Година спілкування



Скачати 69.88 Kb.
Дата конвертації08.01.2019
Розмір69.88 Kb.

Година спілкування

в 4 класі

на тему :

«Дерево міцне корінням,

а людина - родом»
Вчитель : Лебідь Н.М.


Вчитель. Шановні гості, любі діти!

Запрошую вас взяти участь у нашій щирій розмові про родовід. Тема нашого сьогоднішнього нашого заняття: «Дерево міцне корінням, а людина – родом»

Згадаймо, що таке родина? А які прислів’я про родину ви знаєте? (Яке дерево, такі у нього й квіточки. Які батьки, такі їхні діточки. Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина. Який дуб, такий тин, який батько, такий син…)

Учениця читає вірш «Моя сімя».

Згадаймо, що таке родове дерево. (Розповіді школярів про свій родовід. Діти – це листочки родового дерева, батьки їхні – гілки, дідусі і бабусі – стовбур, прародичі – коріння).

- Які головні слова родоводу? (Рід, рідний) Родина – це рідні люди, це всі родичі цієї сім’ї. Кажуть, рід Коваленків, Земків, Шеєнів. Родина до родини – народ.

А ще родиною називають колектив однодумців. Наш клас – це теж родина.

Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, сім’ями.

Чи хочеться вам, щоб річка була повноводною, щоб велика наша українська родина була красивою і щасливою?

Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, звичаї, бо ми – частинка всього цього, нам рідного і близького.

Сучасні поети й письменники примножують скарбницю синівського слова до рідної землі.

Учень 1.Я землі цієї паросток зелений.

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.



Учень 2.Чи вітер, чи літня злива –

Усе мені рідне, миле.

Нема такого дива,

Немає такої сили,

Щоб сонце зуміла взяти

Та й понести з собою

Щоб в серці моїм здолати

Любов до землі святої.



Учень 3. Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно, білявка-хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Вчитель. Щоб нашому роду не було переводу, він має жити багато літ. А рід з родом родичається. Як у пісні співає Ніна Матвієнко:

З роду в рід кладе життя мости

Без коріння саду не цвісти…


  • Діти, а де живе українська родина? ( В хаті).

Українська хата пройшла довгий шлях : від землянки до хати з білими стінами, з розписаним комином, з барвистими рушниками, чепурною долівкою і запахом рути-м*яти. Головною в хаті була піч, адже вона народжувала хліб. А хліб – то життя. Рушники – обереги людей. Погляньте, які чудові рушники вишили ваші мами, бабусі.

Головною берегинею родини була мати. Її святою називали. Тарас Шевченко писав:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Божу матір ми бачимо на іконах теж з дитиною. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові. У матері – найдобріше серце, найласкавіші руки, найтепліший погляд. Мати навчала дочку:

Тримай хаточку, як у віночку,

І рушничок на кілочку;

Тримай відерця всі чистесенькі

І водиці повнесенькі.

А ще мама – мудра і справедлива. Послухаймо історію «Яблуко в осінньому саду» і скажемо, чого вона нас навчає.



Пізньої осені близнята Оля і Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий і сонячний день. Майже все листя опало і тепер шелестіло під ногами. Тільки де-не-де лишились на деревах пожовклі листки.

Дівчата підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони побачили велике рожеве яблуко. Дівчатка скрикнули від радості.

  • Як воно й досі не впало? – здивувалася Оля.

  • Зараз ми його зірвемо, - каже Ніна.

І зірвали дівчатка яблуко. Кожній кортіло потримати його в руках. Олі хотілося, щоб яблуко дісталося їй, та вона соромилася зізнатися і сказала сестрі:

- Ні, хай тобі буде яблуко, Ніно…

А Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, та вона теж соромилась зізнатися і сказала:

- Ні, хай буде тобі, Олю…

Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка ніяк не могли дійти згоди. Та ось їх обох осяяла думка:

  • Віддамо яблуко мамі.

Прибігли вони до мами зворушені, схвильовані. Віддали їй рожеве запашне яблуко.

У маминих очах засяяла радість. Мама розрізала яблуко і дала обом дівчаткам по половинці.

Ці поетичні рядочки я написала, коли ще моя мама була жива, не один рік вже немає її поруч, але пам'ять про неї світла і чиста.

Усі дороги ведуть додому,

До маминої хати, на святий поріг.

Думками й серцем лечу до тебе, ненько,

З усіх своїх важких доріг.

Одна у мене ти, пораднице святая,

Низесенько вклоняюся тобі

І Бога прошу : нехай усі нещастя відвертає,

Щоб ти не доживала віку у журбі.

Спасибі, рідна, що чекаєш щохвилинно,

Останнє віддаси, що в тебе є.

Спасибі за руку зморщену,

Що гладить голівку мого сина.

Матусенько, спасибі, що ти є !


На Україні і до сьогодні зберігся звичай у селах : на щастя дарувати рушники. Їх називали оберегами людини. Було також повір*я, що сорочка вишита і подарована на добро, теж буде оберігати. Сорочку вишивали і дарували не кому-небудь, а дуже рідній, дорогій людині : дитині, братові, нареченому, чоловікові.(Демонстрація вишитої дитячої сорочки).

  • Діти, а кому з вас мама чи бабуся вишили сорочку власними руками? (Розповіді учнів).

А зараз подаруймо гостям пісню «Мамина вишня».

Українська родина завжди була дуже працелюбною.



  • Діти, а яка праця була для українців головною? (Хліборобська). Хліб вважали оберегом сім*ї, родини, його вважали святим.

  • Які ви знаєте прислів*я, приказки про хліб? (Хліб – всьому голова. Хліб – батько, а вода – мати.)

Сьогодні на нашому столі запашний хліб, ми маємо його вдосталь. А з минулого заняття ми дізнались, що так було не завжди, що був голод на Україні 1932-33, 1947 років, коли люди за шматочок хліба ладні були на все. Тож шануймо і бережімо хліб. Бо він – джерело життя на землі.

Буде хліб на столі – буде мир на землі,- говорять люди.

Тож не забувайте своєї оселі, місця, де народились і зросли.

Діти читають вірш І Гнатюка «Наша хата».

1 учень.Я люблю свою хату.

І подвір*я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.



2 учень. Тихо й затишно квіти

Коло хати цвітуть,

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.



3 учень. Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.



4 учень. Рідна казка про гнома,

Рідна стежка, і сад…

Всюди добре, а вдома

Краще кажуть, стократ.

-Діти, а вам подобається ваша хата? Чи знаєте ви, що є в хаті? Спробуйте відгадати.
Б*ють мене ціпами,

Ріжуть мене ножами;

За те мене отак гублять,

що всі мене люблять. (Хліб).


Ходить, ходить,

А в хату не заходить. (Двері).


Підсмикане, підтикане

Всю хату збігало,

Під припічком сховалося. (Віник).
Що то за постіль,

Що висить на стелі? (Колиска).


Людей годую, сама голодна,

Часом гаряча, часом холодна.(Ложка, тарілка).


З землі робився

На кружалі вертівся,

На огні пікся,

На базарі бував,

Людей годував;

Як упав, то й пропав,

Ніхто не поховав. (Горщик).
Маю чотири ноги ще й чотири роги, в

В полотно мене вбирають,

Їсти й пити заставляють. (Стіл).
Вчитель. Гостинна українська хата, барвисті рушники на стінах, щедрий український стіл, а за ним – дружна родина. Як не заспівати улюбленої нашої пісні.( Звучить пісня «Одна калина»).

А зараз, шановні гості, любі діти, давайте пригощатися тим, що приготували наші мами – вправні українські господині.

Хай родини ваші будуть міцними і дружними, хай у них панують злагода і достаток, родичайтеся, пам’ятайте своє коріння – у цьому наша сила.

І нехай звучить ця пісня нашого земляка, поета-пісняра



І Карпенка «Обіймись, Україно».

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти…

Без весельця човен не пливе,

Без коріння сохне все живе!


У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.
Т.Г.Шевченко


Дерево міцне корінням, а людина - родом.

Яке дерево, такі в нього й квіточки. Які батьки, такі їхні діточки.

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Який дуб, такий тин, який батько, такий син.

Хліб – всьому голова.

Хліб - святий.

Хліб – батько, а вода – мати.

Буде хліб на столі, буде мир на землі.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка