі зброю, що здатна приємно «лоскотати» нерви і пробуджувати неабияку зацікавленість.



Таким чином, прагматична спрямованість жанру класифікується створенням атмосферу страху та напруженого очікування (suspense). Однак, створення атмосфери страху не є єдиною метою авторів жанру, література жахів торкається також соціальних, філософських та моральних тем. До прикладу візьмемо роман М. Шеллі «Франкенштейн, або сучасний Прометей», в якому авторка змальовує конфлікт, що виник між експериментально-створеним чудовиськом та його творцем, вказуючи на ті вчинки, на які здатен учений в процесі прагнення бути на висоті.

На рівні формальної організації тексту, у текстах літератури жахів переважає наративна структура обмеженого репертуару, яку ми, слідом за Н. Керолом, розуміємо як «сюжет складного виявлення» (complex diversity plot), що складається з [16, с. 99]:

  1. початок (поява чудовиська);

  2. виявлення (чудовисько проявляє себе різними способами);

  3. підтвердження (герой запевнюється у присутності чудовиська);

  4. конфронтація (зіткнення, боротьба героя з чудовиськом).

На усіх етапах сюжетної побудови автори першотворів приділяють увагу усім деталям складних переживань героїв, котрі опиняються у колізійних ситуаціях, увага фокусується на емоційному полі героя, портретних характеристиках образної палітри персонажів, адже портретні замальовки створюють емоцію страху, та хронотопу, як часово-просторової домінанти жанру, яка теж у свою чергу виконує функцію створення відповідної атмосфери, притаманній жанру. Вільний злет думки та поетична уява відзначається у каноні жанру літератури жахів динамічною композицією, деталізованою карколомною фабулою, що проявляється у широких та розлогих деталізаціях усіх жанротвірних ознак засобами лексичного та лінгвостилістичного оформлення. Парадигма тексту, специфіка сюжетного оформлення становить проблему у їх лексичній та лінгвостилістичній вербалізації. Мовне вираження канону літератури жахів полягає у деталізованому, нагромадженому та скрупульозному використанні лексичних та лінгвостилістичних засобів.

Жанрові особливості літератури жахів у перекладознавчій парадигмі. Резюмуючи викладене вище, вважаємо за потрібне зазначити основні жанрові риси літератури жахів, що займатимуть місце важливих у процесі подальшого перекладацького аналізу англомовної літератури жахів та її українських перекладів. Отож, до жанрових ознак жанру належать наступні:

  1. жанротвірна лексика, об’єднана у три концептуальні групи: СМЕРТЬ, СТРАХ, ОГИДА. Кожна концептуальна група реалізується в межах певних когнітем, так СМЕРТЬ (тварини, що пророчать смерть; мертве тіло); СТРАХ (захоронення, фізична слабкість); ОГИДА (скалічене та понівечене людське тіло та його органи, кров).

  2. зображення портретних характеристик персонажів: злодія, героїні та другорядного героя, що реалізуються у деталізації та підсиленій експресивності;

  3. хронотоп як часово-просторова домінанта у сюжеті, що реалізується з допомогою локальних індикаторів (топос замку, будинку, тощо); пейзажних описів та описів місць; нагромадження темпоральних індикаторів.

  4. емотивне поле жанру, що витворюється такими ознаками: позначення негативних емоцій (пряма номінація) серед яких превалюють агонія, лють, зліть, ненависть; контекстуальний опис негативних емоцій; представлення емоцій крізь призму фізіологічних процесів з домінантними соматизмами серце, кров.

Усі ці особливості літератури жахів постають жанротвірними та повинні мати адекватне втілення в тексті перекладу, що постає складним завданням для перекладача.

Висновки. Збереження у вторинному тексті означених жанротвірних ознак є першочерговим завданням перекладача, який прагне бути максимально близько до оригіналу та зберегти основну ідею «таємниці та жаху» у перекладі. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні мовної об’єктивації концепту SUSPENSE у літературі жахів крізь перекладознавчу парадигму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Білоус О.Ю. Готична традиція в літературі США та її трансформація у творчості Вокера Персі: автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.01.04 / О.Ю. Білоус. – Київ, 2009. – 23 с.

  2. Вацуро В.Э. Готический роман в Росии / В.Э. Вацуро. – М.: НЛО, 2002. – 543 с.

  3. Жаринов Е.В. Историко-литературные корни массовой белетристики / Е.В. Жаринов. – М.: ГИТР, 2004. – 269 с.

  4. Качуровський І.В. Ґотична література та її жанри / І.В. Качуровський // Сучасність. – К., 2002. – № 5. – С. 59–67.

  5. Левітас С.Ф. Міфопоетика жіночих образів у англійській готичній новелі кінця ХІХ – початку ХХ ст.: автореф. дис. … канд.. філол. наук: спец. 10.01.04 / С.Ф. Левітас. – Київ, 2013. – 17 с.

  6. Лімборський І.В. Західноєвропейський ґотичний роман і українська література / І.В. Лімборський // Всесвіт. – К., 1998. – № 5–6. – С. 157–162.

  7. Матвієнко О.В. Традиції готики в англійській літературі XIX ст.: автореф. дис ... канд. філол. наук: спец. 10.01.04 / О.В. Матвієнко . – Львів, 2000. – 21 с. 

  8. Мацапура Л.В. Формирование жанрового канона в готических романах М.Г. Льюиса «Монах» и Ч.Р. Метьюрина «Мельмот Скиталец» / Л.В. Мацапура // Філологічні науки: зб. наук. пр. ПНПУ. – Полтава: ПНПУ – 2013. – Вып. 2. – С. 32-39.

  9. Пастух Х.А. Еволюція готичної поетики і роман «Буреверхи» Емілії Бронте: автореф. дис ... канд. філол. наук: спец. 10.01.06 / Х.А. Пастух . – Львів, 2009. – 19 с. 

  10. Петрова Е.Е. Жанрообразующая лексика англоязычного черного романа: дисс. … канд. филол. наук: спец. 10.02.04 / Е.Е. Петрова. – Санкт-Петербург, 2002. – 215 с.

  11. Полякова А.А. Готический роман: Жанровый канон и типологические разновидности / А.А. Полякова // Судьба жанра в литературном процессе. – Иркутск, 2005. – Вып.2. – С. 145-156.

  12. Рудковська А.Ю. Лінгвопоетичні особливості французької готичної прози: автореф. дис ... канд. філол. наук: спец. 10.02.05 / А.Ю. Рудковська. – Київ, 2006. – 20 с. 

  13. Тимошенкова Т.М. Horror story вчера и сегодня / Т.М. Тимошенкова // Вчені записки Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія": зб. наук. пр. Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія". – Х. : Вид-во НУА, 2008. - Т. 14. - С. 459-468.

  14. Тузков С. Мотивы тайны и ужаса в английском готическом романе XVIII века (на материале произведений Г. Уолпола и А. Радклиф) / С. Тузков, И. Тузкова // Наукові записки КДПУ ім. В. Винничнека. Серія: Філологічні науки. – № 89 (5). – Кіровоград: КДПУ, 2010. – С. 15-19.

  15. Шурма С.Г. Поетика образу та символу в американському готичному оповіданні: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі новелістики Е. По, А. Бірса та Г. Лавкрафта): автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / С.Г. Шурма. – Київ, 2008. – 20 с.

  16. Carroll N. The Philosophy of Horror: or, the Paradoxes of the Heart / N. Carroll. – N.Y.: Routledge, 1996. – 272 p.

  17. Carroll N. The Philosophy of Horror: or, the Paradoxes of the Heart / N. Carroll. – N.Y.: Routledge, 1996. – 272 p.

  18. Clasen M. Monsters Evolve: A Biocultural Approach to Horror Stories / M. Clasen // Review of General Psychology. – 2012. – Vol.16, # 2. – P. 222 – 229.

  19. Clasen M. The Horror! The Horror! / M. Clasen // The Evolutionary Review.– N.Y.: State University of New York, 2010. – Vol.1.1. – P. 112-119.

  20. Clasen M. Evil Monsters in Horror Fiction: An Evolutionary Perspective on Form and Function / M. Clasen // A History of Evil in Popular Culture: What Hannibal Lecter, Stephen King and Vampires Reveal About America. – Vol.2. – California: AC – CLIO/Praeger, 2014. – P. 39-47.

  21. Clasen M. The Anatomy of the Zombie: A Bio-Psychological Look at the Undead other / M. Clasen // Otherness: Essays and Studies. – Aarhus: Aarhus University. – 2010. – P. 1-23.

  22. Joshi S.T. The Weird Tale // S.T. Joshi. – N.J.: Wildside Press, 2003. – 308 p.

  23. Lovecraft H.P. The Annotated Supernatural Horror in Literature / H.P. Lovecraft. – N.Y.: Hippocamus Press, 2000. – 228 p.

  24. Radcliffe A. On the Supernatural in Poetry / A. Radcliffe // The New Monthly Magazine and Literary Journal. – London: S and R Bentley. – Vol 16. No.1, 1826 – P. 145-152.

  25. Tymn M.B. Preface to Horror Literature: A Core Collection and Reference Guide / M.B. Tymn. – NY.: L, 1981. – 559 p.

  26. Varma D.P. The Gothic Flame: being a history of the Gothic novel in England, its origins, efflorescence, disintegration and residuary influences / D.P. Varma. – L.: Scarecrow Press, 1966. – 264 p.

В статье исследованы генезис и жанровая специфика литературы ужасов с позиций переводоведения. Проанализирована эволюция жанра литературы ужасов в литературоведении, а также выделены доминантные жанровые особенности обозначенной литературы, которые являются необходимыми для перевода. Доведено, что литература ужасов по своей природе относиться к тем жанрам, которые реализуются за формулой: эмоции персонажей = отзыв читателей, а прагматическая направленность жанра классифицируется созданием атмосферы страха и напряженного ожидания.

Ключевые слова: литература ужасов, жанровые особенности, переводоведение, готика, генезис жанра литературы ужасов.

The article deals with genesis and genre peculiarities of horror literature in translation. The evolution of horror literature genre has been analyzed in literature studies and dominant genre peculiarities necessary for the translation have been identified. It has been proved that horror literature by its nature belongs to those genres, which are realized via formula: characters’ emotions = readers’ feedback. and by the creation of horror atmosphere and suspense.



Key words: horror literature, genre peculiarities, translation studies, gothics, horror literature genesis.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка