Глосарій глосарій з предмету «Історія мистецтв» A



Скачати 270.29 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір270.29 Kb.

1.3.4. Глосарій

ГЛОСАРІЙ

з предмету «Історія мистецтв»

A

Абстракціонізм - відрив мистецтва від реальності досягає своєї найвищої точки в абстракціонізмі, який, подібно до інших формалістичних напрямків, прагне розкрити світ «духовної реальності», що немов би лежить за межами природи, що сприймається органами чуття. Засновник напряму Василь Кандінський (1866-1944) абсолютизував колір і силу його впливу. В творах абстракціоністів 1911-1912 рр. дуже популярні зображення різних геометричних фігур: круга, квадрата, трикутника, конуса, прямокутника. Подібне захоплення формалістичним пошуком привело в свій час Казиміра Малевича (1878-1935) до створення першого «супрематичного» твору – зображення чорного квадрату на білому фоні.

Авангардизм (з фрц. «передовий загін») – термін, що означує течії в мистецтві ХХ ст., які, порвавши з реалістичною традицією, вбачають в руйнації встановлених естетичних принципів, способів побудови художньої форми основний шлях до досягнення мистецтвом свого призначення. Авангардизм, будучи крайнім виразом більш широкого напряму модернізму, бачить в абсолютизації традиційних принципів мистецтва тенденцію до виділення його в особливу самодостатню естетичну сферу.

Агора – місце народних зборів в Древній Греції; площа з розміщеними на ній торгівельними, суспільними і культовими спорудами.

Академізм (грец.akademia - школа) – 1) Бережливе відношення до традицій, високий професіоналізм, «імунітет» до модних, але не тривалих і поверхневих впливів в мистецтві; 2) напрямок в пластичних мистецтвах, що оформився в європейській культурі від часів Болонської академії братів Каррачі (1585 р.), і який дав начало двом великим стилям в мистецтві – бароко і класицизму.

Акведук (водопровід) – споруда у вигляді мосту (чи естакади), як правило на арочних субструкціях, аркадах.

Акрополь – розміщена на підвищенні міська фортеця в Древній Греції, пізніше релігійно-політичний центр міста.

Алегорія (від грец. «інший» і «говорю», іносказання) - один із засобів художньої виразності в образотворенні. Перша ознака алегоризму в мистецтві полягає в тому, що у ньому поєднано два плани – абстраговане поняття, ідею та конкретний предмет в його однозначності, своєрідній емблемності.

Ампір – стиль у західноєвропейському декоративному мистецтві поч. ХІХ ст., який сформувався при дворі Наполеона І; варіація пізнього класицизму, чи «стилю Людовіка XVI». Ампір принципово еклектичний. Трактуючи римське мистецтво імператорської доби в якості зразка для наслідування, майстри античності з археологічною точністю відтворювали деталі і декор знахідок в Помпеях, копіювали древньоєгипетський декор, поєднуючи їх з нововинайденою емблематикою Наполеона.

Амфіпростиль – тип античного прямокутного в плані храму, що має колонні портики на торцях фасадів.

Амфітеатр – 1) древньоримська монументальна споруда для публічних видовищ (гладіаторські бої, травля звірів) з ареною і концентрично розміщеними рядами місць для глядачів, еліптична в плані.

Ант – сильно виступаючий торець поздовжних стін грецького будинку чи храма. В древній Греції ант мав капітель і базу іншої форми, чим колона.

В антах храм - самий ранній вид храму, що виник із мегарону мікенського періоду; головний фасад у ньому оформляється торцями бокових стін - антами, між якими знаходяться дві колони.

Антаблімент – верхня горизонтальна частина архітектурного ордеру, що підтримується колонами; складається як правило із архітрава, фризу та карнизу.

Анфілада – ряд залів, кімнат, дворів, що з’єднані один з одним дверима, котрі розміщені на одній осі.

Апсида – 1) виступ будівлі, як правило напівкруглий чи багатокутний в плані, перекритий напівкуполом чи зімкнутим напівсклепінням; 2) внутрішній простір в православній церкві, що є частиною алтаря.

Арка – 1) перекриття прольоту із окремих елементів (каменів), що дає боковий розпір; 2) при сучасних конструкціях будь-яке криволінійне перекриття прольоту. Аркі розрізняються: 1) по конструкції (ложна, клиноподібна); 2) по формі (напівциркульна, двохцентрова, багатоцентрова коробова і т.д.); 3) за призначенням (несуча, розвантажувальна, підпружна і т.д.).

Аркада – ряд арок, котрі спираються на стовпи та колони.

Аркбутан – упорна арка – відкрита напіварка, що передає розпір склепіння на контрфорс.

Архітрав – несуча балка, нижча із трьох горизонтальних частин антаблементу.

Архітектурно-перспективний стиль (другий декоративний стиль) – система декорації стін, згідно з якою стіни кімнат не оброблюються архітектурними об’ємними деталями, а залишаються абсолютно гладкими. Декорується стіна архітектурними деталями – колонками, пілястрами, складним карнизом, нішами, але все це зображується засобами живопису. У декорацію стін вводяться тематичні картини.

Асамбляж – художній процес, що передбачав уведення у твір мистецтва тривимірних нехудожніх матеріалів і так званих знайдених об’єктів – звичайних буденних предметів. Походить від коллажу – техніки, в якій шматочки паперу, тканин тощо закріплюються на пласкій поверхні.

Атрій, атріум – 1) центральне приміщення етруського і римського будинку, як правило з отвором у покрівлі; 2) в пізньоримській, ранньохристиянській і візантійській архітектурі – оточений портиками двір.

Б

База – підніжжя, нижня опорна частина колони, пілястри, анта і т.д.

Барабан – частина будівлі циліндричної чи багатогранної форми, що увінчує; вона несе купол чи багатогранне зімкнуте склепіння; світловий барабан має віконні отвори.

Барельєф – низький рельєф - один із видів скульптурного зображення на площині, всі частини якого виступають над площиною менше чим на половину свого об’єму.

Бароко – (італ. barocco – дивний, чудернацький) – стиль у західноєвропейському мистецтві XVII – XVIII ст., що характеризується складною врівноваженістю динамічних композицій, підвищеною експресивністю, багатоплановістю художнього рішення, прагненням до поєднання реальності та ілюзорності.

Бетонно-цегляна система - конструктивна система, заснована на поєднанні у конструкціях стін і перекриттів обпаленої цегли з так званим римським вапняковим бетоном. У цих конструкціях цегла вводилася у вигляді ребер, арок, горизонтальних зв'язок чи у якості пластів, що чергувалися з бетонними прошарками. Використання цієї бетонно-цегляної системи зробило можливим спорудження склепінь і куполів великого прольоту.

Базиліка – 1) в своїй найбільш закінченій і типовій формі – будівля, розділена поздовжними рядами колон чи стовпів на декілька частин (нефів, наосів), середня з яких як правило ширша і вища чим бокові і освітлюється через вікна над боковими частинами; 2) у древніх римлян – будівля, яка призначена для суду, торгових і біржевих операцій і т.д.; 3) ранньохристиянська церква.

В

Вілла – заміський приватний будинок.

Вітраж – засклення вікон чи дверей з тематичними чи орнаментальними живописними малюнками, які складені із шматків різнокольорового скла.

Г

Геральдична композиція – один з основних типів закономірностей побудови композиції месопотамського рельєфу, заснований на принципі ритмічної ідентичності правої і лівої половини.

Гіперреалізм (чи фотореалізм) - модерні стична художня течія, що з’явилася у др. пол. 60-70-х рр. на Заході. Творіння гіперреалістів - своєрідна конкуренція з фотографією, прагнення достовірно зобразити на картині чи в скульптурі речі, людей, тварин. Сприйняття художником об’єктивного світу було замінене механічною фіксацією очима факту, який сприймався, з допомогою лінз фотокамери. Авторська індивідуальність була повністю принесена в жертву бездумному оптичному оку фотоапарата. Особистісне сприйняття і дослідження дійсності були замінені на миттєві її зліпки, причому роль художника як творчої особи в естетичному відображенні світу і оцінці відтворюваних явищ фактично була ліквідована. Залишався предмет зображення, наче б то необмежений, як саме життя, але не приймалось до уваги творче відношення художника до цього предмету з таким підходом, що «бачення художника не рівнозначне зображеному предмету».

Гіпостильний зал – колонний критий зал в єгипетському храмі.

Гіпподамова система - система планування і перепланування старих міст в Древній Греції, згідно з якою міста були оточені з усіх сторін масивними стінами, а в межах цих стін розміщувалися вулиці, що утворювали правильні прямокутні квартали.

Горельєф – високий рельєф, один із видів скульптурного зображення на площині, деякі частини якого виступають над площиною на половину і більше своєї висоти.

Готика (з італ. «готський», «варварський») – стиль в західноєвропейському мистецтві ХІІ – XV (XVI) ст., що закінчив його розвиток в середньовічний період. Готичне мистецтво, яке змінило романське, розвиваючись в рамках феодально-релігійної ідеології, як і раніше залишалося здебільшого культовим; воно вирізнялося високою художньо-стильовою єдністю: панування лінії, вертикалізм композиції, віртуозне деталювання, підпорядковане логіці цілого, нерозривний зв'язок архітектури і скульптури. Архітектура готики, ведучим типом якої став міський собор, привела до розвитку складної каркасної конструкції (стрілчаті арки, що спиралися на стовпи і т.д.).
Графіка – вид образотворчого мистецтва, що включає малюнок і друковані художні твори (гравюра, літографія). Гравюра заснована на можливостях створення виразної художньої форми шляхом використання різних за кольором (здебільшого чорно-білих) ліній, штрихів і плям, що наносяться різними способами на поверхню паперу, який визначає розмір і формат композиції, її фон.
Д

Дадаїзм (з фрц. «коник») – модерністична течія в літературі, образотворчій і театральній творчості, що виникла майже одночасно (в 1915-1916рр.) в Нью-Йорку і Цюріху. Назва дадаїзм була дана лідером течії румунським поетом Т.Тцарою, який випадково знайшов це слово у французькому словнику. Ідеологічно рух дадаїстів носив характер протесту проти жахів імперіалістичної війни, соціальних і естетичних цінностей, які її виправдували. Дадаїсти, запозичивши у кубізмі техніку коллажу, у футуристів пристрасть до маніфестів і публічних епатажних дій, у абстракціоністів спонтанність творчості, в своїх напівтеатралізованих видовищних виступах намагалися зламати усталені уявлення про мистецтво. Дадаїзм робив ставку в художній творчості на випадкові процеси, психічній автоматизм дій, на симультанну, народжену шляхом імпровізації колективну декламацію, фотомонтаж і розробив техніку використання цих прийомів.

Диптер – тип античного храму, по периметру якого розміщено два ряди колон.

Дольмен – досить складна споруда, своєрідна у різних районах світу, але завжди з ясно вираженими несомими і несучими частинами, що утворюють стійково-балочну конструкцію. Завершений по формі і обробці дольмен складається із 4-х добре обтесаних і щільно з’єднаних плит, поставлених вертикально і які у плані утворюють 4-кутник. Стіни перекриті 5-ю, також добре обтесаною плитою, у декілька тон вагою. Дольмен був місцем поховання членів роду.

Донжон – головна башта в середньовічному укріпленому замку, що слугувала житлом під час осади.

Домус – приватні будинки (особняки) багатих римських патриціїв. В них були поєднані риси етруських будинків (атріум – центральне приміщення офіційної частини житлового будинку) і будинків елліністичного типу (перистильний двір – центр жилої, інтимної частини будинку).



Е

Еклектика – змішування ознак різних стилів.

Експресіонізм – модерні стична течія (1905-1909рр.), що немала чіткої програми, проголошувала суб’єктивні відчуття і підсвідомі імпульси основою художньої творчості (Німеччина – об’єднання «Міст», «Синій вершник»).Найбільше поширення експресіонізм отримав на межі 1920-1930 рр. в Німеччині, Австрії – країнах, що отримали поразку у Першій світовій війні; відродився під час Другої світової. Основними загальними принципами експресіонізму були свідоме спотворення форм реального світу, прагнення викликати у глядача фізіологічний страх перед оточуючим його хаосом життя, втягнути його у хворобливу експресію переживань художника. Деформація була пов’язана з естетизацією потворного і виступала засобом вираження протесту художника. Склалися різні відгалуження експресіонізму. Одні художники втікли у безпредметність (В.Кандінський і ін.), інші звернулися до примітивізму (П.Клеє), деякі відтворювали дійсність у вигляді кошмару чи хаосу деформованих розбурханих образів (О.Кокошка, Ж.Руо).

Екшен - форма спілкування з публікою, яку художник використовує разом із хеппенінгами як важливий засіб представлення мистецтва, його художнього вираження.

Енкаустика – техніка живопису восковими фарбами, що наносилися в гарячому вигляді.
З

Звіриний стиль – стиль поширений в добу раннього середньовіччя, згідно з яким звірині зображення прикрашали зброю, одяг і спорядження, і, за тогочасними уявленнями, були наділені певною магічною владою.

Зворотня перспектива – технічний прийом в іконописі, де лінії сходилися не за плоскістю ікони, а перед нею – в оці глядача, у його реальному світі. Зображення поставало наче перевернутим, націленим на того хто дивиться, глядач включався у систему живописного твору, а не заглядав у нього.
Зиккурат – храм в Месопотамії на ступінчатій основі. Масиви, що утворювали основу храму, були пофарбовані у певний колір - чорний, червоний, білий, а стіни самого храму були покриті глазурованою цеглою. Очевидно колір мав символічне значення.
І

Іконопис - основна форма станкового живопису в православному мистецтві; іконописець повинен був поєднати відсторонену ідею з образотворчою конкретною формою.

Імплювій – плоский басейн посеред атрія, куди з даху стікала дощова вода.

Імагінес - скульптурні зображення померлого старшого в роді, у вигляді портретних бюстів, які зберігалися дома у особливих шафах. Зображення ці робили з глини, дерева, каменя, рідше з бронзи і відтворювали лише бюст. Майстри І ст. до н.е., працюючи над портретом, точно повторювали прообраз.

Імпресіонізм (з фрц. «враження») – напрямок в образотворчому мистецтві, художній літературі, музиці і художній фотографії кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Склався у французькому живописі 60-70-х рр. і об’єднав групу художників-новаторів; очолив групу Моне, до неї входили О.Ренуар, К.Піссарро, А.Сіслей, Е.Дега і ін. Опираючись на традиції реалістичного живопису ХІХ ст., здебільшого пейзажного, імпресіоністи протиставили умовності офіційного і салонного мистецтва красу повсякденної дійсності, святкової у їх сприйнятті. В улюблених жанрах (пейзаж, портрет, багатофігурна композиція) вони прагнули передати свої швидкоплинні враження від оточуючого світу.

Інсталяція (від фр. устрій, розміщення) – художнє явище, що виникло на межі 50-60-х років ХХ ст. Спершу цей термін уживали для описання процесу розміщення творів в інтер’єрі галереї, згодом – щодо певного виду творчості. В інсталяції окремі елементи, розташовані всередині заданого простору, утворюють єдине художнє ціле і часто розраховані на конкретну галерею. Такий твір не може бути перенесений в інше місце, оскільки навколишня обстановка є його рівноправною частиною. В інсталяції часто передбачається театральна драматизація простору.

Інсула – прибутковий багатоповерховий будинок Древнього Риму.

Інкрустаційний перший стиль (перший декоративний стиль) - згідно римським уподобанням, усі архітектурні деталі, пілястри, карнизи, цоколь, полочки, окремі квадри на стіні виконуються об’ємно із штукатурки, а потім розписуються. Отже, суть «1-го декоративного» стиля полягає, власне кажучи, в розписуванні архітектурних деталей стіни.


К

Кальдарій – в термах круглий басейн з гарячою водою.

Камарес (назва від місцевості) - стиль вазового розпису у кріто-мікенській кераміці, що являє собою закінчену систему орнаментального мистецтва; проглядається прагнення дати узор живий, легкий, рухомий.

Канон (греч. kanon – норма, правило) – система правил, норм, що панувала в мистецтві в будь-який історичний період чи в будь-якому художньому напрямі, і яка закріплює основні структурні закономірності конкретних видів мистецтва. Канонічність в першу чергу притаманна древньому і середньовічному мистецтву.

Канделябрний декоративний стиль (третій декоративний стиль) – система декорації стін, завдяки якій підкреслюють плоскість стіни і розміри невеликої житлової кімнати. Легкі трельяжі, канделябри, гірлянди, ювелірно тонко виконані квіти, орнаменти, мініатюрні сценки і натюрморти вимагають розгляду на близькій відстані. Невеликі картинки, різноманітні дрібні прикраси підкреслюють інтимну затишність кімнати.

Капітель – головна частина колони, пілястри чи стовпа.

Каріатида – вертикальна опора у вигляді жіночої фігури.

Карниз – виступаюче профільоване завершення цілої стіни або ж більш дрібної частини будівлі.

Катакомби – підземні галереї, що в перші століття нашої ери (під час гоніння на християн) слугували місцем для таємних богослужінь і кладовищем.

Квадр (лат.) – тесаний камінь у формі прямокутного паралелепіпеда.

Кессони – заглиблення поверхні стелі чи склепіння, як правило з профільованими стінками, що мають форму квадрата чи іншої геометричної фігури.

Кінематичне мистецтво – напрям сучасного мистецтва, ціллю якого було створити рухливі композиції з бувших предметів вжитку.

Класицизм – напрямок в мистецтві, що досягнув свого найвищого розвитку в Європі XVII ст.; художній стиль і відповідна йому естетична теорія. Класицизм охопив три століття – з XVI ст. до 30-х років XIX ст. В цілому для класицизму характерні раціоналізм, нормативність творчості, тяжіння до завершених гармонійних форм, до монументальності, чіткості і благородної простоти стиля, врівноваженості композиції, водночас, йому властиві елементи схематизації і формалізації, відсторонена ідеалізація.

Клуатри - дворики-сади, що прилягали до храму, які виникають в середньовічній Європі.

Книжкова мініатюра – малюнки, що доповнювали текст в книзі.

Колона – архітектурно оброблений, як правило круглий в перерізі стовп, основними частинами якого в більшості випадків є стовбур, база, капітель.

Колористика – в живописі це вміння використовувати відтінки тону чи градації світла і тіні в межах одного тону.

Комплювій – чотирьохкутній отвір в покрівлі атрія над імплювієм.

Контрофорс – вертикальний чи звужений до верху виступ стіни, що протидіє похило направленим силам, які передаються стіні.

Конха – перекриття в формі напівкупола.

Концептуалізм – модерністична художня течія представники якої займаються виключно інтелектуальною інтерпретацією об’єктів, які можуть включити у сферу своїх роздумів. Концептуалізм проявив себе до кін. 60-х рр. Головний ідеолог руху Дж. Кошут.

Кора - найбільш типовий образ архаїчної пластики, що зображав вдягнуту жіночу фігуру.

Кромлех – це кам’яні плити чи стовпи, розміщені по колу. Інколи він оточує курганний насип, чи є самостійною спорудою, що складається з декількох концентричних окружностей. Найвідоміший кромлех Стоунхендж, котрий складається з декількох концентричних кіл різної величини кам’яних стовпів.

Кубізм – модерні стичний напрям, що зародився у 1907р. в Парижі і був першою відкрито формалістичною течією. Засновники кубізму – Пабло Пікассо і Жорж Брак. Художники-кубісти використали положення Сезанна про те, що в основі натури лежать прості геометричні об’єми – шар, циліндр, конус. У картині кубістів речі розкладаються на складові частини, на простіші геометричні форми, що утворюють не предмети реальності, а довільні схеми, «нову реальність», створену «вільною уявою художника».


Курос - найбільш типовий образ архаїчної пластики, що зображала оголену атлетичну фігуру юнака.

Л

Лабіринт (від слова лабріс – двогостра секіра, священний на Криті предмет) – палац у Кноссі, для якого характерне наступне: стіни таких палаців на деяких ділянках складені із правильних квадратів каменя, частково із рваного каменя, цегли; колони дерев’яні з великою, доричного типу капітеллю на кам’яній базі. Внутрішні стіни приміщень прикрашаються розписами по штукатурці, освітлення приміщень палацу відбувається за допомогою світлових колодязів, відокремлюється жіноча половина палацу. Влаштовуються господарчі приміщення.

Ложне перекриття – конструкція із цегли та каменя в напуск, тобто вони лежали один на одному в горизонтальному положенні так, що кінець одної цегли чи каменя виступає над другим.

Лубок - сатиричний народний вид художньої творчості, що мав вигляд розмальованих гравюр і часто звертався до яскравої образної мови символів.


М

Мавзолей – назва монументальних гробниць, що походить від гробниці царя Мавзола в Галікарнасі, в Малій Азії.

Малавья – в скульптурі Древньої Індії тип антропоморфного зображення. Зображення зроблені по типу малавья відрізняються особливою конструкцією плечового поясу, широкими стегнами і тонкою талією. Як правило цей тип повязують з темно-зеленим кольором . Найбільш характерною для нього позою була фронтальна, причому руки зображувалися витягнутими вздовж тіла і діставали колін. Вірогідно, цей тип був дуже древнього доведичного походження. Схожі зображення зустрічаються у дрібній пластиці Мохенджо-Даро.

Маньєризм (від італ.maniera – манера, стиль) – художня течія, що проявилася в різних видах мистецтва Західної Європи XVI ст. на перехідному етапі від Ренесансу до бароко. Маньєризм відобразив наростання кризових явищ в пізньому Відродженні, коли головною ціллю творчості було проголошено наслідування «гарній і вченій манері», «ідеальним» зразкам мистецтва ренесансу, але без притаманним їм глибини змісту та гуманізму.

Масова культура – різновид культури, що на відміну від елітарної культури, котра орієнтується на вибрану, інтелектуальну публіку. Масова культура свідомо орієнтує духовні і матеріальні цінності, які сама поширює, на «усереднений» рівень розвитку масових споживачів. Головним каналом поширення масової культури слугують засоби багатотиражної комунікативної техніки (книгодрукування, преса, радіо, кіно, телебачення, відео- і звукозаписи).

Мастаба (в перекл. з араб. «лава») – поховальна споруда для царів і найбільших вельмож, що виникла та закріпилась у Єгипті в добу Раннього царства; споруда виконувалася із цегли та каменя, мала підземну і надземну частини.

Мегаліти - важливе явище в розвитку ранніх форм архітектури, характерне майже скрізь для пізнього неоліту і епохи бронзи у багатьох місцях Європи і Азії, і яка свідчила про великі зміни у житті первісної людини. Ці пам’ятники, створені з великих оброблених каменів, - свідчення не лише технічної майстерності, але і прояв досить нових ідеологічних, духовних і естетичних потреб, що відобразилися у раніше неіснуючих формах. Мегалітичні будівлі ділять на три види – менгіри, дольмени і кромлехи.

Мегарон – головне прямокутне приміщення грецького житлового будинку, вхід у який знаходився на торці; в палацах Мікенської Греції мегарон виділявся в окремий об’єм разом із вхідним приміщенням.

Менгіри – вертикально поставлені камені, різної величини, які по-різному оброблювалися у різних місцях світу. Бувають менгіри ледь обтесані чи у вигляді монументальної скульптури. Не були безпосередньо пов’язаними із захороненням. Виконували самостійну функцію, були чи об’єктами поклоніння чи позначали місце церемоній.

Метафора (в перекл. з грец. «переміщення, віддалення»)- один з найпоширеніших тропів і засобів творення художньо-образної мови. У метафорі пряме тлумачення речей і явищ, вживання слів в їх онтологічному значенні має бути замінене переносним.

Метопа – кам’яна чи керамічна плита, що заповнює проміжок між двома тригліфами у фризі чи іонічного ордеру, як правило прикрашена рельєфами чи розписом.

Мистецтво - форма відображення суспільного буття, форма суспільної свідомості. Мистецтво в сукупності його художніх образів є духовною, ідеальною моделлю світу, яка відображає не стільки реальний світ, скільки бажаний.

Модерн (з фрц. «сучасний») – назва стилю поширеного в європейському та американському суспільстві кін. ХІХ – поч. ХХ ст.(відповідно «ар нуво» - у Франції і Великобританії, «югендстиль» - в Німеччині, «сецессіон» - в Австрії і т.д.). Модерн представляє собою сукупність спроб сформувати цілісний художній стиль в архітектурі і декоративному мистецтві, що протистоїть еклектизму. Модерн вирізняють поетика символізму, висока дисципліна композиції, підкреслений естетизм в трактуванні утилітарних деталей, декоративний ритм плавних, гнучких ліній, захоплення національно-романтичними мотивами, акцент на індивідуальній вигадливості художника.

Модернізм (з фрц. «новітній») – художньо-естетична система, що склалася в 20-х рр. ХХ ст. як своєрідне відображення духовної кризи тогочасного суспільства. Модернізм об’єднує велике різноманіття відносно самостійних ідейно-художніх напрямів і течій, різних за соціальним масштабом і культурно-історичному значенні (експресіонізм, кубізм, футуризм, конструктивізм, імажинізм, сюрреалізм, абстракціонізм, поп-арт і ін.), кожне з яких має певну ідейно-естетичну і художньо-стильову специфіку, але водночас володіє принциповою філософсько-світоглядною і соціокультурною єдністю.

Мозаїка – 1) орнамент чи зображення, котре складене із дрібних камінців, шматочків мармуру, пофарбованого скла, смальти, кольорової глазурованої кераміки і т.д.; 2) поверхня, яка набрана із гальки, шматочків мармуру, смальти і ін.

Мудахар - особливий стиль, що виник в Іспанії, в якому поєднується готика, і мистецтво арабського Сходу.


Н
Наос – головне приміщення античного храму. Див. целла.

Неопластицизм – модерні стичний напрям для якого було характерні примітивні комбінації прямолінійних геометричних фігур, розфарбовані в різні кольори спектру і розмежованих чорною контурною лінією, відзначені цифровими чи буквенними позначеннями прямокутні побудови. Автор доктрини П.Мондріан зводив все багатство і красу природи до поєднань вертикальних і горизонтальних ліній, що з’єднувалися під прямим кутом, рівномірно залитих фарбами «кольорів»(основних кольорів – червоного, жовтого і синього), і «не-кольорів» (чорного, сірого), чи кола, напівкола, еліпсоподібні зображення.

Неофігуративне мистецтво – модерністичний напрям в мистецтві, що формується в 80-ті рр. ХХ ст. В багатьох країнах представники цього напряму, здебільшого в Італії, Німеччині, Франції, Великобританії і США, свідомо відмовляються від пошуків попереднього авангарду і прагнуть звернутись до мистецтва, розуміючи під цим всю історію мистецтва, перервану, на їх погляд, в своєму органічному розвитку на поч. ХХ ст.

Нервюра – профільоване ребро готичного склепіння.

Неф – одна із відокремлених один від одного опорами (поздовжних чи поперечних) частин базиліки, церкви.

О
Образ художній – специфічна форма відображення, що знаходить узагальнене вираження в процесі художньої творчості митця і характеризується безпосередністю чуттєво-емоційного впливу на суб’єкт, котрий сприймає твір.

Оп-арт («оптичне мистецтва») – модерністичний художній напрям, який виникає в сер. 60-х рр. ХХ ст. і підпорядкував площинні зображення і об’ємні предметні конструкції духу геометричного абстракціонізму. Спираючись на певні психологічні особливості людського сприйняття, художники оп-арту використовували деякі глядацькі ілюзії. В якості засобів образної виразності тут фігурують колір, декоративний, контрастний чи м’який, танучий у напівтонах, і геометризований малюнок у вигляді спіралеподібних, звивистих ліній, одноманітних геометричних обрисів, ускладнених накладенням чи поєднанням різних планів узору.

Оп-арт - абстрактний живопис, де немає теми, сюжету, образної виразності у звичному смислі слова. Художники оп-арту нерідко об’єднуються і виступають інкогніто: група Н. (Падуя), група Т. (Мілан), група пошуків візуального мистецтва (Вазарелі), що дала поштовх напрямку.

Опісфодом, опістодом – приміщення грецького храму, яке знаходилося безпосередньо за целлою чи адитоном, але з ними не з’єднане проходом; вхід до нього знаходився з протилежної сторони від головного входу.

Ордер єгипетський – не сформований остаточно ордер, що відігравав в архітектурі Єгипту здебільшого декоративну роль; були сформовані наступні типи колон: папірусоподібні – з капітеллю у вигляді узагальнено переданого розкритого віничка папірусу, лотосоподібні – з капітеллю у вигляді стилізованої квітки лотоса, а також так звані протодоричні, які передають собою відтворену у камені зв’язку стеблин очерету та хаторичні із зображенням обличчя богині Хатор.

Ордер архітектурний – порядок у співвідношенні частин будівлі, система поєднання декоративних і власне конструктивних частин, основа стійково-балочної системи. Архітектурний ордер складається з наступних основних елементів: стилобату, колон і антаблементу.

Ортостат – вертикальні плити в нижній частині кам’яної стіни, інколи оброблені скульптурними рельєфами.

Орхестра – 1) круглий майданчик в грецькому театрі з алтарем Діоніса, початково призначений для всіх дійових осіб, а пізніше - тільки для хору грецької драми; 2) в римському театрі орхестра була зайнята почесними місцями для глядачів і мала напівкруглу форму.

Отель - невеликий особняк французької аристократії XVІІ ст., що потопав у зелені садів.

П
Паруса - трикутні вигнуті склепіння, що нагадували надуті паруси; завдяки ним встановлювався купол.

Периптер – один із найпоширеніших типів античного храму, в якому колони розміщаються по всьому периметру споруди; найчастіше на головному фасаді їх буває 6.

Перистиль – 1) колонада, що обрамлює площу чи двір будинку чи громадської споруди; 2) сама площа, оточена колонадою.

Перформанс – художній процес, який представляє глядачу «живі картини», одухотворену скульптуру. Це - події, дії, процеси, де художник використовує своє тіло і тіло своїх колег, костюми, предмети і оточення, надаючи кожній позі, жесту, положенню в просторі, контактам з предметами і середовищем символіко-ритуальний характер. Раз виконаний, перформанс не повторюється, однак знайомство із ним може йти через опис, фотографії, відеозйомку.

Пілони єгипетського храму - фасади єгипетських храмів мали вигляд так званих пілонів - двох башт, прямокутних у плані, а по силуету схожих на усічені піраміди, з прямокутним проходом між ними.

Пілястра – плоский, прямокутний в плані виступ стіни чи стовпа, як правило обробленої по тричастинній схемі опори певного ордеру.

Пінакотека – приміщення в Древній Греції, куди надходили твори живопису.

Піраміди – поховальні споруди для єгипетських фараонів конічної форми, що виникають в добу Древнього царства. У будівництві пірамід використовували великі блоки каменя, що майстерно були з’єднані між собою, і без зв’язуючого матеріалу. Найбільш відомим є комплекс пірамід у Гізі (піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна).

Платереск (з іспан. «ювелірний») – стиль в культурі Іспанії поч. XVI ст., передбачав подібне ювелірному виробу, декоративне оздоблення будівлі.

Пленерний живопис – виконання живописного твору (пейзажу) на повітрі.

Подій – підніжжя будівель з сходами на передній торцевій стороні і іншими трьома відвісними сторонами.

Поп-арт – модерністичний напрям, який пропагував включення в абстрактні композиції предметів, котрі не мають естетичного значення, які наче б то дозволяють художнику створити особливий художній світ, немов би реальний, але по суті абстрактний і сюрреалістичний водночас. Засновник напряму, що отримав широке поширення в Англії, США, Канаді і деяких інших країнах, був Марсель Дюшан (1887-1968), один із патріархів модернізму. У центрі уваги опинилися – різноманітна реклама, ілюстрації із газет, меблі, залишки їжі, одяг, предмети жіночого туалету, речі технічного використання і ширпотребу. Згідно думці цих авангардистів, нова роль мистецтва полягала в тому, що воно стало наче б то видом комунікації, яка включає і «масову культуру».

Портал – архітектурно оброблений вхід в церкву, громадську споруду, палац і т.д.

Портик – 1) галерея, в якій хоча б одна з поздовжних сторін представляє собою відкриту колонаду; 2) аналогічним чином розроблений вхід в будівлю.

Построчна композиція – один з основних типів закономірностей побудови композиції месопотамського рельєфу, яка ґрунтується на поступовому розгортанні розповіді, з розподіленням зображень поясами.

Простиль – тип античного храму, що має на фасаді колони, котрі розміщені попереду антів; як правило цих колон 4-и.



«Протодравідська» цивілізація – цивілізація в Стародавній Індії Мохенджо-Даро-Хараппи, традиції якої вплинули на формування загальноіндійської культури.

Псевдопериптер – римський храм, де портик є тільки попереду, а на інших фасадах знаходяться напівколони.



Р

Ратуша - громадські будівлі у північно-західній Європі.

Реалізм – творчий принцип, на основі якого характери і обставини в художньому творі пояснюються соціально-історично. В реалістичних творах людина постає суспільною істотою, що взаємодіє з об’єктивними умовами життя.

Реді-мейд (ready-made) – художній процес, де в якості художніх об’єктів бралися таз звані «готові продукти» (термін запозичений із торгової реклами): велосипедне колесо на табуретці, сушка для пляшок. Це – утилітарні предмети, які полишені свого функціонального значення.

Ренесанс (з фрц. «відродження») – одна з найбільших епох в історії світової культури, що відобразила початок переходу від феодалізму до капіталізму, формування світської культури, гуманістичної свідомості. Ренесанс в Західній Європі орієнтувався на відродження античних традицій, що давало можливість, спираючись на досвід і авторитет шедеврів мистецтва минулого, досягати гармонійної єдності тілесного і духовного, чуттєвого і інтелектуального в людині, сприяти прогресивному розвитку художньої культури.

Рококо (з фрц. «мушля») – стиль в мистецтві Західної Європи XVIII ст. , що розвивався в проміжний період між бароко і класицизмом. Найбільш повно виразився

В архітектурі та декоративному мистецтві (меблі, розпис на фарфорі і тканинах, дрібна пластика). Для рококо характерні тяжіння до асиметрії композицій, дрібне деталювання форми, насичена та водночас врівноважена структура декору в інтер’єрах, поєднання яскравих і чистих тонів кольору з білим і золотом, контраст між суворістю зовнішнього вигляду споруди і делікатністю їх внутрішнього оздоблення.

Романський стиль (з лат. «римський») – стильовий напрям в західноєвропейському мистецтві Х-ХІІ ст., який виразив прагнення королівської влади і церкви опертися на авторитет Римської імперії. Романський стиль найповніше виражений в архітектурі та скульптурному декорі великих соборів, розміщених на підвищеннях. Він характеризується органічним злиттям раціональної структури споруди і їх міцних конструкцій з високою експресивністю багатофігурних скульптурних композицій, в яких теми Нового заповіту виражені пластичною мовою, що мають мало спільного з античними зразками.

Романтизм – ідейний і художній рух в європейській культурі, що охопив всі види мистецтва і науку, розквіт якого припадає на кін. XVIII - поч. XIX ст. Одна з найвагоміших подій, що вплинула на появу романтизму була Велика французька революція. Головним центром романтичного руху стала Німеччина: саме в творах німецьких поетів та філософів віднаходили свої ідеї романтики Англії і Франції, Польщі та Росії.

Рустика – спосіб обробки стіни кам’яними квадрами, при якому їх лицьова поверхня залишається грубо сколотою, як правило, з вузьким більш гладким кантом по краям.



С

Символ художній (грец. symbolon – впізнавальна прикмета) – універсальна категорія естетики, що співвідноситься з категоріями художнього образу, з однієї сторони, і знаку – з другої; це образ, взятий в аспекті своєї знаковості, і знак, наділений невичерпним багатозначністю образа.

Скене – сценічна споруда в древньогрецькому театрі.

Стиль (лат. stilos означає «паличка для письма») – структурна єдність образної системи і прийомів художнього вираження, породжена живою практикою розвитку архітектури, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.

Стилобат – кам’яні плити під колонами.

Субструкція – конструкція, що в будівлі виконує роль основи.

Супрематизм (з лат. «вищий») – різновид геометричного абстракціонізму. Назву напряму дав його засновник – художник К. Малевич в 1913 р. на виставці футуристів. Супрематизм оперує комбінацією найпростіших геометричних елементів (квадратом, прямокутником, хрестом, колом), серед яких квадрат вважався найбільш чистим, т.б. повністю очищеним від усіх змістовних асоціацій, елементом.

Сюрреалізм (з фрц. «надреалізм») - один із напрямів модернізму, що орієнтувався на підсвідому діяльність і галюцинації художника. Його послідовники утверджують культ особливої, спонтанної чуттєвості, що немов би притаманна творчій натурі. Концепція сюрреалістичної творчості ввібрала багато нюансів ідеалістичних, здебільшого ірраціоналістичних, суб’єктивістських теорій, що були поширені в кін. ХІХ - поч. ХХ ст. , зокрема інтуїтивізм Анрі Бергсона.



Т

Театрон – місця для глядачів в театрах Древньої Греції.

Темпера – техніка живопису, згідно з якою мінеральні пігменти розтирали на яєчному жовтку і рівним шаром накладали на заґрунтовану дошку.

Тепідарій – великий зал, що був центральним приміщенням терм.

Терми – громадські лазні в Древньому Римі.

Тімпан – внутрішнє поле трикутного фронтону, обрамлене двома похилими і горизонтальним карнизами, нерідко прикрашене скульптурою.

Тогатус - поважна статуя римлянина, закутана у тогу. Великий широкий плащ-тога надягнутий зверху туніки і драпірується завжди однаково; перекинута через плече тога утворює три групи округлих складок: на грудях, біля пояса, біля колін і внизу.

Тондо – форма живописного портрету, який вставлявся в широку круглу раму.

Трансепт- поперечний неф в романських, готичних і ін. хрестоподібних у плані церквах.

Тригліф – елемент фризу доричного чи іонічного ордеру у вигляді вертикально поставленої кам’яної плити з трикутними в плані повздовжними врізами. Тригліфи чергуються з метопами.

Троянда – кругле вікно на фасадах романських і готичних церков.
Ф

Фовізм ( від фрцз. сл. «fauves», що означає звірів хижої породи, «дикі») - перша художня течія модернізму, що розпочала відхід від принципів реалізму. Назва «фовісти» дана художникам, що виступили в 1905р. проти живописних методів і прийомів імпресіонізму, проти обмеженості міщанських смаків і натуралістичної правдивості салонного мистецтва. Фовісти не мали загальної естетичної програми, їх об’єднували декоративний характер живописних пошуків, утвердження прав художника на суб’єктивне бачення світу, нехтування вирішенням соціальних питань. Протест художників виразився в нарочитій гостроті композиційних рішень, у примітивізмі форм, їх пластичній деформації, в запереченні лінійної перспективи і ілюзорності, в кольоровій експресії.

Форум – суспільна площа римського міста.

Фреска - настінний розписи по сирій штукатурці, використовується починаючи із стародавніх цивілізацій Сходу.

Фригідарій – басейн з холодною водою в термах.

Фриз – середнє із трьох головних горизонтальних членувань антаблементу.

Фронтон – верхня частина фасаду у вигляді трикутника, що замикається по трьох сторонам карнизом.

Футуризм (з лат. «майбутнє») – модерністичний напрям, що виник в 1909р.на противагу реалізму та існував до 1930-х рр. (частково еволюціонував до абстракціонізму). У футуризмі спотворення і деформація образу реального світу носила характер суб’єктивного безчинства. Угрупування художників-футуристів, що виступили у 1910р., проголосило своєю ціллю руйнацію старої культури і втілення у сучасному мистецтві динамізму індустріальної епохи. Футуристи фетишизували машинну техніку, протиставляли машину людині. Вони прагнули передати в живописі внутрішню динаміку предмета і перенасиченість свідомості сучасної людини великою кількістю вражень, що витісняли один одного.



Х

Хамса - в скульптурі Древньої Індії тип антропоморфного зображення, північного походження. Це зображення мало міцний склад і було світлого кольору. Мабуть, це був основний тип зображень царя, а потім божества. В результаті він поширився у мистецтві пов’язаному з індуїзмом. Одна з поширених поз для типу хамса була фронтальна, - при цьому ліва рука була витягнута вздовж тіла, а права піднята і повернута долонею до глядача – жест, що означав впевненість, покровительство і захист. Ця поза була характерна для зображень царів-чакравартинів і якш. В результаті вона була прийнята для Будди.


Хеппенінг – виступи художників під різними девізами чи без таких, що влаштовувалися на вулиці чи у громадських місцях в присутності багаточисельних глядачів. Подібні виступи розраховані на відповідь публіки, яка начеб то стає співучасником процесу творчості. Ця публічна, часто незапланована, нерідко абсурдна «творчість» - одне із крайніх проявів сучасного авангардизму, що руйнують специфіку мистецтва.
Хіазм – явище притаманне античній скульптурі класичного, що полягало в зображенні перехресного руху рук і ніг, розміщенні плечей, корпусу, бедер в різних площинах, перетинанні головних ліній.
Хрестовокупольний храм – основний тип православного храму, у плані якого чітко виділявся хрест, вписаний у загальний прямокутний план будівлі; в центрі хреста знаходився купол.
Ц

Целла – внутрішнє культове приміщення античного храму. Див. наос.

Циклопічна кладка – кладка, що використовувалася для побудови фортечних стін, викладалася із каменя частково неправильної форми. Застосовувалась у будівництві кріто-мікенської цивілізації.
Цитадель – укріплення, окремо поставлене чи розміщене як правило всередині фортеці, було останнім прилистком при обороні.

Ч

Чайтья – споруда в Древній Індії пов’язана з буддизмом, яку встановлювали над ступою. Як правило чайтьї будувалися із дерева, а з ІІІ ст. до н.е. їх стали висікати із цілісної скелі. Чайтьї здебільшого представляли продовгуватий 3-нефний зал з абсидою, де розміщувалася ступа. Перед входом в чайтью, як правило, знаходилися відкритий вестибюль і розміщений перед ним дворик. Склепіння, що було перекриттям чайтьї, повторювалося на фасаді у підковоподібному віконному отворі, через який у чайтью проникало світло.


Четвертий декоративний стиль – система декорації стін, де поєднано багатство орнаментальних прикрас третього стилю і архітектурні побудови другого стилю. В цьому декоративному стилі ми часто зустрічаємо розписи у вигляді чудових театральних декорацій, що наслідували фасади палаців, але більш пишні і чудернацькі, чим могли б бути в дійсності реальні палацеві будівлі.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка