Голос дзвонів голос неба



Скачати 256.54 Kb.
Дата конвертації14.01.2018
Розмір256.54 Kb.
ТипСценарій

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


1025-річчю хрещення України - Руси,

п р и с в я ч у є т ь с я


ГОЛОС ДЗВОНІВ – ГОЛОС НЕБА
(сценарій культурно-просвітницького заходу)

Сценарій: Марта Грицик

Редактор: Володимир Квітневий

Львів – 2011

У фойє народного дому розгорнута виставка творів народних умільців.

Оформлення сцени: світлина дзвону і напис:



«На мурах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, яка не змовкатиме ні вдень, ні вночі… нагадуючи про Господа.»

(Ісайя. 62. 6)

До постановки сценарію залучені: хор, ведучі (юнак і дівчина), читець, одягнені у повний український стрій.

Перед початком заходу звучить милозвучна мелодія дзвонів.
Починається захід твором «Благання»

(Пресвятая Богородице, спаси нас)

у виконанні хору
Ведучий 1 Кожен народ – неповторний. Його творчість натхненна Всемогутнім Богом.
Ведучий 2 Самобутність кожного народу проявляється у його духовності, обдарованості, освіченості та культурі.
Ведучий 1 За тисячолітній період християнства український народ досяг вершин церковної архітектури, малярства, дзвонарства, орнаментальної та об’ємної пластики, вітражного мистецтва, церковного співу та живопису.
Ведучий 2 Церковне мистецтво в часи лихоліть було чи не єдиним осередком культури нашого народу. У храмі зосереджувався увесь синтез мистецтва. То мистецтво творили талановиті люди у монастирських келіях, іконописних майстернях, спеціальних школах, часто народні умільці-самоуки.
Ведучий 1 Церква завжди була покровителькою мистецтва і митців. Українське народне мистецтво сягнуло своїх вершин у всіх видах і жанрах творення, - як вищий вияв абсолютної духовної потреби.
Ведучий 2 В усі часи зачаровували іконостаси, славні ікони, з якими наш народ верстав свій історичний шлях і з ними не розставався. Пригадаймо з поеми «Іржавець» Шевченкові слова про козаків. Які залишають свою Січ і йдуть на чужину: «Взяли з собою Матір Божу, а більш нічого не взяли…»

Ведучий 1 Дзвони були голосом Божим, що вчили, нагадували, остерігали й кликали на тривогу, раділи разом з народом і плакали з ним у тяжких хвилинах життя. А мистецькі прикраси храмів, священних книг, церковного спорядження, навіть писанки, вишивки і гапти, що мали також свою мову і своє духовне слово.
Ведучий 2 То велика дійсність мистецтва у житті нашого народу, в його історії. Із того створився наш духовний скарб якому минуло вже тисячу років на нашій землі. Залишили його нам здебільшого безіменні художники та жертвенні вірні.
Звучить «Благослови, душе моя Господа» -

музика Артемія Веделя
Ведучий 1 Глибокі моральні традиції українського релігійного мистецтва, культури відзначаються високою естетичністю. Вони формували християнську духовність і наш національний менталітет. Займали чільне місце в державотворчій справі. Не кожний народ може похвалитися таким тісним переплетенням національних ідей з релігійною мистецькою тематикою, як український.

Ведучий 2 Кожна доба збагачувала новими творами, творчими надбаннями те мистецтво, будуючи величний і неповторний храм духовності українського народу.

Краса – то таїна.

Вона часто буває невидимою,

але всепроникною у людську душу.

Її сяйвом висвітлюється

прихована від нас глибінь століть.


Ведучий 1 «…Людині властиво прагнути вічності, знаходити в ній для себе мету і натхнення. Навряд чи взагалі є щось достойніше, як вдосконалювати свій дух, увічнювати себе у праці в творіннях своїх…

Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити. Людині дано пам'ять, що сягає у віки…»

(Олесь Гончар «Собор»)
Звучать «Херувимські пісні» -

музика Артемія Веделя
Ведучий 1 Людина створена для краси, що була предметом наполегливих шукань людства упродовж багатьох століть.
Ведучий 2 Небесна краса і гармонія Вселенної – то ідеали духовної чистоти, початкове єднання Землі і Неба.

Дзвін – символ духовного наповнення людини між гранями закону і небесними істинами. Звуком дзвону розкриваються непізнаності Небесного і Земного.


Ведучий 1 Якщо арфа, ліра, цитра, лютня, цимбали, флейта, труби, рожки, бубни, орга́ни – звукові символи неба то дзвін віщує Славу Божу в звуках, а душі дарує спокій.

«Нехай усі, хто чує звуки їх

чи вдень, чи вночі, почнуть славити

ім’я Святе Твоє.»

(слова з Чину Благословення дзвону)
Ведучий 2 Стародавня костельна енциклопедія називає звук дзвону Ангельською Трубою «Туба Деум», яка скликає на Суд Божий, на молитву і освячує простір.
Ведучий 1 Американськими вченими доведено, що звукова хвиля коли розходиться, має зображення Хреста, а в час дзвоніння сам дзвін може стягуватися і розтягуватися.
Ведучий 2 До дзвонів у всі віки люди ставляться з особливим благоговінням. Для співака звуки дзвонів відкривають шлях до вдосконалення голосу, науковцеві – нові шляхи для вдосконалення думки, хворому допомагають віднайти сили для оздоровлення.
Ведучий 1 Наш народ завжди жив з дзвонами, немов з Божим супутником, що супроводжував своїм голосом сірі часи буднів, трагедії життя в часи лихоліть.
Ведучий 2 Дзвони містять багато таємниць. Голос кожного дзвону унікальний, неповторний. Він вгамовує вітри, стихії, відводить грім та блискавку, вершить чудодійства, нагадує про судний день людської душі.
Ведучий 1 Мелодії дзвонів здавна лунали над кожним містом, селом України, були окрасою свята, передавали голос віків, нерозривний зв'язок з минулим, його традиціями і звичаями.
Ведучий 2 Дзвони перебули дуже довгий шлях свого вдосконалення, а музиканти-дзвонарі протягом століть шліфували своє мистецтво, передавали наступним поколінням.
Ведучий 1 Існує переказ, що зразком для форми дзвону майстри-людвісари1 взяли польову квітку «дзвіночок».

Західна церква зберегла такий переказ. Одного разу єпископ Пауліній2 вийшов за місто, втомився й заснув на траві. Минали години, наближався час вечірнього Богослужіння, а він усе спав і, напевно, спізнився б до храму, якби його не розбудив мелодійний передзвін дзвіночків. Пробудившись, він переконався, що то бриніли польові квіти – дзвіночки. І прийшла думка зробити металевий дзвін на зразок тих квітів.


Ведучий 2 Кожен дзвін – унікальна пам’ятка історії. Його форма – лише зовнішня оболонка, внутрішнім наповненням якої в усі часи залишається душа майстра.

З давніх-давен ремесло майстра-ливарника вважалося священною справою. При царських дворах з особливою пошаною ставилися до тих людей. Які добре знали ремесло лиття дзвону. Воно супроводжувалося особливою церемонією.

Не кожен міг бути дзвонарем. Ним ставали за покликанням. Майстер-дзвонар мав повинність усвідомлювати божественність свого призначення, відчувати дзвін, ставитися до нього з особливим благоговінням, дотримуватися чистоти, бути смиренним.
Ведучий 1 Саме майстер теплом своїх рук і серця закладає в майбутній дзвін творчий зміст. «Не природа дала, а рука майстра…» - такий напис є на дзвоні «Ісайя» (1584 р.) із Львівського Домініканського монастиря.

Якою виявиться форма дзвонового плаща, яким буде його голос – то велика таємниця, що вже наперед визначена, але закрита у Десниці Творця. Чи поталанить йому стати історичним велетнем, чи просто благовістом для людей – доля кожного дзвону.


Ведучий 2 В історії дзвонарства відома прикра невдала спроба відлиття дзвону. Йому пророкували щасливу долю «Дзвону-Царя». У 1874 р., піднятий на дзвіницю Кельнського Собору3, він так і не задзвонив. Віщувана йому доля не справдилася, він дістав назву «Великий мовчун» або «Кельнський німий». Ним користуються лише як ударним дзвоном.
Ведучий 1 Незабутні враження справляє опис з роману Віктора Гюго дзвонів Собору Паризької Богоматері і дзвонаря Квазімодо – «напівлюдини-напівдзвону», присутність якого наповнювала Собор диханням життя. Це була єдина мова, доступна для його слуху, це був єдиний звук, який порушував мовчання Вселенної.

Ведучий 2 У чому полягає естетичний і богословсько-літургійний феномен дзвону? «Звук дзвону наповнює Вселенну почуттям невимовної радості і духовного піднесення. Це мова стихії. Музика сфер. Лише дзвін у своїй звуковій атмосфері здатний передати хоча б частину величності і сили, яка буде доступна людському слуху в Майбутньому.» Ці слова Костянтина Сараджева4 звучать як заповіт для прийдешніх поколінь, як віра у те, що людство, на думку геніального дзвонаря, буде вдосконалюватися у майбутньому, і в цьому поступі вагомим чинником буде Музика-Дзвін.
Звучить хороспів «Блаженні»
Ведучий 1 Про дзвони існує багато історій. Чомусь їх називають легендами, але у кожній із таких легенд оповідається про правдиву чудодійну силу дзвону.
Ведучий 2 У стародавні часи, коли турки нападали на Олеський замок, що на Львівщині, дзвонили у дзвони. Те дзвоніння зворушувало чудодійство. Турки губили зброю, починали відступати. Звучання дзвонів може відвернути кровопролиття, врятувати життя.
Ведучий 1 Відомою є історія про швейцарський дзвін Милосердя. На тому дзвоні зображена жінка, що стоїть на колінах перед катом. У її житті залишається єдина мить, яка стає благословенною. Звук дзвону здійснив чудодійство через дивне посередництво Ангела, який появився перед катом. То була правдива історія з життя однієї вельможної пані, котрій загрожувала смертна кара. Та жінка склала пожертву і наказала вилити великий дзвін. Названо той дзвін Милосердя. У нього дзвонили тоді, коли засудженого вели на страту.
Ведучий 2 Дзвони овіяні чудесними історіями, що підтверджують їх незвичайне призначення. Відомі випадки, коли від зневажливого ставлення на дзвоні з’являлася кров. Так, Іван Грозний наказав відрізати дзвонові вухо за те, що дзвін сам задзвонив. Після удару мечем по дзвону з місця від корони дзвону потекла кров. То був знак Божий для деспотичного царя про те, що ллється кров невинних людей.

Історій про те, що дзвін може сам задзвонити, є дуже багато.


Звучить «Свят, свят, свят»

і «Святий Боже, святий кріпкий…»
Ведучий 1 Історія дзвонів і дзвонарства трагічна, особливо в Україні милій і повторює історію нашого народу. Їх били канчуками, виривали язики, позбавляли голосу, публічно неславили, скидали з дзвіниць, карали переливом. Переливали не переплавленням як «символ царизму» у дзвони, хоча вироблені вони із спеціального і дорогого металу, а на потреби армії. Дзвонами торгували, частину їх було продано, частину вивезено за межі країни. Велику кількість дзвонів приховало населення, закопало в землю, втопило в річках, болотах. Вони назавжди втрачені, ніхто не знає де їх шукати.
Ведучий 2 З давніх документів відомо, що найцінніші дзвони були огорнені особливою увагою і турботою людей – їх оберігали, намагалися продовжити їм життя. На жаль, не відомо, скільки унікальних дзвонів масово загинуло в пожежах воєн середньовіччя, скільки їх насильно знищено в Україні польськими, німецькими, московськими окупантами, в роки войовничого атеїзму у 20 – 70-х роках минулого століття.
Ведучий 1 Так, у кінці 20-х років ХХ ст. була створена спеціальна організація для заготівлі металевого брухту – Рудметалторг: під впливом адмінзаходів на зборах і мітингах, сесіях місцевих рад, у трудових колективах приймалися рішення про переплавлення дзвонів. Виливали погруддя вождів революції, виручені за продаж дзвонів кошти вносили у фонди розвитку авіації, тракторизації, боротьби з голодом у 1922 році. Велася боротьба системи з релігією, з історією, з духовністю, з людиною національного духу.
Ведучий 2 Руйнування Церков і знищення дзвонів лише один з напрямів довгого ланцюга подібних злочинів системи.

Як воєнні трофеї були дзвони з Київських храмів вивезені 1169 р. Андрієм Боголюбським в час московського погрому Києва: «…і взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг і риз, дзвони познімали всі ті смоляни суздальці.» (Літопис руський).



Читець виконує вірш Богдана Лепкого

«Фрагмент»

Ударте в дзвін!

Ударте на тривогу!

Таж від диму сонце тьмиться,

Народ гине. Світ валиться,

Пожалуйтеся Богу.


Най знає Він,

Як тяжко ми страдали,

Як за наші муки-рани

Нам дали нові кайдани,

Бийте в дзвін!.. Нема… Забрали…

Дзвонів нема?! Най дзвонять серця в груди,

Мов в озері ті потонулі дзвони.

Прийде пора – народ з глибин добуде

Батьків своїх зітхання і прокльони.
Добуде їх і на дзвіниці слави

Завісить ген під хмарами високо,

І скам’яніє з дива кат лукавий,

А усміхнеться праведника око…


Ведучий 1 Дзвони були і залишаються від початку, невід’ємною частиною кожного Божого храму. Церковні дзвони мали своїх попередників – сурми. У Старому Заповіті знаходимо багато згадок про те, що саме Господь сказав Мойсеєві скликати вірних з допомогою сурми. Господь промовив до Мойсея: «Зроби собі дві срібні сурми; кованої роботи зроби їх, і будуть тобі на те, щоб скликати громаду і щоб знімати табір…на сполох, коли рушатимуть у дорогу. Сурмитимете і тоді, коли буде скликати всю громаду, … Сурмитимуть же сини Арона, священики, в сурми, і вони будуть вам для повсякчасного вжитку в ваших поколіннях…»

(Книга Чисел 10. 1 – 2, 6 – 8)


Ведучий 2 З Святого Писання дізнаємося, що дзвоники вживалися і як прикраси службової одежі, щоб служити в святині. «Зробили й дзвіночки з щирого золота й попричепляли їх між гранатовими яблучками, по берегах ризи з усіх боків, серед гранатових яблучок. Дзвіночок і гранатове яблучко чергувалися навколо, по краю службової ризи, як це Господь повелів Мойсеєві.»

(Книга Вихід 39. 25 – 26)



Ведучий 1 Знаходимо і в Новому Заповіті слово сурма вже в іншому значенні, а то свідчить про те, що і в часи апостольські в час Богослужінь, проповідей використовували їх. Та традиція продовжувалася і пізніше.

Порядок використання дзвонів в час Служби Божої упорядковано за Папи Сабіяна (604 – 606 рр.).


Ведучий 2 У VІІ ст. дзвони були поширені вже по всій Європі, завдяки старанням Карла Великого5, а Папа Іван ХІV встановив звичай «хрещення» дзвонів, під час якого дзвонові давалося ім’я одного із святих. А «охрещений» дзвін мав чудесну силу лікувальну і відганяти злих духів. У Женеві зберігся давній великий дзвін з написом: «Відганяю чуму, віддаляю демонів».
Ведучий 1 У VІІІ ст. в Італії було відлито перші дзвони-кампани, а дзвіниця називалася кампанелою. Відтоді дзвони були введені у користування в час Богослужінь.
Ведучий 2 Історія дзвону починається з ритуальних дзвіночків, які були відомі в первісних релігіях. Саме малі дзвіночки стали прообразами «великих дзвонів», що встановлювалися на вежах і дзвонили в них за допомогою довгих линв.

Найдавніші дзвони були малими (10 см. в діаметрі) і видавали немузичні звуки.


Ведучий 1 Здавна дзвони були частиною народного життя: відбивали час, скликався народ на віче, вказували шлях тим подорожнім, хто заблукав у негоду, сповіщали про пожежу, про появу ворога, у трагічні для країни дні закликали дзвоном народ на захист рідної землі, проводжали воїнів в дорогу, велично зустрічали переможців, тощо. Удари в дзвони у багатьох випадках пов’язувалися з важливими подіями у житті нашого народу. Так, в роки погрому ордами Батия землі нашої, дзвони били на сполох, своїм дзвінкоголоссям піднімали дух оборонців міст, захоплених ворогом. Їх сумні мелодії плакали за загиблими, скинуті ворогом, вони падали з дзвіниць храмів на землю у вічне мовчання.
Звучить молитва «Отче наш»

музика Й. Кишакевича
Ведучий 2 Церковні дзвони призначені для того, щоб скликати вірних на Богослужіння, виражати торжество Церкви та її Богослужби, сповіщати неприсутнім у храмі про час проведення важливих частин Богослужіння.

У дні великих свят дзвін нагадує про небесне блаженство, у дні святих, звук дзвонів говорить нам про вічний спокій святих, у дні Страсного тижня нагадує про наше примирення з Богом через Христа Спасителя, у дні Світлого Пасхального тижня сповіщає про перемогу життя над смертю і про вічну нескінченну радість майбутнього життя у Царстві Христовому.


Ведучий 1 Дзвін є простором, в якому поєднані два світи – чуттєвий і надчуттєвий. Увійшовши в той простір, ми стаємо свідками містичного таїнства через дію Святого Духа.
Читець виконує вірш Володимира Квітневого

«Великодні дзвони»

Чую дзвони – передзвони,

лине музика з небес…

В храмах – співи,

радість,

гомін…


Усміхаються ікони!..

Люд святкує купно днесь.


Грають дзвони – передзвони…

Сонце в небі наче дзвін.

Славлять

Господа


Мільйони –

Звеличають, б’ють поклони.

Бо Воскрес із мертвих Він!
Ведучий 2 Про широке використання дзвонів в час Служб Божих згадується в «Літописі руському» 1066 року. В літературній пам’ятці «Слово про Ігорів похід» про переспів дзвонів у Святій Софії до утренньої в квітні 1185 року в час походу князя Ігоря на половців відзначено: «Йому в Полоцьку рано дзвонили дзвони утренню в Святій Софії, а він у Києві дзвін чув.»
Ведучий 1 У Київській Русі дзвони появилися майже водночас з прийняттям християнства св. Володимиром (988 р.), тобто наприкінці Х ст. але на Волині, зокрема у місті Володимирі, вони були в Церквах ще до Хрищення Володимиром Великим.
Ведучий 2 «Літопис руський» сповіщає нам під датою 1237 року про благовіст волинських дзвонів такими словами: І дзвони Данило приніс з Києва, а інші тут вилив.»

Ведучий 1 Король Данило, розбудовуючи місто Холм – західну столицю тогочасної України, до святих храмів Божих привіз дзвони з Києва, а інші відлив на місці.

Дзвони з Києва, то були дарунки «…що їх йому сестра Федора подарувала з Київського монастиря св. Федора.»

А князь Володимир Василькович, за словами того ж літописця, відлив дивнозвучні дзвони для побудованого ним храму св. Юрія в місті Любомлі, що таких «не було по всій землі.»
Ведучий 2 Ті літописні згадки засвідчують, що давнє волинське людвісарство (виготовлення дзвонів) зародилося ще з княжих часів, тобто з появою перших Божих храмів на нашій землі.

У ХV – ХVІІ ст. на Волині широко розвинуті школи людвісарства, серед них найдавніші у Володимирі, Холмі, Луцьку, пізніші – в Дубно, Бродах.

З майстерні людвісарства м. Дубно, походить дзвін з ХVІІІ століття, який на нинішній час зберігається в Дубнівському музеї-заповіднику і відноситься до особливо цінних видів церковних дзвонів. Поверхня його удекорована рослинним орнаментом, зображеннями святих.

Високомайстерною роботою відзначаються дзвони (1643 р.) м. Сокаль та з храму села Осекрів, що у Володимирі.

У ХІХ – початках ХХ ст. відбувається масовий занепад волинського людвісарства, лише на Дубенщині збережено один дзвін місцевого виробництва, що датується 1806 роком.
Ведучий 1 Дзвонарство – то високий вияв Богослів’я у поєднанні звуків, де кожен звук наділений символічним значенням. Відповідно до вимог служінь виділено кілька видів дзвоніння. Так, ритмічне звучання в один дзвін має назву Благовіст. Коли почергово дзвонять кілька дзвонів, то це Передзвін. Тридзвін – коли тричі дзвониться у різні дзвони з невеликими паузами. В час найурочистіших подій почергово звучать усі три дзвоніння – Благовіст, Передзвін, Тридзвін.
Ведучий 2 Дзвони відрізняються звуковою індивідуальністю і стоять осторонь від усіх музичних інструментів. У дзвоні – найвища складність поєднання звуків.

Не випадково язичники, чуючи звуки дзвонів, часто говорили: «То голос християнського Бога чується!»


Ведучий 1 Здавалося б, існує не так багато видів звукових символів дзвону, проте досвідчені дзвонарі вміють їх художньо урізноманітнювати. Так, скорботний Передзвін, що звершується тільки два рази на рік – у Велику П’ятницю та Велику Суботу – у день смерті Господа на Хресті та Його погребіння, ставить перед дзвонарем особливо відповідальне завдання. За змістом та формою звукоутворення той Передзвін мусить відрізнятися від погребального дзвону при похованні звичайних людей.

«Голос дзвонів», - писав Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький – голос Божий – то відгомін Божої ласки, що кличе та запрошує християнина до кожного доброго діла та перестерігає перед кожним недобрим.»


Читець виконує вірш «Моя вечірня»

Володимира Квітневого
Як тільки сонце схилиться додолу

й озветься сріблом на дзвіниці дзвін,

я йду до Церкви помолитись Богу,

щоб сили дав мені назавжди Він.


Подякувать Йому за хліб насущний..,

за те, що од лукавого мене зберіг,

і надихнув мою Він душу, -

щоб пісню людям я створити зміг.


Спішу на щиру з Господом розмову.

Пливе вечірній над землею дзвін.

І так щораз… І завтра знову

мою молитву слухатиме Він.
Ведучий 2 Дзвін – єдиний з музичних інструментів, для якого історія розпорядилася споруджувати дзвіниці, як символ Вічності, символ Ковчега, котрий провадить подорож у потойбічний світ.

Де на початках розміщувалися дзвони – невідомо, очевидно, просто підвішувалися на дерев’яних стовбах біля входу до Церкви. А щоб звук дзвонів чувся на віддаль, їх почали піднімати високо і будувати для того особливі вежі.



Ведучий 1 На Русі також не було спеціально призначеного місця, могли кріпитися над вхідними дверима, чи посеред храму, тощо. Із ХІV ст. будуються дзвіниці у вигляді багатоярусної вежі, обрамлені круглою банею. У Києво-Печерській Лаврі є три дзвіниці. Одна з яких має назву Велика, або Головна. Творцями того архітектурного дива є: зодчий Йоган-Готфрід Шедель і київський Митрополит Рафаїл Заборовський. Та дзвіниця в народі має назву «Шеделеве диво».

Як архітектурна споруда Велика дзвіниця унікальна. Колись Й. Г. Шедель писав про свою роботу так: «Сия звонница в Киево-Печерской Лавре трудом моим сделанная, каким образом по всей Руси и в Європе другой не обыщется, и на вечность оная звонница стоять будет.» Так і по нинішній день стоїть та диво-дзвіниця, над Лаврою, над Києвом лине її голос дзвону.


Ведучий 2 Варто згадати і про унікальну пам’ятку архітектури в Росії то є Ростовська дзвіниця, побудована за велінням ростовського Митрополита Іона Сисойовича, цінителя і знавця дзвонів. Прикрасою дзвіниці став великий в 200 пудів дзвін «Сисой», вилитий майстром Флором Терентьєвим у 1688 році. Дзвін названо іменем батька замовника. Язик дзвона важить майже 100 пудів. У часи Митрополита Іона на дзвіниці розміщувалося 13 дзвонів. У різні періоди їм грозило знищення. Цар Петро І після поразки під Нарвою дав наказ їх зняти і використати на потреби армії та Митрополит зумів відкупитися.
Звучить радісна мелодія дзвонів.
Ведучий 1 ідея дзвіниці – злет у височінь, повна відреченість від земного буття.

Вхід на дзвіницю – то вхід через «ворота смирення», якими можна увійти тільки змирившись «аж до смерті».

Драбина, що веде до ярусів із дзвонами – то символ «драбини, що веде до неба». То сходинки, якими людина проходить від народження до смерті.

Аркади голосників – то вихід для душі у вічне небесне буття.

Купольне завершення дзвіниці – то голос неба – «Грому небесного».
Ведучий 2 Окрім правил дзвоніння, над дзвонами звершується Чин благословення і освячення та особливий Чин посвячення у дзвонарі.

Існує легенда, що дзвони у старовину охрещували за обрядом хрещення новонародженої дитини, з хрещеними батьком і матір’ю, надавали їм імена.


Звучить «Єдинородний Сину»

музика Михайла Вербицького
Ведучий 1 Цікаву історію і давні традиції дзвонарства має Галицько-Волинська земля і Львівщина.

Так, з останніми роками існування Галицько-Волинського князівства зв’язане створення Юрського дзвона (1341 р.), який вважається унікальною пам’яткою українського ливарництва ХІV ст. За припущенням вважається, що автором дзвону є Яків Скора (Львівський ливарник 14 століття). Вже в ХVІІ ст. той дзвін вважався історичною пам’яткою.

Документальні відомості про розвиток українського ливарництва у другій половині ХІV ст. майже відсутні. Довідуємося лише, що в 1383 році у Львові жив Миколай-відливник дзвонів, який був, очевидно, продовжувачем справи Якова Скори.
Ведучий 2 У другій половині ХІV ст. західні землі України, після тривалої боротьби з польськими феодалами, втратили політичну незалежність. Головне місто Львів було пограбовано, немало речей старого ливарництва захоплено іноземними загарбниками і вивезено як трофеї.

Після загарбання західноукраїнських земель Польщею, в ХV столітті, у Львові збільшується кількість іноземних ремісників, особливо німців. У першій чверті ХV ст. тут проживали Лаврентій Геленбазен, що відливав дзвони і гармати, ливарник-гарматник Петро Шеффелер та Спорер Стефан. В документах другої половини ХV ст. згадується ще кілька львівських ливарників-гарматників. А саме: Шиндлер Ян, що прибув з Кросна і жив у Львові в 1476 – 1479 рр., Петро Вассерман та Валентин Фальтен.


Ведучий 1 Крім німців у Львові в ХV ст. працювали також ливарники і з інших країн. У 1406 р. згадується про краківського гарматника Лаврентія Квавчила, а з Туреччини приїхав майстер Григорій, що відлив для міста гармату – тарасницю (фортечну гармату).

В міських актах зафіксовані імена переважно гарматників і майже зовсім немає імен відливників дзвонів, хоч тих майстрів було немало бо дзвони вироблялися постійно. Пояснити то можна тим, що вони виконували приватні замовлення.


Ведучий 2 У 1468 р. у Львові вже була побудована перша міська людвісарня. Є також відомості про ливарницькі майстерні в Перемишлі та Раві-Руській.

Останньою відомою пам’яткою львівського художнього ливарництва ХV ст. є дзвін, відлитий у 1491 р для львівської ратуші майстром Валентином Фальтеном.

Той дзвін знаходився на ратушній вежі Львова до 1826 р., а коли вона впала, дзвін розбився.
Ведучий 1 Малий дзвін львівської ратуші скликав міщанство для оголошення обов’язкових постанов та на вибори, подавав сигнал до закриття міських воріт. Нерідко дзвони відливались на пам'ять визначних, важливих для міста, а то й цілого краю подій, як перемога над ворогом, припинення пошестей.

Коли Львів був під Магдебурзьким правом, існував такий закон: мешканці, які жили неподалік від ратуші і до них доносився звук дзвону, звільнялися від сплати податку.


Ведучий 2 Не поминула дзвонів і соціальна боротьба. Коли для львівської братської дзвіниці, побудованої у 1578 р., були виготовлені дзвони, то львівський міський уряд не погоджувався з тим, щоб їх повісили в дзвіниці. Причиною того було загострення боротьби між католицизмом і православ’ям, між українським міщанським братством та полоністським магістратом. Той конфлікт розвинувся до такої міри, що дзвони були вміщені на дзвіниці тільки після королівського рішення 1580 року.
Ведучий 1 Великі дзвони львівського братства на чолі з «Кирилом» викликали ненависть у його сусідів – монахів домініканського монастиря, які розпочали проти братства судовий процес, а підставою було те, що ті дзвони заважають слухати проповіді в їх костьолі.

Братський дзвін «Кирило» відігравав роль головного міського дзвона, в який дзвонили по смерті знатних осіб.


Ведучий 2 Деколи дзвони відливалися з трофейних гармат. В тому випадку вони з відповідними написами ставали меморіальною пам’яткою воєнних перемог. Так, у Краснопущанському монастирі на Тернопільщині знаходився дзвін відлитий з гармат, відбитих королем Яном Собеським у турків. Такий же дзвін є в Поморянському костьолі.
Ведучий 1 Найбільш відомі дзвони того часу одержували імена тих, на чиї пожертвування були відлиті, - феодалів, королів та єпископів. Так, у Львові в латинській катедрі великий дзвін був названий «Бенедикт» за ім’ям львівського католицького єпископа, в Києво-Софійському соборі – дзвін «Рафаїл» за ім’ям митрополита Рафаїла Заборовського, в Чернігівському Борисо-Глібському соборі – «Потьомкін».
Ведучий 2 З дзвонів ХVІ – першої половини ХVІІ ст., відлитих у Львові, залишилось дуже мало: дзвін львівського домініканського монастиря «Ісайя» 1584 р. та дзвін бернардинського монастиря 1588 р.

З першої половини ХVІІ ст. уцілів дзвін, датований 1643 р., зберігається в Державному музеї етнографії та художнього промислу у Львові, роботи відомого львівського майстра Андрія Франке.


Ведучий 1 Віддавна дзвони були по монастирях і Церквах, особливо в Києві.

В Києво-Печерській лаврі були такі дзвони: «Успенський», «Зосимін», «Орел», «Балика», «Благовіст», «Ранній», «Буденний», «Скликун» та інші.

В Києво-Видубицькому монастирі у 1774 р. були дзвони: «Старий» (1690), «Суботній» (1657), «Скликун» (1701).

В Церкві села Сулимівка на Переяславщині, за описом 1799 р., були дзвони - «Благовіст» (1684), «Суботній» (1684), «Постовий» (1750), «Скликун» великий (1629), «Скликун» малий (1761), «Скликун» найменший та «Кустинський».


Ведучий 2 В історії відомі фармацевтичні дзвони. То спеціальні дзвони, якими користувалися монахи під час виготовлення ліків.

Дзвонове звучання супроводжувало наших предків у всьому, і тоді, коли господині випікали хліб.


Ведучий 1 До яких сторінок історії ми б не зверталися, всюди є підтвердження того, що дзвін постає у свідомості людей як велике Таїнство і Святість.
Читець виконує вірш

Богдана Лепкого

Неначе в ранній опаленій млі

Причулись дзвони в рідному селі,

Летіла з вітром звуків завірюха,

А я стояв, задуманий, і слухав…


Наче завірюха

Летіли звуки, я стояв і слухав,

Як же далеко тії дзвони грали,

А як глибоко в душу западали

Ці срібні дзвони в рідному селі…
Ведучий 1 Важливе місце займали дзвоники для тварин. Відомі були арабські дзвоники для верблюдів. Індійські для слонів, швейцарські для козлів.
Ведучий 2 На голос дзвону відгукується природа. Птахи у своєму світі передають темброве багатство дзвону. Створюючи діалекти пташиного співу. Одним із видів такого діалекту є спів птахів на територіях лавр і монастирів, де діють дзвіниці. Вчені-орнітологи вказують на виняткову природу музичних здібностей птахів, які чутливо реагують на звукову тембральність. Птахи вловлюють частотні коливання і відтворюють їх своєю пташиною мовою.
Ведучий 1 Мелодії дзвонів увібрали усе найдорожче для нас: релігію, родину, колиску, могилу, минуле, теперішнє і прийдешнє.
Звучить «Вірую» і «Достойно є…»

музика Михайла Вербицького
Ведучий 2 Сімдесят років панування на нашій землі величезного тягару нечуваних страждань комуністичного гніту, войовничого, агресивного атеїзму, заставили ще уцілілі від наруги дзвони України мовчати, дзвонарське мистецтво було вщент знищено, а мистців, які мали великий досвід дзвонового мистецтва, в насильницький спосіб позбавлено свободи, а також життя.
Читець виконує вірш Богдана Лепкого

«В храмі Св. Юра»

О чуєте? – ударив дзвін

У храмі Юра. Ні мати,

Що діти скликує до хати,

Так він взиває. Люди йдуть

І мов ті перші християни,

Гонені Нероном поганим,

За слушну справу смерти ждуть.
Ведучий 1 23 – 27 червня 2001 року . Пастирський візит святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну.

«Вітаю Тебе, Україно!»



Звучить радісна мелодія дзвонів.

Радів тоді Київ, раділа вся Україна, вітаючи на своїй землі Наслідника Петра. Раділи і віки нашої історії, тисячолітня спадщина Київської Церкви, спадщина Хрещення святого Володимира, спадщина преподобних отців та святих мучеників, спадщина глибокої молитви та вірної служби Богові.

А чаруюче дзвонове багатоголосне звучання супроводжувало ту радісно-урочисту подію.
Ведучий 2 22 листопада 2004 року. Столичний Київ у помаранчевому німбі з обличчями мільйонів людей. Тут вся Україна – красива, горда, шляхетна.

То справді українська історична, унікальна, феноменальна подія. Дехто у світі вперше довідався про існування України.

А могутнє звучання дзвонів з висоти при храмах Божих викликало щирі усмішки, братні обійми, світлий, радісний і мирний настрій, рідкісне, благодатне відчуття.

Їх голос освячував, зворушував навколишній простір Помаранчевого моря.


Звучить імітація маленьких дзвіночків

з опери Амадея Моцарта «Чарівна флейта»
По одному на сцену виходять діти,

одягнені у вишиванках і виголошують текст
Перша дитина тримає книгу Святе Письмо,

інші діти виходять з дзвіночками в руках
І-й голос Дзвін благовістить Євангеліє для Вселенної.
2-й голос Звук дзвону – то голос Церкви, яку Ісус Христос заснував на землі для освячення людей та єднання їх з Богом.
3-й голос Звук дзвону – то звук ангельської труби, яка скликає на Божий Суд.
4-й голос Звуковий символ дзвону – немов вікно у небесні світи. Мова його складна.
5-й голос Музикою дзвонів вершаться чуда. «Чисте серце проникає в таємниці неба і в таємниці пекла».
6-й голос Серед усіх музичних інструментів лише дзвін носить Корону. Орга́н – Король музичних інструментів, Дзвін – Цар. Його так, як і орга́н короновано на Царство.
7-й голос Звук дзвону наповнює Вселенну почуттям невимовної радості і духовного піднесення. «То мова стихії…»
Читець виконує вірш Володимира Квітневого

«Дзвони, як люди!»

Дзвони, як люди, -

радіють, співають.

Кличуть до храмів,

Творця прославляють.

Од горя сумують,

від воєн страждають.

В останню дорогу

вірян проводжають.

В години святкові

ве́село грають.

Хворих лікують,

з колін підіймають.

Дзвони, як люди, -

старіють, буває!..

І геть утомившись,

навіки змовкають.


Ведучий 1 Урочистими мелодіями переливаються дзвони і в нинішній час при відзначенні визначних подій, всенародних торжеств, церковних служінь.
Ведучий 2 Та одвічна краса дзвонового звучання наповнює Вселенну почуттям невимовної радості і духовного піднесення.
Ведучий 1 Тож нехай над рідною землею завжди линуть мелодії дзвонів не печалі і смутку, а радості і торжества життя.
Ведучий 2 О милий Боже України!

За кров, за сльози, за руїни,

За все, що терпимо в цей час –

Помилуй нас!


Всі учасники вечора виконують «Молитву за Україну»

Музика М. Лисенка, слова О. Кониського
Використана література

Белебеха І. Національна Україна. Харків. 2010.

Жолтовський П. Художнє лиття на Україні ХІV – ХVІІ ст. К. «Наукова думка», 1973.

Кіндратюк Б. Благовіст Волині об’єднав Україну. Галичина. 16 вересня 2008,

138.



Лепкий Б. т. 1. К. «Дніпро», 1991.

Рожко В. Церковні дзвони Волині в ІХ – ХVІІ ст., Наша віра. 2000, № 11. с. 9.

Святе Письмо Старого та Нового завіту. Рим-Торонто. В-во оо. Василіян, 1991.

Чушенко Іоланта-Анна. Феноменологія дзвону. Львів. «Край». 2008.


1 Майстри-людвісари (людвісарі, конвісарі) – відливачі з металу. В основному відливали дзвони та гармати, а також і самостійні металеві скульптури з вибагливим та артистичним орнаментом. Головним центром ремесла й мистецтва в Україні в добу бароко залишався Львів.

2 Єпископ Пауліній (Італія, ІV ст.) – започаткував велике підприємство по виготовленню дзвонів. За його наказом відлито дзвони для храму міста Нола. Тому невеликі дзвони називали «нолами», а більші розміром «кампанами» від округи Кампанія, де розташоване місто Нола.

3 Кельнський собор – готичний собор в Кельні (Германія).Одна з найвищих церков світу (висота 157 м.), об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

4 Костянтин Сараджев (1900-1942 рр.) – звонар-віртуоз, теоретик дзвонарства. Він вперше здійснив нотні записи 317 звукових спектрів церковних дзвонів.

5 Карл Великий (747 – 814рр.)- зміцнив і розширив державу Франків, оволодівши більшою частиною територій сучасної Західної Європи. Ширив християнство, провадив військові й адміністративні реформи., сприяв торгівлі, зародженню європейської науки, мистецтву й письменству.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка