Гомер «Іліада» Історична довідка



Скачати 54.34 Kb.
Дата конвертації08.01.2019
Розмір54.34 Kb.
ТипДовідка

Гомер « Іліада»
Історична довідка
Поселения Троя (друга назва Іліон від імені легендарного засновника Іла) виникло наприкінці 4 тис. до н.е. на узбережжі Малої Азії у результаті колонізації греками цих територій. За міфологічними описами у будівництві мурів Tpoї брали участь самі боги Посейдон i Аполлон, що перетворило її на неприступну фортецю. У пам'яті потомків зруйнування міста внаслідок війни (або декількох воєн) троянців з об'єднанням ахейських держав збереглося як найвідоміша подія минулого, яка потім отримала назву Троянської війни (близько 1200 р. до н.е.). Факт існування Tpoї був підтверджений археологічними розкопками Генрі Шлімана, який у 1873 році знайшов залишки зруйнованого міста.
Загальна характеристика сюжету
Гомер взяв для створення "Ілади" iз уciєї icтоpiї Троянської війни лише один епізод ("гнів Ахілла"). Події, описані у поемі, тривають приблизно 50 днів. Після одного із набігів на прилеглі до Tpoї території Агамемнону, вождю греків у поході, дістається у здобич дочка жерця Xpica із храму бога Аполлона. Xpic приходить до ахейського табору i благає Агамемнона повернути йому дочку, але отримує образливу відмову. Тоді жрець звертається до бога Аполлона з проханням помститися грекам. Аполлон насилає на грецьке військо моровицю, яка триває десять днів. На десятий день

Ахілл збирає народні збори, щоб вирішити питания про подальше перебування греків під Троєю. Віщун Калхант пояснює воїнам причину божественного гніву. Агамемнону доводиться поступитися Хрісеїдою, але він починає вимагати натомість іншу здобич. Ахілл не погоджується з цим, i Агамемнон погрожує відібрати у нього прекрасну полонянку Брісеїду. Відбувається суперечка між героями, i тільки втручання Афіни Паллади попереджає збройну сутичку. Після цього ображений Ахілл відмовляєгься брати участь у воєнних діях. Це дозволяє проявити доблесть іншим героям: поєдинок Менелая i Паріса (п.3), подвиги Діомеда та ішних грецьих воїнів (п.4-6), двобій Аякса з троянським вождем Гектором (п. 7). Але греки не можуть зупинити натиск троянців, яким допомагає сам Зевс на прохання божественної матері Ахілла Фетіди (п. 8).Грецькі вожді, стурбовані тим, як розгортаються події, переконують Агамемнона відправити послів до Ахілла, але той залишається невблаганним у своєму гніві. В цей час богиня Гера зваблює Зевса i цим присипляє його увагу (п. 14). Троянці, залившись без вождя, змушені спішно відступати, але пробудження Зевса i його наказ богам не допомагати грекам знову надають їм перевагу. Зцілений богом Аполлоном Гектор повертається до битви, i троянці загрожують знищиги ахейський флот. В цей момент побратим Ахілла Патрокл вмовляє друга дати йому обладунки, виготовлені самим богом Гефестом, i вступити у бій. Ахілл погоджується з Патроклом i дає йому наказ відігнати троянців від кораблів. Але Патрокл у бойовому запалі наважується на штурм Tpoї i гине у двобої з Гектором, якому допомагає сам бог Аполлон (п. 16). Навколо тіла загиблого грецького героя розгортається справжня битва, i з великими труднощами ахейцям вдається винести тіло Патрокла з поля бою (п. 17).

Смерть друга викликає у Ахілла почуття помсти, i він кидається у битву. На прохання Фетіди Гефест знову виготовляє зброю для Пеліда (п. 18). Ахілл знищує безліч троянців, тілами загиблих перекривається течія річки Скамандр. Обурений бог річки намагається знищити Ахілла, i тоді Гефест насилає на Ксанф вогонь, від чого вода починає кипіти. (п. 20-21).

Троянцам вдається заховатися за стінами “неприступно Tpoi”, i тільки Гектор, введений в оману Афіною Палладою, залишаєгься на полі бою. Згодом Гектор вступає у двобій iз Ахіллом i змушений загинути у ньому (п. 22). Потім на честь загиблого Патрокла греки влаштовують пишні похорони i поминальні ігри (п.23). В останній частині описується, як цар Tpoї Пріам уночі приходить до табору греків, щоб викупити у Ахілла тіло загиблого сина. Ахілл, вражений горем Пріама, згадує свого старого батька, сльози омивають йому душу, i він погоджуєгься повернути тіло Гектора. Картиною похорон Гектора i завершується поема "Іліада"(п.24).


Герої поеми.

Безперечно, центральним персонажем "Іліади" є Ахілл, юний фессальський герой, син Пелея i морської богині Фетіди, ватажок мірмідонян у поході. Фактично, вся історїя Троянської війни по'язана з цим героєм. Ахілл уособлює ту воєнну доблесть, яка у розумінні давніх греків була проявом найвищих людських якостей. Невипадково, головна тема "Іліади" – тема гніву - пов'язана саме з цим героєм.

Образа Ахілла i його відмова брати участь у битві загрожує небезпекою для греків. Сама Фетіда вмовляє Зевса помститися за сина i допомогти троянцам у битві. Але ніхто із греків не дорікає Ахіллу за його вчинок. Адже він сприймається у контексті тієї героїчної моралі, яка склалася на той час. Для воїна головне почуття власної гідності i честі. Причиною гніву Ахілла стає не те, що Агамемнон відібрав у нього прекрасну полонянку Брісеїду, а сам факт того, що таким чином образили його гідність. Ахілл – благородна натура. Йому притаманне i почуття громадського обов'язку. Вболіваючи за долю ахейського війська, герой не боїться виступити проти Агамемнона, який за соціальним статусом знаходиться вище за нього. Ахілл – вірний i надійний товариш. Заради помсти за смерть Патрокла він готовий пожертвувати власним життям,

Але автор відмовляє своєму герою у почутті міри. Biі занадто любить i занадто ненавидить, занадто гнівається i занадто ображається. Це призводить до фатальних наслідків: гине його друг Патрокл, греки терплять поразку, троянці загрожують знищщити ахейський флот. Палаючи гнівом, Ахілл кидається у битву i знищує безліч троянців. Прагнення помсти перетворюється на невиправдану жорстокість. Навіть бог річки Ксанф повстає проти Ахілла, коли той під час битви перекриває води Скамандра тілами вбитих троянців. Лише допомога Афіни Паллади та Посейдона рятує героя від загибелі. У цьому епізоді зосереджений важливий етичний момент. Сам автор не наважується судити Ахілла за його вчинки, адже той має божественне походження (він – син Зевса), i віддає це право персонажу твору. Під час битви Ахілл бере у полон 12 прекрасних юнаків, щоб принести їx в жертву під час поминальних iгop на честь Патрокла. Потім він безжально вбиває наймолодшого сина Пріама Лікаона. Найвищим проявом гніву Ахілла е знущання над тілом вбитого Гектора, адже він не може не знати, що непоховання вважалося найбільшою наругою над померлим i було для давніх греків страшнішим, ніж сама смерть.

Але й Ахілл здатний проявити звичайні людські почуття. Зворушений сльозами Пріама, він погоджується віддати тіло загиблого Гектора царю Tpoї. Для автора цей епізод є визначальним: сила людської любові повинна перемогти жорстокість i ненависть.

Кулъмінацією icтоpii гніву Ахілла є поєдинок з Гектором. Для автора Гектор – представник ворожого табору. Але його симпатії на боці троянського героя. Гектор людянішй за Пеліда. Як старший син i безпосередній наступник Пріама, Гектор очолює троянців у війні з греками. За своїми воїнськими якостями він не поступається найславетнішим ахейським героям. Але, перш за все, Гектор - справжній патріот, безмежно відданий рідному місту i своєму народові. Це весь час намагається підкреслити Гомер. Думки героя постійно пов'язані із захистом Tpoї від ворога. Коли Єлена запрошує Гектора увійти в дім i перепочити, він відповдає, що не може прийняти запрошення, адже його чекають на полях бою. Гектор ні разу не звинуватив Елену в тому, що вона стала винуватицею всіх бід i нещасть троянців. I на Паріса він сердиться тільки за його відмову брати участь у битві.

Гектор також турботливий чоловік i люблячий батько. Глибоким ліризмом сповнена сцена прощання троянського героя з з дружиною Андромахою i маленьким сином. Під час зустрічі Андромаха благає Гектора залишитися вдома i не повертатися на поле бою, адже після смерті 6aтьків i близьких він залишається її єдиною надією на землі. На це Гектор відповідає, що йому серце забороняє залишитись вдома i йому соромно буде уникнути битви. Водночас ця сцена овіяна ореолом трагізму, тому що обидва гepoї знають, яка страшна доля чекає на них у майбутньому.

Гомер наділяє repoїв поеми типовими для того часу рисами: мужністю, відвагою, почуттям воїнського обов'язку i т.д. Але їм також притаманні i певні індивідуальні якості. Агамемнон вирізняється гордістю i пихатістю, Одіссей – хитрістю, мудрістю, обачністю у прийнятті рішень, Аякс – військовою стійкістю i врівноваженістю, Діомед – рішучістю i благородством.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка