Геологічні пам’ятки Канівщини



Скачати 71.98 Kb.
Дата конвертації08.07.2018
Розмір71.98 Kb.

Геологічні пам’ятки Канівщини
Відбулося чергове виїзне засідання методичного об’єднання вчителів географії (рис.1,12,13). Сьогодні, разом із методистом Міського центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, Щербак Вікторією Віталіївною, ми відправилися до найвищої точки Канівських гір, до верхів’їв Чернечого і Григорівського ярів (рис.2).

Серед Канівських гір найбільш відомі Чернеча і Княжа гора, а також Мар’їні гори. Найвища точка знаходиться неподалеку села Григорівка, 242 м над рівнем моря (див. карту рис. 2).

Геологічна будова цього гірського масиву унікальна, не даремно ж Канівські гори є пам'яткою державного значення. У геологічному розрізі зустрічаються докембрійські кристалічні утворення і потужна осадова товща, у складі якої встановлені відкладення тріасової, юрської, крейдяної, палеогенової, неогенової і четвертинної системи.

Рис.1


Наукові дослідження Канівської дислокації проводяться з ХІХ ст., але і до нашого часу їх походження однозначно не з'ясоване.

Ландшафт місцевості дуже красивий і приголомшує багатством різнотрав'я. У лісостеповому комплексі помітні залишки льодовикового періоду. Нашою метою було ознайомитися з геологічними, палеонтологічними пам’ятками Канівщини, провести візуальний аналіз структури глинистих ґрунтів та польові маршрутні дослідження берегових абразійних процесів на Канівському водосховищі.

Територія правобережжя Канівського водосховища розташована в зоні зчленування Українського щита з Дніпровсько-Донецькою западиною, у районі східного занурення щита. За геологічною будовою й особливостями тектонічного розвитку район досліджень розділений на два підрайони - Київський і Канівський.

Останній відноситься до Канівського тектонічного блоку, і в свою чергу поділяється на Канівський і Трахтемирів–Бучацький горсти, що розділені Трощинським грабеном. У районі Канівських дислокацій складки-вскиди, що зібрані в серії лусок, зумовили значну висоту схилів, пересічений характер місцевості і широкий розвиток ерозійних процесів. Зсувні процеси району Канівських дислокацій розвинуті в ярах, вони домінують на схилах північного та північно-східного напрямів, що пов’язане з напрямом падіння порід. Зсуви на юрських глинах розвинуті на схилах, де глини мають відносно високе положення, що найчастіше спостерігається в передових частинах складок-вскидів.

Для Канівського підрайону характерний горбисто-пасмовий рельєф дислокованої четвертої

Рис. 2


надзаплавної тераси р.Дніпра. Горби й пасма в рельєфі відповідають лускам – насувам і антикліналям. Висота берегового схилу досягає 150 м. Зсуви розвинені у значній мірі у ярах (90%) і в меншій - на береговому схилі водосховища. Розвиток зсувного процесу залежить від динаміки ерозійного процесу. Більш за все піддані ураженню зсувним процесам поперечні і моноклінальні яри (Палієнко Е.Т., Куделя Ю.А., 1970). До поперечних відносяться яри, розвинуті в хрест простягання складчастих структур. Вони переважають у північній частині Канівського підрайону (Луковицький, Зарубинецький, Григорівський та ін.). Поперечні яри, пересікаючи породи різної міцності, набувають на окремих ділянках русла різного характеру, що змінюється на коротких відстанях. У келовейських алевритах русло має вигляд вузької ущелини. На ділянках поширення піщаних порід бучацької та канівської світ, що легко розмиваються, долини ярів розширюються [2]. Схили їх покриті осипами, що добре видно на рис.3,11,12. У місцях, де яр перетинає відклади юрських глин, його русло розширюється за рахунок виникнення зсувів різних типів. Тип зсувів залежить від порід, що перекривають юрські глини. Формування моноклінальних ярів відбувається на крилах антиклінальних та синклінальних складок, а також на пологих схилах лусок. До таких ярів відносяться верхів'я Чернечого і Григорівського ярів. Вони руйнують пласти, що мають падіння в один і той же бік. Зсуви утворюються на схилах, узгоджених із падінням пластів (рис. 3).

Рис. 3


У геологічному розрізі юрських відкладень (рис.4), як показали спостереження, верхні частини схилів покриті потужним шаром лесів і лесоподібних суглинків, що легко розмиваються і утворюють структурні зсуви ковзання. Цікаві сюрпризи виявлені в Григорівському яру (рис. 5)

Рис. 4 Рис. 5


Відкладення того часу досить різноманітні: пісковики, уламкові породи, глини, піски, конгломерати, які сформувалися в різноманітних умовах.

Ю́рський пері́од, середній геологічний період мезозойської ери, тривав приблизно 56,3 млн років: від 201,3 ± 0,2 до 145,0 ±0,8 млн років тому [3]. У цей період великі простори материків зазнали опускання і трансгресії в їхні межі моря. Наприкінці цього періоду море вкрило величезні простори суходолу як у північній, так і у південній півкулях, причому на території України тільки Український кристалічний щит та Донецький кряж були в цей час вище від рівня моря. Територія, що нами досліджувалася, була дном мілководдя.

М
Рис. 6
орські води у юрі були значно теплішими, як тепер, в морському басейні панували амоніти (рис. 6), белемніти, на суходолі – рептилії.

Юрські амоніти мали спіралеподібну ракушку, розділену рядом перетинок на камери. У зв’язку з значною різноманітністю вчені широко використовують їх як опорні форми для розчленування відкладень на яруси, зоны та більш дрібні підрозділи.

До юри відноситься розквіт іншої групи головоногих молюсків - белемнітів (рис.7). Белемніти являють собою рештки внутрішнього скелету тварин, що нагадують за зовнішнім виглядом сучасних каракатиць.

Рис. 7 Рис. 8 Рис. 9


Теплий і вологий клімат сприяв розквіту рослинного світу. Папоротеподібні, цикадові, хвойні утворювали великі болотисті ліси.. На узбережжі зростали араукарії, туї, цикадові. Папороті і хвощі утворювали підлісок. У нижній юрі на всій території північної півкулі рослинність була досить одноманітною. Серед рослинного світу панували голонасінні.

Наприкінці юрського періоду з'явився новий клас хребетних – птахи. На пізньоюрський період припадає розквіт літаючих ящурів птерозаврів [3].



Цікавою знахідкою стала закам’яніла брахіопода, самостійний тип морських раковинних тварин (Brachiopoda) (рис. 8, 9), родичка мшанок, еволюційний розквіт яких припадає на палеозой. Після чергового великого вимирання, на рубежі крейди і палеогена, брахіоподи стали настільки рідкісними, що багато хто і слова такого не чув. Навіть автори сайту «Геология о теории и практике» на сторінці «Мезозойская эра и группа. Юрская система (период).» вислослюють думку про те, що «полностью исчезают палеозойские брахиоподы» [7].


Але існує інша думка: «брахіопод у сучасних морях залишалось зовсім небагато» [8]

Нас також зацікавила абразія - процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм (рис. 10, 12). Суттєва абразія характерна для великих водойм - океанів, морів, озер чи великих водосховищ. Відомо, що швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою; крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя шириною кілька метрів.

Геологічна будова Канівського підрайону характеризується складними умовами залягання юрських порід – серії складок-вскидів, зібрані в луски, це обумовило значну висоту схилів та інтенсивний розвиток екзогенних геологічних процесів.

Зсуви в Києві і його околицях уперше були описані наприкінці XIX століття К. Людевигом (1860).

Рис. 10

В районі Середнього Дніпра дослідження були продовжені А.І. Спасокукоцьким (1945); А.М. Дранніковим (1947); В.Ф. Краєвим (1961, 1971, 1987); М.Г. Демчишиним (1982, 1984); С.В. Кухтієм (1973, 1981, 1984) [1].



Таким чином, багатьма дослідниками за тривалий період, були вивчені зсувні процеси на правобережжі р. Дніпра, а потім і Канівського водосховища, виділені типи зсувів, визначений механізм, причини утворення, встановлено горизонти, що деформуються, та вплив підземних вод на стійкість схилів. Були виділені райони розвитку зсувів, надана їх характеристика і намічені міри боротьби з руйнуванням схилів, запропоновані протизсувні заходи.

В той же час недостатня увага приділена особливостям динаміки і зв’язку типів зсувних зміщень з геологічною будовою схилу, не встановлено вплив водосховища на режим і динаміку зсувного процесу.

Дослідженнями Беспалової О.М. встановлена висока імовірність (величина зсувного потенціалу 0,276-0,400) для ділянки Монастирьок-Григорівка, де розвинута Григорівська яружна система (рис. 11). Середня ймовірність ураження зсувним процесом (величина зсувного потенціалу 0,152 – 0,276) встановлена на ділянці Трахтемирів-Монастирьок, за рахунок росту Південно-Трактемирівської системи ярів у її східній і південно-східній частині, а також на береговому схилі, що максимально зазнав дії абразії.

Незначна ймовірність ураження зсувним процесом (величина зсувного потенціалу 0,074 – 0,152) встановлена для ділянки Бучак-Селище-Канів. За результатами досліджень С.В. Телима, кандидата технічних наук, у 1999 рр. відзначалася деформація садибної та в м. Канів в 1998 багатоповерхової забудови з утворенням тріщин, суфозійних провалів, суфозійного випливання ґрунту. [6]

Це інформація для наступних наукових учнівських досліджень.

Рис. 11


Рис. 12 Рис. 13


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Беспалова О.М. Динаміка зсувного процесу Середнього Придніпров’я на прикладі ділянки Трипілля-Канів. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук. Режим доступу: http://librar.org.ua/sections_load.php?s=earth_sciences&id=188&start=3

  2. http://referatu.net.ua/referats/7569/153218

  3. http://ru.wikipedia.org/wiki/
  4. http://www.ammonit.ru/fossil/33.htm


  5. http://macroevolution.narod.ru/_pbrach.htm

  6. http://librar.org.ua/sections_load.php?s=building&id=255

  7. http://www.mygeos.com/2010/01/29/mezozojskaya-gruppa-i-era-yurskaya-sistema-period

  8. http://macroevolution.narod.ru/_pbrach.htm





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка